Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Види підприємств і форми господарювання в аграрному секторі економіки

Види підприємств і форми господарювання в аграрному секторі економіки

Економіка правової основи формування і функціонування виробничих і обслуговуючих кооперативів. Продуктивні сили та виробничі ресурси приватного підприємства агрофірми "Єдність" Одеської області. Аграрна реформа та основні напрямки її впровадження.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.02.2012
Размер файла 89,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

«Види підприємств і форми господарювання в аграрному секторі економіки»

Вступ

У кожній державі, в будь-якому суспільстві, сільське господарство є життєво-необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачапає інтереси буквально кожної людини. Адже нині 80% фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господарства. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства. Однак для України, яка стала на шлях ринкової економіки, сільське господарство моє особливо велике значення, тому що воно є однією з найбільших галузей народного господарства.

На початку 30-х років Україна розпочала побудову багатоукладної змішаної економіки, яка базується на різних формах власності і господарювання. Але ефективність її значною мірою залежить від співвідношення ринкового і неринкового секторів їх взаємодії.

Сільськогосподарське підприємство - це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, виручки від реалізації, якої становить не менше 50% загальної суми виручки.

Актуальність теми «Види підприємств і форми господарювання в аграрному секторі економіки» полягає в тому що підприємства, такі як приватне підприємство, колективне підприємство, господарські товариства являються складовими малого бізнесу в наш час великі підприємства й економіка країни в цілому не можуть нормально функціонувати без малого бізнесу, оскільки саме цих підприємствах народжується багато ідей, інновацій. Такі підприємства надто мобільні, гнучкі, швидко пристосовуються до вимог ринку. Вони є тим плідним ґрунтом, на якому зростає середній і великий бізнес.

Ціль курсової роботи полягає в тому щоб дослідити економічні явища, які відбуваються в аграрному секторі. Економічні явища є невід'ємною частиною аграрної економіки. А також розглянути на конкретному сільськогосподарському підприємстві продуктивні сили та виробничі ресурси даного господарства.

Завдання курсового проекту полягає в систематизації та закріпленні теоретичних та практичних знань по курсу «Економіка підприємства», застосування цих знань при рішенні конкретних наукових та виробничих питань, вміти організувати роботу, оволодіти методикою дослідження. Все це буде сприяти врахуванню швидкій зміні економічних, організаційних умов в аграрному комплексі.

Об'єктом дослідження курсової роботи є приватне підприємство агрофірма «Єдність» Одеської області Біляївського району села Кам'янка. ППА «Єдність» займається вирощуванням зерна та молочним стадом ВРХ.

Періодом дослідження економічних явищ на даному підприємстві є 2004-2006 рр.

1. Поняття підприємства, види підприємств та організаційно правові структури ринкового типу

1.1 Поняття підприємств та види підприємств, їх характеристика

На початку 90-х років Україна розпочала побудову багатоукладної змішаної економіки, яка базується на різних формах власності і господарювання. Але ефективність її значною мірою залежить від співвідношення ринкового і неринкового секторів та їх взаємодії. Як свідчить світовий досвід, ринковий сектор повинен бути переважаючим, у ньому має працювати більшість активного населення.

М.М. Павлиненко розглядає закономірності розвитку форм власності та аграрної реформи. Економічні реформи, в тому числі й аграрну, в Україні розпочато з реформування власності на засоби виробництва. Взято курс на відновлення приватної власності як невід'ємної складової частини ринкової економіки. Вважається, що колективна і суспільна власність - це власність усіх і нікого зокрема, а тому вона не стимулює розвиток виробництва, раціонального використання наявних виробничих ресурсів. Якщо ці засоби виробництва належатимуть приватній особі, то вона буде думати над тим як їх краще використати й одержати максимальний прибуток. З цією метою було проведено роздержавлення і приватизацію сіспільного та колективного майна, паювання землі і відродження малого та середнього бізнесу, індивідуального селянського господарства, побудованих на основі приватної власності на засоби виробництва.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, який має права юридичної особи і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Таке визначення підприємства є узагальненим. Проте специфічні особливості сільського господарства накладають свій відбиток на діяльність організаційних форм господарювання в цій галузі. Тому виникає необхідність в уточнені визначення поняття аграрного (сільськогосподарського) підприємства.

Сільськогосподарське (аграрне) підприємство - це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво та переробка с/г продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50% загальної суми виручки. Підприємства в Україні функціонують відповідно до їх правового статусу визначеного законом «Про підприємства в Україні», «Про підприємство», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про господарські товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію».

Розрізняють такі основні ознаки підприємства:

самостійність його в системі господарства країни - підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку, назві, товарний знак, свою печатку;

має закінчений цикл відтворення, тобто його продукція набуває форми товару;

підприємство виробляє основну масу продукції не для власного споживання, а для продажу, воно є самостійним товаровиробником;

підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними інтересами;

у своєму складі підприємство не має юридичних осіб, хоча має складну внутрішню структуру.

І.Г. Кириленко. [5 с. 8-9] За роки незалежності характер дії політико-правових факторів щодо аграрного сектору економіки та соціальних потреб села в Україні майже не змінився. Зважаючи на постійно надмірну політизацію суспільного життя в країні, спровоковану частими виробничими компаніями, обіцянок селянам давалося багато, на найвищому рівні приймались відповідні рішення, постанови, закони, а їх виконання мало мінімальний ефект, бо правове поле формувалось переважно під дією емоцій, ці ж науково обґрунтовані, тому часто мали хаотичний характер.

Погорілий С.О. вважає що в умовах ринкової економіки підприємство не може ефективно працювати, якщо не матиме економічної свободи у виборі видів діяльності та ринків збуту своєї продукції, партнерів, найму працівників і встановленні цін. Але свобода підприємств може бути реалізованою повною мірою лише за умова забезпечення економічної свободи людини у виборі сфери діяльності і способу отримання доходу, наприклад, через одержання заробітної плати, дивідендів та ціні папери, банківських процентів за збереження в банку грошових коштів, здачу в оренду майна і землі через одержання підприємницького доходу.

Підприємства працюють в умовах конкуренції, яка є необхідною властивістю ринкової економіки. Конкуренція - це змагання підприємств з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з впливали на загальні умови реалізації товарів, яких потребує споживач. Як бачимо, конкуренція між підприємствами ведеться насамперед за споживача, тобто за завоювання, розширення та утримання своєї позиції на ринку.

Але цього можна досягнути за умови повнішого задоволення потреб споживачів потрібно зі своїми конкурентами. Отже, конкуренція є важливою умовою підвищення життєвого рівня людей, удосконалення виробництва, зростання продуктивності праці та прибутковості підприємств.

Байда В.В. пише, підприємство і ринкова економіка в цілому можуть динамічно розвиватися за умовами факторної мобільності. Вона характеризується постійним рухом виробничих ресурсів між підприємствами, галузями, секторами економіки. Цей рух відбувається переважно через акціонерний механізм на принципах самореалізації - ресурси спрямовуються туди, де можна одержати вищий прибуток на їх авансову вартість.

Роль підприємства в економіці полягає насамперед у тому, що в них здійснюється поєднання засобів виробництва з робочою силою. Будучи основними суб'єктами господарської діяльності, вони забезпечують зайнятість для переважної частини населення і виробляють необхідні для людей і народного господарства товари, послуги. Вони до певної міри мають закінчений тип відтворення, оскільки реалізують свою продукцію, відшкодовують витрати і забезпечують черговий цикл виробництва.

Важливою є соціальна роль підприємства. Саме там формуються трудові навички людей, підвищуються їх кваліфікація, виховується організаційна культура, відбувається реалізація здібностей працівників. Підприємства беруть на себе функцію задоволення житлом, безкоштовним або пільговими путівками, створення мережі дошкільних закладів для дітей своїх працівників.

Підприємства відіграють вирішальну роль у формуванні державного і місцевих бюджетів оскільки є об'єктом оподаткування. Тому держава, місцеві органи влади зацікавлені в ефективній роботі підприємств, зростанні прибутків, створюючи для цього через законодавчі акти необхідні умови.

Щербина В.С. [39 с. 143]. На момент створення підприємств, законодавства в Україні були створені і діють до цього часу такі види підприємств: приватні, колективні, господарські товариства, підприємства засновані на власні об'єднання громадян, сімейні, спільні.

За законом України «Про власність» (с. 22), приватне підприємство - це організаційно-правова підприємства, заснована на власності фізичної особи. Згідно із законодавством України, власник у даному разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються.

Колективне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства, заснована на власності трудового колективу підприємства.

Колективне підприємство належить колективу співвласників, які діють як один суб'єкт права колективної власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління - внутрішні ограни управління і правління. Отже, колективне підприємство - це об'єкти права власності відповідної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.

Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство.

На думку Примака Т.О. господарське товариство - це товариство створене юридичними особами і громадянами на засадах угоди шляхом об'єднання їх майна та підприємницької власності. Дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом визначення функцій управління майном у державному підприємстві.

Державні підприємства як суб'єкти однієї форми власності поділяються на такі види:

а) державні підприємства, засновані на державній власності;

б) державні підприємства, засновані на республіканській (АРК) власності;

в) казенні підприємства.

Спільне підприємство - це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності. Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної власності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є 2 види спільних підприємств:

а) звичайні (національні) спільні підприємства;

б) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Засновниками спільного підприємства з іноземними інвестиціями виступають з українського боку різні типи приватних підприємств, а з іноземного - іноземні фірми певного профілю діяльності. Засновники залишаються юридичними особами, разом з тим формують статутний капітал. Іноземний засновник свій внесок може здійснювати у формі конвертованої валюти, рухомого і нерухомого майна, цінних паперів, виражених у конвертованій валюті, будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких підтверджена згідно з законами країни-інвестора або міжнародними торгівельними звичаями. Український засновник свій внесок може здійснювати рухомим і нерухомим майном, правом користування землею, іншими природними ресурсами, грошовими коштами тощо. Розподіл прибутку спільного підприємства між засновниками може бути різний; один із найбільш розповсюджених - пропорційно вкладам засновників у статутний капітал.

В с/г України у 2002 році функціонувала більшість названих видів підприємств за виключенням комунальних та державних казених підприємств ОСГ (особисті селянські господарства, сільськогосподарські виробничі та обслуговуючі кооперативи), до господарських товариств - сільськогосподарські акціонерні товариства закритого та відкритого типів, товариства за обмеженою відповідальністю.

В світовій практиці, в тому числі і в нашій державі існує таке поняття як мале підприємство. Як вважає професор П.Т. Каблук [22 с. 76] в своїй праці «Реформування та розробка підприємств агропромислового виробництва», що юридично до малих належать ті підприємства, яких чисельність складає від 15 до 200 чоловік залежно від галузі. Однак це обмеження є формальним і не характеризує специфіки даної господарської форми.

Чалий А.А. вважає, що притаманною рисою малого підприємства є швидка оборотність засобів, а на цій основі і можливість його швидкого технічного переозброєння, значне зменшення витрат, скорочення управлінського персоналу. Підприємства з метою з метою підвищення ефективності виробництва можуть на добровільних засадах створити об'єднання з правом юридичної особи, як особливу організаційну форму діяльності, що забезпечує зручніші й ефективніші зв'язки між ними порівняно зі звичайними договорами чи угодами. Підприємства на певних умовах (залежно від їх економічних інтересів), спеціалізації і мети можуть об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Зокрема підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни за галузевими, територіальними або іншими принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.

Асоціації - це договірні об'єднання з найбільшим якісним внутрішнім зв'язком. Їх головною функцією є постійна координація господарської діяльності підприємств учасників без втручання в їх виробничу чи комерційну діяльність.

1.2 Економіка правової основи формування і функціонування виробничих і обслуговуючих кооперативів

підприємство кооператив аграрний реформа

Перехід агропромислового комплексу до ринкової економіки проводить перш за все через реформування відносин власності інформування на цій основі нових підприємницьких структур. Завдання полягає в тому, щоб на базі власності, як системи відносин між усіма суб'єктами виробництва, створити нові організаційно-економічні форми господарювання.

