Таким чином, отримані експериментальні дані свідчать про те, що такі важливі елементи селекції як підбір, добір, інтенсивне використання окремих бугаїв-плідників результативно впливають на зміни структури популяцій великої рогатої худоби за молекулярно-генетичними маркерами та доцільність застосування цих тест-систем для цілеспрямованого формування геноструктури і об'єктивного аналізу мікроеволюційних процесів на основі організації моніторингових досліджень.

Поряд з вивченням структури на антигенному рівні проведено аналіз алелофонду типів української червоної молочної породи за В-системою груп крові, яка є самою інформативною, оскільки до її складу входить найбільша кількість антигенів і алелів. Структура типів за найбільш поширеними В-алелями наведена в таблиці 3.

Таблиця 3. Генетична структура типів червоної молочної породи за найбільш поширеними алелями В-локусу груп крові

Алель	Жирно-молочний тип	Гол-шти-нізо-ваний тип	Син-тетич-ний тип	Англ. х Голшт.	Тав-рій-ський тип
B1G2KY2A'1E'1G'O'G''	0,0024	0,0014	0,0	0,0032	0,0017
B1G2KY2E'1G'P'Q'	0,0024	0,0032	0,0	0,0	0,0026
B1G2KE'1F'2O'	0,0454	0,0397	0,1000	0,0796	0,0469
B1G2KE'1G'O'G''	0,0	0,0023	0,0091	0,0	0,0020
B1P1Y1G'	0,0981	0,0651	0,0454	0,0764	0,0701
B1QA'1P'Q'	0,0024	0,0051	0,0	0,0032	0,0043
B1Y2A'1E'1G'P'Q'G''	0,0143	0,0037	0,0091	0,0032	0,0053
B1P'	0,1244	0,0780	0,0818	0,0764	0,0844
B1P'Q'	0,0096	0,0055	0,0091	0,0032	0,0060
B2O1	0,0215	0,0406	0,0545	0,0478	0,0392
B2O1Y2D'	0,0143	0,0134	0,0091	0,0127	0,0133
G2O1	0,0	0,0014	0,0091	0,0032	0,0017
G2Y2D'	0,0024	0,0078	0,0181	0,0096	0,0076
G2Y2D'E'1F'2J'2O'	0,0	0,0037	0,0091	0,0032	0,0033
G2Y2E'1Q'	0,0263	0,1062	0,0237	0,0573	0,0870
G3O1T1A'1E'3F'2K'	0,0143	0,0069	0,0091	0,0032	0,0076
G3O1T1E'3F'2K'	0,0024	0,0005	0,0091	0,0	0,0010
I1	0,0287	0,0203	0,0273	0,0191	0,0216
I2O2QA'1E'1K'Q'	0,0072	0,0097	0,0181	0,0	0,0086
I2Y2E'1	0,0239	0,0115	0,0181	0,0064	0,0129
O1	0,0024	0,0032	0,0091	0,0095	0,0040
O1QA'1J'2K'O'	0,0191	0,0069	0,0091	0,0191	0,0099
O1Y2Q'	0,0024	0,0009	0,0091	0,0	0,0013
O1A'1	0,0215	0,0572	0,0364	0,0191	0,0475
O1I'Q'	0,0215	0,0060	0,0181	0,0064	0,0086
O1J'2K'O'	0,0167	0,0323	0,0181	0,0350	0,0299
O1Q'	0,0024	0,0041	0,0273	0,0	0,0043
QA'1E'1	0,0096	0,0028	0,0	0,0032	0,0037
Y2	0,0048	0,0042	0,0091	0,0032	0,0044
Y2A'1	0,0359	0,0568	0,0545	0,0509	0,0532
Y2A'1Y'	0,0024	0,0046	0,0	0,0064	0,0043
Y2G'	0,0096	0,0074	0,0	0,0064	0,0073
Y2G'G''	0,0167	0,0046	0,0	0,0127	0,0070
Y2Y'	0,0646	0,0535	0,0454	0,0414	0,0535
A'1	0,0167	0,0139	0,0091	0,0191	0,0147
D'E'1F'2G'O'	0,0096	0,0055	0,0	0,0064	0,0060
D'G'O'	0,0024	0,0157	0,0	0,0127	0,0130
G'	0,0096	0,0065	0,0091	0,0127	0,0077
G'O'Q'	0,0024	0,0005	0,0	0,0032	0,0010
I'	0,0048	0,0065	0,0273	0,0159	0,0080
O'	0,0048	0,0083	0,0273	0,0032	0,0080
Q'	0,0742	0,0656	0,0727	0,0955	0,0702
G''	0,0478	0,0351	0,0273	0,0254	0,0356
b	0,1220	0,0992	0,1182	0,1305	0,1063
Голів	209	1083	55	157	1504
Всього В-алелів	52	81	35	50	82
Основних алелів	21	18	20	20	17
Сумарна частота основних алелів	0,8679	0,8147	0,8596	0,8593	0,7993
Коефіцієнт гомозиготності	0,0612	0,0520	0,0545	0,0581	0,0519
Число ефективних алелів	16,34	19,23	18,35	17,21	19,27

У жирномолочного типу червоної молочної породи сумарна концентрація 21 алеля, які зустрічаються з частотою більше одного відсотка, складає 86,8%, а на інші 31 приходиться тільки 13,2%. Найбільш розповсюдженими алелями є B₁G₂KE'₁F'₂O', B₁P₁Y₁G', B₁P', Y₂A'₁, Y₂Y', Q', G'' та b, які виявлені у 61,2% тварин.

У чисельній популяції голштинізованого типу виявлена найбільша кількість алелів - 81, а концентрація 18 самих розповсюджених склала 81,5%. Найбільш поширеними є B₁G₂KE'₁F'₂O', B₁P₁Y₁G', B₁P', B₂O₁, G₂Y₂E'₁Q', O₁A'₁, O₁J'₂K'O', Y₂A'₁, Y₂Y', Q', G'' і b, які встановлені у генотипах 72,9% тварин.

Із 12 зазначених 8 алелів є основними і загальними для обох типів, що підтверджує спорідненість їх походження, оскільки голштинізований тип виведено шляхом відтворного схрещування жирномолочного типу з чистопородними голштинами. Разом з тим, два основні внутріпорідні типи червоної молочної породи мають суттєві та вірогідні відмінності за частотою 10 поширених загальних алелів В-системи. Поряд з цим у голштинізованого типу встановлено 30 алотипів, які відсутні у тварин жирномолочного типу. Коефіцієнт асоціації між порівнюваними селекційними формуваннями знаходиться на рівні 0,6219, а коефіцієнти гомозиготності відповідно складають 0,0520 і 0,0612.

Наведені результати досліджень засвідчують наявність генетичного різноманіття, а також оригінальність та специфічність генофонду жирномолочного і голштинізованого типів. До того ж, виявлені на алельному рівні генетичні особливості типів добре узгоджуються з результатами аналізу їх антигенофонду.

Для оцінки філогенетичних взаємовідносин трьох внутріпородних, одного зонального типів червоної молочної породи і помісної групи тварин від схрещування чистопородних голштинів з англерами визначені індекси імуногенетичної подібності за Майалою-Ліндстремом (r), генетичні дистанції за Роджерсом (d) і Неєм (DN) та коефіцієнти асоціації (S). Результати інтегрованої оцінки генетичних зв'язків породних типів наведені в таблиці 4.

Синтетичний тип та помісна популяція за частотою більшості алелів ЕАВ-локусу, значеннями коефіцієнтів гомозиготності та рівнем поліморфності за кількістю ефективних алелів характеризуються проміжними показниками у порівнянні з жирномолочним і голштинізованим типами. Аналогічна закономірність виявлена і за фактичними величинами індексів імуногенетичної подібності та генетичних дистанцій, тобто жирномолочний і голштинізований типи мають між собою менший зв'язок (r=0,8734, d=0,1240, DN=0,1353) в порівнянні з їх схожістю із синтетичним типом та помісною популяцією від схрещування чистопородних голштинів і англерів. Разом з тим, за абсолютною алельною номенклатурною структурою ЕАВ-локусу (S) між двома першими внутріпородними типами встановлено більш високий рівень зв'язку, що обумовлено переважною їх чисельністю серед проаналізованих породних популяцій та безпосереднім використанням генофонду жирномолочного типу при створенні голштинізованого.

Таблиця 4. Матриця оцінки генетичних взаємозв'язків типів червоної молочної породи за алелями системи ЕАВ

Порівнювані типи	r	d	DN	S
Жирномолочний - голштинізований	0,8734	0,1240	0,1353	0,6219
Жирномолочний - синтетичний	0,8839	0,1167	0,1235	0,5536
Голштинізований -синтетичний	0,8853	0,1223	0,1364	0,4321
Жирномолочний - анг х гл	0,9213	0,0971	0,0820	0,5692
Голштинізований - анг х гл	0,9241	0,0923	0,0789	0,6173
Синтетичний - анг х гл	0,9298	0,0892	0,0728	0,5179
Таврійський - жирномолочний	0,9223	0,0957	0,0808	0,6341
Таврійський - голштинізований	0,9930	0,0271	0,0070	0,9878
Таврійський - синтетичний	0,8984	0,1041	0,1071	0,4268
Таврійський - анг х гл	0,9557	0,0716	0,0453	0,6098

Таврійський зональний заводський тип за усіма визначеними параметрами генетико-популяційної оцінки на алельному рівні, а саме: за загальною кількістю алелів (82), чисельністю основних алотипів (17), значенням коефіцієнта гомозиготності (0,0519), ефективної кількості алелів (19,3), індексу подібності (0,9930), коефіцієнтів генетичних дистанцій (0,0271 і 0,0070) та асоціації (0,9878), у порівнянні з іншими селекційними формуваннями має найвищий рівень зв'язку з голштинізованим внутріпородним типом. В першу чергу це пояснюється тим, що в структурі проаналізованої популяції таврійського типу за чисельністю поголів'я голштинізований має домінуючу питому вагу, яка складає 72%.

В цілому, наведеними результатами досліджень підтверджується ефективність застосування поліалельного аналізу для поглибленої і об'єктивної порівняльної оцінки селекційних і мікроеволюційних процесів у популяціях молочної худоби різного генотипового походження.

З метою з'ясування можливості визначення особливостей генетичних процесів в популяціях на основі алельного аналізу при довгостроковому імуногенетичному моніторингу вивчено в динаміці структуру ряду суміжних поколінь стада жирномолочного типу впродовж тридцятирічного періоду його виведення та удосконалення і консолідації (табл.5).

Таблиця 5. Динаміка структури поліморфізму за рядом алелів ЕАВ-локусу тварин жирномолочного типу

Алель	Покоління
	F1	F2	F3	F4	F5
B1G2KY2A'1E'1G'O'G''	0,0	0,0107	0,0028	0,0025	0,0024
B1G2KE'1F'2O'	0,0631	0,0770	0,0670	0,1080	0,0454
B1P1Y1G'	0,0092	0,0298	0,0208	0,0678	0,0981
B1Y2A'1E'3G'P'Q'G''	0,0126	0,0078	0,0057	0,0101	0,0143
B1P'	0,0287	0,0298	0,0311	0,0754	0,1244
B2O1	0,0275	0,0107	0,0179	0,0264	0,0215
B2O1Y2D'	0,0103	0,0131	0,0104	0,0088	0,0143
G2Y2D'E'1F'2J'2O'	0,0241	0,0263	0,0330	0,0050	0,0024
G2A'1	0,0126	0,0107	0,0	0,0025	0,0
G3O1T1A'1E'3F'2K'	0,0470	0,0889	0,0689	0,0465	0,0143
I1O2QA'1E'1K'Q'	0,0103	0,0149	0,0217	0,0101	0,0072
I2	0,0367	0,0221	0,0179	0,0314	0,0287
I2Y2E'1	0,1513	0,0859	0,1000	0,0364	0,0239
O1I'Q'	0,0218	0,0292	0,0377	0,0339	0,0215
O1Q'	0,0092	0,0179	0,0113	0,0050	0,0024
O2QA'1J'2K'O'	0,0115	0,0203	0,0283	0,0176	0,0191
QA'1E'1	0,0172	0,0	0,0038	0,0063	0,0096
Y2D'E'3F'2G'O'	0,0115	0,0078	0,0132	0,0038	0,0
Y2G'G''	0,0	0,0101	0,0038	0,0188	0,0167
Y2Y'	0,0057	0,0107	0,0123	0,0088	0,0646
D'E'3F'2G'O'	0,0172	0,0137	0,0274	0,0088	0,0096
O'	0,0677	0,0233	0,0075	0,0075	0,0048
Q'	0,0470	0,0412	0,0792	0,0603	0,0742
G''	0,0917	0,0698	0,0651	0,0440	0,0478
b	0,1938	0,1909	0,1472	0,1407	0,1220
Голів	436	838	530	398	209
Всього В-алелів	42	55	67	60	52
Основних алелів	20	22	19	20	21
Частота основних алелів	0,9036	0,8470	0,8104	0,8129	0,8679
Са	0,0878	0,0707	0,0592	0,0571	0,0612
Na	11,39	14,14	16,89	17,51	16,34

Наведені експериментальні дані свідчать про те, що в популяції постійно проходять структурні перебудови алелофонду, які супроводжуються елімінацією одних алелів та збільшенням або зменшенням концентрації інших. Водночас для даного типу в перших чотирьох поколіннях виявлено зростання рівня гетерозиготності. Це підтверджується збільшенням загальної кількості виявлених алелів у наступних поколіннях, а також зменшенням значень коефіцієнта гомозиготності (Са) та підвищенням значень показника рівня поліморфності популяції (Na). Виявлена закономірність запобігання збільшення ступеня гомозиготності та збереження необхідного рівня генетичної мінливості являє собою в даному випадку, на нашу думку, один з проявів презиготичного відбору, а також є наслідком застосування селекціонерами інтенсивних селекційних заходів із залученням різноманітного генофонду в процес створення і формування генеалогічної структури жирномолочного типу. Тільки в останньому п'ятому поколінні, після апробації, в зв'язку з поставленим завданням консолідувати внутріпородні типи та червону молочну породу в цілому, за всіма інтегрованими показниками імуногенетичної оцінки рівня поліморфності спостерігається тенденція до підвищення параметрів гомозиготності та однорідності створеного селекційного формування.

В свою чергу наявність неоднакової мінливості структури популяції жирномолочного типу за алелями ЕАВ-локусу в ряду суміжних поколінь підтверджують індекси імуногенетичної подібності,генетичні дистанції та коефіцієнти асоціації (табл.6).

Таблиця 6. Повторюваність імуногенетичної структури популяції жирномолочного типу

Порівнювані покоління	r	d	DN	S
F1 - F2	0,9375	0,1037	0,0645	0,5400
F1 - F3	0,9294	0,1139	0,0732	0,5139
F1 - F4	0,7894	0,1819	0,2365	0,5000
F1 - F5	0,6387	0,2353	0,4483	0,3768
F2 - F3	0,9608	0,0748	0,0400	0,4571
F2 - F4	0,8802	0,1263	0,1276	0,4044
F2 - F5	0,7040	0,1983	0,3510	0,3750
F3 - F4	0,8713	0,1224	0,1378	0,6076
F3 - F5	0,7149	0,1854	0,3356	0,4286
F4 - F5	0,8722	0,1233	0,1368	0,5067

Динаміка імуногенетичної структури жирномолочного типу червоної молочної породи свідчить про закономірне збільшення генетичних відмінностей між більш віддаленими поколіннями і, навпаки, при порівнянні суміжних поколінь спостерігаються найбільш високі значення індексів імуногенетичної подібності та коефіцієнтів асоціацій і одночасно, в таких випадках, генетичні дистанції виявляються на самому низькому рівні. Аналогічні закономірності виявлені в інших племзаводах південного регіону в стадах червоної молочної, англерської, червоної датської та голштинської порід.

