Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Основні лісоутворюючі породи та ценотична участь у формуванні лісів Поліської частини Чернігівської області

Основні лісоутворюючі породи та ценотична участь у формуванні лісів Поліської частини Чернігівської області

Екологічне значення лісів. Природно-господарча характеристика Чернігівської області, її фауна, флора та лісові запаси. Особливості та сучасний стан лісового фонду Полісся. Основні лісоутворюючі породи та їх роль у формуванні лісових насаджень області.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.03.2012
Размер файла 340,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка. Хіміко-біологічний факультет

Кафедра екології та охорони природи

КУРСОВА РОБОТА

Основні лісоутворюючі породи та ценотична участь у формуванні лісів Поліської частини Чернігівської області

Науковий керівник:

к.б.н., зав. каф. Карпенко Ю.О.

Чернігів - 2011 р.

ЗМІСТ

  • ВСТУП
  • РОЗДІЛ 1. ГОСПОДАРСЬКЕ ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛІСІВ ПОЛІСЬКОЇ ЧАСТИНИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
    • 1.1 Природно-екологічна характеристика Чернігівської області
    • 1.2 Особливості лісового фонду Полісся
    • 1.3 Екологічне значення лісів
  • РОЗДІЛ 2. ЛІСОВИЙ ФОНД ТА ОСНОВНІ ЛІСОУТВОРЮЮЧІ ПОРОДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
    • 2.1 Флора та лісові запаси області
    • 2.2 Характеристика лісових ресурсів області
    • 2.3 Основні лісоутворюючі породи
  • ВИСНОВКИ
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Чернігівщину часто називають лісовим краєм. Ліси збереглися переважно на Чернігівському та Новгород-Сіверському Поліссі, острівцями в лісостеповій частині області.

Найбільш розповсюджені на Чернігівщині ліси, в яких, в якості домінанта, виступає сосна звичайна, це так звані бори та субори. Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою на Чернігівщині. Вона надає неповторної краси борам та суборам, завдяки їй повітря в них цілюще та багате на фітонциди.

Ліси Чернігівщини -- її багатство. Це деревина, гриби й ягоди, лікарська сировина. Крім того, вони впливають на весь природний комплекс в цілому: клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку, регулюють рівень води у річках, фільтрують воду й очищують повітря.

Загальна площа земель лісового фонду на 01.01.2009 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю - 658,8 тис. га (20,7 % від загальної площі області).

Відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41 % від загальної площі району, то в південних - лише 7 - 20 %.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати особливості лісів та лісоутворюючих порід лісів Поліської частини Чернігівської області.

Предмет дослідження - лісовий фонд Чернігівської області.

Об`єкт дослідження - лісоутворюючі породи Чернігівщини.

Завдання:

1. охарактеризувати екологічне та господарське значення лісів Поліської частини Чернігівської області;

2. проаналізувати стан лісових ресурсів Чернігівської області;

3. визначити основні лісоутворюючі породи та їх роль у формуванні лісових насаджень області.

РОЗДІЛ 1. ГОСПОДАРСЬКЕ ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛІСІВ ПОЛІСЬКОЇ ЧАСТИНИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Природно-екологічна характеристика Чернігівської області

Чернігівська область одна з найбільших на Україні (за своєю територією посідає друге місце). Площа - 31,9 тис. км2 (5,3 % території країни). Має найменшу густоту населення - менше 38 особи/км2.

Розташована на півночі України, в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини. На заході і північному заході межує з Гомельською областю Білорусі, на півночі - з Брянською областю Росії, на сході - із Сумською, на півдні - з Полтавською, на південному заході - з Київською областями України. Середня висота над рівнем моря - 120 метрів, на північному сході - 200 метрів, на південному заході - 120-150 метрів.

Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: січня - -7оС, липня - +19оС. Середньорічна кількість опадів 550-660 мм.

Має своєрідні природні ландшафти, досить поширені біологічні різновиди. Стан навколишнього природного середовища області оцінюється неоднозначно: просторові переваги і перспективність розвитку природних комплексів, здатність до самоочищення поєднуються зі значним антропогенним тиском на нього.[5]

Надра Чернігівщини багаті корисними копалинами. Сировинний потенціал регіону на 59,4 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин - нафти, конденсату, торфу; 31,7 % загальних мінеральних ресурсів належить будівельній сировині; 8,2 % - води прісні та мінеральні, 0,7 % - нерудні корисні копалини для металургії.

Гідрографічна мережа належить до басейну Дніпра. В цілому на території області налічується 1570 великих, середніх та малих річок різної довжини.

Територією області протікають великі річки: Дніпро (91км), Десна (505 км); середні річки : Сож (30 км), Судость (17 км), Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195км), Трубіж (15 км), Супой (25 км), Удай (195 км), а також 1560 малих річок.

Загальна довжина річкової мережі складає 8336 км, в т.ч. великих річок 596 км, середніх - 723 км, малих річок - 7017 км.

Найбільше економічне значення мають водні ресурси середніх і великих річок, яких нараховується 10 загальною довжиною 1319 км.

Для контролю за якісним станом підземних вод в області існує 284 спостережні свердловини, які розміщені на 54 підприємствах області. Нагляд за станом підземних вод в останні роки практично призупинився в усіх районах області. Моніторинг ведеться на очисних спорудах Остерської КЕЧ, Сосницького ВУЖКГ, ТОВ «Лосинівський маслосирзавод», звалищі твердих побутових відходів КП ВУКГ (м. Ніжин) та на об'єктах м. Чернігова (КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова», ВАТ «ЧеЗаРа», ВАТ «Чернігівське Хімволокно», ТОВ «Чернігіввовна плюс», очисні споруди КП «Чернігівводоканал», міське звалище твердих побутових відходів. [5]

Починаючи з 2002 року, спостерігається тенденція до збільшення викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення.

Збільшення викидів обумовлено рядом причин, серед яких: поступове нарощування обсягів виробництва, використання застарілого технологічного обладнання, недостатня забезпеченість очисним обладнанням для уловлення та утилізації забруднюючих речовин.

Серед загального викиду забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 88 % складають газоподібні та рідкі речовини (35,496 тис. тонн) та 12 % тверді речовини (4,663 тис. тонн).

Станом на 01.01.09 р. природно-заповідний фонд області нараховує 652 обєкти загальною площею 252,3 тис. га, що становить 7,6 % площі області. Природно-заповідний фонд складають 8 категорій об'єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2 га) національні природні парки, регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» (площею 788753,95 га), 440 заказників (загальна площа 113684,1 га), 136 пам'яток природи (загальна площа 804,07 га), 19 парків-памяток садово-паркового мистецтва (загальна площа 415,8 га), 52 заповідні урочища (загальна площа 17549,2 га), дендропарк «Тростянець» (площею 204,7 га), Менський зоопарк.

Тваринний світ області досить різноманітний, характерним для нього є представництво лісової фауни. Окрім того зустрічаються і акліматизовані види (ондатра, єнотовидний собака, норка американська тощо). Основними видами використання тваринного світу залишаються полювання та рибальство [5].

Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, в тому числі 11 держлісгоспів Чернігівського обласного управління лісового господарства, 19 дочірніх підприємств ОКП «Чернігівоблагроліс», 2 лісгоспи та 1 лісництво Міноборони України, Коропське СЛП «Агролісгосп» та РКСЛП «Корюківкаліс», а також 23 сільгосппідприємства в різних районах області.

Захист лісів від лісопорушень в закріплених лісах проводиться задовільно. Найбільше самовільних рубок проводиться в полезахисних лісосмугах, лісах на землях запасу сільських рад, захисних насадженнях вздовж автошляхів, де охорона лісів не проводиться.

Однією з найбільш значних екологічних проблем є поводження з відходами. Загальний обсяг накопичених відходів перевищив 15 млн. тонн, що в розрахунку на 1 км2 площі дорівнює 480 тонн. Площа земель, зайнятих під розміщення лише побутових відходів, становить понад 629 га. Порівняно із ситуацією в Україні, де кількість відходів перевищила 25 млрд. тонн, що в розрахунку на 1 км2 площі дорівнює 40 тис. тонн, стан поводження з відходами в області можна вважати ще умовно безпечним.

Вплив на об'єкти довкілля здійснюють: промислові токсичні відходи, відходи які утворилися в результаті реформування аграрного сектору економіки - непридатні і заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин, тверді побутові відходи, невикористана вторинна сировина та накопичені обсяги золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова" тощо. Знижують рівень екологічної безпеки області насамперед не значні обсяги відходів, що накопичені, а сам екологічний стан тих місць, де вони зберігаються [5].

Загрозу забруднення природних об'єктів і зокрема підземних водоносних горизонтів небезпечними речовинами несуть 935,5 тонн накопичених непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин.

1.2 Особливості лісового фонду Полісся

лісоутворюючий полісся чернігівський насадження

Ліси Полісся займають 37% площі і 34% загальних запасів лісів України.

В типологічному відношенні 52% лісів є суборами, 29% судібровами, 17% борами і 2% дібровами. Найпоширенішими типами є свіжі (25%) і вологі субори (20%), вологі судіброви (13%), свіжі бори (11%) і судіброви (9%). Вони становлять 78% лісів Полісся [14].

За породами лісовий фонд на 57% представлений сосною, на 20% березою, на 11% дубом, на 10% вільхою, інші породи займають 2% вкритих лісом земель. По округах співвідношення окремих порід відрізняється. Так, в Західному і Центральному Поліссі в порівнянні з Київсько-Чернігівським значно менше сосни, а в останньому вона перевищує середню для регіону величину на 16%. Проте в першому лісорослинному районі більше листяних порід: берези, дуба і, особливо, вільхи.

Розподіл головних лісоутворюючих порід за типами умов місцезростання показує, що ліси Полісся на 14% представлені похідними деревостанами. Так в борах вони становлять 4%, в суборах - 14%, в дібровах - 16%, а найбільше їх в судібровах - 19%. В основному це березняки, осичники, вільшанники, а в дібровах ще й сосняки [14,10].

Серед соснових насаджень 58% площі займають штучні деревостани. Насадження дуба на 40% є лісовими культурами, на 41% площі ростуть природні деревостани насінневого походження і 18% порослевих. Особливо значна частка порослевих дубняків в 7 і 8 класах віку. Як в соснових так і в дубових насадженнях лісові культури переважають до 6 класу віку.

Загальним для всіх лісоутворюючих порід є вкрай нерівномірний розподіл насаджень по класах віку зі значною перевагою середньовікових деревостанів [9].

По продуктивності соснові насадження представлені 1 (46%) і 2 (28%) класами бонітету, дубові - 1 (20%) і 2 (61%) , березові - 1 (21%) і 2 (52%), осикові - 1 (50%) і 2 (38%), вільхи - 1 (22%) і 2 (61%), ялинові - 1а (25%) і 1 (47%). Тобто судячи з бонітету, ліси Полісся є високопродуктивними.

Ріст запасів соснових насаджень на 1га відбувається для 1а бонітету до 8 класу віку, для 1 і 2 класів - до 12. В насадженнях 2 бонітету після 12 класу віку запаси насаджень зменшуються.

Середні запаси на 1 га дубових насаджень 1 бонітету збільшуються до 12 класу віку, після чого вони утримуються майже незмінними на протязі 30 років і далі зменшуються. Така ж тенденція характерна і для дубняків 2 і 3 класів бонітету.

Доля непродуктивних (4 клас бонітету і нижче) лісів становить 4% площі [6].

1.3 Екологічне значення лісів

Під екологічною функцією лісів, як еколого-економічної системи, розуміють оздоровчу цінність лісових масивів, захист ґрунтів від ерозії, підвищення урожайності сільськогосподарських культур, регулювання водостоку, продукування кисню та ін. Лісові біогеоценози впливають на оточуюче середовище як біологічна система, виділяючи в зовнішнє середовище речовину та енергію в процесі фотосинтезу, дихання, транспірації та ін. Крім того, лісові фітоценози - це фізичні тіла, які займають певне місце і мають масу із специфічними для неї властивостями. Вони відбивають і поглинають сонячну радіацію, затримують частину атмосферних опадів, конденсують водяну пару, затримують пил, переводять поверхневий стік у внутрішньо ґрунтовий та ін. [3].

Ліси згідно з їх корисною дією поділяють на функціональні групи. Вплив лісу на абіотичні фактори середовища проявляється в наступних властивостях лісів:

а) клімато-покращувальних (вплив на вітровий і температурний режими, сонячну радіацію, виділення кисню, поглинання вуглекислого газу, іонізацію повітря та ін.);

б) водоохоронних (вплив на вологість повітря, регулювання режиму водозбору, водостоку, покращення якості води);

в) захисних (полезахисних, ґрунтозахисних, шумозахисних, пиле- і газозахисних).

Кліматопокращуючі функції лісу. Вплив на вітровий режим. Суттєвий трансформуючий вплив лісу на вітер залежить від просторового розміщення насаджень, їх будови, віку, повноти та інших показників. Встановлено, що під прикриттям деревостоїв середньомісячна швидкість вітру зменшується в 3-8, а річна - в 5 разів у порівнянні з відкритою місцевістю. Найменша швидкість вітру в порівнянні з відкритою місцевістю спостерігається в ялинкових, кедрових, соснових і листяних деревостанах.

Вплив лісу на сонячну радіацію. Ліси і зелені насадження суттєво трансформують сонячну радіацію (пряму і розсіяну). Встановлено, що кількість і якість променевої енергії, яка проникла під покрівлю, залежить від складу і віку насаджень, їх зімкнутості, ажурності крон, умов проростання, фенологічного стану дерев та інших факторів. Зниження сонячної радіації в залежності від біометричних показників деревостану коливається у великих межах. Наприклад, пряма і розсіяна радіація в сосновому насадженні складає 45%, в листяному - 30%, в ялинковому -25% [3,7].

Вплив лісу на температурний режим повітря і ґрунтів. Лісові біогеоценози суттєво впливають на температурний режим повітря і ґрунтів. Різні за складом і структурою насадження по-різному трансформують кліматичні ресурси тепла, створюють під покрівлею лісу свої мікрокліматичні умови. В зимовий період різниця між температурою повітря в лісі і на полі невелика. Вона зростає весною і досягає максимуму в спекотні дні літа. Наприклад, в окремі роки в лісі мінімальна температура повітря була на 3-4° вища, а максимальна на 4-6 нижча, ніж на відкритій ділянці.

Виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу. Ця функція лісу розглядається як санітарно-гігієнічне явище.

Найбільшу кількість кисню виділяють середньовікові насадження (від ЗО до 60-80 років). Соснові насадження І класу бонітету з повнотою 0,8 виділяють в рік 10,9т/га кисню, березові -10,8, осикові - 9,7 т/га.

На основі даних потреб людини в кисні при диханні розроблені норми зелених зон міст. З врахуванням споживання кисню 165кг/люд. (за 150 днів) і 400 кг/люд. (за 365 днів) встановлені мінімальна і оптимальна норми насаджень на людину, що дорівнюють при II класі бонітету відповідно 0,05-0,06 і 0,12-0,15га [10].

Водоохоронні функції лісу різноманітні. Вони впливають на випадання і переміщення рідких і твердих атмосферних опадів, на вологість, покращують водорегулюючу роль, якість води та ін.

Вплив лісу на атмосферні опади і вологість повітря може відбуватися в кількох напрямах:

а) збільшення кількості вертикальних опадів, що випадають над лісом і суміжних ділянках;

б) утворення конденсаційних осадів;

в) затримка кронами і деяке перехоплення рідких опадів;

г) перехоплення і перерозподіл твердих опадів.

Вологість повітря як екологічний фактор має велике значення для всього живого. Вона сильно змінюється в добовому, сезонному і річному циклах погоди. Ліс має суттєвий вплив на вологість повітря в теплий період року. В зимовий час і в літні холодні хмарні дні різниця у вологості повітря на відкритих ділянках і в лісі невелика.

Вплив лісу на вологість ґрунтів. Найважливішим фактором біологічної продуктивності ґрунтів є їх вологість. Ліс серед всіх фітоценозів відіграє важливу роль у водному балансі ґрунтів і як накопичувач, і як найбільший споживач вологи. Загальновідомо, що лісові насадження витрачають набагато більше води, ніж трав'яні ценози. Ступінь сухості ґрунтів в лісі залежить від багатьох кліматичних факторів, від сезону року, а також від будови, складу, повноти і віку деревостоїв. Поверхня ґрунту найбільше висушується там, де вона зовсім відкрита і менше захищена лісом.

Вплив лісу на гідрологічний режим річок. Ліс має водоохоронне .значення як акумулятор вологи і розподільник водного балансу ґрунтів. Він суттєво впливає на інфільтрацію води в ґрунт, на поверхневий стік, що сприяє поступовому поступленню вологи в річки, підвищує їх водність в меженний період [7].

Захисні функції лісу. Ґрунтозахисна роль лісів. У процесі господарської діяльності людини відбувається ерозія ґрунтів, що приводить до втрат на тривалий час цінних для сільського і лісового господарств земель. Розрізняють два типи ерозії ґрунтів - водну і вітрову. В свою чергу, водну поділяють на поверхневу, або площинну, і лінійну, при якій відбувається глибоке розмивання ґрунту і порід підстилки з утворенням ярів. Водна ерозія викликає замулення озер і річок, знижує рівень ґрунтових вод, порушує нормальну роботу гідротехнічних споруд. Тому в системі заходів по боротьбі з ерозією значна роль відводиться системі полезахисних насаджень.

Шумозахисна роль лісів і зелених насаджень. Однією з важливих функцій лісів і зелених насаджень є їх здатність знижувати рівень шуму. Крупні лісові масиви знижують шумовий фон на 19-20 дБ.

Вплив лісу на біотичні фактори середовища. Ресурсоохоронні функції лісу. Говорячи про вплив лісу на біотичні фактори середовища, слід перш за все виділити їх ресурсоохоронні функції, оскільки лісові ландшафти є незамінним зосередженням життя багатьох рослин і тварин. Широке господарське використання лісів як джерела деревини, використання не деревних рослинних ресурсів приводить до глибоких змін лісового середовища, збіднення природної флори і фауни, руйнування місць мешкання тварин і проростання рослин. Запобігти руйнуванню лісових екосистем можна шляхом бережного їх використання, створення науково обґрунтованої мережі заповідних територій [3].

Лікувально-оздоровчі властивості лісу. Важливим фактором, що обумовлює лікувально-оздоровчі функції лісів, є їх фітонцидність. Серед деревних рослин за своїми фітонцидними властивостями особливо виділяються хвойні дерева.

Естетичні функції лісів. Ліс є невичерпним джерелом краси і разом з тим позитивно впливає на естетику інших ландшафтів - природних, окультурених, урбанізованих [3].

РОЗДІЛ 2. ЛІСОВИЙ ФОНД ТА ОСНОВНІ ЛІСОУТВОРЮЮЧІ ПОРОДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Флора та лісові запаси області

Рослинність Чернігівщини у природному стані збереглася приблизно на третині її території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів, покриву луків і болотної рослинності. У лісах на півночі області переважає сосна звичайна, а на півдні - листяні породи. За ландшафтними особливостями Чернігівщина поділяється на 4 фізико-географічні провінції: Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся та лесові рівнини Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції.

Чернігівщину часто називають лісовим краєм. Ліси збереглися переважно на Чернігівському та Новгород-Сіверському Поліссі, острівцями в лісостеповій частині області [1].

Найбільш розповсюджені на Чернігівщині ліси, в яких, в якості домінанта, виступає сосна звичайна, це так звані бори та субори. Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою на Чернігівщині.

Відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41 % від загальної площі району, то в південних - лише 7 - 20 %.

Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи - 414,5 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки - 33,5 % площі, середньовікові насадження займають 47 %, пристигаючі - 14,2 %, стиглі - 5,3 % від загальної площі лісів.

Запас деревини області становить 124,2 млн. м3, з них стиглої - 7,6 млн. м3 (6,2 %). Середній запас деревини на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становить 189 м3, стиглих і перестійних деревостанів - 210 м3, середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель складає 4,1 м3.

В цілому, стан лісових культур в області задовільний, хоча в окремих господарствах допускаються недоліки при їх створенні: низький рівень агротехніки, відсутність належного догляду за посадками, що призводить до порушення строків переводу лісокультур в покриту лісом площу і навіть до їх загибелі [5,14].

2.2 Характеристика лісових ресурсів області

Ліси займають особливе місце в рослинному світі. Загальна площа земель лісогосподарського призначення має тенденцію до зростання. У 2009 р. в порівнянні з 2008 загальна площа земель лісогосподарського призначення області дещо збільшилась і становить 738,1 тис. га. Разом з тим, темпи зростання площі лісових земель є недостатніми.

Лісистість території області нерівномірна і коливається від 37 - 41 % (Семенівський, Ріпкинський, Корюківський райони), до 8 - 11 % (Бахмацький, Варвинський, Куликівський, Менський райони), середня лісистість території області складає - 20,7 %.

Більшість лісокористувачів області провели поділ лісів на категорії зависності та виділення особливо захисних ділянок.

У 2009 році затверджена розрахункова лісосіка для лісокористувачів області становила 897,2 тис. м3 [5].

Поступові рубки при освоєнні лісосічного фонду застосовували тільки ДП «Борзнянське лісове господарство» на площі 5 га, масою 690 м3, ДП «Холминське лісове господарство» на площі 10 га - 900 м3, ДП «Добрянське лісове господарство» на площі 41 га - 2700 м3 та ДП «Остерське лісове господарство» на площі 15 га - 1200 м3.

Протягом 2009 року на території області проводились санітарні та лісовідновні рубки. У порівнянні з 2008 роком площа суцільних санітарних рубок зменшилася на 27,1 га, лісовідновних на 12 га.

Заготівля деревини під час проведення інших рубок та робіт, пов'язаних з веденням лісового господарства проведено на площі майже 10,9 тис. га, в тому числі рубки догляду - 2,1 тис. га. Об'єми таких рубок значно зменшилися в порівнянні з 2008 роком. В першу чергу це пов'язано зі зменшенням попиту на таку деревину та погіршенням фінансового стану лісогосподарських підприємств [5,14].

Основними причинами проведення суцільних санітарних рубок є буреломи, вітровали, лісові пожежі, ураження насаджень кореневою губкою.

Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється в підприємствах підпорядкованих Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. Так благоустрій рекреаційних ділянок проведений на площі 10,2 га. Використання корисних властивостей лісів для потреб мисливського господарства здійснюється відповідно «Лісового кодексу» та законів України «Про рослинний світ», «Про мисливське господарство та полювання». На території області 51 користувачів мисливських угідь, площа мисливських угідь області становить загальною площею 2805,5 тис. га [5].

В підпорядкованих Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства підприємствах спільно з ДП «Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція» проводяться такі науково-дослідні роботи: «Вивчення сучасного стану лісостанів та розроблення рекомендацій зі створення біологічно стійких лісових культур», «Дослідження ефективності способів головних рубок і природного відновлення сосни та ялини», «Вивчення стану та динаміки формування похідних малоцінних деревостанів та розроблення рекомендацій щодо їх переформування і реконструкції», «Випробування головних та комплексних рубок для природного відновлення цінних деревних порід різних категорій лісів», «Дослідження ефективних способів відновлення соснових деревостанів на згарищах». Результати впровадження науково-дослідних робіт у 2009 році такі: «Рекомендації з формування соснових і дубових насаджень зі збереженого підросту» впроваджено на площі 71 га., в результаті чого отримали біологічно стійке насадження зі збереженням успадкованих властивостей генотипів сосни та дуба; «Рекомендації з комплексного захисту лісових культур від комах - шкідників коріння» впроваджено на площі 70 га в результаті чого отримано збільшення приживлюваності лісових культур до 88 % [5,9].

Лісовідновлення на території області проводиться на площах після суцільних рубок, створення нових лісів - на непридатних для сільськогосподарського використання землях.

У 2009 році державними лісогосподарськими підприємствами для вирощування якісного посадкового матеріалу було заготовлено 19,5 тис. кг лісового насіння, в тому числі 1,2 тис. кг насіння хвойних порід, 18,3 тис. кг - листяних та чагарникових порід.

Табл.2.2.1. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га

2000

2006

2007

2008

2009

Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду

2708,4

3772,9

3868,0

3587,6

3391,4

Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях

523,0

1026,7

1048,6

832,6

955,9

Створення полезахисних лісових смуг

2,0

-

-

-

-

Станом на 01.01.2010 року в Чернігівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства перебуває на обліку 44,037 тис. га осередків шкідників та хвороб лісу, в тому числі: хвороби лісу - 39,912 тис. га, з них 39,165 тис. га - осередок кореневої губки; 2,251 тис. га - хвоєгризучих (звичайний сосновий пильщик), 0,06 тис. га - листогризучих (непарний шовкопряд, дубова широкомінуюча міль), інших шкідників - 1,813 тис. га (стовбурові шкідники, хрущі, сосновий підкорний клоп).

В лісах області протягом 2009 року лісокористувачами були проведені планові лісопатологічні обстеження, з метою попередження виникнення та розповсюдження осередків шкідників та хвороб лісу, на площі 89 тис. га, біологічні методи боротьби (розвішування шпаківень) проведено на площі 11,9 тис. га. У разі виникнення осередків шкідників лісу, підприємства Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства мають у своєму розпорядженні аерозольний генератор «Гард», 9 тракторних та 81 ручний обприскувач [5, 1].

З метою забезпечення охорони лісів від пожеж у 2009 році лісокористувачами області проведена робота по протипожежному облаштуванню лісів, було створено 3,1585 тис. км мінералізованих смуг та проведено догляд за ними 5,464 тис. км. У лісогосподарських підприємствах діє 19 лісопожежних станцій, які укомплектовані 35 пожежними автомобілями, 8 мотопомпами, та іншим протипожежним інвентарем. Також у державних лісгоспах облаштовано 31 спостережну вежу, що дає змогу оперативно виявляти випадки виникнення лісових пожеж та застосувати заходи по їх ліквідації як на підпорядкованих територіях, так і на землях інших користувачів.

Та незважаючи на всі прийняті заходи, значної шкоди лісовим масивам на території області було завдано саме лісовими пожежами. Площа лісових земель, пройдених пожежами у 2009 році, склала 397,73 га. Збитки склали 5722,8 тис. грн.

Інформація щодо динаміки лісових пожеж на території Чернігівської області наведена на рис. 5.2.

2.3 Основні лісоутворюючі породи

Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) - високе 25-50 м. дерево родини соснових (Pinaceae), займає майже третину лісів України (в основному на Поліссі). Дерево з конусоподібною або пірамідальною кроною і моноподіальним, кільчастим гілкуванням (так звані «мутовки») [13].

Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою в Українському Поліссі. Створює чисті і мішані ліси. Світлолюбна, морозостійка рослина. Запилюється у травні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних терасах рік північної частини Степу. Вона займає близько 35% державного лісового фонду України. Основні райони заготівлі - Житомирська, Волинська, Рівненська і Львівська, частково Київська, Чернігівська області.

В культурах трапляється: сосна Веймутова - P. strobus L. - дерево з зеленувато-сірою корою, хвоя тоненька, м'яка, розміщена по п'ять на укорочених пагонах; сосна Ваніса - P. banksiana Lamb. (сосна Банкса), яка відзначається короткою (2-4 см) скрученою хвоєю і дуже зігнутими гачкуватими шишками, які іноді розміщуються прямо на стовбурах.

Деревинна, смоло-, танідо- і пилконосна, жиро- і ефіроолійна, волокниста, вітамінозна, лікарська, фарбувальна, фітонцидна, декоративна і фітомеліоративна рослина. Широке поширення, великі запаси деревини сосни свідчать про велике народногосподарське її значення.

Як фітонцидна рослина вона має санітарно-гігієнічне значення: під впливом парів скипидару повітря в соснових насадженнях іонізується, а деякі хвороботворні бактерії (стафілококи) гинуть.

Сосна звичайна має важливе лісомеліоративне значення. Вона здатна рости на піщаних неродючих ґрунтах, невибаглива до вологи, швидкоросла. Сосна - незамінна порода для залісення пісків. Засоленості ґрунтів і забруднення повітря газами вона не витримує [6].

Береза (Betula) -- рід дерев родини березових (Betulaceae) з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Загальна кількість видів -- близько 60.

Практичне використання - лікарська, харчова, медоносна, деревинна, смолоносна, танідоносна, фарбувальна, кормова, ефіроолійна, декоративна, фітомеліоративна рослина [13].

У науковій медицині використовують бруньки -- Gemmae Betulae, листки -- Folium Betulae, березовий дьоготь -- Ріх Betulae i активоване вугілля -- Cabro activatus.

Дуб звичайний або черешчатий (Quercus robur L.) -- могутнє дерево родини букових (Fagaceae) (20-40 м заввишки) з шатроподібною або широкопірамідальною кроною, міцними гілками і товстим стовбуром (1-1,5 м у діаметрі. Дуб звичайний - основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні. Плоди достигають у вересні - жовтні.

Росте на більшій частині України, в Степу рідше, головним чином в долинах річок. Він займає 26,3% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок у Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.

Танідоносна, деревинна, лікарська, фітонцидна, харчова, медоносна, фарбувальна, кормова, декоративна і фітомеліоративна рослина. Кора і деревина дуба є джерелом для одержання одного з найкращих світових дубителів [6].

У науковій медицині використовують кору дуба - Cortex Quercus, в якій, крім дубильних речовин, містяться елагова й галусова кислоти, вуглевод левулін, слиз, цукор, крохмаль, білки, мінеральні речовини. Вона має в'яжучі і протизапальні властивості.

Дуб має високоякісну деревину красивого забарвлення і текстури. Деревина дуба використовується у суднобудуванні, меблевій промисловості, для виробництва клепки, паркету, шахтних і гідротехнічних споруд, для виготовлення ободів, шпиць, полозків, фанери, токарних і різьбярських виробів. Дуб є прекрасним паливом.

Вільха чорна, Вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.) -- Дерево родини березових (Betulaceae) (10-30 м заввишки) з невеликою яйцеподібною кроною і струнким стовбуром, вкритим темно-бурою тріщинуватою корою.

Вільха чорна росте на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел, утворюючи чисті або мішані насадження, так звані вільшняки. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у квітні -- травні. Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах, рідко трапляється в Степу, здебільшого по берегах великих річок, біля гирла Дністра, у плавнях Бугу і Дніпра, на березі Дніпровського лиману. Вільхи займають 4,2 % державного лісового фонду України. Райони заготівель -- Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області. Запаси сировини значні [4].

Лікарська, деревинна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, волокниста, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина.

Осика (Populus tremula) -- високе струнке дерево (20-30 м заввишки) родини вербових (Salicaceae) з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою. У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибокотріщинувата. Росте осина як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні -- квітні. Поширена по всій Україні. займає 1,2 % площі державного лісового фонду республіки. Райони заготівель -- Полісся, Лісостеп.

Деревинна, плетивна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина. Осика дуже важлива деревинна рослина. Деревина осики - прекрасна сировина для целюлозно-паперової промисловості і один серед кращих матеріалів для одержання штучного шовку.

Ялина європейська, смерека (Рісеа abies) -- високе дерево (25--40 м) родини соснових (Pinaceae) з гостроконусоподібною або пірамідальною густою кроною. Росте ялина у верхньому ярусі хвойних і мішаних лісів. Це важлива лісоутворююча порода, зрідка трапляється в другому ярусі соснових лісостанів. В горах піднімається на висоти до 1 800 м над рівнем моря. Тіньовитривала, морозостійка рослина.

Поширена в Карпатах, рідше у Прикарпатті, місцями в західному та лівобережному Поліссі, західному і волинському Лісостепу. Вона займає 9,9% державного лісового фонду України. Широко культивується по всій країні. Танідоносна, деревинна, смолоносна, лікарська, медоносна, жироолійна, ефіроолійна, вітамінозна, кормова і декоративна рослина [6,14].

ВИСНОВКИ

1. Ліси Полісся займають 37% площі і 34% загальних запасів лісів України. По продуктивності соснові насадження представлені 1 (46%) і 2 (28%) класами бонітету, дубові - 1 (20%) і 2 (61%) , березові - 1 (21%) і 2 (52%), осикові - 1 (50%) і 2 (38%), вільхи - 1 (22%) і 2 (61%), ялинові - 1а (25%) і 1 (47%). Тобто судячи з бонітету, ліси Полісся є високопродуктивними.

2. Під екологічною функцією лісів, як еколого-економічної системи, розуміють оздоровчу цінність лісових масивів, захист ґрунтів від ерозії, підвищення урожайності сільськогосподарських культур, регулювання водостоку, продукування кисню та ін.

3. Відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41 % від загальної площі району, то в південних - лише 7 - 20 %. Найбільш розповсюджені на Чернігівщині ліси, в яких, в якості домінанта, виступає сосна звичайна, це так звані бори та субори. Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою на Чернігівщині.

4. Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи - 414,5 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки - 33,5 % площі, середньовікові насадження займають 47 %, пристигаючі - 14,2 %, стиглі - 5,3 % від загальної площі лісів.

5. За породами лісовий фонд на 57% представлений сосною, на 20% березою, на 11% дубом, на 10% вільхою, інші породи займають 2% вкритих лісом земель.

6. Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою в Українському Поліссі. Створює чисті і мішані ліси. Світлолюбна, морозостійка рослина. Береза - рід дерев родини березових з загальною кількістю видів - близько 60. Дуб звичайний - важлива лісоутворююча порода Полісся, росте в суміші з сосною, ясенем, ялиною. Він займає 26,3% площі державного лісового фонду України. Вільха чорна росте на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел, утворюючи чисті або мішані насадження, так звані вільшняки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - Киев: Наук. думка, 1983. - 216 с.

2. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посібник. - Суми, 2002. - 284 с.

3. Генсірук С. А. Ліси України. -- Львів: Вид-во Укр. держ. лісотех. ун-ту, 2002. -- 496 с.

4. Гордієнко М.І., Гордієнко Н.М. Лісівничі властивості деревних рослин. К.: Вістка, 2005. -- 816 с.

5. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області 2009 рік. - Чернігів, 2010.

6. Єлін Є.Я. Рослини наших лісів. - К.: Радянська школа, 1983. - 239 с.

7. Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества. / Под общ. ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р./ - К.: Наук. думка, 1987 - 216 с.

8. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч. посібник. - Суми, 2003. - 416 с.

9. Поварніцин В.О. Ліси українського Полісся. -- Львів: Вид-во АН УРСР, 1959. -- 207 с.

10. Рослинність УРСР. Ліси. - К.: Наук.думка, 1971. - 460 с.

11. Григора І.М. Рослинність України (еколого-ценотичний, флористичний, та географічний нарис)./І.М.Григора, В.А. Соломаха. - К.: Фітосоціоцентр, 2005. - 452 с.

12. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Стойко С.М., Вакаренко Л.П. Ліси України. Сучасний стан, збереження, використання. - К.: Наук. еколог. центр. Укр., 1996. - 32 с.

13. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Під ред. А.М. Гродзинського. -- К.: Українська енциклопедія, 1991. -- С.542.

14. Фіторізноманіття українського Полісся та його охорона./ За заг. ред. Т.А. Андрієнко. - К.: Фітосоціоцентр, 2006. - 316 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены