Господарсько-біологічна оцінка сортів та гібридів абрикоси для маточно-насіннєвих насаджень в умовах Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

06.01.07 - плодівництво

Господарсько-біологічна оцінка сортів та гібридів абрикоси для маточно-насіннєвих насаджень в умовах Лісостепу України

Богуславський Микола Миколайович

Київ - 1999

Загальна характеристика роботи

абрикоса маточний насіннєвий плід

Актуальність теми. Абрикоса відноситься до високоурожайних культур із смачними плодами, на які завжди знаходиться покупець. Плоди абрикоси відзначаються значним вмістом пектинових речовин (0,2-1,3 г/100 г сирої речовини), що зумовлює їх радіопротекторні властивості. 150-250 г плодів задовольняють добову потребу людини у каротині (провітамін А), який посилює гостроту зору, сприяє нормальному росту організму. Поряд з плодами цінною сировиною і харчовим продуктом є ядро кісточок солодко- та гірконасінних сортів. Олія абрикосового насіння за якістю наближується до оливкової - світового стандарту, її успішно використовують у медицині.

Через сталий попит, світове виробництво абрикосів зросло за останні два десятиріччя більш як у 1,5 рази, досягнувши в середині 90-х років 2 млн.т.

В Україні виробництво абрикосів має дуже нестабільний характер, що пов'язано із низькою адаптивністю породи до умов вирощування. Це, значною мірою, зумовлено майже повною відсутністю екологічностійких підщепних форм, зокрема насіннєвих. В практиці розсадництва використовується суміш насіння різних популяцій, що не відповідає вимогам сертифікації садивного матеріалу. Використовувані дикорослі форми, як правило, мають низьку якість м'якоті, дрібні плоди, тому закладання ними промислових маточно-насіннєвих насаджень мало вигідне.

Селекціонерами Інституту садівництва УААН напрацьовано багатий генофонд абрикоси - понад 500 гібридів та сортів різної сили росту, адаптивності і продуктивності, що створило базову основу досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами,темами. Дослідження виконувалися за темою 02.02.03 тематичного плану Інституту садівництва “Виділити і вивчити за насіневою продуктивністю, зимостійкістю, генетично детермінованим стриманим ростом та іншими господарсько-важливими характеристиками насіннєві підщепи, передбачити їх клонове розмноження для створення маточних насаджень” та темою 01.08. - “Удосконалити сортимент абрикоси шляхом створення нових та інтродукції існуючих сортів з високою зимостійкістю і врожайністю понад 180 ц/га з великими понад 40 г плодами добрих смакових якостей та придатних для різних видів переробки”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягала у виділенні форм абрикоси для маточно-насіннєвого насадження, які відзначаються слабкорослістю, адаптивністю і високою продуктивністю маточних дерев, раннім і дружнім проростанням насіння, активним ростом та кращим розвитком сіянців, високою якістю ядра насінини і м'якоті плодів (як додаткової сировинної продукції) і забезпечують високу економічну ефективність виробництва насіннєвого матеріалу. Мета визначила наступні завдання досліджень:

- оцінити і відібрати в насадженні кращі форми абрикоси за величиною, ступенем зимостійкості, стійкістю до моніліального опіку, самоплідністю, урожайністю та якістю плодів маточного дерева;

- виділити форми, що відзначаються раннім і дружнім проростанням та високою схожістю насіння, інтенсивним вегетативним ростом та кращим розвитком сіянців;

- відібрати форми, що відзначаються високим виходом ядра насіння, підвищеним загальним вмістом у ньому білків та ліпідів; встановити вплив дозорювання плодів на хімічний склад ядра;

- визначити економічну ефективність виробництва насіннєвого матеріалу виділених насіннєвих форм.

Наукова новизна одержаних результатів.

Робота започатковує дослідження по добору підщепних форм для маточно-насіннєвих насаджень абрикоси в зоні Лісостепу України.. На основі наявного генофонду Інституту садівництва дано оцінку маточних дерев, насіннєвого матеріалу та сіянців 19 форм; показано вплив форм на особливості проростання та схожість насіння, формування якісних показників сіянців; для підвищення ефективності маточно-насіннєвих насаджень рекомендується (як додатковий) сировинний напрямок використання насіннєвого матеріалу та залучення до реалізації м'якоті плодів.

Практичне значення одержаних результатів.

