Засади формування сільськогосподарської обслуговуючої кооперації у ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

Миколаївський державний аграрний університет

Стаття

Засади формування сільськогосподарської обслуговуючої кооперації у ринкових умовах

А.С. Мількова

Постановка проблеми. У процесі переходу України до ринкових відносин в агропромисловому комплексі виникло багато дрібних і середніх сільськогосподарських підприємств.

У світовій практиці для подолання суперечностей між обмеженими можливостями різноманіття організаційно-правових форм господарювання сільськогосподарських товаровиробників і специфікою функціонування продовольчого ринку массово і тривалий час використовується кооперація. Роль її настільки важлива, що вона вважається для дрібних товаровиробників (насамперед фермерських господарств) одним із факторів виживання в умовах жорсткої ринкової конкуренції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми теорії і практики розвитку кооперації в аграрному секторі знайшли відображення в працях вітчизняних науковців: В. Зіновчука, О. Крисального, М. Маліка, Л. Молдаван, В. Гончаренка, Ф. Горбоноса та ін. Їх дослідження висвітлюють загальні положення розвитку кооперації. Проте, на сьогодні недостатньо врегульовано питання щодо формування сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, державою не створено сприятливих умов для успішної діяльності кооперативів, зміцнення їх економічної самостійності та підвищення ефективності їх роботи.

Постановка завдання. Проблеми засад формування сільськогосподарської обслуговуючої кооперації потребують подальшого поглибленого вивчення. Насамперед, тому, що кооперативи в Україні розвиваються безсистемно, без належної взаємодії різних видів кооперації і взаємної підтримки, що може бути досягнутим завдяки державній політиці, яка повинна бути орієнтована на формування умов, що сприяють створенню і розвитку діяльності сільськогосподарських кооперативів.

Результати досліджень. Дослідження показали, що обслуговуючий кооператив приваблює селян тим, що об'єднує товаровиробників із однаковими або схожими проблемами, які не хочуть або не можуть користуватися сторонньою допомогою. Своє економічне становище вони намагаються поліпшити шляхом ведення спільної господарської діяльності та захищати себе на ринку від сильніших конкурентних структур. Їм імпонуєте, що з усіх існуючих господарських структур - це найбільш демократична, прозора, оптимальна за організацією та витратами на управління структура. Тому шлях об'єднання зусиль товаровиробників з метою зайняти нішу у суміжних із сільськогосподарським виробництвом сферах є необхідністю, оскільки неможливо однаково вдало займатися виробництвом сільськогосподарської продукції та його обслуговуючими сферами. У всіх розвинутих країнах світу виробники звільняються від тягаря невиробничих проблем у результаті створення різних форм обслуговуючих підприємств-кооперативів. сільськогосподарський кооператив обслуговуючий

Є підстави вважати, що формування саме обслуговуючих кооперативів у сфері переробки, заготівлі і збуту, постачання, сервісного та культурно-побутового обслуговування найближчим часом буде займати важливе значення в аграрному секторі України. Станом на 01.01.2007 р. в Україні було зареєстровано 970 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, із них у сільській місцевості - 698, в середньому на одну область припадає відповідно 39 і 28 одиниць.

Чинниками, що спонукають сільськогосподарських товаровиробників до кооперування, можуть бути:

· вигода від участі у великих за обсягом господарських операціях, створення конкуренції комерційним посередницьким фірмам та уникнення конкуренції між собою, використання професійного менеджменту;

· можливість отримувати прибуток не тільки від виробництва, а й від подальших стадій руху виробленої ними продукції у межах маркетингового ланцюжка певного товару (виробництво - збирання та зберігання - переробка - транспортування - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживання);

· вихід на вигідні ринки збуту, постачання і послуг, у тому числі міжнародні;

· переваги від координації дій, розподілу ризику і отримання ринкової вигоди, тобто забезпечення контролю ситуації на ринку.

Особливість обслуговуючого кооперативу полягає в тому, що він:

· належить сільськогосподарським товаровиробникам - своїм членам-клієнтам і управляється ними на демократичних засадах;

· надає своїм членам ті послуги, які необхідні для їх власних колективних, фермерських чи особистих підсобних господарств;

· не ставить за мету отримання прибутку для себе, а передбачає збільшення прибутку господарств своїх членів.

Специфічною й найхарактернішою рисою сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є те, що його члени поєднують в одній особі співвласника кооперативного підприємства та його клієнта. Це має важливе стимулююче значення, сприяє орієнтації інтересів учасників кооперативного підприємства, насамперед на пошук економічної вигоди у групових діях.На початковому етапі створення обслуговуючого кооперативу потрібно вирішити питання: чи є реальна необхідність у цьому ? Чи поліпшить кооператив існуючу ситуацію і що для цього потрібно? Досягається це шляхом вирішення таких питань:

· визначається потенційний обсяг операцій з надання послуг;

· здійснюється пошук лідера, спроможного реалізувати задум про створення кооперативу;

· визначається обсяг необхідних фінансових і матеріальних ресурсів;

· оцінюються потенційні можливості майбутніх членів-клієнтів щодо здійснення ними відповідних внесків на створення матеріально-технічної бази кооперативу і участі в його діяльності.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи як і виробничі можуть включати до свого складу, крім членів кооперативу, асоційованих членів. Членами й асоційованими членами обслуговуючих кооперативів можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Членами кооперативу повинні бути тільки сільськогосподарські товаровиробники. Невиробники сільськогосподарської продукції не можуть бути членами обслуговуючих кооперативів.Інакше такі кооперативи перетворяться в комерційні структури. До того часу, поки немає лідера, спроможного добре організувати роботу кооперативу, важко розраховувати на успішну його діяльність. Керівник кооперативу повинен вміти планувати, організовувати, керувати, контролювати діяльність кооперативу, знати основи підприємництва, вміти працювати з людьми, користуватися їх довірою.

Висновок. У результаті проведених досліджень доповнено класифікацію сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. До них віднесено форми, що виникли в практичній діяльності. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи сприяють зміцненню економічного потенціалуі соціального статусу сільськогосподарських товаровиробників, покращенню умов господарювання, створенню стимулівдля росту товарної продукції. Через кооператив забезпечується економічних захист кожного його члена і запобігання вилученню доходів із сектора сільськогосподарського виробництва в посередницькі комерційні структури, які з ним непов'язані.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію" //Бухгалтерія

всільському господарстві. -- 2001. -- № 2. -- С. 30--36

2. Основи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації: навч. посібник/ [В.В. Іновчук, Л.В. Молдаван, В.Б. Моссаковський та ін.]; за ред.

В.В. іновчука. -- К.: Вища освіта, 2001. - 464 с.

3. Малік М. Й. Кооперація в сільському господарстві України:стан і перспективи/ М.Й. Малік// Економіка АПК. -- 2005. -- № 12. -- С. 3--6

Размещено на Allbest.ru