Розробка програми використання та охорони земель

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Розробка програми використання та охорони земель"

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретико-методичні засади раціонального використання та охорони земель

2. Характеристика об'єкта управління

2.1 Природні умови

2.2 Економічні умови

2.3 Склад земель за формами власності

2.4 Склад і структура земель за цільовим призначенням

3. Аналіз використання земель в системі управління земельними ресурсами на території адміністративного району

3.1 Характеристика земель за формами власності та цільового призначення

3.2 Характеристика земель сільськогосподарського призначення

3.3 Склад і структура продуктивних земель

3.4 Характеристика посівних площ

3.5 Характеристика меліоративних земелью

3.6 Характеристика малопродуктивних земель

4. Основні напрямки вдосконалення системи управління використання і охорони земель

Список використаної літератури

Вступ

Земельний фонд Глухівського району складає 166,05 тис. га. Площа сільськогосподарських угідь складає 115,5 тис. га, що становить 69,6% від загальної площі району і свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння та надмірної розораності орних земель. Землі лісогосподарського призначення в області займають 36,1 тис. га, що становить 21,7% від загальної площі району.

Внаслідок екстенсивного використання земельних ресурсів в районі збільшилась площа еродованих сільськогосподарських земель і в тому числі площа еродованої ріллі. На сьогоднішній день вона складає - 7,6 тис. га, або 8,7 % від загальної площі орних земель.

В результаті незадовільного економічного становища сільськогосподарських товаровиробників в районі на протязі 5-8 років не використовується близько 45 тис.га орних земель. Також у зв'язку з відсутністю науково обгрунтованих систем сівозмін та необхідної кількості органічних та мінеральних добрив вирощування сільськогосподарських культур проводиться без дотримання ґрунтозахисної технології, що призводить до виснаження земель, зменшення родючості грунтів та їх деградації.

До 1991 року земля в Україні перебувала виключно у власності держави. В процесі здійснення земельної реформи як в цілому по Україні, так і на території Глухівського району відбувається перерозподіл земель за формами власності.

Розподіл земель за власниками землі та землекористувачами станом на 01.01.07р. Кількість землевласників та землекористувачів постійно змінюється і має тенденцію до зростання.

Ці приклади підтверджують необхідність розробки регіональної програми використання й охорони земель для подальшого розроблення конкретних проектів оптимізації структури угідь, схем землекористування, схем рекультивації, розробки робочих проектів охорони земель, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, схем землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель та проектів землеустрою щодо консервації деградованих малопродуктивних земель.

земля сільськогосподарський посівний меліоративний

1. Теоретико-методичні засади раціонального використання та охорони земель

Забезпечення раціонального використання та охорони земель -- один з основоположних принципів Земельного кодексу України. Він тісно і нерозривно пов'язаний з такими принципами, як цільовий характер використання земель та стабільність, сталість прав на землю.

Узагальнено вимоги охорони земель сконцентровано у розділі VI Земельного кодексу України. Ст. 162 Земельного кодексу визначає, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.За своєю суттю правова охорона земель є комплексними правовідносинами.

Встановлюючи диференціацію правових режимів різних категорій земель, особливості земельної правосуб'єктності власників земельних ділянок та землекористувачів, права та обов'язки учасників земельних правовідносин, держава тим самим проводить політику охорони земель. Таким чином, охорона земель здійснюється як на регулятивному, так і на охоронюваному рівні реалізації правовідносин.

Одночасно охорона землі як природного ресурсу є й охороною правомочностей землевласника й землекористувача, тому що такі правомочності виникають саме щодо землі як природного ресурсу і як об'єкта правовідносин. Таким чином, правова охорона земель охоплює й охорону земельних правовідносин.

Правову охорону земель не можна розглядати лише в плані боротьби з конкретними, вже вчиненими правопорушеннями. Охорона земель починається не із застосування норм права за вчинене правопорушення у цій сфері суспільних відносин, а з розробки і прийняття нормативно-правових актів, направлених на охорону земель. Від того, наскільки повно і всебічно питання охорони земель урегульовані в законодавчих актах, залежатиме ефективність їх охорони. Норми права проявляються з набранням чинності закону, який містить ці норми, а не з моменту вчинення винним правопорушення.