За результатами досліджень для закладання у розсадницьких господарствах маточно-насіннєвих насаджень рекомендується форма Березняківська (клон перспективного сорту), а також форми 12180, 9931 та 7491; обґрунтовано доцільність використання солодкого ядра насіння та м'якоті плодів виділених форм як побічної сировини; встановлено, що застосування післязбирального дозорювання технічнозрілих плодів покращує біохімічний склад ядра насіння.

Результати досліджень пройшли виробничу перевірку у ДГ “ Новосілки” (відділення “Самбурки”) Інституту садівництва УААН.

Особистий внесок здобувача.

Оцінка маточних форм та обґрунтування результатів досліджень виконано здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на засіданнях Вченої ради Інституту садівництва в 1995 та 1996 роках; на ІІІ Республіканській науково-теоретичній конференції молодих вчених “Проблеми сучасного садівництва” 24-26 листопада 1995 року; на міжнародній конференції “Інтенсивні технології в садівництві” 15-18 вересня 1997 року.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових праць.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 6 розділів та 15 додатків. Повний обсяг дисертації - 181 сторінка, з них 23 сторінки займають таблиці, 15 сторінок - додатки, 8 сторінок - ілюстрації, 19 сторінок - список використаних джерел ( 213 найменувань).

Методики та умови проведення досліджень

Дослідження за темою дисертаційної роботи виконували методом польових, лабораторних та вегетаційних дослідів в ІС УААН у 1994-1997 роках.

Дослід 1. Оцінити сорти та гібриди (форми) абрикоси в насадженні.

Підщепні форми абрикоси виділялися з групи сортів та гібридів у колекційних насадженнях породи 1982, 1983, 1984 та 1987 років садіння. Гібриди та сорти абрикоси защеплені на сіянцях культури. Схема садіння дерев - 6 х 4 м. Контроль - сорт Червонощокий (підщепна форма Червонощока). Виділені форми оцінювали на основі “Методики селекции и сортоизучения плодовых и ягодных культур”(Мічурінськ, 1983), “Методики изучения подвоев в УССР” (Київ, 1990), “Практикума по селекции и семеноводству овощных и плодовых культур” (Прохоров І.А., Потапов І.С., 1988).

Дослід 2. Оцінити форми за посівними якостями насіння.

Насіння підщепних форм для вирощування сіянців заготовляли від вільного запилення і готували до сівби під час холодної стратифікації. Холодну стратифікацію проводили з другої половини січня (20-25.01), тобто за 80-85 днів до пересічної дати початку ранніх польових робіт. Підготовлене насіння висівали у вегетаційні посудини.

У промисловий розсадник насіння виділених форм висівали восени (Ш декада жовтня) з попередньою підготовкою при теплій стратифікації(18-20^о). При порівнянні дослідних даних використовували групову оцінку.

Кількісне визначення пігментів у листі сіянців виконували спектрофотометрично, використовуючи екстракцію свіжого рослинного матеріалу 96% етиловим спиртом (Третьяков Н.Н. та ін., 1990). Вміст вуглецю в листі визначали методом мокрого озолення в хромовій суміші за Аліковим (Третьяков Н.Н. та ін., 1990).

Дослід 3. Оцінити біохімічний склад ядра насіння залежно від форми.

Загальний вміст білку в ядрі насіння визначали за методом Лоурі (Lowry O. H., Posebrough N.F., Faarr A.L., Randall P.J., 1951); загальну кількість ліпідів в ядрі встановлювали ваніліновим реактивом (Chromi V., Kukla R., Maliwankowa A., Belusa J., Hornakowa A., 1975 ); вміст глюкози досліджували ортотолуїдиновим методом (Андрєєв В.Ю., 1992). Визначення екстинції забарвлених проб виконували на спектрофотометрі “Spekol-11”. Кількісний вміст досліджених речовин виражали в г на 100 г сухої речовини.

Для оцінки біохімічного складу м'якоті виділених форм користувалися даними відділу технології зберігання та переробки плодів та ягід.

При розрахунках економічної ефективності різнобічного використання продукції рекомендованих форм, використовували технологічну карту “Технологии механизированной заготовки семян плодовых культур” (за ред. Андрієнка М.В., 1989).Статистичну обробку одержаних даних проводили методом дисперсійного аналізу за Б.О.Доспєховим (1985) із застосуванням комп'ютера ІВМ РСАТ з використанням відповідних програм М.О. Бублика (1991).