Кандидат економічних наук В.С. Радченко [21 с. 112] в своїй статті «Роль сільськогосподарської кооперації у реформуванні економічних відносин на селі, об'єктивно пов'язане з відродженням і розвитком кооперації в аграрній сфері України». У кооперативному русі закладені великі можливості поліпшення організації та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, впливає з економічної природи і сутності кооперації як важливої організаційної форми об'єднання зусиль сільськогосподарських товаровиробників. Це зумовлюється істотними перевагами об'єднаних різними формами спільної діяльності окремо взятих власників землі і засобів виробництв.

Розвиток сільськогосподарської кооперації спрямовується на виконання двох основних функцій - економічної і соціальної.

Суть економічної полягає у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва шляхом об'єднання засобів виробництва, коштів і праці.

Кооперація як соціально-економічне явище - форма організації виробництва на основі добровільного об'єднання праці та матеріально грошових ресурсів її учасників, яким належать результати спільної діяльності. Другою важливою функцією кооперації є соціальних захист інтересів селян-членів кооперативних формувань. В умовах ринкової економіки конкретна боротьба товаровиробників за реалізацією продукції застосовується. Тут кооперація виступає єдиним, досить ефективним, засобом захисту дрібних сільськогосподарських товаровиробників від монопольних об'єднань, які прагнуть розширити і контролювати через монополізацію ринків збуту, сферу виробництва.

Мацибора В.І. вважає, що всі різноманітні види і форми кооперації ґрунтуються на одних і тих же організаційно-економічних принципах. Основним з них є добровільність учасників щодо вступу в кооперативні відносини і створення кооперативних структур, що випливає з економічної доцільності їх участі в спільній діяльності. До основних принципів створення кооперативних структур належать участь пайовими внесками учасників як основи формування виробничого матеріалу ново створених підприємств, економічна та юридична незалежність кооперативів, їх повна самостійність і самодіяльність вибору організаційних форм господарювання та управління.

Академік Андрійчук повідомляє нас про те, що поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежності України стало прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (від 13.08.1997 р.). ним визначається правові, організаційні, економічні і соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань.

Закон визначає сільськогосподарський кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добро вічного членства й об'єднання майнових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) - це юридична особа утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарств на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва. Членами цього кооперативу можуть бути лише фізичні особи.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - це юридична особа, створена для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. При цьому питома вага послуг, наданих іншим особам, не повина перевищувати 20% від загального обороту кооперативу. При обслуговуванні членів кооперативу не ставиться мета прибутку. Членами даного кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які користуються його послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

В статті «Методичні підходи при створені кооперативних формувань в аграрній сфері економіки» В.В. Шевченко [13 с. 99] розрізняє такі види обслуговуючих кооперативів:

- Постачальницько-збутові. Спеціалізуються на збуті сільськогосподарської продукції та матеріально-технічному забезпечені. Матеріальною базою для їх створення являється зерно токи, склади зерна, добрив, ядохімікатів, запчастин, будівельних матеріалів спеціалізований транспорт (молоковози, бензовози);

- Переробні. Спеціалізується на переробній господарській та іншої сировини. Матеріальною основою їх створення являється переробні підприємства (хлібопекарня, олійня та ін.);

- По ремонту і техобслуговування. Спеціалізуються на ремонті та техобслуговуванні сільськогосподарської техніки, можуть також виконувати окремі сільгоспроботи, надавати транспортні та інші послуги.

Академік НАНУ О. Овищенко [9 с. 143] в статті «СВК: оцінка положень формування та функціонування» зазначає, що сільськогосподарські виробничі кооперативи мають ряд принципових відмінностей від обслуговування.

По-перше, у виробничих кооперативах їх члени повністю втрачають господарську самостійність всі види виробничо-господарської діяльності виконують спільно. В обслуговуючих же кооперативах їх члени спільно здійснюють лише певні функції, зберігаючи господарську самостійність у виконанні всіх інших своїх функцій, зберігаючи господарську самостійність у виконанні всіх інших своїх функцій, а також статус юридичної особи.

По-друге, як правило, у виробничих кооперативах працюють члени кооперативу, а в обслуговуючих - наймані працівники.

По-третє, виробничі кооперативи діють з метою одержання прибутку, тоді як обслуговуючі кооперативи повинні будувати свою діяльність на безприбутковій основі.

В.О. Проценко [46 с. 79] вважає, що виробничий кооператив - це об'єднання, що відповідає меті соціальної політики, вирішення суперечностей між вимогами підприємства та соціальними запитами його членів, які впливають на розмір прибутку, мають рівні права контролю і гарантію безпеки від зовнішнього впливу і є одним прийнятим видів корпоративних формувань у сільському господарстві.

У виробничих кооперативах як і в обслуговуючих кооперативах створюється 2 види обов'язкових фондів неподільний і пайовий. Перший з них формується за рахунок вступних внесків членів кооперативу, які застосовують кооператив і беруть у ньому трудову участь. Асоційовані члени вступні внески не роблять.

Вступними внесками формування неподільного фонду лише започатковується. Надалі він поповнюється вартістю майна, яке нагромаджується кооперативом у процесі його діяльності за рахунок відрахувань від доходу кооперативу.

Пайовий фонд кооперативу створюється за рахунок пайових внесків усіх членів кооперативу, вимагаючи асоційованих. Ці внески поділяються на дві групи: обов'язкові та додаткові. Обов'язкові внески встановлюються рівними для всіх членів кооперативу, а додаткові здійснюються за бажанням кожного з них. Закон «Про сільськогосподарську кооперацію» обмежень на їх розмір не передбачено, але вони можуть бути записані в статуті кооперативу.

При виході з кооперативу його члени не мають права претендувати на якість частки неподільного фону. Їм, а також асоційованим членам кооперативу повертається тільки внески до його пайового фонду.

Вищий орган управління кооперативом - загальні збори його членів. Прийняття рішень на них здійснюється за принципом - «один член кооперативу - один голос». Керівництво поточною діяльністю кооперативу чисельністю понад 10 членів здійснює правління кооперативу на чолі голови. Для оперативного управління діяльністю кооперативу правління може наймати виконавчого директора, повноваження якого обумовлюються в трудовому контракті.

У кооперативі з чисельністю понад 50 членів для контролю за діяльністю виконавчого директора органу створюється спостережна рада. Контроль за фондовою діяльністю кооперативу з чисельністю понад 40 членів здійснює ревізійна комісія, в інших випадках виступає ревізор.

При виході члена кооперативу з підприємства він має право на одержання свого паю у термін, визначений статутом. Правління кооперативу очолює голова. Члени правління зі свого складу обирають заступника голови і секретаря правління. Члени правління кооперативу як посадові особи діють тільки у складі правління, переважно громадських засадах. Індивідуально вони мають ті ж повноваження що й разові члени кооперативу. Голова кооперативу обирається з числа його членів загальними зборами прямим голосуванням. Термін його повноважень, функцій і порядок відкликання визначаються статутом кооперативу.

Майно кооперативу формується в основному за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів та фондів, одержаних від господарської діяльності. Воно є властивістю членів кооперативу. Самостійний фонд має неподільну і подільну частини. Величина індивідуального паю кожного члена кооперативу повинна залежати від його участі в господарській діяльності підприємства. Порядок та розміри поповнення і повернення пайових внесків членів кооперативу визначається його статутом.

Доходи кооперативу утворюються з надходжень від господарської діяльності після відшкодування матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманому персоналу. Він розподіляється в такій послідовності: здійснюються платежі в державний бюджет і кредитором; відшкодовуються збитки; проводяться відрахування в фонді кооперативу; виплачуються дивіденди на пайовий капітал. Решта доходу розподіляється між членами кооперативу як кооперативні витрати відповідно до участі в господарській діяльності кооперативу у вигляді надбавок до реалізованих цін у маркетингових кооперативах та знижки до цін придбання - постачальницьких.

За Бояровою О.А. нарахування і виплата дивідендів на паї проводиться за результатами фінансового року. Загальна сума виплачуваних дивідендів повинна бути обмеженою, що відповідає принципам кооперації. Згідно з рішенням загальних зборів чи відповідно до статутних вимог виплата дивідендів може проводитися готівкою, товарами, внесками, наданням додаткових послуг, збільшенням індивідуального паю.

У разі виходу з кооперативу фізична особа має право на пай натурою, грішми або цінними паперами за вартістю паю на дату виходу. Проте, як свідчить практика світового кооперативного руху і як безпосередньо випливає із принципів кооперації, процедури повернення паїв повинні здійснювати не тільки випадку припинення членства в кооперативі, але й у випадку зменшення рівня його використання даним членом порівняно з іншими. У мірі того, як питома вага господарської діяльності, здійснюваної через кооператив конкретним членом, у загальному обсязі діяльності обслуговуючого кооперативу відхиляється від відносного розміру його участі в пайовому фонді підприємства, ця різниця повинна відшкодовуватися «переінвестованим». Строк та інші умови виплати паю встановлюється в статуті. Паї членів кооперативу спадкові. Спадкоємець має право вступити в кооператив на загальних умовах або отримати пай.

В.П. Паламаренко [5 с. 86] у своїй статті вважає що за умовами, що складаються десятиліттями у вирішенні питань, закупівель, зберігання і переробка продукції на селі провідне місце займала споживча кооперація. Закон України «Про споживчу кооперацію» визначено правовий статус споживчої кооперації державі, законодавчого закріплення її незалежність і самостійність як масової громадсько-господарської організації, визнано право власності споживчої кооперації та забезпечення її недоторканість та захист. Одним із важливих напрямків діяльності споживчої кооперації є участь у формуванні ефективної інфраструктури аграрного ринку на селі. Нині в системі споживчої кооперації діють магазини, заготівельні пункти, переробні цехи, бази зберігання.

З вище розглянутого можна зробити висновок, що перевагу слід віддавати сільськогосподарським виробничим кооперативам, які займаються рослинництвом. Вузькоспеціалізовані рослинницькі і, особливо, тваринницькі кооперативи, як правило, менш стійкі. Кожна з перелічених форм кооперування має свої переваги та недоліки по відношенню одна до одної. Тому ефективність створення того чи іншого кооперативного формування буде залежати від наявних умов конкретного господарства.

1.3 Зарубіжний досвід функціонування обслуговуючих кооперативів

М.Й. Малік [48 с. 195] у своїй статті «Кооперація як масив до виробничої діяльності» повідомляє нас про те, що більша, ніж півтора сторічний період розвиток кооперації свідчить про її життєздатність та конкурентоспроможність в умовах ринку. В світі існує понад мільйон різних кооперативів, які входять у Міжнародний кооперативний альянс. План розвитку кооперативів в країнах Західної Європи та США свідчить про значну роль кооперації у розвитку економіки. Кооперативи виробляють більше половини основних видів сільськогосподарської продукції.

Розгляне ний історією розвитку і становлення ідеї кооперативного руху, яка в перше в формі кредитних кооперативів була реалізована в робітничому середовищі Німеччина у першій половині ХIХ століття. Дуже швидко ця ідея поширилась і в інших країнах Європи та Північної Америки серед дрібних землевласників, які мали проблеми зі збутом своєї продукції в умовах жорстокої конкуренції як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Так почали формуватися споживачі та сільськогосподарські кооперативи.

П. І. Гайдуцький, М.Г. Глобас [34 с. 508].Сьогодні практично всі фермери Німеччини, Австрії, Великобританії, Швеції, США і Канади є членами сільськогосподарських кооперативів, а в Голландії, Данії, Франції фермери є членами одночасно, кредитних, споживчих і сільськогосподарських (в першу чергу кооперативу). Державне сприяння кооперативам здійснюється у формі пільгового оподаткування та пільгових кредитів для придбання техніки В деяких країнах ЄС, наприклад, у Фінляндії і Швеції кооперативна діяльність регулюється окремим законодавством. Що стосується Данії і Норвегії то на сільськогосподарську діяльність розповсюджуються законодавчі акти, характерні і обов'язкові для діяльності акціонерних компаній і їм подібних структур.

У сучасній структурі фермерські кооперації у цих країнах виділяються об'єднання по виробничому постачанню, переробці і збуту сільськогосподарської продукції, кредитування виробничому обслуговуванню фермерських господарств.

