Організаційно-економічні засади розвитку насінництва у сільському господарстві

Дослідження основних проблем функціонування вітчизняної насіннєвої галузі. Розгляд заходів щодо організаційного вдосконалення насінництва. Напрямки збереження державного впливу на галузь насінництва. Узагальнення етапів державного контролю в насінництві.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 28.08.2012
Размер файла 55,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ НАСІННИЦТВА У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Постановка проблеми

Найефективнішим інструментом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є сільськогосподарська культура. Аналіз показує, що лише за рахунок сорту можна досягти збільшення урожаю на 20-30%. Це є найдешевшим важелем впливу на стабілізацію виробництва та підвищення врожайності у рослинництві, особливо в нинішніх умовах. За самими скромними підрахунками, за рахунок ефективного використання сортових ресурсів можна додатково отримати близько 3 млн т високоякісного зерна, 2 млн т цукросировини та до 1 млн т соняшнику. Тому у структурі врожаю сорт і насіння залишається самим вагомим фактором, якому повинно приділятися першочергове значення та увага.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми вдосконалення насінництва знайшли своє відображення у наукових працях багатьох видатних вчених, таких як: С.С. Бакай, Г.І. Омельяненко, І.П. Пазій, А.А. Шакієв та ін. Проте питанням підвищення якості сортової сертифікації насіння різних культур та збільшення на цій основі економічної ефективності сільськогосподарського виробництва було приділено недостатньо уваги.

Результати досліджень

насінництво державний контроль

Останніми роками вживалися заходи щодо організаційного вдосконалення насінництва шляхом створення насінницьких інтегрованих формувань ринкового напрямку за участю науково-дослідних установ, насіння обробних заводів, господарств, організацій і підприємств з метою забезпечення виробництва насіння по замкнутому циклу. В регіонах створено більше 100 таких формувань у формі корпорацій, асоціацій, акціонерних товариств.

В Україні сформовано законодавчу та нормативно-правову базу розвитку селекції, насінництва та розсадництва, основою якої стали Закони України «Про насіння та садивний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про карантин рослин». Ведеться робота по затвердженню державних стандартів на насіння сільськогосподарських культур, які адаптовані до положень СОТ. Розроблено та затверджено положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу. На базі Селекційно-генетичного інституту постановою Кабінету Міністрів України створено Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

Починаючи з 2004 р. проводиться атестація виробників оригінального, елітного, репродукційного насіння і садивного матеріалу та формується Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу. Тобто, проводиться своєрідний відбір і до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу на відповідний рік заносяться лише суб'єкти насінництва і розсадництва, що найбільш відповідають вимогам ведення насінництва в сучасних умовах. Провідне місце серед селекційних досліджень займає селекція зернових та олійних культур, головною установою якої є Селекційно-генетичний інститут, а співвиконавцями - 22 наукові установи. Селекційна робота проводиться з 26 культурами, по яких за останній п'ятирічний період створено і внесено до Державного реєстру сортів рослин України 242 нових сортів і гібридів.

Сорти озимої м'якої пшениці представлені різними типами за інтенсивністю та висотою рослин, майже вдвічі збільшилася кількість сортів з високими показниками якості зерна сильних пшениць. У сортів озимих культур (пшениця, жито, тритикале, озимий ячмінь) підвищився рівень морозо-зимостійкості (вплив жорсткої зими як фону добору на зимостійкість). Досягнуто певні позитивні результати в селекції на стійкість до окремих фітозахворювань.

Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль в економічному і соціальному розвитку України, насамперед у стабілізації та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва та збільшенні обсягів виробництва продукції рослинництва як основи продовольчої безпеки держави. У зв'язку з реформуванням аграрного сектора економіки, утворилися господарства з новими формами господарювання на приватній основі. Тому виникла необхідність переходу на нову систему ведення селекції і насінництва, яка б задовольняла потребу в насінництві господарств всіх форм власності, в тому числі і населення.

Останніми роками вживалися заходи щодо організаційного вдосконалення насінництва шляхом створення насінницьких інтегрованих формувань ринкового напрямку за участю науково-дослідних установ, насіннє-обробних заводів, господарств, організацій і підприємств з метою забезпечення виробництва насіння по замкнутому циклу. В регіонах створено більше 100 таких насінницьких формувань у формі корпорацій, асоціацій, акціонерних товариств. Це такі, як СТОВ насіннєва компанія «Маїс» Черкаської області, ТОВ агрофірма «Степова» Дніпропетровської області, ТОВ агрофірма «Сади України» Харківської області, ТОВ «Райз», асоціація «Українська асоціація виробників та переробників сої», корпорація «Кукурудза України» та інші. Основними напрямками діяльності цих формувань є селекція та насінництво сільськогосподарських культур, реалізація насіння на внутрішньому та зовнішньому ринках.

У підпорядкування Мінагрополітики передано Державний резервний насіннєвий фонд. Основними завданнями його є забезпечення сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності високоякісним насінням ярих та озимих зернових сільськогосподарських культур на пільгових умовах. Завдяки прийнятим організаційно-технологічним заходам з боку Міністерства аграрної політики, Національної академії аграрних наук України, головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій товаровиробники усіх організаційно-правових форм власності були забезпечені протягом останніх років власним сортовим насінням сільськогосподарських культур. Це стосується в першу чергу зернових культур, сої, кормових культур і частково цукрових буряків, соняшнику, ріпаку, картоплі. За програмою «Селекція в рослинництві» товаровиробниками всіх форм власності, щорічно, починаючи з 2001 р. закупляється практично все елітне насіння в науково-дослідних установах Української академії аграрних наук, Національної академії наук України, що дає змогу щорічно покращувати його якість та репродукційний склад.

Проте, у розвитку вітчизняного насінництва залишився ряд негативних тенденцій. Не проводиться реконструкція створених раніше комплексів з обробки насіння, мало застосовується сучасна технологія підготовки посівного матеріалу, внаслідок чого насіння, вироблене в Україні, часто поступається за якісними показниками імпортованому. Найбільш негативні тенденції спостерігаються в галузі насінництва овочевих, кормових культур та цукрових буряків. За останні два роки в Україні спостерігається стала тенденція щодо розширення площ посіву цукрових буряків. Показовим є 2006 р. В зв'язку з цим збільшується також і потреба у посівному матеріалі. Насіння, що виробляється в Україні, буде достатньо для засіву прогнозованих площ цукрових буряків, але для цього необхідно провести комплекс заходів щодо покращення якості посівного матеріалу.

Для збереження державного впливу на галузь насінництва, координації діяльності всіх суб'єктів ринку сортів і насіння незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, сприяння розвитку національної системи насінництва, її інтеграції у світовий ринок, розширення та удосконалення законодавства в галузі охорони прав на сорти рослин та обігу насіння та виконання інших функцій Міністерством аграрної політики та продовольства України для правового функціонування галузі розроблено низку підзаконних нормативно-правових актів до закону «Про насіння і садивний матеріал» та «Про охорону прав на сорти рослин».

Насіннєвий ринок в Україні наразі активно розвивається. Зрозумівши перспективність та прибутковість цього бізнесу, багато аграріїв обирають саме його. Проте далеко не всі при цьому усвідомлюють міру своєї відповідальності перед споживачами та державою, як і того, що вирощування насіння та садивного матеріалу чітко регламентоване законодавством. Це цілком закономірно, адже від його якості залежить врожайність, а значить і продовольча безпека країни. Згідно із Законом України «Про насіння і садивний матеріал», система насінництва в Україні складається з ланок оригінального, елітного й репродукційного насінництва.

Згідно з порядком організації насінництва в Україні, для сівби на товарні посіви використовують тільки сортове насіння, що засвідчено відповідними документами. Кількість генерацій репродукційного насіння залежить від особливостей культури та потреби і обмежується в установленому порядку. Використання репродукційного насіння нижче встановленої генерації заборонене, за винятком форс-мажорних обставин (загибель насінницьких посівів від вимерзання, посухи, градобою тощо).

Сорти, не занесені до «Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні» (далі - реєстр сортів), вирощувати для реалізації та поширювати в Україні забороняється. Проте, згідно із Законом України «Про насіння та садивний матеріал» (стаття 23), кондиційне насіння сортів, не занесених до реєстру сортів і не визнаних перспективними за результатами державного випробування, можуть використовуватися у випадках, якщо:

їх розмноження передбачено міжнародним договором для вивезення за межі України;

стосовно сорту рослин прийнято відповідне рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України;

власник сорту створює запас насіння в період державного випробування сорту;

насіння використовується їх виробником для власних потреб без права реалізації;

насіння використовується для селекційних і дослідних робіт або експонування.

Право на виробництво та реалізацію насіння мають суб'єкти насінництва, яким надано право на використання майнових прав щодо об'єкту інтелектуальної власності (сорту рослин) відповідно до Закону, які пройшли атестацію, отримали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій та внесені до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння затверджується спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики. З цією метою створюються постійно-діючі атестаційні комісії.

При порушенні суб'єктом насінництва атестаційних вимог, передбачених законодавством, він може бути виключеним з Реєстру виробників. Підставою для прийняття такого рішення може бути:

закінчення терміну ліцензійного договору між власником сорту та виробником насіння;

несвоєчасне подання (пізніше 10-денного терміну) відомостей про зміни категорії насіння, садивного матеріалу, культури, сорту, гібриду, ліцензії на використання сорту;

невиконання умов, зазначених у ліцензійному договорі (за клопотанням ліцензіара);

подання Української державної насіннєвої інспекції, Державної служби з охорони прав на сорти рослин, Головної інспекції з карантину рослин України, їх регіональних підрозділів та іншими організаціями щодо порушення суб'єктом насінництва атестаційних вимог.

Висновки

Одним з важливих етапів державного контролю в насінництві є інспектування (апробація) насінницьких посівів. Основна мета апробації - визначити придатність сортових і гібридних посівів для використання на насіннєві цілі. Для цього оцінюють сортові якості посівів сільськогосподарських культур та якість робіт на ділянках гібридизації. Одночасно визначають засміченість посівів культурними рослинами, насіння яких важко відокремлюється, а також карантинними, злісними й отруйними бур'янами, встановлюють ступінь ураження посівів хворобами та шкідниками сільськогосподарських рослин, перевіряють дотримання господарством обов'язкових правил, які забезпечують вирощування високоякісного насіння (організація та якість робіт, агротехніка, прополювання, проривання, підготовка насіннєсховищ тощо).

Література

1. Бондаренко І. В. Огляд методів стимуляції насіння сільськогосподарських культур / І. В. Бондаренко // Цукрові буряки. -- 2010. -- № 5. -- С. 18--19.

2. Гаврилюк М. М. Перспективи розвитку національного насінництва / М. М. Гаврилюк // Вісник аграрної науки. -- 2009. -- № 5. -- С. 41--44.

3. Соколов В. М. Селекція і насінництво сільськогосподарських культур / В. М. Соколов // Вісник аграрної науки. -- 2006. - № 3-4. -- С. 92--94.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Критичне осмислення наукової спадщини як умова поступу аграрного сектору економіки. Напрямки та перспективи становлення та розвитку даної галузі. Насінництво та селекція цукрових буряків в Російській імперії, їх досягнення. Експорт маточного насіння.

    статья [19,0 K], добавлен 14.08.2017

  • Напрямки селекційної роботи з культурами сільськогосподарських рослин. Практичне використання ефекту гетерозису в селекції кукурудзи. Типи гібридів у виробництві. Досягнення селекції, проблеми та перспективи. Особливості насінництва гідридів кукурудзи.

    курсовая работа [73,7 K], добавлен 29.11.2011

  • Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Золота нива". Структура посівних площ господарства. Агрохімічний аналіз грунтів. Характеристика рослинництва, насінництва та кормовиробництва господарства. Захист від шкідників, зберігання і обробка продукції.

    отчет по практике [67,0 K], добавлен 16.12.2010

  • Зміст та економічна ефективність інтенсифікації та інновацій в сільському господарстві. Оцінка рівня інтенсифікації і продуктивності зернового виробництва. Механізація та хімізація виробництва як основні напрямки підвищення продуктивності аграрної галузі.

    отчет по практике [56,1 K], добавлен 26.11.2010

  • Господарсько-біологічна характеристика жита. Вивчення біологічних особливостей культури. Необхідні фактори формування високоякісного насіння. Організація насінництва культур в Україні. Планові і фактичні строки проведення сортозаміни та сортооновлення.

    курсовая работа [66,8 K], добавлен 26.08.2014

  • Структура посівних площ господарства. Системи насінництва, удобрення, основного і передпосівного обробітку ґрунту. Розміщення сільськогосподарських культур в сівозміні, найкращі попередники. Технологічні карти вирощування сої, озимої пшениці, соняшнику.

    отчет по практике [120,0 K], добавлен 24.11.2014

  • Форми господарювання у сільському господарстві. Сільське господарство і особливості його розвитку. Види форм господарювання у сільському господарстві. Типи ефективності виробництва. Аграрні аспекти вступу України до СОТ.

    реферат [77,0 K], добавлен 04.09.2007

  • Господарське значення, ботанічна характеристика та біологічні особливості буряка цукрового; особливості вирощування: технологія, селекція, живлення, система захисту посівів від бур'янів, хвороб та шкідників. Особливості насінництва гібридів буряка.

    контрольная работа [56,5 K], добавлен 25.03.2013

  • Головні етапи та напрямки процесу зародження та розвитку цукробурякового виробництва на українських землях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Вплив на нього кризи останніх років у сільському господарстві України, а також шляхи вирішення проблем.

    статья [20,3 K], добавлен 14.08.2017

  • Земельне законодавство України. Сутність оренди землі. Фактори й умови формування орендних земельних відносин. Соціально-економічна спрямованість орендних відносин. Напрями підвищення ефективності використання орендованих земель у сільському господарстві.

    курсовая работа [4,8 M], добавлен 11.07.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.