Клімат місця проведення досліджень континентальний з середньорічною температурою повітря 7-7,7^о. Абсолютний мінімум температури досягає 34-39^о. Число днів з температурою вище 10^о в середньому складає 160-170, а сума ефективних температур за цей період від 2656^о до 2879^о. За багаторічними даними кількість опадів пересічно становить 600-620 мм, з яких 340-410 мм випадає за період вегетації. Протягом вегетаційного періоду більша кількість опадів припадає на червень і липень - 76-84 мм, менша - на квітень, вересень та жовтень - 42-47 мм.

Аналіз кліматичних умов за роки досліджень показав, що найсприятливішим для абрикоси був зимовий й весняний період 1995/1996 р.р., який характеризувався високою теплозабезпеченістю і помірною кількістю опадів в період цвітіння й зав'язування плодів та відсутністю критичних температур. Несприятливими виявилися умови перезимівлі в 1993/1994 р.р. з критичними температурами в період вимушеного спокою абрикоси та умови цвітіння й зав'язування плодів у 1995 році з низькою температурою повітря і надмірною кількістю опадів. Умови перезимівлі й цвітіння в 1996/1997 р.р. в цілому були задовільними для більшості форм, що вивчалися.

Грунт дослідних ділянок - сірий опідзолений, в шарі 0-60 см містить: нітратного азоту - 11,6-22,9 мг N-NO₃ на кг ґрунту, лужногідролізованого азоту - 6,81-7,23 мг/100 г, рухомого фосфору - 14,8-19,6 мг, обмінного калію - 4-4,9 мг; рН (сольове) складає 4,6-5 одиниць, вологість ґрунту - 10,7-13,8%.

Основний зміст роботи

ОЦІНКА МАТОЧНИХ ДЕРЕВ ГІБРИДІВ ТА СОРТІВ ЗА РОСТОМ І РОЗВИТКОМ У НАСАДЖЕННІ

За способом отримання досліджені форми є гібридами, інтродуковані та місцевого походження. У саду проявлялися їх індивідуальні особливості, що дозволило оцінити і відібрати кращі для створення маточно-насіннєвих насаджень.

За показниками біометричних промірів дерев виділилися 3 групи форм: слабкорослі, середньорослі та сильнорослі. Пересічно дерева слабкорослих форм Березняківська, 7491, 12180, 13228 та 13330 уступали середньорослим формам за висотою на 15,4%, за діаметром крони - на 5,9%, за площею поперечного перерізу штамбу - на 31,1%, а відповідно сильнорослим - на 31,2%, 22% та 42,6%. За стриманністю росту найбільш виділилася форма 12180, у якої висота дерева у 10-ти річному віці складає 2,7 м, діаметр крони - 2,6 м, площа перерізу штамба - 60 см², тоді як у - сильнорослих форм 4613, 3747 та 12591 того ж віку, ці показники становлять - відповідно 4,7-5,4 м; 4,1-4,6 м та 234-265 см².

Визначення ступеню підмерзання й стану дерев після суворої зими 1993/1994 р.р. та спостереження за станом дерев у наступні вегетації дозволили оцінити зимостійкість дослідних форм.

До середньозимостійких, або таких що мають значні пошкодження в суворі зими (1,8-2 бали), віднесено форми: Червонощока, Оболонська, інтродуковані - Енг-якши, Тріумф сєвєрний та деякі гібридні форми (11132, 9931). Ці форми можуть успішно вирощуватися в зоні досліджень тільки за умови ретельного добору мікрозон та агротехнічних прийомів. Зимостійкість шести форм оцінена, як добра (Березняківська, 12180, 13330, 12591, 3747, 4613) і однієї (10285а), як висока. Характерною їх особливістю є менший ступінь підмерзання (до 1 бала) та добрий стан дерев в період вегетації, порівняно з контролем (Червонощока). Ці форми найбільш доцільно вирощувати в зоні досліджень та використовувати для селекційної роботи. Форми, що отримали низьку оцінку зимостійкості, малопридатні для вирощування в районах Лісостепу.