Наші експериментальні та літературні дані визначають те,що динамічні зміни структури популяцій за алелями груп крові обумовлені рядом факторів, до яких насамперед відносяться система племінної роботи в стаді, чисельний склад та генотипові особливості бугаїв-плідників, інтенсивність використання окремих з них, ступінь кореляції алельних типів з генами селекційних ознак, генетико-автоматичні процеси та особливості підбору батьківських пар, тобто превалюючими є фактори генетико-селекційного характеру.

Висновки. Зональний і внутріпородні типи української червоної молочної породи за структурою антигенофонду і алелофонду характеризуються наявністю різноманітності та диференціації, що вказує на імуногенетичну специфічність і оригінальність генофонду створених внутріпородних селекційних формувань.

Встановлена висока ефективність застосування молекулярно-генетичних маркерів для оцінки структури генофондів і аналізу мікрофілогенетичних процесів вказує на доцільність подальшого удосконалення та консолідації породи і типів на основі системного довгострокового імуногенетичного моніторингу.

Список використаної літератури

1. Генетика, селекция и биотехнология / [ М. В. Зубец, В. П. Буркат, Ю. Ф. Мельник и др. ]; под ред. М. В. Зубца, В. П. Бурката. - К.: БМТ, 1997. - 722 с.

2. Г. Н. Сердюк. Группы крови сельскохозяйственных животных и эффективность их использования в селекции / Г. Н. Сердюк, А. Г. Каталу-пов // Зоотехния. - 2008. - №8. - С. 8-11.

3. Наукові і прикладні аспекти генетичного моніторингу у тваринництві / В. П. Буркат, М. Я. Єфіменко, Б. Є. Подоба [та ін.] // Вісник аграрної науки. - 2003. - №5. - С. 32-40.

4. Актуальні питання використання імуногенетичних маркерів у селекції сільськогосподарських тварин / [ В. І. Вороненко, В. М. Іовенко, В. Г. Назаренко та ін. ] // Збірник наукових праць ІТСР. - Нова Каховка: ПИЕЛ, 2006. - С. 122-132.

5. Імуногенетичні особливості порід молочної худоби південного регіону України / [ В. І. Вороненко, В. Г. Назаренко, А. В. Вороненко, та ін.] // Збірник наукових праць ІТСР. - Нова Каховка: ПИЕЛ, 2006. - С. 133-142.

6. В.Г. Назаренко. Імуногенетичні особливості ліній та споріднених груп голштинізованого типу української червоної молочної породи / В. Г. Назаренко, Г. М. Хлюст // Науковий вісник національного аграрного університету. - 2005. - Вип. 85. - С. 103-108.

7. Імуногенетичний аналіз ліній жирномолочного типу української червоної молочної породи / [ В. І. Вороненко, В. Г. Назаренко, Ю. П. Полупан та ін. ] // Науковий вісник "Асканія-Нова". - 2005. - Вип.1. - С. 24-32.

8. Програма селекції української червоної молочної породи великої рогатої худоби на 2003-2012 роки / [ Д.М. Микитюк, В.П. Буркат, Ю.П. Полупан та ін. ]; під ред. Ю.П. Полупана, В.П. Бурката. - К.: "Атмосфера", 2004. - 216с.

9. И. Матоушек. Группы крови крупного рогатого скота / И. Матоушек. - К.: Урожай, 1964. - 170 с.

10. Л. А. Животовский. Популяционная биометрия / Л.А. Животовский. - М.: Наука, 1991. - 271 с.

11. K. Maijala. Freguencies of groups genes and factors in the Finnish cattle breeds vith special regard to breed comparisons / K. Maijala, G. Lindstrom // Am. Agric. Fennial. - 1996. - №5. - Р. 76-93.

12. M. Nei. Molecular population genetics and evolution / M. Nei // Amsterdam: North - Holland Publ. Comp., 1975. - 360 p.

13. Б. Є. Подоба. Використання імуногенетики в селекції тварин / Б. Є. Подоба, Р. О. Стоянов // Вісник аграрної науки. - 2000. - №12. - С. 17-18.

6. ТАВРІЙСЬКИЙ ТИП ПІВДЕННОЇ М'ЯСНОЇ ПОРОДИ - ІННОВАЦІЙНЕ СЕЛЕКЦІЙНЕ ДОСЯГНЕННЯ В ЗООТЕХНІЧНІЙ НАУЦІ

В.І. Вороненко - канд.с.-г. наук, Л.О. Омельченко -

канд.біол.наук, Н.М. Фурса, Р.М. Макарчук,

В.О. Найдьонова, О.Л. Дубинський, А.М. Носкова

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова

"Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Наведені основні методичні прийоми створення таврійського типу південної м'ясної породи на основі міжвидової гібридизації, підсумки 50-річної роботи з розведення тварин типу. Викладені матеріали щодо характеристики генофонду, продуктивності та перспектив розведення тварин таврійського типу південної м'ясної породи - нового селекційного досягнення у м'ясному скотарстві України.

Ключові слова: таврійський тип, селекційне досягнення, міжвидова гібридизація, генотип, інтенсивність та енергія росту, коефіцієнт м'ясності та повном'ясності.

Інтеграція України до світового економічного співавторства вимагає значної інтенсифікації агропромислового виробництва, підвищення його ефективності та конкурентоспроможності на світових ринках. Одним з головних питань у вирішенні цієї глобальної проблеми є створення галузі м'ясного скотарства, виведення спеціалізованих порід і типів м'ясної худоби, які сприяли б інтенсифікації виробництва яловичини, забезпечення внутрішніх потреб та вихід України на світові ринки м'ясних ресурсів.

Вітчизняний та зарубіжний досвід ведення м'ясного скотарства свідчить про те, що для успішного розвитку цієї галузі необхідно мати спеціалізовані породи і типи м'ясної худоби, які добре пристосовані до природно-кліматичних умов регіону, сучасні маловитратні та енергоощадні технології, сталу кормову базу [1-5]. В сучасних умовах дефіциту енергоносіїв у південному регіоні з обробітку виведено значні площі орних земель, які зосереджені в прибережних зонах Чорного та Азовського морів, заплавах річок Дніпра, Дністра, Дунаю, Південного Бугу, тобто створені реальні умови для розвитку м'ясного скотарства.

Таврійський тип південної м'ясної породи створений колективом науковців інституту "Асканія-Нова", керівників та спеціалістів племзаводів "Асканія-Нова" та "Асканійське" Херсонської області, племрепродукторів "Токмацьке" Запорізької області, "Єрмак" Одеської області, "Сімферопольське" АР Крим. 25-26 вересня 2008 р. таврійський тип південної м'ясної породи апробовано Державною експертною комісією з апробації селекційних досягнень у тваринництві, а 16 грудня 2008 р. Науково-технічна Рада Мінагрополітики затвердила акт експертної комісії. Таврійський тип апробовано у складі південної м'ясної породи з 3 заводськими лініями Саніла 8, Ідеала 133, Сигнала 475 та 25 заводськими родинами.

Теоретичне обґрунтування, розробку і реалізацію програм створення та удосконалення типу здійснювали: доктори наук П.М. Буйна, Ю.С. Мусієнко, Г.Д.Каци, кандидати наук О.Ю. Мокєєв, М.А. Долгоброд, В.І. Вороненко, В.М. Бамбура, Г.М. Ахундов, В.Г. Назаренко, Ю.В. Вдовиченко, Л.О. Омельченко, Г.З. Кононенко, К.А. Власова, М.А. Колодій, В.П. Гребенщиков, наукові співробітники Р.Ф. Чуй, А.Д. Маханьков, Н.М. Фурса, Р.М. Макарчук, І.О. Мокєєв, а також керівники та спеціалісти племзаводів "Асканія-Нова" (Харченко А.П., Захарченко В.Я.) та "Асканійське" (В.О. Найдьонова, О.Л. Дубинський, А.М. Носкова), племрепродукторів "Єрмак" Одеської області (Дубовий О.І.), АТОВ "Сімфе-ропольське" АР Крим (М.А. Сиротюк, В.О. Гапєєв), ВАТ "Токмацьке" Запорізької області (Гроздєв І.Д.).

Таврійський тип створено методом складного відтворного схрещування корів червоної степової породи з бугаями кращих світових порід м'ясної худоби шортгорн та санта-гертруда з послідуючою гібридизацією дво- та трипородних помісей з кубинським зебу.

Внаслідок проведеної гібридизації були отримані масиви тварин з полігетерозиготною будовою генотипу. Розведення їх "в собі" забезпечило стійку передачу ознак потомкам, оскільки при такій будові генотипу відбувається полігібридне розщеплення, яке зводить до мінімуму або усуває появу крайніх варіантів.

Таким чином, таврійський тип, створений на новій методологічній основі з застосуванням міжвидової гібридизації, являє собою інноваційний продукт, який не має аналогів в Україні та на Європейському континенті.

Генофонд типу характеризується оригінальністю та специфічністю, що зумовлено наявністю в стаді типу абсолютно всіх 52 еритроцитарних антигенів 9 систем груп крові з частотою від 0,0037 до 0,9609 та високою антигенонасиченістю (індекс антигенонасиченості 0,3974).Наявність великої кількості антигенів і висока їх концентрація в генофонді є індикатором і молекулярним маркером адаптаційних якостей тварин до екстремальних умов степової зони, резистентності до захворювань, відносної невибагливості до умов годівлі та утримання.

Створені стада таврійського типу характеризуються високою продуктивністю: жива маса дорослих бугаїв становить 950-1100 кг, корів -550-580 кг, бугайців у віці 8 міс.-230-260 кг, 15 міс.-450-500 кг, 18 міс.-500-550 кг, теличок-відповідно: 230-250 кг, 360-380 кг, 400-430 кг. Середньодобові прирости живої маси бугайців 1000-1200 г, маса туші бугайців 18 міс. віку становить 330-340 кг, вихід туші 58-60%, забійний вихід 60-62%.

Однією з основних селекційних ознак при створенні генотипів м'ясної худоби є жива маса корів (таблиця 1).

Таблиця 1. Жива маса корів таврійського типу південної м'ясної породи.

Вік корів	Рівень ознак	± до стандарту класу еліта-рекорд
	n	M	m	у	Cv	кг	%
1	2	3	4	5	6	7	8
3 р. (І отелення)	281	488	2,88	48,27	9,89	+28	+5,73 ххх
4 р. (ІІ отелення)	194	541	3,86	53,76	9,93	+31	+6,07 ххх
5 р. (ІІІ отелення і старше)	171	600	4,65	60,80	10,13	+20	+3,44 ххх
Стандарт класу еліта-рекорд
3 р.		460
4 р.		510
5 р. і старше		580

х Р>0,95; хх Р>0,99; ххх Р>0,999.

Аналіз таблиці 1 свідчить про те, що в усі вікові періоди рівень ознаки достовірно перевищує стандарти класу еліта-рекорд та цільового стандарту. Поголів'я корів достатньо вирівняне за живою масою (Cv=9,89-10,13%), не поступається вітчизняним та кращим зарубіжним породам м'ясної худоби.

Корови таврійського типу характеризуються високою молочністю (205±1,13-242±1,92 кг), яка відповідає цільовому стандарту та перевищує стандарт класу еліта-рекорд.

В таврійському типі зареєстровані рекордні показники живої маси та молочності корів. Корова Ліана 346 у віці 8 років мала живу масу 860 кг, Чепурна 146-780 кг, Санкція 406, Хімчистка 450-770 кг, Кароліна 2056 - 710 кг, Черешня 2115 - 680 кг та ін. Корова Шальна 2081 мала молочність 310 кг, Ліана 346 - 268 кг, Мачта 2043-243 кг, Армада 170 - 280 кг, Ділянка 2133 - 264 кг та ін.

Тварини таврійського типу мають високу інтенсивність та енергію росту (таблиця 2).

Таблиця 2. Динаміка живої маси молодняку таврійського типу південної м'ясної породи (ПЗ "Асканійське" Каховського району Херсонської області).

Групи тварин		n	Вік, міс.
			При народж.	3	7	12	15	18
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Бугайці	M	10	25	119,5	246,3	398,0	487,0	567,0
	m		0,8	5,7	9,8	24,6	18,8	24,8
	у		2,5	18,0	30,9	77,7	59,4	78,4
	Cv		10,0	15,06	12,5	19,5	12,2	13,8
Телички	M	10	23	118,9	242,5	380	397,5	435,0
	m		1,1	6,6	8,3	18,6	16,8	18,9
	у		3,5	20,8	26,2	58,8	53,1	59,7
	Cv		15,2	17,5	10,8	15,4	13,8	13,7
Середньодо-бовий приріст, г
Бугайці		10	-	1050	1056	1013	988	1003
Телички		10	-	1065	1032	920	722	762

Аналіз таблиці 2 свідчить про високу інтенсивність росту (жива маса від народження до 7 міс. віку збільшується в 9,87 рази, в 12 міс. - 15,72 рази, 15 міс. - 19,04 рази, 18 міс. - 22,4 рази) та високу енергію росту ( 988 - 1056 г). Потенціал енергії росту, отриманий в дослідах з оцінки бугаїв за власною продуктивністю та якістю потомства, становить 1553-1916 г при програмуванні ознаки на 1200 г.

Матеріали щодо інтенсивності та енергії росту бугайців таврійського типу свідчать про те, що за рівнем цих ознак тварини селекційного досягнення не поступаються вітчизняним та зарубіжним породам м'ясної худоби, а за потенціалом ознаки відповідають кращим породам світової селекції (санта-гертруда 1700-2101 г, герефорд 1600-1800 г).

Високі показники енергії росту отримані лише при використанні пасовищ: АТОВ "Сімферопольське" АР Крим - 900-1104 г, ТОВ "Фота" Донецької обл.-954-1177 г, ВАТ "Сезенківське" Київська обл. - 1280 г.

У зв'язку з енергетичною кризою основним напрямом розвитку м'ясного скотарства в сучасних умовах є маловитратні та ресурсоощадні технології, які можливо запровадити лише за умов пасовищного утримання. В цьому ж напряму розвиваються і світові тенденції в м'ясному скотарстві.

Таким чином, створений таврійський тип являє собою тип м'ясної худоби в класичному варіанті і забезпечує високу енергію росту при використанні пасовищних кормів.

Установлено високі відгодівельні якості тварин таврійського типу (таблиця 3). У віці 15 міс. середня жива маса бугайців становить 466,8±3,32 кг, що на 3,6% перевищує цільовий стандарт (450 кг) та на 8,3% стандарт класу еліта-рекорд (430 кг), середньодобовий приріст 1071 г, оплата корму 6,98 к.од. Кращими за відгодівельними якостями були потомки Лошкера 302 (1212 г), Сигнала 475 та Чека 6 (1180 г), за оплатою корму -потомки Саніла 8 та Лошкера 302 (6,7-6,8 к.од.).

Характеристика забійних та м'ясних якостей тварин таврійського типу наводяться в таблиці 4.

Аналіз таблиці свідчить про високі забійні якості тварин селекційного досягнення:

- маса напівтуші в 15 міс. становить 130,05±3,8 кг, що наближає її до однієї з кращих м'ясних порід лімузинської (143,1 кг);

- у віці 18 міс. ці показники у південної м'ясної і лімузинської порід майже вирівнюються (150,2 та 151,1 кг) і перевищують показники таких порід, як симентальська, українська м'ясна, волинська, абердин-ангус, герефорд, сіра українська (132-142 кг), дані породовипробування 2007 р. [6];

- за виходом м'якоті тварини типу не поступаються таким породам, як герефордська і перевищують цей показник симентальської та сірої української порід;

- коефіцієнт м'ясності в 16 міс. віці 5,08 вищий, ніж у симентальської м'ясної породи, а в 18 міс. віці рівень ознаки вищий, ніж у бугайців симентальської м'ясної, сірої української, абердин-ангуської, герефордської порід;

Таблиця 3. Характеристика бугаїв-плідників за відгодівельними та м'ясними якостями потомства.

Родо-началь-ник	Вік, жива маса, кг	Оці-нено синів, гол.	Жива маса бугайців в 15 міс., кг	Середньодобовий приріст, г	Оплата корму, кг к.од	Прижиттєва оцінка м'ясних якостей, бал	Комплексний клас
Сигнал 475	7-1020	35	M	1180	7,1	58,5	Ел-рек
			m	81,3	0,18
			у	479,6	1,06
			Cv	40,6	14,9
Символ 454	2,6-800	21	M	1125	6,8	58	Ел-рек
			m	76,4	0,21
			у	349,9	0,96
			Cv	31,1	14,11
Лошкер 302	4-846	27	M	1212	6,7	58	Ел-рек
			m	110,7	0,17
			у	575,2	0,88
			Cv	47,45	13,13
Ідеал 133	8-730	27	M	1156	7,0	58	Ел-рек
			m	92,3	0,23
			у	479,6	1,19
			Cv	41,5	17,0
Саніл 8	6-836	28	M	1128	6,7	58	Ел-рек
			m	88,6	0,2
			у	468,8	1,05
			Cv	41,5	15,67
Чек 6	6-685	11	M	1180	7,0	58	Ел-рек
			m	90,2	0,38
			у	299,1	1,26
			Cv	25,34	18,0
Дружок 158	3-680	8	M	1106	6,93	58,5	Ел-рек
			m	58,4	0,24
			у	164,7	0,67
			Cv	14,89	9,66
Середнє		M	1071	6,98	58,14	Ел-рек
		m	11,73	0,0015
		у	132,70	0,175
		Cv	12,39	2,57

Таблиця 4. Забійні та м'ясні якості тварин таврійського типу південної м'ясної породи (М±m).

показники	У віці 15 міс.	Корови у віці
	Бугайці n=10	Телички n=10	27-32 міс. n=8	Повно-вікові n=12
Жива маса до голодної витримки, кг	458,3±3,9	433,0±8,7	490,8±4,9	606,7±7,1
Жива маса після голодної витримки, кг	430,8±3,9	406,1±7,5	460,1±4,1	575,1±3,9
Маса туші, кг	260,1±3,9	238,8±5,8	270,2±3,0	334,4±5,3
Маса жиру, кг	4,9±0,1	8,8±0,5	12,8±0,8	15,6±0,3
Маса шкіри, кг	44,5±1,0	30,8±0,7	35,3±0,5	43,3±0,8
Вихід туші, %	60,4±0,2	58,6±0,3	55,1±0,2	58,0±0,3
Забійний вихід, %	62,6±0,5	62,1±0,4	61,0±0,3	62,0±0,7
Морфологічний склад туші, %:
М'язева та жирова тканини	81,6	81,9	81,9	81,9
Кісткова тканина	17,3	17,1	17,1	17,1
Сполучна тканина	1,1	1,0	1,0	1,1
Коефіцієнт м'ясності	5,08	5,06	5,08	5,20
Маса напівтуші	130,05±3,80	119,4±4,6	135,1±3,76	167,2±6,12
Довжина напівтуші	197,35±4,21	188±3,88	212,2±4,68	218,3±4,12
Коефіцієнт повном'ясності	65,89	63,51	63,94	76,69

- за коефіцієнтом повном'ясності туш тварини селекційного досягнення перевищують симентальську м'ясну, абердин-ангуську, герефордську, поліську, знам'янський тип, сіру українську породи і поступаються лімузинській, українській м'ясній, волинській породам;

- яловичина, отримана від тварин таврійського типу має високу біологічну та енергетичну цінність - вміст білку становить 20,18-20,95%, жиру 1,03-0,58%, білково-якісний показник - 4,86-5,83%, енергетична цінність 1 кг м'яса 5,08-5,2 МДж.

За роки роботи зі створення таврійського типу з племзаводів "Асканія-Нова" та "Асканійське" реалізовано 878 голів племінного молодняку, в т.ч. 296 бугаїв та 582 телиці. За рахунок племінних бугаїв, реалізованих на племпідприємство "Асканія-Генетик", створено спермобанк генетичного матеріалу, реалізовано 49300 спермодоз.

Реалізований племінний молодняк використовувався для створення племінних репродукторів "Токмацьке" та "Відродження" Запорізької області, "Сімферопольське" АР Крим, "Єрмак" Одеської області. За рахунок реалізації племінних телиць з ПР "Сімферопольське" та бугаїв ПЗ "Асканійське" створено племінне господарство "Сезенківське" Баришівського району Київської області, а за рахунок бугаїв ПЗ "Асканійське" та ПР "Токмацьке" - товарний репродуктор ТОВ "Фота" Донецької області.

Племінні та продуктивні якості тварин таврійського типу високо оцінені на виставках, ярмарках та аукціонах. Корова Ліана 346 з бугайцем Ліцеєм 393 була чемпіонкою породи (1994 р.) та чемпіонкою виставки серед м'ясних порід (1995 р.). Ремонтні телиці та бугайці типу нагороджувалися дипломами І ступеня виставки "Агро" (2000, 2001, 2003 рр.).

Бугай Ковбой 2301 визнаний чемпіоном ХХ Міжнародної виставки "Агро-2008" серед м'ясних порід великої рогатої худоби, а корова Шаманка 2376 з бугайцем Шаром 2928 отримали диплом ІІ ступеню.

Таким чином, таврійський тип південної м'ясної породи, створений на основі використання кращого світового генофонду м'ясної худоби та аборигенної червоної степової породи, є кращим генофондом для пасовищної технології виробництва яловичини в екстремальних умовах степової зони України. Тому в сучасних умовах дефіциту енергоносіїв та енергетичної кризи, яка є постійним супутником економіки України в останні роки, таврійський тип займе чільне місце серед порід м'ясної худоби, оскільки не вимагає капітальних споруд та енергомісткого обладнання для свого утримання, добре використовує пасовища та грубі корми, стійкий до різких коливань температури та хвороб.

Список використаної літератури

1.Козырь В.С. Мясные породы скота в Украине. / В.С. Козырь, Н.И. Соловьев. - Днепропетровск, 1997.-324 с.

2. Янко Т.С. Волинська м'ясна порода./ Т.С. Янко// Теория и практика племінного дела в животноводстве. Материалы Междунар. науч.- практ. конф., посвященной 80-летию со дня рождения чл.-корр. ВАСХНИЛ Ф.Ф. Эйснера. - Харьков,1996. - С. 105.

3. Спека С.С. Поліська м'ясна порода великої рогатої худоби./ С.С Спека. - Київ, 1999.-271 с.

4. Буркат В.П. Створення симентальської м'ясної породи великої рогатої худоби./ В.П. Буркат, В.П. Лукаш. - Наук.-вироб. бюл. "Селекція". Нац. об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання".-Київ, 1993. - №3. - С. 61-62.

5. Вороненко В.І. Створення типу м'ясної худоби на основі міжвидової гібридизації. / В.І. Вороненко, Л.О. Омельченко//Вісник аграрної науки.- 2008.-№1.-С.40-43.

6. Мельник Ю. Вікові зміни морфологічного складу напівтуш різнопорідних бугаїв/Ю.Мельник//Тварин-ництво України. - 2008. - №6. - С. 7-15.

8. Вплив використання у годівлі преміксів на обмінні процеси в організмі ремонтних телиць

Н.М. Деменська

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Наведено результати досліджень щодо розробки вітамінно-мінеральних преміксів для ремонтних телиць, використання яких у годівлі позитивно впливає на перетравність поживних речовин раціону та покращує мінеральний обмін, що сприяє підвищенню продуктивних ознак при зменшенні витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

Ключові слова: телички, раціон, мінеральні елементи, вітаміни, премікс, продуктивність, поживні речовини.

Організація збалансованої годівлі дуже важлива, оскільки одночасна наявність у раціоні всіх необхідних елементів у певному співвідношенні дає найкращий ефект [1]. Нестача навіть одного з них знижує ефективність засвоєння інших та призводить до зменшення коефіцієнта корисної дії корму та порушення обміну речовин, що негативно впливає на продуктивність тварин [2]. Мінеральні речовини та вітаміни є життєво необхідними компонентами в раціоні, як і білки, ліпіди та вуглеводи [3].

Завдання годівлі ґрунтується на перетворенні речовин кормів (білків, жирів, вуглеводів) переважно рослинного походження в речовини організму тварин [6]. Відомо, що близько третини поживних речовин раціону у звичайних умовах тваринами не перетравлюється [4,5]. Ступінь перетравності й засвоєння поживних речовин раціону має великий вплив на продуктивні ознаки тварин [7]. Доведено, що мінерали за своєю фізіологічною дією впливають на обмінні процеси в організмі тварин [8]. Тому нами була поставлена задача вивчити вплив введення до раціону мікро і - макроелементів та вітамінів (у складі преміксів) на продуктивність телиць та обмінні процеси в їх організмі.

Матеріал і методика досліджень. Для вивчення впливу згодовування преміксів на рівень розвитку продуктивних ознак ремонтних телиць проведено в ДП ДГ "Асканiйське" Каховського району Херсонської областi. Аналіз повноцінності раціонів телиць у дослідному господарстві показав, що вони були збалансовані за всіма поживними речовинами, за винятком деяких мікро- та макроелементів, таких як сірка, цинк, мідь, кобальт, йод.

Враховуючи це, лабораторією годівлі розроблено два рецепти преміксів для ремонтних телиць, до складу яких введені мінеральні елементи та вітаміни.

Для проведення експерименту було відібрано 45 ремонтних теличок південного типу української чорно-рябої молочної породи за принципом пар-аналогів з урахуванням живої маси, породності, віку, продуктивності, із яких сформували три піддослідні групи по 15 голів у кожній.

Годівлю піддослідного молодняку здійснювали у відповідності до деталізованих норм, типовими для півдня України кормами.У зрівняльний період досліду телички усiх пiддослiдних груп отримували однаковий раціон, прийнятий у господарстві, збалансований за основними елементами живлення, до складу якого входило: сіно люцернове - 2,5; сінаж, люцерновий - 2,5; силос, кукурудзяний - 5,5; комбікорм - 1,5 кг; сіль кухонна - 27 г. В раціоні містилося: кормових одиниць - 4,89, обмінної енергії - 63,8 Мдж, сухої речовини - 6,05 кг, сирого протеїну - 949 г, перетравного протеїну - 641 г, клітковини - 1408 г, жиру - 334 г, кальцію - 60,8 г, фосфору - 24,1 г, магнію - 16,5 г, сірки - 9,2 г, каротину - 317 мг.

Різниця в годівлі телиць піддослідних груп полягала у тому, що тварини контрольної групи в складі комбікорму отримували стандартний премікс (П-64-3-89), а телиці І і ІІ дослідних груп - експериментальні премікси, відповідно №1 і №2 за розробленою рецептурою, які в раціоні тварин займали 1% від маси комбікорму. До преміксу № 1 входило: вiтамiн А - 2000, вiтамiн Д₂ - 400 млн.ІО, марганець - 1265 г, мідь -2502 г, кобальт - 282 г, йод - 212 цинк - 2702 г, сiрка - 55 кг, монокальційфосфат - 280 кг. Премікс №2 за своєю мінеральною структурою був ідентичним з першим і відрізнявся тим, що до його складу додатково вводили вітамін Е - 6000 г, а інші вітаміни були у такій кількості: А - 3000 і вiтамiн Д₂ - 600 млн. ІО.

Результати досліджень. Включення експериментальних преміксiв у складі комбікормів не справило негативного впливу на прирости живої маси ремонтного молодняку великої рогатої худоби.

На початку експерименту жива маса піддослідних телиць в усіх групах була практично однаковою і становила 152,8-153,2 кг. Використання розроблених преміксів протягом досліду дозволило на кінець експерименту збільшити живу масу теличок в І та ІІ дослідних групах до 213,3 та 214,6 кг відповідно, що на 4,3 та 5,8 кг, або - на 2,15 та 2,78% (Р<0,05) більше, ніж мали тварини контрольної групи. Середньодобовий приріст живої маси тварин І та ІІ дослідних груп становив відповідно 672 та 683 г/ гол, що на 46 та 57 г, або на 7,3 та 9,1 % (Р<0,05) був вищим у порівнянні з їх контрольними аналогами.

Результати фізіологічних досліджень показали, що застосування у годівлі телиць дослідних груп експериментальних преміксів у складі комбікорму раціону позитивно впливало на перетравність та засвоєння організмом тварин поживних речовин раціонів (табл. 1).

Таблиця 1. - Перетравність поживних речовин (), %

Показник	Група тварин
	контрольна	дослідні
		І	ІІ
Суха речовина	63,3 + 0,8	64,5+ 0,4	65,2+ 0,8
Органічна речовина	65,9 + 0,5	66,7+ 0,6	66,9+ 1,0
Протеїн	60,1 + 0,5	60,6+ 0,8	60,9+ 1,7
Жир	44,7 + 0,5	44,9+ 1,2	45,1+ 0,3
Клітковина	46,8 + 0,6	49,3+ 3,1	48,8+ 0,3
Зола	27,7 + 0,18	31,9 + 0,18	32,0 + 0,18
Безазотні екстрактивні речовини	75,5 + 0,8	76,3+ 1,7	76,5+ 1,4

Так, коефіцієнти перетравності сухої речовини у тварин I та II дослідних групи були вище контролю вiдповiдно на 1,2 та 1,9 абс.%. Органічна речовина перетравлювалася краще у телиць дослідних груп у порівнянні з контрольними тваринами на 0,8-1,0 абсолютних відсотків.

Відносно коефіцієнтів перетравлення протеїну, то вони у тварин І та ІІ дослідних груп були трохи вищі за контроль на 0,5 та на 0,8% (Р<0,05). Введення до раціону експериментальних преміксів істотно не впливав на перетравність жиру, хоча цей показник перевищував контроль на 0,2 та на 0,4 %. Клітковина краще перетравлювалася у телиць дослідних груп у порівнянні з контрольними тваринами на 2,5 (Р>0,05) та 2,0 %(Р<0,05).

Підвищення мінерального живлення сприяло також покращенню перетравності золи. Так, якщо в контролі цей показник дорівнював 27,7%, то у телиць І та ІІ дослідних груп він був відповідно на 4,2 та 4,3% (Р<0,05) більше. Перетравність безазотних екстрактивних речовин у тварин І та ІІ дослідних груп перевищувала контроль на 0,8 та 1,0 % (Р<0,05).

У перебігу обмінних процесів в організмі головне місце займає обмін білків, які виконують різноманітну роль. Вивчення обміну азоту допомагає глибше розпізнати характер змін реакцій організму тварин на відповідну годівлю [8]. З даних таблиці 2 видно, що у тварин усіх піддослідних груп споживання азоту було майже однаковим.

Таблиця 2. - Середньодобовий баланс азоту, г ()

Показник	Група тварин
	контрольна	дослідні
		І	ІІ
Прийнято з кормом	149,42 + 0,42	149,38+ 0,32	150,19+ 0,42
Виділено з калом	56,37 + 0,31	54,85+ 0,43	54,14+ 0,51
Перетравлено	93,05 + 3,72	94,53+ 1,4	96,05+ 2,67
Виділено із сечею	51,15 + 0,25	52,23+ 0,22	51,05+ 0,46
Усього виділено азоту	107,52+ 0,28	107,08+ 0,62	105,19+ 0,15
Відкладено у тілі	41,9+ 2,4	42,3+ 1,1	45,0+ 3,0
Відкладено у % до прийнятого	28,04	28,31	29,96
Відкладено у % до перетравленого	45,02	44,74	46,85

Однак виділення азоту з калом у маток дослідних груп було меншим, ніж у контролі на 1,52 і 2,23 г за добу. Зменшення виділення азоту з калом, а також і підвищення перетравності протеїну імовірно було зумовлено кращою збалансованістю раціонів за біологічно-активними речовинами.

Про ефективність використання азоту можна судити за даними проміжного обміну або за рівнем виділення його із сечею. Телиці І дослідної групи виділяли азоту із сечею більше у порівнянні з контрольними аналогами на 1,08, тоді як тварини ІІ дослідної групи, навпаки, виділяли із сечею на 0,1 г азоту менше.

Добовий баланс азоту у телиць усіх піддослідних груп був позитивним, але більш високе його відкладення в тілі було у тварин І та ІІ дослідних груп. Так, по відношенню до прийнятої кількості азоту, його відкладення в тілі у тварин І та ІІ дослідних груп у порівнянні з контролем більше на 0,27 та 1,92 %. Приблизно така ж тенденція збереглася у використані азоту на відкладення в тілі і по відношенню до перетравної його кількості. Цей показник у телиць І дослідної групи був трохи нижчим за контрольних тварин (на 0,28%), а в ІІ дослідній групи перевищував контроль на 1,83%.

Включення до складу комбікормів теличок преміксів позитивно вплинуло на мінеральний обмін в організмі тварин. Баланс кальцію у піддослідних тварин наведений у таблиці 3. При його розрахунку було встановлено, що телиці І та ІІ дослідних груп споживали кальцію за добу на 7,22 та 8,16 г більше, ніж їх аналоги з контрольної групи. Хоча екскреція кальцію з калом і сечею також була вищою у тварин дослідних телиць (на 4,1-4,71 г). Його відкладення у тілі цих тварин було більшим, ніж у тварин контрольної групи на 3,12 та 3,45 г, або на 13,9 та 15,4%.

Таблиця 3. Середньодобовий баланс кальцію, г ()

Показник	Група тварин
	контрольна	дослідні
		І	ІІ
Прийнято з кормом	49,03 + 1,09	56,25 + 1,14	57,19 + 1,20
Виділено з калом	24,74 + 2,09	28,15 + 0,46	29,37 + 0,74
Перетравлено	24,26 + 1,10	28,1 + 1,28	27,82 + 1,15
Виділено із сечею	1,95 + 0,36	2,64 + 0,46	2,03 + 0,56
Усього виділено кальцію	26,69+ 0,54	30,79+ 0,39	31,4+ 0,75
Відкладено у тілі	22,34 + 1,16	25,46 + 1,03	25,79 + 1,19
Відкладено у % до прийнятого	45,56	45,26	45,09
Відкладено у % до перетравленого	92,08	90,6	92,7

Баланс фосфору був позитивний у телиць усіх піддослідних груп (табл. 4). При неоднаковому надходженні фосфору з кормом споживання його тваринами контрольної І та ІІ дослідними групами дорівнювало 19,46, 23,65 і 24,14 г. Однак і виділення фосфору з калом в І та ІІ дослідних групах було більшим за контрольних аналогів на 2,89 і 3,70 г, тоді як його екскреція із сечею зменшувалася у тварин І та ІІ дослідних груп на 0,22 та 0,29 г.

Відкладення фосфору у тілі тварин I та II дослідних груп складало 8,42 та 8,70 г, що на 1,15 та 1,8 г, або на 22 та 26 % було вищим, ніж в аналогів контрольної групи. Досліджувані фізіолого-біохімічні показники крові піддослідних теличок знаходилися у межах фізіологічної норми. Однак слід відмітити, що включення до раціонів телят експериментальних преміксів зумовило підвищення концентрації у крові гемоглобіну - на 0,20-0,18 г% (Р>0,05), еритроцитів - на 0,11-0,12 млн/мм³, загального білку - на 0,13-0,15 г%, кальцію - на 0,10-0,11 мг%, фосфору - на 0,9-0,8 мг%, що свідчить про покращення окисно-відновного перебігу в організмі тварин дослідних груп.

Таблиця 4.Середньодобовий баланс фосфору, г ()

Показник	Група тварин
	контрольна	дослідні
Прийнято з кормом	19,46 + 0,52	23,65 + 0,08	24,14 + 0,08
Виділено з калом	11,01 + 0,96	13,9 + 1,01	14,18 + 1,01
Перетравлено	8,45 + 1,16	9,75 + 1,01	9,96 + 1,01
Виділено із сечею	1,55 + 0,19	1,33 + 0,08	1,26 + 0,08
Усього виділено фосфору	12,56+ 1,51	15,23+ 0,95	15,44+ 0,95
Відкладено у тілі	6,9 + 1,05	8,42 + 0,95	8,70 + 0,95
Відкладено у % до прийнятого	35,45	35,6	36,03
Відкладено у % до перетравленого	81,65	86,36	87,35

Висновки. Використання в комплексі мінеральних елементів із необхідною кількістю вітамінів сприяє покращенню перетравності поживних речовин раціонів та їх засвоєнню, і як наслідок - підвищенню продуктивності на 7,3-9,1 % при зменшенні витрат кормів на виробництво одиниці продукції до 4,8-9,5 %.

Список використаної літератури

1. А.П. Калашников. О нормах и рационах кормления сельскохозяйственных животных (по поводу детализированных норм)/ А.П. Калашников// Зоотехния. - 2007. - № 5. - С. 7-9.

2. М. Хоффман. Рационы, отвечающие потребностям жвачных, решающий фактор успеха/ М. Хоффман// Новое сельское хозяйство. Спец. выпуск "Зеленые корма". - 2007. - № 4. - С. 61-64.

3. А.Т. Мышик. Питательность кормов, потребности животных и нормирование кормления/ А.Т. Мышик// Зоотехния. - 2007. - № 1. - С.7-13.

4. Т.С. Кузнецова. Контроль полноценного минерального питания/ Т.С. Кузнецова, С.Г. Кузнецов, А.С. Кузнецов// Зоотехния.- 2007. - №8.- С.10-15.

5. Є.О. Дзень. Забезпеченість окремими мікроелементами телят дослідного господарства "Чишки" Львівської області/ Є.О. Дзень, Ю.Р. Олійник, Ю.Т. Салила, О.В. Слипанюк, Л.І. Сологуб// Науково-техн. бюлетень інституту біології тварин. - Львів, 2007. - Вип. 8. - №1,2.- С.89-92.

6. А.А. Курдоглян. Повышение полноценности рационов за счет минерально-витаминной добавки/ А.А. Курдоглян// Зоотехния. - 2008. - №3.

7. Н.И. Стенькин. Комплексная минеральная подкормка при откорме бычков/ Н.И. Стенькин// Зоотехния. - 2007. - № 10. - С.8-10.

8. Л.Л. Юськів. Вплив вітамінів А, D, Е, і цинку на мінеральний обмін в організмі телят/ Л.Л. Юськів, Б.М. Курток// Науково-техн. бюлетень інституту біології тварин. - Львів, 2007. - Вип. 8. - № 1,2. - С. 73-76.

9. формування м'ясної продуктивності ангуських бугайців в залежності від віку відлучення

О.М. Жукорський, канд. біол. наук

Українська академія аграрних наук

Дослідження проводили з метою визначення впливу відлучення ангуських телят у віці 4, 6 і 7 місяців на формування їх м'ясної продуктивності і забійних показників. Рано відлучені телята мали вищий середньодобовий приріст від народження до 18-місячного віку (Р<0.05), ніж стандартно-відлучені у 6 - 7 місяців та високі забійні якості

Ключові слова: підсисний період, ефективність відгодівлі, бугайці, контрольний забій.

Організація і тривалість утримання телят після народження на підсисі є однією із визначальних складових у річному циклі виробництва яловичини в м'ясному скотарстві. Годівля молоком збільшує потребу в додаткових кормах і додаткових витрат енергії, білку та інших поживних речовин в раціонах корів. Найпростіший спосіб зменшити потребу в кормах полягає в скороченні тривалості утримання телят під коровами на підсисі. Такий підхід може дати скорочення кормів на третину в залежності від продуктивності корови. Рано відлучені телята можуть досягнути адекватних норм росту, якщо мають відповідне забезпечення повноцінною годівлею. У віці 3-4 місяці телята споживають значну кількість фуражу, а у віці 6-7 місяців - приблизно половину того, що споживає корова [1]. Проте тривалість підсисного періоду також залежить від сезону отелення корів, якості пасовищних кормів і тривалості пасовищного утримання, абіотичних факторів середовища, маркетингової ситуації в сезоні, а також географічного розташування ферми [2, 3]. Тривалість підсисного періоду впливає на ефективність відгодівлі молодняку [4,5], забійні показники [5] та якість отриманої яловичини[6].

Оскільки вибір системи вирощування молодняку м'ясних порід залежить від багатьох чинників, метою проведених досліджень було визначення впливу тривалості періоду утримання телят на підсисі перед постановкою на відгодівлю на забійні показники у бугайців.

Матеріал і методика досліджень. Дослідження проводили на поголів'ї помісних бугайців другого покоління генотипу чорно-ряба ангуська, народжених в період лютого - березня і розділених на три групи, по 10 голів в кожній. Групи були сформовані за принципом підбору тварин - аналогів за терміном народження, походженням і живою масою при народженні: І група - тривалість підсисного періоду, 4 міс.; ІІ група - 6 міс.; ІІІ група - 7міс. В період підсису враховували такі показники: жива маса телят при народженні, щомісячний приріст живої маси, витрати кормів. Годівля для всіх груп тварин однакова, нормована у відповідності до потреби в кожний віковий період згідно норм [7].

Оцінку м'ясної продуктивності тварин проводили на основі результатів контрольного забою. Результати досліджень. Жива маса телят при народженні склала 30,0-30,9 кг . На період завершення підсису в 4,6,7, місяців жива маса тварин зростала від 149,9 до 235 кг. Вищу живу вагу мали бугайці I групи у всі вікові періоди, починаючи із шестимісячного віку (рис.1). Причому, у шість та вісімнадцять місяців ця різниця між II і III групами була достовірною (P<0,001; P<0,05 і P< 0,05; P<0,05 відповідно). У 7 місяців, коли були відлучені бугайці III групи, різниця між ними і тваринами I групи склала 18,9 кг (P<0,05), а бугайці II групи були легшими на 22,4 кг (P<0,001). Розрахунок [9] еталонної живої маси у 210 днів показав, що тварини, відлучені у чотиримісячному віці, мали живу масу в цей віковий період на 14,5 кг вищу еталонної. Цей показник у бугайців, відлучених у 6 місяців, був практично на рівні отриманому в досліді. Одержані результати свідчать про те, що використання фуражу бугайцями в цей віковий період є значно ефективнішим, ніж використання молока й фуражу.

У перші 4 місяці підсису в динаміці приросту живої маси між групами достовірних відмінностей не виявлено (табл.1). Проте, у всі вікові періоди перевага тварин, відлучених у віці 4 місяців, є значною. Причому за весь період, від народження до 18 місяців, ця різниця вірогідна (P<0,05). Тіж закономірності спостерігаються і в показниках абсолютного приросту маси тіла у всі вікові періоди досліду.

Таблиця 1. Показники росту тварин, n=10

Показник	Група
	І	ІІ	ІІІ
Жива маса при народженні, кг	30,50,85	30,90,94	30,00,87
Жива маса при відлученні, кг	149,912,3	204,03,97	235,05,22
Жива маса в 7 міс., кг	253,95,88	231,5 4,15 **	235,05,22 **
Еталонна жива маса в 210 дн., кг	239,427,19	232,85 4,62	235,05,22
Середньодобо-вий приріст, г: 0 - 4 міс.	990,836,42	980,719,03	999,132,12
0 - 6 міс.	1065,323,47	961,622,01 **	968,737,37 *
0 - 7 міс.	1081,634,3	955,320,12 **	976,325,8 *
0 - 12 міс.	902,810,35	885,78,87	888,310,6
0 - 18 міс.	859,511,35	833,36,07 *	833,05,76 *
12 -18 міс.	772,139,89	728,520,91	720,423,89
Абсолютний приріст, кг 0 - 4 міс.	119,44,27	117,72,28	120,03,90
0 - 6 міс.	191,8 4,23	173,13,95 **	175,26,87 *
0- 7 міс.	223,45,70	200,64,22 **	205.05,43 *
0 - 12 міс.	329.63,8	325,23,89	325,74,11
0-18 міс.	468,66,17	454,13,28 *	454,02,74 *
12-18 міс.	139,07,18	128,94,54	128,34,64
відлучення - 18 міс.	349,26.65

Подобные документы

• Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва

  Характеристика тваринницької галузі. Вдосконалення технології виробництва молока та стану відтворення поголів’я. Вплив якості годівлі на заплідненість, отелення та розвиток плода. Визначення ефективності організації штучного осіменіння корів і телиць.
  
  дипломная работа [164,4 K], добавлен 08.11.2010
  

• Аналіз і прогноз кон'юнктури ринку кормів

  Основи годівлі сільськогосподарських тварин. Загальна характеристика, класифікація, хімічний склад, види та біологічна цінність кормів, їх значення у годівлі тварин. Особливості підготовки і способи згодовування коренебульбоплодів та баштанних культур.
  
  курсовая работа [38,1 K], добавлен 07.10.2010
  

• Основи наукових досліджень у молочному виробництві

  Вивчення впливу годівлі корів на їх молочну продуктивність. Утворення молока і молоковіддача. Характеристика молочної продуктивності. Хімічний склад молока. Дози і правила годівлі корів коренеплодами. Вимоги ГОСТ, які пред'являються до молочної продукції.
  
  реферат [20,7 K], добавлен 26.04.2011
  

• Собівартість продукції тваринництва

  Поняття собівартості як важливого фактору підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва, послідовність та методика її визначення. Основні принципи планування, обліку та калькулювання продукції тваринництва. Аналіз структури виробничих витрат.
  
  курсовая работа [257,9 K], добавлен 06.10.2011
  

• Оцінка технології виробництва молока

  Важливість галузі молочного скотарства та сучасний стан галузі. Умови утримання тварин, підходи до виробництва продукції. Проектна потужність підприємства. Обґрунтування потужності переробного підприємства, первинна та вторинна переробка його продукції.
  
  курсовая работа [69,9 K], добавлен 08.11.2014
  

• Організація, планування та економічна ефективність кормовиробництва в умовах ТОВ "Оріон Молоко"

  Вибір способу утримання свиней в господарстві. Значення комбікорму для годівлі сільськогосподарських тварин. Визначення годинної продуктивності комбікормового цеху. Зоотехнічні вимоги до технологічного процесу лінії приготування і роздачі корму.
  
  дипломная работа [304,2 K], добавлен 14.11.2014
  

• Підвищення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва в СВК "Хильківський"

  Організація виробничих процесів. Планування поголів’я тварин, їх продуктивності, валового виробництва продукції, оплати праці, матеріальних і грошових витрат, фінансових результатів від реалізації м’яса птиці. Визначення планової собівартості продукції.
  
  курсовая работа [331,9 K], добавлен 27.04.2016
  

• Планування тваринництва ВАТ "Зелений Гай"

  Виробничий потенціал і ефективність його використання у галузі тваринництва. Динаміка поголів’я і структура стада, питання відтворення стада. Аналіз процесів годівлі і утримання. Обґрунтування виробничої програми та доходів при плануванні свинарства.
  
  курсовая работа [35,3 K], добавлен 29.07.2008
  

• Розрахунок потреби в кормах для окремих груп тварин і на запланований обсяг продукції тваринництва

  Розрахунок вартості кормів та потреби в них в кормоодиницях, за видами та натуральному виразі на календарний і господарський рік (від урожаю планового року до урожаю майбутнього) виходячи з нормативів витрат на 1 голову або 1 ц продукції тваринництва.
  
  практическая работа [9,8 K], добавлен 03.08.2011
  

• Ветеринарне обстеження тварин на фермі

  Алгоритм клінічного обстеження сільськогосподарчих тварин на фермі. Основні методики лабораторних досліджень. Опис методів фіксації тварин, проведення їх ветеринарного обстеження та лікування, а також особливості ведення відповідної документації.
  
  отчет по практике [40,8 K], добавлен 27.05.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам