Формування організаційно-економічних основ високоефективного розвитку виноградарства в умовах ринкових відносин (по матеріалах Миколаївської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство агропромислового комплексу України

МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

УДК 631.1:333.727

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ОСНОВ ВИСОКОЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ВИНОГРАДАРСТВА В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

(по матеріалах Миколаївської області)

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

ГАРКУША Олексій Миколайович

Миколаїв - 1999

Анотація

Гаркуша О.М. Формування організаційно-економічних основ високоефективного розвитку виноградарства в умовах ринкових відносин (по матеріалах Миколаївської області).

Дисертацією є рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Миколаївська державна аграрна академія, Миколаїв, 1999.

Досліджені теоретичні і методичні основи економічної ефективності аграрного виробництва. На базі проведеного по господарствах Миколаївської області аналізу розроблені організаційно-економічні рекомендації по формуванню високоефективного виноградарства. Серед них - пропозиції по: розміщенню насаджень по мікрозонах; поглибленню спеціалізації виробництва; кооперації і оптимізації сировинних зон винзаводів; вдосконаленню ціноутворення на виноград і винопродукцію; покращенню фінансування і кредитування виноградарських господарств, їх реструктуризації, ринку продукції, матеріального стимулювання працівників і ін.

Ключові слова: виноградарство, ринок, економічна ефективність, розміщення, спеціалізація, кооперація, ціноутворення, фінансування, кредитування, реструктуризація, матеріальне стимулювання.

виноградарство сортовий питомниководство ціноутворення

Аннотация

Гаркуша А.Н. Формирование организационно-экономических основ высокоэффективного развития виноградарства в условиях рыночных отношений (по материалам Николаевской области).

Диссертация является рукописью. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Николаевская государственная аграрная академия, Николаев, 1999.

Исследованы теоретические и методические основы экономической эффективности аграрного производства. При этом на основе анализа работ целого ряда ученых-экономистов раскрыта сущность категорий “экономический эффект”, “экономическая эффективность” и “результативность”, определен круг наиболее приемлемых показателей оценки экономической эффективности производства растениеводческой продукции, в том числе винограда и его отдельного ампелографического сорта.

Проанализированы развитие и экономическая эффективность производства винограда по общественному сектору Николаевской области в целом, ее регионам, ведомствам и отдельным хозяйствам. Для сравнения использованы общеукраинские показатели, а также данные соседних областей. На основе произведенного анализа выявлены основные причины, приведшие к кризисному состоянию виноградарства: просчеты в ценовой, налоговой и кредитной политике; ошибки в размещении насаждений и нарушение технологии их возделывания; деградация питомниководческой базы отрасли; низкая материальная заинтересованность работников; сложности с реализацией продукции; морозная зима 1997г. и др.

Обоснованы основные направления и предложен проект размещения виноградных насаждений по административным районам и микрозонам области на перспективу. Разработаны предложения по углублению специализации, дальнейшей кооперации и интеграции производства, совершенствованию сортового состава виноградников и оптимизации сырьевых зон винзаводов. Для КСП “Лиманское” Очаковского района определена оптимальная структура технических сортов винограда.

Даны рекомендации по совершенствованию ценообразования на виноград и винодельческую продукцию, финансирования и кредитования виноградарских хозяйств. Разработана методика распределения получаемых заводами вторичного и первичного виноделия сверхнормативных прибылей между производителями и переработчиками винограда.

Показаны необходимость и пути возрождения виноградного питомниководства, соблюдения технологии возделывания виноградных насаждений. Изложены наиболее рациональные варианты организации уборки урожая.

Раскрыты направления совершенствования реализации продукции (в том числе создание оптового рынка и торговых домов), реструктуризации виноградарских хозяйств и организации внутрихозяйственных экономических отношений, материального стимулирования работников. Предложены методические подходы к определению арендной платы и трансфертных цен.

Ключевые слова: виноградарство, рынок, экономическая эффективность, размещение, специализация, кооперация, ценообразование, финансирование, кредитование, реализация, реструктуризация, материальное стимулирование.

Summary

Mr. Garkusha A.N. Formation of organization - economic principles of highly efficient development of viniculture within the market relations (according to the Nicolaev Region data) is presented.

The Thesis is submitted for a doctor's of economy degree defense, the specialty: 08.07.02 economics of agriculture.

Nicolaev State Academy of Agriculture, Nicolaev, 1999.

The theoretic and methodological principles of economic efficiency of agriculture have been investigated. The organizational and economic recommendations for high efficient vine - growing have been worked out.

The proposals for arrangement of planning in micro areas; specialization intensification of production; cooperation and optimization of raw materials basis of production enterprises and its restructuring; price forming development for wine and wine products, improvement of financing and credit of wine farming, market of products, financial support etc.

Key words: viniculture, market, economic efficiency, arrangement specialization, cooperation, price formation, credit, re-structuring, financial support.

1. Загальна характеристика роботи

Однією з найважливіших проблем сучасного стану розвитку сільського господарства є забезпечення високої ефективності виробництва окремих видів його продукції, в тому числі й винограду. Це в повній мірі відноситься і до Миколаївської області, яка вибрана об'єктом нашого дослідження.

Джерелами інформації при написанні дисертації послужили дані зведеної статистичної звітності по Україні в цілому, Миколаївській області, її адміністративним районам, річних звітів господарств Миколаївсадвинпрому за 1992-1997рр. (а по окремим питанням - і 1998р.), бухгалтерського обліку (по деяким господарствам), а також законодавчі та нормативні документи, матеріали літературних джерел і дані передової практики по обраній темі.

