Гельмінтофауна та гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, розробка заходів боротьби та профілактики

Вивчення ефективності антгельмінтиків було проведено у 1997-1998 роках на 868 диких водоплаваючих птахах. Експериментальні дослідження проводили на 160 птахах, відловлених спеціально для цих досліджень. Певні гельмінтологічні дослідження проведені на 184 птахах. З антгельмінтиків досліджували фенбендазол, альбендазол та купріхол, які задавали в експериментальних індивідуальним методом в болюсах, виготовлених з хліба. У виробничому досліді антгельмінтики задавали груповим методом. Антгельмінтик змішували з комбікормом і згодовували в годівницях.

До дачі препаратів та після дегельмінтизації, проводили копрологічні дослідження фекалій піддослідних птахів. Через відповідний термін після дачі антгельмінтика, качки експериментальних та контрольних груп підлягали забою з послідуючим гельмінтологічним розтином для встановлення ефективності препарата. При виробничих дослідах ефективність протигельмінтозних заходів встановлювали за допомогою копрологічних досліджень (по 10 проб на кожну сотню голів), та гельмінтологічних розтинів (по 5 на кожну сотню дегельмінтизованих птахів).

Порівняльну антгельмінтну ефективність препаратів визначали за показниками екстенс- та інтенсефективності (ЕЕ і ІЕ).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ГЕЛЬМІНТОФАУНА ДИКИХ ВОДОПЛАВАЮЧИХ ПТАХІВ ЗАПОВІДНИКА

У диких водоплаваючих птахів заповідника “Асканія-Нова” нами зареєстровано 23 види гельмінтів, які відносяться до чотирьох класів: трематоди, цестоди, нематоди та акантоцефали. З них - трематод-7: Ehinostoma paraulum, Ehinostoma revolutum, Echinoparyphium cinctum, Echinoparyphium recurvatum, Notocotylus attenuatys, Opistorchus simulans, Catatropis verrucosa; цестод-8: Microsomacantus paramicrosoma, Microsomacantus norvula, Microsomacantus abortiva, Sabolevicantus gracilis, Wardium aequadilis, Myxolepis collaris, Drepanidotenia lanceolata, Fimbriaria sp.; нематод- 5: Amidostonum anseris, Heterakis sp., Аscaridia galli, Capillaria anseris, Trichostrongylus tenuis.

На території заповідника у водоплаваючих птахів нами вперше зареестровано, клас акнтоцефалів (представлений 3-ома видами гельмінтів - Polymorphus magnus, Polymorphus minutus, Filicollis anatis ). У дослідних птахів паразитували гельмінти як одного так і декількох класів одночасно. Інвазованість птахів гельмінтами одного класу складала - 23, двох класів - 34, трьох класів - 16, а чотирьох - 4 відсотка. Нематодами інвазовано 210 птахів (43%), цестодами -264 (54 %), трематодами -225 (46 %), скребнями -12 (2,4%) досліджених птахів

Найбільшою групою гельмінтів є цестоди , які знайдені нами у всіх видів птахів. Найбільша екстенсивність та інтенсивність ураження відмічена у крижня звичайного, крижня строкатодзьобого , білої гуски та огаря ( 70,7 - 100 % ).

Трематоди також розповсюджені досить широко, але екстенсивність ураження птахів значно менша. Найбільша інвазія трематодами відмічена у крижня звичайного, сірої гуски, огаря та канадської казарки (55,5 - 60%), а в інших видів птахів екстенсивність склала до 50 %.

Високий рівень цестодно-трематодної інвазії обумовлений ураженням птахів мікросомозом та ехіносомозом.

Нематоди були виявлені у всіх видів птахів, але у качок- каролинок та мандаринок екстенсивність була найвища ( 50-77,7%), у інших видів птахів цей показник склав 0-50%.

Рідше знаходили акантоцефалів, їх виявили тільки у крижня звичайного, трупи якого були підібрані на дальніх озерах та Чапельскому поду восени та зимою 1997р. Це дає нам можливість припустити, що ці птахи були прилітними.

У рідких видів птахів ураження гельмінтами інше. Так, найбільший ступінь ураження гельмінтами крижня звичяйного та строкатодзьобого, білої гуски, пеганки, магеланової гуски, білощокої казарки та чорного лебедя - 100%. В меншій мірі були уражені качки- каролінки, мандаринки, та інші.

