Господарсько-біологічна оцінка сортів і підщеп яблуні в південному Поліссі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Господарсько-біологічна оцінка сортів і підщеп яблуні в південному Поліссі України

Спеціальність: Плодівництво

Власов Валерій Іванович

Київ, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Культура яблуні має важливе значення в світовому плодівництві, посідаючи третє місце за виробництвом плодів, поступаючись лише цитрусовим і бананам. Яблуня також є безперечним лідером і в садівництві України. В розвиток теоретичних і практичних аспектів становлення промислового садівництва на Поліссі, і зокрема культури яблуні, вкладено чимало зусиль кількох поколінь вчених-садоводів України. Проблемі становлення сортименту яблуні на Поліссі та розробці інших питань технології вирощування присвячені наукові праці В.Л. Симиренка, М.Ю. Гущина, М.П. Тарасенка, І.А. Шеремета та ін.

Проте в силу різних причин садівництво України в останні роки знаходиться в досить скрутному становищі. Вимоги ринку привели до значних змін в технології виробництва плодів яблуні в світі, головними з яких є значне скорочення періоду створення і використання насаджень, підвищення урожайності і стабільності плодоношення, швидка зміна сортимету. Ці питання є актуальними і для модернізації виробництва плодів яблуні в Україні.

Українське Полісся займає біля 17% загальної території України. Тут зосереджена десята частина її плодово-ягідних насаджень. За ґрунтово-кліматичними умовами найбільш прийнятним для культури високоякісних десертних сортів яблуні різних строків достигання є південне Полісся. Розвиток і тенденції швидкого вдосконалення культури яблуні в сусідніх країнах вимагають відповідного реагування і вирішення проблеми вирощування конкурентноздатної продукції і в наших умовах, перш за все за рахунок використання нових сортів і підщеп, як дієвих факторів інтенсифікації в усьому світі.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Викладені в дисертаційній роботі результати безпосередніх досліджень автора з питань вивчення господарсько-біологічних особливостей нових сортів яблуні, добору сортів і підщеп для південного Полісся, виконаних ним в 1994-1997 рр., пов'язані з планами науково-дослідних робіт Інституту садівництва УААН по виконанню Державної науково-технічної програми “Фундаментальні дослідження” та Республіканської комплексної програми “Продовольство-95” на 1991-1995 рр., затверджених постановою Ради Міністрів України №391 від 27 грудня 1990 р., та науково-технічної програми “Садівництво” на період 1996-2000 рр., затвердженої постановою Президії УААН, протокол №19 від 22 жовтня 1996 р.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - виділити набір сортів яблуні для промислової культури в південному Поліссі, використання яких забезпечує щорічну урожайність 25-40 т/га і ресурс плодоношення 400-600 т/га за короткий період продуктивного використання насаджень, визначити придатність і перспективи нових насіннєвих і вегетативно розмножуваних підщеп яблуні для інтенсифікації її культури в південному Поліссі.

Завдання дослідження - проведення комплексної порівняльної оцінки сортів і підщеп в умовах південного Полісся.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у виділенні групи сортів і підщеп яблуні для сучасних інтенсивних технологій вирощування в південному Поліссі України:

- Вперше в умовах південного Полісся проведена господарсько-біологічна оцінка чотирнадцяти перспективних сортів яблуні української і зарубіжної селекції різних строків достигання в період повного плодоношення і визначено їх потенціал продуктивності;

- Вперше в умовах південного Полісся проведена технологічна оцінка трьох імунних до парші інтродукованих сортів яблуні;

- Вперше проведена оцінка використання як підщеп сіянців високозимостійких напівкультурних сортів яблуні;

- Вперше в умовах південного Полісся проведена оцінка вегетативно розмножуваних підщеп яблуні в період повного плодоношення насаджень.

Ці положення і виносяться на захист.

Практичне значення одержаних результатів. Виділені сорти яблуні збагачують сортимент зони південного Полісся високоякісними сортами осіннього і зимового строків достигання з подовженим періодом зберігання, що дає можливість підвищення рентабельності виробництва на 30-100% в порівнянні з районованими сортами. Використання виділених підщеп дозволить скоротити непродуктивний період на 2-3 роки, забезпечить високу технологічність і продуктивність насаджень (40-50 т/га).

Виділені в результаті досліджень сорти проходять виробничу перевірку в КСП “Праця” с.Стольне Менського району Чернігівської області на площі 25 та в господарствах Київської області на площі 230 га, що відображено у відповідному акті і довідці, які додаються.

Результати досліджень автора використані при підготовці рекомендаций “Створення і продуктивне використання інтенсивних насаджень яблуні”, Київ, 1997.

