Вимоги тваринництва для організації повноцінної годівлі тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

годівля корова тваринний корм

Годівля тварин - це організація виробничого процесу, направлена на забезпечення життєвих потреб тварин у поживних, мінеральних і біологічно активних речовинах для одержання запланованого виробництва продукції високої якості.

Від рівня годівлі, вмісту в кормах поживних речовин, співвідношення між окремими елементами живлення залежать продуктивність і здоров'я тварини.

Успішне розв'язання завдань збільшення виробництва продукції тваринництва на основі значного підвищення продуктивності худоби і птиці вимагає впровадження заходів, спрямованих на забезпечення інтенсифікації тваринництва. Тварин необхідно якнайповніше забезпечити поживними і біологічно активними речовинами у необхідних кількостях та співвідношеннях.

Вимоги тваринництва для організації повноцінної годівлі тварин полягають у стабільності кормової бази та забезпечення тварин високоякісними кормами.

Традиційний раціон сільськогосподарських тварин включає різноманітні корми, які відрізняються за поживністю та фізико-механічними властивостями. Запроваджувати прогресивні технології у тваринництві дозволяють такі види кормів, як сіно, сінаж, силос, виготовлені за оптимальних фаз розвитку рослин, та приготовлені на їх основі повнораціонні кормові суміші, збагачені кормовими добавками, а також виробництво якісних комбікормів.

Впровадження прогресивних методів виробництва, зберігання і використання кормів є одним з основних резервів збільшення виробництва продукції тваринництва. При цьому, як і кожна складова системи годівлі сільськогосподарських тварин, повинні розглядатися як важливий економічний фактор виробництва продукції тваринництва, оскільки у структурі собівартості продукції частка кормів при виробництві молока становить не менше 50-55%, яловичини - 65-70%, свинини, яєць і м'яса птиці - 70-80%.

Останнім часом значно розширено норми годівлі тварин за кількістю показників нормування, що дає можливість найбільш повно задовольнити їх потребу в необхідних елементах живлення. Запроваджується нова система оцінки поживності кормів і раціонів за обмінною енергією, яка значно повніше розкриває доступність енергії для організму тварин.

Потреба останніх у поживних речовинах визначається рядом чинників: фізіологічним станом організму, рівнем продуктивності, видом кормів, технологією їх заготівлі й підготовки до згодовування, співвідношенням поживних речовин у раціоні, їх доступністю для засвоєння та використання. Повноцінна годівля впливає на розвиток, стан здоров'я сільськогосподарських тварин і одержання від них високоякісної продукції за мінімальних затрат праці. Отже, годівля - це найважливіший фактор, який забезпечує продуктивність, оплату корму за економічну ефективність тваринництва і являє собою організоване, контрольоване й регульоване людиною живлення тварин.

Наука про годівлю вивчає: хімічний склад, поживність і властивості кормів; потреби тварин у поживних речовинах залежно від їхнього виду, фізіологічного стану, рівня та характеру продуктивності; техніку годівлі.

Вплив годівлі на організм тварин

Із умов годівлі сільськогосподарських тварин живлення є найважливішим фактором функціональної і морфологічної мінливості. Його характер, діючи безпосередньо на системи, пов'язані із споживанням і використанням поживних речовин, у кінцевому підсумку спрямовано впливає на здоров'я, рівень продуктивності і якість продукції у тварин.

Тип годівлі тварин позначається на розвитку та функціях органів дихання та кровообігу: у бичків, вирощених на легко перетравних кормах, органи дихання і кровообігу внаслідок меншого травного навантаження мають меншу відносну масу.

Під впливом умов годівлі змінюється і будова тіла тварин. У молодняку великої рогатої худоби, вирощеному на об'ємних кормах, порівняно з тим, що одержував значну кількість концентрованих кормів, спостерігалися більша глибина і обхват грудей, обхват черева, довжина тулуба та ширина в маклаках.

Від характеру годівлі корів значною мірою залежить діяльність їх молочної залози, а також функція залоз внутрішньої секреції. Наприклад, нестача протеїну у раціоні спричиняє спершу зниження вмісту жиру в молоці, а потім - і зменшення надою.

За нестачі мінеральних речовин у кормі або при невідрегульованому співвідношенні , корова спочатку використовує на утворення молока мінеральні речовини з власного тіла, а вже потім в її організмі порушується кислотно - лужна рівновага, погіршується склад молока і зменшується надій.

На перших етапах приручення й одомашнення молочної худоби людина одержувала від корови за рік 400 - 600 кг молока. Нині річні надої на одну корову сягають у 10-15 разів більше. Звичайно, тут велику роль відіграла селекція тварин, але не менш важливе значення у цьому належить створенню належних умов годівлі.

Умови годівлі можуть сприяти вилікуванню або, навпаки, стати причиною специфічних захворювань, послаблення опору організму проти збудників різних хвороб. До специфічних хвороб, причиною яких є незадовільна годівля, відносять хвороби недостатнього живлення, що викликаються незабезпеченістю тварин життєво необхідними поживними речовинами і біологічно активними речовинами і часто супроводжуються порушеннями обміну речовин та відтворної здатності тварин, а також кормові отруєння. При інфекційних та інвазійних захворюваннях годівля відіграє роль потужного фактора, що забезпечує резистентність організму.

У кінцевому підсумку годівля тварин значною мірою зумовлює рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва, оскільки її собівартості на корми припадає 50-80%.

Схема зоотехнічного аналізу кормів

Корми, які використовують для годівлі сільськогосподарських тварин, є переважно продуктами рослинництва. Близько 85 хімічних елементів знаходиться як у рослинах, так і в організмі тварин. Понад 50 із них належать до постійних їх складових, що визначаються кількісно.

Вуглець, водень, кисень, азот є основними елементами, з яких утворюються органічні сполуки - білки, жири, вуглеводи. На ці 4 елементи припадає майже 95% елементного складу рослин і тіла тварин. Частка кальцію і фосфору станосить 3,5%, а решта елементів - 1,5%

Мінеральні елементи, залежно від їх вмісту в тілі тварин поділяють на макро- і мікроелементи. Середній елементний склад сухої речовини рослин і тіла тварин характеризується даними, які свідчать про певну аналогію за вмістом органогенних та мінеральних елементів у рослинах та тілі тварин (таб.1).

Таблица

Об'єкт	Вуглець	Кисень	Водень	Азот	Мінер. елементи
Рослини	45	42	6,5	1,5	5,0
Тіло тварини	63	14	9,5	5,0	8,5

Хімічні елементи входять до складу різних сполук, які для зручності при агрозоотехнічному аналізі об'єднують у певні групи речовин, подібних за хімічним складом або фізіологічною дією в організмі. Це - вода, мінеральні (сира зола), органічні та біологічно активні речовини. Аналіз кормів і хімічного складу тварин проводять за схемою, приведеною далі.

Рис.1. Схема зоотехнічного аналізу корму

Аналізуючи корми тваринного походження, із схеми виключають визначення сирої клітковини, оскільки в тілі тварини вона відсутня.

Першим етапом аналізу корму є визначення вмісту у ньому води і сухої речовини. У сухій речовині визначають органічні і неорганічні (зола) компоненти. Органічна речовина складається з азотистих і без азотистих речовин. Азотовмісні речовини об'єднані в групу під загальною назвою «сирий протеїн», який містить білки та інші азотисті речовини, що називаються амідами. До цієї групи сполук належать вільні амінокислоти, солі амонію, нітрати, нітрити тощо.

Методом зоотехнічного аналізу вміст речовини у кормі визначають разом з деякими домішками. Так, після спалювання корму до складу золи входять більше двох десятків макро- і мікроелементів, які нині визначаються окремо спектральним аналізом; при визначенні сирого жиру - нейтральний жир, жирні кислоти, фосфатити, смоли, віск, пігменти, жиророзчинні вітаміни (А, Д,Е,К) тощо; із клітковиною залишається частина зольних елементів, геміцелюлози, пектинових речовин, лігніну. Тому вказані сполуки у зоотехнічному аналізі називають сирими.

У зв'язку з підвищенням вимог до якості й повноцінності живлення тварин істотно збільшилась кількість показників, що характеризують хімічний склад кормів. Зокрема, у фракції сирого протеїну визначають вміст білків, у тому числі й легкорозчинних, амінокислот, нітратів тощо; у вуглеводному комплексі крім сирої клітковини визначають геміцелюлози, крохмаль, декстрини, різні цукри, лігнін та ін..; фракцію жиру аналізують за вмістом жирних кислот. У складі сирої золи визначають макро- та мікроелементи. Із біологічно активних речовин досліджують вміст каротину, вітамінів:А, Д, К, С, Е і групи В та інших речовин.

Вода. Серед неорганічних сполук живих організмів воді належить надзвичайна роль. Вона є середовищем, в якому відбуваються процеси обміну, аїї вміст у складі більшості живих організмів сягає 60-70%. Втрата тваринами до 10% води призводить до суттєвих порушень обміну речовин, 20-25% - до загибелі.

Вода бере участь у життєвих функціях: прийманні та перетравленні корму (гідролізу), всмоктуванні перетравлених поживних речовин, гормонів, вітамінів, розчинені і винесені продуктів життєдіяльності клітин, у реакціях обміну речовин, які відбуваються у водному середовищі, регуляції осматичного тиску; відіграє важливу роль у підтриманні сталої температури тіла та розподіл у ньому тепла.

У разі нестачі води втрачається апетит, погіршується перетравність і використання поживних речовин, зменшується жива маса, знижується продуктивність.

Кількість води в кормах визначають висушуванням наважки корму за температури 100-105*С до постійної маси. Різниця наважки корму до і після висушування складає кількість випаруваної води. Вміст води у кормах коливається в межах 5-95%. Чим менше в кормі води і більше сухої речовини, тим вища його поживність.

Потреба у питній воді залежить від виду, віку, вгодованості, способу утримування с/г тварин, сезону року, температури і вологості повітря, кількості атмосферних опадів, температури води.

Середньодобова потреба у воді з розрахунку на 1 кг сухої речовини корму за температури повітря 15-20*С становить,л.:

телята -7, свині - 6-8,

велика рогата худоба - - 4-6,

лактуючі тварини - на 1л молока - 0,87

коні - 2-3,

птиця -2-3,

вівці - 2-3

Мінеральні речовини (сира зола). Вміст неорганічних компонентів у кормі визначають спалюванням його наважки в муфельній печі за температури 500-550*С. При цьому згорають органічні сполуки, а залишок називають «сирою» золою. До складу золи входять мінеральні елементи. Вони хоча й не слугують джерелом енергії для організму тварин, вважаються незамінними речовинами, оскільки беруть участь в усіх фізіологічних процесах. Залежно від значення в живленні мінеральні речовини умовно поділяють на три групи: життєво необхідні, ймовірно необхідні та елементи з невизначеним значенням. Мінеральний склад кормів залежить від багатьох чинників: виду рослин, агротехніки їх вирощування, природно-географічних умов, складу грунтів, технології заготівлі, зберігання та підготовки до згодовування.

Встановлено, що перетравність і рівень засвоєння усіх поживних речовин корму в організмі тварин найвищі за вміст у сухій речовині корму 5-8% сирої золи.

Сирий протеїн. Азотвмісні речовини (сирий протеїн) представлені в кормах білками і амідами. Вміст сирого протеїну можна розрахувати множенням кількості азоту в речовині на коефіцієнт 6,25, оскільки білок містить в середньому 16% азоту. Елементний склад більшості протеїнів такий, %: вуглець - 51-53, водень - 6,5-7,3, азот - 15,5-18,0, кисень - 21,5-23,5, сірка - 0,5-2,0 і фосфор- до 1,55. Деякі білки містять кальцій, залізо, йод, мідь. Бром, марганець та інші елементи.

Структурними одиницями білкової молекули є амінокислоти. Відомо понад 80 амінокислот, з яких найдетальніше вивчені - 26.

Протеїни складають близько половини сухої речовини тіла тварини, а в сухій речовині деяких органів їх частка сягає 85%. Протеїн кормів використовується тваринами як субстрат для синтезу білків тіла і продукції.

Аміди - це група азотистих сполук, що не відносяться до білків, але містять азот: амінокислоти, аміди амінокислот, сечовина, солі амонію, нітрати, нітрити. Вміст азоту в амідах коливається від 7 до 21%. Вміст небілкових азотистих сполук в насінні становить не більше 12% сирого протеїну, в коренеплодах і бульбоплодах їх значно більше, в траві бобових - 20-25%. На аміди багаті рослини, зібрані в період посиленого росту, а також ті, що зазнали бродіння.

Сирий жир. Жири належать до групи ліпідів - високомолекулярних сполук, що не розчиняються в воді, але розчиняються в органічних розчинниках. За своєю хімічною природою жири являють собою тригліцериди насичених і ненасичених кислот.

Жир - основне джерело енергії в організмі тварини. Енергетична цінність одиниці маси жиру в 2,25 рази вища, ніж вуглеводів. При повторному згорянні 1 г жиру виділяє в середньому 39,7 кДж енергії. Він необхідний для нормальної роботи деяких залоз, що забезпечують травлення. У ньому розчиняються вітаміни А,Д,Е,К. жир бере участь у терморегуляції та обміні речовин, надає еластичності шкірі, захищає внутрішні органи від механічних пошкоджень.

Рослинні жири через високий вміст олеїнової, лінолевої, лінелонової жирних кислот характеризуються високим йонним числом та рідкою консистенцією.

Найбільше жиру містять: насіння олійних культур - 30-50%, макуха - 7-10%, зерно вівса і кукурудзи - 5-8%, жита і пшениці - 1-2, найменше - коренеплоди - 0,1-0,2, зелені корми - 0,2-0,8, сіно - 2-2,5, солома - 1,5-2%. За тривалого зберігання жири окислюються і гіркнуть.

У випадку надлишкового надходження поживних речовин до організму тварин, вони використовуються на синтез резервного жиру. При цьому енергія спожитого жиру трансформується в енергію резервного на 91%, без азотистих екстрактивних речовин - на 81%, протеїну - на 54%. Якість жиру, який відкладається про запас, залежить від якості жиру корму.

Сира клітковина - це частина рослинного корму, що залишається після послідовного кипятіння його наважки в слабких розчинах кислот і лугів з наступним промиванням водою, спиртом і ефіром та висушуванням. Це головний полісахарид рослинних кормів. З неї побудовані клітинні оболонки стебла і листя рослин, що зумовлюють їхню міцність, вона є основною складовою частиною грубих кормів. До складу сирої клітковини входить целюлоза та інкрустуючи речовини (лігвін, кутин, суберин), а також частина геміцелюлоз, пектинових речовин тощо.

Найбільше клітковини міститься в соломі - 35-45%, полові - 30-35%, сіні - 22-30, сінажі та силосі - 6-20%. Небагато її у зеленій траві - 5-10%, зерні злаків - 1-4%.

Без азотисті екстрактивні речовини - це усі без азотисті речовини корму, крім ліпідів та клітковини, а також органічні кислоти. Вміст БЕР визначають за формулою:

100% - % води - % протеїну - % жиру - % клітковини - % золи.

Основними складовими їх є цукри, крохмаль, інулін, глікоген, частина пектинових речовин і геміцелюлоз, камеді та органічні кислоти.

Корми мають різний вміст БЕР: зерно злаків - 57-75%, бобових - 26-53, сіно - 30-46, борошно травяне - 27-48, солома - 28-42, макуха - 22-35, сінаж - 15-26, силос - 10-13, трава злаків - 5-19, бобових - 7-14, коренеплоди - 6-20%.Крохмаль у рослинах може нагромаджуватися у значних кількостях (70-80% від сухої речовини). Мало його в стеблах і листі - до 2%.

Вітаміни. До органічної речовини кормів поряд з азотистими і без азотистими речовинами входять вітаміни, ферменти, гормоноподібні та анти поживні речовини, які відіграють значну роль в оцінці поживності кормів. У рослинах, особливо зелених, виявлено провітаміни вітамінів А - каротин і Д-ергостерин. Порівняно багато в рослинних кормах вітамінів групи В.

Годівля корів

Одержання високих надоїв, добре розвинутого повноцінного приплоду, збереження здоровя та відтворної здатності корів залежить від організації їх годівлі у сухостійний період. Недостатня за рівнем та повноцінністю годівля тільних сухостійних корів у цей період є основною причиною неблагополучних отелень, народження кволих телят, що негативно спливає на їх ріст і розвиток після народження, низької молочної продуктивності тварин у наступну лактацію та порушення відтворної здатності останніх.

Повноцінна годівля корів у сухостійний період сприятливо впливає на склад молозива після отелення, що має досить важливе значення у профілактиці шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят.

Перед отеленням корови і нетелі повинні бути добре відгодовані, а в організмі мати достатню кількість протеїну, жиру, мінеральних елементів та вітамінів, відкладених як резервні речовини. Після отелення у перші 2-3 місяці вони використовуються тваринами, особливо високопродуктивними, як резерв енергії і поживних речовин для покриття витрат на синтез молока, оскільки у цей період корови споживають кормів менше, ніж потрібно для витрат, пов'язаних з його утворенням. Корови у перші місяці лактації втрачають 8-10% живої маси, а втрата 1 кг живої маси забезпечує підвищення надою до 10-15 кг і більше.

Достатність енергетичного живлення корів у сухостійний період можна оцінювати за приростом їх живої маси, який у середньому повинен складати 800-1000 г за добу або 50-60 кг за період залежно від вгодованості. Годівлю тільних корів і нетелей необхідно планувати таким чином, щоб створення резервів органічних речовин в організмі відбувалось не в останні два місяці перед отеленням, а протягом другої половини тільності. Тоді в останній місяць годівля тварин може бути помірною. Як уже зазначалося, надмірна годівля здатна викликати інтенсивний ріст плода та спонукати цим важкі отелення.

Добова потреба тільних сухостійних корів в енергії, поживних і біологічно активних речовинах залежить від живої маси і планового надою за очікувану лактацію. Для продовження росту молодих корів і підвищення вгодованості за нижче середньої рекомендовані норми необхідно підвищувати на 1-2к.од. і на кожну з них збільшити потребу в окремих поживних речовинах.

Потреба сухостійних корів на 100 кг живої маси становить 2,1-2,4 кг сухої речовини з концентрацією енергії 0,7 к.од. обмінної енергії при плановому надої 3000 кг молока за рік і 0,95 к.од. при плановому надої 6000кг. У разі іншого планового надою концентрацію енергії у сухій речовині розраховують, виходячи із норми енергії та сухої речовини на одну голову за добу.

Оптимальний рівень протеїну для тільних корів у сухостійний період на 1 к.од. складає 110г перетравного або 170 г сирого.

Концентрація перетравного протеїну у сухій речовині залежно від планової продуктивності коливається від 7,7% до 10,5%, сирого - відповідно 12-16%. Цукро-протеїнове відношення нормують у межах 0,8-1,2:1, а співвідношення крохмалю і цукру - 1,1-1,3:1. Оптимальною концентрацією сирої клітковини у сухій речовині раціону - 20-25, сирого жиру - 3,0-4,0%. Для нормального розвитку плода та нагромадження у тілі сухостійних корів необхідної кількості мінеральних елементів тварин необхідно забезпечувати достатньою кількістю мінеральних речовин. Кальцію - 9-10г, фосфору - 5,5-6,0г, приїх відношенні 1,5-1,8:1, магнію - 1,8-2,4 і сірки - 2,2-2,7г. обов'язкове введення в раціон кухонної солі - по6 г на 1 к.од.

Нетелей годують за нормами залежно від місяця тільності і передбачуваної продуктивності. Норму годівлі визначають за живою масою телиць аналогічної маси і віку з необхідною добавкою на тільність. Потребу в енергії можна розрахувати за живою масою і добовим приростом, користуючись формулою:

Х = ЖМ х 1,2 + Пр х 4,0

де Х - добова потреба в кормових одиницях, ЖМ - жива маса, ц., Пр добовий приріст, кг.

Кращими кормами для тільних сухостійних корів і нетелей є високоякісне сіно, силос, сінаж, коренеплоди та якісна трава та концентровані корми. У літній період основу раціонів сухостійних корів повинні складати зелені корми. Добове споживання зелених кормів складає 40-50 кг. На основі прийнятих деталізованих норм годівлі складають добові раціони залежно від живої маси, планової продуктивності та фізіологічного стану тварин. Годують сухостійних тварин і нетелей 2-3 рази на джобу.

Переводять із зимової до літньої годівлі поступово. Різкий перехід із зимових раціонів, багатих на клітчатку, на раціони з молодої трави, яка бідна на неї, викликає розлад травлення і порушення нормального стану тільності. Тому протягом першого тижня корів і нетелей перед виходом на пасовище або згодовуванням трави із годівниць підгодовують сіном, сінажем, силосом.

Годують тільних корів у сухостійний період кількома способами:

1. Рівномірно, за виключенням кількох днів після запуску і перед отеленням, коли з раціонів вилучають молокогінні корми - соковиті та концентровані.

2. Диференційовано. У перші 10 діб після запуску корови повинні одержувати близько 80% від середньодобової норми, у другу і п'яту декади - 100, третю і четверту - 120 та в шосту декаду 70-80% середньодобової норми.

3. Високий енергетичний рівень годівлі за 2 тижні перед отеленням за рахунок даванки 5-6 кг концкормів і введення у раціон тих же самих кормів, які тварина отримуватиме після отелення та під час роздоювання.

Годівля дійних корів. Зразу після отелення виділяють короткий відновний період, тривалістю 10-15 діб. Корів і первісток через годину після отелення напувають теплою підсоленою водою. На 10 л води додають 0,5-1,0 кг пшеничних висівок або вівсянки, 100-150г кухонної солі, а також згодовують високоякісне сіно вволю. На другу і третю добу до сіна додають 1,0-1,5 кг концентрованих кормів. З четвертого дня у раціон поступово вводять соковиті чи зелені корма і збільшують кількість концентрованих кормів так, щоб на 10-15 добу після отелення тварина одержувала повну норму відповідно до рівня молочної продуктивності. Доведено, що на перші 100 днів лактації припадає 40-45% річного надою. У цей період тварини найбільшою мірою реагують на повноцінну годівлю зростання надоїв.

На період роздоювання складають раціони з обов'язковим авансуванням по 2-3к.од. на добу або для визначення норми добовий надій приймають на 4-6 кг молока вищим від фактичного. Годівлю авансують доти, доки підвищується надій. Максимальні добові надої частіше бувають у кінці першого - третього місяця лактації, а у високопродуктивних тварин навіть пізніше. Для первісток, крім авансування, додають 1-2к.од. на ріст. Для високопродуктивних корів у перші 2-3 місяці лактації доцільно застосовувати концентрат ний тип годівлі.

При годівлі новотільних корів слід контролювати рівень протеїну в раціонах та його якість. Оптимальний рівень небілкового азоту не повинен перевищувати 15, а легкорозчинні фракції білка- 40-45%. Надлишок протеїну в цей період значно погіршує відтворну здатність корів.

Після роздоювання корів до максимальної продуктивності починається другий період - середина лактації тривалістю 100-120 діб. У цей період годівля має бути організована так, щоб досягнута продуктивність утрималась якнайдовше без помітного зниження. Щоб запобігти зниження удою, корми, які згодовували для авансування при роздоюванні, виводять з раціону поступово протягом 10-15 діб. За цей час вміст концкормів у раціоні доводять до 200-300г на 1 кг молока і одночасно збільшують рівень об'ємистих кормів.

В останній період лактації, який починається з кінця п'ятого місяця тільності і триває 8-10 тижнів, годівля корів має сприяти відновленню запасів поживних і біологічно активних речовин в організмі та позитивно впливати на ріст і розвиток плода. Тому в заключну стадію лактації тваринам бажано згодовувати раціони об'ємистого і мало концентрованого типів, основу яких складають якісне сіно, сінаж і силос у поєднанні з невеликою кількістю коренеплодів і концкормів, а влітку - якісна трава.

У кінці заключного періоду за 60 днів до наступного отелення корів запускають. При запуску у раціоні зменшують даванки соковитих і концентрованих кормів, а також скорочують кількість доїнь: переходять з триразового на дворазове, одноразове, а потім через день, через два дні і за відсутністю молока у вим'ї запуск закінчується.

Визначення продуктивної дії кормів за балансом азоту, вуглецю та енергії

Баланс азоту слугує індикатором обміну протеїну в організмі і за його балансом визначають ефективність використання азотистих речовин корму. Щоб скласти баланс азоту, треба знати кількість спожитого з кормом та виділеного з калом та сечею , продукцією:

N_корму = N_сечі + N_калу + N_{приросту} + N_{продукції} . Звідси :

Nприросту= Nкорму - N калу - Nсечі - Nпродукції

Баланс азоту в організмі залежить від фізіологічного стану і характеру годівлі. Він може бути позитивним, відємним і нульовим. Позитивним баланс азоту притаманний передусім ростучим і відгодівельним тваринам за достатнього забезпечення їх протеїном.

У разі нульового балансу азоту білок у тілі не відкладається, а весь протеїн використовується тільки для підтримання життя тварин, поновлення зношених тканин і утворення продукції.

Негативний баланс азоту спостерігається за нестачі протеїну в раціоні та у лактуючих тварин після родів. У цьому випадку руйнуються білки власного тіла і втрачається маса.

Баланс вуглецю. Індикатором обміну органічних речовин поряд з азотом вважається вуглець, за балансом якого визначають рівень використання твариною органічних речовин корму та резервування жиру. Він входить до складу білків, жирів і вуглеводів та тісно пов'язаний з їх обміном.

Баланс вуглецю у тварин визначають в спеціальних герметичних камерах для обліку виділених газів.

С корму = С калу + С сечі + С газів + С виділеної продукції + С приросту

С приросту = С корму - С калу - С сечі - С газів - С виділеної продукції

Баланс буває позитивним, негативним та нульовим. Тварину поміщають у респіраційну камеру закритого або відкритого типу.

У респіративній камері закритого типу повітря постійно пропускається через систему поглиначів: розчин лугу, розчин сірчаної кислоти і знову повертається у камеру. Використаний твариною кисень поповнюється з балона і обліковується. Кількість виділеного твариною діоксину вуглецю визначають за кількістю нейтралізованого лугу та за складом повітря у камері на початку і в кінці досліду. Таким чином, за величиною утриманого в тілі вуглецю та азоту можна визначити кількість білку та жиру, що синтезувались в організмі.

Баланс енергії. Енергія, зарезервована в органічних речовинах і виділена при їх розпаді в організмі, витрачається на синтез специфічних сполук і процеси життєдіяльності. Тому рівень матеріальних змін в організмі можна визначити за балансом енергії:

Е корму = Е калу + Е сечі + Е метану + С теплоти + Е продукції

Рівень надходження енергії до організму тварини(валова енергія) визначається кількістю спожитого корму та концентрацією у ньому енергії.

Вміст перетравної енергії визначають у прямих дослідах на тваринах за різницею між валовою енергією корму та енергією калу, а непрямим методом - за кількістю перетравлених поживних речовин та їхнім тепловим коефіцієнтом.

У тварин відбуваються витрати енергії, пов'язані з процесами життєдіяльності організму, роботою серцево-судинної, дихальної, сечовидільної, нервової та інших систем. Та кількість енергії, яка вивільняється і втрачається у тепловій формі, забезпечуючи процеси життєдіяльності організму, називається підтримуючою.

Інша частка енергії, пов'язана з пережовуванням корму, перетравлюванням, всмоктуванням і транспортуванням поживних речовин, синтезом різних сполук і продукції в організмі теж перетворюється у тепло, яке називають теплоприрощеним. Ці дві форми тепла, що утворюються в організмі тварини, складають загальну теплопродукцію.

За балансом азоту і вуглецю визначають кількість синтезованого в організмі білка і жиру, а на їхній основі - кількість чистої енергії приросту. В 1г білка у середньому міститься 23,86кДж, в 1г жиру - 39,77 кДж енергії. Визначають синтез білка і жиру в організмі таким чином: за кількістю відкладеного азоту розраховують кількість білка, а потім вміст у ньому вуглецю, а за залишком вуглецю між відкладеним у тілі його в синтезованому білку - кількість жиру. Оскільки енергія вважається одним з основних показників поживності раціонів і потреби тварин, за її дефіциту знижується продуктивність та порушується життєдіяльність тварин.

Задача. Розрахувати потребу кормах загального поголів'я худоби 800 голів при річній молочній продуктивності 5000 кг.

Загально-прийнята структура стада молочного напрямку в % при простому відтворенні:

Корови - 45% 800х45:100= 360

Нетелі - 15% 800х15:100=120

Телиці 1-2 роки - 18% 800х18:100=144

Телиці до 1 року - 22% 800х22:100=176

Довідкові дані

Річна потреба в енергії корів при річному надої 5000 кг - 51,00 к.од., ц.

Таблиця. Потреба в енергії молодняку

Вікова група	Кормових одиниць, ц.
Нетелі	23,40
Телиці 1-2 роки	18,18
Телята до 1 року	11,97

Таблиця. Структура кормової бази% в залежності від рівня продуктивності корів

Групи кормів	Річна продуктивність корів, 5000 кг
Солома	2
Сіно	6
Сінаж	6
Силос	16
Коренеплоди	9
Зелені корми	26
Концентровані корми	35

Урожайність кормових культур (ц. з 1 га в натурі)

Сіно багаторічних трав - 40

Сіно однорічних трав - 30

Силос кукурудзяний - 250

Буряк кормовий - 300

Кукурудза на з/к - 180

Багаторічні трави - 200

Зернофуражні в середньому - 30

Таблиця. Потреба в кормових одиницях

	Голів	На 1 гол. на рік,ц.	На все поголів'я, ц.
Корови	360	51	18360
Нетелі	120	23,40	2808
Телиці до 1-2 рок	144	18,18	2617,92
Телиці до 1 року	176	11,97	2106,72
Всього	800		25892,64

Таблиця. Потреба в окремих кормах згідно структури

Корми	Структура, %	Всього к.од.,ц.	Ц к.од.в 1ц.корму	Кормів в натурі	Страх. Фонд 15%	Загальна потреба
Разом	100	258992,64	-	-	-	-
Солома ячнева	2	518	0,34	1524	229	1753
Сіно	6	1554	0,5	3108	466	3574
Сінаж	6	1554	0,35	4440	666	5106
Силос	16	4143	0,20	829	124	953
Буряки	9	2330	0,13	4145	622	4767
Зелені корми	26	6732	0,20	33660	-	33660
концентровані	35	9063	1,00	9063	1360	10423

Розрахувати потребу в земельних площах для виробництва основних кормів за формою:

Таблиця. Потреба в земельних площах для вирощування кормів

Корми	Загальна потреба, ц	Урожайність, ц/га	Земельна площа, га
Сіно багаторічних трав (70%)	2501,8	40	62,545
Сіно однорічних трав (30%)	1072,2	30	35,74
Сінаж люцерновий	5106	150	34,04
Силос кукурудзяний	953	250	3,812
Коренеплоди	4767	300	15,89
Зелені корми: Кукурудза (30%)	10098	180	56,1
Багаторічні трави (50%)	16830	200	84,15
Однорічні трави (20%)	6732	150	44,88
Зернофураж	10423	30	347,434
Всього	-	-	684,591

Висновок

Годівля с/г тварин э однією з найважливіших складових зоотехнічної науки, яка розробляє теоретичні основи, методи й технологічні прийоми забезпечення раціонального живлення, що сприяє нормальному росту і розвитку, досягнення генетично зумовленого рівня продуктивності тварин та необхідної якості продукції, добре здоров'я й високу відтворну здатність за економічного витрачення кормів. Своє конкретне втілення вона знаходить у розробці науково обґрунтованих норм і систем годівлі тварин, технології заготівлі та підготовки кормів до згодовування з використанням балансуючих добавок і біологічно активних речовин, що забезпечує максимальний вихід високоякісної продукції одиниці земельної площі.

Викорисана література

1. І.І.Ібатулін. годівля сільськогосподарських тварин.- Вінниця:Нова книга, 2007,616с.

2. Кандиба В.М., Іванченко М.М., Бондарєв О.І. Оцінка поживності кормів // навчальний посібник і робочий зошит. Харків.ХДЗВА.-2003

3. Кандиба В.М., Іванченко М.М., Бондарєв О.І. Корми // навчальний посібник і робочий зошит. Харків.ХДЗВА.-2003

4. Нормы и рационы кормления с/х животных. Справочное пособие/ А.П.Калашников, Н.И.Клейменов.- М.:Агропромиздат, 1985

Размещено на Allbest.ru