Кооперативи Скандинавських країн збувають на внутрішньому і зовнішньому ринках понад 75-80% товарної продукції. У збуті переважає тваринницька продукція, яка стала пріоритетною в аграрному секторі цих країн.

У таких країнах, як в Норвегії із 30-х років існує державна монополія на торгівельні операції зерном. В Данії питома вага сільськогосподарських кооперативів становить близько 30-35% всієї суми обігу кооперативів. Питома вага кооперативів становить близько 30-35% всієї суми обігу кооперативів. Питома вага кооперативів у постачанні засобів виробництва сільськогосподарськими товаровиробниками становить в Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії від 45 до 65%. Так, постачальницькі кооперативи у Фінляндії поставляють фермерам 50% добрив, 65% кормів, 40% пального і техніки; заготівельних, переробних, збутових, сервісних) кооперативів.

Кооперативы сегодня [49 с. 60] У Франції, наприклад, в 1300 кооперативах зайнято біля 85000 робітників. Більшість кооперативів займаються збутом зернових культур, оптовими продажами зерна і тварин і поставками засобів виробництва. Останні спеціалізуються на переробці молока, м'яса, зернових, фруктів та овочів.

У Франції також набули значення і поширення кооперативи по спільному використанню сільськогосподарської техніки. Нині налічується близько 12,5 тис. Таких кооперативів з 250 тис. селян. Протягом 80-х років кількість подвоїлась, 60% з них існує менше 10 років. Зі зростанням кількості кооперативів збільшувалися попит на сільськогосподарську техніку.

Кооператори Франції наприкінці 80-х років витрачали на придбання сільськогосподарської техніки 1,3 млр. У кооперативах Франції зосереджено 4% загальної кількості тракторів, 30% парку зернозбиральних та 35% кормо збиральних комбайнів, 16% розкидувачів добрив, 10-12% іншого сільськогосподарського обладнання.

Машини які знаходяться в розпорядженні кооперативів, як правило, є колективною власністю і за заявками фермерів виконують у їхніх господарствах необхідні роботи. Оплата за розрахунками, які щорічно затверджуються на загальних зборах в Швеції і Норвегії. Вони затверджують потребу фермерів у добривах і кормах у межах 60-70% в сільськогосподарській техніці на 25%.

А.М. Валик [27 с. 43-46]. При застосуванні сільськогосподарських кооперативних формувань характерною рисою для всіх країн ЄС є чітке дотримання відповідності видів діяльності фермерів і створюваного кооперативу. За цим показником країни мають не значні відмінності - в середньому від 5 до 9 чоловік. Наприклад, в Італії мінімальна кількість фермерів для створення кооперативів дорівнює 9, а в Франції 7 фермерів. Існує правило за яким фермер не може бути членом кількох однопрофільних кооперативів, до того ж, якщо вони створені в одному районі. Це характерно для Бельгії, Нідерландів, ФРН, Фінляндії та інших країн. Не скрізь є обов'язковою умовою участь фермерів у господарській діяльності кооперативів. Кооперації великого розвитку і в сільському господарстві Америки. У США кількість фермерських господарств до середин 90 років зменшилась до 2 млн. З цієї кількості близько 2,3 млн. дрібних фермерських кооперативів виробляли в середині 90 років лише 9% валової сільськогосподарської продукції.

2. Коротка виробничо-економічна характеристика підприємств

2.1 Природно-економічні умови розвитку підприємства

Приватне підприємство Агрофірма «Єдність» розташоване на території с. Камянка Біляївського району, на півдні Одеської області на відстані 55 км від обласного центру м. Одеси і 25 км від районного центру м. Білявки, 18 км до найближчої залізничної станції с. Вигода.

Господарство організовано в 2000 р. на базі КСП «Каменський».

Територія підприємства «Єдність» складає на сьогоднішній день 3230 га але ця цифра може зменшуватися у зв'язку з тим що селяни забирають свої земельні паї для самостійного обробітку. Господарство знаходиться в зоні дуже теплого, недостатньо зволоженого південного степу Одеської області.

ППА «Єдність» розташоване в населеному пункті с. Кам'янки, що в свою чергу розташоване вздовж автомобільної траси Одеса - Кишинів.

Місцевий рельєф рівнинний зі склонами до півдня. Переважають мало гумусні чорноземи.

За багаторічними спостереженнями Одеської агрометеостанції середньорічна температура повітря в сьому районі складає +9,4 *С при максимальній температурі влітку +40*С і вище, а при мінімальній взимку -25*С. Сума позитивних середньорічних температур достатня для вирощування більшості сільськогосподарських культур.

Клімат території господарства помірно-континентальний з вираженим засушливим періодом.

Весна рання, але не рідко має затяжний характер.

Літо відмічається високими температурами, недостатня вологість часто призводить до засухи.

Осінні місяці тепліші весняних і погода значно стійкіша.

Зима відмічається частою зміною температур і незначним сніговим покровом.

Основна галузь ППА «Єдність» це вирощування зерна і м'ясо-молочне скотарство.

Площа зернових в структурі посівних площ складає 41,1%, 8% - соняшник, 1,8% - кормові культури, 48,1% - пар.

Валовий збір зерна в 2006 р. складає 39975 ц., урожайність зернових з 1 га. - 31,1 ц.

В 2006 році Агрофірма «Єдність» отримала 648 тис. грн. чистого прибутку. Доход використався на придбання ПММ, насіння, запасні частини, засоби хімічного захисту.

Заключний договір господарства по реалізації молока з ВАТ «Агроном».

В 2002 р. був взятий кредит на суму 350 тис. грн. під 17% з них 10% виплачує держбюджет, 7% - господарство.

Оплачуються податки (фіксований сільськогосподарський), ПДВ з рослинництва і тваринництва.

Рівень рентабельності підприємства у 2006 р. складає 21,9%.

2.2 Спеціалізація підприємства, його розміри загальний рівень економічного розвитку

Спеціалізація господарства визначається структурою його грошових надходжень від реалізації товарної продукції, в якій відображається характер його економічних зв'язків з народногосподарським комплексом та його рівень у суспільному поділі праці. Щоб визначити спеціалізацію господарства ППА «Єдність» необхідно звернути увагу на ефективність виробництва основних видів товарної продукції рослинництва і тваринництва, що і показано в таблиці 1.