Особистий внесок здобувача. Основні результати наукових досліджень, наведені в дисертаційній роботі, отримані мною особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались автором на конференції молодих вчених та спеціалістів “Наукові основи ведення сільського господарства України в сучасних умовах” (Чабани, 1994), науково-практичній конференції “Інтенсивні технології у садівництві Наддністрянщини та Передкарпаття України” (Чернівці, 1995) та Всеукраїнській конференції “Інтенсивні технології в садівництві” (Київ, 1997) і доповідались на засіданнях вченої ради Інституту садівництва УААН (1995-1997).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 150 сторінках машинописного тексту, містить 22 таблиці, 14 фотографій, 15 додатків. Робота складається з вступу, 5 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, додатків. Список літератури охоплює 267 джерел.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Умови, об'єкти і методики досліджень.

Дослідження проводились в 1994-1997 рр., методом стаціонарних польових дослідів в насадженнях дослідного господарства “Дмитрівка” Інституту садівництва УААН, розташованого в зоні південного Полісся України і виконання передбачених програмою лабораторних аналізів і досліджень.

Лімітуючими факторами вирощування сортів яблуні в даному регіоні є перш за все абсолютні мінімальні температури (повітря -36^оС, на поверхні снігу -42^оС) та зимостійкість рослин. На якість плодів часом може впливати недостатнє тепло-забезпечення - сума активних температур тут в середньому складає біля 2600^оС, але в окремі роки ледь сягає 2300^оС. За роки досліджень коливання суми активних температур спостерігались від 2830^оС у 1994 р., до 2380^оС у 1997 р.

Кількість днів з температурою вище +15^оС за останні 20 років коливалася від 73 днів у 1978 р., до 119 днів у 1995 році, а за період проведення досліджень склала в середньому 111 днів на рік.

Найнижча температура ґрунту на глибині 20 см за останні 20 років спостерігалась -9,1-10,2^оС у січні-лютому 1988 р., а за роки досліджень не опускалась нижче -6,1^оС (грудень 1996 р.).

В січні-лютому часто спостерігаються значні відлиги і перепади температур, що негативно впливає на зимостійкість генеративних утворень яблуні. Середній багаторічний показник кількості опадів за рік становить 636 мм, за роки досліджень він коливався від 690,4 до 526,4 мм.

Ґрунт дослідних ділянок - дерново-слабопідзолистий зв'язнопіщаний на воднольодовиковому піску, підстеленому прісноводним суглинком, типовий для зони.

Господарсько-біологічну оцінку 17 сортів яблуні проводили в 4-х дослідах.

В досліді №1 “Господарсько-біологічна оцінка перспективних сортів яблуні ранньо-осіннього строку достигання” закладеному в 1984 р., за методикою первинного сортовивчення в період повного плодоношення вивчалось 4 сорти: Слава переможцям (ст), Акане, Пріма, Делічія. Підщепа ММ 106, схема садіння 5х4 м. Дерева в цьому та інших дослідах сформовані за розріджено-ярусною системою.

В досліді №2 “Господарсько-біологічна оцінка перспективних сортів яблуні зимового строку достигання” закладеному в 1982 р., за методикою первинного сортовивчення в період повного плодоношення вивчалось 4 сорти: Зимове лимонне (ст), Айдаред, Рубінове Дуки, Мелроуз. Підщепа насіннєва, схема садіння 5х4 м.

В досліді №3 “Вивчення потенціалу продуктивності районованих і перспективних сортів яблуні наприкінці періоду продуктивного використання насаджень” вивчалось 6 сортів яблуні зимового строку достигання: Джонатан (ст), Кальвіль сніговий, Зимове Плесецького - районовані сорти, Уманське зимове, Росавка, Шафран краснокутський - перспективні сорти для зони південного Полісся. Сад садіння 1975 р., підщепа насіннєва, схема садіння 5х4 м. Дослід закладено за методикою державного сортовипробування - в трьох повтореннях по 8 дерев (24) одного сорту.

В досліді №4 “Виробниче випробування імунних до парші сортів яблуні” вивчалось 4 сорти: Джонатан (ст), Ліберті, Мекфрі, Флоріна. Дослід закладено в 1988 р., за методикою виробничого випробування (більше 100 дерев кожного сорту), підщепа ММ 106, схема садіння 6х4 м.

Вплив підщеп на ріст і плодоношення сортів яблуні вивчали в 2 дослідах.

В досліді по вивченню насіннєвих підщеп яблуні вивчали 5 форм: сіянці Антонівки звичайної (к), сіянці напівкультурних сортів - Щедра, Янтар, Нєга, виділені П.О. Діброва (Барнаул, НДІ садівництва) та Китайки зимової россошанської. Як прищепи взято 3 сорти: Рубінове Дуки, Кальвіль краснокутський, Рубін (казахський), всього 15 сортопідщепних комбінувань. Сад садіння 1984 р., схема садіння 6х4 м. Повторення варіантів триразове, по 24 облікових дерева в варіанті (сортопідщепному комбінуванні).

В досліді по вивченню вегетативно розмножуваних підщеп яблуні вивчали 5 підщеп: М3, ММ106, 54-118, А2, сіянці Антонівки звичайної (к), прищепа Джонатан. Повторення триразове, по 24 облікових дерева в варіанті. Дослід закладено в 1982 р., схема садіння дерев 5х3 м.

Основні обліки та спостереження в дослідах з господарсько-біологічної оцінки сортів виконували згідно “Програми і методики сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур” ВНДІС ім. І.В. Мічуріна (1973), методичних вказівок ВІР “Вивчення колекції зерняткових культур і виявлення сортів інтенсивного типу” (1986). Вміст сухих розвинних речовин визначали на рефрактометрі, цукрів - колориметричним методом за В.Л. Вознесенським, загальну кислотність - титруванням, пектинові речовини - карбазольним методом, аскорбінову кислоту - фотоколориметрично. Лежкість плодів визначали за “Методичними рекомендаціями проведення досліджень з питань зберігання та переробки плодів і ягід” УНДІС (1980), зимостійкість - за методиками М.О. Соловйової (1967) і М.М. Тюріної (1978). Основні обліки та спостереження в дослідах по вивченню підщеп виконували згідно “Методики вивчення підщеп плодових культур в Українській РСР” (1990). Економічну ефективність сортів і підщеп яблуні розраховували згідно “Методики економічної оцінки типів насаджень, сортів плодових та ягідних культур і результатів технологічних досліджень у садівництві” (1992), статистичну обробку даних досліджень проводили за Б.О. Доспєховим (1985) із застосуванням комп'ютера ІВМ РСАТ.

Господарсько-біологічна оцінка сортів яблуні в умовах південного Полісся.

Проходження основних фенофаз. Початок вегетації яблуні в умовах південного Полісся припадає на І-ІІ декади квітня. Період від початку вегетації до початку квітування коливався від 18 до 28 днів, а квітування спостерігалось в межах 1 декади травня. Різниця в початку квітування рано і пізноквітуючих сортів залежно від погодних умов становила від 7-8 днів у 1994 р., до 2-3 днів у 1996 р., а тривалість квітування обмежувалась періодом від 4-5 до 10-12 днів. Тривалість періоду від квітування до достигання плодів становила: у сортів ранньоосінньої групи 95-105 днів, зимової - 120-140 днів. Закінчення росту пагонів у сортів літньоосінньої групи спостерігалось у ІІ, а у зимових - у ІІІ декадах серпня, настання листопаду у сортів осінньої групи у ІІ декаді, зимових - у ІІ-ІІІ декадах жовтня. Судячи з строків настання і проходження фенофаз досліджуваних сортів яблуні кліматичні умови південного Полісся цілком відповідають їх біологічним особливостям, включаючи і інтродуковані імунні сорти різних строків достигання.

Особливості росту дерев і формування плодових утворень. В умовах дерново-підзолистих піщаних ґрунтів південного Полісся дерева ростуть дещо слабіше і навіть на насіннєвих підщепах за допомогою обрізування їх можна утримувати висотою 3,5-4,0 м., та відповідними розмірами крони в межах відведеної площі живлення - 5х4 м. Найбільш сильнорослими виявилися сорти Росавка, Уманське зимове, Мелроуз, стриманим ростом відзначалися сорти Делічія, Мекфрі, Зимове лимонне, Джонатан, Шафран краснокутський, Айдаред. Сорти яблуні відрізняються за строками формування плодових утворень. До групи з коротким періодом формування плодових утворень (1-2 роки) відносяться Прима, Делічія, Джонатан, Айдаред, Рубінове Дуки, Зимове лимонне, більш тривалим періодом (3-4 роки) відзначаються сорти Слава переможцям, Акане, Мелроуз, Зимове Плесецького, Уманське зимове, Флоріна, Кальвіль сніговий, Росавка. На нашу думку, саме тривалість періоду формування плодових утворень, як біологічна особливість сорту, має бути покладена в основу характеристики сортів за ознакою скороплідності, а вже фактична реалізація цієї ознаки може залежати від умов вирощування - підщепи, обрізування, живлення і т. д.

Зимостійкість сортів. В умовах південного Полісся дерева досліджуваних сортів яблуні в листопаді-грудні формують досить високу морозостійкість тканин. Разом з тим, в період вимушеного спокою (січень-березень) внаслідок значних коливань температури повітря провокуються до відновлення ростових процесів тканини генеративних утворень, що веде до зниження їх морозостійкості і проявляється в підмерзанні тканин паренхіматичного масиву в 10-30% генеративних бруньок кільчаток і плодових сумок дерев. При правильному доборі ділянок під сади (уникання перезволожених місць, замкнутих котловин, глибоких неокультурених пісків тощо) та дотриманні основних вимог агротехніки зимостійкість сортів Уманське зимове, Росавка, Шафран краснокутський, Айдаред, Флоріна, Ліберті, Делічія є цілком достатньою для використання їх у промисловій культурі. Вважаємо недоцільним рекомендувати сорт Мелроуз для промислової культури в умовах південного Полісся як недостатньо морозостійкий в суворі зими, хоч він і заслуговує на вирощування за якістю плодів в любительських садах.

Стійкість супроти основних хвороб. На фоні застосування системи захисту у контрольних сортів Слава переможцям, Джонатан, Зимове лимонне ураження листя паршею становило 1,5-2 бали. У досліджуваних перспективних неімунних сортів, крім Айдареда, цей показник був нижчим і становив від 0,1 до 1,0 бал. Плоди найбільше уражувались паршею у сортів Рубінове Дуки і Слава переможцям - 1,5 бали, Джонатан, Кальвіль сніговий, зимове лимонне - 1,0 бала. У решти сортів від 0,1 до 0,5 бала. Не пошкоджувались паршею імунні сорти Прима, Ліберті, Флоріна, Мекфрі. Найбільш значного ураження борошнистою росою зазнавав контрольний сорт Джонатан (3-3,5 бали), а також Мекфрі (2,5 бали), Айдаред (1,5-2 бали). Найменше уражувались бурою плямистістю сорти Акане, Делічія, Зимове лимонне, Рубінове Дуки. Схильні до ураження - Джонатан, Мелроуз, Айдаред, Слава переможцям.

Урожайність. В групі ранньоосінніх сортів за 10 років плодоношення сумарна врожайність сорту Прима склала 181,6% від контрольного сорту Слава переможцям, сорту Делічія - 121,8%. Але, як вже відзначалось раніше, сорт Делічія слабкорослий, і навіть в 14-ти річному віці недостатньо використовує відведену площу живлення. Проте за показником питомої продуктивності на 1 см² поперечного перетину штамбу втричі переважає контрольний сильнорослий сорт Слава переможцям і більше як в 1,5 рази такий високопродуктивний сорт, як Прима.

Найвищий потенціал продуктивності серед досліджуваних сортів мали Росавка, Уманське зимове, Шафран краснокутський, які забезпечили сумарну урожайність 23-х річних насаджень на насіннєвій підщепі відповідно 643,3, 433,2 і 413 т/га, тоді як стандартні сорти Кальвіль сніговий і Джонатан дали лише по 292 і 331,7 т/га.

В групі імунних сортів в молодому віці найбільш врожайним виявився сорт Ліберті (табл.1).

Таблиця 1. - Урожайність сортів яблуні, ц/га:

Товарність, смакові якості, хімічний склад плодів. Висока товарність плодів, що визначається їх масою, розмірами, відсутністю ушкоджень і ін. (вимогами ДГСТу) характерна для сортів Слава переможцям, Акане, Делічія, Росавка, Шафран краснокутський, Зимове Плесецького, молодих дерев Ліберті і Флоріни.

З групи ранньоосінніх сортів, що вивчалися, найменша товарність у Прими, так як частина врожаю, що формується на пагонах минулого року, дрібна і не відповідає за розмірами вимогам вищого і першого сорту. Це ж саме стосується і сортів зимової групи - Зимового лимонного, Рубінового Дуки. Плоди сорту Флоріна швидко дрібнішають з віком дерев і зростанням урожаїв. Найменша товарність плодів за роки наших спостережень відмічена у 1995 р., і була викликана умовами вирощування - підмерзанням генеративних утворень і градобоєм.

Найбільші за середньою масою (170-180 г.) і діаметром (72-74 мм.) плоди у сортів Росавка, Прима, Мелроуз, найменші - у Джонатана, Мекфрі, Кальвіля снігового. Найпривабливіший зовнішній вигляд з яскравим забарвленням мали плоди сортів Слава переможцям, Уманське зимове - по 4,6 бали, Делічія, Рубінове Дуки, Росавка, Ліберті, Флоріна - по 4,5 бали, Акане, Мелроуз, Айдаред, Зимове Плесецького, Шафран краснокутський - по 4,4 бали. У період оптимальної споживчої стиглості найкращий смак мали плоди сортів Слава переможцям, Делічія, Мелроуз, Уманське зимове, який оцінювався на 4,4-4,5 бали. Крім Флоріни (4,2 бали) і Ліберті (4,1 бали) сорти імунної групи не мали високих оцінок за смакові якості - Прима - 4,0 бали, Мекфрі - 3,6 бали.

За вмістом сухих розчинних речовин виділяються сорти Уманське зимове, Мелроуз, Росавка, Ліберті (13,67-13,17%), які не поступаються за цим показником контрольному сорту Джонатан (13,27%). Більше 10% цукрів містять плоди сортів Шафран краснокутський, Уманське зимове, Мелроуз, Слава переможцям, Росавка.

Вміст титрованих органічних кислот був найбільший у Зимового лимонного, Джонатана, Слави переможцям (0,91-0,71%), найменшим у Флоріни, Мекфрі - 0,27-0,33%.

За вмістом аскорбінової кислоти виділяються сорти Зимове Плесецького, Айдаред, Слава переможцям, Флоріна. Невисокий вміст аскорбінової кислоти у сорту Кальвіль сніговий. За вмістом пектинових речовин сорти відрізняються від 0,72 до 1,00%.

Тривалість зберігання плодів.Найменша здатність до тривалого зберігання в умовах холодильника відмічена у плодів сорту Прима, плоди якого потрібно реалізувати практично на протязі 2 місяців. Дещо краще зберігались плоди сорту Делічія, але не досягали лежкоздатності контрольного сорту Слава переможцям.

Середній період тривалого зберігання - 122-145 днів мали плоди сортів Зимове Плесецького, Кальвіль сніговий, Зимове лимонне, Ліберті, Рубінове Дуки. Найбільш здатні до тривалого зберігання плоди сортів Айдаред - 215 днів, Росавка - 210 днів, Флоріна - 200 днів, Мелроуз - 183 дні, Джонатан - 180 днів, Шафран краснокутський - 177 днів (табл. 2).

Таблиця 2. - Тривалість зберігання плодів, 1994-1996 рр., температура зберігання 1-2^оС:

Схильність до спухання плодів виявилась у сортів Прима, Делічія, Слава переможцям, Ліберті, Зимове лимонне, Кальвіль сніговий, Уманське зимове, Зимове Плесецького. Це фізіологічне захворювання особливо проявляється при запізненні з оптимальними строками збирання плодів.

Вплив підщеп на продуктивність яблуні в умовах південного Полісся.

Ріст і плодоношення яблуні на насіннєвих підщепах. На досліджуваних насіннєвих підщепах за силою росту сортопідщепні комбінування близькі до контролю - на сіянцях Антонівки звичайної і в більшій мірі різняться між собою в залежності від сили росту сортів, ніж підщеп.

Дерева сорту Рубінове Дуки вступили в плодоношення на 4 рік після садіння, інших сортів - на 5. Всі три сорти швидше нарощували урожай на підщепі Щедра. Ця ж підщепа виявилася і найбільш продуктивною. На її сіянцях середній урожай за всі роки плодоношення був вищий, ніж на контролі на 13,2-18,8% в залежності від сорту прищепи. На цій підщепі дерева мали і найбільшу питому продуктивність.

Як свідчать результати дисперсійного аналізу, в даному досліді фактор сорту був набагато вагомішим, ніж підщепи. Найменш урожайним був сорт Кальвіль краснокутський, середня врожайність якого в 11-14-ти річному віці в залежності від підщепи становила 160,3-222,8 ц/га, в цей же віковий період урожайність сорту Рубінове Дуки була в межах 197,3-266,8 ц/га, а сорту Рубін - 274,8-325,8 ц/га.

Різниця в урожайності сортопідщепних комбінувань в межах одного сорту становила: у сорту Кальвіль краснокутський - 28,7%, Рубінове Дуки - 24,1%, Рубін - 18,4%, що свідчить про індивідуальність взаємовпливу підщепи і прищепи.

Ріст і плодоношення яблуні на вегетативно розмножуваних підщепах. Збереженість 16-ти річних дерев в досліді була досить високою - 97-100%. Показники росту дерев сорту Джонатан на вегетативно розмножуваних підщепах визначалися силою росту досліджуваних підщеп - чітко відрізняється сильноросла насіннєва, сильноросла вегетативно розмножувана (А 2) і середньорослі підщепи М 3, 54-118, ММ 106 (табл. 3).

Таблиця 3. - Показники росту 16-ти річних дерев сорту Джонатан на вегетативно розмножуваних підщепах, 1997 р.:

Хоч за показниками росту прищеплених дерев середньорослі підщепи М 3, 54-118, ММ 106 близькі між собою, проте за їх урожайністю вони значно різняться.

Так, за 1994-1997 рр. плодоношення сорту Джонатан на підщепі М 3 було різко періодичним в той час коли на підщепах 54-118 і ММ 106 воно було стабільним (табл.4). Питома продуктивність дерев сорту Джонатан у 13-16 річному віці була найменша на підщепі М 3, дещо вища на насіннєвій, значно вища на підщепах 54-118 і ММ 106, найвища на підщепі А 2. За сумою врожаїв за попередні роки 12-ти річні дерева на насіннєвій підщепі поступалися щепленим на вегетативно розмножуваних, в тому числі і М 3.

Найбільша прибавка врожаю була на підщепах А 2 та 54-118. Так, сумарний урожай 12-ти річних дерев на підщепі А 2 склав 1717,5 ц/га, на підщепі 54-118 - 1657,0 ц/га проти 1048 ц/га на сіянцях (контроль). У 16-ти річних дерев урожай на підщепі А 2 досяг 539,4 ц/га. В цілому за всі роки плодоношення сумарній урожай 16-ти річних дерев на підщепі М 3 склав лише 90,9%, на підщепі 54-118 - 129,0%, ММ 106 - 119,5%, на підщепі А2 - 147,8% від контролю. При цьому лише на підщепі А 2 16-ти річні насадження сорту Джонатан досягли сумарної урожайності більше 300 т/га. Близькі до цього рубежу варіанти на підщепі 54-118 і ММ 106, майже на 30% менше отримано сумарний урожай на підщепі М 3 і сіянцях.

Економічна оцінка сортів і підщеп яблуні.

Економічна оцінка сортів.

В групі ранньоосінніх сортів внаслідок низької врожайності (124 ц/га) сорт Акане має показники прибутковості і рентабельності нижче стандартного сорту Слава переможцям і не може бути рекомендований для вирощування в зоні південного Полісся за прийнятою технологією. В той же час сорт Делічія, не поступаючись стандартному сорту Слава переможцям за показниками якості плодів, зимостійкості, стійкості до хвороб, скороплідності, урожайності переважає стандарт за рівнем прибутку з 1 га на 456 грн. і рівнем рентабельності на 16%, а тому рекомендується для внесення до Реєстру.

Таблиця 4. - Урожайність яблуні сорту Джонатан на вегетативно розмножуваних підщепах (1982 р. садіння, 5х3 м):

За показниками прибутку з 1 га і рентабельності сорти ранньоосінньої групи поступаються за аналогічними показниками сортам зимової групи перш за все за рахунок різниці в ціні реалізації продукції (відповідно 23 і 35 грн. на 1 цнт.).

Так, ранньоосінній сорт Делічія при урожайності 181,1 ц/га значно поступається за показниками прибутку з 1 га зимовому сорту Айдаред з аналогічною урожайністю (180 ц/га). У першого сорту прибуток з 1 га склав 1918 грн., у другого - 3506 грн., при рівні рентабельності відповідно 94,1 і 177,5% (табл. 5).

Сорт Айдаред за сумою позитивних ознак реко-мендується для використання у виробництві в умовах південного Полісся.

Таблиця 5. - Економічна ефективність виробництва районованих і перспективних сортів яблуні, 1994-1997 рр.:

Перспективні сорти яблуні зимового строку достигання - Росавка, Уманське зимове, Шафран краснокутський відзначаються високою рентабельністю переважаючи за цим показником районовані сорти Кальвіль сніговий, Джонатан, Зимове Плесецького на 23-102,4%. Це дає об'єктивні підстави стверджувати про необхідність заміни районованих в південному Поліссі сортів Кальвіля снігового, Джонатану, Зимового Плесецького більш економічно доцільними - Шафран краснокутський, Уманське зимове, Росавка.

Економічна оцінка підщеп.

Використання підщепи А 2, яка забезпечила найвищу середню урожайність за всі роки плодоношення, водночас сприяло зменшенню собівартості 1 ц. плодів на 2 гривні проти контролю.

Рівень рентабельності виробництва плодів на підщепах ММ 106, 54-118, А 2 зріс відповідно на 25,6, 36,6 і 56,1%, а прибуток з 1 га на 959, 1430 і 2376 грн. проти контролю - на сіянцях Антонівки звичайної. На підщепі М 3 навпаки рівень рентабельності нижче контролю на 36,2%, а прибуток з 1 га менший на 626 грн. (табл.6).

Таблиця 6. - Економічна ефективність виробництва плодів яблуні сорту Джонатан на вегетативно розсножуваних підщепах, 1986-1997 рр.:

Переваги підщеп найбільш повно реалізуються при доборі певних сортопідщепних комбінувань. Про це свідчать дані економічної оцінки вирощування сортів на досліджуваних насіннєвих підщепах. Рівень рентабельності на підщепі сіянці сорту Щедра переважає відповідний показник на підщепі сіянці Антонівки звичайної по сорту Рубінове Дуки на 19,5%, сорту Кальвіль краснокутський - 24,8%.

ВИСНОВКИ

1. Судячи з строків проходження фенофаз ґрунтово-кліматичні умови південного Подісся в основному відповідають біологічним вимогам сортів яблуні, що вивчалися, включаючи інтродуковані. Тривалість періоду від квітування до достигання плодів становила 95-105 днів для ранньоосінніх сортів Прима, Делічія, Слава переможцям, Акане і 120-140 днів для сортів зимової групи - Ліберті, Кальвіль сніговий, Рубінове Дуки, Зимове Плесецького, Уманське зимове, Шафран краснокутський, Джонатан, Флоріна, Мелроуз, Айдаред, Росавка. Всі сорти вчасно закінчували вегетацію і втупали в період спокою;

2. За показниками росту в умовах дерново-підзолистих ґрунтів найбільш сильнорослими виявилися сорти Росавка, Уманське зимове, Мелроуз, стриманим ростом відзначалися сорти Делічія, Зимове лимонне, Джонатан, Шафран краснокутський, Айдаред;

3. Сорти яблуні відрізняються між собою тривалістю періоду формування плодових утворень - від 1-2 до 3-4 років. Саме ця біологічна ознака є показником скороплідності сорту, фактична ж її реалізація може залежати від умов вирощування - підщепи, обрізування, живлення тощо. З досліджуваних сортів до групи з коротким періодом формування плодових утворень (1-2 роки) відносяться Прима, Делічія, Джонатан, Айдаред, Рубінове Дуки, Зимове лимонне, більш тривалим періодом (3-4 роки) відзначаються сорти Слава переможцям, Акане, Мелроуз, Зимове Плесецького, Уманське зимове, Флоріна, Кальвіль сніговий, Росавка;

4. Високу питому продуктивність на 1 см² поперечного перетину штамбу мають відносно слабкорослі сорти Делічія і Шафран краснокутський, для повнішого використання потенціалу продуктивності яких необхідно більш щільні насадження. Високу питому і фактичну продуктивність мають і досить сильнорослі сорти Росавка, Уманське зимове, Ліберті, які стрімко нарощують урожай завдяки швидкому збільшенню об'єму крони;

5. В насадженнях яблуні з щільністю 412-666 дер./га як в дослідах сортовивчення, так і дослідах з вивчення підщеп урожайність за 200-250 ц/га досягається лише з 8-10 річного віку і найвища продуктивність спостерігається в період 3-5-го п'ятиріччя з часу їх створення. В цей період урожайність 400-500 ц/га і більше відмічається у сортів Прима, Росавка, Уманське зимове, Кальвіль сніговий, Джонатан. Середня урожайність сорту Росавка у 20-23 річному віці склала 487,0 ц/га;

6. Найвищий потенціал продуктивності серед досліджуваних сортів мали Росавка, Уманське зимове, Шафран краснокутський, які забезпечили сумарну урожайність 23-х річних насаджень на насіннєвій підщепі (500 дер./га) відповідно 643,3, 433,2 і 413 т/га, тоді як стандартні сорти Кальвіль сніговий і Джонатан дали лише по 292 і 331,7 т/га;

7. Високі товарні і смакові якості плодів в умовах південного Полісся формуються у сортів Делічія, Слава переможцям, Уманське зимове, Шафран краснокутський, Флоріна. Привабливими є також плоди сортів Ліберті, Росавка, Айдаред, хоч смак їх не перевищує 4 балів. Найбільш лежкоздатними є плоди сортів Айдаред, Росавка, Флоріна, Уманське зимове, Шафран краснокутський, які стабільно зберігаються в умовах охолоджуваних сховищ 180-210 днів;

8. В умовах південного Полісся дерева досліджуваних сортів яблуні в листопаді-грудні формують досить високу морозостійкість тканин. Разом з тим, в період вимушеного спокою (січень-березень) внаслідок значних коливань температури повітря провокуються до відновлення ростових процесів тканин генеративних утворень, що веде до зниження їх морозостійкості і проявляється в підмерзанні тканин паренхіматичного масиву у 10-30% генеративних бруньок кільчаток і плодових сумок дерев. За результатами польової оцінки більш зимостійкими виявились сорти Зимове Плесецького, Уманське зимове, Шафран краснокутський, Росавка. Цілком достатню зимостійкість для культури в цих умовах мають сорти Делічія, Ліберті, Флоріна, Айдаред;

9. На фоні рекомендованих заходів з захисту рослин високу польову стійкість проти ураження паршею і борошнистою росою виявили сорти Делічія, Росавка, Шафран краснокутський, Уманське зимове, недостатньо стійкими є сорти Айдаред і Джонатан;

10. За результатами господарсько-біологічної оцінки сортів яблуні для удосконалення сортименту цієї культури в південному Поліссі найбільш придатні сорти: Делічія - ранньоосіннього строку достигання, Ліберті - ранньозимового строку достигання, Шафран краснокутський, Флоріна, Уманське зимове, Росавка, Айдаред - зимового і пізньозимового строку достигання. За показниками економічної ефективності ці сорти переважають районовані: за прибутком з 1 га на 320-7083 грн., за рівнем рентабельності - від 12,4 до 102,4%. Неперспективними за окремими важливими показниками виявились сорти: Акане, Прима, Мелроуз, Рубінове Дуки. Втратили ринкову популярність і попит районовані сорти Кальвіль сніговий і Джонатан;

11. Вивчення в умовах дерново-підзолистого піщаного ґрунту як підщеп сіянців напівкультурних сортів Щедрої, Янтаря, Китайки зимової россошанської, Нєги в порівнянні з сіянцями Антонівки звичайної (контроль) виявило перевагу за урожайністю в 14-ти річних насадженнях - на 13,2-18,8% в залежності від сорту прищепи - сіянців сорту Щедра в порівнянні з контролем, що свідчить про доцільність подальшого вивчення цієї форми як підщепи;

12. В умовах південного Полісся на дерново-підзолистому піщаному ґрунті без зрошення найвищу сумарну урожайність яблуні сорту Джонатан у 16-ти річних насадженнях забезпечили підщепи А 2, 54-118, ММ 106. На підщепі А 2 вона склала 3182 ц/га, або 147,8% від контролю - сіянців Антонівки звичайної, на підщепі 54-118 - 2776 ц/га, або 129,0% і на підщепі ММ 106 2571 ц/га, або 119,5% від контролю, що забезпечило зростання рівня рентабельності виробництва плодів на цих підщепах відповідно на 56,1, 36,6 і 25,6%.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Сорти для вашого саду / Чиж О.Д., Кондратенко Т.Є., Власов В.І. і ін. - К.: В.д. Просвіта, 1995. - 128 с., в т. ч. автора с. 36-44 (сорти, що виділилися в результаті сортовивчення).

Кондратенко Т.Є., Резніченко Л.С., Власов В.І. Господарсько-біологічна оцінка сортів С.Х. Дуки // Сад. - 1994. - №2-3. - С.6-7, в т. ч. автора с.7 (стійкість до фокторів зовнішнього середовища).

Єрмаков О.Ю., Власов В.І. Шляхи інтенсифікації вирощування яблуні в Україні // Садівництво - К.: Аграрна наука. - 1997. - вип. 45. - С. 105-109, в т. ч. автора с. 108-109 (продуктивність сортів).

Власов В.І. Перспективні сорти яблуні для інтенсивних насаджень в умовах південного Полісся України // Садівництво. - К.: Аграрна наука. - 1998. - вип. 46. - С. 34-36.

Власов В.І. Удосконалення технологій виробництва плодів яблуні в південному Поліссі // Агроінком. - 1998. - №5-6. - С. 19-20.

Майдебура В.І., Чиж О.Д., Власов В.І. Продуктивність яблуні на різних підщепах в умовах дерново-підзолистих піщаних ґрунтів південного Полісся // Садівництво. - К.: Аграрна наука. - 1998. - вип. 47. - С. 167-172, в т. ч. автора с. 170-171 (економічна ефективність виробництва плодів яблуні на вегетативно розмножуваних підщепах).

Власов В.І. Продуктивність сортів яблуні в умовах південного Полісся України // Тези доп. на конф. молодих вчених та спеціалістів “Наукові основи ведення сільського господарства в сучасних умовах”. - Чабани. - 1994. Ч.ІІІ. - С. 24. яблуня ґрунт грибний

Чиж О.Д., Власов В.І. Вивчення сортопідщепних комбінувань яблуні в умовах південного Полісся України // Тези доп. на наук.-практ. конф. “Інтенсивні технології у садівництві Наддністрянщини і Передкарпаття України”. - Чернівці. - 1995. - С. 112-113, в т. ч. автора с. 113.

Размещено на Allbest.ru