Стан та шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан та шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку економіки України визначається процесами її ринкової трансформації та інтеграції у світову систему господарювання, в контексті яких постає питання забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, у т. ч. продукції галузі льонарства. Льон-довгунець є стратегічною сільськогосподарською культурою та джерелом натурального волокна в Україні, з якого можна виготовляти широкий асортимент побутових тканин і технічних виробів. Від успішності функціонування галузі льонарства залежить відродження сільськогосподарських підприємств Полісся, а також текстильної та легкої промисловості.

В період переходу до ринкових умов функціонування підприємства галузі льонарства зазнали значних деструктивних змін, зокрема й через відсутність економічно обґрунтованої державної підтримки. Найгострішими проблемами льоносіючих підприємств нині є скорочення посівних площ під льоном, зниження його урожайності та якості льонопродукції, відсутність дієвої інфраструктури ринку і надійних та довготривалих економічних взаємозв'язків між різними сферами виробництва і переробки, неефективність каналів реалізації, диспаритет цін на продукцію льоновиробництва та відповідні матеріально-технічні ресурси. Результатом зазначених процесів у галузі льонарства є втрата Україною сировинної бази для текстильної та легкої промисловості, неспроможність льоновиробників забезпечити внутрішній ринок високоякісними лляними тканинами й іншими виробами з льону, втрата лідерства на зовнішніх ринках збуту. Однак галузь має значний потенціал, реалізація якого сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності льонопродукції, відродженню галузі льонарства та її стабільному розвитку. Отже, необхідність теоретичного й практичного вирішення цієї проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції сільського господарства знайшли відображення в роботах В.Г. Андрійчука, В.П. Долинського, С.М. Кваші, М.Й. Маліка, Л.Д. Павловської, П.Т. Саблука, О.О. Школьного, О.М. Шпичака та ін. Організаційно-економічні питання функціонування й підвищення ефективності льонопромислового підкомплексу та його складових розглядаються в наукових працях П.А. Голобородька, Т.П. Єсипчук, Л.Л. Капітули, І.П. Карпця, О.Ю. Локтя, В.А. Москаленка, В.І. Ткачука, М.К. Циганка та ін. Однак, питання конкурентоспроможності продукції льонарства та шляхів підвищення її рівня залишається недостатньо вивченим та потребує окремого наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного вищого навчального закладу «Державний агроекологічний університет» за темою: «Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора Північно-Західного регіону України» (номер державної реєстрації 0104U008697), де автором розроблено теоретичні та науково-прикладні засади перспективного розвитку галузі льонарства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування теоретико-методологічних положень та науково-практичних рекомендацій щодо підвищення рівня конкурентоспроможності продукції льонарства. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

· уточнити економічну сутність конкурентоспроможності продукції;

· ідентифікувати основні чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності льонопродукції;

· розробити методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності льонопродукції;

· охарактеризувати особливості розвитку галузі льонарства в регіоні дослідження;

· визначити сучасний рівень конкурентоспроможності вітчизняної льонопродукції;

· здійснити прогноз та запропонувати шляхи зростання рівня конкурентоспроможності льонопродукції;

· обґрунтувати необхідність удосконалення економічних внутрішньогалузевих взаємовідносин між підприємствами галузі для підвищення конкурентоспроможності льонопродукції.

Об'єктом дослідження є процес формування конкурентоспроможності продукції льонарства підприємств Житомирської області. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних і практичних аспектів підвищення рівня конкурентоспроможності продукції в умовах дестабілізації вітчизняного льоновиробництва та посилення міжнародної конкуренції.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної науки стосовно проблем сучасного рівня конкурентоспроможності продукції.

За допомогою абстрактно-логічного методу, зокрема прийомів аналогії та співставлення, індукції й дедукції уточнено сутність поняття «конкурентоспроможність продукції», а також сформульовано загальні висновки та висновки до розділів. Для визначення проблем, що стримують процес підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства та окреслення шляхів їх подолання застосовано метод аналізу і синтезу. Для оцінки сучасного стану та тенденцій розвитку льоносіючих підприємств використано статистико-економічний метод, зокрема його прийоми - графічний, порівняння, індексний, групування тощо. Статистичне спостереження використано для збору масиву емпіричних даних в 16 льоносіючих районах Житомирської області.

