Інтегрована система захисту цукрового буряку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Інтегрована система захисту цукрового буряку»

Вступ

Інтенсивна технологія вирощування цукрових буряків основана на інтегрованій системі захисту рослин, яка включає профілактичні заходи, агротехнічні, біологічні і хімічні методи боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами. Хімічним методам боротьби при цьому відводиться допоміжна роль.

Пріоритетність профілактичних заходів, агротехнічних і біологічних методів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами зумовлюється насамперед екологічними обставинами, дороговизною застосування пестицидів і недостатньою їх ефективністю.

Забруднення навколишнього середовища - загальнонародна проблема. Від 60 до 90% пестицидів, які застосовують, потрапляють у ґрунт, повітря, водойми. Всі пестициди належать до отрути широкої дії. Вони уражують не тільки об'єкт знищення, а й всі живі організми, знижують врожайність культурних рослин.

Поява нових пестицидів випереджує розвиток знань про біологічну дію цих препаратів на організм людини. Практично немає можливості передбачити всі можливі наслідки застосування і тривалість післядії численних пестицидів. Стійкі гербіциди, які повільно розкладаються, можуть нагромаджуватись і багаторазово концентруватися в ґрунті і рослинах, а потім у тілі тварин і людей.

Водночас без застосування пестицидів при вирощуванні цукрових буряків та інших культур у найближчому майбутньому обійтися неможливо, бо втрати врожаю від бур'янів, шкідників і хвороб величезні. Тому основним завданням є необхідність грамотно застосовувати хімічні методи боротьби в поєднанні з агротехнічними і біологічними. Одночасно необхідно створювати сприятливі умови для мікробіологічного самоочищення ґрунту від пестицидів.

Проведення заходів по захисту рослин забезпечується в першу чергу наявністю висококваліфікованих агрономів з захисту рослин.

Головним завданням курсової роботи є виховання у студента вміння самостійно та обґрунтовано розробляти технологічно обґрунтовані системи захисту окремих сільськогосподарських культур від шкідливих організмів на основі знань з курсів ентомології, фітопатології, землеробства та фітофармакології. Курсова робота передбачає глибоке вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури, дозволяє виявити ступінь засвоєння студентами теоретичних основ дисциплін, які вивчаються на агрономічному факультеті, а також вирішувати практичні завдання по розробці заходів боротьби з шкідливими організмами.

Виконання курсової роботи передбачає:

- засвоєння певного мінімуму довідкової та періодичної літератури та вміння нею користуватися;

- розробку системи заходів захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів;

- вміння проводити заходи по захисту рослин з використанням різних методів захисту рослин;

- правильний підбір технологічно, економічно ефективних та екологічно безпечних пестицидів для інтегрованих систем захисту рослин.

1. Морфологічні та біологічні особливості цукрового буряка

Цукрові буряки відрізняються від більшості польових культур особливостями росту і розвитку. Для розробки ефективних заходів з захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів необхідно знати морфологічні та біологічні особливості культури.

За даними Глеваського І.В. [1] цукровий буряк має наступні морфологічні та біологічні особливості:

Формування і будова листків.

В основі сім'ядолей розміщується сформована точка росту стебла - брунька. В результаті ділення клітин точки росту виникають меристематичні горбочки, кожний з яких є зачатком листка. Листкові горбочки виникають протягом вегетаційного періоду, тому утворення листя у цукрових буряків є безперервним процесом, Залежно від сортових особливостей, умов живлення, стану рослин за вегетаційний період (150-170 днів) на одній рослині утворюється в середньому 50-60 листків, іноді до 90 і більше.

Перша пара справжніх листків у польових умовах і при оптимальному наростанні температур навесні починає розвиватися звичайно через 18-20 днів після сівби або через 10 днів після появи на поверхні ґрунту сім'ядолей. Кожний наступний листок утворюється в середньому через 2 дні. Листки першого десятка з'являються в середньому через 2,5 дні. При цьому перші чотири листки з'являються швидше один після одного, практично парами, звідки і назви фаз розвитку рослин (перша пара справжніх листків, друга та ін.). З підвищенням середньодобової температури процес утворення листків посилюється. Листки другого десятка з'являються через 1,5 дні, третього - через 2, інші - через 2,5 дні.

Формула утворення листків - 5/13 (на кожних п'яти обертах спіралі розміщується 13 листків). Утворення листків у буряків відбувається в 4,5 циклу і більше. Знаючи цю формулу, можна легко орієнтуватися при визначенні ярусів листків.

Морфологія листка. Кожний листок складається з пластинки і черешка. За формою пластинки перших 6-8 листків розетки лопатоподібні з тупою верхівкою і клиновидною основою, найбільшою шириною посередині пластинки. Форма пластинки листків другого десятка змінюється. Вона стає широко яйцевидною, найбільша ширина - біля основи. Основа з клиновидної стає серцевидною. Найбільш бажаною є продовгувато-округла форма листка з добре помітними жилками.

Листки у цукрових буряків звичайно гофровані. Це свідчить про те, що ріст жилок листка закінчується раніше, ніж клітин паренхімної тканини. Це сприяє збільшенню поверхні листкової пластинки. У листків першого десятка гофрованості звичайно немає, а у тих, що утворилися наприкінці вегетації, вона виражена слабо. У три-і тетраплоїдних буряків округла форма пластинки з сильно вираженою гофрованністю. Урожайні сорти більш схильні розвивати гофроване листя, цукристі - гладке.

Стан поверхні листків залежить не лише від сортових особливостей, а й від умов вирощування. Посилене зволоження і живлення сприяють розвитку гофрованих листків. Нестача поживних речовин і вологи, загущене розміщення рослин у рядку призводить до листків з гладкою поверхнею пластинки.

Інтенсивність забарвлення листків залежить від вмісту в них хлорофілу і змінюється протягом вегетаційного періоду. Молоді листки мають салатно-зелений колір, з віком він змінюється від світло - до темно-зеленого. Пора відмиранні листя стає жовто-сіро-зеленим. Середні листки характеризуються найбільш інтенсивним забарвленням, у таких листках процес асиміляції відбувається інтенсивніше. Умови живлення і зволоження також впливають на інтенсивність забарвлення листків.