Видовий склад знайдених гельмінтів досить різноманітний. З 23 видів гельмінтів більшість відносяться до біогельмінтів. Це вказує на те, що природно-кліматичні умови заповідника сприятливі для розвитку безхребетних - проміжних живителів гельмінтів. Найбільшою кількістю видів представлені цестоди. Найчастіше зустрічяються Sabolevicantus gracilis.та Microsomacantus norvula - 11,38-11,6%, потім іде Microsomacantus paramicrosoma та Microsomacantus abortivа - 7,58-7,85 % і Trichostrongylus tenuis - 5.14%. Цестоди інших видів зустрічаються у птахів рідко та в невеликій кількості. Вони знайдені у перелітних птахів. З цестодозів найбільше епізоотичне значення мають Drepanidotenia lanceolata, Microsomacantus paramicrosoma, Sabolevicantus gracilis.та Microsomacantus norvula .

Трематоди в заповіднику представлені також великою кількістю видів - 7. Найчастіше зустрічаються види Ehinostoma paraulum, E. revolutum, Ehinoparyphium cinctum, E. recurvatum, Notocotylus attenuatus, Opistorchus simulans, Catatropis verrucosa.

Нематоди у досліджених птахів представлені 5 видами. Найбільші збитки у заповіднику були із-за аскаридіозу (Ascaridia gali), інші нематоди - Heterakis sp., Capillaria anseris, Trichostrongylus tenius, Amidostomom anseris паразитували з меншою екстенсивністю інвазії.

Акантоцефали представлені найменшою кількістю видів - 3; але практично кожен з них є специфічним паразитом водоплаваючих птахів. 12 відсотків птахів були вільні від гельмінтів.

Встановлено, що у диких водоплаваючих птахів можуть паразитувати одночасно від 1 до 10 видів, але найбільша кількість птахів уражена 2-4 видами гельмінтів.

Нашими дослідженнями виявлено, що прильотні птахи мають близькі значення екстенсивості ураження (від 70 до 84 відсотків), але за кількістю знайдених видів гельмінтів, показники значно відрізняються: від 4 до 16 видів.

До Асканії прилітають дикі птахи майже з усієї Евразії. Так, міграція крижня звичайного до Асканії, відбувається трьома напрямками: 1-й - з заходу (Львів, Брест, Калінінград), 2-й - з півночі (Архангельськ, Сиктивкар, Нижній Новгород), 3-й - зі сходу (Волгоград, Єкатеринбург, Тюмень, Чита). Прилітний огар був зареєстрований зі східного напрямку: ( Баку, Волгоград, Ростов на Дону). Лебідь - кликун до Асканії прилітає лише з північно- східного напрямку (Казань, Куйбишев, Уфа). Біла гуска приносить з собою гельмінтів менше від інших видів птахів (4 вида). Прилітають ці пернаті з далекої півночі та північно- західного напрямку (Скандинавський півострів, країни Балтії, Калінінграду та інших, більш віддалених місць). Сіра гуска до Асканії прилітає з Тюмені, Челябінська, Астрахані, Архангельська, Калінінграду.

Одним з факторів, який впливає на фауну гельмінтів тварин, є зміна пори року. Сезонні зміни зовнішнього середовища ставлять птахів у різні умови життя, які, в свою чергу впливають на життєдіяльність паразитів.

З метою виявлення змін гельмінтофауни птахів заповідника, в залежності від пори року, ми проводили дослідження в різні сезони 1995-1998 років. Усі птахи були умовно поділені на декілька груп. Результати цих досліджень ми приводимо у графіках 3.4.1, 3.4.2. Відповідно до груп, ураженість розподілилася таким чином: весною - 95 %, влітку - 92. 5 %, восени - 88 %, взимку - 83 %. За середньою кількостю гельмінтів, паразитуючих в одній тварині, цифри розподілилися у слідуючому порядку: перша група - 27 екз/гол., друга - 25 екз/гол., третя - 21 екз/гол., у четвертій цей показник дорівнював 12 екз/гол.

Дослідження гельмінтофауни водоплаваючих птахів в залежності від віку проводили в період - з травня по грудень 1996 року. В результаті цих досліджень було зясовано, що гельмінтофауна птахів різних вікових груп різко відрізняється, як по кількості знайдених видів гельмінтів, так і по кількості екземплярів у заражених каченят. Досліджені птахи були поділені на три групи. До першої увійшли каченята віком до 1 місяця, до другої - до 3-х місяців, а до третьої були віднесені дорослі птахи.

