Науковий доробок С. Мокржецького в сільському господарстві Криму (1892-1917 pp.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий доробок С. Мокржецького в сільському господарстві Криму (1892-1917 pp.)

Аджиєва Л.С.

мокржецький ентомолог кримський сільський

В історії Криму вагоме місце займає постать Сигізмунда Анатазі Мокржецького (1865-1936) вченого-ентомолога зі світовим визнанням, відомого громадського діяча. Уродженець Білорусі (Віденської губернії, нині Гомельська область), С. Мокржецький 25 років продуктивно працював у різних напрямках біологічної науки, обіймав посади директора природничо-історичного музею Таврійської губернії (1899-1917), створив і очолив помологічну станцію у «Салгірці» (1913-1917), обирався членом наукових та сільськогосподарських російських та закордонних товариств, удостоювався високих державних нагород та звань (у 1908 р. за свій метод позакореневого живлення отримав золоту медаль Головного управління землеробства, ще дві 1913 р. за організаторську діяльність з прикладної ентомології і керівництво музеєм й за наукову роботу; 1911р. нагороджений орденом Св. Станіслава III ступеня; 1915 р. став статським радником).

Протягом кримського періоду життя і наукової діяльності вченим було опубліковано близько 200 праць з проблем агрономії, бактеріології, мікології, фітопатології та інших галузей знань. Одержані С.Мокржецьким наукові результати стали вагомим внеском у світову практичну ентомологію, широко використовувались у сільському господарстві зарубіжжя, Росії та Криму.

Ім'я вченого у вітчизняній агрономічній науці та його наукова спадщина у сільськогосподарській дослідній справі фактично забуті. Науководослідницька, суспільна, просвітницька діяльність С.Мокржецького, що сприяла розвиткові сільського господарства у Криму у 1892-1917 pp., майже не досліджена.

Загалом діяльності професора С. Мокржецького присвячено кілька наукових праць. Його сучасники Ф. Щербаков [38], американський професор Л. Говард [39;40] описували життя та наукові досягнення вченого. У радянський період діяльність ентомолога не досліджувалась,оскільки він після Жовтневої революції виїхав за кордон спочатку у Константинополь, пізніше у Белград, а потім у Польщу, де і продовжив свої дослідження, працюючи при Міністерстві сільського господарства. За часи незалежності вченому присвятили кілька статей І. Базалій [ 1;2] і Т. Шубіна [37], що містили біографічні дані і стислий огляд його праць. Отже, є нагальною необхідність дослідити багатогранну наукову діяльність С. Мокржецького.

Випускник Санкт-Петербурзького Лісного інституту, С. Мокржецький свою діяльність у Криму розпочав з організації науково-дослідної справи в галузі ентомології. У 1892 р. працював у лісництві Криму, а наступного року його призначили ентомологом Таврійської губернії. У своєму першому звіті на посаді ентомолога вчений вказував на велику кількість шкідників у рільництві, садівництві і лісництві Криму [7]. Вивчення шкідників до нього практично не проводилося, тому користуватися досвідом попередників не доводилося. У розпорядженні ентомолога не було ані дослідної станції, ані дослідного саду, ані засобів на закладку дослідів, навіть ентомологічного кабінету не було. Тісно співпрацюючи із земськими установами, дослідник домігся, аби ними було прийнято кілька ухвал стосовно необхідності боротьби із шкідниками у різних галузях сільського господарства, хворобами рослин. У 1895 р. за його наполяганням відкривається ентомологічний кабінет у Сімферополі, а з 1896 р. до штату губернського органу ввели посаду садового інструктора з нагляду за станом садівництва. Ентомологічний кабінет ставав центром вивчення стану садів, лісів. Вченим було підготовлено кілька наукових висновків стосовно організації боротьби із захворюваннями рослин.

Крим у геологічному, метеорологічному, фауністичному і флористичному планах в цей час був мало досліджений, тому у 1899 р. у Сімферополі відкрили природничо-історичний музей Таврійського земства на чолі із С.Мокржецьким. Вчений намагався втілити у життя головні завдання музею, приділяв велику увагу вивченню зарубіжного досвіду, займався підготовкою молодих науковців, читав лекції за замовленням Департаменту землеробства.

Дослідник отримував різноманітні запити про допомогу з усіх куточків країни, надавав детальну консультативну допомогу. Авторитет вченого переріс межі Таврійської губернії. Його запрошували для організації ентомологічних кабінетів, консультацій, читань лекцій в інших губерніях, у Бессарабію, на Кавказ. У 1907 р. йому було адресовано 308 запитів і запрошень з 40 губерній Росії [1,с,31].

У 1913 р. успіхом завершилась 12-річна робота С. Мокржецького по створенню Салгірської помологічної станції спеціалізованої сільськогосподарської організації, де розробляли питання степового плодівництва, вирішували питання відносно системи рільництва, травосіяння, поліпшення скотарства, селекції насіння, внесення добрив у поля, сади, вибору землеробських знарядь, охорони культур від шкідників. До її складу увійшло три кабінети (помологічний, ентомологічний, мікологічний), садова метеорологічна станція, хімічна лабораторія [30,с,3].

У науково-дослідній діяльності С. Мокржецького виокремилось кілька напрямів: боротьба зі шкідниками сільського господарства Криму, лікування рослин і дерев, фауністичні дослідження тощо.

Питання захисту культурних рослин від шкідників і грибних захворювань мало велике значення для Криму, де зосереджувались цінні культури, які піддавались враженню шкідників. Лютими ворогами провідних галузей сільського господарства півострову були філоксера, скосар, короїд (яблуневий і зморщений), плодожерка, грушевий пильщик, кров'яна тля, луговий метелик, стеблова совка, зона, гессенська муха, гризуни, шкідники кормових трав та багато інших. На допомогу населенню одним з перших прийшов С. Мокржецький, який не тільки теоретично досліджував засоби боротьби із шкідниками, але впроваджував у життя свої наробітки.

Від шкідників більш за інші сільськогосподарські культури страждав виноград. Мокржецький С. виявив, що у Європейській частині Росії лише виноградна лоза могла піддаватись враженням 102 видів шкідників [31,с.1].

У 1880 р. у Криму відкрили філоксеру. Шкідник наніс колосальних збитків виноградникам півострову: біля 76 дес, насаджень було знищено протягом наступних 12 років. У 1892 р. С.Мокржецького командирували провести екскурсію виноградниками Таврійської губернії з метою перевірки на наявність філоксери. Тоді вогнищ розповсюдження захворювання дослідник не виявив, натомість знайшов інші захворювання. Мокржецький С. вперше у Криму запропонував використати метод окурювання вражених філоксерою виноградників парами синильної кислоти, яким вже користувались фахівці Бессарабського училища виноробства. У «Записках» Сімферопольського відділу садівників Імператорського Російського товариства він опублікував результати відповідних дослідів і цього метода [28,с,524-525,527]. Результатом 23-річних досліджень філоксери С. Мокржецького стала праця «Филлоксера. Ее жизнь по новым исследованиям, меры борьбы с нею и способы дезинфекции посадочного материала», в якій він детально описав історію боротьби зі шкідником у Росії, його життя, шкоду, яку він наносив виноградній лозі, ареал розповсюдження шкідника у Європі, його природних ворогів, засоби лікування, та довів, що найбільшу шкоду європейським лозам наносила коренева філоксера, яка пошкоджувала молоді кореневі мочки, висмоктуючи сік, змінювала склад клітин рослинної тканини. Внаслідок посиленого притоку до кореневої системи азоту, відбувалася гіпертрофія тканин. Поступово ріст коріння сповільнювався, а потім і зовсім припинявся. Щодо лікування винограду, враженого філоксерою, ентомолог наводив сірковуглець, яким необхідно пропитати ґрунт; сірковуглецевий калій, що розпадається на сірковуглець і сірковий калій (останній діє у якості добрива); затоплення виноградників водою тощо [34;3-5].