Проведення досліджень на природному інфекційному, фоні дало можливість оцінити форми щодо стійкості до однієї з найбільш шкодочинних грибкових хвороб абрикоси - моніліального опіку. Виділилося 3 групи форм :

- чутливі форми, плоди і пагони яких значно уражуються як у роки несприятливі так і сприятливі для розвитку хвороби (відповідно до 1-1,5 бала і до 2-3,5 бала).;

- середньочутливі форми, які відзначаються помітно меншим пошкодженням плодів, ніж чутливі форми, однак стійкість пагонів у них також невисока;

- відносно стійкі форми, відзначаються помітно меншим пошкодженням і плодів і пагонів, ніж у попередніх груп, що особливо проявляється в роки сприятливі для розвитку хвороби. До них належать Березняківська, Оболонська, 4657 та 12180. Пошкодження плодів і пагонів в роки несприятливі для розвитку хвороби не перевищує 0,5-1 бала, а сприятливі - 1,5-2 бала, що значно нижче як у чутливих форм.

Повністю толерантних до моніліального опіку форм не виявлено.

Вивчення самоплідності підтвердило залежність цього показника від ботаніко-географічного походження сорту (європейський, середньоазіатський) або материнських форм гібриду. Високою самоплідністю відзначалися форми Оболонська, Тріумф сєвєрний, 13330, 12591 та 7491 європейського походження, в яких при природному самозапиленні число зав'язаних плодів становило 80-168% від вільного запилення. Всі форми, в отриманні яких брали участь середньоазіатські та ірано-кавказькі абрикоси виявилися низькосамоплідними (10-18% зав'язаних плодів до вільного запилення) та самостерильними. Проміжне положення зайняли частково самоплідні форми (Березняківська, 4657, 12180), які мають європейське походження, але при самозапиленні вони зав'язували в 2,9-3,7 рази менше плодів, ніж при вільному запиленні (27-35% до вільного запилення).

Протягом 1994-1997 р.р. відзначено 2 неурожайних та 2 урожайних роки, в цілому ж пересічна урожайність форм склала 40,4 ц/га, або 9,3 кг з дерева. Виділилися форми з високою врожайністю (понад 60 ц/га) - Березняківська, Тріумф сєвєрний, 12591, 9931, 13228, середньою (40-60 ц/га), нищесередньою (20-40 ц/га) та низькою ( до 20 ц/га). До низькоурожайних віднесено форми Червонощока (контроль), Оболонська, 4657 та 4613.

Слід особливо підкреслити, що форми 3747, 12591 та Енг-якши в складних кліматичних умовах за 4 роки досліджень дали 3 урожаї.

Виявилося, що слабкорослі форми, які в більшості віднесені до середньоурожайних у розрахунку на одиницю площі, в перерахунку на площу поперечного перерізу штамба є високоурожайними (7491, 12180, 13330), що вказує на можливість більш щільних схем їх садіння.

Насіннєва продуктивність досліджених форм, залежала від масової врожайності та пересічної маси плоду. Найвищий вихід кісточок відзначено в урожайних, дрібноплідних форм Енг-якши, 9931, жерделя В1 (682-1010 шт/дерева). Середньо- та крупноплідні форми уступали дрібноплідним за насіннєвою продуктивністю, а найвищий вихід кісточок (470-620 шт) серед них також мали високоурожайні форми Березняківська, Тріумф сєвєрний, 13228, та 12591, тоді як у низькоурожайних - Червонощокої, Оболонської та 4657, він не перевищував 108-111 шт з дерева.

Особливо гармонійний смак плодів був характерний для форм Оболонська, 12591 (4,6-4,8 бала), а також - Березняківська, Червонощока та 12180 (4,3-4,4 бала), що відзначалися також і їх крупністю.

За сумою показників оцінки маточних дерев в насадженні виділилися форми Березняківська, 12591, 7491, 9931 та 12180 селекції Інституту садівництва УААН (таб. 1).

Таблиця 1 - Оцінка маточних дерев сортів та гібридів у насадженні, бали

ОЦІНКА НАСІННЯ РІЗНИХ ФОРМ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА СІЯНЦІВ

Закладений у насінині, як органові розмноження, генетичний потенціал і особливості маточної рослини позначається на проходженні нею підготовки до проростання, дружності появи сходів, енергії росту і розвитку структурних частин сіянців. Ці характеристики загалом і визначають якість підщепного матеріалу - висоту рослин, товщину штамба, довжину, масу кореневої системи. Важливо, віднайти кращі форми, що поєднують ці складові якості сіянців.

У досліджених форм початок утворення проростків припадав пересічно на 63 день холодної стратифікації, Найраніше - на 54 день - починало проростати насіння ряду форм - 13228, 10285а, Березняківська,12180, 4613, В1, 3747, 13330, 7491.

