Технології годівлі риби

Размещено на http://allbest.ru/

Загальні принципи нормування годівлі риби

Використання кормів при виробництві рибопосадкового матеріалу, товарної риби, формуванні й утриманні ремонтно-маточних стад є визначальним фактором сучасного рибництва. Водночас отримання високоякісних кормів потребує вихідної сировини, яка характеризується багатокомпонентністю і є досить витратним виробництвом.

Останнє споживає значні обсяги енергоносіїв, що істотно відбивається на собівартості кормів. З нарощуванням обсягів виробництва риби досить тісно пов'язане підвищення інтенсивності годівлі, зростання вартості комбікормів у зв'язку з необхідністю їх збагачення протеїном за рахунок компонентів тваринного походження. Все це робить частку витрат підприємства на годівлю риби досить вагомою, великою мірою визначає собівартість продукції і впливає на ціноутворення. [2]

Таблиця 1 Природна рибопродуктивність коропа для лісостепової зони кг, га Зона України Ґрунти

Отже, з даних таблиці видно, що найкраща рибопродуктивність для лісостепової зони спостерігається на високопродуктивних ґрунтах, а з низькопродуктивних найкраще підходять піщані ґрунти і солончаки.

Звідси із суто комерційного погляду очевидно, що раціональне використання кормів має виняткове значення. Слід зазначити, що раціональне використання кормів у процесі виробництва риби дасть змогу не тільки скоротити витрати і знизити собівартість продукції, а й сприятиме поліпшенню стану навколишнього середовища. Розроблені технології годівлі риби з урахуванням цих аспектів забезпечать для виробництва екологічно змістовніші принципи використання штучних кормів, що відповідає цілям енергоресурсо-збереження і має певні екологічні переваги.

На сучасному етапі розвитку рибництва раціональне використання кормових засобів є складовою частиною у технології годівлі риби. Остання передбачає оптимальне використання комбікормів для отримання високої рибопродуктивності з найменшими витратами кормів на приріст маси риби. При цьому слід добиватися таких кількісних і якісних параметрів кормів, які б повністю забезпечили нормальний перебіг фізіологічних процесів з урахуванням вікової і видової специфіки культивованих риб.

Раціональна годівля риби можлива лише за умов її нормування залежне від поживної якості кормів, щільності посадки риби у полікультурі, кількісних і якісних показників природної кормової бази, фізіологічного стану риби. Особливу увагу слід приділяти отриманню оперативної інформації динамічного характеру стосовно головних фізико-хімічних параметрів акваторій, на базі яких, здійснюють культивування риб та їх годівлю. При вирощуванні риби у спеціалізованих ставах, пристосованих природних або штучних водоймах досить значущою є інформація щодо чисельності і біомаси кормових гідробіонтів, тобто рівня розвитку природної кормової бази, динаміки окремих її компонентів у часі і просторі.

Одним з найважливіших елементів раціонального використання кормів є нормування годівлі риби, яке ґрунтується на забезпеченні постійного споживання рибою повноцінного корму для підтримування її нормального фізіологічного стану, максимального утворення продукції і формування повноцінних статевих продуктів у ремонтних груп і плідників риб. [2, 8]

короповий риба годівля раціон

Таблиця 2 Добова норма гранульованих комбікормів з вмістом протеїну 26 % і вище для цьоголіток коропа в головний період годівлі (% маси тіла риб)Температура води ° С Середня маса цьоголіток коропа, г

З даних таблиці ми бачимо, що при підвищенні температури добову норму комбікормів потрібно збільшувати, а при зниженні температури - зменшувати. Щодо маси тіла риб, то при збільшенні її, добову норму постійно потрібно зменшувати.

Недостатня і надмірна годівля риби шкідлива і негативно впливає на результативність вирощування, є збитковою для рибних господарств. У першому випадку, за недостатньої годівлі риби, знижуються показники приросту маси і плодючість, підвищуються витрати корму на одиницю продукції, дещо послаблюється резистентність організму, зростає сприйнятливість до захворювань. У другому випадку, за надмірної годівлі риби, особливо за умов індустріального вирощування, виникає ожиріння, порушуються обмінні процеси, що негативно впливає на показники продуктивності і систему відтворення.

У рибницьких господарствах України максимальну кількість корму згодовують за температури води 25-27°С. З подальшим підвищенням температури води норму годівлі дещо скорочують, щоб запобігти погіршенню кисневого режиму і перевитратам кормів на приріст маси риби. За температури води 30°С і вище годівлю доцільно тимчасово припинити або знизити добову норму до 80-90%. У середньому за вегетаційний період добові норми годівлі дволіток коропа мають становити 5,5-6% маси риби.

У зв'язку з цим годівля риби за науково-обґрунтованими нормами є одним із засобів організації раціонального рибництва за інтенсивного вирощування риби у ставових господарствах і господарствах індустріального, типу, При цьому доцільно оперувати поняттям норма годівлі, під яким слід розуміти кількість корму з відповідними набором і співвідношенням поживних речовин та енергії, що здатна задовольнити потреби вирощуваної риби і забезпечити її нормальний фізіологічний стан для отримання високої продуктивності і нормального розвитку системи відтворення. На понятті "норма годівлі" логічно ґрунтується концепція нормування годівлі риби, тобто годівля риби за нормами, які передбачають комплексну оцінку харчових раціонів.