Блиск і матовість характеризують стан листка. Яскраво виражений блиск, зумовлений сильним тургором, властивий молодим листкам. При старінні блиск поступово втрачається і поверхня листка стає матовою.

Ріст та будова кореневої системи.

Ріст кореневої системи починається з активної діяльності верхівки зародкового корінчика. В ґрунті кінчик корінця потрапляє у незвичне для нього середовище. Залежно від умов середовища (вологість, наявність поживних речовин, аерація) поділ клітин меристематичної верхівки може бути більш або менш інтенсивним, що пов'язане з ростом і заглибленням зародкового корінця в ґрунт.

Дерматоген, який покриває циліндричну частину корінця, перетворюється в поверхневу частину корінця з кореневими волосками. Зона кореневих волосків починається на відстані кількох міліметрів від верхівки корінця. Кореневі волоски являють собою трубчасті вирости клітин шкірки і є органами вбирання води і мінеральних солей. Крім того, вони закріплюють корінь зародка в ґрунті. На рівні зони кореня з кореневими волосками меристсматичні клітини перетворюються в судини і ситовидні трубки, а прокамбій - в діючий провідний пучок.

Розрізняють первинні і вторинні бічні корінці. Первинні бічні корінці утворюються в проростку з клітин перициклу, розміщених проти первинної ксилеми. Ці клітини випинають в цьому місці ендодерму І оформляються в меристематичну верхівку бокового корінця.

Вторинні бічні корінці утворюються в процесі росту коренеплоду по довжині головного кореня і на коренеплоді у вигляді 2 поздовжніх ортостіх. Вони формуються з периферичної ембріональної тканини, яка розміщується під корковою тканиною. Тут же розміщуються і нові меристематичні кільця. Частина меристеметичної тканини перетворюється у верхівку бічного корінчика. В результаті поділу клітин ця верхівка дає початок тілу вторинного бічного корінця, де відбувається диференціація провідних елементів.

Вторинні бічні корені з'єднані з різними кільцями пусків. Тому вони мають дуже велике значення для живлення буряків у процесі вегетації. Від бічних коренів залежить надходження мінеральних речовин у молоді зовнішні тканини і в старі зони коренеплоду.

З початком проростання насіння в ґрунті головний центральний корінь інтенсивно заглиблюється в ґрунт. У фазі вилочки коренева система досягає глибини 15 - 20 см, у фазі трьох пар справжніх листків 60-70 см. У подальшому центральний корінь росте з інтенсивністю від 1,5 - до 3 см за добу. Ріст кореня триває протягом вегетаційного періоду. У розвиненої рослини він проникає на глибину понад 2 м, зрідка глибина проникання кореня в ґрунт досягає 5-6 м.

Бічні корінчики з густою сіткою волосків на кінцях виникають на власне корені, а при глибокому загортанні насіння і на гіпокотилі з двох протилежних боків по ортостихах у площині розміщення сім'ядоль і первинної кенлеми. В цій же площині потім розтріскується первинна кора під час линьки кореня, яка настає звичайно у фазі 2-3 пар справжніх листків.

Незважаючи на значний розвиток кореневої системі: в ґрунті маса її порівняно з іншими частинами рослин невелика. Так, на коренеплід припадає в середньому близько 60% маси рослини, на листки - 30, а на корені - 10%.

За нормальних умов вегетації цикл індивідуального розвитку (період від проростання зародка до утворення нового насіння) цукрових буряків відбувається протягом двох вегетаційних періодів. У першому вегетаційному періоді утворюється потовщений корінь (коренеплід) з прикореневою розеткою листків, а в другому - на рослині виникають квітконосні пагони, настає цвітіння і плодоутворення. Саме тому цукрові буряки належать до дворічних рослин. Однак коренеплід цукрових буряків залишається в життєдіяльному стані і може формувати плодоносні пагони не лише на другому році, а й у наступні 6-7 років і пізніше. Не всі закладені в головці коренеплоду бруньки починають рости на другому році. Частина їх залишається в сплячому стані протягом кількох років життя. Цю властивість використовують в селекції і при безвисадковому насінництві.

Утворення на рослині цукрових буряків на першому році життя квітконосних пагонів називається цвітушністю. Цвітушність у першій половині вегетаційного періоду називають ранньою, а в другій - пізньою.

Рослини, які не утворюють на другому році життя квітконосних пагонів, називаються упрямцями.

Цвітушні рослини формуються під впливом факторів внутрішнього (генетичного, фізіологічного) і зовнішнього (навколишні умови) середовища.

Генетичні задатки до цвітушності реалізуються під впливом зміни водного і особливо температурного і світлового режимів. Масова поява цвітушності спостерігається в вологі роки. Схильність до прискореного утворення квітконосних пагонів при низьких температурах пов'язують з південним походженням культурних форм буряків. При низьких температурах (до 5°С) і високій вологості ґрунту в проростках нагромаджуються продукти розкладу, які впливають на швидкість розвитку рослин. Затримка вегетації внаслідок засухи і наступне сильне зволоження також сприяють масовій появі цвітушності.

Крім температури і умов зволоження ґрунту на збільшення кількості цвітушних рослин впливають одностороннє азотне живлення, зменшення густоти насадження рослин, освітлення та інші фактори. Особливо прискорює розвиток рослин буряків дія зазначених факторів на сформований проросток і в більш пізній період.

Найбільш ефективним способом зменшення цвітушності в посівах цукрових буряків є використання стійких до неї сортів.

Утворення масивної паренхіми в коренях пов'язане із здатністю їх рости в товщину. Ця особливість коренів лежить в основі назви коренеплодів. У агрономічній практиці коренеплодами називають трав'янисті рослини різних ботанічних родин, у яких верхня частина головного кореня разом з його шийкою (гіпокотілем) і головкою (епікотилем) є єдиним тілом, здатним потовщуватися в результаті посиленого утворення провідних і запасальних тканин.