Найкоротшу тривалість (отже найвищу дружність) проростання 50% насінин (13-26 днів) мали форми Березняківська, 13228, 12180 та 3747, тоді як у решти ранньопроростаючих форм вона становила 30-50 і більше днів.

Завдяки поєднанню раннього та дружнього проростання насіння форми Березняківська, 13228, 12180 та 3747 мали найкоротший стратифікаційний період підготовки насіння (55-89 днів).

Характерним є те, що у всіх самоплідних форм, за винятком Оболонської, відзначено розтягнутий період накльовування та проростання насіння. Так, якщо по досліджених формах середня його тривалість становила 26 днів, то у Тріумфу сєвєрного - 37; 12591 - 31; 7491 - 41; 13330 -понад 50 днів. Тому, не допустимо змішувати насіння форм що мають різний період його проростання.

Встановлено, що насіння різних форм абрикоси подібно реагує на температуру передпосівної підготовки, тому немає потреби добирати для кожної форми свої температурні умови. Найкращу силу (320-386 одиниць) насіння досліджених форм мало при застосуванні низьких позитивних температур стратифікації (3^о) (контроль).

Темпи проходження насінням стратифікаційного періоду вплинули на строки сівби та величину його схожості. Форми, з коротшим стратифікаційним періодом висівалися в більш ранні строки весняних польових робіт, забезпечували більш ранні сходи та істотно вищу схожість насіння, ніж форми з розтягнутим періодом підготовки до сівби. Так, якщо схожість насіння форм з коротшою тривалістю підготовки насіння була в межах від 71,5% (4613) до 96,5% (12180), то у форм з тривалим стратифікаційним періодом - від 42% (Ботанічна) до 60,5%(12591). Найкращу схожість (понад 80%) і дружність проростання мало насіння форм Березняківська, Червонощока, 13228, 3747, 11132, 9931 та 12180.

Все ж більшість досліджених форм характеризувалася досить високою схожістю (понад 50-60%) і тільки окремі - дуже низькою. З біохімічної точки зору зниження якості насіння олійних культур спостерігається в результаті погіршення процесу перетворення жирних кислот у вуглеводи.

Аналізи показали, що загальний вміст ліпідів у низькосхожої форми В3 на 30-й день підготовки насіння перевищив відповідну величину у повітряносухому насінні на 4,9 г (або на 11%), а на 45 день - на 12,9 г (або на 28%), тоді як у високосхожої форми В4, протягом всього терміну спостережень (45 днів), залишався нижчим вихідної величини на 4,5-8 г (або на 12-22%). Навесні, у сім'ядолях форми В4, відзначено вдвічі нищий вміст ліпідів, ніж у форми В3 та активніше накопичення глюкози в ростучих частинах (корінець, стебельце). В результаті, насіння форми В3 мало гіршу якість, що проявлялося у більш пізньому утворенні стебельця, меншій довжині корінця (4,6 см проти 6,2 см у В4) та більш як удвічі нижчій схожості.

У сіянців форм із тривалим терміном підготовки насіння, в початковий період росту відзначалося істотне відставання за висотою та сухою масою надземної частини сіянців, відносно форм з коротшою тривалістю стратифікації. Так, якщо в І декаді червня висота сіянців Березняківської, 13228, 4657, 4613, 10285а - короткого періоду стратифікації, перевищила 20 см, то у форм 12591, Оболонська, Тріумф сєвєрний - досягла тільки 9-11 см, що майже вдвічі менше. Розрив між формами за біометричними показниками надземної частини сіянців помітно скорочувався на час літнього вічкування. Це пов'язано з тим, що ріст сіянців форм середньої та короткої тривалості стратифікації проходив більш рівномірно протягом червня-липня, тоді як форми з розтягнутим стратифікаційним періодом повільніше стартували у рості, але інтенсивніше росли в період до початку окуліровки (кінець липня) (рис 1 ).

Форми: 1- 13228; 2- 10285а; 3-Березняківська; 4-12180; 5-4613; 6- В1; 7- 7347; 8- 4657; 9- Яскрава; 10- 7491; 11- Червонощока; 12-11132; 13- 10377; 14- 12191; 15- Тріумф сєвєрний; 16- Оболонська; 17- Ботанічна; 18- Енг-якши; 19- 13330.

