Аграрна реформа в Хмельницькій області (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аграрна реформа в Хмельницькій області (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення)

Розглянуто організаційно-економічні засади та практичне здійснення аграрної реформи в Хмельницькій області. Висвітлено позитивні сторони та окремі упущення в процесі здійснення аграрних перетворень на селі. Окреслено проблеми поглиблення аграрної реформи та обґрунтовано шляхи їх вирішення.

Organizational-economic bases and practical realization of an agrarian reform in Khmelnitskiy area are considered. The positive sides and separate omissions are covered during realization of agrarian transformations on village. Problems of a deepening of an agrarian reform are outlined and ways of their decision are proved.

Ключові слова: сільське господарство, форми господарювання, прибуток господарювання.

Постановка проблеми. Агропромисловий комплекс України - потужний сектор вітчизняної економіки, який забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість - сировиною. Його частка у виробленому національному продукті сьогодні становить майже 12%. Нині, в період світової економічної кризи, АПК при створенні необхідних умов для його розвитку спроможний стати одним з потужних локомотивів, який зможе вивести вітчизняну економіку з глибокої депресії на шлях стабільного функціонування. Однак, незважаючи на позитивні тенденції, таких умов поки що не створено, а АПК далеко не повністю задовольняє потреби суспільства в своїй продукції [2, с. 5].

Тому, головною умовою ефективної роботи агропромислового комплексу залишається розширення промислового виробництва продукції, інтенсифікація, спеціалізація та концентрація сільськогосподарського виробництва. Досягнення цієї мети більшість фахівців вбачає у реформуванні аграрного сектора, що й обумовлює актуальність і практичну цінність проведеного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених проблем. Проблемам впливу реформування аграрного сектору на стабільність і ефективність агропромислового виробництва присвячено чимало праць вітчизняних економістів. Теоретичні, методологічні і практичні аспекти із зазначеного питання знайшли відображення в наукових дослідженнях Зубця М.В., Месель-Веселяка В.Я., Саблука П.Т., Федорова М.М., Шпичака О.М. та ін.

Віддаючи належне науковим розробкам зазначених авторів, потрібно відмітити, що у працях, присвячених впливу реформування на розвиток агропромислового комплексу в цілому, залишаються не достатньо дослідженими питання, пов'язані з оцінкою різних форм господарювання у сільському господарстві, зокрема на місцевому рівні. Крім цього, відсутня їх систематизація, не аналізуються причини відсутності гласного і постійного моніторингу за реалізацією нормативних документів з реформування агропромислового комплексу, що негативно впливає на стан сільськогосподарського виробництва і ефективність його роботи.

Формування цілей статті. Беручи до уваги зазначені проблеми, метою цієї статті є дослідження розвитку форм господарювання у сільському господарстві Хмельницької області, висвітлення окремих упущень в процесі здійснення аграрних перетворень, а також обґрунтування шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Механізм реформування аграрного сектора економіки було визначено Указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (10.11.1994 р.) та «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (03.12.1999 р.).

В результаті їх практичного застосування, на Хмельниччині, як і в цілому по Україні, створено три форми господарювання - особисті селянські господарства (господарства населення), фермерські господарства, які в усьому світі довели свою ефективність, а також сільськогосподарські підприємства ринкового типу. За розмірами вони відповідають практиці багатьох високо розвинутих країн світу, що забезпечують ефективне ведення сільського господарства і мають перевиробництво продукції: перша - японсько-китайській моделі, друга - європейській, третя - американській і колишній моделі в Радянському Союзі. Створені на Хмельниччині форми господарювання відповідають вимогам різного бізнесу - великого, середнього та дрібного (табл. 1).

Таблиця 1

Розвиток форм господарювання в сільському господарстві Хмельницької області

Період реформування сільськогосподарського виробництва, умовно, можна поділити на два етапи: перший (з 1991 по 1999 р.) - на цьому етапі відбувалось формування нормативно-правової бази, затягування реформ і спад виробництва та другий (з 2000 р.) - після проведення реформ і одержання від них певних позитивних результатів (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в Хмельницькій області, % 1990 р. = 100

Як бачимо, ще задовго до паювання земель сільськогосподарського призначення (1991-1996 рр.) виробництво сільськогосподарської продукції в Хмельницькій області зменшилося на 34,1%.

Причиною спаду було стримування цього процесу та несприятлива для сільського господарства цінова політика. Після паювання земель спад виробництва продовжувався і його апогей припав на 1999 рік. У 1999 році порівняно з 1990 роком виробництво валової продукції в Хмельницькій області зменшилося на 49,7%, у тому числі рослинництва - на 50% і тваринництва - на 49,2%. Після реформування колгоспів в сільськогосподарські підприємства ринкового типу, розширення землекористування фермерських господарств і господарств населення, виробництво почало поступово збільшуватися і у 2009 році порівняно з 1999 роком приріст валової продукції становив 30,2%.

Валова продукція сільськогосподарського виробництва в Хмельницькій області вже чотири роки поспіль має позитивний приріст. За підсумками 2009 року вона зросла в порівнянні з попереднім роком на 3,9% і становила 4190,4 млн грн (у порівняльних цінах 2005 р.), або в середньому 283 тис. грн. на кожних 100 га сільськогосподарських угідь (у 2008 р. - 273 тис. грн). Рівень виробництва попереднього року перевищено в господарствах 13 районів області, з них найсуттєвіше - Кам'янець-Подільського (на 15%), Деражнянського (на 13,2 %), Віньковецького (на 11,4%) та Красилівського (на 10,6%) [3, с. 12]. аграрний реформа хмельницькій село

Збільшення сільськогосподарського виробництва досягнуто як у сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення.

Однак падіння в минулому році обсягів виробництва продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах призвело до зменшення їх частки у загальному виробництві продукції сільського господарства (з 36,7% у 2008 році до 35,6% у 2009 році). Водночас найвищі темпи зростання виробництва тваринницької продукції за період з 1990 р. забезпечили зростання питомої ваги тваринництва на 1,7 відсоткових пункти до 27,3%.

Позитивну роль у стабілізації виробництва відіграли особисті селянські господарства. Площа сільськогосподарських угідь у них зросла з 130,3 тис. га в 1990 році до 639,9 тис. га у 2009 році, тобто майже у 5 разів, а виробництво валової продукції - відповідно з 2113,8 млн грн і до 2699,9 млн грн, або у 1,3 рази (див. табл. 1).

Поряд із цим значна частина населення, що отримала у власність землю, з різних причин не займається обробітком землі, і не завжди має можливість передати цю землю в оренду. Тому в минулому році більше п'ятої частини ріллі (278.8 тис. га) в Хмельницькій області не використовувалось.

Разом з тим, починаючи з 2007 року, через активізацію діяльності інвесторів та збільшення оренди земельних паїв, площа сільськогосподарських угідь у користуванні господарств населення поступово зменшується.

Особисті селянські господарства за часи реформування аграрного сектора, коли в сільськогосподарських підприємствах спостерігався значний спад виробництва, забезпечили відносну його стабільність, компенсувавши значною мірою зменшення виробництва в сільськогосподарських підприємствах і в усіх категоріях господарств.

Приріст валової продукції у 2009 році до 1990 р. у господарствах населення становив 27,7%, в т.ч. виробництво рослинницької продукції зросло більш ніж у два рази.

В цілому ж по всіх категоріях господарств, лише виробництво соняшнику, картоплі, овочів, яєць, плодів та ягід у 2009 році перевершило рівень 1990 року (табл. 2).

Таблиця 2

Виробництво продукції сільського господарства в Хмельницькій області (всі категорії господарств), тис. тонн

За цей же період більш ніж у чотири рази скоротилось виробництво цукрових буряків, у 3,7 рази - виробництво м'яса у забійній вазі.

Враховуючи те, що імпорт м'яса і м'ясопродуктів у 2008-2009 роках лише за офіційними даними становить 23-29% до власного виробництва. При цьому характерно, що в імпортованому м'ясі знаходиться 96% свинини й м'яса птиці, при виробництві якого в кормах головна складова (80-90%) - кормове зерно, яке ми "успішно" вивозимо [4, с. 153]. В таких умовах, за тимчасової відсутності належних коштів для будівництва відповідних тваринницьких приміщень, доцільно було б використати наявні тваринницькі приміщення й трудові ресурси, що є в особистих селянських господарствах, де в 2008-2009 роках в

Хмельницькій області вироблялося 74-72% тваринницької продукції. Передати особистим селянським господарствам у вигляді товарного кредиту необхідну кількість зернофуражу і молодняк тварин. Взаєморозрахунок здійснювати живою масою відгодованих тварин. Для цього вкрай необхідно розвивати збутову кооперацію й оптові ринки. Слід зазначити, що використання резервів особистих селянських господарств - захід вимушений і тимчасовий. Але лише таким чином нині в короткий термін можемо уникнути завезення неякісної м'ясної продукції; послабити безробіття на селі; підвищити доходи селян; збільшити виробництво якісної вітчизняної м'ясної продукції та стабілізувати вітчизняні ринки зерна і м'ясних продуктів.

Стратегічний же напрямок розвитку українського тваринництва - це великотоварні підприємства.

На Хмельниччині, як і в цілому по Україні, створена й розвивається нова форма господарювання - фермерство, яка притаманна передовим країнам світу. Фермерських господарств в області налічується 1269, які використовують 141,4 тис. га сільськогосподарських угідь, середній розмір кожного 111,7 га сільськогосподарських угідь. Ця форма господарювання за площею відповідає високоефективній моделі ведення фермерства в Європейських країнах, де середній розмір господарства становить 18 га, у Великобританії - 70, Німеччині - 32, у т.ч. на нових землях (колишня НДР) - 197 га, з яких 20% землі використовують господарства середнім розміром 714 га і 50% - 1751 га. Проте, слід констатувати той факт, що ця форма господарювання в Україні ще недостатньо розвинена [1, с. 17].

Фермерські господарства зменшили виробництво валової продукції проти того рівня, який забезпечували на цих землях сільськогосподарські підприємства. У 2009 році фермерами в Хмельницькій області вироблено валової продукції 45% проти виробленої продукції сільськогосподарськими підприємствами на цих землях у 1990 році, тоді як у сільськогосподарських підприємствах 64 і особистих селянських господарствах 74%. Є певні пояснення такого стану. По-перше, фермерам надано ділянки із земель запасу, до яких включено найгірші землі, по-друге, вірогідне приховування у звітності виробленої продукції, але працюють ці підприємства прибутково (табл. 3). Так рівень рентабельності сільськогосподарської продукції за 2009 рік у фермерських господарствах становив 17,2%, в т.ч. продукції рослинництва 19,4%, продукції тваринництва 1,9%. Поряд із цим сільськогосподарські підприємства Хмельницької області у 2009 році мали рівень рентабельності сільськогосподарської продукції лише 4,4%, в т.ч. продукції рослинництва 7,3%, а продукція тваринництва була збитковою. Рівень збитковості склав 3,5%.

Таблиця 3

Ефективність сільськогосподарського виробництва

В останні роки активно розвиваються нові господарські формування, що створюються шляхом оренди землі потужними промисловими підприємствами, фінансовими і сервісними структурами, які інвестують кошти у виробничу та соціальну сфер села. Таку форму господарювання можна вважати позитивною, особливо за умов, коли існує дефіцит коштів для інвестування АПК. Особливістю таких великих за розмірами підприємств є те, що вони матимуть змогу організовувати переробку сільськогосподарської сировини й уникати монопольного економічного впливу переробних підприємств, раціональніше використовуватимуть існуючу вітчизняну та іноземну потужну техніку. Проте, її недоліком є те, що господарські підрозділи розосереджені по території України і розташовані на значній відстані. Тому це не раціональна організаційна структура, які ще й до цього недостатньо займаються соціальним розвитком села. Такі або такого типу агропромислові об'єднання слід організовувати на районному чи міжрайонному рівнях.

Продуктивність праці (таблиця 4) в сільськогосподарських підприємствах у 2009 році становила 56194 грн на одного зайнятого в сільськогосподарському виробництві (+15% до 2008 р.), в фермерських господарствах - 50907 грн (+12% до 2008 р). Як свідчать дані, продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах, на протязі останніх п'яти років, залишається вищою ніж у фермерських господарствах. У 2009 році це перевищення складало 10%.

Таблиця 4.

Продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах Хмельницької області (на 1 зайнятого в сільськогосподарському виробництві, у порівняльних цінах 2005 року, грн.)

Порівняно із минулим роком, середньомісячна номінальна заробітна плата працівників сільського господарства в 2009 році збільшилась на 20,9% до 1048 грн. (табл. 5). Незважаючи на позитивну динаміку заробітної плати, її рівень залишається низьким і не перевищував 69% від середньообласного показника, та 58% від середньомісячної номінальної заробітної плати працівників промисловості.

Таблиця 5

Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників за галузями економічної діяльності в Хмельницькій області, грн.

Важливе значення для розвитку сільськогосподарських підприємств має їх фінансова підтримка з боку держави. Однак із державного бюджету на розвиток сільського господарства Хмельницької області минулого року було направлено лише 51051 тис. грн, що в 3,4 рази менше ніж було у 2008 році.

При цьому на підтримку виробництва продукції тваринництва було виділено 14397 тис. грн, що становило 28% від загальної суми. На фінансову підтримку через механізм здешевлення коротко- та довгострокових кредитів 21070 тис. грн, або 41% профінансованих коштів державного бюджету (табл. 6).

Таблиця 6

Використання коштів державного бюджету на підтримку розвитку сільського господарства Хмельницької області (тис. грн.)

Рівень державної підтримки прямо впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва.

Це наглядно видно, якщо порівняти прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції 2009 року із

2008 роком. Із таблиці 3 можна бачити, що він скоротився у 3,1 рази, або майже у стільки ж як і рівень державної підтримки (3,4 рази).

Поряд із цим ми вважаємо, що заслуговує на увагу практика США, де поряд із бюджетними трансфертами в доходи фермерів, застосовується адресна допомога для споживачів продуктів харчування.

Важливо відмітити, що бюджетні видатки на підвищення продовольчого попиту в США розглядаються не як елемент соціальної політики боротьби з бідністю, а як складова аграрної політики підтримки вітчизняного фермерства.

Висновки та рекомендації. На основі проведених досліджень, можна зробити такі висновки:

1. З організаційної точки зору аграрна реформа була науково обґрунтованою, законодавчо врегульованою і практично здійсненою.

2. Створені три форми господарювання за розмірами відповідають світовим моделям виробництва: сільськогосподарські підприємства - американській та колишній радянській; фермерські господарства - європейській, а особисті селянські господарства - японській та китайській моделям.

3. З економічної точки зору, сільське господарство, через неврегульованість цінової політики, зменшило рентабельність та ефективність виробництва.

4. Рівень номінальної заробітної плати у сільському господарстві, значно нижчий середньообласного показника і заробітної плати у промисловості.

5. Фермерські господарства, хоч і мають ефективність виробництва вищу ніж у сільськогосподарських підприємствах, проте продуктивність праці в них нижча і питома вага у виробництві продукції незначна.

6. Позитивну роль у стабілізації виробництва відіграли особисті селянські господарства. Разом із тим, починаючи з 2007 року, площа сільськогосподарських угідь у користуванні господарств населення поступово зменшується.

7. В агропромисловому секторі економіки області залишається багато проблем, вирішення яких залежить як від керівників сільськогосподарських підприємств, так і від аграрної політики держави. Лише за умови дієвої фінансово-економічної підтримки сільськогосподарських товаровиробників державою, зміцнення їх матеріально-технічної бази та захисту внутрішнього ринку від низькоякісного імпорту сільськогосподарської продукції можна очікувати на поступове зростання в агропромисловому комплексі.

8. Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, на господарському рівні, необхідно, на основі раціональної концентрації, спеціалізації і кооперації виробництва, досягнення оптимальних розмірів господарств, ферм і комплексів, застосовувати прогресивні технології на базі сучасних технічних засобів, впровадження прогресивних форм організації виробництва.

Література

1. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації у сільському господарстві: доповідь на Дванадцятих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 25-26 лютого 2010 року / В. Я. Месель-Веселяк - К. : Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки", 2010. - 57 с.

2. Концепція наукового забезпечення установами УААН розвитку галузей агропромислового комплексу України в 2011-2015 роках // Економіка АПК. - 2010. - № 2. С. 3-14.

3. Сільське господарство Хмельницької області за 2009 рік. Статистичний збірник / за ред. Скальського В. В. - Хмельницький. : Головне управління статистики у Хмельницькій області, 2010. - 242 с.

4. Шпичак О. М. Економічні механізми державного регулювання ринків сільськогосподарської продукції та їх проблеми / О. М. Шпичак // Економіка АПК. - 2011. Шпичак № 2. - С. 150-155.

Размещено на Allbest.ru