Охорона земель досягається не тільки за допомогою санкцій, а й за допомогою матеріальних стимулів. Як ті, так і інші зацікавлюють, заохочують до цього. Засоби охорони, які стимулюють належну поведінку, зі зростанням рівня свідомості і вихованості людей будуть поступово витісняти і заміняти собою міри відповідальності, тобто засоби охорони стримуючого характеру.

Отже, поняття охорони не вичерпуються відповідальністю, воно значно ширше. Притягнення до відповідальності -- це лише частина великої і важливої проблеми охорони земель. Тому вважається принципово неправильним зводити правову охорону земель до тієї чи іншої форми відповідальності У цьому випадку вся величезна і надзвичайно важлива правова і організаційна діяльність як самих власників землі та землекористувачів, так і відповідних державних органів щодо запобігання порушенням в галузі охорони земель залишається нібито в тіні, а на передній план висувається примусовість права.

Земельний кодекс визначає, що завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Щодо змісту охорони земель, то сюди входять такі елементи:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

д) консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь

Реалізація державної політики у галузі охорони земель здійснюється шляхом запровадження державних, регіональних чи місцевих програм охорони земель.

Проблему правової охорони земель необхідно розглядати в більш широкому аспекті, пам'ятаючи, що основною метою є її запобіжне, профілактичне значення. Як кажуть у народі, мудрий законодавець попередить злочин, щоб не бути вимушеним потім карати за нього.

Ефективність охорони в багатьох випадках залежить від дієвості тих норм права, які регулюють охорону цих суспільних відносин. Тому важливо мати правові норми, які б забезпечували надійну охорону земель. Будь-яка правомочність має значення лише тоді, коли реально забезпечується, інакше вона втрачає свої значення, силу і дієвість

Що стосується раціонального використання земель, то у земельному законодавстві України цей термін зустрічається як:

по-перше, одне із завдань земельного законодавства України

по-друге, один із принципів земельного законодавства України);

по-третє, завдання охорони земель

по-четверте, як одне з важливих завдань земельної реформи в Україні та в деяких інших аспектах.

Проте в жодному із зазначених випадків закон не давав і не дає визначень чи критеріїв поняття "раціональне використання земельної ділянки".

Окремі вчені дають власні визначення цьому терміну. Так, В.І. Федорович під "раціональним використанням земель" розуміє використання їх таким чином, що за умови збереження корисних властивостей землі - родючості грунту, його структури, балансу гумусу, цілісності рослинного покриву тощо досягається максимально можливий ефект В.І. Книш - розумне використання земель найоптимальнішими способами, в процесі якого одночасно забезпечується максимальна економічна ефективність і збереження земельних та інших природних ресурсів, а також об'єктів соціальної інфраструктури,

На основі сказаного можна зробити висновок, що основним правилом раціонального використання земель є закріплений у земельному законодавстві пріоритет земель сільськогосподарського призначення.

Особливості раціонального використання можуть бути різними для земель різних категорій. Так, при використанні земель сільськогосподарського призначення максимально повинні виконуватися вимоги екологічної безпеки.

При використанні земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення природні ресурси використовуються значно менше, ніж у сільському господарстві. Об'єкти, розташовані на землях даної категорії, переважно шкідливо впливають на довкілля. Тому, як правило, навколо таких об'єктів створюються спеціальні зони, наприклад, санітарно-захисні, метою яких є відокремлення таких об'єктів від території житлової забудови та зменшення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Раціональне використання земель житлової та громадської забудови у межах населених пунктів проявляється не тільки в економії при відведенні. земельних ділянок, а й у дотриманні спеціальних санітарних норм при забудові населених пунктів.

Для раціонального використання земель особливо охоронюваних категорій (оздоровчого призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення), земель лісового та водного фонду характерна значна кількість обмежень, пов'язаних переважно із забороною ведення господарської діяльності, розміщення тих чи інших об'єктів, тощо як природній ресурс, основний засіб виробництва і територіальний базис.

Використання землі як природного ресурсу полягає в експлуатації суб'єктами земельних відносин її корисних властивостей. Можна виділити два основні способи використання землі як природного ресурсу: 1) використання самої земельної ділянки, наявної у суб'єкта земельних відносин, тобто використання власне земельних ресурсів; 2) використання наявних на земельній ділянці інших природних ресурсів (використання в установленому законом порядку лісових, водних ресурсів, надр, об'єктів тваринного світу).

Використання землі як основного засобу виробництва, на відміну від використання її як природного ресурсу, пов'язане з переробною діяльністю, в процесі якої здійснюється обробіток ґрунту і вирощування сільськогосподарської продукції. Така форма використання землі носить економічний характер. Для вирощування сільськогосподарської продукції надаються землі сільськогосподарського призначення.

Використання землі як територіального базису полягає у розташуванні на земельних ділянках будівель, споруд та інших об'єктів і випливає можливості використання землі як основного засобу виробництва. Поблизу земель сільськогосподарського призначення, що є придатними для здійснення сільськогосподарського виробництва, знаходяться такі населені пункти, як села, селища, дачні поселення. Землі, не відведені для сільського господарства, повинні надаватися для містобудування, розширення територій міст, тощо.

Раціональному використанню й охороні земель покликаний сприяти закріплений у земельному законодавстві порядок розгляду і затвердження землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою. Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Організаційно-правові заходи охорони земель.

Господарська та інша діяльність, пов'язана з використанням земельних ресурсів, не повинна призводити до забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, а тому протидіяти цьому повинна визначена Земельним кодексом України та Законом України „Про охорону земель" система організаційно-правових заходів, яка включає в себе:

- державну комплексну систему спостережень;

- розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель;

- створення екологічної мережі;

- здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

- економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів;

- стандартизацію і нормування

1) Державна комплексна система спостережень включає топографо-геодезичні, картографічні, ґрунтові, агрохімічні, радіологічні та інші обстеження і розвідування стану земель і ґрунтів, їх моніторинг. На основі даних державної комплексної системи спостережень формуються національний, регіональний та місцевий банки даних про стан земель і ґрунтів.

2) Загальнодержавна програма використання та охорони земель розробляється відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України та охорони довкілля. Програма визначає склад та обсяги першочергових і перспективних заходів з охорони земель, а також обсяги і джерела ресурсного забезпечення виконання робіт з їх реалізації. Регіональні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до загальнодержавної програми з урахуванням місцевих особливостей.

Виконання загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель забезпечується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом.

Характеристика управління в сфері охорони і раціонального використання земель.

Державне управління є способом організації діяльності державних органів з метою забезпечення виконання правових норм і впорядкування суспільних відносин у тій чи іншій сфері. Воно характеризується наявністю суб'єктів, об'єктів управління, а також управлінських функцій.

Державне управління земельним фондом здійснюється від імені держави. Суб'єктами державного управління є державні органи, на які згідно з законодавством покладені відповідні управлінські функції. Відносини між суб'єктами управління і його об'єктами будуються на засадах владної субординації (відносини „влада--підкорення" або „розпорядження--виконання"), тобто носять „вертикальний" або адміністративно-правовий характер.

Суб'єкти державного управління розрізняються за обсягом і характером компетенції. У сфері земельних відносин певні управлінські функції мають органи загальної, міжгалузевої, галузевої і спеціальної компетенції.

До органів загальної компетенції, що здійснюють відповідні управлінські функції, належать Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради і місцеві державні адміністрації.

Одним з найважливіших органів міжгалузевого управління в сфері охорони і раціонального використання земель є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Певні управлінські функції щодо земельного фонду мають у межах своєї компетенції також Міністерство аграрної політики України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний комітет лісового господарства України, Національне космічне агентство України, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, деякі інші центральні органи виконавчої влади.

Контроль за охороною і використанням земель.

Контроль за використанням і охороною земель відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і громадянами земельного законодавства.

Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб'єктами земельних відносин, а не тільки за юридичними і фізичними особами; б) за всіма землями, безвідносно до форм власності на ці землі.

Метою контролю, за використанням і охороною земель, що збігається з метою усієї екологічної діяльності, є задоволення справедливих соціальних, економічних, екологічних потреб нинішнього і майбутнього поколінь у сфері розвитку й охорони навколишнього природного середовища [40, с.86].

Відповідно до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" контролюючими суб'єктами за використанням і охороною земель є місцеві ради, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, а також Державний комітет України по земельних ресурсах та інші спеціально уповноважені на це державні органи

Провадження з екологічного контролю має відповідну послідовність виконуваних дій, об'єднаних в самостійні стадії. Так, на думку А. Гетьмана, виходячи із аналізу нормативних актів, що регулюють порядок діяльності органів щодо виконання контрольних функцій у сфері екології, практики її застосування, а також мети екологічного контролю, слід виділити три стадії його провадження: а) організаційно-підготовчу; б) перевірку фактичних обставин, їх аналіз та ухвалення юридично значущого рішення; в) перевірку виконання рішення

Державний контроль за використанням та охороною земель -- це одна з основних функцій державного управління земельним фондом. Під ним розуміється врегульована нормами права владно організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодавства всіма суб'єктами відповідних суспільних відносин (державними та громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами), попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів.

Такий контроль здійснюється радами, а також Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами

Спеціально уповноваженим державним органом, на який законодавством покладено здійснення контролю за використанням і охороною земельних ресурсів, є Держкомзем України. Саме для виконання цієї функції і функції моніторингу в структурі центрального апарату Держкомзему створено Управління моніторингу земель. На місцях контроль за використанням земель у системі Держкомзему покладений на обласні, Київське і Севастопольське міські управління земельних ресурсів та районні відділи земельних ресурсів [18].

Контроль за охороною і раціональним використанням земель, що здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища, є надвідомчим. Земля є об'єктом його контрольної діяльності як один з основних природних ресурсів, який охороняється в комплексі з іншими природними ресурсами і природними умовами з метою їх раціонального використання, охорони, відтворення і забезпечення екологічної безпеки. Для здійснення контрольної функції в структурі Міністерства охорони навколишнього природного середовища було створено Державну екологічну інспекцію. Остання, згідно з Положенням про неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р., являє собою систему регіональних і територіальних органів державної виконавчої влади, що організовують і проводять контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища

2. Характеристика об єкта управління

Дата утворення Глухівського району - 1923 рік

Територія - 166,05 тис.га, 7,3 % від території області

Відстань від Глухова до Сум шосейними дорогами - 135 км

Район межує : на сході з Курською, на північному сході з Брянською областями Російської Федерації. Одне з сіл Глухівщини - Сопич - розташоване на межі трьох областей.

На північному заході район межує з Ямпільським і Шосткинським, на заході - з Кролевецьким, на півдні з Путивльським районами Сумської області. На території району проходить державний кордон з Російською Федерацією протяжністю 98 км. На кордоні розташовано 2 пункти пропуску автомобільного транспорту: "Бачівськ" та "Катеринівка".

2.1 Природні умови

Район розташований у північно-східній частині Сумської області в Поліській зоні.

Клімат району помірно-континентальний, зими помірно холодні. Середньодобова температура найхолоднішого місяця (січня) - 6,7 С. Середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) + 19,6 С Середньорічна кількість опадів по району склала 646,8 мм.

Характеристика угідь за крутизною схилів

Надмірне розширення площі ріллі за рахунок схилових земель призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь: ріллі, природних кормових угідь, лісів та водойм, що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і обумовило значну техногенну ураженість екосфери. Особливу тривогу викликає зниження родючості ґрунтів району. Характерними деградаційними процесами в ґрунтах являються: щорічний від'ємний баланс гумусу, зниження вмісту поживних елементів, декальцинація грунтів, підвищення кислотності, погіршення фізичних, фізико-хімічних показників.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, складає близько 8 тис. га, в тому числі 6,8 тис.га орних земель ( 7,7 відсоток від загальної площі цих угідь).

Поряд з площинною ерозією досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. Площа ярів складає 58 га а їх кількість сягає 30 штук. Окремо виділяються яружно-балкові системи з інтенсивністю ерозії, що перевищує нормативи у 10-20 раз.

Земельний фонд має сталу тенденцію до погіршення також і за іншими якісними показниками. Так, 70,2 тис. га (60 відсотків) сільськогосподарських угідь складають кислі ґрунти, з яких на середньо та сильнокислі припадає 6,5 тис.га. Крім того, 1,7 тис. га сільськогосподарських угідь займають перезволожені землі, 5 тис. га - заболочені.

Останнім часом посилились процеси деградації ґрунтового покриву, які обумовлені техногенним забрудненням. Найбільшу небезпеку для навколишнього середовища представляє забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами, збудниками хвороб.

Площі деградованих і малопродуктивних ґрунтів орних земель у розрізі сільських, селищних рад представлені в таблиці 3.

Таким чином, стан використання земельних ресурсів Глухівського району характеризується як напружений з тенденцією до погіршення зі значними диспропорціями, зокрема:

- надзвичайно високим, економічно та екологічно необґрунтованим рівнем господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території;

- значною землеємністю основних галузей економіки;

- стихійним формуванням нових землекористувань ринкового типу шляхом оренди земельних часток (паїв), які характеризуються нестабільністю, дрібноконтурністю, черезсмужжям;

- інтенсивним розвитком деградаційних процесів та наявністю значних площ деградованих земель;

- недостатньою часткою земель природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико - культурного призначення;

- незадовільним нормативно - правовим та нормативно - технічним забезпеченням, що регулюють використання та охорону земель.

Виходячи із соціально - економічної політики держави на найближчий період для подолання кризового стану у галузі використання та охорони земель необхідне проведення превентивних заходів. Дана проблема потребує комплексного вирішення, що можливо тільки на основі програмно - цільового методу, який забезпечує впровадження передових технологій, системного підходу до еколого - економічного обґрунтування та механізму реалізації, ув'язку наявних ресурсів з організацією виконання.

Характеристика грунтового покриву

№ п?п	Шифр грунтів	Назва грунтів	Площа,га
1	18в	Дерново підзолисті супіщані	22622.81
2	35г	Ясносірі сірі опідзолені легкосуглинкові	35666.64
3	33в	Ясносірі сірі опідзолені глеюватісупішані	33186.08
4	40г	Темносірі опідзолені легкосуглинкові	43652.97
5	53	Чорноземитипові алогумусні та чорноземи сильнодеградованінезмиті	30921.5

На території району протікає багато маленьких річок. Найбільші з них Клевень, Есмань; 59 ставків та водоймища району складають загальний об'єм поверхневих вод 532 580 куб.м.

У лісах, на полях, болотах водяться 41 видів звірів та 160 птахів. У водоймах мешкає біля 20 видів риб.

Природно-заповідний фонд району налічує 12 заповідних територій та об'єктів, на загальній площі біля 5,8 тис.га, у тому числі Ландшафтний заказник державного значення "Шалигінський" та місцевого значення "Верхньоесманський".

Ліси району займають - 33 тис.га, Склад насаджень відзначається великою різноманітністю лісових порід; це дуб, сосна, ялина, береза вільха, осика, липа, модрина та інші.

В лісах району мешкають лосі, дикі кабани, козулі, лисиці, зайці-русаки, їжаки, кроти.

На території району росте багато видів лікарських рослин : звіробій, конвалія, лепеха, безсмертник, материнка, пижма, чабрець, чистотіл та інші.

Розробляється родовище корисних копалин: це родовище високоякісних кварцитів в с.Баничі та родовище високоякісної крейди в селищі Будівельне.

2.2 Економічні умови

Поглиблений аналіз використання земель неможливо пронести без іої характерне гики земель за угіддями, яка подана у таблиці

Склад і структура земельних угідь об єкту

Показники	Одиниця виміру	Кількість за станом на 01.01.2007
Всього земель ( територія )	тис. га	166,050
в тому числі : сільськогосподарські землі	тис. га	118,203
із них: сільськогосподарські угіддя	тис. га	115,529
у т.ч. - рілля	тис. га	87,828
- багаторічні насадження	тис. га	11,589
- сіножаті	тис. га	16,250
- пасовища	тис. га	9,862
ліси та інші лісопокриті площі	тис. га	36,050
забудовані землі	тис. га	4,606
відкриті заболочені землі	тис. га	5,268
радіоактивно забруднені землі	тис. га	-
відкриті землі без рослинного покриву	тис. га	0,223
сухі відкриті землі з особливою рослинністю	тис. га	-
Води	тис. га	1,699

Земельні перетворення в сільськогосподарському господарстві повниш орії пі мшися на рівноправний розвиток різних форм господарювання на землі. формування багатоукладної економіки, раціонального використання і охорони земель.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній іа державній власності.

Склад земель за формами власності

Форми власності	Всього земель	З них
		С.-г. угіддя	Лісові насадження	Вода і болота	Інші угіддя
		Разом	Рілля	Б/н	Сінокоси	пасовища
Державна	75438,6176	128,1400	124,9000
Приватна	90611,3824	89913,3228	74949,0255
Всього по с/р	166050	90041.46	75073.9255

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії:

Землі сільськогосподарського призначення;.

Землі житлової та громадської забудови:

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

Землі оздоровчою призначення:

Землі рекреаційного призначення:

Землі і історико-культурното призначення:

Землі лісового фонду:

Землі водного фонду;

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Аналізуючи будь-які адміністративну одиницю площі чи природно-територіальний комплекс основною інформацією виступає склад і структура земель за категоріями призначення.

Склад і структура земель за цільовим призначенням.

Категорія земель	Площа
	га	%
Землі сільськогосподарського призначення	118200,8842	71.2
Землі житлової та громадської забудови	6961.1162	4.1
Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення	5785,8400	3.4
Землі оздоровчою призначення	2.1300	0.001
Землі рекреаційного призначення	2.9000	0.001
Землі і історико-культурното призначення	72.7000	0.04
Землі лісового фонду	36051,2644	21.7
Землі водного фонду	1699,2582	1.02
Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та ін призначення	1202,4780	0.7
Всього по с/р	166000.05	100

Володіючи шкою інформацією ми можемо визначити, яка категорія земель погребує найбільшої уваги в напрямку вдосконалення управління земельними ресурсами.

3. Аналіз використання земель в системі управління земельними ресурсами на території адміністративного району

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України. Земельного кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Особам (їх спадкоємцям), які. мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України). Земельні ділянки не повертаються.Суб'єктами права власності на землю с:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності

б)територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. - на 'землі комунальної власності

в)держава, яка реалізує це право через відповідні органи державноївлади. - на землі державної власності.

Будь-які управлінські рішення необхідно ув'язані із законодавством, що напряму пов'язано з формами власності на землю. Тому необхідно детальнопроаналізувати землекористування у аспектів існуючих форм власності по землекористувачах і зробити висновки.

Розподіл земель за власниками землі та землекористувачами станом на рокку.

№ п?п	Власники землі,землекористувачі та землі державної власності, не надані у власність або користування	Кількість власників землі та землекористувачів	Питома вага,%	Загальна площа земель, тис.га	Питома вага,%
1	Сільськогосподарські підприємства (всього земель у власності і користуванні)	26	0.059	58026,6147	16.705
2	Громадяни, яким надані землі у власність і користування	43932	99.412	72499.4672	43.661
3	Заклади, установи, організації	183	0.414	286.1133	0.172
4	Промислові та інші підприємства	16	0.036	368.8899	0.222
5	Підприємства та організації транспорту, зв'язку, оборони	22	0.050	1872.1733	1.127
6	Частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони	5	0.011	41.0854	0.025
7	Організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення
8	Лісогосподарські підприємства	3	0.007	33391.8466	20.110
9	Водогосподарські підприємства	1	0.002	18.0000	0.011
10	Спільні підприємства, міжнародні і об'єднання і організації з участю і українських, іноземних юридичних та фізичних осіб	4	0.009	4.0657	0.002
11	Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам.
12	Землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів			29829.0621	17.964
13	Всього земель , які входять до адміністративно-територіальних одиниць	44192	100	16600.00	100

Землі придатні для потреб сільського господарства повинні надаватися насамперед, для сільськогосподарського використання.

Землями сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для виробництва сільськогосподарського продукції. здійснення сільськогосподарського науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або Призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища перелоги);

несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадженні, крім тих. що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Таблиця 2.3 Характеристика земель сільськогосподарського призначення.

Землекористувачі землевласники	Всього земель	З них
		С.-г. угіддя	Лісові насадження	Вода і болота
		Рілля	Б/н	Сінокоси	пасовища
Сільськогосподарські підприємства (всього земель у власності і користуванні)	58026,6147	57474,6900	3,7023	404,6915	143,5309	10,5518	36,0000 310,525	Інші угіддя
Громадяни, яким надані землі у власність і користування	43561,4392	24963,0833	1395,7270	10580,0554	5743,3723	0,2214	15,3366 50,1057
Заклади, установи, організації	286.1133	32.5153	0.71	0.07				10
Промислові та інші підприємства	368.8899	16.04	1.18	17.00	2.96		13.0
Підприємства та організації транспорту, зв'язку, оборони	1872.1733	4,9837	2,6444	132,6985	10,3400	483,6846	0,6129
Частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони	41.3754
Організації, підприємства і установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення
Лісогосподарські підприємства	33391.8466	116,0000	19,6000	271,4000	60,6000	32226,6721	9.2000
Водогосподарські підприємства	18.0000						18,0000
Спільні підприємства, міжнародні і об'єднання і організації з участю і українських, іноземних юридичних та фізичних осіб	4.0657
Землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів	29829.0621	5223,7255	150.8333	4855,7428	3900,1352	1526,0978	1297,8141
Всього земель , які входять до адміністративно-територіальних одиниць	16600.00	87831,0378	1574,3970	16261,6582	9860,9384	34247.00	1699,2582

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

-громадянам - для ведення особистого селянського господарства.садівництва, городництва, сінокосіння га випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва: -сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школах - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду сільського господарства; -несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям,релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та. іноземним державам.

В залежності від ролі земельних ділянок в житті суспільства, територія поділяється на три основні види використання, з яких першим є продуктивні землі.

Склад і структура продуктивних угідь.

Угіддя	Площа
	га	%
Рілля	87831,0378	88,2
Багаторічні насадження	1574,3970	1,5
Сіножаті	16261,6582	16,34
Пасовища	9860,9384	9,9

Продуктивні землі функціонують як головний засіб виробництва всільському господарстві, безпосередньо приймають участь у виробництві сільськогосподарської продукції. Відношення площі продуктивних земель до загальної площі території характеризує її сільськогосподарську оевоєність.

Аналізуючи землі сільськогосподарського призначення неможливо пропустити аналіз продуктивних .земель, зокрема, рілля.

Характеристика посівних площ.

№ п?п	Культура	Площа,га	Врожайність,ц/га	Вихід валової продукції
				Ко	%
1	Озима пшениця	8862,6703	24,5
2	Ярий ячмінь	5734,7900	28,8
3	Картопля	1124,900	60
4	Кукурудза	2493,0833	50
5	Кукурудза на силос	886,22	300
	Всього	19101,6636

Характеристика малопродуктивних і деградованих земель.

№ п?п	Угіддя	Площа
		га	%
Малопродуктивні землі
Деградовані землі
	Разом

До деградованих земель відносяться;

земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, кирстоутворення. повеней, добування корисних копалин тощо;

земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними ^- речовинами грунтами та інші.

До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, грунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Одним із основних графічних документів, які забезпечують значний об'єм інформації про використання земельного фонду є картограма крутизни схилів де забезпечується інформація про категорії придатності земель.

З врахуванням картограми категорії земель розробляються рекомендації по доцільному їх .використанню беручи до уваги фактичне їх використання. визначають використання кожної ділянки на перспективу.

4. Основні напрямки вдосконалення системи управління використання охорони земель

Територіальна організація потребує вдосконалення і поліпшення суспільного виробництва. Важливим методом використання земель сільськогосподарського призначення є їх екологічна оптимізація. Підвищення рівня потенційної і економічної родючості грунтів є стратегічним напрямком щодо інтенсифікації землеробства удосконалення і зміцнення кормової бази тваринництва.

Гостро стоїть проблема раціонального лісокористування, збереження іа відновлення лісів. Малозадіснені території потребують створення лісонасаджень.

Серед стратегічних завдань щодо планування використання земель найважливішим на перспективу є:

зменшення розораності земельного фонду;

збільшення лісистості території:

поетапне встановлення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь в зональних системах землекористування:

-дотримання екологічних вимог- охорони земель при землекористування території: -заборона відведення особливо цінних сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських потреб: -застосовування економічних важелів впливу на суб'єкти землекоритування. В цьому розділі необхідно зазначити основні завдання управління щодо використання охорони земель її адміністративному районі на підставі запропонованих.

Размещено на Allbest.ru