Виражену і стабільну перевагу в динаміці росту висоти надземної частини сіянців мали форми Березняківська, 4613, 4657, 13228 та 10285а. Названі форми виділялися і за динамікою наростання площі листя, загальної довжини коренів і сухої біомаси рослин (рис 2, 3). Так, площа листя сіянців Березняківської протягом періоду активного росту ( червень-липень) була стало вищою на 21,5-61,8% від пересічної по формам. На час вічкування, перевага кращих форм за загальною довжиною коренів складала від 16,7% (4613) до 29,1%(10285а) до пересічної величини (28,0 м). За показниками росту і розвитку сіянців відзначалися також форми 9931, 7491, 12180, В1. Сіянці трьох форм - 3747, 13330 та 10377 проявляли тенденцію до слабкорослості.

В процесі росту сіянців у сухій масі їх надземної частини поступово збільшувалася частка стебел, а - кореневої системи - основних коренів і відповідно, зменшувалася доля листя і обростаючих коренів. Так, якщо в І декаді червня частка листя становила 75,1%, а обростаючих коренів - 45%, то в І декаді серпня вона знизилася до 59% та 27,6% відповідно.

Початок вічкування сіянців відзначався при зростанні частки стебла в загальній біомасі до 45-50%, що раніше виявлено у форм 13228, 10285а, Березняківська, 4613, 3747 та 4657. У форм з нижчою часткою стебла і вищою листя відзначалося затягування початку вічкування, що пов'язане із тривалим періодом підготовки насіння цих форм та нижчою інтенсивністю їх ростових процесів у період появи сходів.

Форми: 1- 13228; 2- 10285а; 3-Березняківська; 4-12180; 5-4613; 6- В1; 7- 7347; 8- 4657; 9- Яскрава; 10- 7491; 11- Червонощока; 12-11132; 13- 10377; 14- 12191; 15 - Тріумф сєвєрний; 16- Оболонська; 17- Ботанічна; 18- Енг-якши; 19- 13330.

В І полі розсадника вищу густоту стандартних підщеп забезпечували форми з кращою схожістю насіння та меншою природною загибеллю сходів. При нормі висіву 166,7 тис. насінин (205-247 кг/га) форми 7491 та 13228 формували на час вічкування 106-111 тис.шт стандартних сіянців, а форми 4657, 12180 - 80-84,3 тис.шт, що рівнозначне густоті садіння при закладці І поля розсадника сіянцями, вирощеними в шкілці. Однак, при висіві насіння в І поле розсадника на рік скорочується строк вирощування саджанців.

Виявлено, що вміст вуглецю в листі сіянців у різні роки має тісну залежність від форми, а після появи сходів найбільш чітко це проявляється у 15 та 60 денних рослин. Вищий вміст вуглецю (80-309 мг/дм² ), в цей період, характерний для форм, що формують сіянці з більшою біомасою рослин (Березняківська).

Вміст пігментів в листі сіянців також має залежність від форми. Різниця між вмістом хлорофілів а та в у форми Березняківська та місцевої жерделі В1 становила 17,3-21%, з перевагою більш інтенсивно ростучих сіянців першої форми.

Форми: 1- 13228; 2- 10285а; 3-Березняківська; 4-12180; 5-4613; 6- В1; 7- 7347; 8- 4657; 9- Яскрава; 10- 7491; 11- Червонощока; 12-11132; 13- 10377; 14- 12191; 15- Тріумф сєвєрний; 16- Оболонська; 17- Ботанічна; 18- Енг-якши; 19- 13330.

За сумою показників оцінки насіння за посівними якостями виділилися форми Березняківська, 4657, 4613, 13228, 10285а, а також 9931, 7491, 12180 та В1 (таб. 2).

Таблиця 2 - Оцінка насіння форм абрикоси за посівними якостями, бали

ОЦІНКА НАСІННЯ РІЗНИХ ФОРМ ЯК СИРОВИНИ

Для підвищення економічної ефективності маточно-насіннєвих насаджень слід раціональніше використовувати їх додаткову продукцію - м'якоть плодів та ядро насіння. Насіння абрикоси затверджено державною фармакопією як аналог мигдалю, а солодконасінні форми можуть успішно використовуватися як складники кондитерських виробів, для виробництва олії.