У першій та другій групах відсоток ураження каченят гельмінтами сягав 100 %. У третій він дорівнюав 88 %. Кількість знайдених гельмінтів знаходилась в певній залежності від віку. У птахів першої групи середній рівень ураженості становив 28, у другої - 22, у третій - тільки 12 паразитів на голову.

Відомо, що вивчення епізоотичного стану з гельмінтозів птахів в господарствах з різними умовами утримання, годівлі та розмноження птахів, є важливим етапом гельмінтологічних досліджень. При вивчені гельмінтофауни в залежності від умов утримання усі птахи були умовно поділені на три групи. До першої були віднесені птахи, які прилітають на зимівлю, мешкають відокремлено від інших птахів на дальніх ставках та у Чапельському поду. До другої групи були віднесені птахи, які постійно мешкають на відкритих озерах, і не відлітають з причини ампутованих крил, або тому, що були акліматизовані, чи живуть тут постійно. До третьої групи були включені птахи, які постійно живуть у закритих вольєрах і ніколи не потрапляють до місць перебування вільних птахів. Птахи першої та другої груп, в порівнянні з третьою, мають не тільки більшу екстенсивність ураження гельмінтами усіх чотирьох класів, а й найбільшу кількість видів гельмінтів. Середня екстенсивність інвазії птахів гельмінтами складала 88 % з середньою інтенсивністю 14 екземплярів на голову. По групах ці показники дещо інші.

У птахів першої групи відмічено найбільший відсоток ураження - екстенсивність досягала 91 % з середньою інтенсивністю ураження 12 екземплярів. У другій групі вона дорівнювала 88 % з середньою інтенсивністю 12 екземплярів на голову. У птахів третьої групи відсоток ураження складав - 60 , але з інтенсивністю 28 . Якщо в птахів першої та другої груп знайдені гельмінти класу акантоцефалів, то в третій такі гельмінти були відсутні. У птахів першої групи знайдено 21 вид гельмінтів, у другої групи - 14, а в третій, як і передбачалося - найменша кількість - 9 видів гельмінтів.

ГЕЛЬМІНТОЦЕНОЗИ ДИКИХ ВОДОПЛАВАЮЧИХ ПТАХІВ ЗАПОВІДНИКА

У досліджених птахів виявлені гельмінти, відносяться до 4-х класів : трематоди, цестоди, нематоди та акантоцефали.

В результаті обстежень були виявлені деякі закономірності взаємовідносин між компонентами гельмінтоценозів. Якщо брати загальні гельмінтоценози, сформовані класами гельмінтів, то при дослідженні були виявлені 4-х, 3-х, 2-х та 1-но компонентні гельмінтоценози по класах. Гельмінтоценози зустрічаються у 71%, а гельмінтози у 29% уражених птахів. Гельмінти усіх чотирьох класів знайдені у 1,68 % птахів; нематоди, трематоди та цестоди у 18,5; цестоди, трематоди та акантоцефали у 1,6; цестоди та трематоди у 24; трематоди та нематоди у 9,3; цестоди та нематоди у 8; цестоди та акнтоцефали у 1; трематоди та акантоцефали у 1; трематоди у 7,3; цестоди у 7; нематоди у 8 % уражених птахів. Неуражених птахів було 12 %. Найбільші по кількості гельмінтозів гельмінтоценози складалися з 8 видів. Взагалі, нами виявлено 18 видів гельмінтоценозів від- 2-х до 8 компонентних. Крім того, відмічено 9 монокомпонентних гельмінтозів.

З метою вивчення сезонної динаміки розвитку гельмінтоценозів, в заповіднику “Асканія-Нова” в 1995-1997 роках було проведені патологоанатомічні розтини птахів, по сезонам року. .Вивчення проводилося на трьох піддослідних групах ( в залежності від умов утримання). Так у мігруючих птахів ми спостерігали два підки кількості гельмінтоценозів - весною та осінню - 14 та 19 видів, відповідно. У вольерних птахів ці показники значно менші - 3 весною, а найбільшу кількість відмічали влітку - 9. Місцеві популяції напіввільних птахів були уражені 11 гельмінтоценозами восени (найбільший показник), та 4 видами гельмінтоценозами влітку.