Слід зазначити, що «коренеплід» не наукова назва, а практична, оскільки в ній поєднуються різні ботанічні поняття - «корінь» і «плід». Проте він є стандартним терміном і свідчить, про яку частину кореня йдеться, її специфіку і практичну цінність.

Етапи органогенезу.

У процесі індивідуального росту і розвитку цукрових буряків розрізняють етапи, фази і міжфазні періоди. Вони пов'язані з органоутворювальними процесами, формуванням показників продуктивності і специфічними вимогами рослин до умов середовища. Знання закономірностей їхнього проходження необхідно враховувати при здійсненні біологічного контролю протягом вегетації і цілеспрямованого впливу на врожайність.

Закономірності росту цукрових буряків важко зобразити математичною формулою, оскільки фактори росту і їхня взаємодія постійно змінюються і поки що немає способів достовірного визначення їхнього кількісного значення. Однак для розроблення раціональних агротехнічних заходів на практиці необхідно узагальнити типові явища у процесі росту і розвитку цукрових буряків з метою прогнозування строків настання фаз і міжфазних періодів росту залежно від природно-кліматичних, погодних і агротехнічних умов.

Гоменюк В.О. [2] розрізняє 12 етапів органогенезу в індивідуальному розвитку цукрових буряків.

І етап характеризується наявністю недиференційованого конуса наростання у вигляді відносно плоского горбка між двома сім'ядолями. Тривалість етапу залежить від температури і вологості ґрунту. Після утворення зачатків справжніх листків (у середньому через 5- 7 днів після сходів) настає II етап.

На II етапі рослини перебувають до кінця першого вегетаційного періоду. Основа конуса наростання дуже розширюється і перетворюється на головку коренеплоду. Міжвузля не ростуть, тому листки розміщуються дуже зближено. У пазухах окремих розеточних листків закладаються конуси наростання другого порядку, зачатки майбутніх квітконосних пагонів. Коренеплід починає формуватися з другої половини літа, коли асиміляційний апарат достатньо розвинений.

У більшості районів країни III етап проходить у період зберігання коренеплодів у другій половині зими. Спочатку збільшується конус наростання і він витягується, а потім сегментується зачаткова вісь суцвіття. Основною умовою проходження фази є вплив знижених температур протягом 60 і більше днів. Вплив низьких температур на рослину в польових умовах скорочує тривалість III етапу до 5-10 днів (явище цвітушності).

IV етап росту і розвитку настає в період зберігання наприкінці лютого - на початку березня.: У пазухах зачаткових прилистників формуються лопаті суцвіття і починають розвиватися пагони першого порядку. Докінця етапу на лопатях суцвіття утворюються квітконосні горбки.

V етап починається після садіння коренеплодів і нерідко спостерігається наприкінці періоду зберігання. Відбувається диференціація квіткових бугорків, виникають зачатки тичинок і маточки, потім закладається оплодень, але він не закриває пуп'янка.

На VI етапі з археспоріальних клітин у пиляках утворюються тетради, з яких розвиваються мікроспори. Квітконосний пагін росте посилено, а суцвіття - повільно (не виходять з покривних листків). Конуси наростання другого порядку на другому році життя рослини швидко проходять три перших етапи органогенезу і виростають майже такі самі, як головний конус, що видно по галуженню квітконосного пагона. За сприятливих для росту умов на головках коренеплодів розвиваються сплячі бруньки і формуються додаткові квітконосні пагони.

VII етап характеризується посиленим ростом усіх частин квітконосного пагона, суцвіття і квітки.

На VIII етапі суцвіття і квітки досягають остаточних розмірів і форми. У пиляках дозрівають пилкові зерна. Висота квітконосних пагонів 80-150 см.

IX етап - цвітіння і запліднення.

X-XII етапи характеризуються формуванням плодів, розвитком і дозріванням у них насіння.

В онтогенезі, крім етапів, розрізняють фази і міжфазні періоди росту і розвитку рослин.

Етапи органогенезу і фази росту і розвитку рослин цукрових буряків проходять протягом порівняно тривалого періоду. Ефективність догляду за посівами при інтенсивній технології вирощування залежить від строків його виконання, а вони - від розвитку рослин цукрових буряків, стану ґрунту, фази розвитку шкідників і хвороб.

У зв'язку з цим доцільне виділення міжфазних періодів, які характеризують більш докладно проростання насіння в ґрунті і ріст рослин від появи сім'ядолей до збирання врожаю. З практичної точки зору важливо, щоб міжфазні періоди відповідали чітко вираженим морфологічним ознакам рослин і враховувалися при плануванні і проведенні технологічних операцій.

Для рослин цукрового буряка першого року можна виділити наступні міжфазні періоди: сходи, вилочка, 1-2 пара справжніх листків, 3-4 пара справжніх листків, 5-6 пара справжніх листків, змикання рядків, розмикання рядків.

Міжфазні періоди росту цукрових буряків, які характеризують проростання насіння, вихід молодого проростка на поверхню ґрунту, укорінення і ріст молодої рослини, розглядаються більш детально, оскільки вони часто мають вирішальне значення в технології догляду за посівами цукрових буряків.

Тривалість фенологічних фаз максимального наростання маси коренеплодів і інтенсивного нагромадження сухих речовин у тому числі цукру в коренеплодах становить в середньому 80-120 днів. Для позначення конкретних строків виконання технологічних операцій міжфазні періоди в цей час виділяють за кількістю днів після змикання листків у міжряддях до розмикання.

Урахування міжфазних періодів росту і розвитку проводиться з метою виконання технологічних операцій в строки, які найбільш відповідають біологічним вимогам цукрових буряків, стану ґрунту, розвитку бур'янів, шкідників і хвороб, та сприяє різкому підвищенню ефективності агротехнічних заходів догляду за посівами і збирання врожаю.

Продуктивність цукрових буряків є функцією сумісної взаємодії природних і агроекономічних факторів

Відношення цукрових буряків до основних умов вирощування - вологи, тепла, світла, ґрунту, вмісту в ґрунті поживних речовин - визначається їх біологічними особливостями. Утворення порівняно великої маси органічної речовини, в тому числі цукру, можливе насамперед при достатньо тривалому періоді вегетації, доброму освітленні і сприятливому температурному режимі, високому вмісті вологи в ґрунті.

