Рентабельність виробництва продукції тваринництва і шляхи її підвищення в СВК "Ятрань" Уманського району Черкаської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Уманський державний аграрний університет

кафедра економіки

Рентабельність виробництва продукції тваринництва і шляхи її підвищення в СВК «Ятрань» Уманського району Черкаської області

Курсова робота з економіки підприємства

Славгородська Альона Андріївна

Керівник: доктор економічних наук

професор О.І. Здоровцов

Умань -2005

Зміст

Вступ

1. Теоретичні і методологічні основи рентабельності виробництва продукції тваринництва

1.1 Суть категорії - рентабельність виробництва продукції

1.2 Необхідність рентабельного ведення виробництва продукції тваринництва в ринковій економіці

1.3 Методика визначення показників рентабельності виробництва продукції тваринництва

2. Аналіз досягнутого рівня рентабельності виробництва продукції тваринництва та дослідження тенденцій його зміни

2.1 Економічна характеристика об'єкта дослідження

2.2 Досягнутий рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва та дослідження тенденцій його зміни

2.3 Факторний аналіз рентабельності продукції тваринництва

3. Шляхи підвищення рентабельності виробництва продукції тваринництва

3.1 Технологічні фактори підвищення рентабельності виробництва продукції тваринництва

3.2 Здійснення режиму економії витрат на виробництво продукції тваринництва

3.3 Резерви підвищення якості продукції як фактора зростання рентабельності її виробництва. Забезпечення цінової конкурентоспроможності продукції

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Рівень розвитку сільського господарства визначає найголовнішу соціально-економічну проблему -продовольчу, тобто забезпечення харчуванням населення за науково-обгрунтованими нормами споживання різноманітних висококалорійних і якісних продуктів. Близько 75% фонду народного споживання формується з продукції рослинництва, тваринництва та продуктів їх переробки. Науково встановлено, що для повноцінного харчування, людині потрібно споживати на день 100-110г. Білка, з них 70-75 г. повинні бути тваринного походження. На відміну від рослинницьких галузей, тваринництво продукцію дає більш рівномірно і протягом року. Така продукція рослинництва, як: зелена маса, сіно, солома, силос, сінаж, полова, жом, гичка, макуха та ін., безпосередньої цінності для людей не мають. Однак вони являються кормовою базою для тваринництва.

Тваринництво -це великий і досить складний підкомплекс АПК по виробництву висококалорійних і дієтичних продуктів харчування ( молоко, м'ясо, масло, яйця, мед) та цінної сировини ( вовна, пух, шкіра). Тварини дають гній та інші органічні добрива, які підвищують урожайність багатьох культур ( зернових, цукрових буряків, картоплі і ін.).

Отже про важливість та корисність тваринництва сперечатися не має сенсу. Проте, поряд з важливістю цієї галузі сільського господарства виникає необхідність обґрунтованого, раціонального його ведення. Тваринництво -трудомістка галузь з високим рівнем затрат на її виробництво. Воно потребує значної кількості трудових ресурсів відповідної високої кваліфікації, приміщень для утримання тварин та обладнання по їх обслуговуванню, якісних кормів, з усіма дотриманнями норм поживних речовин ( відповідно до раціонів годівлі) та інше. Виходячи з цього, витрати на виробництво продукції тваринництва досить високі, що призводить до зростання собівартості продукції тваринництва та зниження ( скорочення) суми чистого доходу. Метою суб'єктів фінансово-господарської діяльності є ефективне ведення даної діяльності - покриття витрат виробництва та отримання прибутку. Іншими словами виробництво (в даному випадку продукції тваринництва) повинно бути рентабельним. Тема рентабельного виробництва продукції досить актуальна, адже вона означає, що виручка від реалізації товарної продукції тваринництва покриває затрати на виробництво та збут даної продукції. Тобто чим вищий рівень рентабельності виробництва тим позитивніший ефект діяльності підприємств. Аналізуючи показники рентабельності виробництва продукції тваринництва за останні роки, вимальовується невтішна картина зниження рентабельності даного виробництва ( навіть з тенденціями до його збитковості). А тому одним з головних завдань стоїть підвищення рентабельності виробництва продукції тваринництва.

Тому метою даної курсової роботи є розкриття суті, змісту та поняття рентабельності, показати методику розрахунку цього показника, можливих резервів підвищення на прикладі СВК „Ятрань” с.Томашівка, Уманського району Черкаської області.

1. Теоретичні і методологічні основи рентабельності виробництва продукції тваринництва

1.1 Суть категорії -рентабельність виробництва продукції

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками: прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект діяльності без урахування використаних ресурсів. Тому для більш повного аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність -це відносний показник ефективності роботи підприємства. Показники рентабельності поділяють на групи та форми. Показники рентабельності об'єднують в такі три групи:

· показники, що базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної та звичайної діяльності);

· показники, що характеризують прибутковість продажів ( валова рентабельність продажів, чиста рентабельність продажів);

· показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рентабельність сукупних активів, рентабельність операційного капіталу, рентабельність основного, оборотного та власного капіталу).

Також рентабельність має кілька форм, які залежать від того, які саме ресурси і прибуток використовують у розрахунках. Виділяють:

· рентабельність капіталу

· рентабельність продукції.

До рентабельності капіталу ( інвестованих ресурсів ) входить: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу. Рентабельність активів характеризує використання всього майна підприємства, рентабельність власного капіталу показує використання активів, створених за рахунок власних коштів, рентабельність акціонерного капіталу -верхню межу дивідендів на акції. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво продукції та її збут.

У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий дохід, який є частиною вартості валової продукції після вирахування витрат, понесених на її виробництво. Чистий доход, отриманий у сільському господарстві, поділяється на централізований доход держави і підприємства, а тому розрізняють два види рентабельності. Виділяють рентабельність народногосподарську і госпрозрахункову. Під народногосподарською рентабельністю розуміють всю масу створеного в сільському господарстві чистого доходу, а та частина, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку має назву -госпрозрахункова.

Для характеристики рентабельності сільськогосподарського виробництва, використовують такі показники як: рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році. Кожен процент рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на гривню виробничих витрат. Рівень рентабельності характеризує ефективність спожитих засобів виробництва, що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість використаних у господарстві матеріальних оборотних засобів. Рівень рентабельності може визначатися в цілому по підприємству, його ще називають сукупним рівнем рентабельності, по окремій галузі або по виробництву певного виду продукції, окремої культури.

Що ж стосується норми прибутку, то цей показник визначається в цілому по підприємству. Норма прибутку визначається як процентне співвідношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів. Вона показує величину прибутку, який припадає на 1 грн. основних і оборотних фондів. Досить часто в різних підприємствах ( господарствах) при виробництві однойменного виду продукції досягають однакового рівня рентабельності, при цьому вони мають різні показники норми прибутку ( що свідчить про різну ефективність використання основних і оборотних фондів).

1.2 Необхідність рентабельного ведення виробництва продукції тваринництва в ринковій економіці

Діяльність сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової економіки зобов'язують їх постійно слідкувати за коливаннями ( відхиленнями ) цін, тарифів, вартості послуг, за розмірами прибутку і збитку. Провідне місце серед названих показників відводиться і рентабельності. Як вже зазначалося вона є економічною категорією, яка означає доходність та прибутковість підприємства. За даними наукових закладів і передових господарств для здійснення відтворення на розширеній основі та підвищення матеріального добробуту працівників, в умовах стабільної економіки рівень рентабельності повинен становити 40-50%, а норма прибутку -15-20% . Відповідний рівень рентабельності сприяє здійсненню діяльності підприємства на принципах самоокупності та самофінансуванні.

Сільськогосподарські товаровиробники з урахуванням конкретних умов господарювання визначають „цей необхідний” рівень рентабельності. Самоокупність характеризує певний рівень економічної ефективності виробництва в господарствах. Самоокупне підприємство повинне за рахунок власних доходів відшкодувати виробничі витрати і одержати прибуток, достатній для погашення кредиторської заборгованості ( внесення в бюджет обов'язкових платежів, повернення позик банкам та відсотків за їх користування ), утворення фонду матеріального заохочення і підтримання діяльності невиробничих галузей. Щоб підприємство стало самоокупним, воно повинне досягти певного рівня ефективності виробництва і використання ресурсного потенціалу, що визначається відповідним рівнем рентабельності. Здійснення діяльності за принципом самофінансування визначає спосіб формування і структуру фінансових ресурсів підприємства. У своїй діяльності підприємство може використовувати як власні ресурси ( грошову виручку, заощадження, амортизаційні відрахування) так і централізовані фонди ( асигнування з бюджету).Відповідно самофінансування може бути повним або частковим. Рівень самофінансування підприємства визначається питомою вагою власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів. Повне самофінансування підприємства передбачає, що виручка від реалізації продукції тваринництва не тільки відшкодовує витрат, а й дозволяє підприємству створити фонди нагромадження і споживання, які забезпечують збільшення виробництва продукції та підвищення матеріального добробуту працівників. І знову для ведення своєї діяльності за принципом самофінансування підприємству необхідно досягти відповідного рівня рентабельності, підтримувати та підвищувати його.

Отже ринкова економіка та її засади диктують умови ведення діяльності підприємств. Однією з таких умов являється здійснення діяльності на принципах самоокупності та самофінансування. Для того, щоб підприємство могло бути самоокупним та само фінансованим, воно повинне мати відповідний рівень рентабельності. З досягненням даного рівня рентабельності підприємство не лише покриває витрати на виробництво та реалізацію продукції тваринництва, а й має змогу здійснювати заощадження та нагромадження коштів. Такі кошти спрямовуються на збільшення виробництва продукції ( ремонт та будівництво приміщень; придбання якісного племінного складу; закупівля комбікормів; удосконалення старого та закупівля нового обладнання та техніки, що в свою чергу знижує трудомісткість продук-ції тваринництва) та підвищення оплати праці, тобто добробуту працівників. Рентабельність ще й впливає на спеціалізацію підприємства ( скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво чи інша галузь тваринництва) та умови господарювання. Таким чином, ведення рентабельного виробництва продукції тваринництва просто необхідне в умовах ринкової економіки.

1.3 Обґрунтування методики визначення показників рентабельності виробництва продукції тваринництва

У загальній формі рентабельність обчислюється як відношення прибутку до витрат. Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання, так як їх величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Показники рентабельності використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні. Вони поділяються на:

1. показники, що базуються на витратному підході -рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної діяльності, рентабельність звичайної діяльності;

1. показники, що характеризують прибутковість продажів -чиста рентабельність продажів і валова рентабельність продажів;

2. показники, в основі яких лежить ресурсний підхід -рентабельність сукупних активів, рентабельність операційного капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотного капіталу та рентабельність власного капіталу.

Розглянемо ж методику визначення показників першої групи -показники, що базуються на витратному підході.

Рентабельність операційної діяльності розраховують як відношення брутто-прибутку від операційної діяльності ( до виплати процентів і податків) до загальної суми витрат на операційну діяльність.

,

де Род -рентабельність операційної діяльності ( коефіцієнт окупності витрат);

Под -прибуток від операційної діяльності ( до сплати процентів і податків);

Вод -витрати на операційну діяльність.

Рентабельність операційної діяльності характеризує окупність витрат в операційній діяльності підприємства. Розраховується в цілому по підприємству.

Рентабельність інвестиційної діяльності ( дохідність інвестиційних проектів) розраховується за формулою:

,

де РІ -рентабельність інвестиційної діяльності;

ІВ -інвестиційні витрати;

Під -очікувана сума прибутку від інвестиційної діяльності.

Рівень рентабельності продукції тваринництва (далі рентабельність продукції)здебільшого обчислюється лише для товарної продукції. Для розрахунків використовують інформацію про обсяг реалізованої продукції, собівартість товарної продукції та грошові кошти від її реалізації. У господарствах, де є збиткові галузі, доцільно обчислювати показник відношення виручки від реалізації продукції(в процентах) до її собівартості. Рентабельність продукції тваринництва визначається відношенням прибутку від реалізації товарної продукції тваринництва до суми витрат на її виробництво та збут.

,

де Рп -рентабельність продукції

Прп -сума прибутку від реалізації товарної продукції

Врп -витрати на реалізацію та виробництво продукції .

Також її визначають як:

,

Прп -прибуток від реалізації товарної продукції ( тваринництва);

Срп -повна собівартість реалізованої товарної продукції (тваринництва).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут. Також рентабельність продукції можна обчислювати як відношення прибутку від реалізації товарної продукції до обсягу її реалізації. Вона показує, скільки прибутку має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво та реалізацію продукції тваринництва. Рентабельність продукції тваринництва може розраховуватись в цілому по підприємству, по окремих його сегментах ( скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, рибальство та ін.), і за видами продукції ( молоко, м'ясо ВРХ, м'ясо свинини, м'ясо птиці, яйця, мед та ін.).

Рентабельність окремих видів продукції визначається:

,

де Рі -рентабельність окремих видів продукції (молока, м'яса, яєць, вовни, ін.);

Ці -ціна молока, м'яса, яєць, вовни, ін;

Сі -повна собівартість відповідно окремого виду продукції.

2. Аналіз досягнутого рівня рентабельності виробництва продукції тваринництва та дослідження тенденцій його зміни

2.1 Економічна характеристика об'єкта дослідження

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є сільськогосподарський виробничий кооператив “Ятрань”, що був створений згідно з рішенням загальних зборів, шляхом реформування його з КСП, у відповідності з Указом Президента України « Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 року та Закону України « Про підприємництво». СВК «Ятрань» знаходиться в с.Томашівка Уманського району Черкаської області. Організаційна структура кооперативу представлена дільницями основного і допоміжного виробництва та об'єктами соціально-культурної сфери. До складу основного виробництва входять: рільнича, тракторна, овочева бригади; свиноферма, молочно-товарна ферма та ферма молодняку великої рогатої худоби. Чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві становить на 2003 рік 132 працівники, з них 75 осіб зайнятих у рослинництві і 57 -в тваринництві. Власний капітал складає 6123,9 тис.грн.

Розглянемо ресурсний потенціал кооперативу, який характеризується наявністю землі, основних та обігових фондів, трудових ресурсів та станом даних категорій. Забезпеченість виробничого кооперативу земельними ресурсами представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Наявність земельних ресурсів в СВК «Ятрань»

	Усього земель, га	В середньому за три роки
	2001 рік	2002 рік	2003 рік
Всього с.-г. угідь у т.ч.	1368,4	1499,65	1529,4	1465,82
- рілля	1368	1499,65	1490,5	1452,71
- сінокоси	-	-	-	-
- пасовища	0,4	-	-	0,13

Отже в розпорядженні СВК «Ятрань» на 2003 рік перебувало 1529,4 га сільськогосподарських угідь (орендуються землі запасу в сільській раді, про що укладено відповідний договір оренди). За останні роки розмір сільськогосподарських угідь зріс в середньому на 80,5 га. Найбільшу частку сільськогосподарських угідь займає рілля, її питома вага складає 97,4% ( в середньому за три роки 99,1%).Станом на 2003 рік сінокосами та пасовищами СВК «Ятрань» не володіє. Частина земель передана в оренду. Другим показником ресурсного потенціалу підприємства є фондові ресурси та показники ефективності їх використання. Вартість основних засобів якими володіє СВК «Ятрань» становить на 2003 рік 5067,9 тис. грн. За три попередні роки склад основних засобів не змінився, зміни відбулися лише щодо їх обсягів. Основну частку основних фондів займають: будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби (табл..2.2.).

Таблиця 2.2.

Основні засоби

Групи основних засобів	Наявність, тис.грн.
	2001 рік	2002 рік	2003 рік
Будинки, споруди та передавальні пристрої	3914	4058,4	3974,5
Машини та обладнання	780	562,2	523,1
Транспортні засоби	34	48,3	66,3
Інструменти, прилади, інвентар(меблі)	53	47,5	22,1
Робоча і продуктивна худоба	425	408,8	477,4
Інші основні засоби	28	17	4,5
Разом	5234	5142,2	5067,9

Вартість оборотних засобів складає на 2003 рік 1688,1 тис.грн. З таблиці 2.3. видно, що оборотні фонди (57,6%) домінують над фондами обігу (42,4%). В структурі оборотних фондів СВК « Ятрань» найбільшу питому вагу займають тварини на вирощуванні та відгодівлі (34,8%) та готова продукція (22,2%). Характеризуючи показники ефективності використання оборотних засобів слід відмітити: коефіцієнт обігу оборотних засобів дорівнює 1,02 а тривалість обороту оборотних засобів складає 350 днів. Вартість оборотних засобів на 1 грн. валової продукції складає 0,81 грн., а на 1 грн. оборотних засобів виробляється 1,23 грн. валової продукції рослинництва і тваринництва.

Таблиця 2.3.

Склад та структура оборотних засобів в СВК «Ятрань»

Показники	Розмір оборотних засобів, тис.грн.	Питома вага, % ( за три роки)
	2001 рік	2002 рік	2003 рік
I.Оборотні фонди				57,6
Запаси:
- виробничі запаси	68	246,2	337,6	13
- тварини на вирощуванні та відгодівлі	457	649,6	640,9	34,8
Незавершене виробництво	189	91,1	210,0	9,8
Витрати майбутніх періодів	_	_	_	_
II.Фонди обігу:				42,4
Готова продукція	486	425,1	206,3	22,2
Товари	58	57,9	64,6	3,6
Дебіторська заборгованість	279	309,1	197,3	15,6
Грошові кошти	14	5,4	31,4	1,0
ІІІ. Всього оборотних засобів	1551	1784,4	1688,1	100

СВК „Ятрань” має просту спеціалізацію середнього рівня. Виробничий рівень спрямований на тваринництво, а саме на м'ясо-молочне скотарство (табл.2.4.).

Таблиця 2.4.

Об'єм і структура товарної продукції СВК „Ятрань”

Галузі і види продукції	Показники
	2001рік	2002рік	2003рік
	Сума, тис.грн	%	Сума, тис.грн	%	Сума, тис.грн	%
Рослинництво, всього	592	43,1	582,1	40	635,1	37
В т.ч.: зерно	225	16,8	268,5	18,4	385,7	22,5
цукрові буряки	59	4,3	89,3	6,1	101,4	5,9
овочі	9	0,6	12,6	0,9	18,5	1,1
картопля	-	-	-	-	0,2	0,01
соняшник	20	1,5	16,2	1,2	96,3	5,6
плоди	-	-	26,1	1,8	1,2	0,09
інша продукція галузі	279	20,3	169,4	11,6	31,8	1,8
Тваринництво, всього	781	56,9	873,5	60	1080,3	63
в т.ч.: жива вага ВРХ	305	22,2	279,3	19,2	328,4	19,2
жива вага свиней	79	5,7	126,4	8,7	177,4	10,3
молоко	358	26,1	428,9	29,5	546,6	31,9
інша продукція галузі	39	2,8	38,9	2,6	27,9	1,6
Разом по рослинництву і тваринництву	1373	100	1455,6	100	1715,4	100

В структурі товарної продукції домінуюча роль належить молоку, його частка ( в середньому за три роки ) складає 29,2% та м'ясу ВРХ -20,2% . Серед товарної продукції галузі рослинництва найбільшу питому вагу мають зернові та інша продукція галузі, відповідно 19,2% та 11,2%.

Виробництво продукції рослинництва і тваринництва представлені відповідно в (табл. 2.5. і табл.2.6.). Щодо виробництва продукції рослинництва, то домінуюче місце займають зернові та зернобобові культури. В порівняні з минулими роками зросло відповідно виробництво насіння соняшника, фабричних цукрових буряків та овочів відкритого ґрунту.

Таблиця 2.5.

Виробництво продукції рослинництва

Види продукції	Виробництво продукції, ц
	2001 рік	2002 рік	2003 рік
Зернові і зернобобові	22095	19138	13268
Насіння соняшника	83	643	1796
Цукрові буряки(фабричні)	4654	9818	7860
Картопля	21	86	20
Овочі відкритого ґрунту	249	294	841
Плоди (зерняткові, кісточкові)	-	1155	38
Кормові коренеплоди і баштанні	-	1426	5490
Силосування	-	8378	17204
Сінажування	-	9864	-

Таблиця 2.6.

Виробництво продукції тваринництва

Види продукції	Виробництво продукції, ц
	2001 рік	2002 рік	2003 рік
ВРХ ( в живій вазі)	912	843	792
Свині (в живій вазі)	127	384	410
Молоко	6601	7223	8453

Кормові та баштанні коренеплоди в основному використовуються на потреби самого виробничого кооперативу -на посівний матеріал, на потреби працівників та на забезпечення кормової бази для тваринництва, зокрема починаючи з 2002 року СВК самостійно заготовляє силос та сінаж. Значну частку виручки від реалізації СВК «Ятрань» отримує саме від реалізації продукції тваринництва. Найбільша частка молока реалізується на ЗАТ «Білосвіт Умань», що є надійним і постійним покупцем на нашому ринку. М'ясо (ВРХ та свинини) реалізується ВАТ «Аграрник», ВАТ «Долинський птахокомбінат» та ВАТ «Кіровоградський птахокомбінат».

Показники фінансового стану СВК «Ятрань» проаналізовані в табл. 2.7.

Таблиця 2.7.

Фінансові результати

Назва показника	Усього, тис.грн.
	2001 рік	2002 рік	2003 рік
Валовий: -прибуток	393	329,4	269
-збиток	_	_	_
Інші доходи та витрати: -доходи (прибуток)	157	158,4	31,2
-витрати (збитки)	131	208,6	175
Чистий: - прибуток	419	279,2	125,2
-збиток	_	_	_
Собівартість реалізованої продукції	1130	1398,6	1466,3
Рентабельність, %	37,1	20,0	8,5

Рентабельність виробничого кооперативу в середньому за три роки складає 21,9%. За останні два роки рентабельність СВК «Ятрань» зменшилась з 37,1% до 8,5%, що є однозначно не позитивним явищем. Основним фактором зниження рівня рентабельності, як бачимо стало зростання собівартості валової продукції. Зокрема у 2003 році СВК «Ятрань» понесло надзвичайні втрати в розмірі 77,1 тис.грн. На кінець звітного періоду (а саме 2003 року) виробничий кооператив має такий стан зобов'язань: поточні зобов'язання складають 313 тис.грн в розрізі - заборгованість з короткострокових кредитів банку 35,4 тис.грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги -139,8 тис.грн., поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом 39,5 тис.грн., з страхування - 20 тис.грн. та з оплати праці і внутрішніх розрахунків відповідно 47,1 тис.грн. і 31,2 тис.грн. Дебіторська за боргова-ність за товари, роботи, послуги складає 141,9 тис.грн., заборгованість із внутрішніх розрахунків 55,4 тис.грн.

Отже проаналізувавши все вище вказане, можна сказати, що СВК «Ятрань» займає середні позиції серед підприємств Черкаської області. При правильній організації виробництва продукції, налагодженні питань щодо ефективного використання потужностей підприємства (основних та оборотних фондів, застосування новітніх технологій), залученні державних та інших інвестицій виробничий кооператив «Ятрань» не лише підтримуватиме свої нинішні позиції на ринку, а й «підійматиметься по сходинках розвитку» до досягнення рівня кращих підприємств Уманського району та Черкаської області.

2.2 Досягнутий рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва та дослідження тенденцій його зміни

Рентабельність сільськогосподарських підприємств визначається співвідношенням рівня собівартості і фактичних цін реалізації товарної продукції.

Таблиця 2.8.

Визначення рентабельності виробництва продукції тваринництва за 2001рік в СВК „Ятрань”

Продукція	Фактична ціна реалізації 1 ц, грн.	Виробнича собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	Прибуток на 1 ц реалізованої продукції, грн.	Рентабель -ність , %
Жива вага: ВРХ	411,61	372,47	39,14	10,5
Свиней	334,75	309,32	25,43	8,2
Молока	63,83	49,21	14,62	29,7
Всього по галузі	х	х	х	48,4

Таблиця 2.9.

Визначення рентабельності виробництва продукції тваринництва за 2002рік в СВК „Ятрань”

Продукція тваринництва	Фактична ціна реалізації 1 ц, грн.	Виробнича собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	Прибуток на 1 ц реалізованої продукції, грн.	Рентабель -ність , %
Жива вага: ВРХ	374,90	315,97	58,93	18,6
Свиней	582,50	345,62	236,88	68,5
Молока	67,26	49,13	18,13	36,90
Всього по галузі	х	х	х	124

рентабельність тваринництво якість

Таблиця 2.10.

Визначення рентабельності виробництва продукції тваринництва за 2003рік в СВК „Ятрань”

Продукція тваринництва	Фактична ціна реалізації 1 ц, грн.	Виробнича собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	Прибуток на 1 ц реалізованої продукції, грн.	Рентабель -ність , %
Жива вага: ВРХ	391,88	366,11	25,77	7,0
Свиней	443,50	458,50	-15	-3,3
Молока	70,95	56,80	14,15	24,9
Всього по галузі	х	х	х	28,6

Таблиця 2.11.

Динаміка показників рентабельності продукції тваринництва, %

Продукція тваринництва	СВК „Ятрань”	Краще підприємство, в середньому за 3 роки
	2001рік	2002 рік	2003рік	В середньому за 3 роки
Жива вага: ВРХ	10,5	18,6	7,0	12,03	20,8
Свиней	8,2	68,5	-3,3	24,5	-9,5
молоко	29,7	36,90	24,9	30,5	17,6

Як бачимо, найбільш „стійким” в плані рентабельності являється виробництво молока, його рентабельність за три роки суттєвих змін не мала і в середньому за три роки складає 30,5%, що є досить високим показником ( у кращому підприємстві цей показник дорівнює 17,6%). Рентабельність виробництва яловичини за останній рік суттєво знизилася і склала лише 7%, а виробництво свинини взагалі має стрибкоподібну тенденцію: в 2002 році рентабельність її складала 68,5% ( перевищивши навіть рентабельність молока), а через рік -виробництво свинини мало збитковий характер на рівні 3,3%.

2.3 Факторний аналіз рентабельності продукції тваринництва

Рентабельність визначається співвідношенням рівня собівартості і фактичних цін реалізації товарної продукції. Рентабельність величина непостійна і відповідно її зміна зумовлюється змінами фактичних цін реалізації та собівартості продукції. Факторний аналіз може здійснюватися різними методами, наприклад, такими, як: індексний, елімірнірування( метод цінних поставок),ланцюгової підстановки та багато інших.

Проведемо факторний аналіз рентабельності виробництва продукції тваринництва (за окремими видами) СВК „Ятрань” методом ланцюгової підстановки. Для виконання розрахунків будемо використовувати дані таблиць 2.8., 2.9., та 2.10.

Приймемо за базисний рік -2001 рік, за звітний -2002рік, відповідно досягнутий рівень рентабельності у базисному році позначимо за Р0, а в звітному -за Р1. Розрахуємо умовну рентабельність (при фактичних цінах звітного 2002 року та базисній собівартості) і позначимо її через Рум.

Проведемо факторний аналіз рентабельності молока:

Р0=29,7%; Р1=36,9%; Рум===36,7%.

?Р= Р1- Р0=36,9-29,7=7,2(%);

?Рц= Рум- Р0=36,7-29,7=7(%);

?Рс= Р1- Рум=36,9-36,7=0,2(%).

Порівняно з 2001 роком рентабельність виробництва молока зросла у 2002 році на 7,2%. За рахунок підвищення ціни на молоко рентабельність зросла на 7%. Та на 0,2% рентабельність збільшилась за рахунок зниження собівартості молока.

Аналіз м'яса ВРХ:

Р0=10,5%; Р1=18,6%; Рум==0,6%.

?Р= Р1- Р0= 18,6-10,5=8,1(%);

?Рц= Рум- Р0=0,6-10,5=-9,9(%);

?Рс= Р1- Рум=18,6-0,6=18(%).

За період з 2001 по 2002 рік рентабельність виробництва м'яса ВРХ зросла на 8,1%. На 9,9% вона знизилась за рахунок зниження ціни на м'ясо, але за рахунок зниження собівартості зросла на 18%.

Факторний аналіз м'яса свинини:

Р0=8,2%; Р1=68,5%; Рум==88,3%.

?Р= Р1- Р0=68,5-8,2=60,3(%);

?Рц= Рум- Р0=88,3-8,2=80,1(%);

?Рс= Р1- Рум=68,5-88,3=-19,8(%).

В порівнянні з 2001 роком у 2002 році рентабельність виробництва м'яса свинини зросла на 60,3%. За рахунок підвищення ціни рентабельність зросла на 80,1%. За рахунок підвищення собівартості м'яса, його рентабельність знизилась на 19,8%.

Тепер приймемо за базисний рік -2002 рік, а за звітний -рік 2003. Розрахуємо умовну рентабельність (при фактичних цінах звітного 2003 року та базисній собівартості) і позначимо її через Рум.

Проведемо факторний аналіз рентабельності молока. Відповідно

Р0 =36,9%; Р1=24,9%; Рум== =44,4%.

?Р= Р1- Р0=24,9-36,9=-12 (%);

?Рц=Рум-Р0=44,4-36,9=7,5(%);

?Рс=Р1-Рум=24,9-44,4=-19,5(%).

В порівнянні з 2002 роком рентабельність молока у звітному 2003році змінилась на 12%. За рахунок підвищення ціни реалізації молока, рентабель-ність збільшилась на 7,5%, але за рахунок підвищення собівартості знизилась на 19,5%.

Аналіз рентабельності м'яса ВРХ:

Р0=18,6%; Р1=7,0%; Рум==24%.

?Р=Р1-Р0=7,0-18,6=-11,6(%);

?Рц=Рум-Р0=24-18,6=5,4(%);

?Рс=Р1-Рум=7,0-24=-17(%).

Рентабельність м'яса великої рогатої худоби знизилася за рахунок підвищення собівартості на 17%. Підвищення ціни на м'ясо ВРХ підвищило рентабельність цієї продукції на 5,4%. В загальному у 2003 році рентабельність змінилась на 11,6%.

Факторний аналіз виробництва м'яса свинини:

Р0=68,5%; Р1=-3,3%; Рум==28,3%.

?Р= Р1- Р0= -3,3-68,5=-71,8(%);

?Рц= Рум- Р0= 28,3-68,5=-40,2(%);

?Рс= Р1- Рум= -3,3-28,3=-31,6(%).

Рентабельність м'яса свинини знизилась на 71,8%. За рахунок зниження ціни та підвищення собівартості м'яса свинини рентабельність знизилась відповідно на 40,2% та 31,6%.

Також більш детальніше аналізують вплив різних факторів уже на зміни цін та собівартості продукції (якісь продукції, обсяг її виробництва, зміни окремих статей витрат на виробництво продукції та інше).

Факторний аналіз також здійснюють за такими формулами:

?Rz= ?Rp=, де

?Rz -зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості, %;

?Rp -зміна рівня рентабельності за рахунок зміни ціни, %

P0, P1 -ціна реалізації 1ц продукції в базисному і звітному періодах, грн.

Z0, Z1 -собівартість 1ц продукції в базисному і звітному періодах, грн.

Виходячи з цих формул, можна вирішити до якого рівня необхідно знизити собівартість продукції тваринництва, для того щоб при умовах ринку, що склалися підвищити окупність затрат

Z1

3. Шляхи підвищення рентабельності виробництва продукції тваринництва

3.1 Технологічні фактори підвищення рентабельності виробництва продукції тваринництва

Для рентабельності границі не встановлюються, а тому кожне підприємство ( кожен виробник ) прагне до зростання рентабельності виробництва продукції. Основними джерелами зростання рентабельності можуть бути: збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація продукції на вигідніших ринках збуту, за більш оптимальні строки та на більш вигідніших умовах.

Отже на підвищення рентабельності впливає збільшення обсягу виробництва продукції. Збільшення виробництва продукції тваринництва напряму пов'язане з щільність поголів'я та продуктивністю тварин. Поголів'я великої рогатої худоби представлене коровами, биками-бугаями та молодняком. Щодо останнього, то важливим є досягнення молодняком ваги 4,5-5ц для подальшої його на м'ясо. Для досягнення такої ваги за оптимальних умов, середньодобовий приріст живої маси молодняку повинен складати 450-500 г. Однак кількість поголів'я далеко не найважливіший фактор збільшення виробництва продукції тваринництва. Поряд із щільністю поголів'я постає продуктивність тварин. Так навіть при зменшенні поголів'я тварин але вищій їх продуктивності ( за тих самих умов) обсяг продукції залишиться не змінним, а можливо і збільшиться. При цьому навантаження на працівників зменшиться, зменшаться витрати по утриманню тварин відповідно можливе зниження собівартості продукції тваринництва ( за незмінних умов). Підвищення продуктивності тварин здійснюється шляхом проведення селекційної роботи: поліпшення порід бугаями червоної датської, червоно-рябої, голштинської та англерської порід. Так селекційна робота сприяє підвищенню молочної продуктивності (в середньому збільшення річного надою на 700-900кг) корів, жирномолочності стада та придатності корів до машинного доїння. А збільшення виробництва свинини в основному визначається організацією племінної роботи. Свиноматок великої білої породи парують з кнурами великої білої породи, великої чорної та ландрасами. Доцільно вести виробництво свинини по змішаній потоко-туровій системі. Успіхи в тваринництві значною мірою залежать від забезпечення тварин збалансованими за поживністю раціонами -від ведення рослинництва; а кормо виробництво не можна розглядати окремо від загального виробництва (в тому числі від виробництва продукції тваринництва).В основному вирішує проблему кормової бази висока культура землеробства у господарстві. Інтенсивне ведення кормовиробництва забезпечується внесенням органічних та мінеральних добрив (8-10т та 1,8-2,0ц на кожний гектар кормових культур відповідно), раціональним набором кормів, посів багаторічних трав на зелену масу, сінаж і сіно, поліпшених та культурних пасовищ. Структура товарної продукції певним чином сприяє зростанню товарної продукції тваринництва. Так, потрібно мати такий „набір” видів продукції тваринництва, що забезпечують високий рівень рентабельності.

3.2 Здійснення режиму економії витрат на виробництво продукції тваринництва

Наступним джерелом підвищення рентабельності продукції тваринництва являється зниження собівартості продукції. Джерелами зниження собівартості є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продук-ції. Для визначення джерел зниження собівартості необхідно розглянути структуру витрат на виробництво продукції тваринництва. Товарною продукцією тваринництва в СВК „Ятрань” є молоко, м'ясо великої рогатої худоби та м'ясо свинини.

Основною статтею або елементом в структурі собівартості продукції тваринництва є корми. Їх питома вага в загальній структурі витрат складає 55-60%. Належний стан кормової бази пов'язаний з раціональним використанням землі та зниження собівартості кормів. Резервом зниження собівартості кормів є підвищення урожайності сільськогосподарських культур, комплексна механізація виробництва та заготівлі кормів. Така висока питома вага кормів у структурі витрат зумовлюється перевитратою кормів. Перевитрата кормів в основному зумовлюється диспропорцією між обсягом кормів та поголів'ям тварин, а також значною нестачею в кормах перетравного протеїну (залежно від віку тварин, їх продуктивності на кожну кормову одиницю необхідно мати 105-115г перетравного протеїну). Усунення вище названих причин призведе до зменшення витрат кормів на виробництво продукції тваринництва, що призведе до зниження її собівартості.

Продукція тваринництва є досить трудомісткою, а тому не дивно, що в структурі собівартості виробництва продукції тваринництва (а саме молока, м'яса ВРХ та свинини) найбільшою статтею є витрати на оплату праці (15-25% загальних витрат). Затрати праці на 1ц молока складають 2,5-3,8 люд-год, на 1ц приросту живої маси ВРХ 20-25люд-год, а на 1ц приросту свинини -50-58 люд-год. Відповідно, зменшення витрат на оплату праці є одним з джерел зниження собівартості. Зменшення витрат на оплату праці може бути здійснене за рахунок підвищення продуктивності праці та зменшення адміністративно-управлінських витрат. Підвищення продуктивності праці можливе за рахунок покращення та вдосконалення продуктивності тварин, проведення племінної роботи; за рахунок механізації процесів виробництва та впровадження нових технологій (зокрема механізація процесу доїння -економісти підрахували, що при наявності не менше п'яти корів -доїти доїльним апаратом вигідно; механізація процесів роздачі кормів, гною видалення та інше).

Також статтями витрат в структурі собівартості продукції тваринництва виступають вартість палива, електроенергії та водопостачання необхідних для здійснення процесу виробництва та інші витрати. Однак, дані витрати є об'єктивними і нажаль значною мірою впливати на ці витрати підприємство не може.

3.3 Резерви підвищення якості продукції як фактора зростання рентабельності її виробництва. Забезпечення цінової конкурентоспро-можності продукції

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення. Ефективним засобом управління якістю продукції є стандартизація . Стандартизація включає в себе комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Необхідність поліпшення якості продукції в теперішніх умовах диктується такими обставинами як:

Ш Потребами науково-технічного прогресу;

Ш Зміною споживчих запитів населення ;

Ш Підвищення значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;

Якість молока визначається такими показниками як: щільність, свіжість, кислотність молока, чистота молока та жирність молока. Нормальною вважається кислотність молока на рівні 16-18 оТ, щільність молока -на рівні 1,027-1,033 г/см3.Чистота молока визначається класами, виділяють 3 класи: 1 клас -добре молоко, 2 клас -задовільне молоко, 3 клас -погане або дуже погане молоко. Необхідно зауважити, що при реалізації молока з високим вмістом жиру переробні підприємства додатково зараховують ( при перерахунку натурального молока в базисне ) від 14 до 30%маси молока, що позитивно позначається на рентабельності виробництва молока. Яловичина має високі харчові якості, порівняно з м'ясом інших тварин: містить велику кількість амінокислот, достатню кількість мінеральних речовин, перетравлення м'яса яловичини відбувається на 95%. Свинарство забезпечує населення м'ясом та салом, поживні показники яких теж досить високі. Для живої ваги ВРХ та свиней важливе значення має вгодованість тварин. Чим вища вгодованість тварин, тим вищі відповідно попит та ціни на них при реалізації. З досягненням високої якості продукції та поряд з ціною (яка раціонально встановлена і для виробника і для покупця) вона стає „рівноправним” товаром на ринку серед вітчизняних виробників продукції тваринництва, і конкурентоспроможним суперником імпортній продукції.

Як вже зазначалося на зміну рентабельності впливає ціна. Зростання ціни призводить до збільшення рентабельності і навпаки. Ціна продукції визначається багатьма факторами, переважно ними є:

· Попит на дану продукцію та її пропозиція (зростання попиту зумовлює підвищення ціни і навпаки, зв'язок пропозиції з ціною оберненопропоційний)

· Високі технічні параметри та низька вартість експлуатації ( вони важливі для потенційного покупця не менше, ніж ціна)

· Орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенційних покупок з огляду на їхню ефективність ( чинники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їхньої важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування, ціна)

· Можливість надати готовому виробу більшої привабливості для покупців ( зрозуміло, що доступні ціни, узгоджені з показниками якості товару, є привабливішими для потенційних покупців).

Як бачимо взаємозв'язок ціна -якість є прямо пропорційним. Отже підвищення якості продукції тваринництва (за сталості всіх інших умов) сприяє встановленню вищої ціни на продукцію, відповідно отримання більшого прибутку та зростання рентабельності виробництва продукції тваринництва. Резервами підвищення якості продукції (відповідно і цінової конкурентноздатності продукції) можуть бути: впровадження нових, досконалих технологій, що дозволить молоку відповідати критеріям високої якості( бути молоком 1 сорту охолодженим до 4 оС та чистим); ведення правильного режиму утримання та відгодівлі тварин (утримання в чистому стані та опалення приміщень для тварин, в літній період випас худоби, здійснення правильних типів відгодівлі за збалансованими по поживних речовинах раціонами); застосування методів стимулювання виробництва якісної продукції (введення доплат, надбавок, премій за якість продукції); проведення селекційно-племінної роботи ( поліпшення наявних порід більш високопродуктивними порадами: поверх -червоною датською, червоно-рябою голштинською, англерською; по свинях -великою білою, великою чорною породою та ландрасами).

Висновки і пропозиції

Тваринництво -це велика і досить складна галузь сільського господарства по виробництву висококалорійних і дієтичних продуктів харчування ( молока, м'яса, масла, яєць, меду) та цінної сировини ( вовни, пуху, шкіри). Тварини дають гній та інші органічні добрива, які підвищують урожайність багатьох культур ( зернових, цукрових буряків, картоплі і ін.). Тваринництво -трудомістка галузь з високим рівнем затрат на її виробництво. Воно потребує значної кількості трудових ресурсів відповідної високої кваліфікації, приміщень для утримання тварин та обладнання по їх обслуговуванню, якісних кормів, з усіма дотриманнями норм поживних речовин.

Метою суб'єктів фінансово-господарської діяльності є ефективне ведення даної діяльності - покриття витрат виробництва та отримання прибутку. Іншими словами виробництво (в даному випадку продукції тваринництва) повинно бути рентабельним. І чим вищий рівень рентабельності, тим позитивніший ефект діяльності підприємств. Аналізуючи показники рентабельності виробництва продукції тваринництва за останні роки, вима-льовується невтішна картина зниження рентабельності даного виробництва ( навіть з тенденціями до його збитковості). Так, рентабельність виробництва яловичини та свинини в Україні в 1992 році складав відповідно 134 та 95%, в 2002 році показники рентабельності змінилися показниками збитковості на рівні 41% та 17%. Основними факторами, що призвели до такої ситуації є досить високі витрати на виробництво продукції тваринництва, що призводить до зростання собівартості продукції тваринництва та зниження суми чистого доходу, а також скорочення обсягів виробництва продукції тваринництва.

В аналізованому СВК „Ятрань” с.Томашівка Уманського району Черкаської області рентабельність виробництва продукції тваринництва має таку ж схему. З два роки (2001-2003) рентабельність виробництва продукції тваринництва знизилась з 48,4% до 28,6%. Основну масу прибутку виробничий кооператив отримує від реалізації молока, рентабельність його виробництва найвища і складає 24,9% (в середньому30,5%). Рентабельність виробництва м'яса ВРХ знизилася на 3,5% і складає 7,0%, а виробництво свинини в 2003 році взагалі мало збитковий характер на рівні 3,3% проти рівня рентабельності її виробництва 68,5% у 2002році.

Як бачимо у підприємства є резервні можливості для досягнення високих рівнів рентабельності, а тому доцільними будуть пропозиції по використанню цих резервів. Отже, пропозиції щодо збільшення обсягів і підвищення стабільності та ефективності виробництва продукції тваринництва:

Ю Впровадження в скотарстві технологій виробництва конкурентоспроможної продукції

Ю Забезпечення тварин необхідними кормами на основі технологій у кормовиробництві;

Ю Використання кормів власного виробництва, використання енерго- та ресурсозберігаючих кормів: багаторічних трав на сінаж, зелену масу, сіно зернових, поліпшених та культурних пасовищ;

Ю Проведення селекційно0племінної роботи системного характеру;

Ю Розведення високопродуктивних генотипів та порід тварин;

Ю Слідкувати за якістю продукції тваринництва та підвищувати її;

Ю Зниження собівартості та трудомісткості продукції тваринництва;

Ю Розширення сфери реалізації продукції, пошук нових більш вигідних ринків збуту продукції тваринництва.

На загальнодержавному рівні необхідно забезпечувати розвиток комбікормової промисловості, створення об'єднань зацікавлених у переробці, реалізації продукції тваринництва, ветеринарному, зоотехнічному та дорадчо-консультаційному обслуговуванню виробників продукції тваринництва. Збільшення дотацій на молоко і м'ясо, реалізовані на переробні підприємства

З урахуванням всіх пропозицій, за підрахунками вчених на найближчу перспективу у тваринницькій галузі відбудуться позитивні зрушення: середньодобові прирости живої маси ВРХ та свиней, що знаходитимуться на відгодівлі зростуть до 450 і 350 г відповідно. Надій молока за рік від корови підвищиться до 3500 кг. Валове виробництво м'яса зросте на 28,4%, а молока на 20%.

Відповідно тваринництво знову зможе бути високорентабельною галуззю.

Список використаної літератури

1. Міненко К.В. Ефективність виробництва м'яса великої рогатої худоби при різних каналах збуту // Економіка АПК -2003 -№9 с. 70-72

2. Курило С.М. Факторний аналіз ефективності молочного скотарства // Економіка АПК -2002 -№1 с. 70-76

3. Семиусов П.М. Аналіз динаміки рентабельності // Аграрная наука -2002 -№5 с. 31-32

4. Хабиров Г.А., Рахматулин Ю.Я. Рентабельность производства -основа финансовой устойчивости сельскохозяйственных предприятий // Аграрная наука -2002 -№8 с. 4-5

5. Комарницька О.П. Економічна ефективність вирощування ВРХ в сільськогосподарських підприємствах і господарствах //Економіка АПК -2002 -№10 с. 86-90

6. Карчишина О.В. Напрями підвищення економічної ефективності скотарства // Економіка АПК -2002 -№11 с. 112-118

7. Запорожець І., Гейтор М. Високорентабельне виробництво продукції тваринництва // Тваринництво України -2001 -№11-12 с. 2-4

8. Джелимінська Л.В. Оцінка конкурентоспроможності молочної продукції // Економіка АПК -2003 -№1 с.124-128

9. Требутов В.А. Уточненный прогноз состояния и развития животноводства в 2001 году // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий -2001 -№8, №4 с.4-5

10. Дієсперов В. Матеріальне стимулювання праці тваринників // Тваринництво України -1999 -№1 с. 29-31

11. Єрххов О., Геймор М. Тваринництво -високорентабельна галузь // Тваринництво України -2002 -№6 с.2-4

12. Коровніков Г., Колот І Що очікує тваринницьку галузь у майбутньому? // Тваринництво України -2004 -№3 с. 5-7

13. Ковальчук В., Геймор М. Високорентабельне скотарство // Тваринництво України -2002 -№5 с. 2-4

14. Економіка підприємства / За ред.. С.Ф.Покропивного -Київ 2001

15. І.М. Бойчук, М.С. Харів, М.І. Хопчан, Ю.В. Піча Економіка підприємства - Київ 2001

16. Економіка сільського господарства / За ред.. В.П. Мертенса - Київ 1995

17. О.І. Здоровцов Економіка сільського господарства - Київ 1993

18. В.І. Мацибора Економіка сільського господарства - Київ „ Вища школа” 1994

19. Аналіз фінансових результатів підприеємства

Размещено на Allbest.ru