Механізація МТФ на 375 голів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У нашій країні сільськогосподарська техніка створюється на основі рекомендацій, включених до системи машин, що розробляється на певний період часу зусиллями науково-дослідних та проектно-технологічних інститутів, конструкторських бюро, а також машинобудівельних відомств з урахуванням запитів виробництва. Стаціонарні силові процеси в тваринництві дуже трудомісткі і займають до 40% робіт в сільськогосподарському виробництві. Застосування автоматизованих процесів дозволяє підвищити продуктивність праці в 1,3…1,6 разів. При цьому різко скорочується витрати виробництва. Технологія виробництва тваринницької продукції дуже складна, оскільки заготовлена сировина (корма) перероблюється живими організмами, яку в свою чергу обслуговуються цілими системами складного обладнання. Це потребує принципово нового підходу до організації виробництва

Ефективність використання засобів механізації і автоматизації в тваринництві залежить від правильного їх вибору для конкретних умов, монтажу, регулювання, експлуатації та ремонту. Невиконання цих умов призводить до порушення технологічних процесів, а в результаті до додаткових затрат та зменшення продуктивності тварин.

Тому вдосконалення вузла подрібнення, яке проводиться в даному курсовому проекті дає змогу за рахунок вдосконалення підвищити ефективність роботи машини і забезпечити оптимальні витрати енергоресурсів на виконання операції приготування корму для ВРХ.

1. Технологічна частина

1.1 Вибір технології утримання тварин

Виходячи із рекомендацій [1] приймаємо прив'язне утримання тварин із доїнням на спеціальних площадках. Доїння корів проводиться доїльною установкою АДМ-8-2, роздача кормів кормороздавачами КТУ-10А, прибирання гною в одному приміщенні двома транспортерами ТСН-160. Використання автопривязі. Роздавання кормів мобільними кормороздавачами, видалення гною скребковими транспортерами.

Застосовуємо стійлове обладнання ОСП-Ф-26 оснащене пристроєм для самоприв'язування корів, групового та індивідуального їх відв'язування, а також для закріплення молоковакуумпроводів і забезпечення тварин водою.

Секція обладнання складається зі стійлової рами, яка має стояки з кронштейнами для кріплення молочного і вакуумного трубопроводів, основи з напувалками, що виконує функцію водопроводу, огорожі і прив'язі з пасткою. Бокові елементи огорожі є напрямними для підвіски, що забезпечує надійне підведення її до засувного пристрою пастки. Пастка з фіксуючою пластиною встановлюється в кожному стійлі перед годівницею на висоті 400-500 мм від підлоги. Фіксуючі пластини закріплені на загальній тязі, розміщеній вздовж годівниць. На кінці тяги є важіль, який має два положення: для фіксації і розфіксації.

Прив'язь складається із закритої та відкритої напрямних, а також підтримуючого кронштейна, жорстко закріплених на монтажній плиті.

Нашийник з підвіскою одягається на шию тварини і взаємодіє з пасткою при підході корови до годівниці. Перед впуском тварин у стійлове приміщення годівниці заповнюють кормами. Важіль повертають у таке положення, щоб пластини зайшли в зону відкритої напрямної. Коли корова підходить до годівниці, ланцюгова підвіска.

1.2 Механізація кормоприготування і роздавання кормів

1.2.1 Значення процесу та зоотехнічні вимоги

Достатня кормова база є однією з основних запорук ефективного розвитку тваринництва. Вона повинна базуватись на основі використання високо урожайних культур, новітніх технологій, комплексів машин для заготівлі, перевезення, підготовки до згодовування задавання кормів.

Корми для тварин можна класифікувати за такими ознаками:

- за походженням (рослинні, тваринні, мінеральні);

- за складом і властивостями (грубі, соковиті, зелені);

- кормові добавки.

До рослинних кормів відносять корми, які мають природне походження. Це грубі (сіно, сінаж, солома), соковиті (силос, коренеплоди, баштанні), зелені (трава, гичка), штучно зневоднені (трав'яна різка та борошно), концентровані (дерть, зерно відходи, відходи промислових виробництв).

До кормів тваринного походження належить: рибне та м'ясо-кісткове борошно, сухе молоко, тваринні жири та ін.

До мінеральних кормів відносять: кухонна сіль, крейда, кормові фосфати, вапняки та ін.

Кормовими добавками є БМВД (білково-мінеральні вітамінні добавки), БВД до складу яких також входять мікроелементи, антибіотики, ферменти та ін.

З метою забезпечення високоефективного використання енергетичного потенціалу кормів необхідно проводити їх заготівлю і підготовку до згодовування відповідно до діючих стандартів та зоотехнічних вимог із врахуванням фізіологічних особливостей виду тварин.

Кожна кормова культура має чітко виражений період стиглості коли її необхідно збирати. Якість кормів визначають не лише наявністю в них поживних речовин, а й присутністю баластних, не перетравних, а іноді і не поживних компонентів. Адже їх наявність не тільки знижує поживність, цінність корму, а й може негативно впливати на здоров'я тварин. Для попередження цих шкідливих впливів проводиться спеціальна підготовка таких кормів до згодовування. Так забрудненні корми очищають до допустимого вмісту домішок та проводять високотемпературну обробку кормів, які містять важко-перетравні компоненти або шкідливі включення.

Згодовування кормів доцільно проводити у вигляді кормо сумішок, які готуються в кормоцехах.

1.2.2 Вибір раціону годівлі, розрахунок потреби в кормах

Оскільки завданням передбачено вдосконалення дробарки МРК-5, то приймаємо для годівлі тварин раціон, до складу якого коренеплоди.

Так як у завданні проекту задано річний удій на корову, то його добове значення.

n_д = [2]

де G_PН - річний удій на корову, л; G_PН = 6800 л/корову,

с_л - коефіцієнт, що враховує тривалість лактації корів упродовж року,

с_л = 0,8 - 0,82.

n_д = кг/добу.

Для визначення складу раціону користуємося типовими раціонами, наведеними в таблиці 6 [1]. За типовим раціоном №2 шляхом інтерполяції розраховуємо фактичну добову потребу в кормах однієї корови. Силос з кукурудзи - 20 кг, сіно - 2,4 кг, солома -3 кг, коренеплоди - 17,5 кг, концентрати - 4,8 кг.

Норма видачі кормосуміші на добу q_р = 47,7 кг;

Визначимо добову потребу кожного виду корму за формулою

Gдоб_і = М * q_і [2]

де М - поголів'я, голів;

Силос з кукурудзи G_с = 375 * 20=7500 кг/добу

Сіно G_сіно = 375*2,4=900 кг

Солома G_сол = 375*3=1125 кг

Коренеплоди G_кл = 375*17,5=6563 кг

Концентрати G_к = 375*4,8=1800 кг

Загальний добовий обсяг кормів для ферми становитиме:

[2]

G_доб = G_с + G_сіно + G_сол + G_кп + G_к = 7500+900+1125+6563+1800=17888 кг/доб.

Розраховуємо разову потребу в кормо суміші

[2]

де в-процент видачі корму по годівлях

в=30%, 40%, 30% - при трьохразовій годівлі

G_роз = 17888 * 40/100 = 7155 кг/видачу

Аналогічно визначимо разову видачу кожного виду корму раціону.

G_раз.с = 7500*0,4=3000 кг

G_{раз.сіно} = 900*0,4=360 кг

G_{раз.сол} = 1125*0,4=450 кг

G_раз.кп = 6563*0,4=2625 кг

G_раз.к = 1800*0,4=720 кг

Визначаємо річну потребу кожного виду корму.

G_річ.і = G_доб.і * D [2]

D = 210 днів

G_річ.с = 7500*210=1575т

G_{річ.сіно} = 900*210=189т

G_{річ.сол} = 1125*210=236т

G_річ.кп = 6563*210=1378т

G_річ.к = 1800*365=675т

У літній період економічно вигідно корів випасати. Тому кормоцехи при цьому використовувати недоцільно. Тому на цей період консервуються.

1.2.3 Вибір типового кормоцеху та комплексу машин

Кормоцехи ферм призначені для приймання, накопичення, обробки кормів, приготування та навантаження кормо-суміші відповідно до разової норми безпосередньо перед годівлею.

Вибір кормоцеху та структура його технологічних ліній проводиться залежно від виробничого напрямку та розмірів ферми. При цьому також розраховується склад раціону та особливості підготовки кормів до згодовування.

На молочних фермах в основному використовують кормоцехи типу КОРК-15, КЦК-5, які забезпечують приготування повно раціонних кормових сумішок.

Підбирається або проектується кормоцех таким чином, щоб його продуктивність забезпечувала отримання необхідної кількості кормо-суміші для годівлі тварин.

[2]

Т - тривалість приготування кормової суміші, год. Т = 1,5 год.

Кч - коефіцієнт використання робочого часу. Кч = 0,9 - 0,95

кг/год

Виходячи з рекомендації літератури, за основу приймаємо кормоцех КЦК-5-1.

Продуктивності кормоцеху повинна відповідати пропускна спроможність змішувача. В кормоцеху КЦК-5 використовуємо змішувач С-7, пропускна здатність якого складає Q_теор=15 т/год.

Для приготування кормо суміші достатньо одного змішувача.

У кормоцеху встановлюється наступні лінії:

Кормоцех - КЦК-5,

1. Лінія зеленої маси - подрібнювач «Волгарь-5А, транспортерТС-40.

2. Лінія сіна - кормодробарка «Українка» КДУ-2, бункер-живильник ПСМ-10.

3. Лінія коренеплодів - транспортер ТК-5Б, мийка-різка МРК-5,

4. Лінія концентрованих кормів - бункер живильник ПК-6.

5. Лінія силосу - кормодробарка «Українка» КДУ-2, бункер-живильник ПСМ-100.

6. Лінія змішування і вивантаження - завантажувальний конвеєр ШЗС-40, змішувач С-7, розвантажувальний транспортер ШВС-40, скребковий транспортер ТС-40М.

1.2.4 Обґрунтування вибору типу та розрахунок необхідної кількості кормороздавачів

Роздавання кормів - один з найбільш трудомістких і відповідальних процесів у тваринництві. На нього припадає біля 30% усіх робіт при виробництві тваринницької продукції.

Для цього процесу особливо важливим є дотримання усіх зоотехнічних вимог, так як від нього значною мірою залежить ефективність виробництва продукції. Вимоги ці такі:

- рівномірна видача кормів та за заданою нормою і вчасно;

- безпечність робочого процесу й машин як для людей так і для тварин;

- простота машин в експлуатації.

У залежності від типу і розмірів приміщень, способів годівлі та поголів'я ферми застосовують мобільні та стаціонарні кормороздавачі.

При виборі способу роздавання кормів необхідно врахувати:

1. початкову вартість обладнання та його монтажу;

2. амортизаційні відраховування в процесі експлуатації;

3. оплата праці обслуговуючого персоналу.

Виходячи з цих умов, оптимальними рішеннями в у мовах наших господарств для годівлі ВРХ є наступні:

- при поголів'ї до 400 голів економічно доцільно для роздавання кормів використовується РВК-Ф-74 з підвезенням гужовим транспортом і завантаження вручну.

- при годівлі від 400 до 800 голів використовується кормороздавач КТУ-10А.

- при поголів'ї більше 800 голів використовується кормороздавач РВК-Ф-74.

Після вибору марки роздавача визначають його фактичну вантажопідйомність ВР.

[2]

де Vк - об'єм кузова роздавача, м³.

ц_р - коефіцієнт заповнення кузова, ц_р = 0,8 - 0,1

р_см - насипна маса кормо суміші.

 [2]

де с_і - насипна маса компонентів кормо суміші.

для силосу с = 0,6 - 0,8г,

для коренеплодів, концкормів - с = г

для сіні - с = 0,5-0,7г,

для соломи с = 0,6г,

для силосу с_с = 0,6 * 600 = 360 кг/м³,

для соломи с_сол = 0,6*80=48 кг/м³,

для сіна с_сіно = 0,6 * 50 =30 кг/м³,

для коренеплодів с_кп = 900 кг/м³.

для концкормів с_к = 800 кг/м³

Вр = 10 * 0,8 * 566 = 4528 кг

Тривалість одного обороту кормороздавача визначається за сумою витрат часу на окремі операції циклу.

[2]

Де К₀ - коефіцієнт, що враховує передбачені зупинки, К₀= 1,1 - 1,2

t_кх - час холостого ходу роздавача;

[2]

L_m - середня віддаль від кормоцеху до тварин. переміщень,

Приймаємо L_m - 0.5 км.

х_к - середня швидкість руху порожнього роздавача,

х_к - 12-15 км/год, приймаємо х_к= 12 км/год

год

t_з - час завантаження роздавача,

[2]

При завантаженні кормоцеху Q_з = Q_иск=15 т/год = 5152 кг/год

t_з = 4528/1500 = 0,3 год

t_m - час перевезення кормо-сумішей до приміщень.

t_m = L_м/х_m [2]

де Vт - швидкість руху завантажувального роздавача,

Vт = 9-12 км/год

t_m = 0,5/10 = 0,05 год

t_p - час роздавання кормосуміші, t_p = B_p/Q_b

де Q_b - продуктивність вивантаження кормосуміші, кг/год.

Q_b = д_г * v_p * h_k, [2]

де д_г - питоме завантаження годівниці, кг/м.

д_г = ,

де д_р - добова норма кормосуміші на 1 корову, д_р = 47,7 кг,

К-кількість тварин, що годуються з одного головомісця К = 1,

в - процент видачі корму за одну годівлю, 40%;

l_n - фронт годівлі, l_n = 1.0-1,2 м, приймаємо l_n = 1.1 м

д_г = кг/м

Vр - швидкість руху при роздаванні, Vр-2 км/год;

h_к - число годівниць, які одночасно обслуговуються роздавачем h_к = 1.

Тоді Q_b = 17,3 * 2000 * 1 = 34600 кг/год.

t_p = год

Визначаємо

t_ц = 1.2 (0.04 + 0.3 + 0.05 + 0.13) = 0.62 год

Продуктивність кормороздавача визначається виходячи із залежності:

Необхідна кількість мобільних кормороздавачів

шт.

Приймаємо 1 роздавача КТУ-10А

1.3 Механізація одержання і первинної обробки молока

1.3.1 Значення процесу та зоотехнічні вимоги

Машинне доїння корів є невід'ємною ланкою технології виробництва молока. Промисловість випускає різнотипне доїльне обладнання як для індивідуальних господарств, так і для великих сільськогосподарських підприємств.

Надійність процесу машинного доїння залежить від багатьох факторів, пов'язаних із станом тварин, доїльним обладнанням, кваліфікацію операторів.

Адже при цьому з'єднується ланками тварина, оператор і доїльна машина.

Загальна кількість доїльних установок та для ферм визначається в залежності від кількості дійних корів Мэ та продуктивність доїльної установки Wэ.

[2]

де М_д - кількість доїльних корів при рівні сухостій кості 10%. М_д = 0,9 * М

М_у - кількість голів, яку обслуговує одна доїльна установка, М_у = 240 голів

установки

Приймаємо n_д = 2 шт.

Згідно із зоовимогами тривалість доїння корів при доїнні в спеціалізованих залах складає 3-4,5 год, а при доїнні в стійлах 1,5 - 2,25 год.

1.3.2 Вибір способу машинного доїння, розрахунок тривалості доїння та кількості доїльних апаратів

Доїння корів є одним із найбільш трудомістких та відповідальних процесів на молочнотоварних фермах. На видалення з вим'я вручну одного літра молока необхідно виконати майже сто стисків дійки. Окрім низької продуктивності праці при ручному доїнні, відбувається велика механічна забрудненість молока. Одноманітність виконуваних операцій викликає професійне захворювання рук доярки. Вважається, що близько 60% затрат праці на виробництво одного центнера молока припадає на доїння, якщо вони виконуються вручну. Машинне доїння корів має ряд переваг. Різко підвищується продуктивність праці, зменшується забрудненість молока, забезпечує умови для створення безперервних поточних технологічних ліній доїнні корів і первинної обробки молока, знижує затрати паці на виробництво молока.

Визначаємо кількість доїльних апаратів для забезпечення доїння поголів'я ферми:

[2]

де t - середня тривалість доїння корови, t = 6 - 7 хв.

Приймаємо t = 6 хв

Т_д - тривалість доїння на фермі, Т_д = 1,5 - 2,25 год

Приймаємо Т_д = 1,6 год = 96 хв.

апаратів

Визначаємо розрахункову часову продуктивність доїльних установок.

W_py = гол/год. [2]

Уточнюємо необхідну кількість доїльних установок

n_y = [2]

Визначаємо розрахункову часову продуктивність доїльних установок.

Уточнюємо необхідну кількість установки АДМ-8-2 (паспортна),

W_y=112 гол/год

шт.

Визначаємо фактичну тривалість процесу доїння:

 год

Таким чином спочатку тривалість доїння вибрана правильно.

Необхідна кількість операторів визначається за формулою:

[2]

де t_p - тривалість ручних операцій.

t_p = 1 хв

t_мр - тривалість машинно ручних операцій

t_мр= 1 - 1,2 хв

Приймаємо 8 операторів.

Отже, приймемо на одного оператора три доїльні апарати.

Визначаємо кількість молока, що потрапляє в молочні відділення за добу:

м_д = б • п_д • М_д [2]

де п_д - добовий надій на корову, п_д = 16,4 кг.

б - коефіцієнт, що враховує нерівномірність надою, б= 1,1 - 1,5

приймаємо б = 1,5.

м_д = 1,3 • 16,4 • 338 = 7206 кг

Визначаємо максимальний разовий надій на ферму:

м_раз = в_м • м_д; [2]

де в_м - коефіцієнт, що нараховує максимальний надій за одне доїння

в_м = 0,4 - 0,6 при 3-х кратному доїнні, в_м = 0,4.

м_раз = 0,4 •7206 = 2882 кг

1.3.3 Обґрунтування технологічної схеми лінії первинної обробки молока, вибір обладнання та розрахунок продуктивності

Молоко - це продукт в якому досить інтенсивно розвиваються різні мікроорганізми. Для збереження його у свіжому вигляді та доставки його до споживача в умовах тваринницьких ферм, комплексів та фермерських господарств здійснює первинну обробку та переробку молока. Ця обробка складається з таки операцій: очищення, охолодження і в деяких випадках пастеризація.

Первинна обробка та переробка молока повинна виконуватися по можливості, в окремих сухих і добре освітлених приміщеннях де передбачається водяне опалення, водопостачання, каналізація і вентиляція. Необхідно щоб виконувались всі санітарні та ветеринарні правила.

Наведені розрахунки в іншому розділі дають можливість отримати вихідні данні для вибору обладнання потокових технологічних ліній первинної обробки молока, продуктивність яких повинна дорівнювати продуктивності відповідних ліній доїння корів.

Визначаємо максимальна значення годинної продуктивності відділення:

кг/год [2]

Визначаємо необхідну кількість холоду для охолодження видоєного за цикл молока:

 [2]

де с - теплоємність молока, с = 3,85 - 3,94 кДж/кг•град.

t₁ і t₂ = відповідно початкова і кінцева температура молока t₁ = 35 - 37⁰,

t₂ = 5⁰С.

Q_х = 2882 • (36 - 5) • 3,9 ? 325954 кДж

Виходячи з цього знаходимо необхідну продуктивність холодильної дільниці:

[2]

де Т_ох - час, упродовж якого необхідно охолодити молоко, Т = 2,5 год

кДж/год

Приймаємо ТОМ - 2А. Необхідну їх кількість визначаємо так:

шт. [2]

де Q_том - продуктивність охолодника ТОМ - 2А

Q_том - 48000 кДж/год.

Приймаємо n_х = 3 шт.

Перевіряємо, чи має ця кількість танків охолодників необхідно ємність для розміщення разового надою.

що значно перевищує m_рез= 28824 кг

Для пастеризації молока розраховується відповідне обладнання.

Для цього розраховуємо витрати пари на процес

П_п = , [2]

де с - теплоємність молока, 3,94 КДж/кг * град;

t_n - температура пастеризації, t_n = 90°С;

t₁ її - початкова температура молока, t₁ = 35°С;

І_n - теплоутримання пари, І_n = 2640 КДж/кг;

I_k - теплоутримання конденсату, I_k = 335 КДж/кг;

з_n - КПД пастеризації, з_n = 0,9 - 0,95.

П_п = 285 кг

Визначаємо необхідну кількість пастеризаторів ОПУ-ЗМ

К_П = , [2]

де W_nac - паспортна продуктивність пастеризатора,

W_nac = 3000 кг/год.

T_nac - час пастеризації, Т_пас = 2,5 - 3 год.

К_П = 0,4 шт.,

Достатньо одного пастеризатора.

Підбираємо сепаратор ОСП-ЗМ, продуктивність якого 3000 кг/год.

1.4 Механізація видалення гною

Видалення гною - досить трудомісткий процес на тваринницьких фермах. Так, від кожного корівника, в якому утримується 200 корів, щодоби потрібно видаляти 10 тон гною. На виконання цих робіт на фермах витрачається 20 - 30% усіх затрат праці, пов'язаних з обслуговуванням тварин. Тому механізація видалення гною має велике значення у зниженні затрат праці на виробництва тваринницької продукції. Механізація цього процесу позитивно впливає на мікроклімат тваринницьких приміщень, поліпшує санітарно-ветеринарні умови.

Гній є цінним добривом, оскільки в ньому містяться усі поживні речовини, необхідні для вегетації рослин. Тому важливо застосовувати такі способи і засоби для видалення гною, які не тільки скорочують затрати, а й забезпечують збереження в ньому поживних речовин і запобігають забрудненню навколишнього середовища.

Вибір технічних засобів для видалення гною залежить від способу утримання тварин, типу тваринницьких приміщень, виду підстилки. Найчастіше для видалення гною на фермах застосовують транспортери.

Ефективне вирішення проблеми механізації прибирання та утилізації гною потребує комплексного підходу, починаючи з виробничих операцій всієї технологічної лінії від стійла тварин і до місця використання гною як добрива із дотриманням вимог охорони навколишнього середовища та забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних умов роботи обслуговуючого персоналу

2. Конструктивна частина

2.1 Зоотехнічні вимоги до миття та подрібнення коренеплодів

Враховуючи рекомендації наукових установ і закладів, а також практичний досвід господарств по підготовці і згодовуванні кормів тваринам, на тваринницьких фермах коренебульбоплоди підлягають наступному обробітку:

- миття;

- подрібнення;

- змішування з іншими компонентами корму.

При незначному забрудненні (менше 2%) коренеплоди не миють, а лише подрібнюють безпосередньо перед згодовуванням чи незадовго до нього (час від подрібнення до годівлі тварин не повинен бути більшим 1 - 1,5 год).

При подрібненні коренеплодів не можна допускати втрат поживних речовин, вітамінів і мікроелементів [3].

2.2 Класифікація машини для миття, подрібнення коренеплодів

На тваринницьких фермах в даний час використовуються кілька типів подрібнювачів коренебульбоплодів. Найбільше розповсюдження отримали наступні машини:

- мийка - подрібнювач ИКС-50;

- мийка - коренерізка МРК-5;

- коренерізка КПИ-4;

- мийка подрібнювач ИКМ-10.

Машини для миття коренеплодів по принципу роботи можна розділити машини безперервної і періодичної дії.

По конструкції мийні машини бувають:

- барабанного типу;

- елеваторного типу;

- шнекового типу;

- відцентрово - дискові;

Найбільше розповсюдження отримали відцентрові МРК-5 і шнекові ИКС-5М.

Основні вимоги до машин для миття коренеплодів:

- забезпечення високої продуктивності і якості миття;

- забезпечення очищення від бруду різні видів коренебульбоплодів;

- забезпечення доступу до робочих органів машини для їх обслуговування.

До групи машин для подрібнення коренебульбоплодів відносяться корморізки, кормо тертки, роторні подрібнювачі, які відрізняються одна від одної будовою робочих органів і ступенем подрібнення матеріалів. Корморізки поділяються на дискові і відцентрові. В дискових корморізках помиті коренебульбоплоди під дією власної маси подаються на рухомий диск з ножами, які подрібнюють коренеплоди. У відцентрових подрібнювачах, шар коренеплодів під дією відцентрової сили підводиться і притискається до нерухомих ножів.

Найбільше застосування одержали горизонтальні дискові машини КРН-4 і відцентрові РМК-5, а також барабанні подрібнювачі ИКС-5М.

Основні вимоги до подрібнювачів:

- забезпечувати задану продуктивність;

- подрібнювати коренебульбоплоди до заданого степеня подрібнення;

- мати просту конструкцію і доступ для обслуговування.

Крім перерахованих подрібнювачів в наш час застосовується мийка різка МРК-5, яка буде прототипом для проектованої машини.

Таблиця 2.1 - Коротка технічна характеристика подрібнювачів коренеплодів

Показники	Марка машини
	МКР-5	ИКС-5М	КПИ-4	ИКМ-5
Продуктивність, т/год	3,5	5,0	5,0	7,0
Потужність приводу шнека подачі коренеплодів, кВт	-	1,5	-	-
Потужність приводу подрібнюю чого органу, водяного насосу	2,8	7,5	4,0	7,5
Спосіб миття продукту	-	2,5	-	-
Місткість ванни для води, м3	-	2,5	-	-
Місткість бункера для коренебульбоплодів, м3	-	3,0	-	0,7
Всього води на миття коренеплодів при початковому забрудненні 8-10%, м3	0,4	0,15	-	0,1
Маса машини без води, кг	480	1200	160	875

2.3 Конструктивно-функціональна схема, що розраховується

Мийка-коренерізка МРК-5 призначена для миття і подрібнення коренебульбоплодів. Основними її вузлами є робочий циліндр з мийними дисками і ножовим апаратом, зрошувач, вивантажувальний транспортер, приводний механізм та рама, на якій змонтовані ці вузли.»

На рамі встановлено вертикальний циліндр, який має дві камери: мийну і подрібнювальну. Камери розділені малим мийним диском. У мийній камері на валу закріплено трилопатевий крилач, основний і малий мийні диски. В камері подрібнення нерухомо закріплені два ножі, проти яких встановлені напрямні козирки. Змінюючи положення козирків, регулюють товщину стружки.

Малий мийний диск суцільний, а основний має отвори для проходження забрудненої води. Малий мийний диск можна встановлювати в одній площині з основним або підіймати вище.



Рис. 2.1. Конструктивно - функціональна схема мийка-коренерізка МРК-5: 1 - крилач; 2 - корпус камери різання; 3 - крилач викидання подрібненого продукту; 4 - ножі; 5 - грязевідвід; 6 - великий мийний диск; 7 - напрямний козирок; 3 - мийний циліндр; 9 - малий мийний диск; 10-зрошувач; 11 - водопровід; 12 - заслінка; ІЗ - лопаті брудоскидача; 14 - похилий транспортер; 15 - вікно для викидання подрібненого продукту

Машина має основний л допоміжний зрошувачі. З основного зрошувача вода подається для миття коренеплодів у робочих камерах, з допоміжного-для коренеплодів, які надходять з люка на транспортер.

При використанні машини для миття коренебульбоплодів малий мийний диск встановлюють в одній площині з основним. Під дією відцентрової сили нижній шар коренеплодів відкидається до стінки мийного диска та витісняється вгору по стінці коренеплодами нижнього шару. Далі підняті вгору коренеплоди спускаються. Обертаючись, мийні диски переміщують коренеплоди до стінки мийної камери, де зверху зрощуються водою. Під дією відцентрової сили коренеплоди, переборюючи зусилля пружини заслінки, спрямовуються на транспортер. Вода, яка надходить через додатковий зрошувач, остаточно обмиває їх від бруду.

Забруднена вода через отвори основного мийного диска надходить у грязьовий жолоб, звідки обертанням лопатей виводиться з машини через гразевивідну трубу.

При митті та подрібненні коренеплодів малий мийний диск встановлюють у верхнє положення. Коренеплоди падають з малого мийного диска на основний, обертаються разом з ним і миються водою основного зрошувача. Під час-обертання коренебульбоплоди натискують на заслінку, відкривають її і падають у камеру подрібнення. Притискаючись до стінки камери подрібнення, коренеплоди подрібнюються ножами і спрямовуються крилачами на вивантажувальний транспортер.

2.4 Основні параметри та показники що розраховуються

Розрахунок клинопасової передачі

Дані з паспорта:

n₁=965 хв^-1

n₂=260 хв^-1

Р₁=3кВт

V=4,9 м/с

1. Вибір перерізу клинопасової передачі.

За крутним моментом Т₁ =30Н*м [9, табл. 2.5] приймемо пас перерізу А.

2. Діаметр меншого (ведучого) шківа d₁=90 мм.

3. Діаметр більшого (відомого) шківа

d₂=d₁·u (1-е)

u - передаточне число;

е - коефіцієнт ковзання, е=0,01;

Знаючи частоту обертання на ведучому валу n₁, та на веденому валу n₂

визначимо передаточне число:

d₂=90·3.7 (1-0.01)=330 мм

4. Визначимо фактичне передаточне число u_ф перевірити його похибку Ди від заданого и:

5. Визначимо приблизно між осьову відстань, а мм:

а?0,55 (d+₁d₂)+h=0.55 (90+330)+8=239

6. Визначимо розрахункову довжину паса, l мм:

Округляємо до стандартного значення l=1250 мм.

7. Уточняємо значення між осьової відстані по стандартній довжині:

При монтажу передачі необхідно забезпечити змогу зменшення а на 0,01l для того щоб полегшити надівання паса на шків; для збільшення натягу паса необхідно передбачити можливість збільшення а на 0,025l.

с^-1

с^-1

8. Визначимо допустиму потужність [Р_П], яку може передати один пас при стандартних умовах роботи:

Р_П = [Р_о] С_р С_б С_l C_z

де, [Р_о] - допустима приведена потужність [9, табл. 5.5], [Р_о]=1,55;

С_р - коефіцієнт динамічного навантаження і режиму роботи, С_р = 0,79;

С_б - коефіцієнт що враховує вплив кута обхвату пасами меншого шківа, С_б =0,96;

С_l - коефіцієнт який враховує довжину паса, визначається в залежності від відношення довжини l до еталонної довжини, при , С_l =0,86;

C_z - коефіцієнт який враховує нерівномірність розподілу навантаження на посадку, при z=2…3, C_z=0,95.

Р_П = 1,55 · 0,79 · 0,96 · 0,86 · 0,95=0,96кВт

9. Необхідна кількість пасів:

10. Попередній натяг одного паса, Н:

11. Визначимо окружну силу, Н:



12. Сила що діє на вал передачі, Н:

13. Зовнішні діаметри шківів, мм:

Перевірочний розрахунок

14. Перевірити міцність пасу по максимальному зусиллю в перерізу ведучої гілки у_max, Н/мм²:

де, а) - напруга на розтяг, Н/мм²

б) - напруга згину, Н/мм²:

де, =80…100Н/мм² - модуль повздовжньої напруги при згині для прорезинених пасів;

h - висота перерізу паса, мм.

в) - напруга від відцентрових сил, Н/мм²

де, с=1250…1400 кг/м³ - густина матеріалу паса;

V - швидкість паса, м/с;

= 10Н/мм²

Отже, умова виконується значить пас вибрано вірно.

Висновок

Виконавши курсовий проект на тему «Механізація МТФ на 375 голів, річний надій на корову 4900 кг з розробкою мийки різки коренеплодів МРК-5 з елементами розрахунку трансмісії машини.

Визначив необхідну кількість технологічного обладнання, а точніше машини:

Кормоцех - КЦК-5,

1. Лінія зеленої маси - подрібнювач «Волгарь-5А, транспортерТС-40.

2. Лінія сіна - кормодробарка «Українка» КДУ-2, бункер-живильник ПСМ-100.

3. Лінія коренеплодів - транспортер ТК-5Б, мийка-різка МРК-5,

4. Лінія концентрованих кормів - бункер живильник ПК-6.

5. Лінія силосу - кормодробарка «Українка» КДУ-2, бункер-живильник ПСМ-10.

Література

тварина обладнання корм гной

1. Машины и оборудование для приготовления кормов. - М.: Агропромиздат. 1987. - 303 с.

2. Грицун А.В., Любін М.В. Методичні вказівки по виконанню Курсового проекту з дисципліни «Машиновикористання втвариництві». - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2002. - 35 с.

3. Механізація виробництва продукції тваринництва І.І. Ревенко, Г.М. Кукта, К.В. Манько та ін.: За ред. І.І. Ревенко. - К.: Урожай, 1994. - 264 с.

4. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Сталюк, М.В. Штемпель та ін.: За ред. О.Т. Бусенко. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 432 с.

5. Механізація робіт на тваринницьких фермах/ Абраменко О.А.

6. Технологічний процес молочних ферм і комплексів на 400 - 2000 корів/ В.А. Павленко, Я.Г. Синенко, А.І. Фененко. - К.: Урожай, 1977 - 132 с.

7. Мельников С.В. Технологическое оборудование животнодческих ферм и комплексов. - Л. Агропромиздат, 1985. - 640 с.

8. Посібник - практикум з механізації виробництва продукції тваринництва/ І.І. Ревенко, В.М. Манько, С.С. За райська, та ін./ За ред. І.І. Ревенка. - К.: Урожай. 1994 - 192 с.

Размещено на Allbest.ru