Ефективна державна підтримка та регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕФЕКТИВНА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТА РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

У статті розроблено основні концептуальні положення формування ефективної державної підтримки та регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва з урахуванням регіональних особливостей.

Ключові слова: державна підтримка, інструменти державного регулювання, сільськогосподарське виробництво.

Розвиток аграрного сектора України перебуває під впливом жорстких умов конкуренції на внутрішньому та зовнішньому продовольчих ринках. Більшість сільськогосподарських товаровиробників ведуть своє виробництво в умовах зниженого попиту на інновації та об'єкти інтелектуальної власності через відсутність інвестицій, менше витрачають фінансових ресурсів на технологічне переоснащення свого виробничого процесу, на розширення виробництва, створення додаткових робочих місць. У таких умовах поряд із застосуванням ринкових механізмів регулювання виробництва сільськогосподарської продукції важливою та необхідною є ефективна державна підтримка та регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва.

Теоретико-методологічні аспекти розвитку процесів реформування аграрної економіки та застосування механізму державного впливу на розвиток сільськогосподарського виробництва висвітлено у працях багатьох учених, серед яких: В.Г. Андрійчук, В.П. Галушко, А.Д. Діброва, М.Я. Дем'яненко, М.В. Зубець, С.М. Кваша, І.Г. Кириленко, М.Ф. Кропивко, Ю.Я. Лузан, П.М. Макаренко, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Могильний, Т.О. Осташко, П.Т. Саблук, О.Г. Шпикуляк, В.В. Юрчишин та ін.

Важливою є думка академіка Саблука П.Т., який говорить про те, що проблеми подальшого розвитку агропромислового виробництва потрібно вирішувати на рівні регіонів, там формувати ефективні виробничі структури й забезпечувати їх привабливість для структурно-інноваційного розвитку з урахуванням науково-обґрунтованих балансів розвитку, кон'юнктури регіонального, національного і світового ринків [1].

Метою статті є обґрунтування механізмів державної підтримки та регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки, визначення оптимальних заходів державного регулювання основних ринків сільськогосподарської продукції Рівненської області, що передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

1) визначити концептуальні положення процесу розвитку сільськогосподарського виробництва заходами та інструментами державного регулювання з урахуванням особливостей Рівненської області;

2) сформувати пропозиції з удосконалення функцій регіональних органів виконавчої влади.

Основні завдання АПК у Рівненській області подібні до тих завдань, які визначаються загалом для країни, зокрема: забезпечення населення продовольством на рівні науково обґрунтованих норм харчування, збільшення експортного потенціалу, підвищення його конкурентоспроможності, дотримання принципів продовольчої, енергетичної та екологічної безпеки.

Важливими показниками для визначення обсягів виробництва, є показники попиту по основних видах сільськогосподарської продукції, зокрема Рівненська область повністю забезпечує внутрішнє споживання зерном, цукром, молоком. Водночас до фізіологічних норм харчування, визначених МОЗ, нині область недоспоживає овочів та м'яса (табл. 1).

Дослідження, проведені на основі кластерного аналізу спеціалізації виробництва сільськогосподарської продукції Рівненської області, дають підставу визначити заходи розвитку окремих районів області, які віднесені за нашими розрахунками до 4-х кластерів (табл. 2).

Таблиця 1

Розрахунок потреби валового виробництва сільськогосподарської продукції для споживання на внутрішньому ринку в межах Рівненської області у 2020 році

Крім зазначених заходів щодо забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва в розрізі районів, згрупованих у 4 кластери, необхідно також застосовувати низку заходів, які є спільними та важливими для господарств усіх районів області.

На основі вивчення досвіду багатьох країн щодо застосування різних інструментів та засобів державної підтримки та регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва з метою формування продовольчого ринку найбільш перспективним вбачається збільшення фінансування непрямих виплат сільськогосподарським виробникам, що відповідають критеріям «зеленої скриньки».

Особливе місце при визначенні пріоритетів у переліку заходів підтримки на регіональному рівні має належати розробленню системи моніторингу, аналізу та кон'юнктури сільськогосподарської продукції та продовольства, збиранню і поширенню ринкової інформації щодо рівнів цін на сільськогосподарську продукцію та продовольство.

Загалом для аграрного сектора економіки країни важливо здійснити якісно нові перетворення у системі та структурі механізмів державного регулювання розвитку аграрного сектора як на державному, так і місцевому рівнях.

Таблиця 2

Заходи розвитку окремих кластерів (груп районів) Рівненської області на період до 2020 року

аграрний виконавчий державний продовольчий

Сучасна модель організаційно-економічного механізму державного регулювання сільськогосподарського виробництва, його методи і принципи мають змінити всіх суб'єктів аграрних відносин в бік до нової внутрішньої мотивованої, економічно відповідальної поведінки за результати своєї діяльності, опанування категоріями ринкової економіки. Їх стиль господарювання має базуватися на оптимальній комбінації застосування факторів виробництва, вміння правильного обрання інноваційно-інвестиційних продуктів, які нині пропонуються науковими та бізнесовими структурами.

З боку держави мають змінюватися напрямки та форми державної підтримки формування продовольчого ринку, які до цього часу є недосконалими, зокрема бюджетне фінансування, товарні кредити, субсидії.

На нашу думку, необхідні якісно нові, більш ефективні, сучасні дії в частині забезпечення аграрної реформи фінансовокредитними, податковими, митно-тарифними та іншими інструментами державного регулювання, наближеними до вимог ринкової економіки та інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Щодо вдосконалення державного регулювання сільськогосподарського виробництва, пропонується системний підхід щодо вирішення трьох груп проблем:

1) сприяння структурно-інституціальним перетворенням на селі;

2) створення регіональної системи державного протекціонізму щодо розвитку продовольчого ринку;

3) розвиток регулювання ринків сільськогосподарської продукції та продовольства.

При цьому преференції і протекціоністські заходи мають стосуватися таких напрямів:

ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та ресурси, які використовуються при її виробництві;

забезпечення фінансовими та кредитними ресурсами сільськогосподарських товаровиробників;

сприяння технологічному та інвестиційному розвитку сільськогосподарського виробництва.

Нижче розглянемо інструменти державного регулювання, які вже застосовуються та можуть застосовуватися при здійснення заходів, які наведено вище.

Цінове регулювання аграрних ринків обумовлене насамперед необхідністю підвищення доходів сільськогосподарських виробників, які постійно підпадають під різні чинники впливу. Головним серед них є те, що зберігаються довгий час непаритетні умови між сільським господарством та галузями, які виробляють ресурси для сільського господарства, а також галузями, які споживають сільськогосподарську продукцію як сировину для свого виробництва.

Всі інструменти державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію застосовуються таким чином, що вони не виключають ринкові принципи та механізми конкуренції. При цьому важливо враховувати можливі ризики, які можуть впливати на вибір застосування чи незастосування окремих інструментів державного регулювання сільськогосподарського виробництва.

В Україні важливо мати свої власні відпрацьовані механізми рівноваги доходності партнерів на всьому маркетинговому ланцюгу конкретного агропродовольчого ринку - від виробника до споживача.

В умовах дефіциту бюджету на підтримку певних секторів економіки необхідно надавати пріоритети таким інструментам чи заходам державного регулювання, які можуть дати результат. На відміну від застосування практики прямої підтримки, цінові механізми (товарні та фінансові інтервенції, заставні закупівлі) можуть мати вплив на всіх товаровиробників (крупних і дрібних).

Стимулювання технологічного та інноваційного розвитку. Без застосування відповідних інструментів державного регулювання переведення сільського господарства на інноваційноінвестиційну модель розвитку не можливо. Потрібно створити систему мотивацій для суб'єктів господарювання, щоб вони зацікавлені впроваджувати енергоємні технології. На нашу думку, це можливо за рахунок створення агротехнологічних парків, підтримки міжнародного співробітництва в інноваційній сфері.

Незалежно від розміру господарств та форм господарювання у виробництві мають застосовуватися ресурсозберігаючі технології, що дає можливість отримати зниження собівартості виробництва продукції, забезпечуючи прибуткову діяльність навіть при значних коливаннях світових та внутрішніх цін на продукцію рослинництва; екологічність технології забезпечує відновлення природного балансу, що особливо актуально, адже ерозія ґрунтів є досить складною проблемою для сільгоспвиробників і екологів.

Сприяння забезпеченню фінансовими ресурсами сільськогосподарських товаровиробників різних форм господарювання. Непривабливість сільськогосподарського виробництва для банківського сектора з метою кредитування обумовлено цілим рядом чинників: високі фінансові ризики, відносно великі операційні витрати по малим за розміром кредитам, складність адміністрування та моніторингу. У контексті цього необхідно на державному рівні застосовувати втручання у процес банківського кредитування аграрного сектора шляхом взяття на себе певної частини ризиків комерційних банків і сільськогосподарських товаровиробників за рахунок пільгових кредитів та відшкодування банківських відсотків за кредитами, наданими комерційними банками, застосування лізингових операцій та складських свідоцтв як застави під отримання кредитів банку.

Пропонуємо створити при Головному управлінні агропромислового розвитку Рівненської облдержадміністрації консультативну раду із залученням представників громадських організацій. Роль громадських організацій буде полягати в тому, що вони здійснюватимуть громадський контроль під час розроблення та виконання заходів регіональних та державних програм, забезпечуючи прозорий механізм виплат з різних бюджетів, що унеможливлюватиме проявам корупції.

Висновки

Дослідження, проведені на основі кластерного аналізу спеціалізації виробництва сільськогосподарської продукції Рівненської області, дають підставу визначити головні пріоритети та стратегічні завдання розвитку окремих районів області та запропоновано основні заходи та інструменти державної підтримки виробництва сільськогосподарської продукції.

Література

1. Саблук П. Т. Структурно-інноваційні зрушення в аграрному секторі України як фактор його соціально-економічного зростання / Саблук П. Т. // Економіка АПК. -- 2004. -- № 6. -- С. 3--8.

Размещено на Allbest.ru