Найбільший вихід ядра відзначено у форм з тонкою шкаралупою - Енг-якши (31,6%), 4613 (31,8%) та В1 (33,2%), що на 3,9-5,5% більше за пересічне по формам.

Між вмістом білків та ліпідів помічена тенденція зворотної залежності - форми з високим (28,4-31,3 г/100 г сухої речовини) вмістом білку, як правило містили нижчу кількість ліпідів - 38,4 -40,6 г, та навпаки - форми з нижчою білковістю (22,7-27,4 г) мали вищу ліпідність (42,3-51,4 г). За загальним вмістом ліпідів в ядрі насіння виділилися форми Березняківська (50,4 г), 12180 (51,4 г) та Енг-якши (50,4 г), - білків - Тріумф сєвєрний(31,4 г), 3747 (31,1 г), 9931(30,3 г), Енг-якши та 13228 (30 г).

Рівень глюкози залежав від смаку ядра. У солодконасінних форм її містилося менше (9,1-29,5 мг), а в гірконасінних - помітно більше (43,2-85,9 мг).

Кількість фосфору, залежно від форми, склала від 0,44-0,45 г (Березняківська, В1) до 0,6 г (3747), однак істотних відмінностей за цим показником не виявлено.

Протягом 12 днів до збирання плодів між загальним вмістом білків і ліпідів також проявлялася зворотна залежність; якщо кількість ліпідів у насінні Березняківської зросла на 13,6%, то - білків - знизилася на 21%. Подібна, але менш виражена закономірність відзначена і для форми 10377.

Очевидно, незавершенність процесів утворення білків та ліпідів сприяла тому, що післязбиральне дозорювання технічнозрілих плодів впливало на біохімічний склад ядра. Після дозорювання плодів, за наслідками аналізів, виявлено зростання загального вмісту білків на 23-42,3% залежно від форми, а ліпідів - на 8-9,9% (в порівнянні до ядра насіння виділеного з плодів технічної стиглості).

За результатами оцінки насіння як промислової сировини виділилися солодконасінні форми Енг-якши, 12591, 12180, Тріумф сєвєрний, 9931 та Березняківська, та гірконасінні - 10285а, 7491 (таб. 3).

Таблиця 3 - Оцінка форм за морфолого-біохімічними показниками насіння,бали

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА НАСІННЯ ПРИ РІЗНОБІЧНОМУ ВИКОРИСТАННІ ПРОДУКЦІЇ МАТОЧНО-НАСІННЄВОГО НАСАДЖЕННЯ

Основною продукцією маточно-насіннєвого насадження є насіннєвий матеріал. Оскільки, більшість дикорослих форм жерделів мають низькі смакові властивості плодів, зрослу з оплоднем кісточку, то їх м'якоть після виділення насіння мало придатна до реалізації. В результаті досліджень відібрано форми ( Березняківська, 9931 та 12180), які поєднують високі посівні якості насіння з добрими смаковими якостями плодів. Насіння виділених форм також придатне для виробництва олії та білка, використання в кондитерських виробах, що при наявності достатнього запасу посівного насіння може бути додатковим джерелом прибутку.

Розрахунки економічних показників, виявили доцільність різнобічного використання продукції маточно-насіннєвого насадження.

При використанні форми Березняківська витрати на відділення м'якоті і насіння були дещо вищі, ніж при застосуванні жерделі (таб.4). Однак, Березняківська забезпечувала вищий вихід насіннєвого матеріалу та товарної м'якоті. Завдяки кращій якості м'якоті її ціна була вища, як у жерделі (відповідно 15 та 6 коп/кг), що забезпечило вищий прибуток від реалізації. Насіннєвий матеріал форми Березняківська (як сортовий) також мав вищу ціну реалізації, як у жерделі (відповідно 12 та 12,5 грн/кг). Вищий прибуток від реалізації м'якоті у виділеної форми Березняківська сприяв меншій собівартості її насіння ніж у жерделі ( на 1,34 грн, або на 15,3%). Завдяки зменшенню собівартості вирощування насіння форми Березняківська та дещо вищій його реалізаційній ціні, рентабельність виробництва насіннєвого матеріалу зросла на 68,9%, що більш як у півтора раза вище як у жерделі.

Висновки

Результати оцінки форм абрикоси як насіннєвих підщеп для маточно-насіннєвих насаджень дозволяють зробити наступні висновки:

1. За комплексом показників виділилася форма Березняківська, що характеризується відносною стійкістю до моніліального опіку, доброю зимостійкістю, частковою самоплідністю, відзначається слабкорослістю, урожайністю маточного дерева, високими посівними якостями насіння, крупністю та добрими смаковими якостями і біохімічними показниками плодів; дано позитивну оцінку також формам 12180, 9931 та 7491;

2. Форми Березняківська, 12180, 13228 та 3747 завдяки поєднанню раннього початку (41-46 день) та дружності (13-25 днів) проростання насіння виділились найкоротшим стратифікаційним періодом його підготовки (55-89 днів);

3. Виявлено, що в ядрі низькоякісного насіння на 30-45 день стратифікації різко зростає вміст ліпідів, що супроводжується зменшенням вмісту глюкози, а - високоякісного - вміст ліпідів знижується, а глюкози збільшується; ця закономірність може використовуватися для виявлення факторів, що впливають на схожість насіння абрикоси (форми, способи передпосівної підготовки та ін.);

4. Застосування в розсаднику форм із коротким та середнім періодом стратифікації насіння, сприяє більш ранній появі сходів, вищій схожості та створює забіг у рості та розвитку надземної частини і кореневої системи сіянців, на відміну від форм з тривалим періодом підготовки насіння;

5. Стабільну перевагу в рості як надземної частини, так і кореневої системи і накопиченні сухої біомаси сіянців мали форми Березняківська, 10285а, 4613 та 4657. Високу інтенсивність ростових процесів мали також сіянці форм 9931, 7491, 12180 та 13228;

6. У високопродуктивних форм, в період активного росту сіянців (червень-липень), відзначається більш раннє зростання частки стебел і основних коренів в біомасі сіянців, а зменшення частки листя і обростаючих коренів, що сприяє проведенню їх вічкування у більш ранні та сприятливі для цього агроприйому строки;

7. Завдяки, високим розсадницьким якостям насіння виділених форм, є доцільною їх сівба безпосередньо в І-ше поле розсадника невеликою нормою висіву ( 166,7 тис. насінин, 205-246 кг/га ), що забезпечує на час вічкування 80-111 тис.шт/га стандартних підщеп залежно від форми;

8. При використанні виділених форм, додатковою продукцією маточно-насіннєвих насаджень може бути, крім м'якоті плодів, ядро насінини: солодконасінних форм Березняківська, 9931 та 12180 - для виготовлення харчової олії та протеїну і додатків до кондитерських виробів, гірконасінної форми 7491- технічної і фармакологічної олії;

9.Дозорювання плодів абрикоси, зібраних за 4-5 днів до повної стиглості, у складських приміщеннях, сприяє зростанню загального вмісту основних поживних речовин ядра насінини: білку - на 23-42,3%, ліпідів - на 8,1-9,9% (у порівнянні з ядром виділеним з плодів технічної стиглості);

10. Використання виділених високопродуктивних форм, зокрема Березняківської, не тільки за прямим розсадницьким призначенням, а і додатковим (реалізація м'якоті, ядра) є одним із шляхів зниження собівартості виробництва насіннєвого матеріалу.

Таблиця 4 - Економічна ефективність виробництва насіння при різнобічному використанні продукції маточно-насіннєвого насадження, 1997 рік

Список опублікованих праць

Майдебура В.І., Богуславський М.М. Оцінка форм абрикоси для маточно-насіннєвого насадження// Натураліс.- №3-4, 1998.- с.29-30 (опрацювання літературних джерел, проведення обліків, узагальнення дослідних даних);

Майдебура В.І., Богуславський М.М. Напрямки використання насіння абрикоси//Садівництво.- Київ: Аграрна наука.- 1998.- вип.46.- с.155-158 (виконання обліків, аналітичних робіт, узагальнення дослідних даних);

Марченко В.П., Богуславський М.М. Місце абрикоса на ринку плодів у світі та в Україні//Садівництво.- Київ:Аграрна наука.- 1997.- вип.- 45.- с. 98-105 (опрацювання статистичних даних).

Богуславський М.М.... Не тільки плодами цінна абрикоса. Вплив післязбирального дозорювання на хімічний склад ядра//Сад, виноград і вино України.- 1998.- №10-12.- с.18-19.

Богуславський М.М. Абрикоси плодоносять і на Поліссі. Абрикоси селекції О.Л.Денисюка//Дім, сад, город.- 1999.- №4.- с. 36-37.

Размещено на Allbest.ru