Проведення хірургічної операції ануса та прямої кишки у тварин

Для інфільтраційної анестезії використовують 0,25-0,5% розчини новокаїну. Їх ін'єкують пошарово тонкими та довгими голками. Для великих тварин інколи використовують 1% розчини. Голку вколюють спочатку в товщу шкіри, майже паралельно її поверхні, і вводять 2-3 мл розчину до появи незначного вздуття; потім зсувають голку далі, продовжуючи ін'єкцію до утворення інфільтраційного валика необхідної довжини. Потім кінчик голки переміщують під шкіру і знову ін'єкують розчин.

При товстій шкірі інфільтрацію починають безпосередньо з підшкірної клітковини. В цьому разі знеболення шкіри настає пізніше.

Практичне значення для домашніх тварин має лише епідуральна анестезія, яка проводиться введенням анестетика в епідуральний простір тих ділянок хребта, де дозволяють анатомічні умови. Залежно від місця введення розчину анестетика спинномозкову анестезію називають по назві даної ділянки хребта (сакральна, люмбальна і т.д.)

При сакральній анестезії розчин новокаїну вводять, вколюючи голку між крижовим та першим хвостовим хребцем, або між першими двома хвостовими хребцями. Проникаючи в епідуральний простір крижів, анестезуючий розчин поступово розповсюджується в краніальному напрямку.

На великих тваринах сакральна анестезія може бути виконана двома способами. При низькій (заднШ) сакральній анестезії вводиться невелика кількість новокаїну, який знеболює тільки хвостові та крижові нерви. У цьому разі тварини протягом всього періоду анестезії стоять, оскільки більшість спинномозкових нервів, які іннервують кінцівки, лишаються за межами дії розчину.

При виконанні низької сакральної анестезії, залежно від величини тварини, вводять від 8 до 15 мл розчину. Дуже великим тваринам таку кількість розчину збільшують. Для одержання оптимального ефекту бажано проводити розрахунок кількості розчину виходячи з довжини крупа тварини. Для цього вимірюють акушерським циркулем відстань від маклока до сідничного бугра в сантиметрах та ділять його на три. Одержаний результат визначає необхідну кількість мілілітрів 2%-го розчину новокаїну для низької сакральної анестезії даної тварини.

При низькій сакральній анестезії знеболеиня охоплює область хвоста, ануса, вульва, піхви, прямої кишки, промежини та оточуючих ділянок крупа та стегон. У самців (частіше у жеребців) знеболюється також кінцева частина статевого члена. Знеболюючий ефект виникає через 5-15 хв після введення та продовжується 1,5 години.

При високії (передній) сакральній введення вводять більшу кількість розчину, ніж при низькій. Розчин з крижового відділу епідурального простору розповсюджується краніально, досягаючи його поперекового, а іноді грудного відділу. У цьому разі знеболюються не тільки корівці, які утворюють нерви кінцівок, а й ті нерви, які обслуговують область живота та грудей. Тварини не стоять на ногах, лягають і в такому стані перебувають до припинення дії анестетика (не менше 2 годин).

Частіше використовують низьку сакральну анестезію завдяки її простоті, безпеці та можливості виконання за будь-яких умов.

Для дрібних тварин поділ на низьку та високу сакральну анестезію не має значення, оскільки всі маніпуляції на них проводяться в лежачому положенні. їм вводять таку кількість анестетика, яка обумовлює парез тазових кінцівок та спокійну поведінку тварин.

У великої рогатої худоби точку уколу для сакральної анестезії визначають у проміжку між 1-м та 2-м хвостовими хребцями. Між крижовим та 1-м хвостовим хребцем внаслідок їх зрощення цей проміжок іноді відсутній. Для полегшення знаходження точки уколу необхідно рухати хвостом, ою дозволяє визначити ділянки рухомості між хребцями. В цих місцях промацується заглиблення. Голку з маидреяом вводять перпендикулярно до поверхні шкіри. Проколюється шкіра і голка просувається вперед під кутом 45-60° до горизонту.- Прокол міждугової зв'язки відчувається як подолання туго! перепони. Глибина проколу 2-4 см. Критеріями знаходження кінчика голки в епідуральному просторі є Я рухомість, слабкий шурхіт всмоктуваного повітря після вивільнення мандрена з голки та легкість введення розчину. Розчин необхідно вводити повільно, злегка натискуючи на поршень.

У коней точку уколу для сакральної анестезії визначають у місці перетину медіанної лінії тіла та лінії, одо сполучає середини тазостегнових суглобів. Глибина уколу 3-6.

Для високої сакральної анестезії кількість розчину новокаїну вираховують виходячи з довжини крупу тварини, іноді подвійної (у биків), вираженої в сантиметрах. У цьому разі знеболюються тазові кінцівки, область живота, іноді каудальний відділ грудної області. Для попередження черезмірного розповсюдження розчину спинномозковим каналом, передню частину тіла тварини трохи піднімають.

У коней висока сакральна анестезія не мас практичного значення, оскільки введення великої кількості розчину в епідуральний простір викликає їх збудження, намагання піднятися. Крім того, у зв'язку з тим, шо через міжхребцеві отвори, на відміну від великої рогатої худоби, розчин не виходить за межі епідурального простору, виникає підвищення тиску ліквору і розвиток зв'язаних з цим судом.

7. Техніка операції

Оперативне втручання за відсутності анального отвору.

Операція полягає в утворенні штучного анального отвору в межах сфінктера ануса. У місці де найбільше випинається пряма кишка, тобто там, де повинен бути анальний отвір, хірургічним пінцетом утворюють кладку шкіри, і ножицями вирізують овальний шматок. У випадку, коли шкіра не випинається, через шкіру пропальповують сфінктер, і в його межах вирізають човникоподібний шматок шкіри. При цьому необхідно уникати пошкодження сфінктера. У рані або в глибині пухкої клітковини знаходять сліпий кінець прямої кишки. Його захоплюють анатомічним пінцетом, підтягують у рану і розтинають. Після цього підшивають стінку кишки до шкіри вузловим швом. Відстань між стібками - 0,3 - 0,4 см. Після операції краї рани змащують іхтіоловою маззю або борним вазеліном, і роблять клізму з теплою мильною водою, що сприяє швидкому звільненню переповненої каловими масами прямої кишки.

Якщо ж пряма кишка закінчується в тазовій порожнині, після розтину шкіри на місці ануса пальцем проникають через рану й пухку клітковину в глибину тазової поржнини й знаходять сліпий кінець прямої кишки. Потім як можна глибше відшаровують пухку клітковину навколо прямої кишки й захоплюють її пальцями або анатомічним пінцетом. Після цього сліпий кінець прямої кишки підтягують до рани, розтинають всі оболонки кишки й підшивають до шкіри вузловим швом.

Відстань між стібками складає 0,3 -0,4 см.

Відсутність прямої кишки

Через анус уводять палець і знаходять сліпий кінець прямої кишки, захоплюють його пальцями або анатомічним пінцетом й підтягують назовні. У випадках, кли його не вдається знайти, пальцями, або браншами зігнутих ножиць якмога глибше розпрепаровують пухку клітковину і в глибині тазової порожнини знаходять його. Після цьог його захоплюють сліпий кінець прямої кишки анатомічним пінцетом і підтягують його через анальний отвір назовні. Далі операцію продовжують так само як і при оперативнму втручанні за відсутності анального отвору.

Якщо пряма кишка відсутня в тазовій порожнині, то утворюють калову норицю в ділянці паху методом колоностомії. У таких тварин зліва , на 2 см медіальніше клінної складки, виконують лапаротомію. У рану підтягують поряд лежачу ділянку нисхідного відділу ободової кишки й ізолюють її серветкою від черевної стінки, після чого в стінці ободовї кишки вирізають овальний твір. Краї рани кишки підшиваютьвузловим швом до країв рани шкіри.

Відкриття прямої кишки в піхву

Спочатку роблять штучний анальний отвір. В останній вводять палець і в пухкій клітковині роблять ним канал до місця з'єднання прямої кишки з піхвою. Відпрепаровують кінець прямої кишки від оточуючої її пухкої клітковини й відсікають її ножицями біля піхви. Потім підтягують пряму кишку в утворений анальний отвір і підшивають її до шкіри вузловими швами. Відстань між стібками 3-5 мм. Рану піхви не зашивають. Вона загоюється самостійно.

8. Післяопераційний догляд

Одночасно з оперативним методом проводять загальне антисептичне лікування, спрямоване на зменшення явищ аутоінтоксикації та посилення регенеративних процесів (антибітикотерапія, 10% -ний розчик кальцію хлориду на фізіологічному розчині натрію хлориду).Тварину поміщають в окрему клітку, підстилка в якій має бути великих розмірів і м'якою (солома).

Протягом перших днів після операції акт дефекації супроводжується сильними болями. Для попередження згущення калових мас тваринам згодовують рідкий кашоподібний корм, а при необхідності роблять клізму.

Якщо розвивається діарея, проводять відповідне лікування.

Список використаної літератури

1. Спеціальна ветеринарна хірургія / І.С.Панько, В.М.Власенко, А.А.Гамота та ін.; За ред.І.С.Панька. - Біла Церква;БДАУ, 2003. - 416с.;

2. Оперативна хірургія,анестезіологія і топографічна анатомія / В.М.Власенко, Л.А.Тихонюк, М.В.Рубленко - Біла Церква; 2006. - 544 с.: 461 іл.

3. http://www.igar.com.ua/ukr/spravka_shovnye.shtml

4. http://www.smcae.kiev.ua/pdf/VNZ_vidan/antiseptika.pdf

5. http://www.google.com.ua/imghp?hl=ru&tab=wi

Размещено на Allbest.ru