Актуальність теми. Однією з ведучих галузей сільського господарства південних регіонів України (в тому числі і Миколаївської області) є виноградарство, яке довгі роки забезпечувало отримання високої прибутковості і, по суті, було своєрідною страховою культурою в несприятливі (і особливо в засушливі) роки.

Досить важлива роль належить винограду і в структурі ринку продовольства. Він використовується як для споживання в свіжому вигляді, так і для отримання соків, виноградної продукції (виноматеріалів, вин, шампанського, кон'яків, спирту), сушених ягід, варення, джемів і т.ін.

Але не досить продумані, протирічащі реформи, які проводились в Україні в останні роки, некваліфікований перехід до ринкових відносин, прорахунки в інвестиційній, податковій і ціновій політиці в поєднанні з суворими, за кліматичними умовами, зимами останніх років привели до глибокої кризи в цій високоінтенсивній галузі агропромислового комплексу, різкому скороченню площ виноградників, обсягів виробництва винограду і продукції виноробства. Тільки за 1995-1997рр. загальна площа виноградників в цілому в громадському секторі виробництва в Україні зменшилась на 16,3 тис.га, в тому числі в системі Укрсадвинпрому - на 4,9 тис.га. При цьому середньорічна площа закладки нових насаджень склала всього 21% від науково обгрунтованих норм. Замість 10-12 тис.га виноградників, які закладались щорічно в минулі роки, останнім часом такі закладки не перевищують 1 тисячі гектарів. Майже 8,5 тис.га насаджень не мають підпор. Нині 60% всіх виноградників - у віці більше 20 років, на долю ж молодих насаджень приходиться лише 15% (замість 20% за рекомендаціями науки). В результаті всіх цих обставин забезпеченість винопереробних підприємств України сировиною власного виробництва склала лише 30%.

Не краще, по суті справи, положення з виноградарством і в Миколаївській області. Із 18 тис.га виноградників, які були в області в 1986р. залишилось в 1997р. всього 10 тис.га, тобто в 1,8 раза менше. Різко скоротились і валові збори винограду. Якщо в середньому за 1981-1985 рр. вони складали 71,2 тис.т, то в 1996р. і 1997г. - відповідно 44,0 і 11,7 тис.т. Вказані зміни спричинені не тільки розкорчовуванням старих плантацій і зменшенням площ закладки насаджень, а й зниженням урожайності.

Всі ці негативні явища привели до того, що з раніше високоприбуткової виноградарство перетворилось в низькорентабельну (а в цілому ряді господарств - збиткову) галузь. Таке положення є недопустимим, тому що у всіх високорозвинених країнах підприємства і регіони концентрують свої зусилля на виробництві саме тих видів продукції, які забезпечують їм отримання найвищої прибутковості. В умовах півдня України саме виноград був таким видом продукції, і тому цю галузь необхідно неодмінно відновити, вишукуючи для цього всі можливості. Необхідність насичення внутрішнього ринку свіжим виноградом і продуктами його переробки та розширення їх експорту обумовлюють потребу уже найближчим часом не тільки стабілізувати, а й помітно збільшити виробництво даної продукції.

Однак потрібно визнати, що хоч питаннями ефективного розвитку виноградарства займаються ряд економістів (А.М. Авідзба, С.Ю. Дженєєв, В.Г. Іванченко, О.Д. Лянний, М. Мелконян, Д.М. Підгорна, І.І. Червен, Е.В. Червен, О.Ф. Чернявський, А.І. Шумейко та ін.), але багато проблем (і в першу чергу - тих, які виникають в зв'язку з переходом до ринку) залишаються недостатньо вивченими і потребують всебічного дослідження та найскорішого вирішення.

Все вищевикладене в сукупності визначило вибір теми даної дисертації.

Зв'язок роботи з науковими планами. Вибраний напрямок досліджень є частиною наукової теми кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївської державної аграрної академії “Організація інтенсивного виробництва в продуктових підкомплексах АПК”.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - розробка і обгрунтування теоретичних і практичних організаційно-економічних основ забезпечення високоефективного розвитку виноградарства в умовах ринкових відносин.

Вказана мета обумовила слідуючі основні завдання дослідження:

визначення суті економічної ефективності аграрного виробництва і основних факторів її підвищення;

оцінка ефективності виробництва окремого виду продукції, обгрунтування її особливостей в виноградарстві;

аналіз основних тенденцій розвитку виноградарства і його економічної ефективності в Миколаївській області;

обгрунтування основних напрямків удосконалення розміщення виноградарства, його спеціалізації;

розробка пропозицій по зміщенню матеріально-технічної бази галузі і покращенню технології виробництва;

розробка рекомендацій по організації ефективної реалізації винограду, удосконаленню економічних відносин та реформування підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів:

комплексне вивчення проблем розвитку виноградарства в регіоні в умовах ринкової економіки;

системний підхід до оцінки економічної ефективності виробництва винограду в цілому і окремого його ампелографічного сорту (з включенням нетрадиційних показників);

пропозиції по удосконаленню цін на технічні сорти винограду та продукцію виноробства;

методика перерозподілу зверхнормативного прибутку, який отримують заводи вторинного виноробства, між виробниками та переробниками винограду;

рекомендації по визначенню розміру орендної плати за землю, виноградні насадження та майно;

Практичне значення отриманих результатів. Практичну цінність представляють слідуючі розробки, які є в дисертації:

обгрунтування необхідності створення виробничої Асоціації виноградарів і виноробів (на загальнодержавному і обласному рівнях), її складу і функцій;

проект розміщення виноградних насаджень по районах і окремих господарствах Миколаївської області;

рекомендації по оцінкі ефективності і підбору сортів винограду;

проект оптимального сортового складу виноградників технічного напряму для КСП “Лиманське” Очаківського району;

пропозиції по відновленню питомниководства в області, удосконаленню технології вирощування винограду та організації його збирання;

рекомендації по перегляду цін на виноград і вино та цільовому фінансуванню галузі виноградарства;

пропозиції по реформуванню виноградарських господарств з різним станом їх економічного рівня;

методика розподілу зверхнормативного прибутку, який отримують заводи вторинного виноробства, між виробниками та переробниками винограду;

методичні підходи до визначення орендної плати, трансфертних цін та розподілу оплати праці між працівниками внутрігосподарських підрозділів.

Всі вищеперераховані рекомендації автора прийнято до впровадження в практику виноградарських господарств України (Укрсадвинпрому, включаючи й Миколаївську область). Дисертант приймав активну участь в розробці проекту Закону України “Про виноград і вино”.

Впровадження в практику Миколаївської і ряду інших областей України викладених в роботі рекомендацій буде сприяти формуванню високоефективного виноградарства. Тільки за рахунок пропозицій для КСП “Лиманське” Очаківського району Миколаївської області по оптимізації сортового складу виноградників технічного спрямування буде додатково отримано 608,2 тис.грн. чистого доходу в рік (при нинішньому фактичному рівні урожайності, собівартості і ціни реалізації 1 ц).

Особистий вклад дисертанта. Із 6-ти опублікованих автором робіт 4 - самостійні та 2 - в співавторстві (в підборі матеріалів та виводах останніх вклад співшукача складає 35-60%).

Апробація результатів дисертації. З результатами своїх досліджень автор виступав на науково-практичних конференціях 1997-1999рр. (організованих Миколаївською державною аграрною академією), на республіканському семінарі працівників сільського господарства (1996р.), ряді обласних та районних нарад і семінарів (1995-1999рр.).

2. Основний зміст

В першому розділі “Теоретичні і методичні основи економічної ефективності аграрного виробництва” розкрито сутність, види і значимість підвищення ефективності виробництва, а також методика оцінки економічної ефективності окремого виду продукції і її особливості в виноградарстві.

При розгляді сутності економічної ефективності виробництва потрібно відрізняти категорії “економічний ефект”, “економічна ефективність” і “результативність”. На жаль в їх трактуванні в економічній літературі немає єдності. Ми вважаємо, що економічний ефект - це результат господарської діяльності, який характеризується системою показників (валова, товарна, кінцева і чиста продукція, прибуток, госпрозрахунковий доход колективу). Економічна ж ефективність передбачає порівняння ефекту з вкладеними ресурсами і витратами, які його визвали. Вона характеризується і рівнем якості продукції. Економічна ефективність передбачає досягнення позитивної (бажаної) віддачі вкладених засобів, а результативність може бути не тільки позитивною, але й негативною (небажаною).

Оцінку економічної ефективності окремого виду рослинницької продукції доцільно проводити з допомогою системи показників, основними з яких є урожайність, якісні характеристики продукції, трудомісткість, собівартість 1 ц, валовий доход на 1 люд.-год, рівень рентабельності, рентабельність продаж і рентабельність ресурсного потенціалу. При цьому урожайність доцільно обраховувати на одиницю співставимої (з урахуванням бальної оцінки землі) площі, а коефіцієнт окупності затрат - як відношення ціни реалізації до повної собівартості 1 ц продукції. Рентабельність продаж визначається діленням прибутку на об'єм чистих продаж, які вимірюються фактичною сумою грошової виручки. Для порівняльної характеристики економічної ефективності виробництва різних видів сільськогосподарської продукції прийнятні: коефіцієнт окупності затрат, прибуток з 1 га, рівень рентабельності.

Враховуючи, що в існуючій статистичній звітності прибуток від виноградарства показується лише по продукції з плодоносних насаджень, при визначені економічної ефективності виробництва винограду всі вихідні показники (від площі насаджень до обсягу продаж, його собівартості і грошової виручки) також потрібно брати лише по експлуатаційним насадженням. В випадку відсутності в обліку необхідної для цього інформації при обрахуванні показників економічної ефективності галузі можна використати приведену в дисертації методику.

При грошовій оцінкі виноградних насаджень (як складовій ресурсного потенціалу галузі) необхідно враховувати не тільки їх залишкову вартість (виходячи з тривалості часу використання), а із фізичного стану (ступіню зрідженості, забур`яненості, пошкодження кущів шкідниками та хворобами). Крім того, її доцільно коригувати і з врахуванням їх місцезнаходження: в мікрозонах високоякісного виноробства вона повинна бути більш високою.

У випадку заготівлі з плодоносних насаджень черенків привойних лоз вартість виноградників і інших складових ресурсного потенціалу, яка приходиться безпосередньо на виноград, можна обрахувати пропорційно питомій вазі матеріально-грошових витрат на даний вид продукції в загальній сумі витрат по галузі.

З метою більш об'єктивної оцінки економічної ефективності вирощування окремого ампелографічного сорту винограду поряд з традиційними показниками доцільно використовувати й такі, як узагальнюючий показних якості сорту (УПЯ_с) і урожайність в перерахунку на базисну якість (У_бя), які обраховуються по формулах:

УПЯ_с = Ц_ф : Ц_бк (1); У_бя = У_ф * УПЯ_с (2),

де Ц_ф і Ц_бк - відповідно фактична та при базових кондиціях (закупівельна) ціни;

У_ф - фактична урожайність сорту.

Замість цін при обрахуванні У_бя можуть бути використані фактична і базисна (затверджена стандартами для кожного сорту) цукристість (С_ф і С_б):

У_бя = У_ф * (С_ф : С_б) (3)

У другому розділі “Основні тенденції розвитку і економічна ефективність виноградарства в Миколаївській області” встановлені основні закономірності розвитку виноградарства, проаналізовані сучасний стан і економічна ефективність виробництва винограду в регіоні. При цьому показники області порівнюються з даними по Україні в цілому, іншими південними областями. Аналіз розвитку і ефективності галузі Миколаївської області проводиться окремо по підприємствах корпорації “Миколаївсадвинпром” і інших категоріях господарств, які спеціалізуються на виноградарстві

Як показав аналіз, виноградарство, яке було раніше високоприбутковою галуззю, знаходиться нині на межі виживання. В останні роки в Україні (і в тому числі Миколаївській області) прослідковується стійка тенденція зменшення площ під виноградними насадженнями і валових зборів продукції з них (таблиця 1).

Таблиця 1. Площі виноградників, урожайність і валові збори продукції по ним в громадському секторі

Регіони і показники	В середньому за рік	1997р.	Індекс 1997р. до 1981- 1985 рр. в середньому
	1981-1985	1986-1990	1991-1995	1996 р.
Україна - всього
Площа виноградників, тис.га	213,9	163,5	146,6	131,1	121,4	0,57
в т.ч. плодоносних	144,7	119,0	124,4	119,1	107,4	0,74
Урожайність, ц/га	48,1	48,3	33,8	31,0	19,0	0,40
Валовий збір винограду, тис.т	737,5	607,1	423,3	370,2	204,5	0,28
Миколаївська область
Площа виноградників, тис.га	16,2	14,0	12,7	11,4	10,0	0,62
в т.ч. плодоносних	12,3	8,1	10,0	9,6	7,3	0,59
Урожайність, ц/га	48,7	52,8	37,1	43,6	15,8	0,32
Валовий збір винограду, тис.т	62,1	44,5	37,1	41,8	11,5	0,19
Питома вага (%) області в загальноукраїнських показниках:
а) в площі виноградників	7,6	8,6	8,7	8,5	8,2	1,08
б) в т.ч. плодоносних	8,5	6,8	8,0	8,1	6,8	0,80
в) у валовому зборі винограду	8,4	7,3	8,8	11,3	5,6	0,67

Доля Миколаївської області в площах і валових зборах винограду до 1996 року мала стійку тенденцію до зростання, але в 1997 році через занадто морозну зиму та частих літніх злив її питома вага різко знизилась.

Основна частина виноградарських господарств області (15 із 22) входить до складу корпорації “Миколаївсадвинпром”, питома вага якої в площах і валових зборах винограду, а також в грошових надходженнях від цієї галузі в цілому по області з кожним роком зростає. Це з одного боку, зв'язано із вступом до її складу нових підприємств, а з іншого - більш високими темпами скорочення площ виноградників в інших категоріях господарств.

Виноградні насадження розміщені нині в 12 адміністративних районах області, ведучу роль в яких грають Очаківський, Березанський, Миколаївський та Жовтневий. Практично у всіх районах в динаміці прослідковується стійке скорочення площ виноградників, що не можна визнати виправданим (особливо в чотирьох вищеназваних районах).

Як видно із таблиці 1, у всі аналізуємі періоди і роки урожайність винограду в Миколаївській області була вища, ніж в громадському секторі України в цілому. Виключення складає лише 1997 рік, що зв'язано з великими пошкодженнями насаджень морозами та частими дощами в літній період (які викликали швидке захворювання винограду мілдью та сірою гниллю). Порівняння урожайності по корпорації “Миколаївсадвинпром” і інших категоріях господарств області показало, що в 1992-1993рр. та 1994-1995рр. вона була вища в корпорації, але в 1996-1997рр. ця перевага була втрачена, що викликано включенням до її складу в 1996р. ряду нових господарств з низьким рівнем розвитку цієї галузі. До причин зниження урожайності насаджень в останні роки варто віднести і перевагу в них старих посадок, і високу зрідженість виноградників (як старих, так і молодих), і суттєві порушення в технології вирощування, і невміння керівників і спеціалістів господарств працювати в умовах ринкових відносин та ін.

Серед адміністративних районів області найбільш високу урожайність винограду у всі аналізуємі періоди отримали Миколаївський і Очаківський, а в середньому за 1996-1997рр. - і Березанський. Із господарств Миколаївсадвинпрому самий високий урожай з 1 га в останні роки отримали АТ “Радсад” Миколаївського району, КСП “Ольвія” і КСП “Лиманське” Очаківського, АТ “Коблево” і КСП “Прибой” - Березанського.

Собівартість 1 ц винограду в цілому по Миколаївсадвинпрому (в порівнянні з іншими господарствами) в 1996 і 1997рр. була більш високою, причинами чого є не тільки низьька урожайність, а й більш високі затрати на 1 га. Останнє пояснюється тим, що спеціалізовані на виноградарстві формування вкладають в цю галузь більші суми коштів, намагаючись забезпечити проведення всіх основних технологічних операцій, але через несприятливі кліматичні умови 1997р. ці вкладення не дали очікуваної віддачі. Найдешевший виноград був вирощений в Очаківському, Березанському, Миколаївському та Жовтневому районах.

За останні 6 років (як в громадському секторі області в цілому, так і Миколаївсадвинпрому) склалась чітко відображена тенденція зменшення коефіцієнта окупності затрат і рівня рентабельності галузі. В 1997р., з прибуткового раніше, виноградарство стало збитковим: збиток з 1 га в цілому по громадському сектору області досяг 213,8 грн., а рівень збитковості - 26,5%. При цьому в господарствах корпорації збитковість галузі була більш високою (таблиця 2).

Таблиця 2 Прибутковість виробництва винограду в колективних господарствах Миколаївської області

Райони і формування	Прибуток (збиток) на 1 га, грн.	Рівень рентабельності (збитковості), %
	1996р.	1997р.	в середньому за 2 р.	1996р.	1997р.	в середньому за 2 роки
Баштанський	-534,3	-	х	87,1	-	х
Березанський	298,1	-221,3	59,6	28,7	-34,1	8,5
Веселинівський	-269,0	-2474,9	-741,8	-30,0	-77,3	-53,4
Вознесенський	19,5	-670,9	-339,5	1,8	-92,5	-37,0
Жовтневий	-94,9	-181,6	-123,7	-13,0	-76,2	-23,5
Миколаївський	895,3	-1193,9	538,4	62,8	-30,2	28,9
Очаківський	714,1	-121,9	309,4	103,1	-14,7	40,9
Первомайський	19,6	-	х	25,0	-	х
Громадський сектор області в цілому	478,3	-213,8	176,0	60,0	-26,5	21,9
в т.ч. корпорація “Миколаївсадвинпром”	318,1	-288,6	69,2	32,7	-28,8	6,9

В середньому за 1996-1997рр. прибутковим виноградарство було лише в трьох адміністративних районах області - Березанському, Миколаївському і Очаківському.

Дослідження показали, що основними факторами, які стримують розвиток виноградарства і приводять його до кризового стану є слідуючі: дуже великий диспаритет цін на виноград - з одного боку, і матеріально-технічні ресурси для села - з другого; прорахунки в оподаткуванні і кредитуванні; помилки в розміщенні насаджень, прогресуюче зараження виноградників хворобами і шкідниками; розвал бази питомниководства; недостатнє використання досягнень науково-технічного прогресу; низька матеріальна заінтересованість працівників; складнощі з реалізацією продукції та ін.

В третьому розділі “Основні організаційно-економічні напрямки формування високоефективного виноградарства” найбільше уваги приділено таким з них, як: удосконалення розміщення виноградарства, поглиблення спеціалізації господарств, розвиток агропромислової інтеграції і кооперації; оптимізація сортового складу насаджень; зміцнення матеріально-технічної бази і покращення технології виробництва; ефективна реалізація винограду і продуктів його переробки; удосконалення економічних відносин і реформування підприємств. Як показав аналіз по мірі просування з півночі області на південь економічна ефективність виноградарства відчутно зростає (таблиця 3). Враховуючи це, основні площі посадки виноградників доцільно розміщувати в Південній і Центральній кліматичних зонах області (в першу чергу - в господарствах, які мають відповідні природно-економічні умови, Березанського, Жовтневого, Миколаївського та Очаківського районів). Одночасно необхідно розвивати галузь і в мікрозонах інших районів, які склались історично. Проект розміщення виноградарства по території області приведений на рисунку 1. Його реалізація дозволить не тільки підвищити ефективність виноградарства, а й створити відповідну сировинну базу для заводів первинного виноробства, які є в області і потужності яких нині незавантажені.

Оскільки через нестачу заводів вторинного виноробства основна маса вироблених виноматеріалів вивозиться за межі області, що наносить її економіці значних збитків, необхідно повністю завантажити потужності заводу АТ “Зелений гай” Вознесенського району за рахунок надання йому кредиту для розрахунків з постачальниками виноматеріалів, а також ввести в дію лінії розливу вин в АТ “Радсад” Миколаївського району та АТ “Коблево” Березанського району.

Таблиця 3 Економічна ефективність виноградарства по агрокліматичним зонам Миколаївської області

Показники	Північна	Центральна	Південна
	1996р.	1997р.	1996р.	1997р.	1996р.	1997р.
Урожайність, ц/га	31,7	1,7	16,8	18,4	47,3	16,3
Повна собівартість 1 ц, грн.	25,01	352,42	39,22	177,56	17,36	51,01
Коефіцієнт окупності затрат	1,03	0,07	0,61	0,23	1,63	0,75
Прибуток (збиток), грн. на: а) 1 ц	0,64	-325,99	-15,40	-137,25	11,01	-13,03
б) 1 га	20,2	-554,2	-258,7	-2525,4	520,8	-212,4
Рівень рентабельності, %	2,6	-92,5	-39,3	-77,3	63,4	-25,5

Як показали групування господарств Миколаївсадвинпрому і проведений по ньому кореляційно-регресивний аналіз, з поглибленням їх спеціалізації на виноградарстві спостерігається суттєве підвищення ефективності ведення галузі. Враховуючи, що рекомендовані УкрНДІВіВ ім. В.Є. Таірова оптимальні розміри (800-1200га) виноградних насаджень нині має лише 1 спеціалізоване господарство області, роботу по подальшій концентрації посадок необхідно продовжувати, проводячи її поетапно, з врахуванням наявності придатних для цього земель, забезпеченності трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами, близькості переробних підприємств. При цьому поряд з виноградарством в господарствах необхідно розвивати додаткові аграрні галузі (в першу чергу зерно - і кормовиробництво, тваринництво, садівництво - з вирощуванням переважно ранньостиглих порід і сортів плодових насаджень), а також цехи по переробці сільгосппродукції. Найбільш перспективними виглядають 12 виноградарських господарств, перелік яких приведений в дисертації. В майбутньому їх коло повинно розширитись у відповідності з приведеними в роботі рекомендаціями.

З метою забезпечення жорсткого контролю за закладанням кожної конкретної ділянки винограднику силами вчених Миколаївської аграрної академії та спеціалістів-виноградарів Миколаївсадвинпрому доцільно створити науково-виробничий центр по наданню послуг в розробці проектів закладки, консультаціях, видачі рекомендацій по вирощуванню та дозволів на посадку насаджень.

В Україні доцільно створити виробничу асоціацію виноградарів та виноробів (на загальнодержавному і регіональних рівнях), функціонуючу на кооперативних засадах і призвану ефективно вирішувати всі питання, пов'язані із встановленням найбільш раціональних економічних відносин між її учасниками і забезпеченням більш відчутої підтримки виноградарства з боку держави.

Потребує удосконалення і сортовий склад насаджень. При підборі перспективного сортименту виноградників необхідно враховувати економічну ефективність вирощування кожного ампелографічного сорту, терміни його дозрівання (з тим, щоб забезпечити його ритмічне збирання і переробку), придатність для механізації технологічних процесів, а також спеціалізацію винзаводу, наявність сховищ для свіжого винограду і продукції виноробства та ін.

В кожному виноградарському господарстві доцільно вирощувати 4-6 технічних сортів (з виділенням 2-3 ведучих). Оптимальна кількість столових сортів для спеціалізуючихся на їх виробництві господарств складає 6-8, а для підприємств з розвиненим виноградарством технічного напряму - 3-4. Рекомендуєма кількість сортів, які культивуються в окремому підрозділі господарства, - 2-3.

Покращення сортового складу повинно відбуватись, перед усе, за рахунок більш широкого впровадження посадок найбільш якісних сортів, які використовуються для виробництва сухих і напівсухих вин (в першу чергу - марочних), а також кон'яків і шампанського. Для Миколаївської області найбільш перспективними є сорти шампанського напрямку (Каберне Совіньон, Шардоне, Піно, Трамінер і ін.), а також стійкі до хвороб Агат Донський, Кутузовський, Восторг, Первенець, Стійкий Магарача, Дойна.

Незважаючи на серйозні труднощі, які є в розвитку столового виноградарства, скорочувати його виробництво недоцільно. З одного боку, зусилля потрібно направити на вирощування ранніх та надранніх сортів, а також сортів, які відзначаються значною лежкістю при зберіганні, притягуючі покупця зовнішнім виглядом грон і високою смаковою якістю, а з другого - на переробку винограду з метою отримання соків, пюре, джемів, меду і іншої продукції, яка користується попитом. Довгострокове зберігання столового винограду доцільно проводити як на базі існуючих сховищ-холодильників, так і створюючи нові (переважно на кооперативній основі).

На основі проведених досліджень автором розроблений проект перспективного сортименту виноградників технічного спрямування для КСП “Лиманське” Очаківського району. До нього пропонується включити 6 сортів (Аліготе, Віоріка, Каберне Совіньон, Ркацітелі, Совіньон зелений, Сухолиманський білій), кожний з яких придатний для виготовлення шампанських виноматеріалів, а окремі - і для відомих марочних вин “Перлина степу”, “Оксамит України” та ін. До того ж вони вдало поєднуються один з одним по термінах збирання врожаю. Додатковий чистий доход від освоєння проекту (навіть при досягнутих фактичних рівнях урожайності, собівартості і ціни 1 ц) складе: в розрахунку на 1 га - 841,3 грн., а на всю площу - 608,2 тис.грн.

Для забезпечення високої ефективності розвитку галузі необхідно відродити виноградне питомниководство. Виробництво необхідних для області саджанців доцільно сконцентрувати в радгоспах-заводах “Гвардія Ілліча” Жовтневого і “Інгульський” Снігурівського районів, організувати його на інтенсивній основі. При цьому необхідно: надати їм необхідні централізовані кошти; ввести передоплату за саджанці замовлені господарствам, які займаються питомниководством (в розмірі не менше 1/3 їх вартості); підвищити ціни на посадковий матеріал, проводити роботу по масовій клоновій фітосанітарній селекції, організувати підготовку кадрів для питомниководства і відповідне їх стимулювання ті ін. В результаті саджанців, які будуть вирощені в області, повинно вистачить не тільки для закладки нових виноградників (біля 500-600 га в рік), а й для ремонту існуючих насаджень (зрідженість яких нині надзвичайно висока навіть на площах, зайнятих молодими насадженнями).

Агротехніка, яка застосовується повинна бути сортовою, її необгрунтоване спрощення недопустиме. Збирання врожаю винограду необхідно проводити у відповідності з попередньо розробленим комплексним планом, в оптимальні терміни із застосуванням поточно-групового методу, який передбачає широке використання засобів часткової механізації. Найбільш перспективні варіанти організації збиральних робіт викладені в дисертації.

Кардинального удосконалення вимагає ціноутворення на виноград і продукцію виноробства. Враховуючи високу капіталоємкість галузі і значну тривалість періоду вирощування насаджень до вступу в плодоношення, ціни на виноград необхідно підвищити з тим, щоб його виробництво відрізнялось більш високою (в порівнянні з однорічними культурами) прибутковістю. При цьому варто посилити диференціацію цін по ампелографічним сортам (із забезпеченням більшої прибутковості найбільш цінним з них). В основу такої диференціації варто взяти ранішедіючий (до 1991р.) в Україні прейскурант закупівельних цін, який забезпечував більш високу прибутковість високоякісним сортам з меншою урожайністю.

Недосконалість цін на виноград і продукцію виноробства є однією з причин погіршення структури вин, які виробляються в Україні (в тому числі і в Миколаївській області). Наприклад, по корпорації “Миколаївсадвинпром” питома вага шампанських виноматеріалів з 1994-1997рр. скоротилась на 14,3%, кон'ячних - на 23,6%, марочних виноматеріалів в 1996-1997рр. взагалі не виробляли. В той же час спостерігається зростання випуску міцних вин. Аналогічна тенденція в аналізуємий період мала місце і в цілому по Україні. При цьому груповий сортимент виноматеріалів Миколаївської області, як видно з рисунку 2, більш досконалий, оскільки доля якісної винопродукції тут вища.

Рис. 2. Групова структура виробленої в 1997р. винопродукції, %

Ціни на марочну винопродукцію і шампанське повинні забезпечувати їх виробникам більш високу в порівнянні з ординарною продукцією) прибутковість Нормативний рівень рентабельності може коливатись від 20% на ординарні і до 200% - на марочні вина. При перегляді цін на продукцію виноробства потрібно проводити відповідне коригування цін на виноград.

Необхідно забезпечити підвищення якості і усунення фальсифікації вин, кон'яків і шампанського, чому посприяли б прийняття Закону “Про вино і виноград”, встановлення жорсткого контролю за якістю винопродукції, відповідальності за порушення санітарних і технологічних нормативів на виробництво спирту, винопродукції (включаючи торгівлю), озброєння виноробних підприємств сучасним обладнанням і технологіями.

Високоефективне виногрдарство неможливе без створення надійної системи маркетингу і реалізації виноградно-виноробної продукції з широким застосуванням іноземного досвіду. Для цього в м.Миколаєві доцільно створити оптовий ринок агропромислової продукції, а в окремих районах області - дома торгівлі та фірмові магазини.

В нинішніх умовах надзвичайно важливий захист вітчизняних виробників винограду і вина: обмеження імпорту винопродукції (не більше, ніж 20% від загального обсягу реалізації в Україні) і зняття бар'єрів її експорту, митних санкцій та ін.

Для розвитку виноградарства необхідно ввести в практику виділення бюджетних коштів і пільгових кредитів під закладку виноградників і їх вирощування до вступу в плодоношення (як це робиться в Молдові і Росії). Необхідно відновити 8%-ні відрахування від вартості винопродукції, яка виробляється заводами вторинного виноробства і направляти їх на розвиток виноградарства. Заводи, розташовані в інших регіонах України, повинні перераховувати ці кошти в області, з яких вони отримали виноматериали. Джерелом фінансування виноградарства може стати й частина митних зборів на імпортуємі вина, коньяки і шампанське.

Фінансування виноградарства може проводитись і за рахунок закордонних інвестицій (які будуть направлені перед усе на спільні підприємства), а також вкладень великих вітчизняних винзаводів в розвиток своїх сировинних зон.

Перерозподіл отриманих від реалізації вин, коньяків і шампанського понаднормативних прибутків між виробниками винограду і його переробниками (заводами первинного і вторинного виноробства) необхідно проводити пропорційно питомій вазі затрат кожного з них в нормативній повній собівартості готової продукції по викладеній в дисертації методиці. Остання може використовуватись не тільки в виноградно-виноробному, а й і інших підкомплексах АПК.

При реструктуризацій виноградарських господарств перевагу варто віддавати кооперативним колективним формуванням. Для великих підприємств, які мають винзаводи, прийнятна й акціонерна форма господарювання (без включення вартості землі в акціонерний капітал). Розділ колективних господарств на ряд дрібних виробничих структур (приватно-орендні, командитні та ін. товариства, фермерські господарства) прийнятний в основному для господарств-банкротів. Обов'язковою умовою при реформуванні виноградарських господарств є збереження великих єдиних масивів виноградних насаджень.

Створюючи внутрігосподарські кооперативи, необхідно забезпечити їм виробничу і комерційну самостійність та оптимальні розміри. Останні для виноградарських підрозділів складають: 15-20 працюючих, 150-200 га насаджень. Можливе закріплення ділянок винограднику за окремими працівниками і їх сім'ями.

Великі можливості скриті в ефективному використанні внутрігосподарської оренди і суборенди землі та майна в межах колективних сільськогосподарських підприємств з нарахуванням відповідної орендної плати (в грошовій чи натуральній формі). Конкретний розмір останньої в кожному господарстві повинен визначатись виходячи з викладених в роботі факторів і методичних підходів При цьому ставку орендної плати за ділянку винограду доцільно диференціювати з врахуванням урожайності насаджень.

Дослідження показали, що трансфертні (внутрішньогосподарські) ціни на виноград необхідно затверджувати виходячи з нормативних затрат на його вирощування та середнього по виноградно-виноробному виробництву рівня рентабельності. Оплату праці доцільно поставити в залежність або від розміру госпрозрахункового прибутку колективу (з використанням залишкового методу його формування), або від вартості реалізованої продукції (по рішенню колективу). Розподіл заробітку між працівниками може проводитись пропорційно кількості відпрацьованих ними днів.

Висновки

1. Для оцінки економічної ефективності виробництва рослинницької продукції (в т.ч. і винограду) поряд з загальновизнаними показниками необхідно використовувати й такі, як коефіцієнт окупності затрат, рентабельність продаж та рентабельність ресурсного потенціалу. При обрахуванні економічної ефективності вирощування окремого ампелографічного сорту, крім традиційних показників, можна застосовувати узагальнюючий показник якості сорту і урожайність в перерахунку на його базову якість.

2. В останні роки як в Україні в цілому, так і в Миколаївській області пройшло суттєве скорочення площ і валових зборів винограду. Ведуче місце в розвитку виноградарства в області займають господарства корпорації “Миколаївсанвинпром”. Найбільшою ефективністю ця галузь відзначається в Березанському, Миколаївському та Очаківському районах. Головними причинами, які привели до кризового стану виноградарство, є слідуючі: прорахунки в ціновій, податковій та кредитній політиці; помилки в розміщенні насаджень та порушення технології їх вирощування; розвал галузевої бази питомниководства; низька матеріальна заінтересованість працівників; складнощі з реалізацією продукції; несприятливі кліматичні умови зими 1997р. та ін.

3. Основні площі промислових виноградників необхідно сконцентрувати в Березанському, Жовтневому, Миколаївському та Очаківському районах, одночасно розвиваючи галузь в інших мікрозонах області, які склались історично (у відповідності з приведеним в дисертації проектом). Для контролю та координації закладки виноградників рекомендуємо створити спеціальний науково-виробничий центр.

4. Для доопрацювання та розливу виноматеріалів, які виробляються в області доцільно забезпечити повне завантаження потужностей заводу АТ “Зелений гай”, ввести в дію лінії розливу вин в акціонерних товариствах “Радсад” та “Коблево”.

5. Необхідно продовжити відновлення виноградних насаджень, поступово доводячи їх площі (там, де це можливо) до оптимального рівня (800-1200 га), активізувати роботу по створенню ефективних агропромислових структур. Для координації розвитку виноградарства і виноробства (як на державному, так і на регіональних рівнях) створити виробничу Асоціацію виноградарів і виноробів.

6. Доцільно оптимізувати сортовий склад насаджень регіону перед усе за рахунок розширення насаджень найбільш ефективних і високоякісних сортів винограду, які користуються підвищеним попитом населення і виноробства. В кожному виноградарському господарстві, яке спеціалізується на вирощуванні винограду для переробки, культивувати 4-6 технічних сортів різних термінів дозрівання і 3-4 столових. Із останніх перевагу варто віддавати раннім та понадраннім, а також тим, які відзначаються високою лежкістю при зберіганні та придатні для отримання соків, пюре, джемів, меду та іншої продукції. Одночасно вжити заходів по організації тривалого зберігання та ефективної переробки столового винограду.

Освоєння запропонованого нами для КСП “Лиманське” Очаківського району перспективного сортименту виноградників технічного спрямування (навіть при нинішніх фактичних рівнях урожайності, собівартості та ціни реалізації 1 ц) забезпечить йому отримання 608,2 тис.грн. додаткового прибутку в рік.

7. Вкрай необхідно відродити виноградне питомниководство, призване забезпечити потреби області в саджанцях не тільки для закладки нових, а й для ремонту існуючих насаджень (зрідженість яких нині надто висока). Його необхідно сконцентрувати в радгоспах-заводах “Гвардія Ілліча” та “Інгулецький” корпорації “Миколаївсадвинпром”.

8. Забезпечити підвищення закупівельних цін на виноград з одночасною їх диференціацією по ампелографічним сортам та нарахуванням надбавок (скидок) за перевищення (зниження) цукристості в порівнянні з базовим рівнем. За основу перегляду цін можна взяти ранішедіючий (до 1991р.) прейскурант цін. При цьому виноград з вмістом цукру до 14% доцільно приймати на переробку по ціні на сортосуміш.

9 Необхідно зменшити податковий тягар і торгові надбавки на продукцію виноробства, обмежити її імпорт та усунути бар'єри для експорту. Ціни на марочну винопродукцію і шампанське повинні забезпечувати їх виробникам більш високу (в порівнянні з ординарними винами) прибутковість.

10. Організувати в м. Миколаєві оптовий ринок агропромислової продукції, а в окремих районах області - торгівельні доми та фірмові магазини.

11. Під закладку виноградних насаджень господарствам надавати пільгові довготермінові кредити, частину митних зборів від імпортної винопродукції та прибутку винзаводів. Понаднормативний прибуток, який отримують заводи вторинного виноробства, розподіляти між виробниками винограду та його переробниками по викладеній в дисертації методиці.

12. При реструктуризації виноградарських господарств перевагу надавати кооперативним формуванням з оптимальними розмірами їх внутрігосподарських підрозділів. Поділ же їх на ряд дрібних формувань прийнятний в основному для підприємств-банкротів. Обов'язковою умовою при цьому є збереження єдиних великих масивів виноградних насаджень.

13. При організації внутрішньогосподарських відносин перевагу надавати оренді та суборенді землі та майна з нарахуванням орендної плати відповідно викладеним в дисертації методичним підходам.

14. В основу встановлення трансфертних цін на виноград необхідно покласти нормативні затрати на його вирощування та середній по виноградарсько-виноробному виробництву рівень рентабельності. Оплату праці виноградарів поставити в залежність або від госпрозрахункового доходу колективу (який формувати по залишковому принципу), або від вартості реалізованої продукції.

Список публікацій за темою дисертації

Гаркуша О.М. Основні тенденції і проблеми розвитку виноградарства //Вісник аграрної науки Причорномор`я, Випуск 3 - 1998. - С.44-47.

Гаркуша О.М. Головні шляхи підвищення ефективності аграрного виробництва в умовах становлення ринкових відносин //Вісник аграрної науки Причорномор`я. - Випуск 5, 1998. - С.19-22.

Гаркуша О.М. До розміщення виноградарства і виноробства в Миколаївської області //Вісник аграрної науки. - 1999. - № 6.

Червен І.І., Гаркуша О.М. Про методику оцінки економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції //Вісник аграрної науки Причорномор`я, Випукс 5. - 1998. - С.6-9.

Гаркуша О.М. Поглиблення спеціалізації господарств та агропромислова інтеграція - найважливіші резерви підйому виноградарства //Вісник аграрної науки Причорномор`я, Випуск 6. - 1999.

Червен І.І. Гаркуша О.М., Червен Е.В. Рекомендації щодо визначення економічної ефективності вирощування сортів винограду та оптимізації їх складу. - Миколаїв, 1999. - 18с.

Размещено на Allbest.ru