Ефективність вирощування цукрових буряків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Ефективність вирощування цукрових буряків

2. Буряки як сировина для виробництва біоетанолу

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Високі світові ціни на енергоносії та залежність багатьох країн від їх імпорту, а також зміна клімату, стимулюють уряди багатьох країн шукати атернативну заміну мінеральному паливу. Одним із таких альтернатив у сільському господарстві виявилося біологічне паливо, яке включає в себе: біодизель, біоетанол і біогаз.

Сировиною для виробництва біоетанолу можуть слугувати сільськогосподарські культури та продукти їх первинної переробки з високим вмістом цукру або крохмалю, зокрема цукрові буряки. Можливий традиційний варіант переробки цукрових буряків на біопаливо - з відходу цукробурякового виробництва меляси, проте з неї в основному отримують спирт та використовують на годівлю тварин, а з проміжних продуктів переробки солодких коренеплодів: бурякового (дифузійного) соку та цукрового сиропу можна одержувати біоетанол.

1. Економіка виробництва цукрових буряків

Серед технічних культур в Україні цукрові буряки займають особливе місце та одне з провідних, що забезпечує цукрову промисловість сировиною. Із загальної кількості світового виробництва цукру на їхню частку припадає 40%, а в окремих країнах вони становлять єдине джерело для одержання цього продукту. Коренеплоди культивованих сортів та гібридів цукрових буряків містять 16-І 8% цукру. При переробці на цукрових заводах його вихід становить 12-15%. Отож, при врожайності цукрових буряків 300 ц/га можна одержати 45-50 ц цукру з гектара.

Цінною для тваринництва є побічна продукція, яку одержують при вирощуванні цукрових буряків та переробці коренеплодів на цукрових заводах, - гичка, жом, меляса. Використання всіх видів побічної продукції при урожайності коренеплодів 300 ц/га забезпечує 50 ц корм, од. з 1 га посіву, а при використанні на корм коренеплодів і гички - до 100 ц корм. од. Цукрові буряки є важливим джерелом грошових надходжень і прибутків для сільськогосподарських підприємств. Цукор - продукт стратегічний він має високий експортний потенціал.

Крім того, наявність цукрових буряків у сівозміні сприяє підвищенню культури землеробства, зайнятості населення та розвитку агропромислової інтеграції.

Цукрові заводи, які здебільшого розташовані в сільській місцевості, є й будуть фінансовим джерелом, що забезпечує розвиток сільських територій. Цукрові заводи створюють виробничу інфраструктуру опікуються школами, лікарнями, дитсадками, житловими будинками своїх працівників.

Україна належала і належить до найбільших виробників цукрових буряків і цукру з них. До 90-х років XX століття частка України становила близько до 15% світових посівів цукрових буряків, 14% їхніх валових зборів та 10% виробництва цукру. І сьогодні Україна входить до першої п'ятірки у світі з виробництва цукрових буряків на одну особу населення.

В Україні вперше у світі було виведено однонасінну форму цукрових буряків, що ознаменувало справжню революцію у буряківництві.

Нині галузь буряківництва в Україні перебуває в кризовому стані. Більш як у два рази скоротились посівні площі, майже в три рази - виробництво цукру, що спричинило банкрутство і закриття десятків цукрових заводів та підприємств харчової промисловості. Головна причина депресії галузі - відсутність ефективної програми з регулювання цукрової промисловості і належної протекціоністської політики держави, що захищала б внутрішнього виробника від конкурентів.

Сьогодні в Україні під цукровими коренеплодами зайнято більше 600 тис. га. Основною зоною їхнього вирощування є Лісостеп, а найбільш насичені посівами цукрових буряків області - Вінницька, Черкаська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Київська, Харківська та Сумська, які забезпечують понад 70% валового виробництва цукрових буряків.

Виробництво цукрових буряків зосереджено переважно у сільськогосподарських підприємствах: у 2007 р. на них припадало 85,7% загального обсягу виробництва. Проте залишається значною питома вага особистих селянських господарств у виробництві цієї продукції (14,3%о). Вирощування цукрових буряків на невеликих розрізнених ділянках знижує ефективність їхнього виробництва. Про це свідчить рівень урожайності культури: у 2006 р. в господарствах населення він був значно нижчий (230 ц/га), ніж у сільськогосподарських підприємствах (295 ц/га).

Цукрові буряки майже в повному обсязі їхнього виробництва йдуть на переробку для випуску цукру, але на цукрові заводи сировина надходить різними каналами. Значну частину вітчизняної цукросировини (у 2006 р. - 36,7%о) бурякосійні сільськогосподарські підприємства передають на переробку на давальницьких засадах, а вирощених у господарствах населення їх майже у два рази більше (74,6%). Застосування давальницької схеми переробки цукрових буряків поглиблює фінансову кризу бурякоцукрового підкомплексу.

Концентрація посівів цукрових буряків у більш сприятливих зонах вимагає розвитку агропромислової інтеграції, що поєднувала б їхнє виробництво та переробку. Потрібно раціонально організувати сировинні зони цукрових заводів, щоб досягати оптимального співвідношення між виробничою потужністю заводу та можливостями господарств з виробництва сировини.

Виробництво цукрових буряків пов'язано порівняно з високими матеріально-грошовими і трудовими затратами. Так, виробничі витрати на гектар посіву пшениці становлять 1200-1400 грн, а на 1 га посіву цукрових буряків - 4500-5000 грн і відповідно затрати праці 36-45 люд.-год та 170-200 люд.-год.

Співвідношення виробничих витрат з результатами характеризує рівень економічної ефективності виробництва цукрових буряків. До найважливіших результативних показників і показників економічної ефективності належать урожайність, продуктивність праці, собівартість 1 ц коренів, рівень рентабельності (табл. 9.5).

Наведені дані свідчать про досить низький рівень економічної ефективності виробництва цукрових буряків протягом останніх років. Зокрема, собівартість 1 ц коренів зросла з 11,45 грн у 2000 р. до 16,85 грн у 2006 р., або на 47,2%. В умовах підвищення ціни реалізації 1 ц на 54,1% рівень рентабельності становив 11,1%.

Як зазначають спеціалісти, основними причинами низької ефективності буряківництва є значний ріст цін на матеріальні ресурси (пальне, добрива, насіння, ядохімікати) та недотримання технології вирощування цукрових буряків. Зокрема, зменшення внесення мінеральних і органічних добрив, незадовільний стан технічного забезпечення (зношеність та нестача комбайнів), що призводить до значних втрат при збиранні і зменшенні виходу цукру.

Пропозиція і попит на цукор і цукрові буряки регулює Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 р., де одним з основних принципів державного регулювання цукрового ринку є визначення квот на постачання цукру за відповідним призначенням.

Напрями підвищення економічної ефективності буряківництва. Вирішальною умовою збільшення обсягів цукрових буряків та цукру і підвищення економічної ефективності галузі буряківництва є послідовна інтенсифікація процесу виробництва і на цій основі ріст урожайності коренів та підвищення їхньої якості.

На фактичну завантаженість цукрових заводів сировиною впливають щорічні коливання врожайності цукрових буряків, перерозподіл сировини між цукровими заводами та скорочення посівних площ під посіви в останні роки. Тому реалізація потенційних можливостей росту врожайності і цукристості коренів буде реальною лише за дотримання складових елементів інтенсивної технології їхнього вирощування, строків і якості виконання робіт.

Одним із головних чинників підвищення врожайності цукрових буряків є система забезпечення добривами, що передбачає надходження основних елементів до рослин протягом усього періоду їхнього вирощування. Для одержання 350-450 ц/га коренеплодів потрібно внести на 1 га посіву 300-500 кг д.р. мінеральних добрив. Крім того, вносять 30-40 т/га гною під попередник або безпосередньо під цукрові буряки.

У сільськогосподарських та фермерських господарствах необхідно вжити заходів для відновлення родючості ґрунтів, здійснити оптимізацію посівних площ цукрових буряків в основних регіонах бурякосіяння. Для одержання проектного рівня продуктивності коренеплодів має бути широко запроваджене програмування врожайності на основі даних агроекологічного моніторингу якості ґрунтів у сівозмінах.

Одним із важливих напрямів підвищення врожайності цукрових буряків є розвиток селекції та насінництва, зокрема виведення сортів та гібридів, що забезпечують високий вихід цукру з І га посіву, тобто поєднують у собі високу врожайність коренеплодів і вміст цукру в них.

Потрібно повністю перейти на гетерозисну селекцію з широким використанням біотехнології, створити високопродуктивні гібриди цукрових буряків, які б відповідали кращим світовим аналогам, приділивши основну увагу підвищенню цукристості коренеплодів та поліпшенню їхніх технологічних якостей - підвищенню стійкості до хвороб та придатних для інтенсивних технологій.

Система заходів щодо підвищення економічної ефективності бурякоцукрового підкомплексу має передбачати оптимізацію сировинних зон цукрових заводів, для того щоб забезпечити заводи сировиною, зменшити витрати при перевезенні та зберіганні і збільшити вихід цукру при переробці. Для оптимізації діяльності підкомплексу потрібно, з одного боку, сприяти концентрації посівів цукрових буряків на мінімальній відстані від заводу, а з іншого - розміщувати цукрові заводи близько до виробників сировини.

Слід нормалізувати та удосконалити взаємовідносини між учасниками бурякоцукрового підкомплексу. Економічні відносини між виробниками цукрових буряків і переробниками мають забезпечувати високу мотивацію сільськогосподарських виробників до збільшення виробництва цукрових буряків.

Так, ще у 1997 р. було реалізовано проект зі створення спільного підприємства "Пальмір цукор" в зоні бурякосіяння Пальмірського цукрового заводу Золотоніського району Черкаської області. Завод сприяв підвищенню урожайності цукрових буряків та поліпшенню їхньої якості, постачаючи господарствам засоби технічного забезпечення, захисту рослин, добрива та ін.

Одним з ефективних шляхів відновлення та розвитку бурякоцукрового виробництва може бути залучення зарубіжних інвесторів, насамперед на основі створення спільних підприємств. При цьому виникають умови застосування ефективної технології або окремих її ефективних елементів (наприклад, українсько-німецьке СП агрофірма "Синівська" Рокитнянського району Київської області).

Відродження бурякоцукрового виробництва в Україні має передбачати розробку дієвого економічного механізму, запровадження протекціонізму у збуті цукру, просуванні його на зовнішні ринки. У 1999 р. було прийнято Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", який визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, цукру, оптової та роздрібної торгівлі ним. Мінімальну ціну на корені цукрових буряків щорічно визначає Кабінет Міністрів України з урахуванням цукристості і ціни на цукор за відповідними квотами для реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринку. Зокрема, мінімальна ціна на цукрові буряки базисної цукристості, які постачатимуть з І вересня 2008 р. до І вересня 2009 р. для виробництва цукру в межах квоти "А" становитиме ПО грн за І тонну з урахуванням ПДВ, а на цукор - 2500 грн за тонну.

цукровий буряк біопаливо врожайність

2. Буряки як сировина для виробництва біоетанолу

Наразі в Україні відсутнє промислове виробництво біоетанолу з цукрових буряків чи проміжних продуктів їх переробки. Високооктанову кисневмісну добавку виготовляють лише з меляси. Поки що цукрові буряки та напівпродукти цукробурякового виробництва розглядають лише як перспективну сировину для виробництва біоетанолу. За даними одного з цукрових заводів Чехії, що виробляє біоетанол із цукрових буряків, з 1 тонни цукрових буряків можна отримати 80-100 л біоетанолу, тобто для виробництва 1т біоетанолу потрібно 12,7-15,9 т цукрових буряків. Вартісних даних про вітчизняну промислову переробку цукрових буряків безпосередньо на біоетанол немає. Причини: обмеженість промислових зразків такого виробництва; недостатня поширеність взагалі практичного використання цукрових буряків як сировини на біопаливо за технологічною схемою, що передбачає виробництво спирту із дифузійного соку, отриманого внаслідок переробки цукрових буряків [2].

У сучасних економічних умовах України виробництво дизельного біопалива здійснюється підприємствами-виробниками сировини, або в їхніх асоціаціях.

Держава створює умови для залучення інвестицій у виробництво біологічних видів палива. 22 грудня 2006 р. Урядом прийнята Державна програма розвитку виробництва і використання дизельного біопалива. Програма передбачає довести виробництво в 2010 році до 623 тис. тонн біодизеля і побудувати не менше 20 заводів продуктивністю від 5 до 100 тис.т. У 2007 р. створено понад 20 об'єктів для виробництва біодизелю для власних потреб АПК. За експертними оцінками, потенційні можливості нашої країни дозволяють забезпечити до 2020 року виробництво на рік: біоетанолу - 4 млн. тонн; біодизелю -близько 3 млн. тонн; біогазу - близько 10 млрд. м. куб.; тепла із котелень на біомасі - близько 8 млн. тонн ум. палива [3].

Наші дослідження та дослідження багатьох вітчизняних вчених вказують на те, що сільське господарство України, у тому числі галузь рослинництва, в основному спрямоване на виробництво продуктів харчування. Аграрний сектор ще не повністю готовий, щоб конкурувати на глобальних ринках сировини біопального [4].

Виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати виробництва енергетичних культур, визначення шляхів використання їхніх потенційних можливостей та розробки механізмів підвищення ефективності розвитку енергетичних культур з урахуванням регіональних особливостей. Поглибленого вивчення вимагає визначення місця й ролі енергетичних культур в забезпеченні окремих складових продовольчої безпеки і народногосподарської доцільності використання їх для енергетичної безпеки країни, можливості нарощування валового виробництва та шляхів підвищення економічної ефективності енергетичних культур.

Аналізуючи світовий досвід, слід визначити, що для виробництва біоетанолу в Україні потрібно інтенсивніше впроваджувати альтернативні культури, які є потенційною сировиною для переробки на біоетанол і можуть бути конкурентоспроможними. У переліку альтернативних культур найбільш привабливими є цукрові буряки, які можна переробляти безпосередньо на цукрових заводах в концентрований 25% сироп з подальшою переробкою на спирт-заводах. Для виробництва 1 т 25%-го сиропу необхідно переробити 2 т коренеплодів цукрових буряків. У виробничих умовах можна отримати 166,5 л біоетанолу. Собівартість сировини на виробництво 1 л біоетанолу при існуючій ціні цукрових буряків 220 грн./т (без ПДВ) становитиме 2,34грн./л. Загальна вартість біоетанолу залежить від умов його виробництва, що в цілому сягатиме близько 4 грн/л. Однак здешевлення його на основі сировини з цукрових буряків можна досягнути шляхом прямої переробки на існуючих в Україні спирт-заводах [5].

Нині в Україні зростає роль громадських галузевих формувань у процесі розв'язання економічних проблем, що накопичилися в галузях економіки держави. Серед усього комплексу проблем, які існують у сільському господарстві, найбільш болючою є реструктуризація бурякоцукрового виробництва, підвищення його дохідності та конкурентоспроможності. Ця галузь мала і має велике соціально-економічне значення для економіки. Ще у1990-1991 роках 13% державного бюджету формувалося завдяки бурякоцукровій галузі. Один цукровий завод - це 5 тис. робочих місць переважно в сільській місцевості. 15 років тому в галузі працювало 1,5 млн.осіб. Тепер значно менше, близько 0,8 млн. Тобто соціальні наслідки непродуманих кроків реформування призвели до таких наслідків [6].

Цукровий завод був своєрідним центром науково-технічного прогресу, інтегратором сільськогосподарського та промислового виробництва, забезпечував повноцінне функціонування соціальної сфери у сільській місцевості.

Має насторожувати динаміка зменшення матеріально-технічної бази галузі. З 192 цукрових заводів, які функціонували у 1990 році, квоти на виробництво цукру в поточному маркетинговому році отримали лише 106, і інші прогнози свідчать про те, що в нинішньому році може функціонувати 70-80 цукрових заводів. Як висновок, в Україні намітилися тенденції до диверсифікації посівів цукрових буряків, підвищення урожайності, скорочення площ посіву. При зменшенні площ посіву динамічно зростає урожайність. Це свідчить про те, що при вирощуванні цукрових буряків дедалі більше використовують прогресивні технології, люди вчаться і мають можливості вирощувати високі врожаї.

Серед польових сільськогосподарських культур в Україні цукрові буряки займають особливе місце, як головне джерело промислового отримання цукру і енергетичної речовини - біоетанолу. Ця сільськогосподарська культура найкраще здатна засвоювати у процесі фотосинтезу падаючий потік сонячної енергії ФАР, і формувати за вегетаційний період до 28 кг/га сухої речовини, або в перерахунку на більш традиційні показники 95-100т/га коренеплодів і 30-35 т/га листя.

Лише раціональне поєднання фахових знань агрономів з конкретними параметрами вимог культури та реальним матеріальним забезпеченням інтенсивної сучасної технології вирощування цукрових буряків, здатне найбільш повно реалізувати потужний біологічний потенціал цукрових буряків, як промислового джерела цукру, біоетанолу і інших необхідних та цінних речовин.

Несприятливі погодні умови 2010 року, що призвели до зниження якості буряків та їхньої цукристості, охолодили ентузіазм деяких буряківників. Але не вплинули на їхні наміри більше посіяти цукрових буряків у 2011 році. Наприклад, у Вінницькій області в 2011 році планують збільшити посіви цукрових буряків на 6 тис. га (8%). На сезон 2011 року вже підготовлено понад 82 тис. га глибокої оранки, які можуть бути використані під посіви цукрових буряків. У господарствах здійснено заходи по заготівлі якісного насіння і удобренню площ нового сезону.

Активно нарощує буряково-цукровий потенціал Івано-Франківська область. Торік валовий збір цукрових буряків (фабричних), повідомляє управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, збільшився порівняно із 2009 р. у 4,4 раза - до 804,4 тис. ц. (це відбулося за рахунок розширення у 5,1 раза - до 3,7 тис. га площ збирання). У 2011 р. тут мають намір збільшити площу під посівами цукрових буряків до 7 тис. га.

На 40% планують наростити посіви цукрових буряків на Волині, у ряді інших регіонів.

Є підстави сподіватись, що і в розрізі України в 2011 році цукрових буряків буде посіяно більше ніж у попередньому МР.

За інформацією Держкомстату України, в 2010 році від усіх категорій господарств аграрного сектору на переробні підприємства надійшло 13,3 млн. тонн цукрових буряків (включаючи давальницьку сировину та власно вирощені цукровими заводами буряки), що на 3,9 млн. тонн (на 41 %) більше, ніж у 2009 році Питома вага закуплених цукрових буряків зросла з 37% в 2009 році до 38% в 2010 році, давальницької сировини - відповідно з 35% до 39%. Разом з тим, частка переробки власно вирощених буряків цукровими заводами знизилася з 28% в 2009 році до 23% в 2010 році. Середня ціна, за якою цукрові заводи розраховувалися з товаровиробниками в 2010 році, виросла на 15% до 477 грн./тонна.

Вивчення взаємозв'язку витрат на виробництво цукрових буряків, їх окупності та врожайності свідчить, що завдяки нарощенню «вкладень» у виробництво (закупка мінеральних добрив, засобів захисту рослин, використання локалізованих агротехнологій та інше) відбувається підвищення врожайності й прибутковості цукрових буряків. Причому підвищення врожайності відбувається більшою мірою, ніж збільшення витрат на виробництво, в результаті собівартість одиниці продукції знижується.

Чим вища врожайність тим більше прибуток, але урожайність цукрових буряків підвищується також і при збільшенні посівної площі та зростанні витрат на виробництво. Дослідження показують, що чим вища врожайність тим нижча собівартість та збільшується чистий прибуток з 1 га цукрових буряків, а також підвищується рентабельність.

Економія витрат на виробництво цукрових буряків забезпечується за рахунок урахування конкретного підходу до кожного поля.

Висновки

На перспективу слід реформувати цю галузь з урахуванням досвіду країн Східної Європи. Насамперед, розробити ряд нормативно-правових актів, спрямованих на виконання вимог цього Закону. Квоту на виробництво й поставку цукру на внутрішній ринок слід виділяти лише тим підприємствам, які забезпечують оптимальну тривалість цукроваріння, мають стабільні площі для бурякосіяння та спроможні знизити витрати на виробництво цукру. Важливо, щоб сільськогосподарські товаровиробники підвищували врожайність цукрових буряків, існуючий рівень якої не в змозі забезпечити конкурентоспроможність цукру на зовнішньому ринку, де врожайність цієї культури коливається від 40,0 до 60,0т/га.

На наш погляд, для широкого застосування джерел цукроносної біосировини в Україні необхідно сформувати попит, а потім стимулювати збут. А це передбачає, щоб пальне рослинного походження було хоча б на 10% дешевше пального нафтового походження. Необхідні наявність техніки з двигунами, які адаптовані під пальне рослинного походження та створення розгалуженої мережі заправок.

Список використаних джерел

1. Макарчук О.Г. Світові та вітчизняні тенденції розвитку виробництва біопального // Економіка АПК. - 2008. - №7. - С.152-155.

2. С. Стасіневич. Практичний посібник аграрія. Агроексперт. Економічний аспект виробництва біоетанолу з цукрових буряків. 2009.- №7-8.- С. 96 - 98.

3. Панорама аграрного сектора України / Міністерство аграрної політики Укра-їни/За ред..Ю.Ф.Мельник.- 2008 - С.28.

4. Калетник Г.М. Розвиток ринку енергетичних культур для виробництва біоетанолу // АгроІнком. - 2008. - № 5 - 6. - С.10 - 15.

5. Калетник Г.М. Перспективи виробництва біоетанолу в Україні. Економіка АПК, 2008.

6. Ярчук М.М. Реструктуризація цукробурякового виробництва в Україні та підвищення його дохідності. Економіка АПК, 2008, №5. - С .59-61.

7. Тимчук В.М., Сало О.С. Збирання врожаю цукрових буряків в господарствах Харківської області в умовах 2005 року. Методичні рекомендації. Х.- 2005.- 14c.

8. Технологія вирощування зернових і технічних культур в умовах Лісостепу України. За ред. П.Т. Саблука, Д.І. Мазоренка, Г.Є Мазнєва. Вид. друге доповнене. К.: ННЦ «ІАЕ», 2008. - 718с.

Размещено на Allbest.ru