Операції на сечостатевих органах самців

Техніка операції. Порожнину препуціального мішка промивають розчином етакридину лактату 1:1000. Потім у неї вводять стерильний шматок гумової трубки, який полегшує фіксацію крайньої плоті при операції.

Суть операції полягає у вирізуванні трикутного клаптя стінки крайньої плоті. Спочатку визначають розмір клаптика, який потрібно вирізати. Вершину трикутника розміщують суворо по серединній лінії на відстані 5-7 см вище препуціального отвору, а його основу на вільному краї препуціального отвору. Ширина основи не повинна перевищувати 5 см.

Фіксуючи крайню плоть, скальпелем роблять V-подібний розріз тканин крайньої плоті, починаючи від вершини трикутника до його основи. Розсікають шкіру, фасціальні листки крайньої плоті й волокна препуціальних м`язів. Парієнтальний листок препуціального мішка не розсікають. Ретельно зупиняють кровотечу. V-подібний клапоть шкіри з прилеглими тканинами відпрепаровують від парієнтального листка препуціального мішка й видаляють. Потім суворо по серединній лінії розсікають парієнтальний листок препуціального мішка в межах вирізаного трикутника. Гумову трубку видаляють. Рану присипають трициліном, а краї розсіченого парієнтального листка препуціального мішка підшивають вузловим швом з шовку №4 до відповідного краю трикутного дефекту шкіри. Таким чином збільшується препуціальний отвір.

Післяопераційний догляд. У післяопераційний період рану періодично змащують антисептичною емульсією. Загоювання відбувається за первинним натягом. Шви знімаються на 10-12 день. Бугаїв допускають до спарювання через тиждень після зняття швів.

3.8 Розширення препуціального отвору в пса

Показання. Фімоз (звуження отвору крайньої плоті), пара фімоз (зщемлення головки статевого члена), неможливість вправлення статевого члена в препуціальний мішок.

Фіксація. У спинному положенні.

Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз.

Техніка операції. Отвір крайньої плоті розсікають дорсально до черевної стінки по серединній лінії ножицями або скальпелем, розсікають при цьому шкіру й слизову оболонку припуція. Потім слизову оболонку препуціального мішка підшивають до шкіри вузловим швом. Застосовують атравматичні голки з лігатурою №1, яка повільно розсмоктуються.

Післяопераційний догляд. За необхідністю порожнину крайньої плоті промивають антисептичними розчинами.

3.9 Репозиція і фіксація препуціального мішка при його пролапсі в бугая

Показання. Звичне випадіння парієнтального листка препуціального мішка, яке не вдається усунути консервативними способами. Це захворювання характерне для бугаїв м`ясної породи. У плідників комолих порід пролапс пояснюється відсутністю каудальних м`язів препуція.

Фіксація. Бугая фіксують у стоячому положення в станку. Тазові кінцівки мотузками прив`язують до задніх стійок станка.

Знеболювання. Застосовують провідникову анестезію статевого члена й інфільтраційну анестезію шкірно-фасціального шару крайньої плоті на рівні склепіння препуціального мішка. Ін`єктують нейролептик і застосовують наркоз.

Техніка операції. Існують консервативний та оперативний методи лікування.

Консервативний метод лікування. Застосовують на початкових стадіях звичного випадіння. Він направлений на ліквідацію запальних явищ, запобігання ускладненням і стійкому пролапсу.

Препуціальний мішок очищають і промивають антисептичними й в`яжучими розчинами. Вивернуту частину вправляють в порожнину препуціального мішка і вводять антисептичну емульсію. На звисаючу крайню плоть одягають гумове кільце, що запобігає рецидиву.

Післяопераційний догляд. У препуціальний мішок вводять антисептичну емульсію протягом 3-5 днів. Після ліквідації запальних явищ слід застосовувати тепло й масаж вентральної черевної стінки й ділянки розміщення препуціального мішка.

Якщо після консервативного методу розвивається рецидив, приступають до оперативного методу.

Оперативний метод. Фіксувати вивернутий препуціальний мішок можна двома методами.

Перший метод. Вправляють вивернутий парієнтальний листок препуціального мішка і фіксують його до стінки крайньої плоті за допомогою човникового шва. Останній накладають хірургічною голкою і довгою лігатурою з капрону №8. Довжина лігатури 20-40 см.

Укол голки починають робити зі шкіри, а викол - на парієнтальному листку препуціального мішка. Від місця виколу голки відступають 0,5-0,7 см і роблять повторний укол з боку парієнтального листка, а викол - на шкірі. Знову голку уколюють з боку шкіри, відступивши відвиклу 1-2 мм, а викол - на внутрішній поверхні препуціального мішка. Шви поки не затягують. Всього роблять 5-6 стібків такого шва. При останньому прокол внутрішній кінець лігатури виводять назовні, проводять його через петлі, які є на шкірі, лігатуру підтягують і її кінці зв`язують. При накладанні шва необхідно стежити за рівномірним розміщенням його стібків при помірному натягуванні кінців лігатури. Зовні шов покривають тканинним клеєм.

Другий метод. Після вправлення парієнтального листка препуціального мішка шов накладають за допомогою голки Дешампа. Укол голки (з середини на зовні) роблять у вентро-латеральній ділянці склепіння препуціального мішка, а викол - на шкірі. Проколовши всі шари крайньої плоті, з вушка голки витягують зовнішній кінець лігатури довжиною 10-15 см. Внутрішній кінець вводять у вушко голки. Другий укол також роблять з боку склепіння препуціального мішка, відступивши від першого уколу 5-7 мм. Після проколу всіх шарів крайньої плоті з вушка голки пінцетом витягують частину лігатури внутрішнього кінці у вигляді петлі. У цю петлю вводять вільний зовнішній кінець лігатури. Лівою рукою фіксують кінець лігатури, а правою витягують голку з каналу в порожнину препуціального мішка і помірним натягуванням внутрішнього кінця лігатури утворюється перший стібок човникового шва. Потім аналогічним чином роблять третій укол і, ввівши зовнішній кінець лігатури в другу петлю, утворюється другий стібок шва. Роблять шість таких проколів з боку склепіння препуціального мішка. При останньому уколі внутрішній кінець лігатури виводять назовні, де й зав`язують його з зовнішнім кінцем.

Коли накладають шов стежать за рівномірним розташуванням його стібків при помірному натягуванні кінців лігатури.

Для профілактики мікробного забруднення шовних канальців шов зовні покривають колодієм, клеєм БФ-2, БФ-6 або циакрином. У результаті розвитку сполучної тканини в місці накладання шва виникає стійка фіксація парієнтального листка препуціального мішка, що попереджує рецидив.

Післяопераційний догляд. Після операції в порожнину препуціального мішка періодично вводять антисептичну емульсію. Через 12-24 год після накладання шва в його ділянці спостерігається валикоподібна припухлість, яка зникає через 7-8 діб. Шов знімають через 10-12 днів. Бугая починають експлуатувати через 15-20 днів після зняття швів.

3.10 Резекція препуціального мішка при його пролапсі в бугая

Показання. Стійкій пролапс препуціального мішка з наявністю в його стінках фіброзного потовщення, абсцесів, гранульом і некротичних ділянок.

Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні.

Знеболювання. Провідникова анестезія статевого члена за І. І. Вороніним. Ін`єктують нейролептик і застосовують наркоз.

Техніка операції. Залежно від стану тканин ділянки препуціального мішка, що випала, операцію виконують двома способами після усунення запального набряку.

Перший спосіб. Якщо в зовнішньому листку частини препуціального мішка, що випала, є фіброзне потовщення, абсцеси або некротичні ділянки, а внутрішній листок вивернутої частини крайньої плоті не моє змін, резектують тільки зовнішній листок. Відступивши 2-3 см дистальніше препуціального отвору, роблять циркулярний розріз парієнтального листка препуціального мішка. Такий же розріз роблять поблизу кінцевої частини органа, що випав. Потім повздовжнім розрізом з`єднують обидва циркулярних. Парієнтальний листок скальпелем відпрепаровують від внутрішнього листка вивернутої частини крайньої плоті. По ходу відпрепаровування зупиняють кровотечу, видаляють згустки крові. Рану присипають трициліном або сумішшю стрептоциду з антибіотиками. Краї частин препуція, що залишилися, з`єднають вузловим швом лігатури з капрону №4. Відстань між стібками 1-1,5 см. Утворену куксу змазують антисептичною емульсією, а потім вправляють у порожнину препуціального мішка.

Другий спосіб. У випадку великого ураження не тільки зовнішнього листка препуціального мішка, але й внутрішнього, резектують усю вивернуту частину препуція. Безпосередньо нижче препуціального отвору проколюють хрестоподібно довгими ін`єкційними голками частину крайньої плоті, що випала, не ушкоджуючи пеніса. Відступивши 2 см нижче, циркулярним розрізом резектують усю частину препуція, що випала. На утворену куксу накладають вузловий шов, попередньо присипавши рану трициліном або сумішшю стрептоциду з антибіотиками. При цьому шов накладають тільки на краї внутрішнього й зовнішнього листка препуція, залишаючи вільним вхід у препуціальний мішок. Після цього видаляють фіксаційні голки. Далі чинять так само як і за попереднього способу.

Післяопераційний догляд. У порожнину препуціального мішка періодично вводять антисептичну емульсію. Шви знімають через 9-10 днів. Бугая починають експлуатувати через 21 день після зняття швів.

3.11 Резекція крайньої плоті в барана

Показання. Виразки на шкірі навколо препуціального отвору і частково на слизовій оболонці крайньої плоті (акропостит).

Фіксація. Тварину фіксують у лівому боковому положенні. Коли фіксують у спинному положенні передню ділянку тулуба необхідно при підняти вище задньої. Фіксувати в горизонтальному положенні не бажано, тому що переповнений рубець тисне на діафрагму, що може призвести до шоку або асфіксії.

Знеболювання. Застосовують провідникову анестезію нервів статевого члена й інфільтраційну по лінії розриву. Ін`єктують нейролептик і виконують наркоз.

Техніка операції. Уражені тканини висікають клиноподібно або циркулярно.

Клиноподібне вирізування виконують у межах здорових тканин з розрахунком максимального видалення фіброзної тканини. Необхідно пам`ятати, що в ний можуть локалізуватися мікроабсцеси. Роблять два пів місяцевих розрізи: один на шкірі, а другий на межі зі слизовою оболонкою або частково захоплюючи її, вони повинні охоплювати всю виразкову поверхню. При цьому вирізаючи фіброзну тканину в глибині, необхідно щадити слизову оболонку. Після видалення ушкоджених тканин на рану накладають восьмиподібний шов з таким розрахунком, щоб в її глибині не утворилися кишені. Ретельна кооптація країв рани - запорука швидкого злипливого запалення на всьому її протязі. При накладенні швів рану покривають колодієм, кубатолом або септонексом.

Циркулярний спосіб застосовують при ампутації невеликої частини вільного краю препуція. При цьому тканини відсікають циркулярним розрізом на 4-5 см вище препуціального отвору. Після цього ретельно зупиняють кровотечу і слизову оболонку підшивають до шкіри вузловим швом. Відстань між стібками 0,5 см. Слизову оболонку необхідно розсікати дещо нижче розрізу шкіри, щоб її можна було трохи вивернути на зовні і запобігти потраплянню сечі в рану. Для цього шкіру і прилеглі оболонки препуція розсікають до слизової оболонки. Їх відпрепаровують від останньої в бік препуціального отвору на довжину 0,5 см. Після цього циркулярним розрізом розсукають слизову оболонку.

Післяопераційний догляд. Рану періодично змазують антисептичною емульсією. Вона гоїться первинним натягом. Шви знімають на 10-12 день. Баранів допускають до спарювання на 10 день після зняття швів.

3.12 Видалення дивертикула (дивертикулоектомія) в кнура-плідника

Показання. Дивертикулоектомію застосовують з метою профілактики баланопоститів у кнурів-плідників. Крім того, ця операція веде до підвищення якості одержуваної сперми, запліднюваності, збільшення термінів її зберігання. Операцію виконують також при виразці на стінці дивертикула препуціального мішка в кнура. Захворювання виникає в результаті нагромадження смегми і затримка сечі в дивертикулі, подразнюючої їх дії на слизову оболонку.

Фіксація. Кнура фіксують у спинному положенні.

Знеболювання. Застосовують інфільтраційну анестезію по лінії розриву, а також ін`єктують нейролептик і проводять наркоз.

Техніка операції. Цю операцію можна виконувати методом екстирпації дивертикула або відшиванням, щоб викликати злипливе запалення його стінок.

Екстирпація дивертикула. Через препуціальний отвір у круглий отвір шийки дивертикула, а потім в сам дивертикул вводять молочний катерер, до якого приєднують шприц на 20 мл і аспірують його вміст. Дивертикул і препуціальний мішок промивають розчином фурациліну (1:1000) або етакридину лактату (1:500). Розчин з дивертикула повністю не видаляють, щоб було добре видно його контури.

Роблять пів місяцевий розріз, випуклістю краніально, спереду і вище препуціального отвору (між препуціальним мішком і черевною стінкою). Розпинають шкіру й підшкірну клітковину. Потім тупим методом відпрепаровують дивертикул від прилеглих тканин. Зупиняють кровотечу. На шийку дивертикула накладають гемо статичний пінцет і дивертикул відсікають. На куксу шийки дивертикула накладають шов Плахотіна-Садовського лігатурою з шовку №3. Рану присипають антисептичною присипкою. Щоб не утворилася порожнина між препуцієм і черевною стінкою, після екстирпації дивертикула, в глибині рани, кількома стібками вузлового шва з кетгуту №3-4 з`єднують тканини, які його оточують. Після цього на шкіру накладають вузловий шов з шовку №5.

Відшивання дивертикула препуціального мішка. Видаляти вміст препуціального мішка не слід, при наповнені краще визначати його контури, які є орієнтирами для хірурга.

Лівою рукою захоплюють статевий член разом з шкірою позаду препуціального мішка і підіймають його догори. Стерильною, прямою хірургічною голкою (довжина 100 мм, діаметр 1,5-2 мм) з шовковою лігатурою №8, просоченою 10%-ним спиртовим розчином йоду, проколюють шкіру і підшкірну клітковину праворуч над дорсальною поверхнею статевого члена. Лігатуру проводять позаду дивертикула в проміжку між статевим членом і черевною стінкою, залишаючи частину цієї лігатури вільною ліворуч від препуція. При цьому не слід проколювати дивертикул.

Потім голку вводять в отвір, який утворений від її виколу, і, повернувши на 90° краніально, просувають паралельно статевому члену. Голку ведуть так, щоб її викол був дорсально і спереду від препуціального отвору, причому лігатура, яка знаходиться позаду дивертикула, повинна утворювати вільно звисаючу петлю. Після цього звільняють голку від лігатури. У голку вправляють протилежний вільний кінець лігатури, який знаходиться з правого боку від статевого члена. Голку вводять в отвір першого уколу і, повернувши її на 90° краніально, проводять паралельно статевому члену, так само, як із правого боку.

Закінчивши відшивання, через препуціальний отвір у круглий отвір шийки дивертикула, а потім в сам дивертикул вводять молочний катетер, до якого приєднують шприц на 20 мл і аспірують його вміст. Дивертикул і препуціальний мішок промивають розчином фурациліну (1:1000) або етакридину лактату (1:500). Після цього у дивертикул вводять 1,5 мл 10%-ного спиртового розчину йоду і затягують лігатуру. При цьому петля лігатури відшаровує дорсальну стінку препуціального мішка від нижньої стінки дивертикула і зближує стінки його шийки, закриваючи круглий отвір. Шляхом зондування шийки дивертикула молочним катетером переконуються в тому, що отвір закритий, тоді лігатуру зав`язують морським вузлом. Місця уколу і виколу голки змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду.

Шов знімають через 10 днів.

3.13 Резекція персистуючої вуздечки статевого члена в бугая

Показання. Збереження в бугаїв уродженої спайки між кінцевою частиною статевого члена і стінкою препуціального мішка.

Анатомотопографічні дані. У новонароджених бугайців кінцева частина статевого члена спаяна з препуцієм ектодермальною пластинкою, яка в 3-9 місячному віці звільняється. В результаті поділу пластинки формується порожнина препуціального мішка. На його вентральній поверхні утворюється повздовжня вуздечка статевого члена, що розривається при перших садках бугая.

Іноді вуздечка проростає сполучною тканиною і стає персистуючою. Тому вона міцно з`єднає кінцеву частину статевого члена з стінкою препуціального мішка (сполучна), або розривається і її залишки у вигляді відростка, пелюстки різної величини виступають над поверхнею статевого члена (вільна).

Сполучна спайка може бути суцільною, коли вона розміщується по всій довжині шва статевого члена, і частковою, кола з`єднання відбувається за допомогою шнуроподібного тяжа. Сполучна персистуюча вуздечка призводить до викривлення статевого члена при ерекції, а вільна - до гальмування і порушення статевих рефлексів.

Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні.

Знеболювання. Провідникова анестезія статевого члена за І.І. Вороніним. Неспокійним бугаям ін`єктують нейролептик, а також застосовують рауш-наркоз.

Техніка операції. Лікування бугаїв з перестетуючою вуздечкою полягає в ретельному видаленні її хірургічним шляхом. Витягнутий статевий член і внутрішній листок препуціального мішка миють розчином фурациліну (1:500), етакридину лактату (1:1000) або 0,25%-ним розчином калію марганцевокислого.

Вище вуздечки на статевий член накладають тугу циркулярну бинтову пов`язку з метою профілактики кровотечі і зручності фіксації.

Розтин вуздечки варто починати від верхівки статевого члена проксимально до моменти звільнення останнього від стінки препуціального мішка. Вуздечку резектують ножицями або скальпелем. Після повного розтину вуздечки статевий член випрямляється. Кровоточиві судини лігують кетгутом №2. На утворену рану накладають вузловий шов з кетгуту №2-4. Вуздечку доцільно резектувати електроскальпелем, електротерморкаутером, що забезпечує гемостаз і на поверхні рани утворюється струп. При цьому нема необхідності накладати шов. Після цього куксу вуздечки захоплюють хірургічним пінцетом і її резектують біля стінки препуціального мішка.

Після резекції вуздечки знімають бинтову пов`язку, статевий член змазують антисептичною емульсією і вправляють його в порожнину препуціального мішка. До відновлення чутливості статевого члена і моторної функції ретракторних м`язів на звисаючу частину крайньої плоті накладають гумове кільце на 1,5-2 години, або на неї накладають лігатуру з бинта.

Післяопераційний догляд. Після операції доцільно один раз на три дні вводити антисептичну емульсію. Рана загоюється через 10-15 днів. Бугая починають експлуатувати через 25-30 днів після операції.

3.14 Екстирпація новоутворень на статевому члені в бугая

Показання. Часто в бугаїв у результаті травм на статевому члені і стінках препуціального мішка з`являються новоутворення, які перешкоджають його використанню. Більшість новоутворень є доброякісними пухлинами. Вони бувають як одиничними, так і множинними, різної форми і величини. Локалізація їх різна, але найчастіше вони розміщені на верхівці статевого члена. Наявність пухлин у бугаїв на статевому члені часто приводить до фімозу або пара фімозу.

Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні.

Знеболювання. Провідникова анестезія статевого члена за І.І. Вороніним. Неспокійним бугаям ін`єктують нейролептик, а також застосовують наркоз.

Техніка операції. Витягнутий статевий член і вивернутий препуціальний мішок миють антисептичним розчином, висушують стерильною марлевою серветкою і вище місця локалізації пухлин на статевий член накладають тугу циркулярну бинтову пов`язку, яка виконує роль гемо статичного джгута і за яку зручно фіксувати орган.

Оперативний прийом залежить від розміру і місця локалізації пухлин. Відрив пухлини, накладення лігатури на її основу або прошивання не забезпечують повного видалення новоутвореної тканини. При застосуванні зазначених прийомів можливі рецидиви.

Новоутворення необхідно видаляти гострим скальпелем або ножицями. Після вирізування основної маси пухлини, залишену частину пухлини руйнують електротерморкаутером з петлеподібним платиновим наконечником. Одиничні пухлини невеликих розмірів доцільно екстирпувати тільки електротерморкаутеризацією. Вона забезпечує повне руйнування пухлинної тканини і надійний гемостаз.

Шви на рану не накладають, тому що при екстирпації новоутворень електротерморкаутером, електричним або лазерним скальпелем на поверхні рани утворюється струп. Якщо після зняття бинтової пов`язки виникає кровотеча, то на судину, яка кровоточить, разом з навколишньою тканиною накладають лігатуру з кетгуту №2-3.

Статевий член змазують антисептичною емульсією і вправляють у препуціальний мішок. Щоб статевий член не виходив з препуціального мішка, на звисаючу частину крайньої плоті надягають гумове кільце на 1,5-2 години, або її зав`язують лігатурою з бинта.

Технічну складність представляє екстирпація пухлин, розташованих на відростку сечостатевого каналу або біля його основи. Щоб випадково не пошкодити відросток, в його простір вставляють катетер для орієнтації. У випадку, коли пухлина локалізується на зовнішній стінці відростка і неможливо зберегти його слизову оболонку, новоутворення видаляють разом з ушкодженою частиною сечостатевого каналу. Стінку уретри, що залишилася, підшивають до сечостатевого листка препуціального мішка вузловим швом з кетгуту №1-2, відстань між стібками 3-5 мм, тобто виконують кінцеву уретротомію. Для забезпечення швидкого загоєння і захисту рани від дії сечі її покривають ціакрином.

Післяопераційний догляд. Протягом 4-5 днів після операції в порожнину препуціального мішка вводять антисептичну емульсію. При загоюванні рани первинним натягуванням експлуатувати бугаїв починають через 30 днів після операції.

3.15 Екстирпація новоутворень на статевому члені в пса

Показання. Ураження статевого члена і препуціального мішка вузлами венеричної саркоми або папіломами.

Фіксація. Пса фіксують у лежачому спинному положенні.

Знеболювання. Застосовують наркоз і пара сакральну анестезію. Ін`єктують нейролептик.

Техніка операції. Препуцій пальцями відтісняють каудально, статевий член максимально витягують назовні. Якщо цю маніпуляцію виконати на вдається, то по шву препуція роблять «віконце», розрізавши всі його шари; через отриманий отвір статевий член виводять назовні.

На статевий член, вище пухлин, накладають циркулярну бинтову пов`язку. Основну масу тканин пухлин видаляють скальпелем, залишену частину пухлин руйнують електротерморкаутером з петлеподібним наконечником. Пухлини невеликих розмірів екстирпують електротерморкаутеризацією. Найкраще новоутворення видаляти електричним або лазерним скальпелем. У випадку утворення великого дефекту на статево членному листку препуція рану закривають вузловим швом з кетгуту №2.

Якщо в препуціальному мішку було зроблено «віконце», його закривають вузловим швом. На рану внутрішнього листка препуція накладають вузловий шов з кетгуту №2, а на зовнішній - з шовку №4. Після цього знімають бинтову пов`язку, статевий член вправляють у препуцій.

Післяопераційний догляд. У порожнину препуціального мішка вводять антисептичну емульсію; цю маніпуляцію періодично повторюють у післяопераційний період до повного загоєння операційної рани.

3.16 Операція при розриві білкової оболонки статевого члена в бугая

Показання. Порушення цілісності білкової оболонки статевого члена на дорсальній поверхні нижнього коліна сигмоподібного вигину з наступним крововиливом у печеристі тіла і утворенням гематоми в навколишніх тканинах («перелом» статевого члена)

Фіксація. Тварину фіксують у правому боковому положенні.

Знеболювання. Висока сакральна анестезія, а також інфільтраційна по лінії розрізу. Ін`єктують нейролептик, застосовують наркоз.

Техніка операції. Операції виконують на 3-4 день після розриву білкової оболонки, коли кров, яка вилилася, зсілася, але ще не утворила спайок фіксованої частини статевого члена з прилеглими тканинами. Оперативний доступ знаходиться безпосередньо спереду шийки мошонки, де через шкіру пальпують щільну припухлість, утворену гематомою. Над припухлістю виконують повздовжній розріз шкіри по серединній лінії тіла довжиною 10-15 см. Підшкірну пухку клітковину роз`єднають тупим способом. Потім ножицями обережно розсікають фаціальний футляр статевого члена в межах шкірного розрізу. Судини, що кровоточать, лігують кетгутом №2. Згустки крові видаляють. Оголений статевий член вводять у шкірну рану, оглядають рану органа.

Оперативний прийом полягає в звільнені печеристих тіл статевого члена від згустків крові і фібрину, які пальцями витискають з них через рваний отвір у білковій оболонці.

Після видалення згустків крові з печеристих тіл статевого члена, краї рани білкової оболонки вирівнюють скальпелем, присипають антибіотиком і на рану накладають вузловий шов з кетгуту. При цьому уважно стежать, щоб не захопити швом дорсальний судинно-нервовий пучок статевого члена. Відстань між стібками - 3-5 мм.

Статевий член поміщають у його природне ложе, перевіряють надійність гемостазу, присипають антибіотиками і зашивають рану фаціального футляра безперервним швом з кетгуту №3-4. На рану шкіри накладають вузловий шов з шовку№8.

Післяопераційний догляд. У перші дні після операції тварині призначають антибіотикотерапію. З 3-4 дня бугая щодня підводять до корови, яка знаходиться в охоті, щоб викликати в нього ерекцію і рухливість статевого члена. Цим прийомом попереджують утворення спайок статевого члена з навколишніми тканинами. Шкірні шви знімають на 9-10 день. Статева функція бугая відновлюється через два місяці після операції.

3.17 Резекція «манжетки» при парафімозі в коня

Показання. Парафімоз з утворенням геперплазованої циркулярної припухлості («манжетки») на статевому члені.

Фіксація. Тварину фіксують у стоячому або боковому лежачому положенні.

Знеболювання. Провідникова анестезія нервів статевого члена. Неспокійним тваринам застосовують наркоз та ін`єктують нейролептик.

Техніка операції. Основу манжетки стискають вказівним і великим пальцями лівої руки. В основі стисненої манжетки накладають петле подібний горизонтальний шов з шовного матеріалу, який повільно розсмоктується, і циркулярно прошивають всю основу манжетки. Ширина стібка петлеподібного шва 1,5-2 см. Кожен наступний стібок шва повинен проходити або в каналі попереднього, або поряд з ним. Всього необхідно від 8 до 14 стібків. Потім кінці лігатур кожного шва міцно зав`язують морськими або хірургічними вузлами, а манжетку відсікають ножицями на відстані 2-3 мм від швів. Статевий член змазують антисептичною емульсією і вправляють у препуціальний мішок. Шви знімають на 8-10 день.

3.18 Ампутація статевого члена в коня

Показання. Некроз статевого члена, виразки або новоутворення на ньому, параліч пеніса, парафімоз тощо.

Фіксація. Тварину фіксують у лежачому боковому положенні, спокійних - у стоячому.

Знеболювання. Застосовують наркоз і провідникову анестезію статевого члена. Ін`єктують нейролептик.

Техніка операції. Залежно від характеру і локалізації ураження пеніса застосовують низьку або високу ампутацію органа. Низьку ампутацію статевого члена виконують двома способами: Байєра, який видозмінений Б. М. Оливковим і з утворенням кукси, закритої глухим швом.

Спосіб Байєра, видозмінений Б. М. Оливковим. Вище місця ампутації, біля самого входу в препуцій накладають кровоспинний гумовий джгут, а також за нього можна фіксувати статевий член. Замість гумового джгута можна накладати тугу бинтову пов`язку.

У сечостатевий канал вводять браншу прямих тупокінцевих або кишкових ножиць і розсікають його з вентрального боку статевого члена. Розріз закінчують біля місця переходу вісцерального листка препуція в листок статевого члена. Починаючи від кінця розрізу і йдучи в бік головки статевого члена, слизову оболонку уретри підшивають до шкіри вузловим швом на довжину рани 7-8 см. Перший стібок накладають у куті рани, а наступні - на стінки рани, чергуючи справа і зліва. Відстань між стібками - 5-7мм. У шов захоплюють всі тканини, які лежать між шкірою і слизовою оболонкою. Поблизу останньої пари стібків статевий член перев`язують лігатурою з шовку №8. Нижче лігатури шкіру статевого члена надрізають, щоб лігатура не зісковзувала. Відступивши від лігатури 2-3 см в бік головки статевого члена, його ампутують, куксу змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду. Після завершення операції джгут або бинт знімають. Утворена кукса відторгається на 12-15 день, після чого знімають шви.

Ампутація статевого члена утворенням кукси, закритої глухим швом. Спочатку операцію проводять так само, як і при попередньому методі. Після того, як уретру розсікли вздовж, слизову оболонку підшили до шкіри на довжину 7-8 см, відступають дистальніше останньої пари стібків на 2 см, поперечним розрізом розсікають слизову оболонку сечостатевого каналу, відпрепаровують її і відгинають. Відступивши від останньої пари стібків 1-2 мм, ампутують статевий член. На утвореній куксі буде виступати відпрепарована ділянка слизової оболонки уретри. Судини, що кровоточать, лігують. На куксу печеристого тіла в дорсо-вентральному напрямку накладають 4-5 стібків вузлового шва, міцно стягуючи білкову оболонку. На поверхні кукси печеристого тіла розправляють і розтягують залишену ділянку слизової оболонки уретри. Потім слизову оболонку вузловим швом підшивають до шкіри і фасції пеніса так, щоб кукса печеристого тіла була повністю закрита слизовою оболонкою. Для утворення гладенької кукси надлишок шкіри з боків статевого члена висікають, а потім зшивають.

Висока глуха ампутація статевого члена. Її виконують у випадку значних некротичних уражень, розростань пухлин, що досягають препуціального валика, параліча статевого члена тощо. Цю операцію проводять у два етапи. Спочатку в ділянці промежини роблять уретротомію. Після цього статевий член миють антисептичним розчинм і змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду. Вище препуціального валика циркулярно розсікають шкіру. В утворений від розрізу жолобок накладають лігатуру з шовку №8. Відступивши від лігатури дистальніше 2-3 см, ампутують статевий член. Куксу змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду. Кукса відторгається на 12-15 день.

3.19 Ампутація статевого члена в пса

Показання. Злоякісні утворення на статевому члені, параліч, травма, неоплазія, пролапс тощо.

Фіксація. Тварину фіксують у лежачому спинному положенні.

Знеболювання. Наркоз, ін`єктують нейролептик, виконують пара сакральну анестезію.

Техніка операції. Залежна від локалізації пухлини статевий член ампутують у межах кістки пеніса або позаду останньої.

Спосіб Герінга. Статевий член ампутують на протязі кістки пеніса. У великих собак довжина кістки пеніса становить 8-10 см. На витягнутий з препуціального мішка пеніс позаду цибулини головки накладають тугу циркулярну бинтову пов`язку, або накладають гумовий джгут. Циркулярним розрізом у межах неушкоджених тканин розсукають кавернозні тіла, а потім дуговою пилкою проводять остеомію кістки пеніса. Кровоточиві судини лігують. У сечостатевий канал вводять жолобуватий зонд, по якому скальпелем розсікають уретру. Довжина розрізу останньої - 1см. Слизову оболонку сечостатевого каналу підшивають вузловим швом з кетгуту №2-3 до країв листка пеніса відповідного боку. Перший стібок шва починають накладати з кута рани. Відстань міх стібками 3 мм. Рана в більшості випадків загоюється з утворенням структури уретрального каналу. У деяких випадках загоєння рани ускладнюється некрозом кістки статевого члена.

Спосіб Фріка. Ампутацію виконують позаду кістки статевого члена, щоб запобігти її некрозу.

По медіальній лінії розсікають вентральну стінку препуціального мішка, навпроти пеніса (роблять у стінці препуція «віконце»). Довжина розрізу - 3,5-5 см. На статевий член поряд з препуціальний листком накладають тугу петлю зі смужки марлі. За допомогою марлевої петлі пеніс виводять на зовні через «віконце» в препуціальному мішку. У сечостатевий канал вводять жолобуватий зонд. По жолобуватому зонду скальпелем у межах здорових тканин розсікають уретру. Розріз останньої повинен бути довжиною 0,75 см. Слизову оболонку сечостатевого каналу вузловим швом з кетгуту №2 підшивають до шкіри пеніса відповідного боку. Перші два стібка накладають у кутах рани. Таким чином роблять штучну уретростому. Потім витягують зонд і на статевий член накладають петлю дротяного екразера, відступивши від уретростоми в бік кінцевої частини пеніса 2-3 мм, перетискають орган. В утворений після зняття інструмента жолобок накладають лігатуру з шовку №8, якою міцно перев`язують пеніс. Від лігатури відступають краніально 5-7 мм і ампутують статевий член. На рану препуція накладають кілька стібків вузлового шва з шовку №6 до створеної уретростоми на куксі статевого члена. Краї уретростоми кукси статевого члена кількома стібками вузлового шва підшивають до незашитих країв шкірної рани препуціального мішка. Таким чином утворюють штучну норицю сечостатевого каналу, через яку буде виділятися сеча.

Третій спосіб. Статевий член витягують з крайньої плоті до цибулини сечовипускного каналу. В уретру вводять катетер. Позаду цибулини накладають тиснучу пов`язку. Потім, не чіпаючи уретру, роблять клиноподібний розріз статевого члена до кістки пеніса таким чином. Щоб вістря клина було направлено проксимально. Дистальніше цього розрізу відпрепаровують уретру довжиною біля 1-2 см і перерізають її. Куксу статевого члена дещо відтягують назад і кістковою пилкою розтинають кістку статевого члена. Тиснучу пов`язку послаблюють і лігують кровоточиві судини. Білкову оболонку губчатого тіла головки статевого члена пришивають до вільного краю клиноподібного розрізу вузловим швлм атравматичною голкою з тонкою лігатурою, яка повільно розсмоктується. Виступаючу вільну куксу уретри розсікають дорсально, вивертають на куксу статевого члена і пришивають до неї вузловим швом.

Коли ампутацію необхідно виконати проксимальніше, статевий член разом з крайньою плоттю відпрепаровують від черевної стінки. Повздовжні розрізи з обох боків крайньої плоті починаються дорсальніше отвору крайньої плоті і сходяться перед мошонкою. На рівні місця ампутації, яке, як правило, знаходиться в промежині, виконують медіанний розріз шкіри над коренем статевого члена, який ізолюють і проксимально перетискають тиснучою пов`язкою. Потім, не чіпаючи сечовипускний канал, який відпрепаровують дистально на 1-2 см, корінь статевого члена обрізають під кутом з каудального боку в краніально-дистальному напрямку. Після послаблення тиснучої пов`язки лігують кровоточиві судини. Крої білкової оболонки зшивають над кавернозним тілом. Куксу статевого члена циркулярно вузловим швом підшивають до шкіри. Уретру по дорсальній поверхні розсікають уздовж, вивертають на куксу статевого члена і вузловим швом також підшивають до країв рани шкіри. На каудальний і краніальний кути рани шкіри накладають вузловий шов. Уведений в уретру катетер стібками вузлового шва фіксують до шкіри.

Катетер видаляють через 2-3 дні.

3.20 Ампутація сечостатевого відростка і кінцева уретростомія в барана

Показання. Закупорка сечовим піском каналу сечостатевого відростка. Затримка в цьому місці сечового піску зумовлена вузькістю каналу S-подібного відростка. Більші камінці затримуються в S-подібному згині тіла статевого члена. У баранів, яких оперували, племінна цінність зберігається.

Фіксація. Тварину фіксують у правому боковому положенні.

Знеболювання. Провідникова анестезія статевого члена за І. І. Вороніним. Ін`єктують нейролептик, а також застосовують наркоз.

Техніка операції. Ампутація сечостатевого відростка. Помічник виводить статевий член з препуція і фіксує його тіло однією рукою через шкіру, а другою його виведену частину за допомогою серветки. Хірург пінцетом захоплює S-подібний відросток, відтягує його злегка вперед і ножицями відсікає біля основи.

Кінцева уретростомія. Захопивши пальцями S-подібний відросток, в його зовнішній отвір вводять мандрен від голки для взяття крові і просовують його по уретрі за межі основи відростка. Нахиляючи мандрен, його кінцем відтискують стінку уретри до лівого боку. Потім очними ножицями на рівні горбика, який розташований зліва позаду вінчика головки, і паралельно йому розсікають уздовж стінку розширеної ділянки уретри на 1,5-2 см. Шви не накладають. S-подібний сечостатевий відросток можна видалити або залишити. Ампутація його до початку розтину уретри полегшує введення в канал більш товстішого зонда.

Післяопераційний догляд. Після завершення ампутації S-подібного відростку або кінцевої уретростомії разом з статевим членом у препуціальний мішок вводять стрептоцидові мазь. Кровотеча буває незначною, а після підняття тварини зупиняється.

3.21 З`єднання уретри при розриві у пса

Показання. Частковий або повний розрив сечовипускного каналу.

Фіксація. Пса фіксують у спинному положенні, тазові кінцівки витягнуті назад, а при пошкодженні в ділянці промежини - вперед.

Знеболювання. Наркоз, нейролептаналгезія, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

Техніка операції. Щоб визначити локалізацію місця ушкодження, виконують ретроградну утетрографію.

Після ревізії рани або розтину тканин над установленим місцем ушкодження відкривається доступ до сечовипускного каналу. Для отримання доступу до ділянки уретри, яка знаходиться в тазовій порожнині, застосовують надлобкову або перед лобкову лапаротомію, а при необхідності й остеотомію по тазовому шву.

Після надлобкової лапаротомії виконують остеотомію тазового з`єднання. Для цього необхідно подовжити розріз шкіри в каудальному напрямку. Біля симфізиса таза розсікають апоневрози струнких і привідних м`язів. У цуценят і невеликих собак остеотомію виконують кістковими ножицями або кістковим долотом. У дорослих собак остеотомію виконують маятниковою пилкою. З обох боків від тазового шва висвердлюють отвори для наступного накладання шва лігатурою з дроту. Після цього обидві половинки таза розводять.

При операціях на великих собаках краще вирізати пластини з лобкової кістки. При цьому в сторони відсовують апоневрози струнких і привідних м`язів. Пилкою або фрезою на відстані 2-3 см в сторони від тазового шва роблять розрізи від гребінця до замикальних отворів. У каудальній третині замикальних отворів за допомогою з`єднуючого їх попереднього розрізу вирізають пластинку лобкової кістки.

З обох боків від розпилів висвердлюють отвори для наступного кріплення пластини лігатурами з дроту.

Під візуальним контролем або за допомогою пальпації в сечовипускний канал майже до сечового міхура вводять катетер відповідного діаметра. Якщо уретра розірвана повністю, це можливо виконати тільки під візуальним контролем, при чому під невеликим натягом. Перед накладанням шва необхідно вирівняти або освіжити нерівні краї рани уретри. При цьому необхідно, щоб місточкоподібні з`єднання оболонки, які залишилися, збереглися.

Уретру зашивають тонкими атравматичними лігатурами, що повільно розсмоктуються. Накладають вузлові шви, якими захоплюють слизову і м`язову оболонку. При повздовжньому розриві уретри і сильному напруженні тканин, краї рани зближують на 1-2 мм. Якщо уретра розірвана впоперек, спочатку накладають 2 фіксуючих шва по діаметру, а потім всю рану закривають необхідною кількістю стібків вузлового шва. Відстань між стібками 2-3 мм.

Доцільно для зменшення напруження шва накласти шви на пері уретральну тканину, якими можна захоплювати передміхурову залозу і сечовий міхур. Після накладання шві на розірвану уретру, в останню вводять катетер-балон. За необхідністю його можна залишити в уретрі і підшити до крайньої плоті. Якщо рана інфікована, то після з`єднання уретри необхідно приблизно на три доби забезпечити дренаж рани. Роз`єднаний тазовий шов з`єднують дротяною лігатурою. На шкіру накладають вузловий шов з шовку №3.

Післяопераційний догляд. Кілька разів на день контролюють положення катетера. Останній видаляють приблизно через 5 діб.

3.22 Уретротомія - дистальна уретростомія в пса

Показання. Наявність конкрементів (сечові камінці) у сечовипускному каналі біля каудального кінця стінки статевого члена.

Фіксація. Пса фіксують у спинному положенні, тазові кінцівки витягнуті назад і прив`язані.

Знеболювання. Наркоз, нейролептаналгезія, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

Техніка операції. У сечостатевий канал до конкремента вводять ґудзикуватий зонд. Шкіру препуція натягують позаду кістки статевого члена і при піднімають разом з останнім. Як правило, через шкіру можна пропальпувати камінець або ґудзикуватий кінець зонда. Розріз роблять по серединній лінії живота над місцем залягання конкремента, при цьому періодично контролюючи пальпацією положення камінця або кінця зонда. При цьому росікають шкіру на довжину 2-3 см, а також після розтину парного мускула, який відтягує статевий член назад, губчасте туло статевого члена і слизову оболонку уретри. Уретральні камінці, які знаходяться каудальніше місця розрізу, часто мимовільно вимиваються під тиском наповненого сечового міхура. При необхідності їх видаляють петле подібним катетером. Камінці, які розташовані краніально, витискають ґудзикуватим зондом. Конкременти, які не вдається видалити перерахованими методами, видаляють за допомогою невеликої ложечки для видалення конкрементів, яка відповідає просвіту сечостатевого каналу.

Після цього вводять еластичний уретральний катетер у сечостатевий канал і промивають його холодним фізіологічним розчином до сечового міхура, перевіряючи прохідність уретри.

Якщо не накладати шов, загоєння розрізу уретри проходить, як правило, без стенонізації, протягом кількох тижнів. Однак для попередження значної кровотечі з печеристого тіла і підшкірної інфільтрації сечі рекомендується тимчасово підшити краї розітнутої слизової оболонки уретри до країв рани шкіри тонкими атравматичними лігатурами вузловим швом.

При уретростомії з метою створення постійної сечової нориці шви залишають до повного завершення рубцювання.

Інколи в подальшому виникає необхідність закриття штучної зовнішньої нориці сечовипускного каналу. Для цього як можна рівніше відділяють уретру від шкіри. При цьому важливо, щоб в момент від препарування стінки уретри не пошкоджувалися тканини. В уретру вводять катетер. На рану уретри накладають вузловий шов атравматичними голками і лігатурою №1-2, яка розсмоктується. При накладанні шва намагаються не проколювати слизову оболонку уретри. Після цього накладають вузловий шов на шкіру.

Катетер фіксують до шкіри черевної стінки для забезпечення сечовиділення протягом кількох днів.

Післяопераційний догляд. За незначної кровотечі протягом перших днів після операції спеціальних терапевтичних заходів не застосовують. Якщо ж кровотеча сильна з губчастого тіла статевого члена, призначають анти андроген. Шов зі слизової оболонки знімають на 5-6-й день після уретротомії, на 10-12 після уретростомії.

3.23 Скротальна уретростомія в пса

Показання. Стриктура дистальної частини сечовипускного каналу, уролітіаз.

Фіксація. Спинне положення, тазові кінцівки відведені в боки і прив`язані.

Знеболювання. Наркоз, нейролептаналгезія, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

Техніка операції. Якщо можливо, в сечовипускний канал вводять тонкий катетер. Після кастрації шкіру мошонки на каудальній поверхні вирізають у формі еліпса навколо шва мошонки таким чином, щоб можна було без натягування і утворення мішкоподібного розширення закрити швом залишену частину країв розрізу шкіри мошонки. У каудальній частині рани тупим способом розпрепаровують пухку клітковину, доходять до уретри і роблять на ній розріз довжиною біля 3 см. Краї слизової оболонки уретри підшивають до шкіри мошонки в каудальному куті рани атравматичними голками лігатурою №2, яка не розсмоктується. Таким чином утворюють скротальну уретростому. На краніальну частину рани мошонки до скротальної уретростоми накладають вузлові шви.

Післяопераційний догляд. Шви знімають на 10-12-й день.

3.24 Перинеальна уретростомія з ампутацією статевого члена в кота

Показання. Закупорка сечовипускного каналу.

Фіксація. Кота фіксують у спинному положенні з при піднятою тазовою ділянкою тіла. Грудні кінцівки витягнуті каудально, а тазові - краніально і прив`язують.

Знеболювання. Інгаляційний наркоз, нейролептаналгезія. Застосування поєднання кетаміну і ксилазину протипоказане.

Техніка операції. У сечовий міхур рекомендується ввести сечовий катетер. Гемо статичним пінцетом статевий член захоплюють за головку й обережно витягають.

Спочатку шкіру розсікають циркулярним розрізом навколо отвору крайньої плоті. Потім другий розріз шкіри роблять від циркулярного розрізу по шву мошонки до точки, яка знаходиться на відстані 15 мм вентральніше від анального отвору. Якщо кіт не кастрований, його каструють закритим кривавим способом. Після цього статевий член оголюють до ділянки, яка знаходиться проксимальніше бульбоуретральних залоз. Спочатку з обох боків статевого члена розсікають сіднично-кавернозний м`яз разом з сіднично-уретральним і зупиняють кровотечу з кровоносної судини на куксі м`яза. Потім розсікають м`яз, який відтягує статевий член назад, безпосередньо дистальніше вентральної петлі прямої кишки, а також поряд з головкою і розсікають сечевипускний канал над катетером. Ножицями збільшують отвір до 25 мм до місця, розташованого проксимальніше бульбоуретральних залоз, і з обох боків на краї розрізу сечовипускного каналу накладають по одному гемо статичному пінцету.

Якщо до цього катетер не можна було ввести, тепер, після видалення конкрементів невеликою тупою ложечкою, його просувають до сечового міхура. При цьому необхідно уважно слідкувати за тим, щоб сеча не стікала в рану. Потім краї розрізу уретри підшивають вузловим швом атравмaтичною голкою із синтетичною лігатурою №1, яка повільно розсмоктується, до рани шкіри.

Першій стібок шва роблять у проксимальному куті рани. Голку проводять через шкіру, під кутом до краю розрізу і перпендикулярно, через стінку уретри - зовні всередину, а з протилежного боку - зсередини назовні, через стінку сечовипускного каналу, а також під кутом через шкіру в зворотному напрямку. Потім стінку сечовипускного каналу підшивають вузловим швом до шкіри по всій довжині розрізу. Щоб запобігти нерівномірного натягування країв рани, стібки накладають почергово: то з одного, то з другого боку.

На периферичному краї розрізу сечостатевий канал перев`язують і ампутують. Потім накладають зворотні стібки петлеподібного шва на дистальний та проксимальний кути рани сечовипускного каналу.

Краї рани поверхневої фасції і підшкірного шару зшивають над куксою статевого члена вузловим швом і накладають вузловий шов з капрону на шкіру.

Післяопераційний догляд. Інфузійна терапія.

3.25 Простатектомія (видалення простати) в пса і кота

Показання. Новоутворення; гіперплазія; кіста; простатит, який неможливо вилікувати хіміотерапією та анти андрогенами або кастрацією.

Фіксація. Спинне положення. Тазові кінцівки розводять в боки, витягують каудально і прив`язують.

Знеболення. Наркоз, нейролептаналгезія.

Техніка операції. У передопераційний період, після перевірки чутливості мікроорганізмів до антибіотиків у сечі, антибіотикотерапія протягом кількох днів. Голодна дієта протягом 48 год до операції, за день до операції - клізма.

У сечовий міхур вводять уретральний катетер. Лапаротомію виконують по білій лінії живота від лобкової кістки до місця, яке знаходиться дещо краніальніше пупка. Патологічно збільшена простата часто знаходиться перед краніальним краєм входу в тазову порожнину і в цьому випадку добре доступна з боку лапаротомної рани. У більшості випадків для полегшення проведення операції розсікають тазове з`єднання по сімфізису.

Для розтину лобкового з`єднання розріз шкіри продовжують у каудальному напрямку. Над симфізисом розтинають апоневрози струнких і привідних м`язів. У цуценят і невеликих собак остеотомію виконують кістковими ножицями або кістковим долотом. У дорослих собак остеотомію виконують маятниковою пилкою. З обох боків від симфізу висвердлюють отвори для наступного з`єднання лобкових кісток лігатурою з дроту. Після цього обидві половинки таза розводять, не допускаючи при цьому надмірного навантаження на крижово-клубові суглоби.

При операціях на великих дорослих собаках краще вирізати пластини з лобкової кістки. При цьому в латеральний бік відводять апоневрози струнких і привідних м`язів. Пилкою або фрезою на відстані 2-3 см в сторони від тазового шва роблять розрізи від гребінця до замикальних отворів. У каудальній третині замикальних отворів за допомогою з`єднуючого їх попереднього розрізу вирізають пластинку лобкової кістки.

З обох боків від розпилів висвердлюють отвори для наступного кріплення пластини лігатурами з дроту.

Після розтину черевної порожнини, а інколи і порожнини таза, петлі кишечника накривають стерильною серветкою і відсувають краніально. Пупково-міхурову зв`язку розтинають, щоб можна було вільно зміщувати сечовий міжур. Спочатку знаходять сечоводи біля вільних країв латеральних зв`язок і фіксують їх товстими лігатурами. На кровоносні судини, які йдуть до передміхурової залози, накладають по дві лігатури. Між лігатурами судини розсікають. При перев`язці гілок передміхурових артерій і вен, які проходять до простати з дорсо-латерального боку, необхідно слідкувати за тим, щоб не були пошкодженні каудальні міхурові артерії, які йдуть до сечового міхура. Сечовий міхур загинають назад. На сім`явиносні протоки накладають по дві лігатури, між якими їх розтинають.

Шийку сечового міхура оголюють якомога далі в бік передміхурової залози, а сечовипускний канал - з каудального боку. З сечового міхура аспірують залишки сечі, а катетер відтягують у тазову частину уретри. На шийку сечового міхура й уретру накладають затискачі з м`яким гумовим покриттям і скальпелем перетинають поряд з передміхуровою залозою. Останню повністю відперпаровують від оточуючих тканин і видаляють. Катетер знову вводять у частину сечовипускного каналу, який знаходиться з боку сечового міхура, і просовують у сечовий міхур.

Над катетером на кукси сечовипускного каналу накладають вузловий шов. Спочатку на однаковій відстані один від одного накладають по колу три фіксуючих стібка вузлового шва для попередження деформації країв кукси уретри (атравматичною голкою з дуже тонкою лігатурою, яка не розсмоктується або розсмоктується повільно). Потім між цими стібками накладають наступні стібки, якими повністю з`єднуються куксу уретри. При накладанні шва слизову оболонку уретри не захоплюють. Додатково на анастомоз зверху можна нашити край сальника. Після цього знімають затискачі, а також видаляють фіксуючі лігатури з сечоводів. Після репозиції і фіксації кісткового дна таза краї розрізаних апоневрозів струнких і привідних м`язів зшивають вузловим швом (застосовують шовний матеріал, який розсмоктується).

На лапаротомну рану накладають шви.

Катетер перед отвором крайньої плоті стібками вузлового шва фіксують до шкіри.