Годівля корів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Огляд літератури

1.1 Породи, кроси та лінії птиці які використовують для даного виду виробництва

Сучасне бройлерне виробництво ґрунтується на вирощуванні на м'ясо курчат, одержаних після схрещування спеціалізованих сполучних ліній м'ясних і м'ясо-яєчних порід, серед яких спостерігаються найвищі прирости маси при найменших витратах кормів.

Для одержання бройлерів використовують лінії спеціалізованих порід корніш та білий плімутрок. Кури м'ясного типу порівняно з яєчними більші за розмірами, менше рухливі, з рихлим оперенням. Характеризуються невеликою несучістю -- 90 - 130 яєць за рік; статевої зрілості досягають у 5 - 5,5-місячному віці [10].

Порода корниш виведена в Англії схрещуванням місцевих бійцівських малайських та курей породи азіль. За кольором оперення корнішей поділяють на червоних, білих, темних, полових, серед яких найпоширеніші білі. Жива маса курок -- 3,3 - 3,6кг, півнів -- 4,2 - 4,8кг; несучість -- 110 - 130 шт., маса яйця -- 58 - 60г. Молодки починають відкладати яйця в 6-місячному віці. Показник виводу курчат невисокий -- 65 - 70 %. Молодняк добре росте і розвивається. Курей цієї породи розводять майже на всіх птахофабриках і птахофермах, де займаються виробництвом бройлерів.

Порода плімутрок створена в США як м'ясо-яєчна у другій половині ХІХ ст. схрещуванням чорних іспанських, білих кохінхінів, смугастих домініканських, доркінг та явських чорних. За кольором оперення існує кілька різновидностей: сірі, смугасті, білі, чорні, полові тощо. Найбільшого поширення набули білі плімутроки. Жива маса дорослих курок -- 2,7 - 3,4, півнів -- 3,6 - 4,3кг. Кури витривалі, добре акліматизуються. За рік від них одержують 160 - 170, в окремих стадах -- 200 яєць і більше середньою масою 60г. Статевої зрілості птиця зазначеної породи досягає у 7-місячному віці. Інстинкт насиджування розвинутий слабко. Інкубаційні якості яєць задовільні, вивід курчат коливається в межах 75 - 80 % [5].

Білі плімутроки є основною породою для одержання материнської форми бройлерів. Спеціалізовані м'ясні лінії цієї породи характеризуються швидким ростом, доброю якістю м'яса та м'ясними формами будови тіла. У нас розповсюджені в основному лінії плімутроків канадського і голландського походження. Племінна робота з ними спрямована на підвищення інтенсивності росту в ранньому віці, продуктивності та життєздатності птиці. Основним завданням селекціонерів, які працюють з м'ясними лініями породи, є зниження живої маси при збереженні високої інтенсивності росту протягом перших восьми тижнів життя курчат.

Кроси. В племінних господарствах і бройлерних фабриках використовують в основному кроси: Смєна 4, Арбор Ейкерз, Кобб-500, Домінант, також використовують Росс 308, Гібро ПН, СК Русь та ін.

Крос Смєна 4 створений на основі трьох ліній кросу Гібро і однієї лінії кросу Бройлер-65. У 7-тижневому віці гібридні курчата досягають живої маси 1,6 - 1,9кг; витрати корму на 1кг приросту становлять 2 - 2,2кг.

Бройлери кросів закордонної селекції Арбор Акрес, Кобб-500 (американської), Домінант (чеської) у 44 - 49-добовому віці досягають живої маси 2300 - 2500г при середньодобових приростах 47 - 57г і витратах корму 1,85 - 1,93кг на 1кг приросту [5].

птиця молодняк інкубація яйце

1.2 Організація технологічного процесу на птахофабриках

Головне завдання бройлерних господарств - цілорічне виробництво дієтичного м'яса у передбачених обсягах з найменшими витратами кормів, праці і засобів на одиницю продукції.

Сучасне промислове виробництво м'яса бройлерів ґрунтується на таких основних принципах:

Ш Використання високопродуктивної гібридної птиці;

Ш Вирощування бройлерів у пташниках, обладнаних засобами, що забезпечують повну механізацію та автоматизацію виробничих процесів і регулювання мікроклімату, залежно від віку птиці, високу продуктивність праці;

Ш Застосування ресурсозберігаючих процесів за технологічним графіком, який забезпечує ритмічне, цілорічне вирощування бройлерів;

Ш Використання повноцінних сухих комбікормів, які відповідають біологічним потребам організму птиці і дозволяють отримати високоякісну продукцію з низькими витратами кормів на 1кг приросту живої маси;

Ш Суворе дотримання санітарно-ветеринарних правил, які забезпечують високу збереженість птиці;

Бройлерні господарства кооперують свою діяльність з племінними репродукторами, які постачають їм яйця гібридних курей для відтворення батьківського стада.

Крім того, спеціалізовані господарства з виробництва м'яса бройлерів кооперуються з комбікормовим заводом. Птахівничі ферми господарств співпрацюють з інкубаторно-птахівничими станціями або з птахопродуктами, які постачають їм добових гібридних курчат, а також з підприємствами, де забивають вирощених бройлерів.

Бройлерне господарство із закінченим циклом виробництва має такі цехи:

1. батьківського стада;

2. інкубації;

3. вирощування ремонтного молодняку;

4. вирощування бройлерів;

5. забою і комплексної переробки м'яса ;

6. підготовки кормів;

7. зооветлабораторії;

8. реалізації м'яса.

У визначені виробничої потужності кожного цеху такого господарства вихідним показником є кількість одноразового вирощення бройлерів.

Цех вирощування бройлерів є основним. За кількістю вирощених у ньому за рік бройлерів визначаються розміри птахівничого підприємства з виробництва м'яса бройлерів [2].

1.3 Основні цехи господарства з закінченим циклом виробництва

Цех батьківського стада.

Ремонтний молодняк переводять у цех батьківського стада не пізніше 19-тижневого віку. Комплектують батьківське стадо протягом року через рівні інтервали однаковими за кількістю птиці партіями не менше чотирьох разів. Статеве співвідношення при комплектуванні стада 1:9 [2].

Нині батьківське стадо м'ясних курей утримують на глибокій підстилці, сітчастій підлозі й в кліткових батареях. Найпоширеніша -- технологія утримання м'ясних курей на глибокій підстилці. У цьому випадку приміщення розділяють знімними перегородками на секції місткістю 500 голів дорослої птиці. Середину його займає центральний прохід обов'язково з твердим покриттям, вздовж якого встановлюють гнізда. У пташнику розміщують комплекти обладнання КМК-12, КМК-18, за рахунок чого забезпечують механізацію й автоматизацію основних технологічних процесів та регулюють мікроклімат [3].

Щільність розміщення курей батьківського стада 5 голів на 1м². Для селекційного стада птиці цей показник менший. Оптимальна температура повітря у приміщенні для дорослої птиці -- 16 - 18 °С, відносна вологість -- 60 - 70 %; мінімальна кількість свіжого повітря, яке подається в пташник у холодну пору року -- 0,75, у теплу -- 5,5 м³/год на 1кг живої маси птиці; оптимальна швидкість руху повітря в зоні перебування птиці відповідно 0,3 і 0,6 м/с [1].

Дорослу птицю батьківського стада можна утримувати в кліткових батареях типу КБР-2, КБН-1, КБМ-2, 2Б-3, БКМ-3Д, що дає можливість збільшити поголів'я курей в 2 - 2,5, виробництво інкубаційних яєць -- в 2 рази, значно знизити витрати корму, підвищити продуктивність праці. При цьому також спостерігають високі несучість, якість яєць, заплідненість та вивід курчат.

Оптимальний вік переведення ремонтного молодняку в кліткові батареї для батьківського стада -- 17 тижнів. У кожній клітці розміщують 27 голів (24 курки і 3 півні). Статеве співвідношення 1 : 8; щільність розміщення -- 11,5 голови на 1м² площі; фронт годівлі -- 13см на 1 голову, при цьому використовують жолобкові годівниці. Температура повітря в холодний і перехідний періоди року повинна бути 16 - 18 °С при вологості 60 - 70 %; освітленість -- 20 - 30 лк.

При утриманні батьківського стада в клітках застосовують штучне осіменіння, що дає можливість зменшити в 4 - 5 разів кількість півнів і збільшити на 10 % поголів'я курок [12].

Батьківське стадо бройлерів утримують також на сітчастій підлозі, використовуючи при цьому різні типи приміщень. У них розміщують комплекти обладнання КМК-12 або КМК-18. Годівля, мікроклімат у пташниках, статева структура стада, обслуговування курей при утриманні на сітчастій підлозі подібні до тих, що й при утриманні на глибокій підстилці. Але на сітчастій підлозі щільність розміщення курей батьківського стада 8 голів на 1м² підлоги [2].

Цех вирощування ремонтного молодняку

Традиційний і найпоширеніший спосіб вирощування ремонтного молодняку м'ясних курей -- на підлозі з глибокою підстилкою. При цьому способі курочок і півнів вирощують в одному пташнику, розділеному на 4 - 5 секцій, по 2 - 2,5 тис. голів у кожній. В одній секції розміщують півнів, а в решті -- молодок і утримують до 17-тижневого віку. Молодняк різних ліній вирощують окремо в секціях.

Механізовані всі виробничі процеси (кормороздавання, напування, прибирання підстилки, обігрівання курчат, освітлення приміщень). Для цього використовують комплекти обладнання КРМ-11, КРМ-18,5, Р-10, ЦБК-12А, ЦБК-18А, до складу яких входять електробрудери місцевого обігрівання курчат.

Цілорічне вирощування ремонтного молодняку розраховане на утримання в одному приміщенні 2,5 партії бройлерів протягом року. Профілактичну перерву між суміжними партіями (14 днів) використовують для звільнення приміщень від посліду, миття, очищення, дезінфекції, монтажу чистого обладнання, закладання свіжої підстилки й підготовки до приймання добового молодняку на вирощування [13].

Для підстилки використовують тирсу, стружку, солому, торф, соняшникове лушпиння та ін. Вологість її повинна бути не вище 25 %, товщина 5 - 7см. Перед закладанням підстилки підлогу посипають гашеним вапном із розрахунку 0,2 - 0,3 кг/м². У приміщенні встановлюють годівниці й напувалки, навколо кожного брудера -- огорожу, регулюють кормороздавальну лінію [1].

Не менш як за добу до приймання м'ясних курчат брудери опускають, ставлять на ніжки, вмикають і прогрівають приміщення до температури 26 - 28 °С. Навколо брудера на відстані 60 - 70см розміщують огорожу у вигляді ширмочок, які входять у комплект обладнання. В середині огорожі біля країв брудера рівномірно по площі ставлять п'ять лоткових і жолобкових годівниць та п'ять вакуумних напувалок місткістю 3л кожна. Перед прийманням курчат температуру під брудером доводять до 34 - 35 °С. Молодняк, який завезли з інкубатора у пташник на вирощування, зразу ж розміщують під брудери, але не більше 600 голів під кожний. Лоткову годівницю розраховують на 60, жолобкову напувалку -- на 100 курчат. Вода у напувалках має бути кімнатної температури. Для кращого збереження курчат, особливо в перші дні життя, важливо, щоб вони були напоєні й нагодовані не пізніше 8 - 10 год. з моменту виведення.

До 2-тижневого віку курчат годують і напувають вручну. Огорожу біля брудерів приймають у кінці першого тижня вирощування. До цього часу кормороздавальні лінії заповнюють кормом, автонапувалки водою й опускають їх. Обладнання, яке використовували до 2-тижневого віку курчат, приймають. Із 4-тижневого віку молодняк не потребує місцевого обігрівання, тому електробрудери відмикають і піднімають до стелі [4].

Ремонтний молодняк бройлерів розміщують у пташниках щільністю голів на 1 м²: добових, не розділених за статтю, -- 14; розділених за статтю -- 9 - 17; 7-тижневих -- 6 - 7; 18 - 20-тижневих -- 5,5; 27-тижневих -- 4,5 - 5. Фронт годівлі при використанні круглих годівниць до 8-тижневого віку забезпечують 5см, 8-тижневого -- 7 - 8, із 17-тижневого і старше -- 10см; фронт напування -- 1,5 - 2см на одну голову. Оптимальна температура для ремонтних молодок 16 - 18 °С, відносна вологість повітря в приміщенні -- 60 - 70 % [1]. У процесі вирощування стежать за розвитком ремонтного молодняку, керуючись орієнтовними нормативами живої маси. Ріст контролюють щотижня, зважуючи індивідуально до годівлі не менше 1 % поголів'я. При нормальній однорідності птиці (85 - 90 %) жива маса окремих особин не повинна відхилятися більш як на 15 % від середньої живої маси по стаду. За результатами зважування контрольної групи встановлюють норму годівлі на наступний тиждень.

За час вирощування ремонтний молодняк відбирають і оцінюють двічі. Перший раз племінний молодняк м'ясних курей бонітують у 6 - 7-тижневому віці. У випадку спільного вирощування курочок і півнів розподіляють за статтю і оцінюють за загальним розвитком, станом оперення, міцністю кінцівок, розвитком м'ясних форм, відсутністю вад екстер'єру. Але основною ознакою при цьому є розвиток гребенів і сережок. На вирощування залишають молодняк без вад екстер'єру, у якого жива маса півнів вища за середні показники, курочок -- дорівнює або вища за середні. У цьому віці вибраковують: півнів -- 60, курочок -- 35 %.

Вдруге молодняк бонітують у 18-тижневому віці при переведенні в пташники дорослого стада. Основні ознаки відбору -- загальний розвиток, відповідність стандарту за живою масою, відсутність вад екстер'єру. При цьому 10 - 15 % півнів і 10 - 12 % курочок із низькою живою масою і вадами екстер'єру вибраковують [13].

Цех вирощування бройлерів

Традиційною технологією є вирощування бройлерів на підлозі з глибокою підстилкою. Курчат розміщують у широкогабаритних пташниках великими одновіковими партіями.

Для вирощування бройлерів на підлозі використовують комплекти обладнання ЦБК-12А та ЦБК-18А, внаслідок чого всі виробничі процеси в пташниках механізовані (напування, роздавання корму, прибирання посліду, обігрівання птиці), а освітлення приміщень автоматизовано. До складу обладнання входять брудери для місцевого обігрівання курчат.

За добу до приймання м'ясних курчат брудери опускають, ставлять на ніжки, вмикають і прогрівають приміщення до 26 - 28 °С, а температуру під брудером доводять до 34 - 35 °С. На вирощування приймають тільки життєздатних, міцних курчат з м'яким животом, заживленим пупковим кільцем, чистим анальним отвором і живою масою не менш як 36г. Для кращого збереження, особливо в перші дні житті, важливо напоїти й нагодувати їх не пізніше як через 8 - 10 год із моменту виведення. Добових бройлерів на спеціальній машині завозять прямо у приміщення пташника. Оператор приймає їх і розміщує на годівницях із кормом по 500 - 600 голів під кожний брудер, навколо якого на відстані 60 - 70см ставлять огорожу. Температуру під брудером регулюють його підніманням та опусканням. Із 5 - 6-го дня огорожу навколо брудерів знімають і курчата одержують доступ до автогодівниць та автонапувалок. На 30-й день брудери відмикають і піднімають до стелі. Відносна вологість повітря у приміщенні на початку вирощування повинна становити 65 - 70, в кінці -- 60 - 75 %; швидкість руху повітря у холодну пору року -- 0,1 - 0,5, теплу -- 0,2 - 0,6 м/с.

Починаючи з перших днів вирощування, курчата повинні мати вільний доступ до корму і води. Спочатку їх годують з листків цупкого паперу, а потім із жолобкових годівниць, напувають з вакуумних напувалок, які встановлюють навколо електробрудерів із розрахунку одна на 120 - 140 голів. На четвертий день папір забирають, а кількість жолобкових годівниць під кожним брудером збільшують до шести. Починаючи від 6 - 7-го дня, їх присувають ближче до кормороздавальних ліній або до бункерних годівниць. Курчат поступово привчають пити з жолобкових напувалок із проточною водою, а вакуумні на 10 - 12-й день приймають. На 15-й день, коли курчата звикнуть до кормороздавальних ліній, забирають жолобкові годівниці. До шуму кормороздавачів їх привчають з першого по п'ятий день вирощування, вмикаючи кормороздавачі щоденно на 5 - 10 хв. під час ранкової та вечірньої годівлі [13].

При утриманні курчат на підстилці фронт годівлі забезпечують 1см, фронт напування -- 0,5см у перші три тижні вирощування, а з 4-го тижня -- відповідно 2 і 1см на одну голову [11].

Значною мірою на фізіологічний стан, конверсію корму та інтенсивність росту й розвиток курчат впливає склад повітря. Оптимальний вміст шкідливих газів у повітрі для бройлерів такий: вуглекислий газ -- 0,25 % за об'ємом, аміак -- 15 мг/м³, сірководень -- 5 мг/м³ [1].

До факторів, які дають можливість спрямовано впливати на продуктивність птиці, відносять світловий режим. Найпоширенішим вирощуванні бройлерів є цілодобове освітлення пташників. Слід зазначити, що оптимальна інтенсивність освітлення у перші два тижні -- 25 лк. Після 2-тижневого віку, коли курчата підростають і адаптуються, інтенсивність освітленості знижують до 4 - 6 лк. При вирощуванні бройлерів у напівтемряві їх жива маса збільшується на 10 - 12 %, а витрати корму на одиницю приросту зменшуються на 9 % .

Крім цілодобового освітлення, у вирощуванні бройлерів значного поширення набуло використання режиму поперемінного освітлення курчат. Це сприяє зростанню приросту на 4 %, виходу тушок І категорії на 4 %, збереженню курчат на 3 %, зниженню витрат корму на 1кг приросту на 10 % і витрат електроенергії на 40,5 %.

Найкращі і найстабільніші результати при вирощуванні бройлерів одержують, коли в перші три тижні застосовують постійне освітлення (перший тиждень -- 24 год., другий -- 21 - 23, третій -- до 18 - 20 год.), а потім поперемінне: світло -- темрява: тривалість однієї паузи -- не менше 15 хв. Останніми роками з метою економії електроенергії при вирощуванні бройлерів приміщення обладнують люмінесцентними лампами, а для плавного регулювання освітленості використовують тиристорні установки [8].

Один із інтенсивних способів вирощування молодняку сільськогосподарської птиці на м'ясо -- це утримання на сітчастій підлозі. За такого способу підвищується збереження поголів'я на 1,5 %, середньодобовий приріст -- на 9,3 %, зменшуються витрати на одиницю приросту порівняно з бройлерами, вирощеними на підлозі з глибокою підстилкою. Крім того, у приміщеннях із сітчастою підлогою ефективніше використовуються виробничі площі, знижуються затрати праці по догляду за птицею, відпадає потреба у великій кількості підстилкового матеріалу, створюються однакові мікроклімат і освітленість у всьому приміщенні, поліпшується ветеринарно-санітарний стан останніх.

При вирощуванні на сітчастій підлозі курчат добового віку завозять у підготовлені до приймання нової партії птиці приміщення, які знімними перегородками розподілені на секції, розраховані на 2,5 тис. голів кожна. Їх розміщують під брудерами, навколо яких встановлюють огорожу так, щоб 2 - 3 брудери знаходилися в кожній із секцій. На сітку підлоги всередині огорожі на 3 - 5 днів розкладають цупкий папір. Через 5 - 7 діб вирощування бройлерів огорожі навколо брудерів приймають, а на 20 - 30-й день піднімають під стелю. Під краєм зонта в перший тиждень вирощування температуру повітря підтримують на рівні 33 - 35 °С, а потім поступово доводять її до 22 - 25 °С. Вологість повітря у перші чотири тижні має бути 65 - 70 % із поступовим зниженням до 60 %. Оскільки при цій технології вирощування бройлерів через високу щільність поголів'я не всі курчата розміщуються під брудерами, температуру повітря у приміщенні в перші дні підтримують на рівні 28 °С. Далі її знижують на 2 - 3 °С щотижня і доводять до 18 °С. Для локального обігрівання бройлерів при вирощуванні на сітчастій підлозі можна використовувати обігрівальні прилади типу ІКУФ і «Промінь», або у перші три тижні вирощування інфрачервоні лампи. При цьому жива маса молодняку підвищується на 4,3 %, збереження -- на 0,8, витрати кормів на одиницю продукції знижуються на 3,8 %.

У випадку, коли бройлерів утримують на сітчастій підлозі без локального обігрівання, температуру у приміщенні у перший тиждень забезпечують на рівні 32 - 34 °С із поступовим зниженням до 16 - 19 °С[ 13].

Технологія вирощування бройлерів у кліткових батареях дає можливість скоротити на 8 - 10 днів строк відгодівлі, підвищити на 5 - 15 % середньодобовий приріст живої маси і на 4 - 10 % збереження поголів'я, зменшити до 2,6 - 2,8кг витрати корму на 1кг приросту живої маси. Застосовуючи утримання бройлерів у клітках, за шість тижнів можна одержати молодняк із середньою живою масою 2400г, але при умові використання сучасних високопродуктивних кросів.

Для вирощування бройлерів використовують кліткові батареї: Р-15, КБМ-2, КБУ-3, КБНУ, 2Б-3, БКМ-3Д із нормою щільності поголів'я у клітковій батареї, голів на 1 м²: для курочок -- 37,6, півнів -- 31,3, при спільному утриманні -- 34,5. Приріст живої маси контролюють зважуванням один раз на два тижні. Для цього відбирають не менше 50 голів птиці з кожного ярусу на початку, в середині і в кінці однієї з середніх кліткових батарей. Одержані дані порівнюють із нормами для кросу, який використовують. У зв'язку з неоднаковою інтенсивністю росту різностатевого молодняку на бройлерних фабриках застосовують роздільне його утримання, що дає можливість збільшити живу масу бройлерів у кінці вирощування півнів на 6 - 7, курочок -- на 10 - 11 %. Нині розроблена технологія циклічної годівлі, напування й освітлення приміщень, яка передбачає одночасне проведення цих процесів. Після закінчення годівлі подавання корму і води припиняють, а освітлення вимикають. У темряві курчата менше рухаються, корм краще перетравлюється й засвоюється. Проте слід зазначити, що в перші два тижні вирощування молодняку необхідний постійний доступ до корму, води та постійне освітлення. Доцільніше застосовувати циклічну годівлю з 3-тижневого віку, оскільки курчата раннього віку потребують частих і коротких періодів годівлі, напування й освітлення. З віком їх тривалість подовжують, але повторюють рідше, внаслідок чого курчата довше знаходяться в темряві без корму і води, проте інтенсивність росту не знижується [ 12].

Цех інкубації яєць

Цех інкубації є місцем одержання добових курчат. Його розмір залежить від розміру птахофабрики. Як правило, інкубацію проводять цілий рік, за винятком одного місяця (вересень або жовтень), коли здійснюють профілактичний огляд і санітарну обробку приміщення та обладнання. Курчата виводяться партіями таких розмірів, щоб одночасно можна було заповнити повністю одну залу пташника (10-20 тис. голів). Робота цеху інкубації характеризується такими показниками: коефіцієнт використання інкубаторію (відношення проінкубованих яєць до кількості яйце-місць), кількість оборотів (відношення кількості днів інкубації за рік до кількості днів інкубаціі однієї партії яєць), коефіцієнт виводимості, або виводимість (відношення кількості одержаних курчат до кількості яєць, закладених на інкубацію). Для забезпечення ритмічної роботи складають календарний план закладання яєць, одержання добових курчат і передачі їх у цех вирощування молодняку. Отриманих добових курчат передають у цех вирощування молодняку або в цех утилізації відходів (півників). Решту курчат реалізують іншим господарствам або населенню.

Інкубаційні яйця від батьківського стада збирають не рідше як тричі на день і вкладають у чисті, попередньо продезінфіковані прокладки й ящики, на які наклеюють етикетки з указівкою дати одержання яєць і номера пташника. Узимку яйця перевозять в утепленому транспорті.

Один раз у 10 днів з кожного пташника відбирають 10-15 яєць і перевіряють на вміст у жовтку каротиноїдів, вітамінів A і B2, щільність білка, на якість шкаралупи та проводять ветеринарно-санітарну оцінку яєць на бактеріальну забрудненість. Маса яйця повинна бути не менше 52г для курей м'ясного напрямку продуктивності.

Для інкубації відбирають тільки біологічно повноцінні яйця, термін зберігання яких не більше 6 днів після знесення. Інкубаційні яйця мають бути чистими, правильної форми, зі щільною шкаралупою, при овоскопуванні жовток повинен бути в центрі яйця, але може мати незначне зміщення в бік повітряної камери. Повітряна камера (пуга) має бути в тупому кінці яйця або трохи зміщена в бік, нерухома, діаметром не більше 1,5см.

На кожну партію інкубаційних яєць видається у встановленому порядку ветеринарне свідоцтво, у якому підтверджується епізоотичне благополуччя господарства щодо заразних хвороб птиці, і вказується вміст вітамінів A, B2 та каротиноїдів у жовтку яєць.

В інкубаторії повинні бути ізольовані один від одного зали для інкубаційних і вивідних шаф, яйцесклад, камера для передінкубаційної дезінфекції яєць, приміщення для сортування молодняку, приміщення для проведення ветеринарних обробок, приміщення для здавання-приймання добового молодняку і мийне відділення. Планування залів і підсобних служб інкубаторію повинне забезпечувати послідовну черговість технологічного потоку з метою недопущення зараження інкубаційних яєць і виведеного молодняку.

Очистка, миття та дезінфекція тари для перевезення інкубаційних яєць і добового молодняку передбачаються при цеху інкубації, на протилежному боці від місця приймання яєць в інкубатор.

Дезінфекцію інкубаційних яєць проводять парами формальдегіду не пізніше 1,5 години після знесення і вдруге - перед закладенням їх в інкубатори. При цьому на 1м приміщення камери використовують 30 мл формаліну (40 %), 15 мл води і 20г марганцевокислого калію. Експозиція - 20 хвилин при температурі повітря 30-37 °С і відносній його вологості 73-80%. Дезінфекцію інкубаційних яєць дозволяється проводити іншими деззасобами, зареєстрованими на території України, згідно з інструкціями щодо їх застосування.

Кожну партію виведеного молодняку поміщають у чисті, попередньо продезінфіковані ящики або картонні коробки із секціями за розміром 30 x 30см і заввишки 18см. Для вентиляції вздовж верхнього краю зовнішніх стінок ящиків повинно бути 3-5 отворів. Норма розміщення на одну секцію: 25 голів.

Для вирощування відбирають кондиційний молодняк: жвавий, що швидко реагує на звук; стійкий на ногах; у нього м'який підібраний живіт; щільно закрите пупове кільце; чиста клоака; ясні, круглі, випуклі,блискучі очі; пух повністю сухий, блискучий, рівномірно розподілений на всьому тілі; корпус щільний; крила в курчат й індичат притиснуті до тулуба.

Після інкубації кожної партії яєць усі інкубаційні відходи (слабких курчат, виродків, "задохликів", шкаралупу) поміщають у непроникні металеві ящики з кришками, що щільно закриваються, і передають в утильцех для переробки на корм для інших видів тварин або спалюють.

Після кожного виведення молодняку інвентар і вивідні шафи інкубатора очищають щітками, миють гарячою водою не нижче 80°С , знешкоджують однопроцентним розчином їдкого натрію і парами формальдегіду або іншими деззасобами згідно з інструкціями, настановами щодо їх застосування [10].

Цех забою птиці

На більшості вітчизняних птахопереробних підприємств, незалежно від розмірів, під час обробки сухопутної птиці на конвеєрних лініях прийнято таку схему технологічного процесу:

- приймання, зважування, вийняття з тари та навішення птаха на підвіски конвеєра;

- анестезія (частіше електрооглушення);

- забій, знекровлювання, видалення великого оперення;

- ослаблення міцності оперення в шкірі;

- видалення оперення з тушок;

- напівпатрання і патрання, туалет тушок;

- формування тушок, остигання;

- сортування;

- маркування тушок;

- зважування, пакування тушок і маркування ящиків;

- охолодження, заморожування і збереження.

Схема технологічного процесу обробки водоплавної птиці, крім наведених вище операцій, містить додатково процес обробки тушок воскоподібною масою. З існуючих способів оглушення птиці найпоширенішим є електро-оглушення. Під час оглушення електричним струмом серце птиці не зупиняється, що сприяє гарному знекровленню тушок. Останнім часом у птахопереробній промисловості широкого застосування дістали автоматичні апарати електрооглушення, що розподіляються на два типи. В апаратах першого типу оглушення здійснюється пропущенням струму через усе тіло птаха. В апаратах другого типу під час оглушення струм пропускається тільки через голову птаха. Розроблені режими анестезії птаха вуглекислим газом.

Під час забою птиці має бути забезпечене якнайповніше знекровлення тушок. Погане знекровлювання впливає і на смак м'яса. Існують внутрішній і зовнішній способи промислового забою.

Внутрішній спосіб забою: через дзьоб перерізають кровоносні судини у задній частині піднебіння з лівого боку шиї. Розріз роблять спеціальними ножицями із загостреними кінцями чи ланцетом завдовжки 18см, виготовленим з інструментальної сталі. Різник пальцями лівої руки бере голову птаха між очима і вушними мочками, відкриває дзьоб, надавлюючи на нижню щелепу під місцем їхнього з'єднання, вводить у порожнину рота ножиці чи ланцет і розрізає яремні та мостову вени на місці їхнього з'єднання.

Зовнішній спосіб забою здійснюється так. Різник пальцями лівої руки повертає голову набік і на місці вигину шиї ланцетом робить розріз позаду лівої нижньої щелепи та вушної мочки, спрямовуючи лезо ланцета під щелепу. При цьому розрізається шкіра, яремна вена і лицьова гілка сонної артерії. Довжина розрізу, залежно від виду птиці, -- від 1 до 3 см. Зовнішній спосіб забою, крім можливості його механізації й автоматизації, має ще деякі переваги: не потребує високої кваліфікації робітників, дає змогу повніше і швидше знекровлювати тушки. Завдяки цьому способові забою продуктивність праці в кілька разів вища, ніж за внутрішнього способу.

Знекровлювання відбувається над спеціальними жолобами, основною особливістю яких є наявність високих бічних стінок, які запобігають розбризкуванню крові. Знекровлювання курей здійснюється (незалежно від способу забою) протягом 1,5-2,0 хв.

Операція видалення оперення -- найбільш трудомістка в технологічному процесі обробки птиці; за ручного процесу вона становить до 80% усіх трудових затрат. Ці труднощі пов'язані з тим, що доводиться переборювати силу утримання оперення в шкірі птиці, яке є значним і сягає кількох кілограмів на одне перо.

У птахопереробній промисловості України прийняті такі режими теплової обробки залежно від виду, віку, стану оперення, а також виду нероз'ємного устаткування: для сухопутної птиці ошпарювання здійснюється за температури води 50...54°С і триває до 120 с, підшпарювання за температури 60...63°С протягом 30 с. Для обробки водоплавної птиці можна використовувати пароповітряну суміш, температура якої коливається в межах 66...83°С (залежно від виду птиці) за тривалості обробки 150...180 с. Дотримання цих режимів дає можливість одержати продукцію високої якості.

Основна маса оперення відокремлюється на бильних машинах, циклоавтоматах різних конструкцій і гребенястих машинах. За обробки птиці на зазначеному устаткуванні потрібне проведення ручного дообщипування.

Для ретельнішого очищення тушок сухопутної птиці від ниткоподібного пера застосовують обпалювання, а для звільнення від залишків пуху і “пеньків” пера водоплавної птиці -- воскування.

Перед видаленням внутрішніх органів доцільно робити водяне охолодження тушок протягом 20 хв. за температури води 1...4°С. За випуску птиці в патраному виді й дальшого охолодження в крижаній воді попереднє охолодження перед патранням можна не робити.

Обпатрані тушки миють водою у бильних чи душових камерах. Для внутрішнього промивання тушок використовують шланг із насадкою [7].

1.4 Шляхи покращення продуктивності бройлерів

Технологія вирощування бройлерів удосконалюється щодня. Особливу увагу приділяють таким технологічним аспектам, як годівля і селекція.

Фізіологія травної системи бройлера розрахована на інтенсивні процеси перетравлення та всмоктування, але потенціал її ще більший. Раніше в годівлі курчат-бройлерів використовували поряд з класичними кормовими засобами ферментні та гормональні препарати, а також кормові антибіотики. Нині в Україні вони заборонені, так як вони пригнічують роботу залоз внутрішньої секреції для прискорення росту і збільшення продуктивності тварин.

Такі обмеження змусили шукати нові шляхи підвищення інтенсивності росту курчат-бройлерів. Завдяки цьому почали використовувати нові кормові добавки такі, наприклад, як Sel-Plexs і Allzyme SSF. Sel-Plexs - селеновмісна добавка мікробіологічного походження, основною складовою частиною якої є селенометіонін. На фоні селенодефіцитних кормів ця добавка є не лише кількісним, але й якісним джерелом поповнення нестачі селену в раціонах. На відміну від свого найпоширенішого неорганічного аналога - селеніту натрію, органічний селен у складі цієї добавки здатен накопичуватися в організмі тварин, вирішуючи цим декілька технологічних проблем. По-перше, вживання м'яса, в якому накопичується органічний селен, сприяє зниженню дефіциту цього мікроелементу в організмі людей. А по-друге, здатність органічних форм селену до відкладення в організмі дозволяє за потребу виключати Sel-Plex з раціону на деякий час без шкоди для здоров'я. Неорганічні форми селену не володіють такими властивостями.

Allzyme SSF - комплексний ферментний препарат, до складу якого входять амілаза, целюлоза, фіта за, ксилаза, в-глюканаза, пектиназа та протеаза. Унікальність цього продукту полягає в тому, що ферменти виробляються організмом - Aspergillus niger. Саме тому дія цього препарату суттєвіша, ніж схожого за складом комплексу (набору, суміші) ферментів, які входять до складу Allzyme SSF. Саме комплексність цього препарату дає йому перевагу над схожими комплексами ферментів [4].

Размещено на Allbest.ru