За допомогою методу кореляційно-регресійного аналізу з використанням прикладних комп'ютерних програм статистичної обробки інформації визначено кількісний вплив основних чинників на конкурентоспроможність продукції льонарства. Для встановлення основних тенденцій зміни обсягів виробництва льонопродукції в Житомирській області та розрахунку прогнозного значення використано метод вирівнювання динамічного ряду способом найменших квадратів. Монографічний метод застосовано для економічного обґрунтування необхідності підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства в окремих сільськогосподарських підприємствах області.

Інформаційна база дослідження. Інформаційними джерелами дослідження були законодавчі та нормативні акти України з питань конкуренції, офіційні матеріали Державного комітету статистики, оперативна інформація Міністерства аграрної політики України, Житомирського обласного управління статистики, Головного управління агропромислового розвитку, довідково-нормативні матеріали і наукова література за темою дослідження, звітність льоносіючих підприємств, результати власних досліджень автора, а також інформаційні ресурси світової комп'ютерної інформаційної мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

· запропоновано методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності льонопродукції, що передбачає застосування параметричних коефіцієнтів ціни, сортономеру трести і собівартості одиниці продукції, а також на цій основі здійснено прогноз рівня конкурентоспроможності льонотрести вітчизняних сільськогосподарських підприємств на найближчу перспективу;

уточнено:

· поняття «конкурентоспроможність льонопродукції», що, на відміну від існуючого, характеризує здатність продукції забезпечувати сільськогосподарському товаровиробнику максимальний рівень доходності та задоволення потреб льонозаводів за рахунок якісних та вартісних характеристик льонопродукції, таких як відповідність нормативно-технічним стандартам і споживчим параметрам, мінімізація рівня витрат на придбання, транспортування, зберігання та переробку продукції;

· комплекс чинників конкурентоспроможності продукції льонарства, зокрема, до чинників прямої дії віднесено сортономер трести, урожайність, собівартість та ціну реалізації одиниці продукції; чинниками непрямої дії вважаються: економічні - фактори виробництва, державне регулювання, попит, а також організаційно-технологічні - спеціалізацію, інноваційну діяльність, маркетингове середовище та ін.;

· стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності льонопродукції, до яких належать формування конкурентного середовища на внутрішньому ринку, активізація інноваційно-інвестиційних процесів у розвитку галузі, забезпечення оптимальної місткості і стійкості внутрішнього ринку льонопродукції, стабілізація обсягів виробництва льонопродукції;

одержали подальший розвиток:

· визначення особливостей функціонування льоносіючих підприємств в умовах посилення міжнародної конкуренції, основними серед яких є нестабільність державної економічної політики, недосконалість нормативно-правового забезпечення льоновиробників, порушення структури агропромислових інтеграційних зв'язків між суб'єктами льонопромислового підкомплексу, дефіцит фінансових та матеріально-технічних ресурсів, низький рівень інформаційного забезпечення, неефективність організації виробництва тощо;

· обґрунтування напрямів розвитку економічних взаємовідносин суб'єктів льонопромислового підкомплексу, що базуються на поєднанні інтересів виробників льоносировини та її переробників (льонозаводів) шляхом удосконалення договірних відносин, здійснення міжгосподарської переробки льону, створення багатофункціональних обслуговуючих кооперативів та агропромислових формувань.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування викладених в дисертаційній роботі науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства шляхом підвищення рівня концентрації виробництва льону-довгунця, вдосконалення економічних відносин між суб'єктами підкомплексу для забезпечення розвитку галузі льонарства в Житомирській області.

Запропоновані заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності льонопродукції на основі ідентифікації основних чинників, що стримують даний процес, прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації (довідка №228/5 від 29.01.08 р.).

Рекомендації автора стосовно здійснення інтегральної оцінки конкурентоспроможності льонопродукції прийнято до впровадження у СТОВ «Ємільчино-льон» Ємільчинського району Житомирської області (довідка №286 від 30.08.07 р.). Пропозиції щодо удосконалення економічних взаємовідносин між суб'єктами льоновиробництва прийнято до впровадження Головним управлінням економіки Житомирської обласної державної адміністрації при розробці стратегії розвитку галузі льонарства Житомирської області (довідка №2/145 від 30.01.08 р.).

Теоретичні узагальнення та практичні аспекти формування та розвитку галузі льонарства використовуються у Державному вищому навчальному закладі «Державний агроекологічний університет» при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка», «Організація аграрного бізнесу» для підготовки студентів економічних спеціальностей (довідка №124 від 28.01.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Наведені в дисертації результати наукових досліджень є особистими розробками і повністю належать автору.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних, регіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародному Форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» (Харків, 2005 р.); ІV Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки» (Рівне, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (Київ, 2007 р.); Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції в Житомирському державному університеті ім. І. Франка (Житомир, 2006 р.); Міжфакультетських науково-практичних конференціях молодих вчених, магістрів та студентів «Формування стратегії розвитку регіонального АПК» (Житомир, 2005 р., 2006 р., 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати проведених досліджень опубліковано в 9 одноосібних наукових працях обсягом 2,72 д. а., з них 3 - у наукових фахових виданнях, обсягом 0,85 д. а., 6 - в інших виданнях обсягом 1,87 д. а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Основний текст дисертації викладений на 170 сторінках комп'ютерного тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 13 додатків, списку використаних джерел із 200 найменувань, містить 30 таблиць, 15 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

конкурентоспроможність льонопродукція галузь

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь вивченості проблеми, визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, подається їх впровадження в практику.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи конкурентоспроможності продукції сільського господарства» - досліджено економічний зміст конкурентоспроможності продукції, узагальнено основні підходи до визначення сутності та чинників конкурентоспроможності продукції, проведено ретроспективний аналіз еволюції конкуренції та її характерні ознаки в різні періоди економічного розвитку, викладено методологічні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції.

В економічній науці існують різні тлумачення сутності конкурентоспроможності продукції. На основі аналізу та інтерпретації існуючих в науковій літературі трактувань пропонується авторське тлумачення конкурентоспроможності продукції як категорії, що характеризує спроможність продукції забезпечувати підприємству переваги на ринку відносно конкурентів щодо якісних та кількісних параметрів.

Конкурентоспроможність продукції залежить від ряду чинників прямої та опосередкованої дії, які водночас впливають на її рівень та є рушійною силою у формуванні конкурентного середовища підприємств (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація чинників конкурентоспроможності продукції та їх роль у формуванні конкурентних переваг

Зокрема, чинники прямої дії (якість, собівартість та ціна реалізації одиниці продукції) пояснюють 73,06% коливання коефіцієнта конкурентоспроможності льонотрести. Чинниками непрямої дії слід вважати: економічні - фактори виробництва, державне регулювання; й організаційно-технологічні - спеціалізація, інноваційна діяльність та ін.

Важливим етапом кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції є вибір методики її проведення. Першочерговим завданням при цьому є вибір параметрів, що підлягають оцінюванню. Традиційно рівень конкурентоспроможності льонопродукції визначається на основі розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності, що передбачає застосування експертних оцінок. З огляду на неможливість льоносіючими підприємствами постійно залучати експертів пропонується визначати параметричні коефіцієнти ціни, якості (сортономета трести) та собівартості одиниці продукції. Для визначення коефіцієнта якості за еталон приймається найвищий сортономер трести, що становить згідно державних стандартів якості - 4,0. Прийнятним рівнем собівартості вважається той, що є найнижчим за досліджуваний період серед певної сукупності підприємств. Прийнятною реалізаційною ціною є найвище її значення, оскільки з підвищенням ціни реалізації при одному і тому ж рівні собівартості зростає цінова конкурентоспроможність. Розрахунки одиничних параметричних коефіцієнтів є підґрунтям для визначення інтегрального показника, на основі якого робляться висновки про рівень конкурентоспроможності продукції.

У другому розділі - «Сучасний стан та оцінка рівня конкурентоспроможності продукції льонарства» - досліджено місце галузі льонарства в економіці країни та її значення у формуванні експортного потенціалу, проаналізовано тенденції та сучасний стан розвитку льоносіючих підприємств Житомирської області, визначено рівень конкурентоспроможності льонотрести та насіння льону, виявлено основні проблеми формування та підвищення конкурентоспроможності продукції галузі льонарства.

Аналіз структури виробництва льоноволокна у країнах світу за період з 1990-х рр. свідчить, що Україна в контексті світового ринку льону суттєво погіршила свої позиції. У світовому виробництві льонопродукції провідне місце посідає Китай. Його частка зросла з 44,6% у 2000 р. до 60,2% у 2006 р. Країни Європейського Союзу у 2006 р. виробляли 19,2% льоноволокна. Наступними за обсягами виробництва є Росія (7,7%) і Білорусія (7,2%). Україна у 2006 р. виробила 1,5% льоноволокна проти 15,7% у 1990 р. та посіла 7 місце серед 19 країн-виробників льонопродукції.

Льон-довгунець є традиційною культурою сільськогосподарських товаровиробників північних та західних регіонів України. До спеціалізованих зон вирощування льону-довгунця належать поліські райони Волинської, Житомирської, Київської, Львівської, Рівненської, Сумської та Чернігівської областей. Вони мають оптимальні природно-кліматичні умови для вирощування льону-довгунця, необхідний рівень забезпеченості трудовими ресурсами. Проте затяжна системна криза економіки негативно вплинула на ефективність господарювання підприємств галузі льонарства. Вирощування льону-довгунця стало нерентабельним, внаслідок чого посівні площі під цією культурою скоротилися у 7 разів порівняно з 1990 р. та становили у 2006 р. 24 тис. га, валові збори льоноволокна - у 8 разів, його урожайність знизилася на 10% (5,8 ц/га).

З-поміж інших областей Житомирська область посідає одне з провідних місць у льоновиробництві. В ній зосереджено 27,5% всіх посівних площ льону-довгунця та 30% валових зборів культури. Однак внаслідок деструктивних процесів в аграрному секторі спостерігається згортання льоновиробництва. Застосування методу вирівнювання динамічного ряду за рівнянням параболи другого порядку дало змогу встановити, що середньорічне зниження валових зборів льонотрести з 1990 р. по 2006 р. становить 6,64 тис. т., її урожайності - 0,99 ц/га. Серед основних причин кризового стану льоносіючих підприємств Житомирської області є високий рівень собівартості льонотрести, низькі ціни її реалізації, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, недостатній розвиток насінництва, низька якість вирощеної продукції, які в сукупності зумовили зниження рівня конкурентоспроможності та економічної ефективності виробництва льонопродукції (табл. 2).

Таблиця 2. Економічна ефективність виробництва льонопродукції в Житомирській області

В процесі дослідження встановлено, що через високі ціни на матеріальні та енергетичні ресурси спостерігається чітка тенденція росту собівартості льонопродукції, а в деякі роки перевищення її рівня над цінами реалізації. Так, у 1996 р. ціна реалізації льонотрести становила лише 30,2% від рівня собівартості, у 2006 р. - 58,4%. Темпи росту собівартості насіння протягом 1996-1999 рр. також значно перевищують темпи росту цін. В результаті дослідження виявлено, що рівень збитковості галузі сягнув -80% у 1999 р., коли якість та ціна реалізації продукції були найнижчими за досліджуваний період. Значною мірою реалізаційна ціна залежить від сортономера трести. Найвищий її рівень спостерігається у 2001 р. - 0,85, що дозволило підвищити ціну реалізації та досягти 16,3% рівня рентабельності галузі в цілому.

З метою поглиблення аналізу ефективності льоновиробництва визначено показник рентабельності продажу (обороту), який дав змогу здійснити оцінку цінової конкурентоспроможності продукції. Конкурентоспроможним насіння льону-довгунця було у 2000-2006 рр. Треста характеризується ціновою конкурентоспроможністю лише у 2001 р., про що свідчить показник рівня рентабельності продажу, який становив 11,4%.

Для визначення кількісного впливу основних чинників на конкурентоспроможність продукції використано індексний метод. Загальний індекс цінової конкурентоспроможності в Житомирській області становить 0,31, що є менше одиниці і свідчить про слабку позицію льоносировини на внутрішньому ринку. Зміна показника у 2006 р. порівняно з 1996 р. становить 1,59 п., в т. ч. спостерігається його підвищення на 2,43 п. за рахунок зростання ціни та зниження на 0,84 п. за рахунок підвищення собівартості.