Завдяки поштовху з Криму щодо справи охорони садів і полів, вона почала розвиватись і у інших районах Росії. Крим став школою, куди звідусіль земством, урядом, за власним бажанням командирували фахівців для ознайомлення із садовою ентомологією; у Росії з'явились фірми і склади, що торгували обприскувачами і розчинами для лікування рослин, ентомологічними роботами у Криму зацікавились фахівці з США. Співпрацюючи із головуючим усієї дослідної ентомологічної організації США професором Л.Говардом, розробив біологічний засіб боротьби зі шкідниками, що отримав широке розповсюдження у сучасній практиці садівників.

Досліджуючи шкідників, С.Мокржецький виокремлював найбільш дієві засоби боротьби з ними. Так, для боротьби з короїдом, а також росту і зміцнення дерев необхідно було вносити добрива, вчасно поливати, окопувати дерева, чистити їх від старої кори та коротко обрізати.

Плодожерку вчений пропонував знешкоджувати через обтрушування або зняття плоду з дерева, знищення падалиці, обприскування, створення приманок [35,с,59-60,65], використання природного ворога шкідника яйцеїда Trichogramma fasciatum Р. Оскільки у садах яйцеїд зустрічався рідко, дослідник спробував розвести його у лабораторних умовах. За результатами досліджень, ентомолог дійшов висновків, що розводити яйцеїда плодожерки у штучних умовах складно, але можливо. Це означало у майбутньому перемогу у боротьбі із численним шкідником [3,с,2].

У боротьбі із грушевим пильщиком ентомолог вважав за потрібне перекопування землі навколо стволів з метою глибокого попадання коконів і зменшення можливості комах, що окрилилися, вийти з-під землі; обтрушування пошкоджених зав'язей, після цвітіння; обприскування зав'язей розчином хлористого барію або паризькою зеленню із вапном. Вчений підкреслював, що найбільш страждають від грушевого пильщика неполивні сади, а також аби повністю уникнути зараження шкідником, потрібно рясно поливати грушеві дерева у середині березня [9,с, 1-2,56;20,с,4].

Внаслідок проведених спостережень за кров'яною тлею С. Мокржецький написав кілька статей щодо її розвитку, значення, міри шкоди. На думку науковця позбавитися тлі можна було кількома засобами: обпаленням старих дерев разом із корінням; у разі, якщо дерево несильно заражене, його обробляти розчином з пісного масла або риб'ячого жиру у поєднанні із керосином; сивушним маслом, спиртом, калійним милом і тютюновим екстрактом або сапокараболом і кнодаліном [ 18,с. 1,5-7]. Мокржецький С. спростував думки, що крилаті кров'яні тлі малорухомі і не здатні розносити заразу на інші незаражені яблуні, а також, що вони добре літають і розносять захворювання на нові місця. Виявилось, що кров'яна тля прекрасно літає, але майже не розносить захворювання на нові місця [21.С..2].

