Велика біла порода свиней

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЕЛИКА БІЛА ПОРОДА СВІНЕЙ

Історія формування популяції свиней великої білої породи

В Україну свині великої білої породи вперше були завезені в 90-х роках XIX сторіччя. Завезення їх у поміщицькі господарства мало місце і в наступні роки, однак у зв'язку з обмеженою кількістю тварин, що завозилися з Англії, істотного впливу на свинарство України воно не мало.

З 1910 року розведенням свиней великої білої породи в Україні почали займатися Полтавська (О.П. Бондаренко) і Носовська (А.П. Редькін) дослідні станції, племінні череди яких у наступному мали великий вплив на розвиток племінного свинарства України.

З цих двох станцій протягом 1923--1929 років свинями великої білої породи комплектувалися господарства Київської, Харківської, Дніпропетровської й інших сільськогосподарських дослідних станцій, окремі радгоспи, агробази і сільськогосподарські комуни.

У 1930 році організовується мережа племінних радгоспів і паралельно завозяться свині великої білої породи з Англії. Одночасно організовуються племінні колгоспні ферми в Полтавській і Хмельницькій областях, а для керівництва племінною роботою створюються Полтавський і Старокостянтинівський держплемроз-садники.

До Великої Вітчизняної війни племінних свиней великої білої породи розводили в 12 племгоспах і на багатьох племінних фермах України. Щорічно вирощували і реалізовували понад 30 тисяч голів племінного молодняку.

У період тимчасової окупації України племінне поголів'я великої білої породи свиней було майже усе знищено, і тільки невелика його частина евакуйована в східні області колишнього Радянського Союзу.

Після звільнення України від німецьких загарбників з евакуації повернулося 400 голів свиноматок і 49 кнурів. Тварини були розміщені в племгоспі «Дружба» («Дідово») Чернігівської області і на колгоспних фермах Полтавської держплемстанції.

Інші племінні господарства комплектували свої стада тваринами, завезеними з племзаводів «Никоновське», «В.Олексіївське», «Очкасово» Московської області, «Вєнци-Зоря» Краснодарського краю (Російська Федерація), а також із племгоспу «Дідово», що досить швидко відновив поголів'я свиней.

Вже в 1944 році всі довоєнні племінні радгоспи по розведенню свиней великої білої породи були відновлені і почали планову селекційно-племінну роботу. За короткий період у цих господарствах створюються високопродуктивні стада, що по розвитку і рівню продуктивності не поступалися тваринам тих племзаводів, з яких вони були завезені.

У зв'язку зі зміною напрямку селекції з великою білою породою починається друга хвиля завезення закордонного поголів'я. Так, у 70-х роках минулого сторіччя почалося масове завезення в Україну свиней великої білої породи естонської селекції, що продовжується і в даний час.

На початку 90-х років XX сторіччя в Україну надійшов великий масив поголів'я великої білої породи з Великобританії, і цими тваринами укомплектований Золотоноський селекційно-гібридний центр у Черкаській області, а також створено дочірнє стадо свиней великої білої породи цього селекцентру в племзаводі «Степовий» Запорізької області. За останні 13 років генотипи названої селекції дуже вплинули на інші стада України, що сприяло поліпшенню м'ясних якостей тварин вітчизняної селекції (Кабанов В.Д., Терентьєва А.С, 1985 [22]; Хатько І.В., 1996 [41]).

У 2001 році для розширення генеалогічної структури свиней великої білої породи закордонної селекції, а також для поліпшення м'ясних якостей цих свиней в інших стадах України були завезені кнури великої білої породи з Данії в кількості 40 голів і розміщені в племзаводах «Степовий», агрогосподарства Запорізької АЕС, господарстві Мелітопольського м'ясокомбінату Запорізької і племзаводі «Обрій» Дніпропетровської областей.

Крім того, починаючи з 2000 року, в окремі племінні господарства практикувалося завезення сперми кнурів великої білої породи французької і німецької селекції (зі спільного українсько-французького підприємства в Одеській області) і безпосередньо з Німеччини.

Таким чином, в Україні зібрані кращі генотипи свиней великої білої породи європейської селекції, що істотно розширило можливості поліпшення продуктивних якостей свиней, особливо відгодівельних і м'ясних.

Племінна база і чисельність поголів'я

Після переатестації племінних господарств, яку проведено в 2001 році, селекційну базу великої білої породи представляють 55 племзаводів і 368 племрепродукторів.

Слід зазначити, що загальна кількість племінних господарств названих двох категорій досить велика, однак розміщення їх у розрізі областей украй нерівномірне, особливо племзаводів. Якщо, наприклад, у Дніпропетровській, Вінницькій, Полтавській, Запорізькій і Сумській областях кількість племзаводов від чотирьох до семи, то в АР Крим, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській областях немає жодного, а в шести областях їх тільки по одному.

Середня кількість маточного поголів'я, що припадає на один племзавод, становить 172 голови, що в цілому відповідає се кількість основних кнурів і свиноматок у племзаводах і племрепродукторах лекційним вимогам для ведення заводської роботи методом закритої або напівзакритої популяції.

Однак якщо проаналізувати кожний із племзаводів окремо, то в деяких з них чисельність основних свиноматок недостатня для цієї категорії господарств. Мінімальна кількість свиноматок повинна бути не менше 130 голів у стаді. Уданому ж випадку з 55 племзаводів у 21 їх значно менше, а в 7 навіть менше 100 голів. При такій ситуації, коли племінні заводи не відповідають вимогам щодо кількості в них маточного поголів'я (менше 130 голів), вони підлягають переведенню в категорію племрепродукторів.

Крім племзаводів, іншу категорію представляють племрепродуктори, яких нараховується 368. На один племрепродуктор у середньому припадає 87 голів основних свиноматок, що на даному етапі розвитку племінної бази можна вважати оптимальною кількістю.

Генеалогічна структура породи представлена спеціалізованими внутрішньопородними і заводськими типами, генеалогічними і заводськими лініями і сімействами, родинними групами. Загальна схема генеалогічної структури наведена на рис.

Найбільш великими структурними одиницями в породі є внутрішньопородні типи. До них відносяться:

1. Материнський внутрішньопородний тип УВБ-1 і в його складі 3 заводських типи: полтавський, харківський, дніпровський. Перші два з них були апробовані в 1985, третій -- у 1993 році. У кожнім із заводських типів апробовані також заводські лінії і сімейства (М.Д. Березовський, 1999; Ф. К. Почерняєв, Т.С. Журженко, 1966). Авторський колектив апробованого внутрішньопородного типу УВБ-1: М.Д. Березовський, Д.К. Білогуб, В.О. Медведев, Ф.К. Почерняєв, В.П. Рибалко, В. І. Білецька, В.О. Говтвян, В.А. Короткое.

2. Проміжний батьківський внутрішньопородний тип з поліпшеними відгодівельними якостями УВБ-2 і в його складі 2 заводських типи: лебединський і донецький, заводські лінії і сімейства

3. Проміжний батьківський тип з поліпшеними м'ясними якостями (УВБ-3) перебуває в стадії створення. У його структурі в 1999 році апробований заводський тип -- голубовський.

Починаючи з 70-х років минулого сторіччя, намітилася тенденція витиснення ліній кнурів вітчизняної селекції закордонними генотипами. З наявних у племінних заводах 991 гол. кнурів-плідників тільки 14,8% представлені лініями вітчизняного походження.

Найбільша кількість надійшла тварин естонського походження, що у лінійній структурі становить 55%. Істотно збільшилося поголів'я кнурів англійського походження (19,5%), яких у 90-х роках минулого сторіччя масово почали завозити в племінні господарства із Золотоніського селекційно-гібридного центру Черкаської області, а на даний період, після припинення роботи цього селек-центру, -- з його дочірнього господарства--плем-заводу «Степовий» Запорізької області.

Останні п'ять років у племінних господарствах використовують також кнурів датської і французької селекцій, що у генеалогічній структурі становить 10,7%. Таким чином, 85,2% кнурів-плідників за походженням відносяться до генотипів закордонної селекції.

Масове використання кнурів великої білої породи закордонної селекції сприяє підвищенню м'ясних якостей у цілому по породі, тобто генетичний потенціал щодо цієї ознаки наближає нас до нуклеусних стад названих європейських країн.

У той же час відомо, що селекція на підвищення м'ясних якостей вимагає докорінного поліпшення умов годівлі тварин, особливо це стосується наявності в раціонах високобілкових кормів. На жаль, більшість господарств, особливо племінні репродуктори, не завжди забезпечують належний рівень годівлі тварин з високою м'ясною продуктивністю, тому використання генотипів закордонної селекції не завжди себе виправдовує. Це значить, що відповідно до плану відпрацьовування генеалогічної структури породи необхідно звернути увагу і на середовищні фактори, що часто коригують доцільність завезення свиней закордонної селекції.

Варто також звернути увагу на наявні погрішності, що спостерігаються в практичній селекційній роботі при характеристиці лінійної структури великої білої породи при записах тварин у племінну документацію, особливо це стосується генотипів, завезених з інших країн. У багатьох випадках у свиней великої білої породи закордонної селекції відсутні клички, тому що робота з окремими популяціями породи ведеться на рівні нуклеусних стад без присвоєння кличок, а ідентифікація тварин здійснюється цифровим кодуванням визначеної інформації. Фахівці ж наших племінних господарств, не володіючи принципами мічення завезених генотипів, у племінних документах зафіксовану нумерацію тварин класифікують як лінію, що сприяє необгрунтованому збільшенню їх у породі.

У зв'язку з викладеним рекомендовано кнурів закордонного походження (різних рівнів кровності) записувати в племінну документацію за такою схемою: англійського походження -- ВБАП, датського -- ВБДП, французького -- ВБФП і німецького ВБНП.

Щодо генеалогічних родин, то тут ситуація в породі протилежна тій, котра склалася з лініями кнурів. Генотипи вітчизняної селекції становлять 80%, свиноматки закордонного походження 20%, з них 18,3 -- естонського і 1,7% -- англійського.

Для упорядкування генеалогічної структури в породі генотипи свиней, що надходять з інших країн, спочатку необхідно аналізувати в Головному селекційно-генетичному центрі (Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН) і разом з Державною племінною інспекцією Міністерства аграрної політики України рекомендувати модифіковану систему записів у відповідні форми племінного обліку.

свиня порода племінний

Характеристика породи

Продуктивність свиней. Показники відтворних якостей маточного поголів'я, за даними бонітування за 2004 рік, у середньому по племзаводах і племрепродукторах наведені в табл..

Таблиця. Відтворювальні якості маточного поголів'я

За важливим показником відтворних якостей -- багатоплідністю -- з 55 племзаводів 9 мають цю ознаку на рівні 12 і більше поросят за опорос, від 11 до 11,9 -- 24 племзаводи, від 10 до 10,9--21 і менше 10 поросят -- 1 племзавод. За масою гнізда в 2 місяці з 55 племзаводів класу еліта відповідають 32 господарства. У цілому ж середня продуктивність маточного поголів'я в племзаводах знаходиться на рівні вимог класу еліта.

Щодо племінних репродукторів, то в цій категорії господарств має місце істотне відставання за репродуктивними якостями від рівня племзаводів, і результати відповідають вимогам І класу. Серед спеціалізованих типів найбільш високий рівень відтворних якостей має внутрішньопородний материнський тип УВБ-1 (багатоплідність 11,7 поросяти на опорос, кількість поросят у 2 місяці -- 11,2 гол., маса гнізда в 2 міс. -- 198,0 кг при величині оцінного індексу -- 44,2).

Відставання окремих племінних господарств за відтворними якостями, особливо племрепродукторів, зумовлюється насамперед недостатнім рівнем кормової бази і порушенням технології вирощування поросят.

Відгодівельні і м'ясні якості спеціалізованих внутрішньопородних і заводських типів при їхній апробації наведені в табл.

Внутрішньопородні типи УВБ-1 і УВБ-2 за відгодівельними і м'ясними якостями цілком відбивають їхню спеціалізацію, що є підставою для ефективного використання названих генеалогічних структур у системі гібридизації.

Таблиця. Відгодівельні і м'ясні якості внутрішньопородних заводських типів

Напрямок селекції з великою білою породою. У породі визначено чотири основних напрямки селекції, а саме: материнського внутрішньопородного типу УВБ-1, внутрішньопородного типу з високими відгодівельними якостями -- УВБ-2, створюваного внутрішньопородного типу з поліпшеними м'ясними якостями -- УВБ-3 і селекція за незалежними рівнями -- комплексна (Березовський М.Д., 1996; Березовський М. Д., 1999).

Проводячи селекцію свиней великої білої породи за різними напрямками продуктивності, передбачається: материнський тип УВБ-1 поліпшувати на максимально високий рівень репродуктивних якостей і насамперед за багатоплідністю (11,5--11,8 поросяти на опорос); до заводського типу УВБ-2 ставляться вимоги утримувати відгодівельні якості на рівні показників, що перевищують клас еліта на 5--8%; створюваний внутрішньопо-родний тип з поліпшеними м'ясними якостями повинен відповідати середньому рівню по виходу м'яса в тушах між генотипами материнських форм і спеціалізованими м'ясними породами, типами або лініями (вихід м'яса в тушах у межах 59--60%).

Тварини комплексної селекції за репродуктивними, відгодівельними і м'ясними якостями повинні відповідати вимогам класу еліта (за існуючою інструкцією бонітування свиней 2003 p.).

Враховуючи, що свиней великої білої породи в більшості випадків використовують як материнську форму окремо або в сполученні з іншими типами (УВБ-1хУВБ-1; УВБ-1хУВБ-2; УВБ-ІхУВБ-3; УВБ-2хУВБ-2; УВБ-2хУВБ-3), показникам відтворних якостей варто приділяти увагу не тільки при селекції материнського типу УВБ-1, але й інших -- УВБ-2 і УВБ-3.

До основних методичних підходів при поліпшенні внутрішньопородного материнського типу УВБ-1 відносяться: розведення за лініями і родинами, виділення в маточних стадах препотентних тварин і добір від них ремонтного молодняку, особливо кнурів; вивчення на сполучуваність заводських ліній і родин. Особливе значення в селекційній роботі з внутрішньопородний типом УВБ-1 необхідно приділяти багатоплідності, тому що цей показник трохи відстає, що негативно впливає на збереженість поросят.

Паралельно з поліпшенням внутрішньопородного материнського типу УВБ-1 продовжується селекційна програма по створенню в його складі нових генеалогічних структур. Так, у 1999 р. апробовано новий заводський тип дніпровський. Робота проводилася в племзаводі «Чумаки» і в його дочірньому стаді -- племзаводі «Перемога» Дніпропетровської області. На даний період виконується селекційна програма по створенню нового заводського материнського типу в умовах племзаводу «Маяк» Полтавської області і його дочірніх стад. Заводський тип створюється з «прилиттям крові» генотипів англійської й естонської селекції. Заплановані стандарти продуктивності: багатоплідність -- 11,8 поросяти на опорос, маса гнізда в 2 місяці -- 190 кг, показники відгодівельних і м'ясних якостей -- не нижче вимог 1 класу.

У 1994 році апробований внутрішньопородний тип з високими відгодівельними якостями -- УВБ-2 і в його складі 2 заводських типи -- лебединський і донецький, 4 заводські лінії і 8 родин.

Головна мета створення внутрішньопородного типу УВБ-2 -- це використання його для одержання міжтипових (міжлінійних) свиноматок (УВБ-1 хУВБ-2 або УВБ-2хУВБ-1) з подальшим сполученням їх із кнурами батьківських форм і одержанням гібридного молодняку для відгодівлі.

На даному етапі роботи з внутрішньопородним типом УВБ-2 ставиться завдання: вести селекцію в напрямку підтримки високого рівня відгодівельних якостей, досягнутих на період апробації типу. Крім того, з огляду на зниження рівня роботи окремих племзаводів, що входять до складу внутрішньопородного типу, почата робота зі створення нових генеалогічних структур у його складі -- заводських типів на базі племзаводів «Обрій» Дніпропетровської і «Колодянський бекон» Житомирської областей. В обох племзаводах генетичну основу становлять свині української, англійської, датської і французької селекцій. Ставиться завдання використовувати цінні якості свиней вітчизняної селекції, особливо їхню пристосованість до відповідних природно-кліматичних, кормових і технологічних умов. Цільові стандарти відгодівельних якостей: середньодобові прирости -- 760-- 800 г, вік досягнення маси 100 кг -- 178--182 дні, витрати кормів на 1 кг приросту -- 3,55--3,70 кормової одиниці.

Починаючи з 1991 р., в Україні виконується селекційна програма по створенню внутрішньопородного типу з поліпшеними м'ясними якостями -- УВБ-3. Робота виконується на вітчизняній генетичній основі з використанням генотипів закордонної селекції (англійської, датської, французької -- племзавод «Степовий», АГ ЗАЕС Запорізької, «Україна», «Довіра» Полтавської областей) [Короткое В. А., 1996].

Цільові стандарти селекційних показників: 1) на базі генотипів закордонної селекції: вихід м'яса в туші -- 60--61%, товщина шпику на рівні 6--7 ребра -- 20--22 мм, площа «м'язового вічка» -- 36--38 см, довжина туші -- 96--98 см; 2) на базі генотипів вітчизняної і закордонної селекцій: вихід м'яса в туші -- 58--60%, товщина шпику на рівні 6--7 ребра -- 23--25 мм, площа «м'язового вічка» -- 33--35 см2, довжина туші -- 94--97 см.

Примітка: в племзаводах «Степовий» і «Слобожанський» відлучення поросят здійснюється у 40-денному віці.

В інших племінних господарствах, головним чином племрепродукторах, відбір проводиться за комплексом ознак, тобто для кожного з показників продуктивності (відтворні, відгодівельні і м'ясні якості) встановлюється поріг відбору методом рівноцінного відношення до кожного з названих показників.

Головна мета такого методу селекції -- одержати високопродуктивних свиноматок, добре пристосованих до конкретних умов годівлі і утримання та використовувати їх як материнську форму на невеликих колективних фермах, фермерських і приватних господарствах населення.

Велика біла порода в системі схрещування і гібридизації

Порода відноситься до основної материнської форми і широко використовується в сполученнях із кнурами різних батьківських форм.

Рис. Схема використання спеціалізованих типів свиней великої білої породи в системі гібридизації

Внутрішньопородні типи УВБ-2 і УВБ-3 передбачено використовувати в товарному свинарстві як проміжну батьківську форму. Уданому випадку рекомендується практикувати сполучення їх з маточним поголів'ям внутрішньопородного материнського типу УВБ-1 (можливі і рецепрокні варіанти) для одержання міжлінійних (міжтипових) свиноматок. Далі для одержання товарних гібридів таких свиноматок осіменяють спермою кнурів ведучих батьківських форм, як це відображено на рис. 34 (Мороз О. Г., 1998).

Наукове забезпечення селекції свиней великої білої породи здійснює Головний селекційно-гібридний центр (Інститут свинарства ім. О. В. Квасницького УААН), Інститут тваринництва УААН та інші наукові установи -- співвиконавці селекційної програми з породою.

Провідні господарства по розведенню породи: СВАТ «Маяк», «Липовецьке», «Бершадське» Вінницької області; ВАТ «Племзавод ім. Литвинова» Луганської області; ТОВ «Низи», ВАТ «Племзавод «Василівка» Сумської області та ін.

Література

1. Адамец Л. Общая зоотехния: Учеб. пособие. -- М.--Л.: Сельхозгиз, 1933. -- 531 с.

2. Адлерберг Г.П. К вопросу о происхождении домашних свиней. //Проблема происхождения домашних животных: Тр. лаб. генетики АН СССР. -- Л.: БИ, 1933. -- Вып. 1. -- С. 185-210.

3. Басовский Н.3. и др. Применение генетико-математических методов в селекционной работе //Селекция в животноводстве с применением вычислительной техники. -- М., 1974. -- С. 44-50.

4. Басовський М.3., Рудик I.А., Буркат В.П. Вирощування, оцінка і використання плідників. -- К.: Урожай, 1992. -- С. 212.

5. Басовский Н.3., Коваленко В. 77. и др. Крупномасштабная селекция в животноводстве: Ассоциация «Украина». -- 1994. - С. 373.

6. Березовский Н.Д. Мичурин В. Новый внутрипородный тип свиней УКБ-1 //Свиноводство. -- 1986. -- №1. -- С. 33--35.

7. Березовський М.Д. Стан і перспективи селекції свиней великої білої породи в Україні /Вісник аграрної науки. -- 1999. - №10. - С. 49-51.

8. Боголюбский С.Н. Происхождение домашних животных: Тр. лаб. генетики АН СССР. - Л.: БИ, 1933. - Вып. 1. -С. 15-46.

9. Борисенко Е.Я. Разведение сельскохозяйственных животных. -- М.: Сельхозиздат, 1963. -- 486 с.

10. Василенко Д.Я., Меленчук Е.И. Свиноводство и технология производства свинины. -- К.: Вища школа, 1988. -- 270 с.

11. Вирощування ремонтного молодняку сільськогосподарських тварин. /І.І. Ібатулін, A.I. Сривов, Л.M. Цицюрський

Размещено на Allbest.ru