При прильоті восени на зимівлю до Асканії, дикі птахи вимушені переходити, в своїй більшості, на ті корми, які запропоновані для них робітниками заповідника. У процесі , пристосування для засвоювання концентрованих кормів, у травній системі птахів проходять зміни. При цьому, у деяких птахів, навіть, відмічається розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, що проявляється метиоризмом, діареєю та інш. Зміна корму своєрідно впливає на кількість та якість гельмінтоценозів.

Для досліду по з'ясуванню впливу зміни кормів на гельмінтоценози були відловлені 40 крижнів звичайних зі зграї, яка тільки-но прилетіла на територію заповідника. З них - 20 голів (контроль) було зразу забито, для з'ясування показників гельмінтоценозів у птахів, які кормляться в дикій природі, інші 20 голів були закриті у вольєр, де витримувались на протязі місяця. При цьому, їх годували лише концентрованими, штучно виготовлиними комбікормами. Через 30 днів піддослідні птахи були забиті і піддані повному гельмінтологічному розтину.

В результаті встановлено, що у контрольній групі найбільш поширеними були двокомпонентні гельмінтоценози, вони складали 36% від загальної маси досліджених птахів.Одно - та чьотирьохкомпонентні уражали кожний по 17% птахів. Пятикомпонентні -13%, сьоми - та трьохкомпонентні уражали - по 4 %, неураженими виявили 9% птахів. У другій групі монокомпонентні гельмінтоценози уражують 35% досліджених птахів, двокопонентні нами були виявлені у 18 %, трьох і більш компонентні гельмінтоценози уражали 12, 11, 7, 1, 2 %% відповідно, а неуражених птахів в цій групі було 14%.

З даних досліджень було зроблено висновок, що при зміні корму з природного на приготовлений штучно (комбікорм), в организмі диких водоплаваючих птахів складаються більш сприятливі умови для розвитку гельмінтоценозів.

ТЕРАПІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ДИКИХ ВОДОПЛАВАЮЧИХ ПТАХІВ ЗАПОВІДНИКА

Антгельмінтну ефективність альбендазолу, купріхолу та фенбендазолу вивчали спочатку індивідуальним, а потім груповим методом.

Альбендазол випробували у дозі 10, 20, 30 мг/кг одноразово та дворазово. Кожний дослід проводили на 10 головах диких водоплаваючих птахів, з 10 у контролі, голодну дієта не призначали. Фекалії досліджувалися 1 раз на добу, до моменту забою. Препарат задавали індивідуально, у болюсах. Альбендазол у дозі 10 мг/кг одноразово, виявив малу антгельмінтну активність (ІЕ 26,25 - 0), у дозі 20 мг/кг одноразово також недостатньо велику ( 47,5-100 %). При дегельмінтизації у дозі 30 мг/кг одноразово ІЕ була найвищою - 72,5 -100%. В дослідах з дворазовим застосуванням препарату ІЕ складала: 15,8 %, 87,55 %, 94,6 - 100% відповідно. Виробниче випробування альбендазолу було проведено на різновидовій, вільній групі диких водоплаваючих птахів кількістю 500 голів. До складу цієї групи входили дорослі крижні звичайні, лебеді, канадські казарки, огарі та білі гуси. Альбендазол у вигляді бровальзену задавався диким птахам у дозі 20 мг на кілограм загальної маси птахів, дворазово, з інтервалом 5 діб. Через 4 доби після другої дачи препарату було забито та досліджено: 1 огар та 2 крижня звачийного. У одного з них було знайдено 3 сколекси цестод.

При дослідженні цього ангельмінтика відмічено шорокий спектр дії на гельмінтів трьох класів.

У виробничих умовах цей препарат досліджували на групі диких водоплаваючих качок у складі: 38 дорослих каролінок та 22 дорослі мандаринки. Крім того, до складу цієї групи входили 48 голів молодняка вищеназваних птахів. Птахів утримували у закритих вольєрах при відсутності контакту з іншими птахами. Дегельмінтизація була вимушеною з причини загибелі від гельмінтозів (аскаридіоз та інші). При гельмінтокопроовоскопічних дослідженнях виявлені яйця аскаридій і членики цестод. Купріхол у дозі 400 м/кг загальної ваги птахів задавали у ранкову годівлю з половинною частиною кормів. Впродовж 3-х наступних діб загинули ще 2 качки: перша - у день дегельмінтизації (у неї знайдено 184 аскаридії), друга - через 3 доби після дегельмінтизації (при її розтині гельмінтів не знайдено). При гельмінтокопроскопічних дослідженнях у птахів виявлено масовий відхід загиблих нематод (від 20 до 200 ). Після дегельмінтизації загибелі птахів від гельмінтозів у цьому вольєрі зареєстровано не було.

Як бачимо з данних проведених дослідів, купріхол є найбільш ефективним антгельмінтиком при гельмінтоценозах, він з високою ефективністю діє на гельмінтів. Недоліком купріхолу є те, що цей антгельмінтик застосовується у досить високій дозі і при, навіть, невеликому передозуванні викликає у птахів патологічні зміни у внутрішніх органах (запалення слизової оболонки кишок, дистрофія печінки, тощо).

Фенбендазол випробовувався в дозах 20 та 30 мг/кг, індивідуально. Антгельмінтик у чистому вигляді задавали в болюсах. Дегельмінтизації передувала 16-ти годинна голодна дієта. Кал досліджували через кожні 24 години триразово. Дачу антгельмінтика у тій же дозі і тим же способом було повторено через 3 дні. На 6-й день птахів забивали і проводили гельмінтологічний розтин. Виробничий дослід був проведений на 100 головах різновидової зграї диких качок орнітосекції заповідника. Обробляли тільки дорослих птахів. Антгельмінтики задавали з кормом вранці. Для кращого поїдання корму з антгельмінтиком, вечірнє годування було проведено трохи раніше, ніж звичайно, та в меншій дозі. Через 3 дні дегельмінтизацію було повторено. Для визначення ефективності антгельмінтиків, до першої обробки, та через 5 днів після повторної дегельмінтизації, було відловлено та досліджено по 5 птахів. При цьому було виявлена така інтенсефективність препарату: нематоди - 100%, трематоди - 74%, цестоди - 68%. Фенбендазол ефективний для боротьби з гельмінтами окремих видів, але застосування цього препарату при гельмінтоценотичній інвазії, не виправдовує себе з причини низької ефективності проти цестод.

Таким чином, одержані результати лабораторних дослідів та виробничих випробувань, свідчать про високу ефективність для терапії і профілактики багатокомпонентних гельмінтоценозів диких водоплаваючих птахів таких антгельмінтиків, як альбендазол, купріхол та їх лікарські форми. Дані препарати в рекомендованих дозах не мають токсичнї дії на організм птахів.

Основою спеціальних профілактичних заходів при гельмінтоценозах є хіміопрофілактика, як преімагінальна, та імагінальна. Преімагінальна хіміопрофілактика здійснюється шляхом проведення декількох дегельмінтизацій, направлених на елімінацію нестатевозрілих паразитів, що запобігає інвазуванню приміщень, вигулів, пляжів тощо. Найбільш позитивний результат досягається при застосуванні альбендазолу у вигляді його лікарських форм, у дозі 30 мг (по АДВ) на кілограм маси тіла, дворазово з інтервалом 5 днів. Позитивні результати отримані при застосуванні купріхолу у дозі 400 мг на кілограм маси тіла птахів одноразово. Застосування вищеназваних антгельмінтиків, разом з іншими заходами, зумовлює надійний профілактичний ефект при гельмінтоценозах диких водоплаваючих птахів. Ціна обробки 100 голів птахів в залежності від видового складу зграї складає 4,8 - 12 гривень (4,8 - 12 коп./гол.).

Комплекс профілактичних заходів необхідно проводити в усі пори року. В перший період оздоровлення проводять 8 - 9 дегельмінтизацій, в наступні роки кількість дегельмінтизацій зменшується до 5. При проведенні досліджень по вивченню засобів терапії та профілактики гельмінтозів та гельмінтоценозів у диких водоплаваючих птахів заповідника “Асканія-Нова” було зясовано, що у забитих птахів гельмінтоценози виявляються в більшій інтенсивності у порівнянні з кількістю паразитів, знайдених у загиблих птахів. Застосування в 1997-1998 роках запропонованих нами лікувальних та профілактичних заходів при гельмінтоценозах диких водоплаваючих птахів у Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” ім. Ф.Е. Фальц-Фейна дозволило суттєво зменшити ураженість птахів гельмінтами, зменшило рівень загибелі як молодняку, так і дорослих птахів заповідника. Ефективними ангельмінтиками з досліджених нами є купріхол у дозі 400 мг/кг маси тіла, та альбендазол у дозі 20 мг/кг (АДВ) маси тіла дворазово.

ВИСНОВКИ