Мокржецький С. одним з перших у Криму займався розробкою питання внутрішньої терапії і позакореневого харчування рослин. Внаслідок досліджень з просочення у 1904 р. вчений отримав результати, сходні з даними інших вчених, що працювали за цим напрямком (Бємом, Вілером, Страсбургером), і дійшов висновків, яких паразитів можна отруїти за допомогою ін'єкцій. Він виявив, що діяльність червця затримується на пагонах, просочених солями заліза і іншими, а нові паростки залишаються майже вільними від шкідника [23,с,3-4;26,с,1-3]. Вчений шукав відповідь на питання чи можливо знешкодження шкідників, що харчуються тканинами рослини, шляхом введення у рослину отруйної солі. Такі досліди не приносили позитивних результатів. Дослідження введення живильних солей призвели до цікавих висновків: ентомологу вдалося вилікувати дерева від хлорозу через внесення залізного купоросу у порошку і розчині. Введення сірчанокислого заліза сприяло розвитку усіх вегетативних органів. За допомогою саліцилової кислоти досліднику вдалося вилікувати дерева, з яких йшла камедь [23,с,9]. На другий рік досліджень в цьому напрямі (1905) С. Мокржецький дійшов висновків, що рідина поступала у більшості в молоду частину деревини, а у стару не проникала. Це означало, що завдяки такому засобу можна боротись зі шкідниками, що живуть у молодих шарах деревини, нажаль знешкодити древесницю, скляницю, філоксеру, кров'яну тлю, червців ним не можливо. Ботанічні дані і безпосередній дослід просочення свідчили, що отруїти комах, що харчуються тканинами рослин доволі складно і значення цього засобу у ентомології, навіть при ідеальному повному просоченні, обмежуватиметься умовами природи рослини [6,с.6,8].

На початку XX ст. у Росії значне поширення і практичні результати отримав метод обприскування плодових дерев інсектицидами і фунгіцидами. Навколо питання щодо використання пахучих речовин для боротьби зі шкідниками у садівництві розвернулась наукова полеміка. Ентомолог, доктор зоології, професор К. Ліндеман вважав, що постійне використання отрути призведе у майбутньому (через 25 років) до загибелі садів, тому її у розчині для обприскування треба замінити на доволі різки пахучі речовини, що відштовхуватимуть шкідників. Він читав лекції серед садовласників Таврійської губернії, внаслідок чого багато садовласників відмовились від обприскування, що призвело до втрат ними значних коштів, адже сади були сильно пошкоджені різними комахами. Мокржецький С. спростував дані К.Ліндемана та навів дані досліджень закордоном та у Росії щодо використання миш'якокислого свинцю, миш'яку, мідного купоросу, паризької зелені у садівництві, виноградарстві, аналізи ґрунтів, ягід після обприскування [5,с,6-8,11-22]. Досліджуючи використання миш'яку у сільському господарстві, науковець дійшов висновків, що кримський ґрунт, багатий на вапно, не може бути отруєний внаслідок надмірної обробки рослин миш'яком, але на солончакових ґрунтах необхідно проводити обприскування нерозчинними миш'яковистими препаратами [27,с,5].

В якості інформаційної допомоги садовласникам С. Мокржецький видав кілька брошур і окремих статей щодо використання розчину паризької (бордоської) зелені у боротьбі із шкідниками. Ентомолог рекомендував використовувати її проти яблуневої молі, довгоносиків, плодожерки. В результаті використання бордоської рідини при обприскуванні кримські плоди стали кращими, сади, які планували вирубати, дали несподіваний врожай. Кримські фрукти стали конкурентоздатними не тільки в Росії, але і закордоном. На Паризькій виставці 1900 р. перші нагороди отримали кримські фрукти [ 1 ,с.31 -32]. У брошурі «Парижская или швейнфуртская зелень и некоторые другие составы против насекомых плодовых садов» містилась інструкція щодо складу паризької зелені, її впливу на рослини, використання у садівництві. Вчений відмітив, що при використанні цього розчину вдається зменшити червивість на % [29].

Загибель баштанних і усіх культурних рослин в городі ніс луговий метелик. Для боротьби з ним С.Мокржецький запропонував використовувати природних ворогів шкідника: шпаків, грачів, чайок, жайворонків, паразита мілкого наїзника з родини Braconidae, Microgaster; гнильне захворювання пебрину (паразитичні організми, що на клітинному рівні не дають сформуватися яйцям у яєчниках самок як у шовковичного черв'яка, іншими словами безпліддя). Проведені ентомологом дослідження показали, що найкращим допоміжним засобом у боротьбі із луговим метеликом є 2% розчин хлористого барію. Гусениці після обприскування помирали впродовж 12 годин, що було викликано паралічем стравоходу [ 19,с. 18-20,24-27].

У боротьбі із стебловою совкою ентомолог запропонував змінити систему обробітку ґрунту: спалювання стерні, скошування та спалювання бур'янів по околиці полів восени і навесні, осіння глибока оранка полів, що заражені, як можна пізніший посів хлібів, пошкоджені ділянки посіву треба скосити, вивезти, спалити, землю переорати, залишення толоки або чорного пару.

Через грибне захворювання зони (або головні), що розмножувалося за допомогою спор, кримське сільське господарство щорічно втрачало 20-30% врожаю. Зерно ставало чорного кольору і набувало неприємного запаху. Через вживання зараженого зерна у населення і тварин вражався кишковий канал. У якості боротьби вчений пропонував наступну підготовку посівного матеріалу: вимочування зерна у 0,5% розчині мідного купоросу, або посівання лише чистого, вільного від зарази хлібного насіння [12,с.1;15,с.3,5].

Майже вдвічі зменшувала врожай озимої пшениці гессенська муха. Восени пошкоджувала сходи врожаю вони висихали і за зиму згнивали, навесні нове покоління нападало на стеблі, в якому утворювалися вдавлення, і він починав падати. Таке поле ставало схожім на пошкоджене від граду або протравлено скотом, а колоси містили дрібні, легковажні зерна. Лише добра плужна обробка, чорний пар, внесення мінеральних добрив призводило, на думку вченого, до посиленого росту хліба, їх кущуватості і густоти, робила шкоду від мухи менш відчутною [24,с. 1 -2,4].

Досліджуючи кормові трави (конюшину, люпин, люцерну і еспарцет, чину, кормові злаки) і бобові (горох, боби, квасолю, вику та чечевицю) вченим було встановлено майже п'ятдесят видів їх шкідників [16,с.16;4,с,448-459].

У полях Криму зустрічались гризуни сірий ховрах і миші. Для боротьби з ними С. Мокржецький пропонував зберігати усіх тварин, що знешкоджують мишей: сов, їжаків, лисиці, ласки, тхорів, перев'язки, птиць канюків, лунів, шуликів, вужів і гадюк; з домашніх тварин кішки, собаки, свині; своєчасно збирати хліб з полів; приманювати шкідників на отруту (фосфорне тісто, зерна у миш'яку) [22,с. 1,4-6].

Великої шкоди зазнавали сади і виноградники півострову від заморозків. Дослідник і в цьому питанні прийшов на допомогу населенню. Він запропонував кілька варіантів збереження рослин і врожаю від дії низьких температур (окурювання костром, поливку напередодні морозу для створення умов для появи туману, при котрому рослини вже не замерзають) і детально описав їх у статті «Защита ценных культур от заморозков» [11,с.2].

Певні перешкоди були на шляху розвитку тютюнництва у Криму. Під час цвітіння тютюн страждав від захворювання демир-пас. Лист, ушкоджений демир-пасом, сильно втрачав у якості, ставав легким, згорав як папір, його відносили вже до 3-го класу або у брак і коштував він у 5-6 разів нижче за якісний тютюн [ 10,с. 1 -2]. Тривалий час вважали, що саджанці тютюну заражаються у парнику, тому обробку від захворювання проводили лише там. Мокржецький С. виявив, що саджанці заражуються на плантації, тому їх обробку треба проводити саме у відкритому ґрунті відваром тютюну, мильною водою або керосиновою емульсією [8,с.22-24]. Вчений вважав, що для нормального розвитку тютюну необхідно літо з дощами, територія посадки має провітрюватись, обробка саджанців має проводитись персидським порошком. А у якості засобів боротьби зі шкідником запропонував обприскування відваром махорки або тютюновим екстрактом, мильною водою, розчином керосину і мила. Такі емульсії вбивали трипсів і зовсім не ушкоджували тютюн [ 10,с.З-5].

У Криму, незважаючи на різноманітні урядові зусилля, поступово занепадало шовківництво. Різні захворювання шовковичного черв'яка (наприклад, пебріна) знищували усі позитивні наробітки у розвитку шовківництва [14,с,11]. Покращенню стану справи сприяла науково-освітня діяльність природничо-історичного музею Таврійської губернії. Установа проводила демонстрації годування черв'яків, замору коконів, їхньої розмотки, отримання грени, широку популяризацію усіх відомостей, що мали відношення до галузі [36,с. 147]. У 1899 р. Департамент землеробства командирував С.Мокржецького у Одесу, Кишинів і Миколаїв для розробки деяких питань з прикладної ентомології, у тому числі шовківничної справи. Вчений дослідив чинники слабкого і повільного розвитку шовківництва: ними виявились традиційні звички населення займатись іншими галузями і відсутність ринку збуту сировини. Мокржецький С. у статті «К вопросу

об организации шелководного дела при Таврической Губернской Земской Управе в Симферополе» запропонував конкретні кроки для організації справи: при ентомологічному кабінеті заготовити якісні за ринковими цінами кокони, щоб мати можливість роздавати їх усім бажаючим, створити розплідник шовковиці, у декількох місцях губернії при народних школах організувати демонстративний показ харчування черв'яків, інші операції шовківництва, розмотку коконів тощо [ 14,с.8-9,12].

У статті «Успехи сельскохозяйственной энтомологии в России за последнюю четверть века» С. Мокржецький підбив підсумки напрацювань суспільства і держави у напрямку успішної боротьби зі шкідниками рослин, іншими тваринами, рослинними паразитам та відмітив, що склалася певна спадкоємність ідей сільськогосподарської ентомології, а завдяки з'їздам з'явилась велика кількість установ, що сприяли більш правильній боротьбі зі шкідниками [32,с.3].

З метою поліпшення бджільництва професор досліджував умови зростання медоносних рослин. Він вважав, що для них необхідний вологий теплий клімат. Нектар тютюну С. Мокржецький вважав шкідливим для бджіл, оскільки вони від нього гинули, особливо взимку, а мед ставав гірким на смак. Загалом вчений описав більш 70 медоносних рослин. Він дослідив, що кримська флора заключає у собі багато медоносних рослин, але через особливості клімату, швидко минаючій і жаркій весні, постійних північно-західним вітрам, медоносність рослин і збір меду схильні до сильних коливань і часто ставлять бджолярів у скрутне положення. Як варіант вирішення цієї проблеми, вчений запропонував штучний посів медоносних рослин, але тих, що пристосовані до місцевого клімату і ґрунту [ 13,с.2-12].

Дуже цінним, цікавим, актуальним і сьогодні є нарис С.Мокржецького «Фауна Крыма», що містить багато корисної інформації щодо ссавців, птиць, плазунів і земноводних, молюсків, членистоногих, фауну печер, походження фауни півострову [33].

У Криму доволі гострим було питання надання населенню питної та зрошувальної води. Часто санітарно-епідеміологічний стан води не відповідав нормам, що призводило до погіршення здоров'я населення. Саме ці проблеми підіймав вчений на зборах у різних установах, публікував статті («О Некоторых животных, найденных в колодезной воде в Крыму»), оскільки вважав вкрай необхідним їх вирішення [25,с. 1-3].

Науковий світогляд С.Мокржецького формувався під впливом передової наукової думки у галузі ентомології зарубіжних та вітчизняних вчених. Наукова спадщина науковця пов'язана із завданнями, які ставилися перед сільськогосподарською наукою на той час. Наукові розробки

С.Мокржецького у боротьбі із різноманітними шкідниками в провідних галузях сільського господарства Криму мали важливе практичне значення на шляху їх покращення. Активна літературна і публіцистична діяльність у наукових, науково-популярних журналах, листування із представниками наукової громадськості, викладацька робота, масштабність діяльності, забезпечували С.Мокржецькому визнання серед вчених Російської імперії і світу.

Список використаних джерел

1. Базалий И.П. Первый губернский энтомолог // Известия Крымского Республиканского краеведческого музея. №6, 1994. с. 27-36.

2. Базалий И.П. Сигизмунд Мокржецкий: первый губернский энтомолог и первый директор музея // Крымское время. 1994. 25 декабря. с. 7.

3. Мокржецкий С., Брагина А. О лабораторном разведении яйцеедов Trichogramma semblidis Aur. u Trichogramma fasciatum Р. и температурные опыты над ними. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1916.-13 с.

4. Мокржецкий С.А. Бобовые растения (насекомые их). Оттиск: Полная энциклопедия русского сельского хозяйства в 10-ти т. Под ред. Проф.

5. А.Ф. Рудзкого. Издание А.Ф, Девриена, СПб. б. м., б. г. Ст. 448-459.

6. Мокржецкий С.А. В интересах охраны садов от вредных насекомых и грибных болезней. Оттиск. б. м., б. г. 23 с.

7. Мокржецкий С,А. Внутренняя терапия и внекорневое питание растений. Вредные насекомые. Консультативная деятельность. С.А. Мокржецкого. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1905. 47 с.

8. Мокржецкий С, А. Вредные животные и растения в Таврической губернии, наблюдавшиеся в 1893 г. Симферополь, 1893. 8 с.

9. Мокржецкий С, А. Вредные животные и растения в Таврической губернии по наблюдениям 1898 г. с указанием мер борьбы С,А. Мокржецкого. Симферополь: Типография Спиро, 1898. VII, 36, V с.

10. Мокржецкий С.А. Грушевый пилилыцик (Hoplocmpa brevis klug)

11. С.А.Мокржецкого. Оттиск: Вестник садоводства, плодоводства и огородничества. №12, 1907. б. м.: Типо-литография «Герольд», 1907. 6 с.

12. Мокржецкий С,А. Демир-Пас. Болезнь табака в Крыму, С,А. Мокржецкого, Губернского энтомолога. Симферополь: Типография Спиро, 1898. 5 с., 1 л. табл.

13. Мокржецкий С, А. Защита ценных культур от заморозков. Симферополь: Типография Спиро, б. г. 7 с.

14. Мокржецкий С,А. Зона и головня на хлебах и меры борьбы с этими болезнями. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1904. 9 с.

15. Мокржецкий С,А. К вопросу о медоносных растениях Таврической губернии. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, б. г. 12 с.

16. Мокржецкий С.А. К вопросу об организации шелководного дела при Таврической Губернской Земской Управе в Симферополе. Симферополь, б. г. 13 с.

17. Мокржецкий С.А. Как бороться с зоною. Энтомолога Таврического Губернского Земства С,А. Мокржецкого. Симферополь: Типография Спиро, 1897.-9 с.

18. Мокржецкий С.А. Кормовые травы (вредные насекомые их). б. м., б. г. 6 с.

19. Мокржецкий С.А. Короед в плодовых садах Крыма и борьба с ним. Сообщил С,А. Мокржецкий. Симферополь: Типография Синани, 1903. 4 с.

20. Мокржецкий С.А. Кровяная тля в Крыму С. Мокржецкого. СПб.: Типография Добродеева, 1896. 12 с.

21. Мокржецкий С,А. Луговой мотылек. Его жизнь и меры борьбы с ним. 3-є изд. СПб.: Типография М. Меркушева, 1902. 29 с. (Министерство земледелия и государственных имуществ, Департамент Земледелия).

22. Мокржецкий С,А. Наставление для борьбы с стеблевой совкою, пилильщиком, зерновым червем и зоною / Сост. С,А. Мокржецким, энтомологом Таврического Губернского Земства. Симферополь: Паровая типография Спиро, 1896. 7 с.

23. Мокржецкий С.А. Некоторые наблюдения над циклом полового развития Schizoneura Lanigera Hausm. Оттиск: Записки Новороссийского общества естествоиспытателей. Т. XXI. Вып. 1. Симферополь, 1895. б. м., б. г. 6 с.

24. Мокржецкий С,А. О борьбе с мышами. б. м., б. г. 8 с.

25. Мокржецкий С,А. О внутренней терапии и внекорневом питании растений. Из отчета о деятельности Губернского энтомолога Таврического Земства

26. С.А. Мокржецкого за 1904 г. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1904. 23 с.

27. Мокржецкий С,А. О гессенской мухе и о мерах борьбы с нею. Феодосия: Типография Косенко, 1908. 4 с.

28. Мокржецкий С,А. О некоторых животных, найденных в колодезной воде в Крыму. Оттиск: Крымский вестник. № 318 б .м., б. г. 11 с.

29. Мокржецкий С.А. О новом методе питания и лечения деревьев

30. С,А. Мокржецким. СПб.: Типография Меркушева, б. г. 5 с.

31. Мокржецкий С, А. Об опрыскивании плодовых деревьев мышьяковистыми препаратами вообще и мышьяковистою известью в частности. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1910. 5 с.

32. Мокржецкий С,А. Опыт дезинфекции виноградной лозы при помощи паров синильной кислоты (фумигации) // Записки Симферопольского отдела Императорского Российского общества садоводов. Декабрь, 1909. с. 523-527.

33. Мокржецкий С,А. Парижская или швейнфуртская зелень и некоторые другие составы против насекомых плодовых садов. 4-е переработанное и дополненное издание. Харьков: Изд-во Петрова, 1901. 59 с.

34. Мокржецкий С.А. Салгирская помологическая станция. Краткий очерк ее деятельности за 1913-1915 организационные годы. Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1916. 40 с., 18 л. табл.

35. Мокржецкий С.А. Современное состояние вопроса о борьбе с вредителями и грибными болезнями плодовых деревьев и виноградной лозы в Крыму,

36. С.А. Мокржецкого. б. м., б. г. 36 с.

37. Мокржецкий С.А. Успехи сельскохозяйственной энтомологии в России за последнюю четверть века. Оттиск: Труды естественно-исторического музея Таврического Губернского Земства. Т. 1,1912. Симферополь: Типография Тавр. Губ. Земства, 1912. 19 с.

38. Мокржецкий С.А. Фауна Крыма. Очерк. Оттиск из книги «КрымПутеводитель». Симферополь: Типография Тавр. Губ. Земства, 1914. 33 с.

39. Мокржецкий С.А. Филлоксера. Ее жизнь по новым исследованиям, меры борьбы с нею и способы дезинфекции посадочного материала. Симферополь: Изд-во Таврическо-Екатеринославского комитета виноградарства и виноделия, 1915. 99 с., 4 л. табл,, 1 л. план.

40. Мокржецкий С.А. Яблочная плодожорка (carrocapsa pomonella Linne). Естественная история плодожорки, значение ее в плодоводстве и меры борьбы с нею. Сост по книге «The Codling Moth» M.V. Sligeiianda... с дополнение относительно России. Симферополь: Типография Спнани, 1902. 92 с., 2 л. табл.

41. Черненко К.О. Становлення і розвиток природознавчих досліджень в Криму (кінець XVIII початок XX століття): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.07 / Центр науково-технічного потенціалу й історії науки ім. Г.Н. Доброва HAH України. K., 1998. 209 с.

42. Шубина Т.В. Роза для С.А. Мокржецкого (к 130-летию со дня рождения) // Известия КРКМ. 1995. №10. С, 39-46.

43. Щербаков Ф.С, По поводу 20-летия деятельности С.А. Мокржецкого. Симферополь, 1912,10с.

44. Howard, L.O. A history of applied entomology. Washington, 1930. 564 pp.,

45. pis.

46. Howard, L.O. Fighting the insects. The story of an entomologist, telling of the life and experiences of the writer. New York, 1933. 333 pp.

Размещено на Allbest.ru