Нормування годівлі риби формується залежно від виду риб, їх віку, маси, фізіологічного стану, рівня продуктивності і плодючості. Слід враховувати, що риба має отримувати за раціоном оптимальну кількість протеїну, жиру, вуглеводів та енергії, а також вітамінів і мінеральних речовин, що забезпечить оптимізацію годівлі. .

У зв'язку з розвитком наукового напряму щодо нормування годівлі риби, визначено певні терміни і термінологію, стосовно головних понять норм і нормованої годівлі. До цих понять належать такі: раціон, рівні загального, протеїнового, амінокислотного, енергетичного, вітамінного і мінерального живлення.

Під раціоном розуміють необхідну кількість якісних кормів, яка б відповідала визначеним нормам потреби риби у поживних речовинах, енергії, вітамінах, макро- і мікроелементах для отримання певного рівня продуктивності на фоні нормального фізіологічного стану риби. Розрізнюють добовий раціон, під яким розуміють кількість повноцінного корму, потрібного для годівлі риби, упродовж доби. Його подають в одиницях маси або у відсотках маси риби і коригують залежно від температури води і вмісту розчиненого у воді кисню. Загальну масу корму, яку визначено для згодовування рибі упродовж доби, розподіляють на однакові порції, кількість яких залежить від гідрохімічних і гідробіологічних показників, віку і фізіологічного стану риби.

На практиці досить поширені різні поняття рівнів годівлі, або живлення, риби. Під рівнем загального живлення (годівлі) розуміють фактичні кількості поживних речовин та енергії корму, які були спожиті рибою протягом доби, виражені у відсотках. Рівень протеїнового живлення відповідає кількості сирого протеїну, спожитого рибою, відносно сухої речовини корму, виражають у відсотках. Рівень амінокислотного живлення - відношення кількості амінокислот, спожитих рибою, до кількості сирого протеїну або до сухої речовини корму, виражене у відсотках. Під рівнем вітамінного живлення розуміють відносний вміст вітамінів в одиниці корму, що дає змогу виділити корми з різними концентраціями вітамінів.

Для всіх живих організмів характерна витрата частини корму на енергетичні потреби, які досить варіабельні у різних видів, що повною мірою стосується і риб. У зв'язку з цим енергетичний аспект у годівлі риб має досить вагоме значення, що орієнтує на потребу енергетичної оцінки кормів, для чого використовують відповідні поняття. [2]

Енергетична поживність корму - це загальна кількість енергії, яка утримується у кормовому протеїні, жирах і вуглеводах. Сумарну енергію, яка надходить із спожитим кормом до організму риби, називають валовою енергією. Проте організм риби не здатний повністю використати валову енергію, бо її доступність визначається ступенем перетравлюваності поживних речовин, який не може бути стовідсотковим. У зв'язку з цим використовують поняття перетравлюваної енергії, яка є часткою валової енергії, яка надійшла з кормом, за винятком енергії, що залишилася в екскрементах. Для поглибленого розуміння вживають поняття обмінної фізіологічно доступної енергії, до якої належить частка перетравлюваної енергії, тобто чиста енергія, що бере участь у перетворенні органічних сполук у процесі їх всмоктування з травної системи. У зв'язку з потребою енергетичного забезпечення відповідних функцій організму виділяють енергію генеративного обміну, яка йде на забезпечення формування статевих функцій риби.

Для забезпечення нормованої годівлі риб розробляють норми і раціони згодовування комбікормів на певний проміжок часу. Виділяють раціони різної тривалості (добові, декадні, місячні, сезонні) для годівлі різновікових груп риб у ставах, лотках, басейнах, саджалках. Залежно від приросту маси та наявності кормів у господарстві норми згодовування комбікормів можуть піддаватись оперативному коригуванню. .

У разі визначення добової кількості корму згідно з нормами потрібно враховувати температуру води, вміст розчиненого у ній кисню, поживність кормових компонентів, споживаність корму і рівень розвитку природної кормової бази.

Складання кормових раціонів на тривалий період досить проблематичне, бо за цей період можуть істотно змінитися температурні умови зовнішнього середовища і рівень розвитку природної кормової бази, що потрібно постійно враховувати у практичній роботі. У разі формування короткочасних кормових раціонів слід брати до уваги зону рибництва, де розташоване рибне господарство, площу водойм, концентрацію риби на одиниці площі або об'єму, структуру полікультури.

Нормована годівля риби може бути ефективно застосована тільки за умов, коли всі зазначені фактори запрацюють у сукупності, синхронно і забезпечуватимуть реалізацію виробничого завдання. Кількість корму, розрахована згідно з нормами і згодовувана рибі, за інших однакових факторів, залежить від площі водойми і може досягати декількох десятків тонн на добу. У цьому разі потрібно якнайчіткіше визначити, як ефективніше згодувати комбікорми, які технологічні схеми і механізми слід застосовувати для їх роздавання. Комбікорми у ставових господарствах згодовують за "кормовими місцями" з берегової лінії, з човна, за допомогою автогодівниць, або за "кормовими доріжками", використовуючи при цьому кормороздавачі різних конструкцій.

Досить важливим елементом організації нормованої годівлі риби є кількість годівель упродовж світлової частини доби. Наука і практика рекомендують згодовувати добову норму за один або два прийоми протягом дня. Зазвичай у рибницьких господарствах рибу годують двічі: зранку до 9 год та після обіду до 16 год. Багаторазову годівлю коропа у ставах необхідно проводити з урахуванням швидкості проходження їжі по його кишечнику, що, у свою чергу, залежить від температури води. Наприклад, підвищення температури води з 10-15 до 20-28 °С збільшує швидкість проходження їжі по кишечнику риби з 18-17 до 7-4 год. У зв'язку з цим кількість годівель слід визначати з урахуванням фізіології травлення. Проте, як показують дані спостережень, збільшення частоти годівель за світловий день пов'язане з підвищенням витрат на оплату праці, зростанням витрат палива і мастильних матеріалів, іншими додатковими витратами. Отже, число годівель потрібно оцінювати за категоріями економічної доцільності у кожному конкретному випадку. і За інших однакових факторів годівлю риби раціонально проводити з суворим дотриманням певних годин, що зумовлено виробленням у риб у процесі годівлі численних умовних рефлексів, що має важливе значення для оптимізації використання кормів. При цьому риба споживає корми досить швидко і без залишків.

Нормування годівлі різновікових груп лососевих, осетрових, сомових риб, вирощуваних у лотках, саджалках і басейнах, дещо відрізняється від нормування годівлі в разі вирощування у ставових умовах. У першому випадку вирощують рибу за умов практично повної відсутності у раціоні природної їжі. Головні поживні речовини надходять тільки з штучними кормами, кількість яких розраховують за нормами, вираженими у відсотках маси тіла риб. Добовий кормовий раціон однаковими частинами розподіляють на число годівель упродовж світлового дня, які визначають залежно від температури води і фізіологічного стану риб. У період підрощування личинок у лотках їх годують через кожні 1-2 год, у разі вирощування товарної риби - через 2-4 год з використанням автогодівниць, кормороздавачів або вручну. Така годівля в умовах індустріальних рибницьких господарств економічно виправдана і компенсується відповідним приростом рибопродуктивності та економією кормів.

В основу системи раціональної годівлі риб у разі вирощування у ставових або індустріальних господарствах покладено принцип найекономнішого використання поживних речовин корму та отримання максимальної рибопродуктивності. Незважаючи на певну загальність концепції, кожне рибне господарство має свій оптимум, за яким у кожному конкретному випадку формується відповідна схема робіт щодо годівлі риби. Під час розробляння будь-якої системи або схеми нормованої годівлі риби фахівець має регулярно контролювати повноцінність годівлі з урахуванням різних умов вирощування. Інтенсифікація ставового рибництва і вирощування риби індустріальними методами з використанням відпрацьованих теплих вод енергетичних об'єктів ґрунтується на повноцінній нормованій годівлі риб. За умов регулярного згодовування рибам незбалансованих кормосумішей та ігнорування принципу нормування годівлі простежується стійка тенденція систематичного падіння рибопродуктивності, що супроводжується порушеннями обміну речовин, аномаліями фізіологічного стану риби, зниженням опірності організму хворобам, що призводить до їх захворювання і загибелі.

У зв'язку з цим значення контролю за повноцінністю нормованої годівлі риби важко переоцінити. У комплекс заходів щодо такого контролю входять: контроль за якістю кормів, відповідності комбікормів, їх компонентів і кормових засобів вимогам державних стандартів. Поживну якість комбікормів та їхніх компонентів визначають у лабораторних умовах проведенням відповідних аналізів.

Повноцінність нормованої годівлі риби можна визначати і за допомогою рибницьких критеріїв, які ґрунтуються на продуктивній дії кормів у процесі виробництва рибопосадкового матеріалу і товарної риби, в разі вирощування й утримування ремонтно-маточного матеріалу. До таких рибницьких тестів належать: приріст маси, рибопродуктивність, якість продукції, витрати кормів на одиницю рибопродукції, кількість і якість статевих продуктів, стан здоров'я різновікових груп риб.

Певний інтерес, у зв'язку із загальною проблемою, становить контроль за деякими інтер'єрними показниками риб. Повноцінність нормованої годівлі можна проконтролювати за фізіолого-біохімічними показниками вирощуваної риби. Наприклад, рівень протеїнового живлення риби можна схарактеризувати за вмістом у крові гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, за змінами у лейкоцитарній формулі, концентрацією у сироватці крові білка та його фракцій; інтенсивність вуглеводного обміну - за вмістом у крові глюкози і глікогену; рівень жирового обміну і стан кислотно-лужної рівноваги - за вмістом кетонових тілець у крові.

Враховуючи значущість вітамінів, обов'язково потрібно контролювати вітамінну забезпеченість риби в період її вирощування. Особливу увагу слід приділяти вітаміну А, оцінюючи вміст у крові каротину, і вітамінам групи В. Важливу роль в обмінних процесах відіграють мінеральні речовини, забезпеченість якими визначають за їх вмістом у сироватці крові риб.

Повноцінність нормованої годівлі треба контролювати за рибницькими показниками проведенням регулярних контрольних виловів, які виконують через кожні 10-15 діб, та шляхом фізіолого-біохімічних досліджень, які здійснюють через кожні 30 діб. У разі виявлення певних відхилень у показниках від норми слід оперативно вносити корективи у раціони, аналізуючи головні параметри зовнішнього середовища.

Очевидні переваги нормованої годівлі безсумнівні. Водночас видоспецифічні особливості анатомії і фізіології травлення культивованих видів риб демонструють досить виражене різноманіття у цьому аспекті. Це зумовлює доцільність впровадження диференційованого підходу до вирішення проблеми нормованої годівлі різних видів і екологічних груп риб. Особливо варто підкреслити значущість факту, стосовно якого практично всі види риб демонструють досить виражену здатність до зміни характеру живлення упродовж свого життя, що пов'язано з анатомо-фізіологічними віковими особливостями.

Нормування годівлі коропових риб

Сучасне рибне господарство ґрунтується на полікультурі коропа і представників далекосхідної іхтіофауни з родини коропових, серед яких домінуюча роль належить білому і строкатому товстолобикам та гібридним формам цих видів. Дещо менше значення має білий амур. У зв'язку з цим доцільно викласти матеріали стосовно годівлі цієї систематичної групи риб у послідовності, що передбачає вікові аспекти.

Годівлю цьоголіток у вирощувальних ставах доцільно проводити в один і той самий час, не менше ніж двічі упродовж світлової частини доби. Першу годівлю бажано проводити о 7-9 год ранку після визначення температури води і вмісту розчиненого у ній кисню. Корми доцільно згодовувати за кормовими місцями-майданчиками розміром 3 х 3 м, число яких визначають за співвідношенням: 1 кормове місце-майданчик на 8-10 тис. цьоголіток. Іноді корми вносять по кормових доріжках завширшки 5-6 м, які розмічають кілками.

Найраціональніша годівля в разі вирощування рибопосадкового матеріалу пов'язана з оптимізацією співвідношення кормів природного і штучного походження, яке відповідає потребам організму.

У зв'язку зі зростанням інтересу до пасовищної полікультури у рибогосподарську сферу залучаються водойми, придатність яких пов'язана з виконанням меліоративних робіт, орієнтованих на пригнічення розвитку макрофі-тів. Це завдання доцільно вирішувати біологічними засобами, серед яких реальні переваги належать використанню білого амура. У зв'язку з цим в останні роки простежується певна тенденція до розширення обсягів виробництва рибопосадкового матеріалу білого амура, що потребує його годівлі. [2,5]

Характер живлення білого амура упродовж першого місяця життя свідчить про поступовий перехід від харчування зоопланктоном до споживання водних рослин.

Годівля дволіток. Ставове тепловодне рибництво пройшло досить довгий шлях свого розвитку і, згідно з європейською специфікою, головним його об'єктом досі залишається короп, який має найвищий ринковий попит. У зв'язку з цим, аналогічно різним напрямам тваринництва, існує галузь коропівництва. Тому, розглядаючи питання можливості використання кормів у годівлі риби, доцільно акцентувати увагу на коропі, оскільки він як у моно-, так і в полікультурі залишається практично єдиним компонентом, штучна годівля якого є виправданою і раціональною.

Природна рибопродуктивність дволіток коропа у різних ґрунтово-кліматичних зонах України має досить виражену варіабельність.

У рибницьких господарствах України максимальну кількість корму згодовують за температури води 25-27 °С.

У середньому за вегетаційний період добові норми годівлі дволіток коропа мають становити на Поліссі 6,0-6,5 %, у Лісостеповій зоні 5,5-6,0, у Степовій - 4,5-5,5 % маси риби.

Коригування годівлі товарного коропа, представленого дволітками з масою тіла в межах галузевих стандартів, за визначальними фізико-хімічними параметрами з урахуванням маси особин на момент згодовування кормів забезпечує не тільки раціональне використання кормів, а й сприяє поліпшенню середовища існування риб.

Напровесні, після зимівлі рівень резервних поживних речовин у тілі одноліток коропа досить низький, їх організм ослаблений, що знижує ефективність пошуку природної їжі, яка до того ж на початку цього періоду малорозвинена, тому на рибницьких господарствах потрібно проводити годівлю комбікормом, що містить не менше 23 % протеїну.

Режим годівлі передбачає протягом першого тижня згодовувати корми лише 2-3 рази, після чого рибу переводять на щоденну годівлю з 1-3 разовим роздаванням кормів. [5,4,10]

Використання кормів рослинного і тваринного походження

В умовах рибного господарства, де головними компонентами полікультури є короп і далекосхідні риби (білий і строкатий товстолобики, їх гібридні форми, білий амур), використовують відповідні рецептури кормів з урахуванням вікових особливостей об'єктів вирощування.

Більшість господарств одержують товарну продукцію, яка представлена дволітками або рибою віком 16-19 міс.

Екстенсивна форма, або пасовищна аквакультура, не потребує годівлі риби, іншими словами, вирощування відбувається за рахунок споживання кормів природного походження, а рибопродуктивність називають природною. За пасовищної аквакультури відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і культивованих вікових груп за рахунок коропа можна одержати 85-320, білого товстолобика - 150-450, строкатого товстолобика або гібридних форм - 100-250, білого амура - 50-110 кг/га природної рибопродуктивності. За бажання збільшити її без застосування штучних кормів використовують органо-мінеральні добрива, які стимулюють розвиток кормових організмів, що опосередковано забезпечує зростання виходу рибної продукції з одиниці водної площі. Проте інтенсивність впровадження цього заходу має певні кордони і лімітована можливим погіршенням якості середовища до критичних меж.

З метою подальшого збільшення рибопродуктивності ставів, малих і середніх водосховищ, водойм-охолодників потрібно застосовувати цілеспрямовану годівлю коропа. Залежно від особливостей відповідних акваторій, техніка годівлі може бути різною, але застосування кормів стає головним елементом у нарощуванні рибопродуктивності.

Стосовно далекосхідних риб, яких частіше називають рослиноїдними і концентрація яких на одиниці площі наближається до щільності посадки коропа, а іноді й перевищує її, проблеми годівлі практично не існує.

В ставових рибних господарствах і в разі індустріального її вирощування, раціони риб побудовані на багатокомпонентній основі. При цьому виняткова роль належить протеїну, який є сукупністю протеїнів рослинного і тваринного походження. Середня кількість компонентів у кормових сумішах високої якості коливається в межах 9-12, що не виключає можливості додаткового включення вітамінів, мінеральних речовин, біологічно активних препаратів.

Оптимізоване використання кормів рослинного і тваринного походження є однією з глобальних проблем сучасного рибництва. Успішність її вирішення значною мірою залежить від рівня професійної кваліфікації науковців і виробників, які працюють у системі рибного господарства. [5,2]

Використання кормів при виробництві рибопосадкового матеріалу, товарної риби, формування й утримання ремонтно-маточних стад є визначальним фактором сучасного рибництва. Водночас отримання високоякісних кормів потребує вихідної сировини, яка характеризується багатокомпонентністю і є досить витратним виробництвом.

Одним з найважливіших елементів раціонального використання кормів є нормування годівлі риби, яке ґрунтується на забезпеченні постійного споживання рибою повноцінного корму для підтримування її нормального фізіологічного стану, максимального утворення продукції і формування повноцінних статевих продуктів у ремонтних груп і плідників риб [4, 45].

Нормування годівлі риби формується залежно від виду риб, їх віку, маси, фізіологічного стану, рівня продуктивності і плодючості. Слід враховувати, що риба має отримувати за раціоном оптимальну кількість протеїну, жиру, вуглеводів та енергії, а також вітамінів і мінеральних речовин, що забезпечить оптимізацію годівлі.

Під раціоном розуміють необхідну кількість якісних кормів, яка б відповідала визначеним нормам потреби риби у поживних речовинах, енергії, вітамінах, макро- і мікроелементах для отримання певного рівня продуктивності на фоні нормального фізіологічного стану риби. Розрізнюють добовий раціон, під яким розуміють кількість повноцінного корму, потрібного для годівлі риби, упродовж доби. Його подають в одиницях маси або у відсотках маси риби і коригують залежно від температури води і вмісту розчиненого у воді кисню. Загальну масу корму, яку визначено для згодовування риби упродовж доби, розподіляють на однакові порції, кількість яких залежить від гідрохімічних і гідробіологічних показників, віку і фізіологічного стану риби [7, 16-17].

Для всіх живих організмів характерна витрата частини корму на енергетичні потреби, які досить варіабельні у різних видів, що повною мірою стосується і риб. У зв'язку з цим енергетичний аспект у годівлі риб має досить вагоме значення, що орієнтує на потребу енергетичної оцінки кормів, для чого використовують відповідні поняття. Енергетична поживність корму - це загальна кількість енергії, яка утримується у кормовому протеїні, жирах і вуглеводах.

Досить важливим елементом організації нормованої годівлі риби є кількість годівель упродовж світлової частини доби. Наука і практика рекомендують згодовувати добову норму за один або два прийоми протягом дня. Зазвичай у рибницьких господарствах рибу годують двічі: зранку до 9 год. та після обіду до 16 год. Багаторазову годівлю коропа у ставах необхідно проводити з урахуванням швидкості проходження їжі по його кишечнику, що, у свою чергу, залежить від температури води. Наприклад, підвищення температури води з 10-15 до 20-28°С збільшує швидкість проходження їжі по кишечнику риби з 18-17 до 7-4 год. У зв'язку з цим кількість годівель слід визначати з урахуванням фізіології травлення. Проте, як показують дані спостережень, збільшення частоти годівель за світловий день пов'язане з підвищенням витрат на оплату праці, зростанням витрат палива і мастильних матеріалів, іншими додатковими витратами. Отже, число годівель потрібно оцінювати за категоріями економічної доцільності у кожному конкретному випадку [7,51].

Повноцінність нормованої годівлі треба контролювати за рибницькими показниками, проведенням регулярних контрольних виловів, які виконують через кожні 10-15 діб, та шляхом фізіолого-біохімічних досліджень, які здійснюють через кожні 30 діб. У разі виявлення певних відхилень у показниках від норми слід оперативно вносити корективи у раціони, аналізуючи головні параметри зовнішнього середовища.

Очевидні переваги нормованої годівлі безсумнівні. Водночас видоспецифічні особливості анатомії і фізіології травлення культивованих видів риб демонструють досить виражене різноманіття у цьому аспекті. Це зумовлює доцільність впровадження диференційованого підходу до вирішення проблеми нормованої годівлі різних видів і екологічних груп риб. Особливо варто підкреслити значущість факту, стосовно якого практично всі види риб демонструють досить виражену здатність до зміни характеру живлення упродовж свого життя, що пов'язано з анатомо-фізіологічними віковими особливостями [6,28].

Сучасне традиційне тепловодне рибне господарство ґрунтується на полікультурі коропа і представників далекосхідної іхтіофауни з родини коропових, серед яких домінуюча роль належить білому і строкатому товстолобикам та гібридним формам цих видів. Дещо менше значення має білий амур. У зв'язку з цим доцільно викласти матеріали стосовно годівлі цієї систематичної групи риб у послідовності, що передбачає вікові аспекти.

Годівля личинок. Личинок коропових риб найчастіше підрощують з використанням стартових комбікормів, але при цьому слід враховувати особливості їх розвитку і зміни низки морфологічних ознак, що доцільно розглядати під кутом етапності раннього пост ембріогенезу [14,43].

Підрощування личинок у лотках. Личинки у стандартних лотках з робочим об'ємом води 1,0 м3 підрощують за щільності посадки 200 тис. шт./м3. Зауважимо, що природні кормові організми у лотках практично відсутні. У зв'язку з цим головним кормом є спеціально розроблені стартові комбікорми, які обов'язково мають бути збагачені вітамінно-мінеральними преміксами. Незважаючи на це, до стартових комбікормів рекомендують додавати і відповідну частку живого зоопланктону. Сумарний добовий раціон має становити 30-38% маси личинок. 50% приросту потрібно отримувати за рахунок зоопланктону і 50% - за рахунок стартових комбікормів. Рекомендовані норми годівлі зоопланктоном у перші п'ять днів підрощування становлять до 150 г. щоденно на лоток, у другі - до 200, у треті - до 250 г. Пропоновану кількість живого корму бажано розділити на 4-5 порцій і згодувати упродовж світлового дня. Одночасно, тричі на день (вранці, в обід і ввечері) личинкам згодовують стартові комбікорми з розрахунку на лоток: у перші п'ять днів 48, у другі - 84, у треті - 132 г. Згодовувати стартові комбікорми, які попередньо мають бути розмелені до часточок корму розміром 0,1-0,2 мм, можна двома способами [6-8].

Перший спосіб передбачає використання стартових комбікормів у сухому вигляді, які рівномірно розсіюють по водній поверхні у різних місцях лотка з розрахунку 5-6 кормових точок на 1 м2. Якщо личинки скупчуються у певних місцях лотка, то комбікорм доцільно задавати саме туди. Разову норму комбікорму потрібно однаковими частинами розподіляти по всіх кормових точках. Згодовувати комбікорми у вигляді грудочок не рекомендують, бо вони погано розподіляються по поверхні води.

За другим способом передбачається разову норму стартового комбікорму перед згодовуванням залити водою у будь-якій місткості (склянці, чашці, мисці), ретельно розмішати і розлити по всій водній поверхні лотка. Проте за такого способу годівлі часточки комбікорму швидше осідають на дно лотка. Пропонована схема дає змогу підрощувати личинок коропа, білого і строкатого товстолобиків, білого амура у промислових масштабах, забезпечувати отримання нормативних показників виживання (50-60%) і середньої маси підрощеної молоді (15-25 мг). За умов ретельнішої оптимізації параметрів середовища, результати можуть бути значно кращими [10,48].

Годівля мальків. Нерідко виникає потреба вирощування мальків, що пов'язано з доцільністю їх використання для інтродукції у водойми, які не відповідають вимогам, що ставляться до спеціалізованих вирощувальних ставів. Це можуть бути пристосовані водойми, водойми багаторічного регулювання, природні і штучні континентальні водойми різного походження і призначення, недостатньо підготовлені вирощувальні стави. У цьому разі для підвищення виходу цьоголіток або промислового повернення з континентальних водойм природного походження та водосховищ виникає потреба отримання життєстійких мальків.

На відміну від годівлі личинок годівля мальків відносно триваліша, тому годівлю личинок упродовж 10-15 діб доцільно розглядати як перший етап годівлі мальків. Другим етапом є безпосередня годівля мальків, що має певні особливості. Загальний термін вирощування та годівлі мальків становить 20-45 діб і здебільшого передбачає застосування спеціалізованих малькових ставів площею до 1-2 га. При цьому кінцева маса мальків залежно від виду риби, щільності посадки на вирощування, забезпеченості природними і штучними кормами, фізико-хімічних параметрів середовища коливається від 0,2 до 1,5 г.

Головним завданням організації вирощування мальків є захист малькових ставів від смітної і хижої риби, створення оптимального режиму за основними екологічними факторами середовища: термічним, кисневим, кормовим. Температура води має перевищувати 20°С (бажано 22-28°С), оптимальний вміст кисню - 6 мг/л і вище, концентрація кормових організмів - не нижче 1-1,5 тис. шт./л.

У відповідних умовах одержання мальків безперечно доцільне, що і потребує певної підготовки у галузі їх годівлі [7-9,12].

Годівля цьоголіток. У сучасних тепловодних рибницьких підприємствах, які орієнтовані на виробництво рибопосадкового матеріалу, цьоголіток переважно вирощують у полікультурі. Принцип полікультури, тобто її визначальна концепція, полягає у відсутності або слабко вираженій харчовій конкуренції між коропом і рибами східно-китайського рівнинного комплексу, які отримали узагальнену назву - рослиноїдні риби.

Цьоголіток можна вирощувати у разі зариблення вирощувальних ставів як личинками віком 3-5 діб, так і підрощеними личинками віком 10-15 діб або мальками віком 30-45 діб, що залежить від конкретних умов рибницьких господарств [8,42].

Аналіз динаміки конкуренції у харчуванні коропа і рослиноїдних риб засвідчує, що між цими видами риб вона виражена лише у період раннього постембріогенезу і має тенденцію прогресивного згасання після досягнення рибами малькової стадії розвитку. Крім того, проходження відповідних стадій коропом і рослиноїдними рибами не збігаються у часі, що дає змогу практично ігнорувати харчову конкуренцію. Тому проблему живлення рослиноїдних риб вирішують регулюванням концентрації кормових гідробіонтів в одиниці об'єму води з використанням для цього органо-мінеральних добрив. Тому під час розгляду питання раціонального використання кормів доцільно акцентувати увагу на коропі.

Для розрахунку планової кількості кормів на вегетаційний період у разі вирощування цьоголіток потрібна така вихідна інформація: площа ставу, план вирощування рибопосадкового матеріалу, щільність посадки, планована рибопродуктивність за рахунок природної кормової бази, загальний приріст за рахунок внесення добрив, кормовий коефіцієнт корму, кормосуміші чи гранульованого комбікорму. Для останнього величина кормового коефіцієнта згідно з чинними рибницько-біологічними нормативами становить 4,7, для сипких вона збільшується на 8% [1,4,19].

Інтенсивну годівлю молоді розпочинають наприкінці червня - на початку липня після досягнення мальками коропа середньої маси 1 г. Розрахункову загальну масу корму за місяцями розподіляють так, %: червень - 5, липень - 35, серпень - 35 - 40, вересень - 15 - 20, жовтень - 5. Визначену кількість кормів на місяць розподіляють за декадами і кожним днем.

Отже, очевидно, що найраціональніша годівля у разі вирощування рибопосадкового матеріалу пов'язана з оптимізацією співвідношення кормів природного і штучного походження, яке відповідає потребам організму. Проте за високих щільностей посадки, які часом мають тенденцію до подальшого зростання, значення природної кормової бази у раціоні молоді риб, особливо коропа, неухильно падатиме. Це, у свою чергу, потребує штучних кормів, які б забезпечували не тільки головні, а й усі фізіологічні потреби організму. Такі комбікорми, які б задовольняли усі потреби організму риб створити досить проблематично, вони дорогі і можуть у сучасних умовах господарювання істотно знизити ефективність виробництва як рибопосадкового матеріалу, так і товарної риби [3,26].

З урахуванням вищевикладеного, під час вирощування цьоголіток коропових риб у моно - або полікультурі доцільно ширше застосовувати арсенал методів стимулювання розвитку природної кормової бази у поєднанні з ефективним і економічно обґрунтованим використанням штучних кормів. Така орієнтація дасть змогу у кожному конкретному рибницькому господарстві визначити оптимальну концентрацію молоді на одиницю площі акваторії у зв'язку з реальним балансом кормових ресурсів природного і штучного походження [1,3,11].

Годівля дволіток. Ставове тепловодне рибництво пройшло досить довгий шлях свого розвитку і, згідно з європейською специфікою, головним його об'єктом досі залишається короп, який має найвищий ринковий попит. У зв'язку з цим, аналогічно різним напрямам тваринництва, існує галузь коропівництва, яка пройшла низку етапів розвитку різного рівня інтенсифікації. Тому, розглядаючи питання можливості використання кормів у годівлі риби, доцільно акцентувати увагу на коропі, оскільки він як у моно-, так і в полікультурі залишається практично єдиним компонентом, штучна годівля якого є виправданою і раціональною. Для вирощування товарного коропа за високих щільностей посадки слід використовувати гранульовані комбікорми або кормосуміші, що містять не менше 23% протеїну, які виготовляють на комбікормових заводах або без посередньо на рибницьких підприємствах.

Визначивши необхідну кількість корму для вирощування коропа на вегетаційний період в кожному ставу, годівлю розпочинають через 3 - 4 тижні після зариблення ставів. Корми за місяцями приблизно розподіляють так, % загальної маси: травень - 7, червень - 22, липень - 32, серпень - 35, вересень - 4. Такий розподіл придатний для водойм, якісні параметри води в яких відповідають галузевим стандартам [6-7,11,27].

На жаль, ці показники води досить динамічні і далеко не завжди є сприятливими, що певним чином впливає на інтенсивність годівлі, і в окремі місяці може істотно змінюватися. Наприклад, якщо очікується порівняно холодне літо, рибу у травні можна практично не годувати, з підвищенням температури води у червні до 21°С згодовують до 26-27% загальної маси кормів, у липні з підвищенням температури води до 23°С - до 53%, а в серпні за температури води 22°С - решту кормів, що становить 20-21% загальної маси.

З самого початку годівлі коропа добові норми корму планують за кінцевим виходом риби з нагулу. У разі планування загальної кількості кормів на вегетаційний період відходи риби у розрахунках мають відповідати нормативним показникам. Добові норми годівлі коригують з урахуванням маси коропа, температури води і вмісту розчиненого у ній кисню. На початку годівлі, за температури води 11-13°С, згодовують корми у кількості 1-3% маси риби. Зазвичай риба звикає до корму упродовж перших 3 - 5 днів (залежно від рівня розвитку природної кормової бази), а далі починає активно його споживати. Після того як короп привчився до корму, починають нормовану його годівлю [7, 11, 26]. Термін споживання комбікорму є контрольним показником правильності визначення добових норм годівлі. Тривалість споживання кожної порції корму не повинна перевищувати 2-3 год за температури води нижче 20°С і 1-2 год - за температури води понад 20°С.

Обґрунтованість добових норм і режиму годівлі можна оцінити, проаналізувавши вміст травного каналу вирощуваної риби. Для цього рибу треба відловлювати на кормових місцях у перші 1-2 год після згодовування комбікорму.

Якщо виявлено відставання коропа у рості, допускається підвищення норми годівлі на 10 - 20%.

Для вирішення рибницьких завдань, пов'язаних з годівлею риби, рекомендують використовувати тактичний і оперативний рибницькі планшети, які дають змогу точно розрахувати приріст коропа за етапами вирощування за звичайних умов, в разі зміни початкових мас риби, терміну вирощування, температури води, інших екологічних факторів. За рибницькими планшетами можна оцінювати ефективність годівлі риби за показниками її росту [7,12].

Впровадження нормованої годівлі сприятиме стабільному вирощуванню товарного коропа стандартної маси за високого рівня інтенсифікації, що дасть змогу значно підвищити обсяги виробництва риби та економічну ефективність товарного рибництва [7, 17].

В умовах спеціалізованих рибницьких господарств вирощування риби тісно пов'язане з її годівлею, метою якої є отримання максимальної кількості продукції високої якості в найкоротші терміни за мінімальних витрат кормів. При цьому домінуючого значення набуває комерційний аспект, де прибуток є вирішальним фактором. Тому у годівлі риб триває постійний пошук шляхів здешевлення кормів і підвищення їх продуктивності, що поступово, але досить важко досягається з причини явного протиріччя цих завдань.

Отже, очевидно, що найраціональніша годівля в разі вирощування коропу пов'язана з оптимізацією співвідношення кормів природного і штучного походження, яке відповідає потребам організму. Проте за високих щільностей посадки, які часом мають тенденцію до подальшого зростання, значення природної кормової бази у раціоні коропа, неухильно падатиме. Це, у свою чергу, потребує штучних кормів, які б забезпечували не тільки головні, а й усі фізіологічні потреби організму.

З вище викладеного слідує що:

- правильне нормування витрат кормів дозволяє їх використовувати найбільш повно і при цьому добитися максимального приросту риби при мінімальних витратах кормів,

- нормована годівля риб відіграє важливу роль при вирощуванні коропових риб в ставових господарствах.

Список використаної літератури

1. Шерман І. М. Ставове рибництво. - К.: Урожай, 1994. - 336 с.

2. Шерман І.М, Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. Годівля риб - К.: Вища освіта, 2001. - 269 с.:іл.

3. Гринжевський М. В. Інтенсифікація виробництва продукції аквакультури у внутрішніх водоймах України. - К.: Світ, 2000. - 190 с.

4. Сабодаш В. М. Рыбоводство. - Д.: "Издательство Стакер", 2004. - 304с.

5. Гринжевський М. В., Андрущенко А. І., Третяк О. М., Грициняк І. І. Основи фермерського рибного господарства. За ред. М. В. Гринжевського. - К.: Світ, 2000. - 340 с.

6. Алимов С. І. Рибне господарство України: стан і перспективи. - К.: Вища освіта, 2003. - 336 с.

7. Привезенцев Ю. А. Интенсивное прудовое рыбоводство : Учебник для вузов. - М.: Агропромиздат, 1991. - 368 с.

8. Робочий зошит для лабораторно-практичних занять з курсу " Рибництво"/ Ківа М.С., Третяк О.М., Соболєв О.І. та ін.- Біла Церква, 2005. - 51 с.

9. Галасун П. Т., Сабодаш В. М., Гринжевський М. В. та ін. Довідник рибовода. - К.: Урожай, 1985. - 184 с.

10. Харитонова Н. М., Гринжевський М. В., Гудима Б. І., Демченко І. Ф. Технологія вирощування товарної риби в ставах в полі культурі. - К.: ІРГ УААН, МРГ, 1996.

11. Матеріали зібрані під час проходження практики у господарстві.

12. Демченко И. Р., Носаль А. Д., Приходько В. А. Разведение растительноядных рыб. - К.: Урожай, 1976. - 64 с.

13. Закон України "Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України " від 19 лютого 2004 року №1516-1У.

14. Гринжевський М.В. Аквакультура України. - Львів: Вільна Україна, 1998. - С. 331.

Размещено на Allbest.ru