Організаційно-економічна характеристика діяльності СТОВ "Агрокомбінаті "Тепличний"

Для характеристики економічних умов господарства доцільно розглянути спеціалізацію, склад та структуру земельного фонду підприємства, динаміку чисельності робітників, продуктивність праці, оснащеність фондами та ефективність їх використання, динаміку основних економічних показників розвитку господарства.

Щоб визначитися із спеціалізацією господарства, слід розглянути структуру товарної продукції. Від її рівня і раціонального поєднання галузей значно залежить раціональна організація виробництва будь-якого сільськогосподарського підприємства. Отже, визначимо спеціалізацію підприємства, за допомогою даних наведених у таблиці 1.

Аналізуючи наведені розрахунки, можна відмітити, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за 2001-2005 роки займають овочі закритого ґрунту і зернові та зернобобові - 49,9% й 27,3% відповідно. Менша частина приходиться на овочі відкритого ґрунту - 12,8%.

В цілому питома вага по овочам в СТОВ „АК „Тепличний” складає 62,7%, значно менша частка припадає на реалізацію цукрових буряків, соняшнику, картоплі і продукції тваринництва - 2,3% та 0,2%, 0,1%, 0,3% відповідно.

Зважаючи на вибір теми даного дослідження, необхідно зазначити, що в структурі товарної продукції спостерігається значне збільшення питомої ваги овочевих культур - з 68,8 в 2001 році до 72,8 в 2005 році.

Таблиця 1. Обсяг і структура товарної продукції

Види продукції і галузі	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р	В середньому за 2001-2005 р.р., %
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Зернові та зернобобові	268,0	18,5	504,0	28,8	854,0	39,6	811,8	30,3	642,0	19,6	27,3
Цукрові буряки	--	--	77,0	4,4	62,0	2,9	72,8	2,7	51,8	1,6	2,3
Соняшник	--	--	--	--	7,0	0,3	13,6	0,5	--	--	0,2
Картопля	3,0	0,2	5,0	0,3	--	--	--	--	--	--	0,1
Овочі відкритого ґрунту	154,0	10,6	186,0	10,6	246,0	11,4	398,0	14,8	552,0	16,8	12,9
Овочі закритого ґрунту	844,0	58,2	823,0	46,9	889,0	41,2	1265,0	47,2	1838,0	56,0	49,9
Інша продукція рослинництва	65,0	4,5	68,0	3,9	--	--	--	--	59,2	1,8	2,0
Всього по рослинництву	1334,	92,1	1663,0	94,9	2064,0	95,3	2568,0	95,5	3166,7	95,7	94,7
Продукція тваринництва	6,0	0,4	1,0	0,1	2,0	0,1	12,9	0,5	15,3	0,5	0,3
Промислова продукція	--	--	29,0	1,7	32,0	1,5	33,8	1,3	39,2	1,2	1,1
Реалізація іншої продукції робіт і послуг	109,0	7,5	60,0	3,4	67,0	3,1	73,0	2,7	86,0	2,6	3,9
Всього по підприємству	1449,0	100	1753,0	100	2159,0	100	2680,9	100	3283,5	100	100

Це має цілком логічне пояснення: місце розташування агрокомбінату в обласному центрі (незважаючи на високу трудо- та матеріаломісткість галузі) дозволяє відроджувати овочівництво

Виходячи з цього можна стверджувати, що господарство спеціалізується на виробництві овочів (овочівництві). Питома вага від реалізації основного виду товарної продукції в загальній структурі товарної продукції займає 62,7%, а це більше ніж 60%, отже дане господарство має вузький рівень спеціалізації.

Що стосується реалізації промислових та інших робіт і послуг, то вони займають лише 5% питомої ваги на підприємстві.

Зазначимо, що виручка від реалізації овочів закритого ґрунту, зернових і зернобобових та овочів відкритого в 2005 році, в порівнянні з 2001 роком, збільшилась на 994, 374 і 398 тис. грн. відповідно. Причиною цьому стало підвищення реалізаційних та закупівельних цін. Поряд з цим питома вага від продажу продукції тваринництва зросла на 0,1%. На підприємстві з 2003 року не вирощується картопля; соняшник вирощувався лише у 2003 - 2004 роках. Це пов'язано тим, що виробництво картоплі та соняшнику потребує великих матеріальних та трудовитрат і є не досить рентабельним для даного підприємства. Питома вага від продажу іншої продукції робіт і послуг у 2005 році, в порівнянні з 2001, роком знизилась на 4,9%. Щодо промислової продукції, яка реалізується підприємством починаючи з 2002 року, то в період з 2002 по 2005 роки спостерігається зменшення її від 1,7% до 1,2% в загальній питомій вазі.

Діяльність будь-якого підприємства, особливо сільськогосподарського, значною мірою залежить від забезпеченості його основним засобом виробництва - землею.

Розглянемо забезпеченість товариства землею у таблиці 2. Визначимо яка питома вага всього земельного фонду підприємства припадає на ріллю і теплиці.

Таблиця 2. Склад і структура земельного фонду

Види угідь	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	Відхилення (+;-) 2005р. до 2001р., га
	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь	470	100	494,19	100	494,19	100	494,19	100	494,19	100	24,19
в тому числі рілля	470	100	494,19	100	494,19	100	494,19	100	494,19	100	24,19
з них теплиць	6	1,3	6	1,2	6	1,2	6	1,2	6	1,2	0

Як свідчать дані таблиці 2, загальна земельна площа сільськогосподарських угідь за період з 2001 по 2002 рік збільшилась з 470га до 494,19га, тобто на 30,19га. Це можна пояснити збільшенням посівних площ у господарстві, що напряму пов'язано з його спеціалізацією, а також зі змінами, що сталися під час реструктуризації підприємства. Слід відмітити, що період з 2002 по 2005 рік загальна земельна площа сільськогосподарського товариства не змінювалась.

Структуру земельного фонду СТОВ „АК „Тепличний” складають тільки рілля, при чому 6га - теплиці, відсоток яких в загальній питомій вазі земель зменшився на 0,1%. Вся земля підприємства - взята оренду.

Використання земельних і матеріальних ресурсів в будь-якій галузі є неможливим без докладання до них живої праці, носієм якої є робоча сила підприємства. Дані наведені в таблиці 3 дають змогу проаналізувати динаміку чисельності персоналу та ефективність використання трудових ресурсів.

Таблиця 3. Динаміка трудових ресурсів та ефективність їх використання

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	2005р. у % 2001р.
Середньорічна чисельність працівників - всього, чол.	147	167	187	189	188	127,9
в т.ч. в рослинництві	145	165	185	187	186	128,3
в тваринництві	2	2	2	2	2	100,0
Відпрацювано 1 працівником, днів	256	234	261	259	262	102,3
Вироблено валової продукції (в співставних цінах 2000р.) на 1 середньорічного працівника, грн.	11857,1	14041,9	17638,5	25415,3	35157,4	296,5
в т.ч. в рослинництві	11695,8	13873,7	17449,9	25146,4	34783,4	297,4
в тваринництві	161,3	168,2	188,6	268,9	374,0	231,8

З розрахунків таблиці видно, що середньорічна чисельність працівників у 2005 році, в порівнянні з 2001 роком, збільшилась на 27,9% (на 41 чоловіка). При цьому слід відмітити, що в період з 2001 по 2005 роки кількість працівників, зайнятих в тваринництві залишилась незмінною, а в рослинництві - зросла на 41 працівника. Щодо показників трудової активності, то слід відмітити, що в 2005 році одним працівником відпрацьовано в середньому 262 дні, що на 2,3 % (6 днів) більше, ніж у 2001 році. Щодо виробництва валової продукції 1 працівником, то тут, як в рослинництві, так і в тваринництві, спостерігається тенденція до постійного зростання. Зокрема, 2005 році 1 працівником було вироблено валової продукції на 35157,4 грн. що на 23300,3 грн. (на 96,5 %) більше, ніж у 2001 році. Це є позитивним явищем для підприємства. Слід зазначити, що на таку зміну певним чином вплинуло збільшення кількості працівників.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить також і від стану матеріально-технічної бази, головною ланкою якої є основні фонди, їх якісний склад, раціональне використання і співвідношення. Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом і основою продуктивних сил сільського господарства, забезпечуючи відповідний рівень і теми збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці. Отже, так як організація виробництва нерозривно пов'язана з розвитком і удосконаленням технічної бази підприємства, важливо визначити забезпеченість СТОВ „АК „Тепличний” основними фондами та ефективність їх використання (таблиця 4).

Аналізуючи дані таблиці 4, потрібно відмітити, що в період з 2001 по 2005рік вартість основних виробничих фондів збільшилась з 8729 до 8749 тис. грн.. У 2005 році показники фондозабезпеченості і фондоозброєності зменшились на 86,8 та 12,9 тис. грн. відповідно. Така зміна даних показників є негативною і свідчить про погіршення матеріально-технічної бази на підприємстві (знос застарілої техніки та обмежені можливості щодо придбання нової) та зниження інтенсифікації виробництва продукції Щодо показника фондовіддачі, то він збільшився з 0,20 до 0,76.

Таблиця 4. Забезпеченість основними виробничими фондами та ефективність їх використання

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	2005р. у % до 2001р.
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	8729,0	8734,0	8739,0	8744,0	8749,0	100,2
Вартість валової продукції в співставних цінах 2000р., тис.грн.	1743,0	2345,0	3298,4	4803,5	6609,6	379,2
Фондозабезпеченість, тис.грн.	1857,2	1767,3	1768,3	1769,4	1770,4	95,3
Фондоозброєність, тис.грн.	59,4	52,3	46,7	46,3	46,5	78,4
Вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис.грн.	11,9	10,4	17,6	25,4	35,2	296,5
Фондовіддача	0,20	0,27	0,38	0,55	0,76	378,34
Фондомісткість	5,01	3,72	2,65	1,82	1,32	26,43

При цьому фондомісткість продукції знизилась з 5,01 до 1,32. Зростання показника фондовіддачі за даний період свідчить про те, що на кожну гривню затрат виробничих фондів, витрачених на виробництво продукції, у 2005 році підприємство отримує більше чистого прибутку, ніж у 2001, тобто ефективність використання основних виробничих фондів на підприємстві значно підвищилась. А зменшення показника фондомісткості означає, що виробництво одиниці продукції у 2005 році потрібно менше грошових та інших матеріальних затрат, ніж у 2001 році.

З метою загальної оцінки економічної ефективності виробничої діяльності СТОВ „Агрокомбінату “Тепличний” виконано аналіз наступної системи показників, наведеної у таблиці 5.

Проаналізувавши основні економічні показники, представлені у таблиці 5, бачимо, що вартість валової продукції у 2001 році становила 1743 тис. грн., а у 2005році - 6609,6 тис. грн., тобто зросла на 4866,6 тис. грн.. Відповідно зросло виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь (на 966,6 тис. грн.), на 1 середньорічного працівника (на 23,3 тис. грн.) та на 100 грн. основних виробничих фондів (на 55,58 грн.).

Виробництво товарної продукції теж зросло на 230,7%, що є позитивним для підприємства, бо збільшивши обсяг товарної продукції, воно отримає більше прибутку. Дану зміну показника товарної продукції можна пояснити підвищенням ціни реалізації продукції, а також збільшенням її обсягів. А також зросла вартість товарної продукції виробленої 1 середньорічним працівником та зібраної з 100 га сільськогосподарських угідь на 7 і 328 тис. грн. відповідно.

Треба відмітити, що на підприємстві спостерігається постійне збільшення виручки від продажу продукції, а також валового та чистого прибутків. Зокрема, якщо у 2001 році виручка складала 1449 тис. грн., то в 2005 році вона становила 3283,5 тис. грн., тобто зросла на 1834,5 тис. грн.. Валовий дохід у 2005 році збільшився на 147 тис. грн., в порівнянні з 2001 роком.

Таблиця 5. Основні економічні показники виробничої діяльності підприємства

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	2005р. у % до 2001р.
Вироблено валової продукції( в співставних цінах 2000р.), всього, в розрахунку на:	1743	2345	3298,4	4803,5	6609,6	379,2
100 га с.-г. угідь, тис.грн.	370,9	474,5	667,4	972,0	1337,5	360,6
1середньорічного працівника, тис.грн.	11,9	14,0	17,6	25,4	35,2	296,5
100 грн. ОВФ, грн.	19,97	26,85	37,74	54,93	75,55	378,3
Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	1449,0	1753,0	2159,0	2680,9	3283,5	226,6
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1244,0	1586,0	1965,0	2372,0	2611,0	209,9
Валовий прибуток (збиток) в розрахунку на:	158	224	252	277	305	193,038
100 га с.-г. Угідь, тис.грн.	33,6	45,3	51,0	56,1	61,7	183,6
1середньорічного робітника, тис.грн.	1,1	1,3	1,3	1,5	1,6	150,9
Чистий прибуток (збиток) в розрахунку на:	-112,0	46,0	50,0	55,0	60,5	-54,0
100 га с.-г. угідь, тис.грн.	-23,8	9,3	10,1	11,1	12,2	-51,4
1середньорічного працівника, тис.грн.	-0,76	0,28	0,27	0,29	0,32	-42,24
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), %	-9,0	+2,9	+2,5	+2,3	+2,3	+ 11,3 п.в.

А щодо чистого прибутку, то у 2005 році він становив 60,5 тис. грн., тоді як у 2001 році підприємство понесло збитки вартістю у 112 тис. грн.. Дані зміни виробничо-економічних показників напряму залежать від обсягів продажу, якості продукції та конкурентноздатності підприємства.

У 2001 році виробництво було збитковим і рівень збитковості становив -9%, але вже у 2002 році воно стало рентабельним, а рівень рентабельності складав +2,9%. І хоча з 2003 року рівень рентабельності виробництва знизився до 2,5%, і в у 2004, 2005 роках становив 2,3%, та все ж таки діяльність підприємства була рентабельною і воно отримувало прибуток. Те, що виробництво з збиткового у 2001 році змінилося до рентабельного у 2002 - 2005 роках, свідчить про покращення виробничої діяльності господарства. Але зниження рівня рентабельності з 2002 по 2005 рік говорить про необхідність покращення якості продукції, розширення асортименту, заміну старої виробничо-технічної бази на більш сучасну, навіть про необхідність реклами продукції, що виробляється підприємством.

2.2 Організаційна структура підприємства та організаційна структура управління

Структура підприємства - це логічні взаємовідносини рівнів управління й функціональних зон діяльності, встановлені в такій формі, яка дає змогу досягати цілей (виготовлення виробів, надання послуг, виконання наукових досліджень).

Організаційна структура (організаційний устрій) підприємства являє собою склад структурних підрозділів, які мають бути сформовані і які забезпечуватимуть виробництво конкурентноздатної продукції, надання послуг, виконання робіт.

Виділяють такі види структурних підрозділів:

- виробничий (бригади, цехи...);

- функціональний (бухгалтерський, планово-фінансовий, економічний, юридичний, відділ кадрів...);

- допоміжні підрозділи (складське господарство, млин...);

- підрозділи соціальної сфери (медпункт, їдальня...).

Відповідно до організаційної структури підприємства формується структура управління, яка являє собою склад управлінських працівників, що очолюють вище вказані структурні підрозділи.

Отже, під організаційною структурою управління розуміють склад взаємозалежних і супідрядних підрозділів апарату управління, що виконують різні функції (планування, постачання, збут тощо). Ця структура одночасно є способом і формою об'єднання людей для здійснення загальних цілей підприємства. Вона надає змогу делегувати права й обов'язки керівників по горизонталі і вертикалі для реалізації управлінських рішень.

Організаційна структура повинна відповідати стратегічним цілям. Організаційна структура управління відображає форму, тобто будову, устрій суб'єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, зв'язку елементів суб'єкта між собою (порядок розташування, співпорядкованість окремих ланок управлінського апарату), що дають можливість виконувати необхідні функції управління. Вона забезпечує стабільність, стійкість керівної системи, завдяки чому зберігає свої властивості при зміні зовнішніх чи внутрішніх умов. Структура управління підприємством відображає відносини управління, що об'єктивно складаються в межах даної виробничої системи. Керівні системи мають ієрархічну структуру з розподілом по вертикалі функцій, обов'язків, прав і відповідальності. У залежності від стабільних чи мінливих умов підприємницької діяльності розрізняють традиційну і ринкову організаційні структури.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Агрокомбінат „Тепличний” має лінійно-функціональну організаційну структуру. сільськогосподарський виробництво вирощування овочевий

Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій. Функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок: 1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника; 2) або функціональному керівнику передається лише певна частина повноважень; 3) або функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій.

Переваги:

- поєднує переваги лінійних та функціональних структур;

- забезпечує відносно швидке здійснення управлінських рішень завдяки своїй ієрархічності;

- спеціалізація функціональних керівників.

Недоліки:

- складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників;

- в умовах реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє перевантаження керівників;

- така структура чинить опір здійсненню змін в організації.

Лінійно-функціональна організаційна структура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції при незначних (еволюційних) змінах технології виробництва.

Структура управління залишається основою і домінуючою формою організаційної структури. Але в чистому вигляді не існує жодного типу організації. Як правило, організаційна структура має ознаки декількох типів організаційних структур.

Вищим органом СТОВ „АК „Тепличний” є загальні збори учасників, що скликаються не менше 2 разів на рік. Загальні збори вважаються проведеними, коли на них присутні не менше 60% голосів.

Виконавчим органом є директор, який здійснює повсякденне керівництво договірною та фінансово-господарською діяльністю товариства.

Контрольний орган товариства - ревізійна комісія, що проводить перевірки фінансово-господарської звітності не менше 2-3 разів на рік.

Головний інженер керує роботою технічних служб господарства, несе відповідальність за виконання плану, випуск високоякісної продукції, використання новітньої техніки та технологій.

Головний економіст - заступник керівника підприємства з економічних питань; керує роботою по плануванню та економічному стимулюванню у господарстві, слідкує за зростанням виробництва праці, використанням виробничих резервів, поліпшенням організації виробництва, праці та заробітної плати, організацією внутрігосподарського госпрозрахунку інше. Під його керівництвом знаходяться планово-економічний відділ (на деяких підприємствах - бухгалтерія, фінансовий відділ, економічний відділи).

Планово-економічний (планово-фінансовий) відділ - є самостійним структурним підрозділом, який підконтрольний керівнику підприємства. Відділом керує начальник, який назначається і звільняється від займаної посади наказом керівника підприємства. Відділом керує начальник, що назначається і звільняється від займаної посади наказом керівника підприємства. Начальником відділу призначається особа, яка має спеціальну економічну освіту та досвід планової роботи. Штати відділу затверджуються керівником підприємства. До основних завдань планово-економічного відділу належать: організація і систематичне удосконалення планово-економічної діяльності підприємства; розробка перспективних і поточних планів, направлених на збільшення ефективності і контролю їх здійснення.

Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом, який підконтрольний керівнику підприємства. В своїй роботі бухгалтерія керується Положенням „Про бухгалтерський облік”, який визначає порядок організації і ведення бухгалтерського обліку, складання бухгалтерської звітності, а також взаємовідносини по цим питанням. Основними задачами бухгалтерії є: організація обліку фінансово-господарської діяльності підприємства; здійснення контролю за збереженням власності, правильними використанням грошових коштів і матеріальних цінностей; використання сурового режиму економії та господарського розрахунку.

Відділ кадрів. Основними задачами є: розробка штатного розкладу, склад річних, квартальних та місячних планів праці і заробітної плати, контроль за їх здійсненням і виконанням; розробка способів поліпшення якості праці; використання прогресивних систем заробітної плати; розробка положень фонду матеріального заохочення; приймає участь в розробці питань наукової організації праці інше.

Слід зазначити, що в побудові системи управління важливу роль відіграє не тільки об'єднання функцій, але й розподіл повноважень, тобто прав на прийняття управлінських рішень. Тому при визначенні повноважень часто доводиться коректувати початкові варіанти об'єднання функцій - тут можуть виникнути проблеми ієрархії системи управління, децентралізації, гнучкості тощо.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

- організаційна структура підприємства забезпечує координацію всіх функцій управління;

- структур організації визначає права і обов'язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

- від організаційної структури залежить ефективна діяльність підприємства, його виживання і процвітання;

- структура, прийнята на даному конкретному підприємстві, визначає організаційну поведінку його співробітників, тобто. стиль менеджменту і якість праці колективу.

Структура підприємства та організаційна структура управління СТОВ „АК „Тепличний” представлені у вигляді схем 1 і 2 (Додаток 1, 2).

2.3 Динаміка валового виробництва овочів закритого ґрунту

В СТОВ „АК „Тепличний” виробництво овочів є спеціалізованою галуззю і протягом майже всього досліджуваного періоду (2001 - 2005р.р.) дане виробництво є рентабельним.

Об'єм виробництва будь-якого виду продукції рослинництва, тобто валовий збір, визначається двома складовими елементами: урожайністю та посівною площею.

Динаміку посівних площ, урожайності та валових зборів розглянемо в таблиці 6.

Під теплицями на підприємстві знаходиться 6 га. Половина теплиць вкрита плівкою, а інша половина - скляні теплиці. Як в плівкових, так і в скляних теплицях постійно працює по одній виробничий бригаді. З розрахунків таблиці 6 видно, що валові збори овочей закритого ґрунту постійно збільшуються. Так, урожай овочів 2005 року на 16,1% перевищив урожай 2001 року і склав 4811,3 ц. На підвищення валового збору позитивно вплинули зміни, які відбуваються з урожайністю овочевих культур та посівними їх площами. Зокрема, зазначена у таблиці 7, середня урожайність овочів у бригаді 1 зросла з 7,5 кг/м2 до 9,3 кг/м2, тобто збільшилась на 24%, а середня урожайність культур у бригаді 2 з 20,9 кг/м2 збільшилась до 21,7 кг/м2, тобто зросла на 3,8%. Це дало змогу зробити висновок, що середня урожайність всіх овочів закритого ґрунту по підприємству з 10,9 кг/м2 підвищилась до 12,7 кг/м2, тобто зросла на 16,5%.

Розглянемо динаміку досягнутого рівня урожайності у виробничих бригадах за період 2001-2005р.р., за даними наведеними у таблиці 7.

Таблиця 7. Урожайність овочів закритого грунту

Культура	Урожайність, кг/м2	В середньому за 5 років
	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.
Бригада 1
Огірки	13,2	13,6	14,1	14,8	15,2	14,2
Томати	--	15,1	15,3	15,7	15,9	15,5
Капуста рання	2,7	2,7	2,9	2,8	2,9	2,8
Капуста пізня	--	2,9	3,2	3,5	3,5	3,3
Цибуля	4,1	--	6,3	6,9	7,2	6,1
Інші овочі	0,7	0,7	1,3	1,2	1,4	1,1
Бригада 2
Огірки	19,8	21,5	21,8	21,7	21,8	21,3
Томати	13,5	13,7	14,6	15,2	15,6	14,5
Цибуля	31,4	32,8	32,6	32,4	32,7	32,4
Інші овочі	3,9	4,7	5,2	4,9	5,4	4,8

Аналіз даних таблиці 7 свідчить показує, що урожайність овочів закритого ґрунту збільшується. Зокрема, щодо збільшення урожайності овочевих культур у бригаді 1: огірки - на 2 кг/м2; томати - на 0,8 кг/м2; капуста рання - на 0,2 кг/м2; капуста пізня - на 0,6 кг/м2; цибуля - на 3,1 кг/м2; інші овочі - на 0,7 кг/м2. По бригаді 2 урожайність овочів теж зросла, а саме: огірки - на 2 кг/м2; томати - на 2,1 кг/м2; цибуля - на 1,3 кг/м2; інші овочі - на 1,5 кг/м2. Щодо посівних площ, то в цілому по кожній бригаді їх число не змінюється, змінюється лише посівна площа під окремими видами овочевих культур. Це пояснюється специфікою виробництва овочів закритого ґрунту.

Основним показником ефективності виробництва овочів закритого ґрунту є урожайність, яка показує інтенсивність розвитку виробництва овочів. Для більшої наглядності змін урожайності протягом 5 років побудуємо графіки коливань урожайності у 1 та 2 виробничих бригадах.

Мал. 1 Урожайність овочів закритого ґрунту (Бригада 1)

На графіку 1 показано, як змінювалась урожайність овочів закритого ґрунту в Бригаді 1, яка працює у плівкових теплицях. З малюнок видно, що на в плівкових теплицях спостерігається щорічне зростання урожайності всіх культур. Це є позитивним явищем, яке дозволяє збільшити обсяг товарної продукції і прибутки підприємства відповідно. Слід відмітити, що дані зміни урожайності відбулися за рахунок використання високопродуктивних сортів, інтенсивної системи удобрення та дотримання встановлених норм поливу.

Мал. 2 Урожайність овочів закритого ґрунту (Бригада 2)

Графік 2 відображає зміни, які відбулися з урожайність в період 2001-2005р.р. в Бригаді 2, що працює у скляних теплицях. Як і в Бригаді 1, так і в Бригаді 2 спостерігається щорічне зростання урожайності, за рахунок додержання норм поливу овочів закритого ґрунту, використання високопродуктивних сортів культур та інтенсивної системи удобрення.

Порівнюючи дані двох виробничих бригад треба відмітити, що урожайність овочевих культур у Бригаді 2 значно вища, ніж у Бригаді 1. Дана відмінність пояснюється тим, що в плівкових теплицях овочі вирощуються лише півроку, а у скляних - всі 12 місяців року, що дозволяє отримувати більші врожаї.

2.4 Аналіз стану організації праці при вирощуванні овочевих культур та рівень її продуктивності

Робочий час є загальною мірою кількості праці загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого -- фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці.

Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Не треба забувати, що трудові ресурси, які і будь-які інші ресурси, реалізуються через ринок. Ціною праці є заробітна плата, величина якої формується під впливом попиту і пропозиції.

Заробітна плата в умовах ринкової економіки -- це плата за працю, а її величина -- це ціна праці, яка визначається на ринку праці в результаті взаємодії попиту на конкретні види праці і її пропозицію.

Залежність заробітної плати від виконаного обсягу роботи створює умови для підвищення продуктивності праці, матеріально заінтересовує працівників у результатах як індивідуальної, так і загальної праці.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Використання робочого часу є важливим показником діяльності підприємства, який дає змогу проаналізувати виконання передбачених робіт на підприємства працівниками, їх зайнятість у виробничому процесі. Чим більше робочого часу відпрацьовано, тим більше продукції вироблено, тим краще працює саме підприємство. Саме тому працівники підприємства повинні розуміти, що від того як вони працює кожен з них залежить успішність діяльності їх підприємства, його валовий, чистий доходи, рівень їх заробітної плати та ін..

Таблиця 8. Оплата праці працівників та їх трудова активність на підприємстві

Показники	Роки	2005р. у % до 2001р.
	2001	2002	2003	2004	2005
Середньорічна чисельність працівників, чол.	147	167	187	189	188	127,7
в тому числі кількість працюючих в теплицях, чол..	57	60	60	60	60	105,3
Відпрацьовано всього, люд.-год.	381885	383334	531204	355330	364466	95,4
в тому числі 1 середньорічним працівником, люд.-год.	2597,9	2295,4	2840,7	1880,1	1938,6	74,62
відпрацьовано працівниками теплиць, люд.-год.	148080	137724	170442	112806	116316	78,5
Тривалість робочої зміни, годин	8	8	8	8	8	100
Відпрацьовано всього по підприємству, людино-змін	47735,6	47916,8	66400,5	44416,3	45558,3	95,4
в тому числі 1середньорічним працівником, людино-змін	324,7	286,9	355,1	235,0	242,3	74,6
відпрацьовано працівниками теплиць, людино-змін	18507,9	17215,5	21305,3	14100,8	14538,0	78,6
Фонд оплати праці всіх працівників, тис. грн.	569,6	636,0	1008,4	1133,5	1168,3	205,1
Оплата праці 1середньорічного працівника за рік, грн.	3874,83	3808,38	5392,51	5997,35	6214,36	160,4
Оплата праці 1середньорічного працівника за місяць, грн.	322,90	317,37	449,38	499,78	517,86	160,4

Дані таблиці 8 дають змогу проаналізувати стан трудової активності та рівень оплати праці працівників СТОВ „АК „Тепличний” за 2001-2005 роки.

З розрахунків таблиці 8 видно, що чисельність працівників на підприємстві у 2005 році зросла на 41 особу, в порівнянні з 2001 роком. В тому числі кількість зайнятих на роботах в теплицях з 57 чоловік у 2001 році зросла до 60 у 2005 (по 30 працівників у бригаді). При цьому число відпрацьованих 1 середньорічним працівником людино-годин та людино-змін зменшилось на 25,4%.

На підприємстві простежується постійне зростання фонду оплати праці, що пов'язане із збільшенням чисельності працівників в товаристві та із зростанням встановленої мінімальної заробітної плати. А саме, у 2001 році оплата праці 1 середньорічного працівника на підприємстві становила 3874,83 грн. за рік, а у 2005 році - 6214,36 грн. за рік, тобто річна заробітна плата зросла на 2339,53 грн. за рік. Само по собі зростання заробітної плати є позитивним явищем як для працівника, так і для підприємства в цілому, бо висока оплата праці приваблює висококваліфіковані кадри, які можуть напряму сприяти ефективній діяльності та розвитку підприємства в майбутньому.

Однією з головних вимог до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її витрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства.

Згідно із Законом України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі:

-- законодавчих та інших нормативних актів;

-- генеральної угоди на державному рівні;

-- галузевих, регіональних угод;

-- колективних договорів;

-- трудових договорів.

Зазначимо, що професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки галузі діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються, рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. В той же час існують загальні (наскрізні) професії робітників та службовців.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді. Відрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та деяким практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади -- інженерні, економічні, але не мають спеціальної освіти).

СТОВ „АК «Тепличний» виділило типи за рівнем освіти: вища, середня, середня спеціалізована та середня незакінчена. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку. Ці дані наведені у таблиці 9.

Проаналізувавши дані таблиці зазначимо, що на підприємстві в період з 2001 по 2005 роки спостерігається тенденція збільшення працівників. В СТОВ „АК „Тепличний” переважає кількість працівників з середньою та середньою незакінченою освітою. Працівників з вищою освітою зовсім мало і їх кількість суттєво не підвищується. Зокрема, це тому, що саме по собі СТОВ „АК «Тепличний»” не велике підприємство, а, це означає, що робочих місць (посад), де потрібні працівники з вищою освітою небагато, але, все ж таки, вони потрібні.

Таблиця 9. Освітній рівень працівників СТОВ „АК «Тепличний»”

Показники	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	В середньому за 5 років
Працівники, що мають вищу освіту (закінчили НЗ ІІІ -ІV рівня акредитації)	24	18	11	11	14	16
Працівники, що мають середню спеціалізовану освіту (закінчили НЗ І -ІІ рівня акредитації).	67	59	19	48	51	49
Працівники з середньою та середньою незакінченою освітою (закінчили, відповідно, 9 та 11 класів школи)	56	90	157	130	123	111
Середньорічна чисельність працівників	147	167	187	189	188	176

Отже, СТОВ „АК «Тепличний»” слід збільшити кваліфікаційний рівень працівників, це дасть йому змогу провести певні нововведення, покращити обізнаність працівників у процесі виробництва, що дасть змогу підвищити рівень рентабельності виробництва, покращити продуктивність праці, збільшити прибутки і зменшити затрати, покращити діяльність підприємства в цілому. Але, щоб отримати дійсно кваліфікованих, знаючих свою справу працівників треба при прийомі їх на роботу, на відповідну посаду проводити такі співбесіди, конкурси, які б давали змогу зрозуміти, що працівник, якого беруть працювати на підприємство дійсно „той працівник, який потрібен підприємству”, тобто повністю відповідає його вимогам.

Важливим показником ефективності виробництва продукції, зокрема овочів закритого ґрунту, виступає продуктивність праці. Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Під продуктивністю праці слід розуміти витрати праці на виробництво одиниці продукції. На продуктивність праці впливають такі показники: обсяг продуктивності праці та чисельність персоналу. Отже розглянемо показники продуктивності праці в таблиці 10.

З наведених даних бачимо, що виробництво овочів закритого ґрунту на 1 працівника на 10,3% або на 7,5 ц і досягло 80,2 ц за 1 працівника. Як бачимо, кількість працівників в теплицях у 2002 році зросла на 3 чоловіки, порівняно з 2001 роком, й з того часу залишилась незмінною. А показник виходу овочевої продукції за 1 люд.-год. зріс на 46,4% або на 1,3 кг, а за 1 люд.-зміну - на 47,8% або на 10,7 кг. Отже продуктивність праці на підприємстві в період з 2001 по 2005 рік підвищилась. Слід зазначити, що важливим резервом підвищення економічної ефективності виробництва овочевої продукції є покращення організації праці і виробничого процесу, впровадження прогресивних форм організації виробництва і оплати праці. Такими формами організації праці є колективний підряд і орендні відносини.

Щодо трудомісткості виробництва овочів закритого ґрунту, то у 2005 році на виробництво 1 кг овочів витрачалося 0,24 людино-години, що на 0,12 людино-годин менше, ніж у 2001 році. На зниження трудомісткості даного виробництва позитивно вплинуло зростання чисельності працівників, зайнятих у теплицях та зменшення числа відпрацьованих ними людино-годин.

Одним з основних факторів удосконалення організації праці є й раціоналізація на основі атестації робочих місць, яка включає: раціональне використання праці кожним працівником; оптимальне розміщення працівників по робочих місцях; подальше удосконалення способів і прийомів виконання робіт тощо.

Таблиця 10. Продуктивність праці при виробництві овочів закритого ґрунту в СТОВ „АК „Тепличний”

Показники	Роки	2005р. у % до 2001р.
	2001	2002	2003	2004	2005
Валове виробництво овочів закритого ґрунту, ц в тому числі --Бригада 1 --Бригада 2	4143,4 2083,8 2059,6	4382,2 2189,3 2192,9	4701,4 2458,4 2243	4717,2 2483,2 2234	4811,3 2565,5 2245	116,1 123,1 109
Кількість працівників у теплицях, чол.	57	60	60	60	60	105,3
Відпрацьовано у теплицях: --люд.-год. --люд.-змін	148080 18507,9	137724 17215,5	170442 21305,3	112806 14100,8	116316 14538	78,5 78,6
Вироблено овочів закритого ґрунту: --на 1 працівника,ц --за 1 люд.-год.,кг --за 1 люд.-зміну., кг	72,7 2,8 22,4	73,2 3,2 25,5	78,4 2,8 22,1	78,6 4,2 33,5	80,2 4,1 33,1	110,3 146,4 147,8
Трудомісткість виробництва --1 кг овочів закритого ґрунту, люд.-год.; --1 ц овочів закритого ґрунту, люд.-год.	0,36 35,7	0,31 31,4	0,36 36,3	0,24 23,9	0,24 24,2	66,7 67,8

Для ефективного розв'язання питань організації праці в СТОВ „АК „Тепличний” проводиться моральне та матеріальне заохочення, наприклад, за своєчасну і якісну роботу, за перевиконання плану виробництва продукції. На підприємстві на підставі галузевої угоди розроблено Положення про оплату праці, яке є додатком до колективного договору підприємства. Оплата праці працівників управління здійснюється відповідно до штатного розпису, а оплата праці інших працівників (тепличників; водіїв...) - за відрядно-преміальною системою (оплата відповідно до результатів виконаної роботи), дія якої значно підвищує продуктивність праці, а отже і ефективність праці. Премії передбачаються колективним договором і можуть виплачуватися за місяць, за квартал чи за рік.

2.5 Аналіз собівартості виробництва овочів закритого ґрунту

Собівартість - один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться йому виробництво відповідного виду продукції і на скільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше отримає прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнення продукції підприємства на товарному ринку.

Собівартість овочевих культур залежить від витрат виробництва на 1 га площ посіву та урожайності культур. Обґрунтоване збільшення витрат на одиницю посівної площі обумовлює перевищення темпів росту урожайності, а відповідно - дозволяє змінити собівартість виробництва одиниці продукції.

Розглянемо собівартість овочів закритого ґрунту в СТОВ „АК „Тепличний” м. Суми за 2001 - 2005 роки (таблиця 11).

Проведені розрахунки таблиці 11 свідчать про зростання собівартості виробництва овочів закритого ґрунту. Це пов'язано, насамперед, з подорожчанням ціни на комунальні послуги (опалення, водопостачання, електропостачання), на мінеральні добрива, засоби захисту рослин від шкідників і хвороб, на насіннєвий матеріал тощо. Але хоча, собівартість зросла, валовий збір овочів закритого ґрунту теж підвищився, що дозволило збільшити прибуток від їх реалізації.

Кожне виробництво потребує певних витрат. У таблиці 12 розглянемо виробничі витрати на 1 га посівних площ овочів закритого ґрунту.

Таблиця 12. Виробничі витрати на 1 га посівних площ овочевих культур.

Статті витрат	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	2005р. в % до 2001р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Оплата праці Насіння Органічні добрива Мінеральні добрива і отрутохімікати Амортизація ПММ Послуги автотранспорту Загальногосподарські витрати Інші витрати Всього	137,16 2,27 4,53 1,44 56,84 1,65 0,41 1,03 0,62 205,95	66,6 1,1 2,2 0,7 27,6 0,8 0,2 0,5 0,3 100,	119,93 1,99 5,99 1,80 67,05 1,00 0,80 0,40 0,6 199,56	60,1 1,0 3,0 0,9 33,6 0,5 0,4 0,2 0,3 100,	143,51 1,58 5,66 1,36 69,95 1,13 1,13 0,23 1,81 226,36	63,4 0,7 2,5 0,6 30,9 0,5 0,5 0,1 0,8 100,	170,41 1,70 - 0,73 66,03 1,47 0,72 0,72 0,97 242,75	70,2 0,7 - 0,3 27,2 0,6 0,3 0,3 0,4 100,	183,60 1,92 8,78 1,65 72,18 1,65 1,1 0,82 2,74 274,44	66,9 0,7 3,2 0,6 26,3 0,6 0,4 0,3 1,0 100,	133,9 84,6 193,8 114,6 127,0 100 268,3 79,6 441,9 133,3

Як свідчать розрахунки таблиці 12, на підприємстві спостерігається постійне зростання виробничих витрат на 1 га площ овочів закритого ґрунту. Дана тенденція виникла під впливом подорожчання виробництва даної продукції (зростання ціни на ПММ, добрива, пестициди), а також збільшення заробітної плати працівників, зайнятих в теплицях, та збільшення урожайності тепличних овочів (див. таблиця 7). Найбільша питома вага від загальної суми виробничих витрат належить витратам на оплату праці та амортизаційним витратам, що пояснюється специфікою виробництва. Значно менша частина належить витратам на насіння, органічні добрива, мінеральні добрива і отрутохімікати, ПММ, послуги автотранспорту, загальногосподарські та інші витрати.

Отже, економічний аналіз виробничих витрат по статтям, дозволив з'ясувати, що основними резервами зниження собівартості овочів в СТОВ „АК „Тепличний” є:

- з метою підвищення урожайності овочевих культур необхідно вчасно і в оптимальних дозах вносити органічні і мінеральні добрива;

- для підвищення рівня продуктивності праці, удосконалити механізм матеріального стимулювання робітників галузі та уникати порушень щодо дотримання колективного договору на підприємстві та контрактів які заключаються з сезонними працівниками;

- переглянути підходи щодо організації виробництва з метою зменшення відходів продукції і поліпшення умов праці на робочих місцях.

2.6 Економічна ефективність овочівництва

Кожне сільськогосподарське підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод) розподіляє власну продукцію. Основними каналами збуту овочевої продукції товариства є центральний ринок міста й організації громадського харчування, а також магазини, з якими укладені угоди, роздрібні покупці, що мають право купувати продукцію прямо на підприємстві. В таблиці зазначені канали реалізації продукції, обсяги її реалізації і виручка, отримана від продажу овочів.

Проаналізувавши дані таблиці 13 слід відмітити, що на підприємстві спостерігається щорічне зростання обсягів продажу овочевої продукції та виручки, отриманої за їх реалізацію. Це є позитивним явищем і свідчить про зростання прибутків товариства. Збільшення обсягів продажу овочів напряму залежить від зростання їх урожайності та валового збору, що можна простежити в таблиці 6. Виручка залежить як від обсягів продажу, так і від ціни реалізації. Якщо в 2001 році середня ціна реалізації овочів становила 245,42 грн./ц (2,45 грн./кг), то в 2005 році вона складала 410,73 грн./ц (4,11 грн./кг), тобто майже вдвічі більше. На збільшення реалізаційної ціни вплинуло подорожчання виробництва овочевої продукції (ціна на насіння, мінеральні добрива, сировина інше), інфляція та зміна економічної ситуації в країні в цілому.

Для того, щоб збільшити обсяги продажу продукції товариство повинно знаходити нові ринки збути як по області, так і за її межами, ефективніше вести договірну роботу по виробництву та поставці продукції, розширяти асортимент та постійно покращувати її якість.

Розрахунки, проведені нами вище дають змогу визначити рівень товарності овочів закритого ґрунту (таблиця 14).

Таблиця 14. Рівень товарності продукції овочівництва

Роки	Валовий збір овочів, ц	Реалізовано продукції, ц	Рівень товарності овочів, %
2001р.	4143,4	3439	83,0
2002р.	4390,5	3732	85,0
2003р.	4701,4	4216	89,7
2004р.	4717,2	4293	91,0
2005р.	4811,3	4475	93,0
В середньому за 5 років	4552,8	4031,0	88,3

Дані таблиці 14 показують, що рівень товарності овочів закритого ґрунту в середньому за 5 останніх років по підприємству складає 88,3% урожаю. Зокрема, у 2001 році даний показник становив 83%, а у 2005 році він збільшився до 93%, тобто овочів зріс на 10%. Така зміна показника є позитивною і свідчить про підвищення ефективності виробництва і збуту даної продукції, розширення ринку, збільшення конкурентоспроможності підприємства.

Безумовно, на дану зміну рівня товарності овочів вплинуло їх валове виробництво, яке з 2001 по 2005 роки зросло на 667,9 ц, і тим самим, дало змогу підприємству збільшити обсяги реалізації продукції. Крім того, позитивно на показник цей вплинуло постійне зростання попит на свіжу овочеву продукцію в Україні.

Таблиця 15. Показники економічної ефективності виробництва

Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	Відхилення (+;-) 2005 р. від 2001 р.
Вироблено продукції -всього, тис. грн. -на 1 середньорічного працівника, тис. грн.. -на 1 га, тис. грн. -на 1 м 2 зайнятий під овочами, грн. -на 1 ц валового збору овочів, грн.	1016,9 17,8 169,5 26,74 245,42	968,2 16,1 161,4 25,46 220,52	991,4 16,5 165,2 26,07 210,87	1390,0 23,2 231,7 36,56 294,67	1976,1 32,9 329,4 51,97 410,72	959,2 15,1 159,9 25,23 165,3
Виручка від реалізації -всього, тис. грн. -на 1 середньорічного працівника, тис. грн.. -на 1 га, тис. грн. -на 1 м 2 зайнятий під овочами, грн.. -з 1 ц валового збору овочів, грн.	844 14,8 140,7 22,20 203,70	823 13,7 137,2 21,64 187,45	889 14,8 148,2 23,38 189,09	1265 21,8 210,8 33,27 268,17	1838 30,6 306,3 48,34 382,89	994 15,8 165,6 26,14 179,19
Собівартість, тис. грн. -1 га овочів, тис. грн.	783,1 130,5	758,8 126,5	860,7 143,5	923 153,8	1043,5 173,9	260,4 43,4
Прибуток, тис. грн. -на 1 га овочів, тис. грн.	60,9 10,2	64,2 10,7	28,3 4,7	342 57	794,5 132,4	733,6 122,2
Рівень рентабельності, %	+ 7,8	+ 8,5	+ 3,3	+ 37,1	+ 76,1	+ 68,3 п.в.

Доцільно розглянути показники ефективності виробництва овочів закритого ґрунту (таблиця 15).

Розрахунки таблиці 15 показують, що на підприємстві спостерігається тенденція до збільшення рентабельності виробництва овочів. Зокрема рівень рентабельності овочівництва закритого ґрунту у 2005 році склав +76,1%, що на 68,3% більше, ніж у 2001 році. Така зміна показника є позитивною для підприємства і свідчить про окупність виробництва і надходження прибутку від господарської діяльності.

Рівень рентабельності овочівництва зріс під впливом збільшення валового виробництва продукції, виручки від її реалізації. Що стосується собівартості, то вона теж зросла. Але збільшення собівартості виробництва негативно впливає на рівень рентабельності.

Отже, для того, щоб підвищити рентабельність виробництва потрібно збільшувати валові збори продукції (бажано за рахунок урожайності овочевих культур), виручку та зменшувати собівартість овочів закритого ґрунту (за рахунок автоматизації та комп'ютеризації виробничого процесу).

4. Правове забезпечення діяльності та управління підприємством

4.1 Правова характеристика підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат „Тепличний" знаходиться в місті Суми, вул.. Білопільський шлях 33. Воно було створене 11 липня 2002 року, шляхом розпаювання земель кооперативу "Тепличний".

Отже, спочатку було КСП "Тепличний", в результаті реструктуризації якого, було створено СВК "Ганнівський", куди увійшло 500 чоловік. З них 30 чоловік створило товариство „Сумський Тепличник”, а 4 чоловіки вийшло індивідуально. З часом товариство „Сумський Тепличник” розпалося, внаслідок чого люди повернулися в СВК "Ганнівський", яке з 11 липня 2002 року було перейменовано в СТОВ "АК "Тепличний" .

Товариство набуло статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Агрокомбінат є власником: майна, переданого йому у власність учасниками, як внески до статутного фонду; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом (Ст.85 Г К України).

Дане товариство має статутний капітал поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники СТОВ „АК „Тепличний” не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризики збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів (Ст.140 Ц К України).

Товариство спеціалізується на овочівництві відкритого і закритого ґрунту, на виробництві зернових та зернобобових, цукрових буряків, а також виробництві меду.

Метою створення товариства є здійснення підприємницької діяльності, виробничого та соціального розвитку, залучення інвестицій, задоволення потреб споживачів - для отримання прибутку. СТОВ „АК „Тепличний” здійснює свою діяльність відповідно до статуту, установчого договору та чинного законодавства України. Основним завданням товариства є забезпечення населення овочевою продукцією та зерном.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників, що скликаються не менше 2 разів на рік. Загальні збори вважаються проведеними, коли на них присутні не менше 60% голосів.

Виконавчим органом є директор, який здійснює повсякденне керівництво договірною та фінансово-господарською діяльністю товариства.

Контрольний орган товариства - ревізійна комісія, що проводить перевірки фінансово-господарської звітності не менше 2-3 разів на рік.

Слід також зазначити, що на вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

Публічна звітність товариства про результати його діяльності не вимагається, крім випадків встановлених законом.

Будь-яка юридична особа, зокрема підприємство, здійснюючи свою господарську діяльність дотримується багатьох принципів та норм. Правові норми не є виключенням.

СТОВ „АК „Тепличний” здійснює свою виробничу діяльність на принципах госпрозрахунку, має свій самостійний баланс, рахунок у банку, свою печатку, а також фінансову і організаційно-правову документацію. СТОВ „АК „Тепличний” в ході своєї діяльності керується Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України, Кодексом законів України про працю, іншими чинними законодавчими та нормативно-правовими актами України, а також встановленими стандартами бухгалтерського обліку, статутом та іншими локальними нормативно-правовими документами підприємства.

Щодо Конституції України, то Ст. 43 встановлює: „кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”; „кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом”, „громадянам гарантується захист від незаконного звільнення”. Нижче Ст.44 і 45 закріплено: „Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів”; „Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченням тривалості роботи у нічний час”.

Слід також відмітити, що провідним у регулюванні підприємницької діяльності є Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 року. Зокрема в цьому кодексі дається визначення господарського товариства, класифікація та детальний розгляд форм і видів господарських товариств, принципи їх діяльності, дається перелік установчих документів та звітності товариств, визначаються органи управління товариствами, а також права, обов'язки та відповідальність їх учасників та засновників, інше.

Кодекс законів України про працю регулює відносини між працівниками всіх рівнів, визначає їх права, обов'язки та встановлює відповідальність за їх невиконання та будь-яке порушення трудової дисципліни. Також він передбачає створення на підприємстві комісії з трудових спорів (КТС), яка покликана врегульовувати конфлікти та трудові спори на підприємстві.

Існує також низка Законів та інших нормативно-правових актів щодо господарської (зокрема підприємницької) діяльності в нашій державі, норми яких потребують обов'язкового виконанням суб'єктами підприємницьких відносин (ЗУ „Про господарські товариства”, ЗУ „Про власність” та інші).