Конкурентоспроможність льонопродукції визначається витратами на одиницю продукції, що пов'язано з концентрацією посівів. Для вивчення впливу даного фактора на конкурентоспроможність продукції проведено групування 50 льоносіючих господарств Житомирської області за площею посіву культури. У досліджуваній сукупності 70% підприємств мають площу посіву льону-довгунця до 40 га і найнижчий рівень конкурентоспроможності льонопродукції. Група льоносіючих господарств з посівними площами понад 80 га характеризується найкращими економічними показниками виробництва льону-довгунця. Їх частка у загальній кількості підприємств становить 12%. Виробництво льонопродукції у цій групі є конкурентоспроможним - рентабельність продажу насіння та льонотрести становить 1,8% та 0,7% відповідно.

Негативним чинником, що впливає на зниження рівня конкурентоспроможності продукції галузі та її ролі в економіці сільського господарства Житомирської області є висока собівартість продукції. У результаті статистичного групування досліджуваних підприємств за собівартістю льонотрести встановлено, що найвищий рівень рентабельності продажу (62,8%) досягли підприємства з собівартістю до 30 грн. за 1 ц льонотрести.

Проблема підвищення якості льоносировини традиційно є актуальною для льонарського підкомплексу. Від номера трести безпосередньо залежить вихід, якість (відсоток довгого та короткого волокна в загальному обсязі) і вартість тонни волокна. Погіршення якості льонотрести негативно впливає на конкурентоспроможність льонопродукції і зменшує обсяги надходження льоносировини на льонозаводи та льонокомбінати (табл. 3).

Таблиця 3. Цінова конкурентоспроможність льонотрести залежно від її якості в сільськогосподарських підприємствах Житомирської області, 2006 р.

З досліджуваної сукупності половина підприємств виробляють несортову тресту (до рівня 0,5) і лише 9 підприємств виготовляють тресту, сортономер якої вищий 0,80, що дає можливість досягти 18,7% рентабельності продажу.

Як свідчать проведені дослідження, важливою складовою успішного функціонування льоносіючих підприємств Житомирської області є виробництво конкурентоспроможної продукції, тому особливу увагу було акцентовано на проблемах, що стримують даний процес (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції

Встановлено, що до основних проблем забезпечення виробництва конкурентоспроможної льонопродукції слід віднести недосконалість державного регулювання розвитку льоносіючих підприємств та характеру конкуренції на ринку льонопродукції, неефективність існуючої структури агропромислових інтеграційних зв'язків між суб'єктами льонопромислового підкомплексу. До проблем мікрорівня належать: загальний незадовільний стан функціонування підприємств галузі льонарства, зокрема дефіцит фінансових та матеріально-технічних ресурсів, низький рівень інформаційного забезпечення, неефективність організації виробництва та управління.

Ідентифікація проблем підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства підприємств Житомирської області зумовила напрями пошуку шляхів їх розв'язання.

У третьому розділі - «Основні шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції льонарства» - розроблено прогноз рівня конкурентоспроможності льонотрести до 2010 р. та визначено перспективи розвитку галузі льонарства в Житомирській області, обґрунтовано необхідність вдосконалення економічних взаємовідносин між партнерами галузі для підвищення конкурентоспроможності льонопродукції, розроблено стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності льонопродукції.

Відродження галузі льонарства на Житомирщині можливе за умови поетапного подолання негативних тенденцій, що склалися за останні роки та створення сприятливих умов для розвитку льоновиробництва. З огляду на це проведено дослідження кількісного впливу основних чинників на рівень конкурентоспроможності льонопродукції за допомогою багатофакторної кореляційно-регресійної моделі. Відповідна вибіркова сукупність становила 50 льоносіючих підприємств Житомирської області. До моделі включено такі параметри: у - коефіцієнт конкурентоспроможності льонотрести; х₁ - урожайність льонотрести, ц/га; х₂ - сортономер трести; х₃ - рівень спеціалізації, %; х₄ - питома вага підприємства у структурі реалізації льонотрести (ємність ринку), %; х₅ - ціна реалізації 1 ц льонотрести, грн.; х₆ - продуктивність праці (вартість валової продукції в розрахунку на кількість відпрацьованих люд.-год.), грн.

Розв'язання рівнянь показало, що найдостовірніші результати одержано при застосуванні лінійної функції, яка враховує найбільшу частину варіації коефіцієнта конкурентоспроможності:

У_х= 0,1376+0,0116·х₁+0,4666·х₂+0,0033·х₃+0,0282·х₄+0,08·х₅+0,0064·х_6.

