Моніторинг формування генофонду молочного скотарства країни та методи прискорення породоутворення в ньому

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОНІТОРИНГ ФОРМУВАННЯ ГЕНОФОНДУ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА КРАЇНИ ТА МЕТОДИ ПРИСКОРЕННЯ ПОРОДОУТВОРЕННЯ В НЬОМУ

В.П. Коваленко

М.І. Гиль

Останніми роками стан селекційної роботи з молочними породами великої рогатої худоби характеризується певним скороченням національної бази племінних ресурсів, зниженням племінних і продуктивних якостей, застосуванням у ряді випадків недосконалих методів відтворення стада та відсутністю системи контролю за найважливішими елементами селекції - одержанням, вирощуванням, оцінкою і використанням племінних бугаїв. Можливості широкого залучення кращого генетичного матеріалу спеціалізованих молочних порід зарубіжної селекції достатньою мірою не реалізуються [22].

Як вказують В.П. Буркат [12], В.П. Буркат, А.П. Кругляк [13], необхідно розробити програму реформування системи селекції в стадах з різними формами власності, яка буде ґрунтуватися на породних принципах управління селекційним процесом і апробованих світових системах обліку та оцінки тварин.

На основі матеріалів наукових досліджень вітчизняних та світових лабораторій і академічних закладів [1-21, 23-73], власних дослідів [22] зроблено аналіз існуючих концепцій формування й удосконалення селекційно-племінної роботи із худобою молочного напрямку продуктивності для забезпечення високорентабельних технологій сучасного тваринництва.

Результати досліджень

селекційний племінний молочний тваринництво

Б.А. Агафонов та ін. [1] вважають, що процес селекції є нескінченим ланцюгом двох прийомів, які чергуються - відбору та підбору, і ця проста схема принципово не змінюється, не зважаючи на будь-які зміни техніки та технології розведення тварин. Удосконаленню підлягають лише методи оцінки племінних тварин, які визначають ефективність відбору та підбору.

H. Stalhammer, B. Lindhe, L. Barstrom [71], Л.К. Эрнст [58], Н.З. Басовский [2], М.З. Басовський [3], Н.З. Басовський, В.И. Власов [4], М.З. Басовський, І.А. Рудик [5], В.И. Власов [19] розглядають можливість застосування методів популяційної генетики, моделювання процесів у селекції молочної худоби. Це дає змогу створити більш точні методи оцінки генотипу тварин [22].

Н.З. Басовський, В.И. Власов [4], В.П. Коваленко та ін. [33], Ю.П. Полупан [47] вважають, що новим потужним імпульсом для використання методів популяційної генетики є можливість застосування сучасних ЕОМ для збору, збереження і аналізу генетичної інформації в популяціях молочної худоби. Оцінка генотипу, що ґрунтується на методах популяційної генетики, є дуже важливою, але лише з одного боку селекції, з другого - це відбір бажаних генотипів, їх швидке розповсюдження в популяціях. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що там, де систематично проводиться оцінка за якістю нащадків, удосконалення породи відбувається швидше [22].

A.A. Amin, S. Toth, T. Gere, S. Gere [62], Л.К. Эрнст [58], В.П. Буркат [14, 15], А.П. Кругляк [39], Л.К. Эрнст, В.А. Чемм [59] вважають, що перспективу розвитку селекції сільськогосподарських тварин повинна вирішувати також біотехнологія на рівні клітинної та генної інженерії.

На базі інтеграції методів популяційної генетики, системи ЕОМ, нових методів штучного осіменіння і тривалого збереження сперми бугаїв, методів біотехнології було створено систему великомасштабної селекції. Н.З. Басовський [6], В.П. Буркат [15], В.И. Власов [20], В.П. Коваленко [34] зазначають, що розроблення її принципів і методів дозволило перетворити селекцію молочної худоби у злагоджену науково обґрунтовану систему, що забезпечить підвищення ефективності селекції в 2-3 рази, а також сприятиме високим темпам покращення генофонду молочних порід худоби. Основою для перебудови порід є великомасштабна селекція, теоретичні та практичні основи якої відображені в роботах вітчизняних вчених і ряду зарубіжних дослідників.

Впровадження великомасштабної селекції для удосконалення молочних порід викликало сумнів у деяких вчених щодо доцільності і ефективності розведення за лініями. З цього приводу у вітчизняній науковій літературі була проведена дискусія, результатом якої виявилося визнаняня доцільності розведення за лініями (Кисловский Д.А. [32], Эйснер Ф.Ф. [56], Дмитриев Н.Г. [25], Власов В.И. [21], Swanson G.I., Mrode R.A., Winters M.S. [73], Эрнст Л.К., Чемм В.А. [59], Логинов Ж.Г., Николаева И.Н. [43], Кононенко Н.В. [36], Іовенко В.М. [31], Пешук-Топиха Л.В. [46], Сирацкий И.З., Хаврук А.Ф. [55]). Беручи до уваги думку ряду вчених, можна зробити висновок і про те, що кількість ліній в тій чи іншій породі визначається чисельністю, віком, ареалом та рівнем заводської досконалості породи. Вказаний метод лінійного розведення дозволяє розподілити породу або внутріпородний тип молочної худоби на окремі цінні структурні групи тварин і планувати систему підбору в товарному тваринництві, який виключає стихійний інбридинг [22].

Результати досліджень багатьох авторів свідчать, що підвищення генетичного потенціалу продуктивності молочних порід за умов чистопородного розведення знаходиться в межах 1,0-1,5% за рік або 40-50 кг. Головною причиною низької ефективності селекції, на думку авторів, є недостатньо жорсткий відбір плідників за якістю нащадків. З такими темпами удосконалювати худобу з метою підвищення генетичного потенціалу необхідно не менше 20-ти років [22]. У зв'язку з цим П.Н. Прохоренко [48], Н.Г. Дмитриев [25] вважають, що прискорити підвищення продуктивності корів у 2-3 рази можливо, застосовуючи міжпородне схрещування з кращими спеціалізованими породами світу. За результатами схрещування корів чорно-рябої породи з голштинськими бугаями середньорічний генетичний тренд за надоєм склав 103 кг і молочним жиром 3,6 кг, що перевищує аналогічні показники результатів чистопородного розведення відповідно в 2,3 та 2,6 рази. У помісних тварин, як стверджують Д.Т. Вінничук і В.О. Пабат [16], значно поліпшуються екстер'єрні показники та ін. В.Б. Близниченко и др. [8], Н.В. Кононенко [36], В.М. Зубец, В.М. Буркат [26], аналізуючи результати використання світового генофонду порід для покращення червоної степової худоби, дійшли висновку, що ефективніше використовувати червоно-рябих голштинів. Наступною за ефективністю є червона датська порода і незначне збільшення продуктивності одержано від помісей з англерськими бугаями. Результати досліджень деяких авторів доводять, що одночасно з поліпшенням продуктивних якостей міжпородне схрещування підвищує життєздатність і довголіття молочної худоби [22]. Проте Ю.Д. Рубан [53], Р. Виннигштедт [18], В.Б. Близниченко и др. [9], вказують, що в умовах, коли широко застосовується схрещування місцевого генофонду з іноземним, необхідна система селекційної роботи, яка передбачає удосконалення існуючих та створення нових порід і типів тварин, збереження цінних вітчизняних порід і типів тварин.

У цілому, слід зазначити, що відповідно до Закону України “Про племінне тваринництво” при розробленні програм збереження і використання генофонду слід враховувати всі складові селекційного процесу. До них належать: 1) збереження генофонду традиційних локальних порід та його розширення за рахунок індивідуального відбору пар на основі імуногенетичного тестування; 2) реконструкція існуючого генофонду з використанням генних комплексів найкращих світових поліпшуючих порід. (створені таким чином масиви високопродуктивних тварин слід типізувати і консолідувати в нові породи, типи і лінії); 3) розроблення породних технологій вирощування і використання племінних тварин. 4) вивчення закономірностей індивідуального розвитку тварин як критеріїв оцінки їх племінної цінності [22]; 5) врахування ефекту взаємодії “генотип-середовище” [22].

Останнім часом досить часто висловлюється стурбованість щодо збереження генофонду сільськогосподарських тварин. Констатується, що одночасно зі створенням ряду нових порід заміна місцевих порід відселекціонованими за певним напрямком продуктивності призвела до різкого зменшення поголів'я вітчизняних порід, які, звичайно, не можуть конкурувати зі спеціалізованими породами. Проте вони залишаються носіями цінних спадкових якостей та інших комплексів, без яких подальший породотворний процес був би однобічним. Зникнення кожної з порід приводить до безповоротної втрати генів, що зумовлюють різноманітність господарсько-корисних ознак. Тому потрібна національна програма збереження та раціонального використання вітчизняного генофонду [22]. В той же час, як вказують В.И. Глазко [23], В.И. Глазко, Г.В. Глазко [24], Э.И. Семенова [54], науково-технічний процес та перехід на інтенсивний розвиток тваринництва приводять до звуження породної різноманітності і заміни місцевих порід на вузькоспеціалізовані та високопродуктивні.

Таким чином, подальше генетичне поліпшення худоби буде ефективним при створенні для порід умов відкритої популяції, де з однаковим успіхом можуть застосовуватися як чистопородне розведення, так і міжпородне схрещування. Але тварини мають відповідати розробленим стандартам продуктивності та типу будови тіла. Отже, створилася об'єктивна необхідність у розробленні великомасштабних заходів щодо перетворювання генофонду порід тварин. На нашу думку, на найближчу перспективу одним із основних напрямів науково-технічного прогресу в молочному скотарстві стане розроблення і практична реалізація методів збереження генофонду, використання стабілізуючого та корекція дії природного відборів, обґрунтування оптимальної частки спадковості за поліпшуючими породами, розроблення системного генетико-селекційного моніторингу внутріпопуляційних процесів у стадах молочної худоби, перетворення існуючих порід за якістю продукції.

При розгляді питань породоутворення в скотарстві слід завжди враховувати зміни соціально-економічних умов у сільському господарстві, які обумовлюють необхідність перетворення генофонду існуючих порід відповідно до нових умов. В Україні розроблено і впроваджено в господарствах теорію породоутворення, найбільший вклад в яку зробили академік М.Ф. Иванов, професори П.Н. Кулешов, Х.Ф. Кушнер, Н.А. Кравченко, Ф.Ф. Эйснер, А.Е. Яценко. Але починаючи з другої половини ХХ століття, у зв'язку з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, породотворний процес був спрямований на спеціалізацію тваринництва. Це зумовило розроблення нової теорії породоутворення. Її основою є відхід від догмату породи, а використання більш складної структурної одиниці селекції - синтетичних популяцій, що включають тварин, отриманих як від чистопородного розведення, так і від різних форм породоперетворюючих і породополіпшуючих схрещувань. При цьому введено поняття “умовна кровність” для особин, що відповідають цільовому стандарту породи, типу, лінії, що створюються. Як вказують автори новітньої теорії селекції М.В. Зубець, В.П. Буркат, М.Я. Єфименко, Ю.П. Полупан, А.П. Кругляк [28], її теоретичний фундамент ґрунтується на двох методологічних підходах - теоретико-множинному і системному. На їх думку, нове бачення породи як складної, динамічної, відкритої біологічної системи спонукало відмовитись від фетишизації поняття “чистота породи”, що неминуче призводить до однієї з двох крайностей: або до застою і втрати темпів генетичного прогресу, або до схрещування, що доходить до безсистемного, забуття лайнбридингу, хоча все це й проходить під знаком чистопородного розведення. Основними засадами теоретичної концепції породоутворення є: 1) радикальна реконструкція наявного генофонду із якнайширшим залученням кращого у світі селекційного матеріалу; 2) розроблення сучасних методів одержання “на замовлення”, вирощування, випробування, оцінка і використання плідників; 3) опрацювання методів ідентифікації та об'єктивної незалежної оцінки фено - і генотипу племінних тварин; 4) розробка нових стандартів росту для ремонтного молодняку, відповідних систем і схем його вирощування; 5) збереження генофонду традиційних локальних порід через визначення господарств-резерватів, спермо, - ембріо - та генобанків; 6) нові аспекти використання кросбридингу та інбридингу при виведенні порід і типів сільськогосподарських тварин; 7) теоретичне обґрунтування створення синтетичних популяцій і ліній; 8) започаткування нової для тваринництва науки - біотехнологічної селекції і теоретичне визначення основних її напрямків; 9) використання інтер'єрних тестів для прогнозування продуктивності тварин [22].

Теорія породоутворюючого процесу, що розглядається, базується на ряді концепцій, серед яких є обґрунтування найбільш оптимальних селекційних програм та селекційно-генетичний моніторинг мікроеволюційних процесів й управління ними [22].

За С.И. Боголюбским [10], селекційна програма - це всебічно обґрунтований комплекс робіт з виведення та удосконалення ліній, типів, порід тварин і птиці. Вона включає визначення мети селекції, вибір вихідного матеріалу і методу розведення, генетичний аналіз одержаних селекційно-значимих форм та закладку і виведення ліній, формування генеалогічної структури типів, порід, що створюються.

Дані останніх років вказують, що основним критерієм вибору селекційних програм є визначення типу успадкування ознак [11]. Встановлено, що при адитивному типі успадкування батьківські форми повинні бути контрастними за основною селекційною ознакою. В молочному скотарстві, як свідчать дослідження Ю.Ф. Мельника [44], молочна продуктивність чорно-рябої породи підвищується (при використанні голштинських плідників) переважно під дією адитивного типу успадкування (за надоєм) і прояву материнського і гетерозисного ефекту (за вмістом жиру в молоці). Крім того, в умовах, що сприяють реалізації високого рівня генетичного потенціалу, величина адитивних ефектів значно збільшується, а гетерозисний ефект суттєво зменшується. Тому при розробленні селекційних програм удосконалення української чорно-рябої породи доцільно передбачити підбір контрастних за ознаками “надій за лактацію” як окремих особин, так і їх груп, що використовуються в міжлінійних кросах в межах породи. При неадитивному типі успадкування ознаки головним є не контрастність батьківських пар, а їх поєднуваність, тобто g.c.s. і s.c.s, які обумовлюють прояв ефекту гетерозису. По цьому типі успадковуються відтворні, адаптивні якості худоби, тому селекційні програми повинні враховувати підбір поєднуваних батьківських пар. Взагалі для ознак з низькою успадковуваністю (h2 = 0,05-0,15) підвищення відтворних якостей і життєздатності, на думку Ф.В. Ільєва [30], може досягатися на шляхах контрольованої гетерозиготності.

Як вказують В.П. Бородай [11], В.П. Коваленко [35], у тваринництві можуть бути використані такі три концепції підбору батьківських форм: 1) концепція лінії (породи); 2) концепція ознаки; 3) концепція гена. Розглянуті концепції забезпечують ведення селекційної роботи з урахуванням трьох основних рівнів організації біосистем - популяційного, організменного і клітинного.

Подальший розвиток оцінки, розроблення і підвищення ефективності програм великомасштабної селекції відображено в дослідженнях ряду авторів. Так, P. Petersen et al. [66] запропонували для популяції молочної худоби Данії варіант програми селекції, який забезпечував темп генетичного поліпшення за надоєм 1,58%, а чистий прибуток від програми селекції склав 260 датських крон. Для моделювання селекційного процесу створено програми ІНСЕЛ, АИВС “Селекция”, ОРСЕК - Україна та інші. Крім того, є ряд довідково-інформаційних систем в інститутах НААН: Інститут розведення і генетики тварин, Інститут сільського господарства Полісся, Інститут тваринництва, Інститут аграрної економіки. До революційних здобутків великомасштабної селекції сьогодення слід віднести досягнення в галузі репродуктивних технологій - трансплантація ембріонів, одержання ембріонів in vitro, тиражування монозиготних близнюків, клонування ембріонів, одержання трансгенних тварин, селекція ембріонів та сперматозоїдів за статтю, вітрифікація ембріонів [22].

За визначенням Н.З. Басовського, П.Н. Прохоренка [7] та В.Е. Кузнєцова [40], програми селекції повинні бути побудовані на виборі мети, системи і критеріїв селекції, оцінці біологічних, селекційних і економічних параметрів, методах прогнозу ефекту селекції, генетико-статистичній моделі визначення племінної цінності, комп'ютерних програмах для їх реалізації, узагальненого аналізу і відбору найкращого варіанту для впровадження. У зв'язку з цим досить застережливими є обґрунтовані рекомендації професорів Ю.Д. Рубана [51], Д.Т. Винничука [17], В.В. Мирося [45] та інших учених, що однобічна селекція на максимальну продуктивність тварин викликає зниження їх стійкості до захворювань та зменшення тривалості продуктивного використання. Тому особливого значення набувають вибір ознак для оцінки тварин та перехід до комплексних індексів селекційних показників [22].

Ефективність селекційних програм і у кінцевому значенні всіх генетико-селекційних заходів залежить від ступеня генетичної мінливості тварин, точності оцінки племінної цінності та інтенсивності відбору і відображення темпу генетичного поліпшення молочної худоби [22].

Значний внесок в теорію великомасштабної селекції було зроблено іноземними вченими I. Rendel, A. Robertson [67], які запропонували новий метод оцінки ефективності селекції молочної худоби з урахуванням чотирьох шляхів передачі спадкової інформації: батько-син, батько-дочка, мати-син, мати-дочка. Авторами встановлено, що генетичний прогрес у популяції тварин змінюється залежно від складових програм селекції: чисельності популяції корів, кількості оцінених за якістю потомства бугаїв, інтенсивності їх відбору та частки корів, яких осіменяють спермою неоцінених плідників. Розробниками вперше проведено розрахунки внеску різних категорій тварин у загальний генетичний прогрес, які складають для батьків бугаїв - 43%, батьків корів - 18, матерів бугаїв - 33 та матерів корів - 6%. Встановлена закономірність у подальшому деталізувалася цілим рядом науковців, а розроблені ними генетико-статистичні моделі впливу різних категорій племінних тварин у загальний здобуток популяцій підтверджується фактичними даними наукових досліджень, які проведено на різних породах великої рогатої худоби молочного напрямку продуктивності [22].

Слід зазначити, що пріоритет у розробленні альтернативних варіантів програм селекції належить науковцям США - C. Smith, L. Gilliard [70], L.E. Dickerson, L.H. Hazel [64], I. Rendel, A. Robertson [67], а в застосуванні електронно-обчислювальної техніки - H. Skjervold [68], B. Lindhe [65]. Вони вперше зробили висновок, що максимальний генетичний прогрес досягається осіменінням спермою молодих бугайців 30-50% активної частки популяції та співвідношенням відбору плідників, яких оцінено за показниками власної продуктивності і якості потомства - 1:10. Аналогічні розрахунки було застосовано для популяції норвезької худоби. А науковці університету штату Техас (США) визначили вплив кількості поколінь потомків на економічний ранг плідників голштинської і джерсейської порід. Відношення загального чистого прибутку при виробництві молока до генетичного вкладу плідників склало в п'яти поколіннях нащадків - 55, 75, 91, 96 і 98%. Величина кореляції між прибутком за І і ІІ покоління потомків склала 0,95, а ІІ і ІІІ - 0,99 [22]. E. Cunningham, I. Cleaves [63] стверджують, що селекційні програми, які спрямовані на максимальне зростання величини надою завдяки використанню значної кількості бугаїв, оцінених за якістю потомства, можуть бути ефективними. Тому раціональним є осіменіння 20% поголів'я маток спермою молодих плідників з метою одержання пересічно на одного бугая 40 дочок із закінченою першою лактацією та інтенсивністю відбору 1:4. Більш деталізовані дослідження, які проводили датські вчені [66], свідчать, що при вибракуванні за енергією росту 80% ремонтних бугайців генетичний прогрес популяції зросте на 1,56% молочного жиру, а за середньодобовими приростами живої маси - на 0,42% [22].

Сучасні методичні підходи щодо розробленні селекційних програм, зокрема елементів (принципів) синтетичної теорії в молочному скотарстві розглянуто в дослідженнях Ю.Д. Рубана [52]. Запропонована синтетична теорія селекції тварин тандемно включає основні елементи зоотехнічної роботи для створення бажаного типу тварин. Аналіз літературних джерел й узагальнення результатів процесу породоутворення в тваринництві України дозволяє, на наш погляд, виявити такі основні тенденції селекційно-генетичних досліджень:

1) розроблення концепції створення селекційних програм за видами тварин;

2) пошук методів розширення спадкової мінливості популяцій, стад, ліній для створення нових селекційних форм;

3) детальне вивчення співвідносної мінливості ознак, їх регресії для розроблення прийомів відбору за комплексом ознак, у тому числі й тих, які негативно корелюють;

4) широке використання закономірностей мінливості ознак під дією стабілізуючого відбору для консолідації виведених і нових ліній, а також споріднених форм, що створюються;

5) оцінка адаптивної здатності популяцій, де здійснюється селекція за параметрами пластичності (середовищна чутливість) і стабільності;

6) моделювання основних господарсько-корисних ознак;

7) розроблення нових підходів оцінки типологічних особливостей тварин перспективного і резервного генофонду.

У реалізації намічених програм селекції окремого значення набувають пропозиції щодо удосконалення організаційної структури і селекційно-племінної роботи з молочною худобою України, що запропонували науковці ІРГТ, ІТ та “Укрплемоб'єднання”. Згодом, при розробленні Генеральної схеми розміщення і використання племінних ресурсів України, це завдання було деталізовано до породного рівня управління селекцією [22].

Висновки

Проведений моніторинг наукових концепцій та досліджень свідчить про достатню різноманітність селекційно-генетичних програм з породами різних країн і континентів, але головним їх критерієм залишається величина селекційного прогресу та прибутковість, тимчасом як основним базисом - генетико-популяційні методи та їх досконалість.

Перспективи подальших досліджень. З огляду на стрімкий розвиток біотехнологічних методів створення продукції, на фактично вирішальне значення економічної доцільності будь-якої нової технології та за умов виробництва безпечної для вживання й використання тваринницької сировини заслуговує на увагу концепція біотехнологічної селекції в молочному скотарстві країни з, напевно, корекцією її догматів прийомами геномної селекції.

Література

1. Агафонов Б. А. Влияние генетических и паратипических факторов на изменения селекционных признаков у коров в процессе лактации / [Агафонов Б. А., Серомолот В. В., Святченко С. М.] // Научно-технический бюллетень Института животноводства. -- Харьков, 1995. -- Вып. 70. -- С. 10-15.

2. Басовский Н. З. Методы оценки генетического потенциала молочного скота / Басовский Н. З. // Сельско-хозяйственная биология. -- 1991. -- № 6. -- С. 8-15.

3. Басовський М. З. Програма розведення великої рогатої худоби до 2000 року / Басовський М. З. // Мат. наук-виробн. конф. “Теоретичні й практичні аспекти породоутворювального процесу у молочному та м'ясному скотарстві” : Зб. наук. праць. -- К. : Україна, 1995. -- С. 17-18.

4. Басовський Н. З. Информационные системы в селекции животных /Басовський Н. З., Власов В. И. -- К. : Урожай, 1989. -- 208 с.

5. Басовський М. З. Шляхи підвищення ефективності оцінки і відбору бугаїв-плідників / Басовський М. З., Рудик І. А. // Молочно-м'ясне скотарство -- К., 1994. -- Вип. 84. -- С. 35-40.

6. Басовский Н. З. Основные направления развития науки и практики по селекции сельськохозяйственных животных / Басовский Н. З. // Вісник аграрної науки. -- 1993. -- № 1. -- С. 60--70.

7. Басовский Н. З. Повышение эффективности крупномасштабной селекции молочного скота за счет использования достижений популяционной генетики / Басовский Н. З., Прохоренко П. Н. // Бюл. науч. тр. ВНИИРГЖ. --1984. -- С. 4--15.

8. Использование краснопестрых голштинов для улучшения продуктивных и технологических качеств красного степного скота УССР / [Близниченко В. Б., Баранчук А. Т., Харченко П. А. и др.] // Труды науч.-произв. конф. «Научные и практические основы выведения новых пород и типов молочного и мясного скота». -- К. : Белоцерковская гортипография, 1987. -- С. 34--35.

9. Предварительные результаты использования генетических ресурсов молочных пород на юге Украины / [Близниченко В. Б., Тищенко И. В., Дацун К. Т., Колодий Н. А.] // Труды Укр. НИИЖ им. М.Ф. Иванова «Аскания- Нова. -- Херсон : Каховская типография, 1982. -- Ч. 1. -- С. 21--24.

10. Боголюбский С. И. Селекция сельскохозяйственной птицы / Боголюбский С. И. -- М. : Агропромиздат, 1991. -- 285 с.

11. Бородай В. П. Теоретична і практична реалізація програм удосконалення птиці мясних кросів : автореферат дис. доктора с.-г. наук / Бородай В. П. -- Чубинське, 2000. -- 32 с.

12. Буркат В. П. Теорія, методологія і практика селекції / Буркат В. П. --К . : БМТ, 1999. -- 376 с.

13. Буркат В. П. Бугаї-лідери і напрямок селекції / Буркат В. П., Кругляк А. П. // Науково-виробничий бюллетень “Селекція”. -- К. : БМТ, 1998.-- С. 29--31.

14. Буркат В. П. Селекція, генетика і біотехнологія у тваринництві/ Буркат В. П. // Вісник аграрної науки. -- 1997. -- № 9. -- С. 46--52.

15. Буркат В. П. Теоретичні основи і практика організації великомасштабної селекції у скотарстві / Буркат В. П. // Вісник с.-г. науки. -- 1983. --№ 12. -- С. 48--52.

16. Вінничук Д. Т. Обгрунтування системи селекції в товарних стадах голштинізованої молочної худоби / Вінничук Д. Т., Пабат В. О. // Методичні рекомендації. -- К. : Нива, 1996. -- 26 с.

17. Винничук Д. Т. Проблемы дальнейшего использования голштинских производителей в товарном молочном скотоводстве / Винничук Д. Т. // Вісник аграрної науки. -- 1996. -- № 1. -- С. 50--56.

Размещено на Allbest.ru