Таблиця 1. Структура товарної продукції в сільськогосподарському підприємстві

Види продукції

2004 р.

2005 р.

2006 р.

В середньому

тис. грн

в%

тис. грн

в%

Тис.грн

в%

Тис.грн

в%

Зерно

1672

54.3

717

37,4

1293

38,4

1227

44,1

Соняшник

508

16,5

63

3,2

804

23,9

458

16,4

Інша прод. росл.

71

2,3

237

12,4

208

6,8

172

6,2

Всього по росл.

2251

73,1

1017

53,2

2305

68,5

1858

66,7

Молоко

287

9,3

422

22,1

271

8,1

327

11,7

Яловичина

247

8

199

10,4

527

15,7

324

11,6

Свинина

105

3,4

155

8,1

133

3,0

131

4,7

Баранина

1

0,03

1

0,05

-

-

0,7

0,02

Птиця

2

0,1

-

-

-

-

0,7

0,02

Інша прод. твар.

120

3,87

77

4,0

80

2,4

92

3,3

Всього по твар.

762

24,7

854

44,6

1011

30,0

876

31,4

Продукція переробних підприємств

66

2,2

42

2,2

49

1.5

52

1,9

Всього по господарству

3079

100

1913

100

3365

100

2786

100

З даної таблиці бачимо, що в структурі товарної продукції господарства більшу частину займає виробництво продукції рослинництва, в середньому цей показник за 3 роки дорівнює 66,7%, а виробництво продукції тваринництва, яка йде на товарні цілі займає 31,4%, продукція переробних підприємств складає 1,9%. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових та соняшнику, але також вагому частину займає виробництво молока та м'яса яловичини та свинини, які в середньому за 3 роки складає: молока - 11,7%, яловичини - 11,6%, свинини - 4,75%.

Отже, аналізуючи дані таблиці 1, можна сказати, що спеціалізація ППА «Єдність» - зернова з розвинутим тваринництвом. Ми можемо розрахувати коефіцієнт зосередження товарного виробництва (Кз):

де Пві - питома вага ітої галузі в структурі товарної продукції, %;

Nі - порядковий номер ітої галузі в ранжироманому ряді;

Рівень спеціалізації ППА «Єдність» є середнім.

Для визначення розмірів господарства розглянемо таблицю 2.

Таблиця 2. Розміри сільськогосподарського підприємства

Показники

Роки

2006 р. в% до 2004 р.

2004

2005

2006

1. Наявність сільськогосподарських угідь, га.

3010

3000

2986

99,2

Із них ріллі

2915

2905

2891

99,1

2. Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

3600

2719

2770

76,9

3. Вартість валової продукції (в порівн. цінах, 2000 р.) тис. грн

3230

2719

2739

84,8

4. Вартість товарної продукції, тис, грн.

3079

1913

3365

109,3

5. Середньорічна кількість робітників.

109

71

43

39,4

6. Об'єм виробництва, т

Зерно

Соняшник

Молоко

Яловичина

Свинина

5513

461

403

36

11

2275

633

489

33

17

3998

563

331

30

17

72,5

122,1

82,1

83,3

154,5

7. Виробничі витрати,

тис. грн.

2826

2474

2690

95,2

8. Поголівя худоби та птиці, ум. голів.

444,18

450,25

416,35

93,7

9.Фізичні голови:

ВРХ - всього, в т.ч.

441

456

411

93,2

Корів

180

190

181

100,6

Свиноголівя

326

305

295

90,5

За даними таблиці 2 можна зробити такі висновки: у 2006 році в порівнянні з 2004 роком площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 24 га або на 0,8%, площа ріллі зменшилась на таку саму цифру. Це пояснюється тим, що у зв'язку з проведенням аграрної реформи деякі селяни, отримавши свої земельні паї, відокремилися від господарства.

За цей час відбулося зменшення вартості основних виробничих фондів на 830 тис. грн., або на 23,1%. Можна сказати, що ППА «Єдність» відчуває певну нестачу в основних виробничих фондах.

Вартість валової продукції в 2006 році в порівнянні з 2004 роком зменшилась на 491 тис. грн. (15,2%). Це можна пояснити неефективними цінами на продукцію рослинництва при низькій врожайності через кліматичні умови.

Обсяг виробництва зерна зменшився в порівнянні 2004 роком на 1515 т або на 37,5%. Обсяг виробництва соняшнику збільшився на 102 т або 22,1%.

Загальна кількість робітників скоротилась на 66 чоловік або 60,6%.

Виробничі витрати по господарству зменшились на 136 тис. грн. або 4,8%.

Поголів'я ВРХ зменшилося в 2006 році в порівнянні з 2004 роком на 40 голів або 6,8%, а поголів'я свиней зменшилось на 31 голову або 9,5%.

Про загальний рівень економічного розвитку досліджуваного господарства можна дізнатися розглянувши таблицю 3.

Таблиця 3. Загальний рівень економічного розвитку сільськогосподарського підприємства

Показники

Роки

2006 р. в% до 2004 р.

2004 р.

2005 р.

2006 р.

1. Вартість валової продукції, тис. грн.

3230

2719

2739

84,8

2. Вартість товарної продукції тис. грн.

3079

1913

3365

109,3

3. Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.

565

206

639

113,1

4. Окупність виробничих затрат (ВП/ВЗ), грн.

1,1

1,1

1,0

90,9

5. Вироблено валової продукції

тис. грн. в розрахунку на:

100 га сільгоспугідь

100 грн. основних фондів с.-г. призначення, грн. 1-го робітника, зайнятого в с.-г

107

89,7

32,3

90,6

100

38,3

91,7

98,9

63,7

85,7

110,3

197,2

6. Припадає прибутку, тис. грн.

в розрахунку на:

100 га сільгоспугідь

100 грн. основних фондів с.-г.

призначення 1-го робітника, зайнятого в с.-г

16,2

13,6

4

6,8

7,58

2,9

21,4

23,1

14,9

132,1

169,9

372,5

7.Рівень рентабельності, %

18,9

1,23

21,9

115,9

8. Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг), тис. грн.

3606

2194

3967

110,0

9. Чистий доход (виручка від реалізації продукції (товарів, послуг), тис, грн.

3079

1913

3365

109,3

10. Валовий прибуток (+), збиток (-), тис. грн.

600

57

415

69,2

11. Фінансові результати від операційної діяльності, тис. грн. - прибуток (+), збиток (-)

358

54

362

101,1

12. Чистий прибуток (збиток -),

тис. грн.

489

24

648

132,5

При порівнянні показників 2006 року з 2004 роком вартість валової продукції зменшилась на 491 тис. грн. або на 15,2 5, проте вартість товарної продукції збільшилась на 286 тис. грн. або на 9,3%.

Виробництво валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь зменшилась на 15,3 тис. грн. або 14,3%, на 100 грн. основних фондів - збільшилось на 9,2 грн. або на 10,3%, на 1 робітника зайнятого в сільському господарстві - виробництво валової продукції збільшилось на 31,5 тис. грн. або на 97,2%.

Протягом 2004-2006 років в господарстві в господарстві спостерігалось збільшення прибутку в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 5,2 тис. грн., або на 32,1%, на 100 грн. основних фондів на 9,5 тис грн., або на 69,9%, на 1-го робітника зайнятого в сільському господарстві 10,9 тис. грн. або на 272,5%. Окупність виробничих витрат зменшилась на 0,1 грн., або на 9,1%.

Валовий прибуток зменшився на 185 тис. грн., або на 30,8%.

Рівень рентабельності у 2006 році у порівнянні з 2004 роком збільшився на 3%, або на 15,9%.

Чистий прибуток у 2006 році в порівнянні з 2004 роком збільшився на 159 тис. грн. або на 32,5%.

2.3 Рівень інтенсивності і показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва

В сільському господарстві праця людини, засоби і предмети праці, земля і вода являються необхідними умовами і факторами виробництва продукції, вини виступають в якості його ресурсів.

В умовах ринкової економіки конкурентноспроможними можуть бути лише ті підприємства, які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, ця проблема може бути вирішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку економіки.

Про рівень інтенсивності і показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва по підприємству дізнаємось з таблиці 4.

Таблиця 4. Рівень інтенсивності і показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва по підприємству

Показники

Роки

2006 р. в% до 2004

2004

2005

2006

Рівень інтенсивності:

1. Вартість основних виробничих фондів на 1 га с.г. угідь грн.

1196

906

928

82,4

2. Поточні виробничі витрати з розрахунку на 1 га с.г. угідь грн.

939

825

901

95,9

3. Виробничі витрати в рослинництві на 1 га ріллі, грн.

574

537

630

109,8

4.Щільність поголів'я худоби на 100 га с.г. угідь

14,8

15,0

13,9

93,9

Рівень економічної ефективності інтенсифікації:

1. Урожайність зернових культур, ц/га

46

19,1

31,1

67,6

2. Урожайність соняшника, ц/га

17,4

16,9

15,1

86,8

3. Продуктивність корів, кг.

2005

2571

1830

91,3

4. Вартість ВП на 1 га с.г. угідь, грн.

1073

906

917

85,5

5. Окупність виробничих витрат ВП/ВЗ, грн.

1,1

1,1

1,0

90,9

6. Розмір чистого прибутку на 1 га с.г. угідь, грн.

162,5

8

217

133,5

7. Рівень рентабельності

по підприємству, %

18,9

1,23

21,9

115,9

За даними цієї таблиці можна зробити такі висновки: в період з 2004 по 2006 роки вартість основних виробничих фондів на 1 га сільгоспугідь зменшилась на 268 грн. або на 17,6%. Виробничі витрати в рослинництві на 1 га ріллі збільшились на 56 грн. або на 9,8%. Щільність поголів'я худоби на 100 га сільгоспугідь ум. гол. зменшилась на 6,1%.

Про рівень економічної ефективності інтенсифікації ми можемо дізнатись з таких показників, як урожайність зернових культур, яка протягом 2004-2006 років зменшилась на 32,4%, урожайність соняшника зменшилась на 13,2%, продуктивність корів в свою чергу теж зменшилась на 8,7%. Вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь зменшилась на 14,5%. Розмір чистого прибутку протягом цього періоду на 1 га сільськогосподарських угідь збільшився на 35,5%., також відбулося збільшення рівня рентабельності на 15,9%.

А тепер проаналізуємо рівень інтенсивності і економічної ефективності інтенсифікації окремо по рослинництву і тваринництву, на прикладі таблиць 4а та 4б.

Розглянемо спочатку таблицю 4а.

Таблиця 4а. Рівень інтенсивності і економічна ефективність інтенсифікації рослинництва

Показники

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Рівень інтенсивності

1. Виробничі затрати на 1 га зернових, грн.

1397

1310

1415

2. Виробничі затрати на 1 га соняшника, грн.

6325

4157

4869

3. Припадає люд. год. на 1 га посівної площі

28,6

16,2

21,7

Економічна ефективність інтенсифікації

1. Виробництво ВП рослинництва на 1 га с.г. угідь, грн.

913

841

779

2. Припадає ВП рослинництва 1 л/год. відпрацьовану в рослинництві. грн.

53,7

53,4

43,3

3. Окупність виробничих затрат в зерновому

господарстві, грн.

1,06

0,79

1,01

4. Окупність виробничих затрат на вирощуванні соняшника, грн.

1,85

0,21

3,34

5. Рівень рентабельності рослинництва, %

39,9

3,83

27,0

Тепер розглянемо таблицю 4б.

Таблиця 4б. Рівень інтенсивності і економічна ефективність інтенсифікації тваринництва

Показники

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Рівень інтенсивності

1. Щільність поголів'я в ум. головах на 100 га с.г. угідь, гол.

14,8

15,0

13,9

2. Кормів на корову за рік, ц. к. од.

35,5

22,6

23,2

3. Виробничі затрати на корову, грн.

3656

4801

5083

4. Навантаження умовних голів на робітника тваринництва.

3,9

4,9

10,1

Економічна ефективність інтенсифікації

1. Виробництво ВП тваринництва на 100 га сільгосп. угідь, грн.

21860

30500

13463

2. Надій молока на корову, кг.

2005

2571

1829

3. Середньодобовий приріст ж.в. ВРХ, г.

190

227

211

4. Собівартість 1 ц молока, грн.

59,38

67,34

88,83

5. Собівартість 1 ц яловичини, грн.

853,50

1085,62

1069,85

З таблиці 4а бачимо, що виробничі затрати на 1 га зернових в період з 2004 по 2006 роки збільшились на 17 грн., а виробничі затрати на 1 га соняшнику зменшились на 1456 грн. Виробництво ВП рослинництва на 1 га сільгоспугідь зменшилось на 124 грн. Рівень рентабельності в 2006 році зменшився на 12,9% в порівнянні з 2004 роком.

З таблиці 4б можна зробити такі висновки: щільність поголів'я в умовних головах на 100 га сільськогосподарських угідь в 2006 році в порівнянні з 2004 роком зменшилась на 1 умовну голову, витрати кормів на корову за рік зменшились на 12,3 ц кормових одиниць. Зменшились виробничі затрати на корову на 1435 грн., відбулось збільшення навантаження умовних голів на робітника тваринництва на 6,2 голови.

Розглядаючи економічну ефективність інтенсифікації, можна сказати що виробництво продукції тваринництва на 100 га сільгоспугідь в 2006 році в порівнянні з 2004 зменшилось на 8397 грн. Надій молока на корову за цей період зменшився на 176 кг. Середньодобовий приріст ВРХ збільшився в 2006 році в порівнянні з 2004 роком на 21 г. Собівартість 1 ц молока в 2006 році збільшилась на 29,45 грн., збільшилась собівартість 1 ц яловичини в 2006 році на 216,35 грн., в порівнянні з 2004 роком.

2.4 Економічна ефективність виробництва основних видів товарної продукції (зерно, насіння соняшника, цукровий буряк, молоко, яловичина, свинина) визначення чистого прибутку та рівня рентабельності

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектару земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Проаналізуємо спочатку економічну ефективність основних видів товарної продукції рослинництва: зерно, соняшник, а потім економічну ефективність основних видів товарної продукції тваринництва: молоко, яловичина, свинина на прикладах таблиць 5 та 6.

Для початку розглянемо таблицю 5 і види товарної продукції рослинництва, обравши для порівняння період 2004-2006 рр.

Таблиця 5. Економічна ефективність виробництва основних видів товарної продукції рослинництва

Показники

Зерно

Соняшник

2004 р.

2006 р.

2004 р.

2006 р.

1. Площа під культурою, га

1199

1287

265

374

2. Урожайність, ц/га

45,9

31,1

14,4

15,1

3. Валовий збір, ц

53910

39980

4608

5629

4. Реалізовано, ц

44520

2750

4392

9701

5. Затрати праці на 1 ц, люд.-год

0,63

0,73

0,87

2,1

6. Виробничі затрати на 1 га, грн.

1398

1415

6325

4869

7. Собівартість 1 ц, грн.

28,7

32,1

59,7

42,8

8. Собівартість реалізованої продукції, тис грн.

1317

1023

264

477

9. Ринкова ціна 1 ц, грн.

37,12

47,02

115,10

82,88

10. Виручка за реаліз. прод., тис грн.

1672

1293

404

804

11. Прибуток (+), збиток (-), від реалізації продукції, всього тис. грн.

355

270

140

327

12. Рівень рентабельності (+), (збитковості -), %

39,9

23,4

94,4

23,4

З таблиці 5 видно, що ППА «Єдність» в процесі виробництва зерна збільшило посівну площу під цю культуру на 88 га, але при цьому зменшилась урожайність на 14,8 ц/га. Збільшились затрати праці на 1 ц на 0,1 людино-годин, виробничі витрати збільшились на. Збільшилась собівартість 1 ц продукції на 3,4 грн., хоча собівартість реалізованої продукції зменшилась на 294 тис. грн. Збільшилась ринкова ціна 1 ц продукції на 9,9 грн. Всьому цьому є пояснення - кліматичні умови, в результаті чого підприємство отримало малий прибуток від реалізації зерна.

Розглядаючи виробництво соняшнику за цей період (2004-2006 рр.) можна сказати, що посівна площа збільшилась на 109 га, врожайність підвищилась на 0,9 ц/га, валовий збір збільшився на 1021 ц. Реалізація соняшнику підвищилась більше ніж в 2 рази, точніше в 2,2 рази. Затрати праці на 1 ц продукції на 1,23 людино годин. Зменшилась ринкова ціна що пояснюється високим врожаєм. В 2006 році господарство отримало прибуток від реалізації соняшника на 187 тис. грн. більше ніж у 2004 році, але спостерігається значне зменшення рівня рентабельності що на 71% менше ніж в 2004 році.

До даної таблиці не була включена товарна продукція цукрового буряку та овочів, тому що починаючи з 2002 року ППА «Єдність» припинило їхнє вирощування, так як з кожним роком рентабельність вирощування цих культур зменшувалась. В 2002 році рентабельність вирощування цукрового буряку складала - 8,0%, а овочів - 11,3%.

Розглянемо галузь тваринництва і ті види продукції, які б для господарства було вигідно виробляти (таблиця 6).

підприємство кооператив інтенсифікація аграрний

Таблиця 6. Економічна ефективність виробництва основних видів продукції тваринництва

Показники

Молоко

яловичина

свинина

2004 р.

2006 р.

2004 р.

2006 р.

2004 р.

2006 р.

1. Поголів'я тварин

200

181

261

230

326

374

2. Продуктивність тварин, кг, г

2005

1830

190

211

-

-

3. Виробництво продукції, ц

4025

3310

314

322

114

167

4. Реалізовано продукції, ц

3208

2537

563

1185

143

141

5. Затрати кормів на 1 ц продукції, ц корм. од.

1,57

1,11

17,1

10,6

12,8

10,04

6. Затрати праці на 1 ц продукції, люд.-год.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены