Технологія продукції бджільництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Житомирський національнийй агроекологічний університет

Кафедра технології виробництва продукції тваринництва

Курсовий проект

Технологія продукції бджільництва

Житомир 2012г.



Вступ

Інтенсивні методи ведення бджільництва вимагають гли боких знань сім'ї бджіл, потенціальних можливостей, оволодіння прогресивними технологіями, новими формами організації праці та економічного стимулювання виробництва. Кількість бджолиних сімей в нашій країні від початку нинішнього століття подвоїлась. Третина їх зосереджена на території Української PCP -- у всіх категоріях господарств нараховуї-ться 4 млн. вуликів, з них у громадському секторі-- 1,1 млн. Найбільше бджолосімей у зонах Степу й Лісо степу-- 73 % (2,4 млн.) від загальної кількості їх у рес публіці. Великі можливості відкриваються перед бджільництвом на основі концентрації і раціональних форм спеціалізації. В різних областях країни створено 93 спеціалізованих бджолопідприємства та великі ферми. У деяких з них утримують понад 3 тис. бджолосімей. Поставлено завдання найближчими роками довести мінімальний розмір пасік у колгоспах і радгоспах до 150 бджолиних сімей. Працівники галузі беруть безпосередню участь у забезпеченні населення продуктами харчування, у вирішенні продовольчої проблеми в країні. Так, передбачається середньорічний приріст одержання меду на пасіках довести до 7 %.В середньому від однієї бджолиної сім'ї одержують 10--12 кг товарного меду.

Виробництво меду в умовах інтенсивного землеробства, де високий процент орних земель з великими площами сільськогосподарських культур, що не виділяють нектар (зерно ві, цукрові буряки, картопля), потребує досконалої технології, багаторазових перевезень пасік, спеціальних заходів охорони бджіл від отруєння при обробці сільськогосподарських культур пестицидами, матеріальних і трудових затрат.



Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Технологія виробництва продукції бджільництва

Бджільництво-життєво важлива і одна з найризикованіших галузей економіки, де виробляється різна продукція: мед, бджолинне обніжжя, бджоломатки, бджолопакети, прополіс, маточне молочко, гомогенат трутневих личинок тощо. Кожному продукту бджільництва характерна своя технологія. На пасіках отримують квітковий мед різних ботанічних сортів (з гречки, соняшнику, липи, білої акації, конюшини, еспарцету тощо) та падевий. Мед відкачують у зрілому стані, фасують, зберігають за температури 5-10 °С. Реалізація великих партій меду оптом здійснюється за наявності сертифіката.

Бджолиний віск виділяють залози робочих бджіл, він є цінною сировиною та матеріалом, що широко застосовується в промисловості. Більшу частину витопленого на пасіках воску переробляють на вощину. Потреба в ній становить близько 1 кг на сім'ю бджіл за сезон. Інші, так звані додаткові продукти бджільництва використовуються переважно як лікувальні та профілактичні засоби проти багатьох захворювань.

Утримання бджолиних сімей при одержанні пилку. Кормова база Лісостепу України має значні запаси квіткового пилку, які використовуються не повною мірою. Даний продукт внаслідок цінних лікувальних і дієтичних властивостей з кожним роком потребує збільшення виробництва. Крім того, пилок широко застосовують у бджільництві для підгодівлі сімей при нарощуванні їх сили в ранньовесняний період. Бджолині сім'ї мають потенційні можливості щодо підвищення пилкової продуктивності. Інтенсифікація використання їх на збиранні квіткового пилку дає можливість підвищити прибуток галузі на 1/3, що особливо важливо в тих умовах, де місцевість обмежена нектарними ресурсами. Вміле використання енергії бджіл дозволяє без збитків для них одержувати по 1,5-2 кг пилку за сезон від однієї сім'ї. На деяких пасіках одержують до 8 кг цієї продукції від кожної сім'ї, але такий інтенсивний відбір негативно впливає на розвиток бджолиних сімей.

Квітковий пилок одержують за допомогою пилковловлювачів. Основна деталь будь-якого пилковловлювача -- це пилковідбиральна решітка з отворами, проходячи через які, бджола втрачає обніжжя. Діаметр таких отворів повинен становити 4,9-5,0 мм, їх збільшення хоча б на 0,1-0,2 мм спричинює різке зниження продуктивності пилковловлювача, оскільки у цьому випадку бджолам вдається пронести обніжжя у вулик. Наявні пилковловлювачі можна розділити на три типи залежно від місця їх розміщення відносно вулика: навісні, донні й магазинні. Останнім часом найбільшого поширення набули навісні пилковловлювачі, бо вони набагато простіші в конструктивному та технологічному плані від інших типів.

Для збирання пилку рекомендують весняний і весняно-літній періоди, коли в природі цвіте основна маса рослин-пилконосів. В Україні починати збирати пилок можна із середини травня. Коли бджолині сім'ї наростять силу не менше 6-8 вуличок і матимуть достатню кількість (не менше 4-5 кг) корму, вулики обладнують пилковловлювачами із вимкнутими пилковідбірними решітками. Дуже сильні сім'ї використовувати для збирання пилку небажано, оскільки може статися зрив льотної діяльності бджіл, що прискорить активізацію роїння.

Із застосуванням пилковловлювача змінюється зовнішній вигляд і форма льотка вулика, до чого бджоли повинні звикнути за перші 3-5 днів збиральної кампанії. В цей період можливе деяке нагромадження або навіть викучування бджіл з вулика. Але через деякий час вони освоюють проходи у вулик і положення нормалізується. Після підготовчого періоду пилковідбірні решітки вмикають на весь час збирання пилку. Періодичне тимчасове вимкнення решітки пилковловлювача на другу половину дня, коли бджоли різко зменшують кількість принесеного обніжжя, небажане, бо це утруднює льотну діяльність сім'ї більше, ніж постійне ввімкнення решітки. Також небажані й інші короткочасні періоди збирання пилку, які чергуються з вимкненням пилковловлювачів, і особливо, коли їх знімають. На період роїння чи обльоту молодої матки пилковловлювачі вимикають.

Частина принесеного бджолами обніжжя (в середньому 30-40 %) потрапляє в лоток пилковловлювача, звідти його щоденно забирають. Тривале перебування обніжжя в лотку небажане, оскільки воно може вбирати вологу з повітря чи обсіменятися мікроорганізмами, що призводить до його псування або зниження якості. За один день у пилковловлювачі може нагромаджуватися від 100 до 300 г обніжжя. Зібране обніжжя очищають від сміття, висушують і зберігають до реалізації в герметичній тарі.

Для збільшення інтенсивності збирання пилку бджолами застосовують кілька прийомів. Один із них полягає у збільшенні кількості відкритого розплоду в тих сім'ях, які зайняті заготовкою пилку. Для цього з інших сімей відкритий розплід передають у дані сім'ї, збільшуючи таким чином його кількість на 50 % і більше. Потреба у великій кількості білкового корму для виховання розплоду змушує бджіл посилювати інтенсивність збирання пилку. Але цей прийом малопридатний у практиці, бо пов'язаний з великими затратами праці на перестановку стільників з розплодом. Крім того, зміна нормального співвідношення відкритого й печатного розплоду підвищує схильність бджіл до роїння.

Інший прийом ґрунтується на створенні в сім'ях дефіциту пилку за рахунок його відбору з гнізд. Однак такий захід теж трудомісткий і значною мірою не впливає на інтенсивність збирання. Кількість принесеного обніжжя збільшується в середньому на 7-10%. Краще всього підбирати сім'ї, схильні до інтенсивного збирання пилку і, проводячи селекційну роботу, розводити на пасіках бджіл, які б відрізнялися здатністю збирати більше білкового корму.

Виробництво маточного молочка. Останнім часом маточне молочко почали широко використовувати в фармакології та косметиці. Виробництво зазначеного продукту в основному сконцентровано в господарствах, які спеціалізуються на виведенні маток, бо одержання молочка значною мірою збігається з технологічними прийомами виведення неплідних бджолиних маток.

На пасіках, що займаються одержанням маточного молочка, створюють умови, які відповідають вимогам, поставленим до виробництва лікарських препаратів. На пасіці виділяють кімнату, яку оснащують необхідним обладнанням для виведення маток, відбору молочка і тимчасового його зберігання. Обладнання і лабораторію утримують в бездоганній чистоті, а інструменти, посуд і одяг стерилізують. В гніздах сімей, які використовують для одержання маточного молочка, протягом всього сезону підтримують чистоту. Маточне молочко вибирають у спецодязі, лице прикривають марлевою маскою. Техніка одержання маточного молочка включає підготовку прищеплювальних рамок, перенесення в мисочки личинок, формування і використання сімей-виховательок та вибір маточного молочка.

Прищеплювальні рамки готують так: виготовлені штучні мисочки (без патронів) наклеюють за допомогою воску одна біля одної на планки. Одна підготовлена прищеплювальна рамка для одержання молочка повинна містити від 30 до 120 мисочок і більше. Можна розмістити таку саму кількість мисочок на кількох прищеплювальних рамках. Сім'ю-виховательку готують одним із способів повного осиротіння, оскільки тільки внаслідок відбору матки з гнізда можливий високий відсоток прийому личинок. Личинки для прищеплення беруть з будь-якої здорової сім'ї. Важливо, щоб вони були не старші 24 год. Після прищеплення личинок рамку передають у сім'ю-виховательку. Через три доби прищеплювальну рамку з личинками забирають, а на її місце ставлять іншу. Можна після відбору молочка в мисочки знову перенести личинки і цю ж рамку повернути назад у сім'ю-виховательку. Слід зазначити, що сім'ї-виховательки в такому випадку необхідно використовувати не більше 15 днів, постійно підсилюючи їх печатним розплодом на виході і підгодовуючи цукровим сиропом. На заміну сім'ям, які вибули, формують нових виховательок. Через три-чотири тижні перерви їх знову можна використовувати для одержання маточного молочка. Відібрану прищеплювальну рамку з личинками передають у лабораторію, де гарячим ножем зрізають верхівки маточників майже над рівнем молочка і шпателем видаляють з них личинок.

Для відбору молочка використовують спеціальні лопатки (скляні, дерев'яні) або прилад, що складається із трубчастого збирача, приймального посуду та вакуум-насоса. Вибране з маточника маточне молочко поміщають у посуд із тонованого скла. Після відбору маточне молочко змішують з адсорбентом (1:4), який одержують від фармакологічних закладів, що замовляють молочко. Банки з одержаною сумішшю щільно закривають і зберігають у холодильнику. Транспортують маточне молочко в термосі з льодом. У середньому за один раз з маточника одержують від 100 до 250 мг маточного молочка. За весь сезон від однієї сім'ї-виховательки можна отримати 300-500 г даної продукції.

Крім виробництва маточного молочка з маточників останнім часом практикують його одержання з трутневого розплоду. Технологія виробництва молочка з трутневого розплоду набагато простіша, хоча вихід продукції при цьому значно менший. Для одержання великої кількості трутневого розплоду використовують таку саму технологію догляду за бджолами, як до батьківських сімей при виведенні маток. Але щоб мати розплід відповідного віку, трутневі стільники разом з маткою розміщують у решітчастий ізолятор, а через 3 дні рамку переставляють у гніздо. Якщо такого молочка потрібно багато, то в ізолятор ставлять іншу рамку тощо. Однак при інтенсивному використанні таких сімей необхідно проводити постійне підсилення їх печатним бджолиним розплодом. Молочко з трутневих комірок використовують разом з личинками або окремо. Спосіб його відбору та зберігання такий самий, як і при одержанні маточного молочка з маточників.

Утримання бджолиних сімей при одержанні апітоксину. Бджолина отрута -- це специфічний продукт бджіл, який репродукують залози жалоносного апарата і призначений для захисту гнізда та боротьби з хижаками. Бджолину отруту в основному одержують для потреб фармакологічної промисловості. Одним із перших прийомів одержання даного продукту було безпосереднє ужалення бджоли. Надалі використовували різні способи відбору бджолиної отрути, але основний принцип її одержання полягає в подразненні бджоли, що змушує її жалити отрутоприймальну рамку. Для збудження бджіл використовували механічне здавлювання, ефірні, алкогольні, хлороморфні пари й електричний струм. Крім способу збудження бджіл, розрізняють також і метод одержання отрути, який можна розділити на добування апітоксину з відриванням жалоносного апарата або без нього. Останнім часом отруту одержують від бджолиних родин шляхом електричного подразнення бджіл.

Залежно від методу одержання бджолиної отрути догляд за бджолиними сім'ями має свої особливості. Але при застосуванні будь-якого технологічного прийому порушується нормальний стан гнізда, а отже і стан бджіл. Так, при застосуванні жаловідбірних рам сім'я втрачає велику кількість бджіл старшого віку, що призводить до порушення цілісності бджолиної родини. В результаті цього сім'я скорочує роботи, пов'язані із збиранням корму, вихованням розплоду, воскобудівельною діяльністю тощо. Крім того, різке збудження сім'ї спричинює зміну мікроклімату гнізда за рахунок виділення бджолами зайвої енергії, яку вони виробляють при розпаді вуглеводного корму.

Використання отрутозбирачів хоча і не викликає явного зменшення сили сім'ї, як в останньому випадку, але теж тимчасово виводить сім'ю з рівноваги. Крім того, відбір отрути негативно впливає на вміст білка та жиру в організмі бджіл, що призводить до порушення азотного балансу, знижує імунітет і скорочує тривалість життя бджіл. Підвищення медової та воскової продуктивності й продуктивності маток після відбору отрути викликає сумнів, оскільки одержані результати в більшості випадків суперечливі. Пасіки, де практикують одержання бджолиної отрути, повинні відповідати всім вимогам як виробники лікарської продукції, а також повинна бути спеціально обладнана кімната для обробки отрутозбірних касет та тимчасового зберігання апітоксину. Оскільки пасічник працює з особливо токсичною речовиною та з обладнанням, що живиться від електромережі, важливо обов'язково дотримувати правил безпеки.

Від однієї бджолиної сім'ї за один сеанс відбору отрути можна одержати 0,01-1 г апітоксину, в середньому близько 200-400 мг. Вихід продукції в основному залежить від стану бджолиної сім'ї, породи бджіл, періоду сезону, погодних та медозбірних умов, конструктивних особливостей обладнання, способу відбору отрути тощо. За один сезон пасічники одержують у середньому по 3-5 г і більше апітоксину від кожної бджолиної сім'ї. Отримувати отруту починають тоді, коли пройде заміна перезимувалих бджіл на цьогорічних, а сім'я почне інтенсивно розвиватися. Для цього підбирають сім'ї, що щільно обсиджують не менше 5-6 стільників.

Апітоксин одержують безпосередньо рано-вранці або пізно ввечері, коли немає льоту бджіл. Можна це робити і в прохолодну погоду, але при підвищеній вологості повітря чи дощовій погоді краще утриматися від відбору отрути, оскільки через збільшення провідності хітину в даний період різко зростає кількість загиблих бджіл. Якість даного продукту також залежить і від положення отрутозбірника. Так, використання прильотних або підрамкових приладів дуже забруднює отруту, але в даному випадку на отрутозбірник потрапляють бджоли більш старшого віку, що менше впливає на фізіологічний стан і продуктивність бджолиної сім'ї. При застосуванні рамкових приладів меншою мірою забруднюється апітоксин і у відборі отрути беруть участь бджоли старшого віку. Такі отрутозбірники ставлять біля краю гнізда між кормовими рамками. Слід зазначити, що надрамкові прилади дають можливість одержувати найчистішу отруту порівняно з іншими способами. Але враховуючи те, що на отрутозбірник потрапляють бджоли молодшого віку, негативний вплив такого відбору апітоксину на життєдіяльність сім'ї набагато значніший, ніж у попередніх двох випадках.

Незалежно від того, який тип обладнання застосовується для одержання отрути, важливо дотримуватися інтервалів між наступними сеансами для одних і тих же сімей. Загальноприйнято, що оптимальний інтервал між кожним наступним відбором бджолиної отрути повинен становити не менше 12 днів.

Схема технології одержання апітоксину така. Перед відбором отрути оглядають бджолині сім'ї. Ті з них, які будуть піддані електростимуляції, при необхідності скорочують так, щоб бджоли обсідали всі стільники в гнізді. Пізно ввечері або рано-вранці, ще до льоту бджіл, в намічених для цього сім'ях знімають дах, стелини й утеплення (а в багатокорпусних вуликах піддашники) і залежно від типу отрутозбирача (надрамковий, рамковий тощо) встановлюють їх над гніздами чи між кормовими рамками, а потім під'єднують до них стимулятори й вмикають обладнання. Деякі конструкції збирачів мають автономні стимулятори, які монтуються безпосередньо до отрутоприймальної касети. В цьому випадку прилади вмикають безпосередньо перед їх розміщенням у гнізді. Сеанс відбору отрути повинен тривати не більше однієї години. Однак уже протягом перших 30-40 хв. бджоли віддають близько70 % отрути і збуджувати сім'ю надалі недоцільно. Крім того, за цей проміжок часу значна частина бджіл уже залишить отрутозбірник. Як уже зазначалося, при виконанні всіх операцій, пов'язаних з одержанням апітоксину, необхідно чітко дотримувати правил техніки безпеки. Після проведення сеансу отрутозбирачі вимикають і забирають їх з гнізд. Бджолині сім'ї прикривають стелинами або піддашниками, проте утеплення не кладуть до того часу, поки бджоли не заспокояться. Залишати отрутозбирачі в сім'ях після цього не слід, оскільки запах апітоксину дратує бджіл, примушує їх прополісувати касету. Як тільки сім'я заспокоїться, гніздо утеплюють і закривають. Отрутозбирачі відносять в приміщення, виймають з них скло. Важливо, щоб на отруту не потрапляло сонячне світло. Дія ультрафіолету викликає втрату антигенних компонентів апітоксину і знижує його активність. У кімнаті, де обробляють скло з отрутою, необхідно підтримувати чистоту й стерильність, бо це також впливає на якість продукції.

Зчищають отруту в спеціальних боксах або у витяжних шафах, а потім зсипають її в банки з тонованого скла і щільно закупорюють. Тимчасово апітоксин зберігають у сухому темному місці. Для тривалого зберігання отруту обробляють спеціальним способом, який включає вилучення домішок і леофільне висушування. Перед наступним використанням отрутозбірників скло необхідно вимити дистильованою водою, висушити і перед постановкою в сім'ї протерти спиртом. [7]

1.2 Матеріальна база

Матеріальна база бджільництва складається з будівель, пасічного інвентаря, технологічного обладнання, транспортних та інших засобів. До пасічних будівель належить пасічний будинок із сховищем стільників і майстернею або окремі бу диночки такого ж призначення, складське приміщення, а в місцевостях, де бджоли зимують в приміщеннях, і зимівник.
У пасічницькій майстерні ремонтують вулики та пасічни цький інвентар, збивають рамки, оснащують дротом, навощу ють, вирізують з рамок стільники і перетоплюють воскову си ровину. Зимівники будують за типовими проектами, переважно на земні. Влітку такі приміщення використовують для сушіння і зберігання плодів, овочів та для інших господарських потреб (рис. 1.2.2). Напівпідземні і підземні зимівники будують там, де є мож ливість розмістити їх у схилі горба, на ділянках з глибоким заляганням ґрунтових вод (ничже як 1,5 м від долівки).
Різниця в кошторисних вартостях зимівників на 150 і 250 бджолиних сімей порівняно невелика, проте в останньому вмі щується майже в два рази більше бджолиних сімей. Тому бажано будувати зимівники більшого розміру, а для вуликів відгороджувати стіною приміщення з розрахунку 0,7 м3 на сім'ю. Зимівник розміщують так, щоб його двері виходили на пасічницький точок, а приміщення було захистом для бджіл від пануючих вітрів. Для завантаження і розвантаження ву ликів у підземних зимівниках встановлюють спеціальні меха нізми. У колгоспі ім. Мічуріна Миронівського району Київ ської області вулики з пасічницького точка до зимівника, збу дованого на горбі, перевозять підвісною канатною дорогою. Пасічні будівлі, зокрема сховища стільників, будують за типовими проектами. Більшу частину такого будинку відво дять під камеру, де обкурюють від воскової молі сірчистим газом і зберігають стільники до пасічницького сезону наступ ного року. У приміщенні виділяють кімнату для пасічницької майстерні, де виконують столярні, ремонтні та підготовчі ро¬боти до пасічницького сезону, перетоплюють воскову сирови¬ну. Піддашне приміщення використовують для сушіння пасічної мерви.

Розроблені типові проекти сховищ стільників для пасік, на яких утримують бджолині сім'ї в багатокорпусних вулич¬ках, а також у вуликах-лежаках.Розміщення будівель на пасічній садибі погоджують із са нітарною, ветеринарною і пожежною інспекціями. Між будів лями залишають відповідну до вимог протипожежної безпеки відстань в 12 м.
На кочових пасічницьких точках встановлюють кочові збір но-розбірні будиночки для пасічників.



Рис.1.2.2

1.3 Економічна ефективність виробництва продукції бджільництва і фактори які форують її рівень

Розвиток бджільництва в різних категоріях господарств країни зумовлює необхідність визначення його економічної ефективності і факторів,які найбільшою мірою формують її рівень. Економічна ефективність бджільництва характеризується системою таких показників:

. виходом валового і товарного меду з розрахунку на одну бджолосім'ю,

. затратами праці на 1 ц меду,

. вартістю валової продукції бджільництва на одного середньорічного працівника,

. собівартістю одиниці продукції і ціною її реалізації,

. прибуток,

. рівень рентабельності.

Внаслідок недостатньоі забезпеченості бджільництва кормовими ресурсами продуктивність бджолосімей у сільськогосподарських підприємствах зростає дуже повільно і нестабільно. У 1992 р в колективних і державних сільськогосподарських підприємствах було досягнуто найбільшого рівня продуктивності бджільництва. Валовий збір меду з розрахунку на одну бджолосім'ю, наявну в період медозбору, становив 13,2 кг, з них 7,8 кг товарного.

Виробництво меду в багатьох господарствах визначається високою трудомісткістю. У 1992 р затрати праці на виробництво 1 ц меду в середньому становили 309,3 люд/год. Порівняно вищий рівень продуктивності праці на бджолофермах міжгосподарських підприємств, де затрати праці на 1 ц становили 272,7 люд/год, або на 35,6 люд/год менше.

Основною причиною високої трудомісткості виробництва продукції бджільництва в сільськогосподарських підприємствах є низька продуктивність бджолосімей на пасіках і бджолофермах. Якщо збільшити валовий збір меду з розрахунку на одну бджолосім'ю до 20 - 30 кг, затрати праці на виробництво 1 ц меду можуть становити 60 - 90 люд/год при такому самому рівні механізації виробничих процесів.

Особливості бджільництва як галузі сільськогосподарського виробництва зумовлюють специфіку визначення його економічної ефективності. Так, бджільництві запилювального і запилювально-медового напрямів, продукція, одержана в результаті підвищення врожайності запилених бджолами сільськогосподарських культур, у доход галузі не зараховується. У зв'язку з цим всі витрати по бджільництву запилювального напряму, крім вартості меду, воску, плідних маток, роїв та іншої побічної продукції, відносять на обпилювані сільськогосподарські культури і багаторічні насадження.

У бджільництві опилювально-медового напряму на обпилювані культури відносять 20 - 40 % загальної суми витрат, а на плодові насадження, посіви конюшини і люцерни на насіння - 40 - 60 % залежно від величини площ та рівня їх урожайності. Решту витрат відносять на собівартість продукції бджільництва, розподіляючи їх пропорційно до вартості окремих видів продукції за цінами реалізації.

Розроблена методика передбачає обчислення собівартості продукції бджільництва - меду, воску, роїв, маточного молочка, плідних і неплідних маток, прополісу та інше. Собівартість продукції бджільництва в господарствах постійно зрастає.

У сільськогосподарських підприємствах бджільництво нині низькорентабельне. Виробництво меду в господарствах населення країни при використанні різних каналів реалізації забезпечує значні доходи і високу рентабельність.

Зниження собівартості продукції бджільництва можна досягти шляхом збільшення її виробництва на основі впровадження досягнень науки і передового досвіду з урахуванням особливостей медозбірних умов господарств. Продуктивність бджільництва підвищують на основі розведення селекційних ліній районованих порід, раціональної організації кочівлі пасік, а також посіву спеціальних медоносних культур для заповнення безвзяткових періодів.

пасічний лісостеповий продукція бджільництво



Висновки

1. Від бджіл одержують: мед, віск, прополіс, маточне молочко, квітковий пилок, бджолину отруту. Вони різноманітні за складом і властивостями, неповторні за своєю природою, мають велике значення для людей. Кожному продукту бджільництва характерна своя технологія.

2. Матеріальна база бджільництва складається з будівель, пасічного інвентаря, технологічного обладнання, транспортних та інших засобів. До пасічних будівель належить пасічний будинок із сховищем стільників і майстернею або окремі бу диночки такого ж призначення, складське приміщення, а в місцевостях, де бджоли зимують в приміщеннях, і зимівник.
3. Особливості бджільництва як галузі сільськогосподарського виробництва зумовлюють специфіку визначення його економічної ефективності



Розділ 2. Власні дослідження

2.1 Методика роботи

Мета роботи: скласти бізнес план, створити фермерське пасічницьке господарство у лісостеповій зоні. Об'єктом досліджень, є бджолині сім'ї.

Завдання включає: визначити приріст сімей, матеріальну базу, бджолонавантаження,вивчити технологію виробництва і переробки продукції бджільництва,скласти медовий запас,медовій конвеєр на 150 сімей, а також розрахувати економічну ефективність що включає кількість працівників їх заробітні оплати,кількість обладнань їх вартість тощо.

Вихідні дані: 300 бджолиних сімей, лісостепова зона.

Медовий запас та медовий конвеєр на 300 бджолиних сімей

Медоноси -- група дикорослих і культивованих квіткових рослин, з яких бджоли збирають нектар і пилок, переробляючи їх потім на мед і пергу.

Медоносною базою бджільництва даної місцевості називають угруповання рослин, що ростуть навколо пасіки і з яких бджоли збирають нектар та пилок. Ці угруповання можуть бути природними (медоноси лісів, лук, заплав, лісових прогалин) і штучними (фруктові та ягідні насадження, баштани тощо).

Одні рослини (люцерна, липа) дають бджолам переважно нектар і їх називають нектароносами (медоносами), інші (вільха, ліщина) забезпечують тільки пилком і їх називають пилконосами.

Переходимо до обчислення запасу меду на всій території, доокола пасіки. Так, знаючи розмір угідь і відсотковий склад рослин, які там ростуть, обчислюємо площу, яку вони займають і записуємо у таблицю 1. Знаючи запас меду даної пасіки зможемо розрахувати кількість сімей, які можуть там проживати. Нам відомо, що річна потреба на одну сімю складає 90 кг, більш того кожна сімя повинна дати 30 кг товарного меду, тому на кожну сімю ми повинні запланувати не менше 120 кг меду. Розділивши весь запас меду на потреби однієї сімї, ми дізнаємось чи дана місцевість дозволяє нам утримувати пасіку.

Таблиця 2.1.1 Медовий запас пасіки

№	Назва медоносних угідь	Площа,га	Медпродуктивність, кг/га	Медпродуктивність всієї площі,кг
1	Люцерна посівна	140	100	14000
2	Еспарцет посівний	104	250	26000
3	Буркун білий	16	480	7680
4	Гречка	200	60	12000
5	Чина посівна	120	50	6000
6	Липа серцелиста	24	500	12000
7	Плодові насадження (Черешня)	76	20	1520
8	Всього		79200

З даної таблиці ми бачимо,що медпродуктивність всієї площі становить 39600 кг, але 90 кг меду потрібно на внутрішні потреби, 30 кг - сім'я повинна дати товарного меду,звідси : 120*300 = 36000 кг - стільки меду потрібно 300 бджолиним сім'ям. Отже медпродуктивність нам це дозволяє.

Для складення медового конвеєра необхідно: 1) Знати видовий склад медоносних рослин даної території, схематично замалювати план місцевості; 2)визначити площі, на яких знаходяться медоносні рослини; 3)розрахувати медовий запас місцевості; 4)обчислити кількість сімей, які можуть там знаходитись.

При оцінці кормової бази пасіки, крім запасів меду потрібно знати рівномірність надходження нектару на протязі сезону і найбільш продуктивні рослини. Зазвичай нектароносні рослини за строком цвітіння поділяють на 4 групи: ранньовесняні, весняні, ранньо - літні, літні, пізні, осінні.



Таблиця 2.1.2 Медовий конвеєр для 300 бджолиних сімей

Назва культури	Медпродуктивність, кг/га	Площа, Га	Весна	Літо	Осінь
			Строки цвітіння	Медопрод.всієї площі,га	Строки цвітіння	Медопрод.всієї площі,га	Строки цвітіння	Медопрод. всієї площі,га
Верба	100	2.5	23.04 -7.05	250	-	-	-	-
Озимий ріпак	25	28	1.05-20.05	700
Еспарцет	250	3.9	25.05 - 15.06	975
Всього		1925
Фацелія	250	0.5		-	15.06 -20.06	125
Буркун білий дворічний	250	1		-	20.06 - 1.08	250
Липа	1000	1		-	10.07 - 25.08	1000
Гречка	80	7.3		-	15.07 - 15.08	584
Всього		1834
Сильфія пронизополиста	300	1					20.07 - 20.09	300
Верес	200	5					20.08 - 20.09	1000
Синяк	250	0.8					23.06 - 25.09	200
Всього		1500
Всього		5259

2.2 Технології та їх характеристика. Виробничі показники

Отримання прополісу не потребує особливих додаткових затрат праці по догляду за бджолиними сім'ями, як при виробництві маточного молочка. Вся робота пасічника полягає в правильній організації праці по його заготівлі. Прополіс або, як його ще називають, бджолиний клей бджоли використовують для замазування тріщин у вулику, при поліруванні комірок, склеюванні брусків рамок тощо. Для отримання незначної кількості прополісу достатньо при огляді сімей зчищати його за допомогою стамески з рамок та стелин. При промисловій заготівлі даної продукції використовують такі способи: застосування полотна, решіток, льоткових касет та ін.

Важливою умовою при заготівлі прополісу є дотримання розміру вуличок, особливо у тій зоні гнізда, де розміщений розплід. Вуличка для життєдіяльності бджолиної сім'ї має важливе значення і збільшення її розмірів може негативно вплинути на стан гнізда, роботу бджіл та продуктивність матки. Прополіс заготовляють протягом всього сезону, але найбільшу його кількість бджоли збирають в серпні та вересні.

При промисловому одержанні цього продукту найбільшого поширення набули рамки-решітки з щілинами від 1 до 3 мм і глибиною 4 мм та вуликові полотна. Для заготівлі прополісу полотно або рамку-решітку кладуть зверху на рамки замість стелин чи утеплення.

Бджоли для того, щоб обмежити охолодження гнізда, будуть змушені запрополісувати всі можливі отвори в полотні або решітці. На полотні вони кладуть прополіс смужками, у вуличках -- між брусками рамок, куди вони мають вільний доступ. Тут утворюються нарости прополісу, а в тих місцях, де полотно прилягає до верхніх брусків рамок, залишаються продовгуваті прогалини. Якщо повернути полотно чи рамку-решітку на 90° таким чином, щоб ці нарости лягли упоперек рамок, то бджоли одержують доступ до ще не прополісованих місць. Таким чином, сім'я буде вимушена знову запрополісувати щілини над рамками. Повертають полотно у вулику періодично, кілька разів за сезон, у результаті чого на них утворюється потовщений шар прополісу.

Сумарна кількість прополісу у вулику орієнтовно становить 150-200 г. Без шкоди для бджолиної сім'ї можна щорічно відбирати до 80 г товарного прополісу. За сезон від однієї бджолиної сім'ї можна одержати 20-30 г вже очищеного продукту. Звичайно, що не всі сім'ї, як і породи, однаково прополісують гнізда. Найбільше прополісу продукують сім'ї сірої гірської кавказької, середньоросійської, української степової порід та їх помісі. Щодо карпатської породи, ці бджоли менше схильні до прополісування гнізд.

2.3 Економічна ефективність розрахунків

Щоб правильно визначитися з напрямком і технологією виробництва у різноманітної продукції бджільництва, необхідно визначити економічну ефективність бджолопідприємства в цілому чи виробництва окремого виду продукції залежно від технології ведення галузі.

Для економічної оцінки діяльності підприємств потрібна належна методично-нормативна документація. В Україні змінилися форми господарювання , прийняті нові Закони, тому і методичні та нормативні документи змінилися відповідно до реалій сьогодення.

Економічний ефект - це показник результативності господарської діяльності, як різниця між вартостю отриманної продукції і затратами на її виробництво. В основному економічний ефект - це прибуток від господарської діяльності, але це й підвищення продуктивності праці, зростання вартісної оцінки продукції та інші економічні показники.

Вибір показника ефективності, на основі якого виробник планує свою діяльньсть, залежить від конкретних умов виробництва, ресурсного потенціалу, поставленої мети.

Основними показниками економічної ефективності господарської діяльності чи виробництва окремого виду продукції є прибуток і рентабельність.

Прибуток-це різниця між виручкою за реалізовану продукцію і її собівартістю

П=Т-С

Де П-прибуток,грн.;

Т-виручка від реалізації прдукції,грн.;

С-собівартість реалізованої продукціїї,грн.

Виручка від реалізації продукції-це вся реалізована товарна продукція в грошовому виразі за мінусом податку на додану вартість.

Розмір податку на додану вартість (ПДВ) згідно з діючим законодавством становить 20% від суми реалізації.

У собівартість реалізованої продукції , її затарювання, зберігання і реалізацію. А саме кошти на догляд за бджолиними сім'ями, безпосереднє виробництво продукції її затарювання, зберігання і реалізацію.

Важливо підраховувати прибуток не тільки в цілому по бджологосподарству, але й на одну бджолину сім'ю. Його визначають діленням загальної суми прибутку по пасіці на кількість бджолиних сімей. Чим вищий прибуток на одну бджолину сім'ю, тим ефективніше використовуються як самі сім'ї так і праця пасічників.

Рівень рентабельності

Рентабельність-це показник економічної ефективності виробництва на підприємствах. Розраховується рівень рентабелбності як відношення суми одержаного прибутку пасічного господарства до собівартості товарної продукції бджільництва,виражене у відсотках.

Р=П:С*100

де Р-рівень рентабельності, %;П-прибуток від реалізації продукції, грн.;

С-собівартість товарної продукції,грн.

Для початку розрахунків нам потрібно визначити потребу в насінні культур які ми сіємо для згодовування бджіл. Дані наведені в таблиці 2.3.1.



Таблиця 2.3.1 Розрахунок потреби в насінні

Назва	Площа	Потреба в насінні	Грошові затрати
		на 1кг.	всього	на 1кг.	всього
Озимий ріпак	25	12	300	6	1800
Еспарцет	3.9	60	234	12	2808
Фацелія	0.5	10	5	40	200
Гречка	7,3	60	438	10	4380
Буркун білий	1	15	15	16	240
Сильфія пронизонолиста	1	5	5	25	125
Всього	Х	х	х	х	9553

З даних розрахунків ми бачимо,що на закупівлю насіння кормів для посіву ми витрвчаємо 9553 грн.

Таблиця 2.3.2 Пасіка налічує 300 сімей

Вид товарної продукції	Одержано	Реалізовано
Мед, кг	8400	7560
Віск, кг	210	-
Бджолине обніжжя, кг	108	108
Прополіс, кг	10.5	5
Маточники з маточним молочком і маточною личинкою, шт	10500	7875
Бджолопакети чотирирамкові, шт	6	6

Фактичні витрати по пасіці

- Корми становлять: 60% від загальної суми витрат на насіння (9553*60:100=5732) додаємо кількість яка потрібна на 300 сімей (40*300=12000) 5732+12000=17732 грн.;

- Оплата праці з нарахуванням:на 1-го працівника припадає 1500грн. Витрат, за рік- 18000,на 25 сімей потрібен 1 працівник, на 300 сімей - 12 працівників, тому оплата праці становить - 12*18000=216000 грн.;

- Матеріали на інвентар = 20400 грн. (68грн.*300 сімей);

- Ветпрепарати-7500грн. (на одну сім'ю потрібно 5 препаратів, на 300 сімей=1500 шт., кожен препарат коштує 5 грн. тому 1500*5=7500 грн.;

- Транспортні витрати-20100грн. (67*300);

- Інші витрати-3000грн. (10*300);

- Накладні витрати становлять 10800грн. (36*300).

Всього витрат (Сп)-295532 грн.

З показників економічної ефективності визначимо: прибуток (П) , рівень рентабельності (Р), і показник відшкодування всіх витрат (В). Щобвизначити ці показники спочатку встановлюють обсяг ркалізованої продукції в грошовому виразі (Т), розмір ПДВ, собівартість всієї одержаної (Сп) та реалізованої продукції (С).

Розрахунок обсягу одержаної та реалізованої продукції зробимо у формі таблиці:

Таблиця 2.3.3 Обсяг одержаної та реалізованої продукції

Назва продукції	Реалізаційна ціна, грн.	Одержано товарної продукції	Реалізовано продукції
		в натуральному виразі	в грошовому виразі, грн.	в натуральному виразі	в грошовому виразі, грн.
Мед, кг	50	8400	420000	7560	378000
Віск, кг	80	210	16800	-	-
Бджолине обніжжя,кг	120	108	12960	108	12960
Прополіс, кг	500	10.50	5250	5	2500
Маточники з маточним молочком і маточною личинкою, шт	5	10500	52500	7875	39375
Бджолопакети чотирирамкові, шт	500	6	3000	6	3000
Всього:	Х	Х	510510	Х	435835

Реалізовано товарної продукції-85,37% (435835: 510510*100)

ПДВ-435835*20%=87167грн.

Собівартість реалізованої продукції- 252296 грн. (295532*85,37:100)

П=435835-87167-252296=96372 грн.

Р=96372: 252296 *100=38,2%

В=435835-87167: 295532*100=117,98%

З проведених розрахунків видно, що прибуток пасічного господарства від реалізації продукції становить 96372 грн., що в розрахунку на 1 бджолину сім'ю- 321.24 грн.; рівень рентабельності-38.2 %; всі витрати відшкодовано на 117,98%.

Вирішальними чинниками ефективності є інтенсивність і розміри виробництва (вартість отриманої продукції).

Приріст виробництва валової продукції - це різниця між об'ємом виробництва прдукції бджільництва при використанні нової технології з урахуванням одержання нового продукту і об'ємом виробництва за старою технологією. Цей показник може виражатися в грошовому еквіваленті оцінюється за зінами реалізації поточного року або переводиться в умрвні одиниці, тобто вся вироблена продукція оцінюється за цінами реалізації поточного року або переводиться в умовні одиниці.

У випадку, коли визначається доцільність застосування нової технології на виробництво якогось конкретного продукту бджільництва, об'єм виробництва даного прдукту може виражатися в натуральному виразі (кг., шт.).

Потреба в інвентарі,обладнанні та будівлях для пасік різного розміру

Кількість бджолиних сімей складає 300

1. Стамеска -

2. Лицева сітка -

3. Димар -

4. Ящик робочий -

5. Ящик переносний -

6. Роївні -

7. Скрепки для вуликів -

8. Кліточки для маток -

9. Ковпачки для маток малі -

10. Ковпачки для маток великі -

11. Тент для викачки меду -

12. Установка для дезінфекції сотів -

13. Ножі пасічні -

14. Ваги товарні -

15. Паяльна лампа -

16. Поїлки для бджіл -

17. Ліхтар акумуляторний -

18. Вулики з сім'ями -

19. Вулики запасні -

20. Станок для натягування проволок -

21. Діркопробивач -

Обладнання для відкачки меду

1. Медогонка 4-х рамкова - --

2. Стіл для розпечатки сотів - 2

3. Віброніж - 2

4. Паровий ніж - 2

5. Щітка для обніжжя бджіл - 5

6. Цідильник для меду - 3

7. Медогонка 50-рамкова -1

Обладнання для переробки сотів на воскосировину

1. Місткість із нержавіючої сталі -

2. Воскопрес -

3. Воскотопка сонячна -

4. Воскотопка парова -

Обладнання для приготування сиропу

1. Мішалка для приготування сиропу -

2. Пристрій для роздачі сиропу -

3. Годівниця загальна -

4. Годівниця індивідуальна -

Інше обладнання та інвентар

1. Ваги для контролю вуликів -

2. Столи для роботи -

3. Стільці -

4. Станок для виготовлення рамок -

5. Барометр -

6. Термометр -

7. Шаблони для виготовлення рамок -

8. Шаблони для виготовлення вуликів -

9. Газова плита з балоном -

10. Аптечка медична -

11. Протилежне обладнання -

12. Місткість для питної води -

13. Деревообробний станок -

Будівлі

1. Будинок пасічника - 1

2. Зимівник і сотосховище - 1

3. Колодязь - 1

4. Будка кочова - 3

5. Туалет - 1

6. Навіс для контрольного вулика - 6

7. Навіс для зберігання вулика - 1

2.4 Охорона праці, техніка безпеки. Екологічна безпека

- Правила безпеки праці при роботі на пасіці

При роботі на пасіці пасічник повинен пам'ятати таке: бджоли не люблять різкі пахощі (косметика, алкоголь, харчові продукти, які гостро пахнуть) і швидкі

рухи, оскільки це викликає у них сильне роздратування. Тому, перш ніж приступити до огляду бджолиних сімей, треба надіти чистий одяг і білий халат, а голову і обличчя закрити спеціальною сіткою.

Не можна оглядати бджолині сім'ї у пізній вечірній час, в погану і вітряну погоду, в період, коли відсутній медозбір, обкурювати бджіл гарячим димом. Тільки холодний дим у невеликих дозах може заспокоїти їх.

Якщо у пасічника виникає потреба оглянути бджіл у той період, коли немає медозбору, краще робити це наприкінці дня (у бджіл лишається менше часу для нападу на інші сім'ї через сутінки, що швидко настають).

Сильно роздратовуючись, бджола жалить людину. На місті ужалень відчувається сильний біль, і через кілька хвилин виникає запалювальний набряк. Черезз 20--ЗО хв пухлина збільшується і стає блідо-рожевою. Якщо людина одержала незначну кількість ужалень (до 10--15), пухлина з'являється, як правило, в районі введення бджолиної отрути у шкіру, але інколи займає і більшу поверхню тіла. Людина відчуває запаморочення, слабкість, тиск у грудях. На шкірі може утворитися сип.

При великій кількості ужалень (до 200--400) виникає тяжка токсична реакція, яка супроводжується головним болем, нудотою, сильним виділенням поту, а також значним підвищенням температури тіла того, хто зазнав нападу. Інколи може виникнути блювання, розлад шлунку і відбутися втрата свідомості.

При 500 і більше ужалень настає смерть від паралічу дихального центру.

Серйозну небезпеку становить ужалення в рогівку ока, а також глотку, піднебіння, язик.

Імунітет до бджолиної отрути, що виробляється організмом людини, як правило, нестійкий і при тривалих перервах у роботі з бджолами зникає. У зв'язку з цим навіть у пасічників, які працюють тривалий час, навесні організм значно чутливіше реагує на укус, ніж влітку.

Допомога потерпілому при укусі бджоли полягає в такому:

вилучити пінцетом жало;

змазати ранку 10--12 %-м розчином нашатирного спирту чи спиртової настійки нагідок;

прикласти до ранки мазь (вазелін, змішаний з спир-том-ратифікатом і 10 %-м розчином нагідок);

при сильному отруєнні -- потерпілого терміново доставити до лікарняного закладу.

- Правила безпеки праці при обслуговуванні машин і обладнання

До роботи на машинах і механізмах, що використовуються в бджільництві, можуть бути допущені лише особи не молодші за 16 років, обізнані з їхньою будовою, правилами експлуатації і безпеки праці.

У місцях встановлення машин і механізмів повинна бути вивішена інструкція по безпечному обслуговуванню їх; медогонки, віброножі та інші механізми -- добре закріплені на міцних фундаментах чи верстатах. Кріпильні болти медогінок обов'язково повинні мати контргайки, а стержні болтів -- виступати за поверхню гайок на півтора-два витки. Корпуси електромедогінок і віб-роножів повинні бути надійно заземлені. Після встановлення устаткування необхідно перевірити його технічний стан, випробувати роботу на холостому ходу, а потім під навантаженням. Забороняється експлуатація при частоті обертання, вищій за зазначену у паспорті. Монтуючи устаткування, необхідно вжити заходів, що забезпечують зниження виробничого шуму і вібрації. Категорично забороняється залишати без нагляду електричні медогонки та віброножі, що працюють (або включені).

Після ремонту чи тривалої зупинки пуск машин і устаткування може бути здійснений тільки головним інженером (механіком), інженером з механізації трудомістких процесів господарства. Готовність устаткування до дальшої його експлуатації оформлюється актом.

- Правила безпеки праці при роботі у цехах по переробці продуктів бджільництва

У цехах по переробці продуктів бджільництва виконуються такі роботи: підігрівання і розфасування меду; переробка воскової сировини; збирання прополісу з рамок і полотнинок. При цьому необхідно додержуватись правил експлуатації і устаткування, щоб запобігти можливим травмам.

При перетоплюванні стільників на паровій воскотопці не дозволяється закривати злившій кран, тому що від високого тиску пари може статися вибух. Треба додержуватись запобіжних заходів і при роботі з пасічним воскопресом, тому що гаряча вода і розплавлений віск можуть спричинити важкі опіки.

При відкачуванні меду медогонка повинна бути закрита кришкою. Категорично забороняється відкривати кришку, проводити встановлення чи виймання стільників при вимкнутому чи такому, що вже вимкнутий, але ще обертається, роторі медогонки.

При пропусканні полотнянки між вальцями (барабанами) руки треба тримати подалі від барабана, щоб уникнути травми.

При розпечатуванні с т і л ь и и к і в з медом за допомогою віброножа чи .парового ножа додержуватись запобіжних заходів, передбачених правилами для роботи з електроприладами і паровими установками.

- Правила пожежної безпеки при роботі на бджільницькій фермі (пасіці)

Щоб запобігти виникненню пожежі, працівники бджільницьких ферм (пасік) повинні пам'ятати таке:

до всіх пасічних споруд роблять вільний підхід;

проходи, виходи, коридори, тамбури, сходи, горищні приміщення всіх будівель утримують у справному стані і нічим не захаращують;

приміщення, де є печі і плити, можна розміщувати не ближче як за 25 м від зимівника

- Правила безпеки праці при перевезенні вуликів з бджолами. Здійснюючи перевезення вуликів на медозбір чи запилення сільськогосподарських культур, необхідно пам'ятати таке:

Забороняється: застосовувати працю підлітків віком до 18 років на роботі по навантаженню вуликів на автомобіль (згідно з діючим законодавством для підлітків чоловічої статі у згаданому віці дозволяється переносити вантажі не більше 16,4 кг на людину, а для підлітків жіночої статі не більше 10,25 кг); для жінок старших за 18 років перенесення вантажу по рівній поверхності дозволяється у тому випадку, коли його маса становить не більше 20 кг. При перенесенні вуликів на носилках, обладнаних ніжками, маса вантажу разом з носилками не повинна перевищувати 50 кг; перед відправленням транспорту з бджолами пасічник повинен взяти з собою аптечку для подання першої медичної допомоги (йод, бинт, нашатирний спирт, джгут та ін.); перед навантаженням частини вулика (дно, корпус, надставка, піддашник, дах) повинні бути наглухо з'єднані спеціальною скріпою чи збиті між собою дерев'яними брусками, а льотки вулика закриті або в них встановлена металева сітка. Після навантаження на автомобіль вулики треба зв'язати товстою вірьовкою. Якщо під час руху транспорту відкриється льоток чи зсунеться з місця складова частина вулика, треба негайно зупинити автомобіль і усунути дефекти, які виникли. При перевезенні бджолиних сімей треба мати з собою димар з гниляками і крутий розчин глини, що дає змогу швидко замазати у вулику можливі щілини, через які проходять бджоли. Після прибуття на пасіку вулики з бджолами обережно знімають з автомобіля і розносять по заздалегідь визначених місцях.

Правила безпеки праці при проведенні профілактиних і лікувальних заходів на пасіці.

При проведенні профілактичних та лікувальних заходів на пасіці треба додержувати обережності, особливо при використанні лікувальних препаратів, дезинфікуючих засобів та хімікатів. Здійснюючи дезинфекцію, газацію (зимівників, стіль-никосховищ, стільників під плівкою), треба пам'ятати: проводити газацію забороняється, якщо об'єкт розміщений на відстані менш як 200 м від житлових і 100 м -- від виробничих приміщень, якщо перед початком роботи сила вітру становить понад 7 м7с; проводити газацію приміщень дозволяється лише при температурі (як зовнішньої, так і всередині приміщення) не нижче 10 і не вище 25 °С (під час спеки робота виконується вранці). Роботу проводить бригада у кількості не менше трьох чоловік, які заздалегідь пройшли спеціальне навчання. Всі члени бригади повинні мати протигази відповідного розміру. Брати з собою в приміщення, що піддається газації, тютюнові вироби, їжу, напої категорично забороняється.

До проведення газації у приміщенні щільно зачиняють всі вікна, люки і вентиляційні отвори. Робітники надягають протигази і комбінезони, які пошиті із тканини з плівковим хлорвініловим покриттям. Потім у приміщення впускають необхідну кількість фуміганту, закривають вентиль балона з газом, закручують заглушку і надівають на вентиль ковпак. Після виконання робіт бригада виходить із приміщення, щільно зачиняє двері і лише після цього знімає протигази.

Після закінчення газації приміщення робітники знову надягають протигази, заходять , в стільникосховище чи зимівник і починають дегазацію, відчиняючи при цьому вентиляційні отвори і люки, вікна і двері.

Дезинфекція вуликів здійснюється шляхом пропалювання їх паяльною лампою з наступним промиванням лужним розчином і гарячою водою. Перед роботою з паяльною лампою треба уважно ознайомитися з правилами її експлуатації. Необхідно також стежити, щоб лужний розчин не потрапив на тіло.

Для боротьби з гризунами застосовуються отруєні принади (розчини пестицидів змішуються з принадою чи остання змішується з отрутою). Робітникам, які виконують цю роботу, треба додержуватись необхідних запобіжних заходів: місця приготування принад після завершення роботи ретельно знешкодити, принади розкидувати спеціальним пристроєм При розкиданні принад на зиму залишки їх навесні необхідно збирати і знищувати.

- Подання першої допомоги при нещасних випадках

Внаслідок нещасного випадку працівники бджільни-цької ферми можуть дістати різні травми: удар, вивих, перелом, поранення, струс головного мозку, опік, тепловий (сонячний) удар, ураження електричним струмом і т. ін. Потерпілому необхідно подати першу допомогу, викликати швидку допомогу і доставити його у медичну установу.

При ударі та вивиху. Прикласти до хворого місця лід чи рушник, змочений холодною водою, і дати потерпілому повний спокій. Якщо вивих руки відбувся у ліктьовому суглобі,то руку треба прибинтувати до тулуба, ні в якому разі не змінюючи кут, що утворився у суглобі внаслідок вивиху.

При закритому переломі. Покласти потерпілого у зручне положення, накласти на зламану руку чи ногу шину (використати дошки, гілки, палки) і перев'язати бинтом, ременем чи вірьовкою. У разі перелому хребта потерпілого обережно покласти на носилки животом вниз, попередньо підклавши під голову і груди одяг.



Висновок

1. Інтенсивні методи ведення бджільництва вимагають гли боких знань сім'ї бджіл, потенціальних можливостей, оволодіння прогресивними технологіями, новими формами організації праці та економічного стимулювання виробництва.

2. Виробництво меду в умовах інтенсивного землеробства, де високий процент орних земель з великими площами сільськогосподарських культур, що не виділяють нектар (зерно ві, цукрові буряки, картопля), потребує досконалої технології, багаторазових перевезень пасік, спеціальних заходів охорони бджіл від отруєння при обробці сільськогосподарських культур пестицидами, матеріальних і трудових затрат.

3. У сільськогосподарських підприємствах бджільництво нині низькорентабельне. Виробництво меду в господарствах населення країни при використанні різних каналів реалізації забезпечує значні доходи і високу рентабельність.