Водний режим.

Цукрові буряки історично пристосовані до районів з достатньо високою відносною вологістю повітря, тому на них негативно впливає різкоконтинентальний клімат. Рослини погано розвиваються при відсутності опадів в березні і квітні.

Найбільш ефективні для цукрових буряків тривалі літні дощі, коли волога проникає глибоко в ґрунт. То кожний агротехнічний захід, який сприяє зменшенню випаровування вологи з поверхні ґрунту, за ефективністю можна прирівняти до випадання додаткового дощу.

У засушливих районах, де літні дощі випадають нерівномірно, цукрові буряки краще ростуть на більш щільних структурних і водопрониклих ґрунтах, де волога добре нагромаджується з осені. У вологих районах для буряків придатні і нещільні ґрунти, оскільки менша їх вологоємкість компенсується більш рясними і тривалими дощами.

В основних районах бурякосіяння України опадів в окремі роки не вистачає навіть для формування середнього врожаю і вони ніколи не покривають потребу рослин у воді для формування максимального врожаю. Волога, нагромаджена в ґрунті протягом осінньо-зимового періоду, стає надійним запасом для максимальної витрати її під час інтенсивного наростання листя і коренеплодів. Тому рівень врожайності коренеплодів залежить від водоутримуючої здатності ґрунту і агротехнічних заходів, які забезпечують її нагромадження і зберігання.

В основних районах бурякосіяння вода є вирішальним фактором вирощування високих урожаїв цукрових буряків. Вона необхідна для проростання насіння, охолодження тканин рослин у результаті транспірації, забезпечення тургесцентного стану рослин, розкриття продихів, фотосинтезу, інших біологічних процесів, які зумовлюють наростання коренеплодів і нагромадження в них цукру.

Забезпечення оптимального водного режиму застосуванням комплексу агротехнічних заходів регулювати значно легше, ніж фізіологічні і біохімічні процеси, які відбуваються в рослинному організмі. Тому вивченню особливостей водного режиму цукрових буряків приділяється першорядне значення.

Цукрові буряки належать до культур, які економно витрачають воду і є відносно посухостійкими. Посухостійкість їх пояснюється такими біологічними особливостями: транспіраційний коефіцієнт їх близько 400 (нижче лише у проса - 203, кукурудзи - 368); у них сильно розвинена коренева система, що дає можливість використовувати вологу з глибоких шарів ґрунту; тривалий вегетаційний період забезпечує використання опадів у другій половині літа; анатомо-фізіологічні особливості їх структури забезпечують здійснення фотосинтезу в засушливі періоди і при високій температурі, коли в інших культур настає депресія.

Однак при порівняно великій біологічній врожайності цукрові буряки витрачають багато води з ґрунту. Одна рослина за вегетаційний період витрачає 30-35 л.води, за один жаркий липневий день 1-2 л води. Для утворення 1 г сирої маси коренеплоду з ґрунту використовується 70-80 см³, а 1 г цукру - 450-500 см³ води. Лише для забезпечення транспірації при врожайності 40 - 50 т/га коренеплодів рослини повинні увібрати з ґрунт 4000-5000 м³ води. Оптимальна вологість ґрунту для росту і розвитку цукрових буряків коливається від 50 до 90% НВ. Добре розвинені сходи травневу посуху переносять порівняно легко.

Витрати води на транспірацію по періодам вегетації залежить від розвитку листового апарату, температури і вологості ґрунту, повітря, концентрації ґрунтового розчину тощо.

З підвищенням концентрації ґрунтового розчину співвідношення між гичкою і коренеплодом збільшується у 2-3 рази, знижується цукристість, але витрата води на одиницю сухої речовини зменшується, тобто цукрові буряки більш економно витрачають вологу на створення одиниці врожаю.

До періоду максимального споживання води коренева система рослин цукрових буряків проникає в глибокі шари ґрунту, де є волога літньо-осінніх і зимових запасів. Тому чим більше нагромаджено і збережено вологи в ґрунті у попередньому році і чим менше втрачено її перед сівбою, тим меншою мірою врожайність залежить від випадання дощів.

Тепловий та світловий режим.

Не менш важливими факторами формування високих урожаїв буряків, ніж вода, є оптимальне поєднання в різні періоди росту рослин теплового, світлового і повітряного режимів. Забезпечення рослин теплом, світлом і повітрям відповідає вимозі закону незамінності і рівнозначності факторів росту і розвитку рослин.

Енергетичною основою рослинництва є сонячна радіація, яка визначає суму фотосинтетично активної радіацій (ФАР) за вегетаційний період. ФАР - частина сонячної радіації в інтервалі довжини хвиль 0,38-0,71 мкм. використовується в процесі фотосинтезу.

У процесі нагромадження цукру листки рослин цукрових буряків найбільш інтенсивно використовують синьо-фіолетові (0,40-0,48 мкм), а для росту вегетативної маси оранжево-червоні (0,65-0,69 мкм). Коефіцієнт використання ФАР (Кф) - це відношення частини ФАР, затраченої на фотосинтез за період вегетації, до кількості ФАР, яка надходить в данному районі за той самий період

Однак сума температур у цілому за вегетаційний період не дає уяви про динаміку нагромадження суми температур протягом вегетаційного періоду. Водночас для біологічного контролю за ростом і розвитком рослин буряків необхідно знати, до якого строку має бути необхідна сума ефективних температур.

За значенням для нагромадження цукру в коренеплодах у другій половині вегетації в районах достатнього зволоження на перше місце слід поставити освітлення, друге - температуру повітря. У районах нестійкого особливо недостатнього зволоження перше місце займає волога.

Ефективність світла і тепла залежить від забезпеченості рослин вологою і елементами мінерального живлення, які найбільше впливають на формування площі листкової поверхні і фотосинтетичну діяльність посіву. Від теплового режиму безпосередньо залежать схожість насіння, ріст рослин і продуктивність цукрових буряків.

Потреба цукрових буряків у теплі за період від сівби до технічної стиглості, визначається сумою активних температур 2340°.

У бурякосійних районах України сума середньодобових температур повітря вище 5°С від початку вегетаційного періоду до масового збирання цукрових буряків становить 2400-2800°. Кількість годин сонячного освітлення за основний період нагромадження цукру (липень-серпень) становить в середньому 900-1000 (50-60% можливого).

Найбільш сприятлива для проростання насіння цукрових буряків температура близько 20°С. У польових умовах насіння проростає в широкому інтервалі температур (від 2 до 30°С). Від температури ґрунту залежить тривалість періоду проростання. Так, при температурі ґрунту 1-2°С насіння проростає протягом 45-60 днів, 3- 4°С - 25-30, 6-7°С - 10-15, 9 - 10°С - 8-10, і 11 - 12°С - 3-4 днів.

Сходи цукрових буряків можуть переносити короткочасні заморозки на поверхні ґрунту 3-5°С, а іноді до 6-7°С і навіть до 10°С.

Сильні заморозки, які можуть пошкодити сходи цукрових буряків, у бурякосійних районах України трапляються раз у п'ять років. Заморозки восени до мінус З°С спостерігається повсюдно раз за десять років у другій декаді вересня.

В межах від 0 до 35° швидкість росту рослин цукрових буряків підпорядковується правилу Ван-Гоффа. Це означає, що при наявності всіх необхідних факторів у оптимальному поєднанні інтенсивність росту рослин збільшується в 2 рази при підвищенні температури на 10°С.

Життєдіяльність рослин цукрових буряків найбільш продуктивно відбувається при температурі кореневмісного шару ґрунту вдень близько 30°С і вночі - 10°С.

Оптимальні умови для нагромадження в коренеплодах цукру створюються при сумі прямої сонячної радіації близько 54,6 кДж/см². Якщо пряма сонячна радіація менше 25,2 кДж/см², то навіть при оптимальній забезпеченості рослин вологою інтенсивність нагромадження цукру знижується.

Відношення до ґрунтів та температурного режиму

Біологічні особливості цукрових буряків визначають їх вимоги до механічного складу і фізико-хімічних властивостей ґрунту. Виходячи з того, що в більшості районів бурякосіяння волога є критичним фактором щодо продуктивності цукрових буряків, ґрунти для них повинні мати достатню вологоємкість, здатні легко вбирати вологу опадів і пропускати її на значну глибину. Такі властивості мають Ґрунти порівняно щільні, які містять значну кількість мулистої фракції, тобто середньосуглинкові.

Основним ґрунтотворним процесом у лісостеповій зоні є дерновий (підзолистий менш поширений). Під лісовою рослинністю сформувалися сірі опідзолені фунти, під трав'янистою - чорноземні. Залежно від розвиненості гумусного горизонту і вираженості підзолистого процесу виділяють три підтипи сірих лісових ґрунтів, що розрізняються вмістом гумусу та насиченістю основами: світло-сірі, сірі і темно-сірі.

Цукрові буряки потребують значних запасів поживних речовин у ґрунті. Тому найвищі врожаї вони забезпечують на родючих чорноземах. Вирощують їх на темно-сірих, сірих і світло-сірих лісових ґрунтах. Малопридатні для них важкі глинисті ґрунти, які запливають, та бідні піщані й кислі.

Цукрові буряки дуже чутливі до підвищення кислотності ґрунту. Оптимальна реакція фунтового розчину для них близька до нейтральної. На кислих фунтах урожайність буряків різко знижується. Вміст гумусу визначає придатність ґрунту для вирощування цукрових буряків.

2. Характеристика шкідливих організмів, які вражають цукровий буряк

2.1 Характеристика шкідників

В основних напрямках економічного і соціального розвитку визначені конкретні завдання по збільшенню виробництва продуктів рослинництва і тваринництва з метою кращого забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості сировиною.

Одним із факторів, які сприяють виконанню цього завдання, є здійснення системи заходів по захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, розробленої на основі вивчення видового складу та закономірностей їх розвитку і розмноження. Характеристика основних шкідників цукрового буряка подана в таблиці 2.1 [3,4,5]

Таблиця 2.1. Характеристика шкідників цукрового буряка

№ п/п	Назва шкідника	Кількість поколінь	Шкодо-чинна стадія	Характер пошкодження	Уразлива стадія	Зимуюча стадія та місце зимівлі
1	2	3	4	5	6	7
Багатоїдні
1	Дротяники (личинки коваликів) Agriotes sputator L.	1 покоління за 3-5 років	Личинки	Рано навесні виїдають зародок насіння, пізніше живляться молодими проростками	Личинки, лялечки	Жуки та личинки різних віків у ґрунті
2	Несправжні дротяники (личинки чорнишів) Opatrum sa-bulosum L.	1-2 річний цикл розвитку	Личинки Жуки	Живляться насінням або проростками буряків. Об'їдають сім'ядолі й листки сходів, підгризають стебла	Личинки, лялечки	Жуки та личинки різних віків у ґрунті
3	Личинки західного травневого хруща Melolontha melolontha L.	3-5 річна	Личинки молодших віків; старших віків	Обгризають дрібні корінці Вигризають великі ями і стержневий корінь	Личинки, жуки	Жуки і річні вікові личинки в ґрунті
Продовження таблиці 2.1
1	2	3	4	5	6	7
4	Піщаний мідляк Opatrum sa-bulosum L.	Однорічна	Жуки	Знищують висіяне насіння і молоді сходи рослин, обгризають листя і перегризають сходи	Жуки	Жуки в ґрунті і під рослинними рештками
5	Сірий буряковий довгоносик Tanymecus palliates F.	1 покоління за 2 роки	Личинки Жуки	Перегризають корінці буряків. Прогризають в листках дірки	Личинки, жуки	Личинки в ґрунті на глибині 20-25 см, жуки в ґрунті
6	Озима совка Scotia segetum sehiff	2 поко-ління	Гусе-ниця	В 1 віці вискоблюють м'якуш листка, в 2 поїдають листок, залишаючи жилки. Старих віків підгризають черешки листків, доки не буде знищена вся розетка. На молодих рослинах вони перегризають шийку кореня	Яйце, гусениця	Дорослі гусениці в ґрунті на глибині 10-15 см
7	Капустяна совка Mamestra brassicae L.	2 покоління в рік	Гусениця	Грубо обгризають листки з країв або прогризають в них великі отвори	Яйце, гусениця	Лялечка в ґрунті на глибині 8-15 см
8	Лучний метелик Pyrausta sticticalis L.	2 покоління	Гусениці	Молодих віків обплітають листя павутиною по мірі росту скелетують листки, а пізніше грубо об'їдають залишаючи лише товсті жилки	Яйце, гусениця	Доросла гусениця у земляному коконі в поверхневих шарах ґрунту (3-5 см)
Спеціалізовані
9	Звичайний буряковий довгоносик Bothynoderes punctiventris Ger	2 покоління в рік	Жуки Личинки	Об'їдають сім'ядольні листочки сходів, перегризають сходи. Пошкоджують кореневу систему та коренеплід	Жуки	Жуки в ґрунті від 15-30 см
10	Гречана (бурякова) блішка Chaetocnema concinna Marsh	1 покоління	Жуки	Вигризають в сім'ядольних листочках, далі в справжніх листках з верхнього боку виразки, утворюються дірочки	Жуки	Жуки під рослинними рештками в канавах, лісосмугах
11	Бурякова мінуюча муха Pegomyia betae Curtis	2-3 покоління в рік	Личинки	Живляться паренхімою, мінують листя. Листя жовтіє і засихає	Яйця, личинки	Личинка в несправжніх коконах в ґрунті до 3-10 см

2.2 Характеристика бур'янів

Бур'яни наносять великі втрати врожаю шкодячі посівам цукрового буряка. Втрати врожаю від бур'янів можуть сягати 20-30%.

Характеристика бур'янів цукрового буряка

№ п/п	Назва бур'яну	Тривалість життя	Біологічна група	Спосіб розмноження
1	2	3	4	5
1	Лобода біла	Малорічний	Пізній ярий	насінням
2	Щириця звичайна	Малорічний	Пізній ярий	насінням
3	Гірчак розлогий	Малорічний	Ранній ярий	насінням
4	Гірчак березковий	Малорічний	Ранній ярий	насінням
5	Редька дика	Малорічний	Ранній ярий	насінням
6	Гірчиця польова	Малорічний	Ранній ярий	насінням
7	Паслін чорний	Малорічний	Ранній ярий	насінням
8	Зірочник середній	Малорічний	Ефемер	насінням
9	Підмаренник чіпкий	Малорічний	Зимуючий	насінням
10	Жабрій звичайний	Малорічний	Ранній ярий	насінням
11	Галінсонога дрібноквіткова	Малорічний	Пізній ярий	Насінням, може вегетативно
12	Фіалка польова	Малорічний	Пізній ярий	Насінням
13	Рутка лікарська	Малорічний	Ранній ярий	Насінням
14	Капуста польова	Малорічний	Ранній ярий	Насінням
15	Грицики звичайні	Малорічний	Зимуючий	Насінням
16	Талабан польовий	Малорічний	Зимуючий	Насінням
17	Пирій повзучий	багаторічний	Кореневищний	Кореневищами, рідше насінням
18	Хвощ польовий	багаторічний	Кореневищний	Кореневищами та спорами

3. Інтегрована система захисту цукрових буряків

3.1 Районовані сорти та гібриди

Селекція та насінництво цукрових буряків - основа інтенсифікації буряківництва. Перехід на інтенсивну технологію вирощування цукрових буряків став можливим при використанні високоякісного насіння однонасінних сортів і гібридів.

Правильно підібраний сорт або гібрид - найбільш дешевий резерв підвищення цукрових буряків. У кожному господарстві доцільно вирощувати 2-3 районованих різних за біологічними і господарськими особливостями сорти.

До уваги беруться перед відношення до родючості ґрунту, засухостійкістю, тривалість вегетаційного періоду тощо.

Виробнича та біологічна характеристики основних районованих сортів і гібридів наведені нижче. [20]

Олівія.

Триплоїдний гібрид фірми КВС ЗААТ АГ (Німеччина). Насіння: гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 20% рослин зеленого, 80% - червоного кольору. Листя середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів становила 524 ц/га, цукристість - 17,5%, збір цукру з гектара - 91 ц Найвища врожайність отримана в 1996 році на Тлумацькій ДСВС Івано-Франківської області - 679 ц/гa, що більше середньо-зваженого стандарту на 42 ц/га. Гібрид стійкий до ураження коренеїдом, толерантний до церкоспорозу, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Леона.

Триплоїдний гібрид фірми КВС ЗААТ АГ (Німеччина). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 40% червоного, 60% зеленого кольору. Листя середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів становила 522 ц/га., цукристість - 17,3%, збір цукру з гектара - 90,5 ц Найвища врожайність отримана в 1996 році на Тлумацькій ДСВС Івано-Франківської області - 886 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 248 ц/га. Гібрид стійкий до ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Скандік.

Дишюїдний гібрид фірми Новартіс Сідс АБ (Швеція). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль білого кольору. Листя велике. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів в зонах Лісостепу становила 511 ц/га, Полісся - 525 ц/га, цукристість відповідно 17,6; 18,0%, збір цукру з гектара, 90-95 ц Найвища врожайність отримана в 1995 році в НДЦ «Сорт» Київської області - 717 ц/га, що більше середньозваженого стандарту на 84 ц/га. Гібрид стійкий до цвітуіішості, ураження борошнистою росою та рамуляріозом. Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся.

Хілена

Триплоїдний гібрид фірми Новартіс Сідс АБ (Швеція).Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль білого кольору. Листя велике. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів в зонах Лісостепу становила 513 ц/га, Полісся - 530 ц/га, цукристість відповідно 17,5; 18,1%, збір цукру з гектара 90-96 ц Найвища врожайність отримана в 1995 році в НДЦ «Сорт» Київської області 701 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 68 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, ураження борошнистою росою та рамуляріозом, толерантний до коренеїду та церкоспорозу. Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся.

Улісс

Триплоїдний гібрид фірми Агра Сочета дель Семе С.р.л (Італія). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 20% рослин зеленого, 80% червоного кольору. Листя середнього розміру. Коренеплід циліндрично-конічноіі форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів в зонах Лісостепу становила 520 ц/га, Полісся - 540 ц/га, цукристість відповідно 17,4; 18,2%, збір цукру з гектара біля 100 ц Найвища врожайність отримана в 1997 році в Тлумачській ДСВС Івано-Франківської області 678 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 35 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, толерантний до коренеїду, церкоспорозу, переноспорозу та жовтухи. рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся.

Білоцерківський ЧС 90 (БЦ ЧС 90)

Триплоїдний гібрид Білоцерківської ДСС ЩБ УААН створений спільно з фірмою КВС ЗААТ АГ (Німеччина).Насіння гібрида однозародкове. Листя середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів становила 516 ц/га, цукристість - 17,0%, збір цукру з гектара - 89 ц Найвища врожайність отримана в 1996 році на Тлумацькій ДСВС Івано-Франківської області - 748 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на ПО ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність, до механізованого збирання, потребує високого агрофону. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Іванницько-Веселоподільський ЧС 84 (ІВП ЧС 84)

Триплоїдний гібрид. Веселоподолянської ДСС створений спільно з Іванівською ДСС ІЦБ УААН. Насіння гібрида однозародкове. Листя велике. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів становила 480 ц/га, цукристість - 17,5%, збір цукру з гектара - 86 ц Найвища врожайність отримана в 1996 році на Кицманьській ДСВД Чернівецької області - 685 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 51 ц/га. Гібрид стійкий до ураження коренеїдом та церкоспорозом, схильний до цвітушності, але незначної. За роки випробування максимальна кількість стрілкуючих рослин становила 0,4%. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Аватар

Диплоїдний гібрид науково-виробничої фірми «Гран» Насіння гібрида однозародкове. Листя середнього розміру. Коренеплід конічної форми. Гібрид одержаний схрещенням трьох роздільно-квіткових (однонасінних) самонесумісних ліній з однією чоловічо-стерильною материнською лінією, які за роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів становила 496 ц/га, цукристість - 17,3%, збір цукру з гектара - 86 ц Найвища врожайність отримана в 1996 році на Кіцманській ДСВД Чернівецької області -776 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 142 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, коренеїду, толерантний до церкоспорозу, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся.

Сідней

Триплоїдний гібрид фірми Даніско Сід ГмбХ (Німеччина). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль червоно-пурпурного кольору. Листя середнього розміру. Коренеплід циліндрично-конічної форми. За роки, випробування (1997-1998) середня врожайність коренеплодів становила понад 500 ц/га, цукристість - 18,0%, збір цукру з гектара - 93 ц Найвища врожайність отримана в 1998 році на Горохівській ДСВС Волинської області - 785 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 93 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, ураження коренеїдом та церкоспорозом. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Рубін

Триплоїдний гібрид фірми Даніско Сід ГмбХ (Німеччина). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль червоно-пурпурного кольору. Листя велике Коренеплід конічної форми з неглибокою борозенкою. За роки випробування (1997-1998) середня врожайність коренеплодів становила понад 500 ц/га, цукристість - 18,0%, збір цукру з гектара-93 ц Найвища врожайність отримана в 1998 році на Горохівській ДСВС Волинської області - 770 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 78 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, ураження коренеїдом та церкоспорозом. Має високу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Невада

Триплоїдний гібрид фірми Аїра Сочета дель Семе С.р.л. (Італія). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 30% рослин білого, 70% червоного кольору. Листя середнього розміру. Коренеплід циліндрично-конічної форми з неглибокою борозенкою. За роки випробування (1997-1998) середня врожайність коренеплодів становила понад 495 ц/га, цукристість - 17,7%, збір цукру з гектара - 88 ц Найвища врожайність отримана в 1998 році на Горохівській ДСВС Волинської області - 760 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 68 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, толерантний до ураження коренеїдом, церкоспорозом, переноспорозом та жовтухою. Має високу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Кутновська.

Триплоїдний гібрид Кутновської Ходовлі Буряка Цукрового Сп. з.о.о. (Польща) створений спільно з фірмою КВС ЗААТ АГ (Німеччина). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 16% рослин зеленого, 84% рожевого кольору. Листя середнього розміру з довгим черешком. Коренеплід конічної форми з вирівняною боріздкою в місцях прикріплення корінців. За роки випробування (1996-1998) середня врожайність коренеплодів становила понад 494 ц/га, цукристість - 17,5%, збір цукру з гектара - 86 ц Найвища врожайність отримана в 1998 році на Горохівській ДСВС Волинської області 715 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 23 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, толерантний до ураження коренеїдом та церкоспорозом, перенеспорозом та жовтухою, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Наталка.

Триплоїдний гібрид фірми Деліч (Німеччина). Насіння і гібрида однозародкове. Листя та їх черешки середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів в зонах Лісостепу становила 525 ц/га, Степу - 487 ц/га, цукристість відповідно 17,9; 16,2%, збір цукру з гектара 93,2; 78,3 цент. Найвища врожайність отримана в 1997 році в Андрушівській ДСВС Житомирської області - 718 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 131 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, толерантний до ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Степу.

Оксана

Триплоїдний: гібрид фірми Деліч (Німеччина). Насіння гібрида однозародкове. Листя та їх черешки середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1995-1997) середня врожайність коренеплодів в зонах Лісостепу становила 526 ц/га, Полісся - 551 ц/га, цукристість відповідно 17,7; 17,5%, збір цукру з гекгара 92,3, 96,7 цент. Найвища врожайність отримана в 1997 році в Тлумацькій ДСВС Івано-Франківської області - 737 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 94 ц/га. Гібрид стійкий до цітушності, толерантний до ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся.

Кобра

Триплоїдний гібрид фірми Штрубе-Дікман (Німеччина). Цасіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 30% рослин зеленого, 70% червоного кольору. Листя та їх черешки середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1996-1998) середня врожайність коренеплодів в зоні Полюся становила 551 ц/га, цукристість 17,6%, збір цукру з гектара 97,8 цент. Найвища врожайність отримана в 1998 році в Тлумацькій ДСВС Івано-Франківської області - 638 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 128 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, толерантний до ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Полісся.

Двіна.

Триплоїдний гібрид фірми Адванта (Бельгія). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 32% рослин зеленого, 68% червоного кольору. Листя та їх черешки середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1997-1999) середня врожайність коренеплодів в зонах Лісостепу становила 460 ц/га, Полісся - 572 ц/га, цукристість відповідно 18,0; 17,2%, збір цукру з гектара 84,2; 98,9 цент. Найвища врожайність отримана в 1998 році в Горохівській ДСВС Волинської області - 743 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 51 ц/га. Гібрид стійкий ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для Еирощуиання в зонах Лісостепу та Полісся.

Кастрел.

Триплоїдний гібрид фірми Штрубе-Дікман (Німеччина). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 30% рослин зеленого, 70% червоного кольору. Листя та їх черешки середнього розміру. Коренеплід конічної форми За роки випробування (1997-1999) середня врожайність коренеплодів в зонах Лісостепу становила 465 ц/га, Степу - 450 ц/га, цукристість відповідно 18,2; 16.9%, збір цукру з гектара 83,2; 77,3 цент. Найвища врожайність отримана в 1997 році в Тлумацькій ДСВС Івано-Франківської області - 671 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 28 ц/га. Гібрид стійкий до ураження коренеїдом та відносно стійкий до церкоспорозу, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Степу.

Медеа

Триплоїдний гібрид фірми Заатбау лінц (Австрія). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 44% рослин зеленого, 56% червоного кольору. Листя та їх черешки 80% середнього та 20% малого розміру Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1997-1999) середня врожайність коренеплодів в зоні Полісся становила 549 ц/га, цукристість 17,5%, збір цукру з гектара 96,5 цент. Найвища врожайність оігримана її 1998 році в Горохівській ДСВС Волинської області - 796 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 104 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушності, толерантний до ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Полісся.

Аріана

Триплоїдний гібрид фірми КВС ЗААТ АГ (Німеччина). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль в 40% рослин зеленого, 60% червоного кольору. Листя та їх черешки середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1997-1999) середня врожайність коренеплодів в зонах Степу становила 474 ц/га, Лісостепу - 465 ц/га, Полісся - 567 ц/га, цукристість відповідно 17,0; 17,7; 16,6%, збір цукру з гектара відповідно 79,7; 81,9; 94,2 цент. Найвища врожайність отримана в 1998 році в Горохівській ДСВС Волинської області - 783 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 91 ц/га. Гібрид стійкий до цвітушносгі, ураження коренеїдом та церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання, має високу технологічну якість. Рекомендований для вирощування на всій території України.

Серенаде

Тригшоїдний гібрид фірми Бета сід (СІЛА). Насіння гібрида однозародкове. Гіпокотиль до 30% рослин зеленого, решта червоного кольору. Листя середнього розміру. Коренеплід конічної форми. Зароки випробування (1997-1999) середня врожайність коренеплодів становила 470 ц/га, цукристість - 18,0%, збір цукру з гектара - 84,2 цент. Найвища врожайність отримана в 1998 році на Горохівській ДСВС Волинської області - 781 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 89 ц/га. Гібрид толерантний до цвітушності та ураження коренеїдом і церкоспорозом, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу.

Аратта

Триплоїдний гібрид науково-виробничої фірми Гран. Насіння гібрида однозародкове. Листя середнього розміру. Коренеплід конічної форми. За роки випробування (1997-1999) середня врожайність коренеплодів становила 503 ц/га, цукристість - 17,6%, збір цукру з гектара - 88,6 ц Найвища врожайність отримана в 1998 році в НДЦ Сорт Київської області - 642 ц/га, що більше середньо-зваженого стандарту на 277 ц/га. Гібрид толерантний до цвітушності, стійкий до коренеїду та церкоспорозу, має хорошу придатність до механізованого збирання. Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся.

3.2 Попередники

З даними Глеваського І.В. [1] відомо, що потенціальна родючість ґрунту визначається вмістом у ньому гумусу. Для збільшення його необхідно створювати позитивний баланс органічної речовини в ґрунті. Найбільш ефективним агротехнічним заходом для цього є поки що сівозміна. Замінити її внесенням підвищених доз органічних і мінеральних добрив повністю неможливо. Внесення гною активізує у ґрунті синтез гумусу. При внесенні мінеральних добрив вміст гумусу зменшується і як наслідок знижується цукристість коренеплодів. Під покривом багаторічних трав і навіть озимої пшениці розвивається мікрофлора, яка синтезує органічну речовину, а під покривом цукрових буряків - навпаки. Сівозміна регулює наявність токсичних мікроорганізмів у ґрунті, які знижують польову схожість насіння. Пестициди хоч і не завжди знижують загальну кількість мікроорганізмів, але якісно змінюють їх склад.

Правильне чергування різних за біологічними властивостями культур дає можливість раціонально використовувати родючість ґрунту і особливо вологу з різноглибинних шарів ґрунту, ефективно боротися з бур'янами, шкідниками і хворобами рослин. Це сприяє підвищенню культури землеробства, зменшенню витрат пестицидів і зберіганню навколишнього середовища від шкідливої їх дії.

Розміщення цукрових буряків у зернобурякових сівозмінах передбачає виконання таких основних заходів:

- вирощування буряків на одному місці не частіше як через три роки;

- систематичне нагромадження і зберігання вологи в ґрунті;

- внесення гною безпосередньо під цукрові буряки або їх попередник;

- застосування диференційованої системи зяблевого обробітку ґрунту з метою боротьби з бур'янами і забезпечення високої польової схожості насіння; агротехнічні заходи боротьби з бур'янами в кожному полі сівозміни з використанням хімічних заходів як додаткових;

- застосування інтенсивної системи захисту рослин від шкідників і хвороб;

- відмова від застосування тріазинових гербіцидів і аналогічних препаратів на попередниках, оскільки їх післядія може негативно впливати на польову схожість насіння і ріст цукрових буряків.