Коефіцієнти регресії характеризують середню зміну коефіцієнта конкурентоспроможності під впливом кожного фактора на одиницю його вимірювання при фіксованих значеннях інших факторів, включених у рівняння. З рівняння регресії випливає, що з врахованих факторів найбільший вплив на конкурентоспроможність має сортономер трести та ціна реалізації одиниці продукції. Зокрема, підвищення сортономера трести на одиницю веде до збільшення коефіцієнта конкурентоспроможності на 0,4666; підвищення ціни реалізації 1 ц льонотрести на 1 грн. зумовлює підвищення коефіцієнта конкурентоспроможності льонотрести на 0,08. Розрахований коефіцієнт множинної кореляції (R = 0,8548) вказує на тісний зв'язок коефіцієнта конкурентоспроможності льонотрести із зазначеними факторами, а коефіцієнт множинної детермінації, що становить 0,7306, означає, що варіація рівня конкурентоспроможності у зв'язку зі зміною зазначених факторів становить 73,1%.

Наведене вище рівняння регресії використано для поваріантного прогнозування рівня конкурентоспроможності льонотрести на 2010 р. (табл. 4). Виходячи із можливого стану розвитку соціально-економічної ситуації в країні і в регіоні дослідження зокрема, прогнозування рівня конкурентоспроможності льонотрести доцільно визначати за трьома варіантами: І - песимістичним (відповідає найгіршим умовам розвитку); ІІ - реалістичним (відповідає існуючим тенденціям); ІІІ - оптимістичним (ймовірними за найбільш сприятливих умов).

конкурентоспроможність льонопродукція галузь

Таблиця 4. Поваріантний прогноз рівня конкурентоспроможності льонотрести

В результаті проведених розрахунків встановлено, що зростання рівня конкурентоспроможності льонотрести головним чином відбуватиметься за рахунок підвищення урожайності, сортономеру трести та ціни реалізації. Зокрема, за умов удосконалення організації виробництва та управління, застосування новітніх технологій вирощування льону-довгунця, оновлення матеріально-технічної бази тощо урожайність льонотрести може зрости до 28,36 ц/га, сортономер трести також матиме тенденцію до зростання з 0,71 до 1,03, що відповідно сприятиме підвищенню ціни реалізації та конкурентоспроможності продукції.

Внаслідок економічної кризи в галузі льонарства відбулися дезінтеграційні процеси, що спричинили руйнацію господарських зв'язків у межах традиційних сировинних зон. Тому особлива увага при дослідженні шляхів підвищення конкурентоспроможності льонопродукції належить удосконаленню економічних взаємовідносин між її виробниками та переробниками. Перспективним вбачається створення багатофункціональних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та агропромислових формувань.

Виявлені в процесі дослідження дестабілізуючі чинники та наявні потенційні можливості відродження льонарства зумовили необхідність розробки стратегії щодо підвищення конкурентоспроможності льонопродукції і створення державою належних умов для нарощування обсягів виробництва (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Основні стратегічні напрями зростання конкурентоспроможності продукції льонарства

Серед першочергових заходів, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності льонопродукції і реалізацію конкурентних переваг вітчизняними льоновиробниками, мають бути такі, що формують умови господарювання, сприятливі для пошуку та утримання якомога триваліший період порівняльних конкурентних переваг підприємствами галузі. До них слід віднести: запобігання зниженню конкурентоспроможності експортних позицій льонопродукції та виробів з неї; захист національного ринку льонопродукції в спосіб і за правилами, узгодженими з нормами СОТ від дестабілізуючих чинників, зокрема недобросовісної конкуренції; підвищення продуктивності праці і якості продукції на основі техніко-технологічного переоснащення галузі; створення вільного конкурентного середовища на внутрішньому ринку з використанням досвіду країн-членів ЄС; забезпечення просування льонопродукції на світовий ринок, у т. ч., за рахунок мінімізації технічних бар'єрів у торгівлі товарами та впровадження надійного механізму захисту інтересів вітчизняних виробників на зовнішньому ринку; сприяння утворенню за участю аграрних підприємств конкурентоспроможних агропромислових формувань, які здійснюють виробництво, переробку, зберігання, маркетинг льонопродукції та взаємовигідний розподіл прибутку на всіх технологічних стадіях.

Важливим напрямом є також інноваційно-інвестиційне забезпечення розвитку галузі як важливого чинника конкурентоспроможності льонопродукції. Основні економічні завдання кожного з етапів стратегії мають сприяти реалізації порівняльних конкурентних переваг галузі льонарства в умовах лібералізації торговельного режиму та інтеграції у світові економічні структури.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до визначення конкурентоспроможності продукції льонарства, що сприятиме виявленню резервів зростання її рівня й ефективності діяльності льоносіючих підприємств.

1. Конкурентоспроможність продукції - це категорія, що характеризує здатність продукції забезпечувати підприємству максимальний рівень доходності та задоволення потреб споживача за рахунок якісних та кількісних параметрів. Конкурентоспроможна льонопродукція має ряд обов'язкових характеристик, серед яких виняткового значення набуває її здатність бути реалізованою, підкреслювати імідж виробника, забезпечувати довгострокові конкуренті переваги.

2. Встановлено, що на конкурентоспроможність льонопродукції впливає ряд чинників. До чинників прямої дії слід віднести: собівартість, якість та ціну реалізації льонопродукції. Непрямі чинники: наявність у необхідній кількості та якості факторів виробництва, економічна політика держави, інноваційна діяльність, маркетинг, спеціалізація, кооперування, механізація технологічних процесів тощо. Їх врахування дасть змогу підвищити рівень конкурентоспроможності льонопродукції та забезпечити стабільний розвиток галузі льонарства Житомирської області.

3. Проведене дослідження свідчить про необхідність кількісної оцінки конкурентоспроможності льонопродукції. Для цього пропонується коефіцієнтний метод, що базується на використанні таких одиничних показників як ціна, сортономер трести та її собівартість. Розрахований інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності має прямувати до максимального значення: чим вищою є конкурентоспроможність льонопродукції, тим вище значення коефіцієнта.

4. В Україні протягом 1990-2006 рр. внаслідок деструктивних процесів в аграрному секторі льонарство втратило темпи розвитку. На внутрішньому ринку льонопродукції, починаючи з 1990 р., спостерігається чітка тенденція падіння обсягів виробництва льону-довгунця, різке скорочення посівних площ під льоном. Так, у 2006 р. під льоном-довгунцем було зайнято 24 тис. га, що в порівнянні з 1990 р. становить лише 13,9%. Причиною скорочення посівних площ є те, що із високоприбуткового льонарство стало низькорентабельним, а у більшості випадках збитковим, головним чином через високу собівартість льонопродукції, зменшення обсягів постачання нової техніки та високий ступінь зносу існуючої, неможливість придбання в достатній кількості засобів захисту рослин та мінеральних добрив, ціновий диспаритет на сільськогосподарську та промислову продукцію, зниження купівельної спроможності споживачів льоносировини. За останні 16 років відбулося й значне зниження урожайності льоноволокна - у порівнянні з 1990 р. вона складає 90,6% і становить 5,8 ц/га. Скорочення посівних площ та урожайності призвели до відповідного падіння валових зборів льону-довгунця у 8 разів.

5. В Житомирській області, яка є традиційною зоною льонарства, галузь в цілому залишається нерентабельною внаслідок збиткового виробництва льонотрести. Встановлено, що ефективність виробництва льонопродукції значною мірою залежить від якості та ціни реалізації. Так, у 1999 р. рівень збитковості галузі сягнув -80%, коли якість та ціна реалізації льонотрести були найнижчими. У 2001 р. сортономер трести становив 0,85, що дозволило підвищити ціну реалізації та досягти 16,3% рівня рентабельності галузі в цілому.

6. В результаті проведення статистичних групувань льоносіючих підприємств Житомирської області встановлено, що кращими економічними показниками характеризуються підприємства з площею посіву понад 80 га та з обсягами виробництва льонотрести понад 800 ц. Достатньо високий рівень конкурентоспроможності льонотрести мають підприємства, що досягли урожайності 21 ц/га і вище та якості продукції сортономером не нижче 0,8. Для досягнення високого рівня цінової конкурентоспроможності льонотрести її собівартість має становити не вище 30 грн. за 1 ц.

7. За допомогою економіко-математичної моделі, побудованої за даними вибіркової сукупності 50 льоносіючих підприємств Житомирської області, виявлено резерви підвищення рівня конкурентоспроможності льонотрести. Розкладання загального обсягу варіації коефіцієнта конкурентоспроможності за факторами дає змогу зробити висновок, що 73,06% загального коливання конкурентоспроможності льонотрести 26,71% пояснюється ціною реалізації льонотрести, 20,89% - сортономером, 15,75% - урожайністю, що є найвпливовішими для даної сукупності господарств. На основі моделі також розраховано поваріантний прогнозний рівень конкурентоспроможності льонотрести на 2010 р. Результат дає змогу очікувати підвищення рівня конкурентоспроможності льонотрести з 0,74 до 1,29, що пояснюється зростанням урожайності до 18,46 ц/га, підвищенням ціни реалізації до 55,63 грн./ц та зростанням продуктивності праці. Реалізація оптимістичного сценарію підвищення рівня конкурентоспроможності льонотрести відбудеться за умови дієвої державної підтримки льоносіючих підприємств, а також удосконалення організації виробництва та управління галуззю льонарства, застосування новітніх технологій вирощування льону-довгунця, оновлення матеріально-технічної бази тощо.

8. Підвищення конкурентоспроможності льонопродукції потребує пошуку ефективних форм взаємодії й удосконалення організаційно-економічних зв'язків між підприємствами суміжних галузей. Пріоритетним напрямом розвитку інтеграційних процесів у підкомплексі на ближчу перспективу є створення інтегрованих структур, які працюватимуть на основі поглиблення контрактних взаємовідносин сільгоспвиробників із льонозаводами. Перспективним в галузі льонарства також вбачається створення багатофункціональних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та агропромислових формувань.

9. Доведено, що для досягнення належного рівня конкурентоспроможності льонопродукції Житомирщини важливим є розробка та впровадження стратегії розвитку льонопромислового підкомплексу. Основними пріоритетними напрямами стратегії вбачаються: створення конкурентного середовища на внутрішньому ринку, активізація інноваційно-інвестиційних процесів розвитку галузі, забезпечення оптимальної місткості та стійкості внутрішнього ринку льонопродукції, стабілізація обсягів виробництва льонопродукції тощо. Це дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності льонопродукції на внутрішньому ринку та стане запорукою успішного виходу вітчизняних льоносіючих підприємств на зовнішній ринок.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Толочко Н. Конкурентоспроможність продукції та її економічна сутність // Вісник Львівського державного аграрного університету: Сер. Економіка АПК. - 2005. - №12. - С. 361-366.

2. Кравчук Н.І. Конкурентоспроможність як чинник забезпечення ефективного виробництва продукції льонарства // Продуктивність агропромислового виробництва. - 2006. - №3. - С. 264-270.

3. Кравчук Н.І. Теоретико-методологічні основи росту конкурентоспроможності льонопродукції // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2007. - Вип. 110, Ч. 2. - С. 273-276.

4. Толочко Н. І. Конкурентоспроможність продукції та методика її оцінки // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: Матеріали міжфак. наук.-практ. конф. молодих вчених, магістрів та студентів, 12 трав. 2005 р. - Житомир: Вид-во «Держ. агроеколог. ун-т», 2005. - С. 35-38.

5. Толочко Н.І. Фактори конкурентоспроможності льонопродукції // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: Матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених: У 2-х т. - Х.: ХНТУСГ. - 2005. - Т.1. - С. 115-116.

6. Кравчук Н.І. Формування ринку льонопродукції Житомирщини // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: Матеріали Другої міжфак. наук.-практ. конф. мол. вчених, 11 травня 2006 р. - Житомир: Вид-во «Держ. агроеколог. ун-т», 2006. - С. 36-40.

7. Кравчук Н. І. Регіональні особливості розвитку галузі льонарства // Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства: Матеріали Другої міжфак. наук.-практ. конф. мол. вчених, 16-17 листопада 2006 р. - Житомир: Вид-во «Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка», 2006. - С. 104-108.

8. Кравчук Н.І. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції льонарства // Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки: Зб. тез міжвуз. наук.-практ. конф, 13-14 квіт. 2006 р. - Рівне: НУВГП, 2006. - С. 185-186.

9. Кравчук Н.І. Прогноз рівня конкурентоспроможності продукції льонарства // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: Матеріали Третьої міжфак. наук.-практ. конф. мол. вчених, трав. 2007 р. - Житомир: Вид-во «Держ. агроеколог. ун-т», 2007. - С. 100-104.

Размещено на Allbest.ru