Особливості вирощування проса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Народногосподарське значення

2. Біологічні особливості

3. Морфологічна характеристика

4. Види і підвиди проса

5. Післяукісні та післяжнивні посіви

6. Місце культури в сівозміні

7. Зяблевий та передпосівний обробіток ґрунту

8. Система удобрення

9. Сорти. Підготовка насіння до сівби

10. Сівба (терміни, способи, глибина загортання насіння, норма висіву)

11. Догляд за посівами

12. Збирання врожаю

13. Підготовка зерна до реалізації або закладання на зберігання

Висновки і пропозиції

Бібліографічний список

Додатки

просо сівба зерно врожай

Вступ

Просо (Panicum) -- рід однолітніх трав'янистих рослин родини тонконогових. У Азії, Америці, Африці, Європі налічується до 500 видів проса. У природі просо -- це бур'ян або трава, якою годують худобу.

Просо звичайне у дикому вигляді невідоме. Із III тисячоліття до нашої ери просо вирощують як сільгоспкультуру у Китаї і Монголії. Це теплолюбива, посуховитривала, жаростійка рослина. У Індії і Шрі-Ланці вирощують Просо дрібне.

Із зерна проса виготовляють крупу (пшоно) і борошно. Для годівлі худоби використовується зерно, лузга, солома. За посівною площею в світовому землеробстві просо займає шосте місце серед зернових культур. Загальна посівна площа його становить понад 50 млн. га. На Україні просо займає площу 250-300 тис. га, а в роки масової загибелі озимих вона збільшується до 400-500 тис. га. Тобто, культура відіграє роль страхової. Цінним є зерно проса з погляду використання його на харчові цілі. Проте, обсяги виробництва зерна проса та незадовільна його якість потребують подальшого удосконалення елементів технології вирощування.

1. Народногосподарське значення

Просо є цінною круп'яною культурою, яка здатна забезпечити відносно високі і досить стабільні врожаї навіть у посушливі роки. За дотримання технології вирощування воно дає часто вищі врожаї, ніж інші зернові культури. В Україні просо можна сіяти пізно, що дає змогу рослинам продуктивно використовувати літні опади. Тому просо широко застосовують як страхову культуру для пересіву загиблих озимих та ранніх ярих і для пожнивних посівів на зелений корм.

Серед основних круп'яних культур СНД найбільш поширеною є просо. Воно цінне своїм пшоном, яке відзначається високими харчовими якостями.

У складі пшона вміст білка становить 12 %, крохмалю 81 %, жиру 3,5 %, клітковини 1-2 %. За вмістом білка пшоно наближається до манної і кукурудзяної круп, переважає ячмінну, перлову, гречану і особливо рисову крупи, поступаючись лише вівсяній, яка містить до 16 % білка. У його складі більше жиру, ніж у крупі інших культур, крім вівсяної, багато крохмалю та порівняно мало клітковини. Пшоно багате на зольні елементи, містить такі важливі вітаміни, як В1, В2, РР, а також мікроелементи. Швидко розварюється (через 25-30 хв), дає високий привар (12 - 13 %), а каша добре засвоюється організмом людини. У Казахстані з пшона готують особливу делікатесну кашу «тару». Інколи з пшона виготовляють борошно, яке використовують у кондитерській промисловості.

Просо має кормове значення. Його зерно та пшоняна каша -- практично незамінний корм для курчат. Використання проса для дорослих курей підвищує їх несучість і міцність шкарлупи яєць. Для відгодівлі гусей, свиней добрим кормом є просяне борошно у суміші з картоплею або іншими харчовими відходами. Відходи від переробки проса на пшоно, у складі яких є до 16 % білка та багато жиру, -- цінний концентрований корм для тварин. Луску, яка залишається при виробництві пшона, використовують для виготовлення комбікормів.

До цінних грубих кормів належить просяна солома, яка при збиранні проса на зерно зберігає зеленуватий стан, добре облистнена, має приємний запах і більш поживна, ніж солома інших культур. У 100 кг її міститься 50 корм. од. Добрим кормом є також полова, у 100 кг якої міститься 42 корм. од.

Просо в зеленому стані добре поїдається великою рогатою худобою, вівцями, тому його вирощують на зелений корм, сіно, для випасання худоби. Проте випасати тварин слід обережно -- відомі випадки їх отруєння.

Просо як скоростигла культура має певне агротехнічне значення: використовується як страхова культура для пересівання загиблої озимини, придатна для післяукісних та післяжнивних посівів, може використовуватись як покривна культура для багаторічних трав.

Посівні площі просяних займають четверте місце у світі серед основних зернових культур. В останні роки виробництво проса збільшилось у багатьох країнах Америки, Європи та Азії. В Україні ж за останні 6-7 років посівні площі проса зменшилися майже вдвічі.

2. Біологічні особливості

Просо звичайне (Panicum miliaceum), однолітня культурна рослина родини злаків.

Просо звичайне -- яра рослина з мичкуватою кореневою системою, що проникає в ґрунт на глибину 1м і більше. Стебло -- соломина, висотою до 1,5 м. Суцвіття -- волоть довжиною 10-60 см. Зерна білі або золотаві, діаметром у середньому 1,6 мм.

Просо -- найдавніша культурна рослина. Первинні зони вирощування -- Китай і Монголія, де воно було відомо за 3 тисячі років до н.е. Тут було знайдено найбільше число різновидів цієї рослини. У дикому стані не зустрічається. У доісторичні часи народи, що населяли Європу, Азію й Північну Африку, широко вирощували просо як основну культуру. З Європи воно потрапило в Америку. На Русі просо вирощували з незапам'ятних часів (при археологічних розкопках у Придніпров'ї знайдені обвуглілі зерна проса в шарах, що відносяться до 3-го тисячоріччя до н.е.). Про його посіви згадується в приписці до Київського літопису (1095 р.). У Росії до 19 століття площі, зайняті просом, незначні: в 1800 році не перевищували 250 тисяч гектарів. Надалі спостерігалося різке збільшення посівів проса -- до 2,8 млн. га в 1901 році.

В онтогенезі просо проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи (через 7-9 після сівби), кущення (через 15-20 днів після сходів), стеблування (через 10-15 днів після початку кущення) , викидання волоті (через 10-15 днів від початку трубкування), цвітіння (через 3-5 днів), формування зернівок і дозрівання. Цвітіння в межах волоті продовжується 13-18 днів, а в межах поля - 30-40 днів. Така ж тривалість достигання зерна в межах волоті і поля. Вегетаційний період скоростиглих сортів 60-80 днів, пізньостиглих - 100-120. На час достигання солома сира і частково зелена.

У проса добре розвинена коренева система, яка має слабку засвоювальну здатність. Продуктивна кущистість рослин 2-5, маса 1000 зернівок 5-9 г, плівчастість - 20-30%, вихід пшона - 65-85%. Просо теплолюбна жаростійка рослина. Біологічний мінімум проростання насіння - 8-10° C, для з`явлення сходів - 10-11° C. Сходи при мінус 3-5° C гинуть. Мінімальна температура для цвітіння - 15-17° C, оптимальна - 20-24° C, рослина посухостійка. Температури 30-40° C витримує краще, ніж хлібні колосові і овес. Транспіраційний коефіцієнт - 140-290. Оптимальна вологість ґрунту 60-80% НВ. Критичний період до вологи настає за 20 днів до викидання волотей і продовжується до кінця цвітіння. Дефіцит вологи в цей період спричиняє стерильність колосків.

Рослина світлолюбна. Недостатнє освітлення посилене низькими температурами у період формування генеративних органів (трубкування, викидання волотей) спричиняє стерильність колосків.

Дуже вимогливе до ґрунтів. Найбільш придатні для нього чисті від бур'янів структурні ґрунти з високим вмістом легкорозчинних поживних речовин: чорноземні, каштанові, сірі лісові ґрунти легкого і середнього механічного складу з рН 5,5-7,5. Для формування 1 ц зерна забирає з ґрунту 2,9-3,3 кг азоту, 1-1,5 кг фосфору, 2-3 кг калію.

3. Морфологічна характеристика

Коренева система - мичкувата, проникає у ґрунт на глибину 1-1,2 м і глибше, у боки - до 0,5 м. Краще розвивається на пухких ґрунтах, формуючи густе сплетіння коренів. При достатній вологості ґрунту, елементів живлення та теплій погоді на нижніх надземних стеблових вузлах можуть утворюватися повітряні (опірні) корені. Характерною особливістю кореневої системи проса є її недостатня засвоювальна здатність.

Стебло - прямостояча порожниста соломина заввишки 0,4-1,5м при середній висоті її 0,8-1,2м; складається з 5-10 міжвузлів, відкриті частини яких, крім верхнього, слабоопушені.

Стебла за сприятливих умов здатні до гілкування, утворюючи бічні гілки з продуктивними суцвіттями.

Просо - висококущиста рослина. В умовах достатнього зволоження ґрунту і при розрідженій сівбі може утворювати кущ, який містить 5-10 і більше продуктивних стебел. При звичайній рядковій сівбі утворюється 2-3 продуктивних стебел.

Листки - більші, ніж у хлібів першої групи, мають лінійно-ланцетну листкову пластинку завдовжки 15-65 і завширшки 1,5-4 см. Листкова піхва густоопушена, пластинка опушена або гола. Вушка відсутні, язичок короткий, війчастий.

Суцвіття - волоть завдовжки 10-40 см, на осі якої розміщуються внизу півкільцями, вище спіральне по 10-40 гілок першого порядку та багато другого - п'ятого порядків. В основі гілок у деяких форм проса утворюються невеликі потовщення (пухирці) - подушечки. Завдяки їм у деяких форм проса гілки вищих порядків відхиляються від осі та інших гілок під більшим чи меншим кутом і волоть набуває відповідної форми.

На кінцях кожної гілочки розміщуються два колоски, з яких один - редукований до короткої колоскової луски, другий - з двома довшими колосковими лусками, між якими знаходяться дві квітки - одна безплідна, у вигляді двох невеликих квіткових лусочок, друга - з нормально розвиненими квітковими лусками, тичинками та маточкою.

Просо - факультативна самозапильна рослина. Перехресне запилення спостерігається у 1-10% рослин, іноді - 15-20%.

Плід - плівчаста зернівка. Квіткові луски охоплюють зернівку, але не зростаються з нею. У зв'язку з різною будовою лусок просо поділяють на дві групи: тонкоплівчасте із зморшкуватими лусками, які легко обрушуються руками, так зване легко шеретувате просо (з плівчастістю 5-8%), та грубо-плівчасте - з грубими гладенькими лусками, які важко обрушуються руками (з плівчастістю 9-20%).

У грубоплівчастого проса квіткові луски мають різне забарвлення: біле, кремове, жовте, золотисто-жовте, червоне, бронзове, каштанове, сіре, чорне, двокольорове (боки червоні або жовті, а верх світлий).

За формою зернівки кулясті, овальні, видовжені, завдовжки 2-3,3 і завширшки 1,5-2,5 мм. Маса 1000 зерен - 5-10 г. Насінина (пшоно, ядро) округла, гола, світло-жовтого, кремового, брудно-жовтого забарвлення.

4. Види і підвиди проса

За будовою волоті (довжина, щільність, наявність та розміщення подушечок), згідно з класифікацією І.В.Попова, розрізняють п'ять підвидів або груп різновидностей проса звичайного:

1. Просо розкидисте, або рідкорозлоге (Patentissimum Pop.) - волоть довга, нещільна. Гілки відхиляються від осі під кутом 90° і більше. В основі гілок усіх порядків, крім верхівкових, є подушечки.

2. Просо розлоге (Effiisum Al.) - волоть довга, нещільна, із прямою або зігнутою віссю, у нижній частині гілки мають в основі подушечки і відхиляються від осі під кутом менше 90°, верхні притиснуті до осі - без подушечок або із малопомітними подушечками.

3. Просо стиснуте (Contractum Al.) - волоть нещільна або середньощільна, довга чи середньої довжини, вісь зігнута або пряма; гілки звичайно без подушечок, притиснуті до осі.

4. Просо овальне (Ovatum Pop.) - волоть нещільна або середньощільна, коротка. Гілки першого порядку короткі, відхиляються від осі під кутом менше 90°. В основі всіх гілок, крім верхівкових, є подушечки.

5. Просо комове (кім'ясте), або компактне (Compactum Кот.) - волоть коротка, гілки короткі, притиснуті до осі, без подушечок.

В Україні вирощують сорти проса, які належать в основному до підвидів із розлогою або стиснутою волоттю.

У межах кожного підвиду виділяють різновидності проса за забарвленням зерна (квіткових лусок), колоскових лусок та гілок волоті.
Вище зазначалося, що забарвлення зерна (квіткових лусок) у проса різноманітне - від білого до чорного.

У тонкоплівчастого проса зернівки білі, у грубоплівчастого - різного забарвлення.

При визначенні забарвлення під час апробації проса треба користуватися зерном із верхньої частини волоті, в якій воно швидше достигає.

Колоскові луски і гілки волоті можуть мати солом'яно-жовте або фіолетове (антоціанове) забарвлення. Якщо волоть з антоціаном, назва різновидності починається з приставки "sub". Наприклад, у проса волоть розлога, зернівка жовта, колоскові луски без антоціану - різновидність F.flavum Кот., волоть і зернівка такі самі, а колоскові луски з антоціаном - різновидність Subflavum Btl.

Рекомендовані сорти проса, які вирощують в Україні, належать до підвидів з розлогою і стиснутою волотями.

Сорти: Веселоподолянське 176, Миронівське 51, Київське 96, Сонячне, Старт, Сяйво, Харківське 57 та ін.

Головчасте просо (Setaria italica г.) поділяють на два підвиди: чумизу - Setaria italica subsp. maxima Al. та могар - Setoria italica subsp. mocharium Al.
В Україні чумиза і могар поширені мало і використовуються як кормові культури.

Чумиза - однорічна трав'яниста рослина, заввишки від 1 до 2 м і більше, добре облистнена опушеними листками завдовжки 50-65 і завширшки 2-4 см. Утворює суцвіття - колосоподібну волоть завдовжки 16-50 см з короткими тонкими волосками. На коротких лопатях волоті розміщуються двоквіткові колоски, з яких одна - плодоносна, друга - безплідна у вигляді лусочки. Плід - дрібна плівчаста зернівка. Маса 1000 зернівок - 1,5-4,1 г.

Могар - також однорічна трав'яниста рослина. Порівняно з чумизою має меншу висоту (0,5-1,5 м), тонше стебло, коротші (20-50 см) та вужчі (1-3 см) листки, безлопатеву вкорочену (6-25 см), колосоподібну з добре помітними волосками (щетинками) волоть.

5. Післяукісні та післяжнивні посіви

Найпоширеніші післяукісні та післяжнивні посіви на зелений корм у південно-західних районах України. При своєчасному і якісному проведенні рекомендованих агротехнічних заходів вирощування вони здатні давати високі врожаї зеленої маси.

Кращий спосіб підготовки ґрунту -- поверхневий обробіток на глибину 10-12 см, який проводять відразу після збирання попередника. Одночасно вносять повні мінеральні добрива по 60-90 кг/га азоту, фосфору і калію. Сіють просо без розриву в часі з обробітком звичайним рядковим способом із збільшенням норми висіву на 15-20 % порівняно з весняною сівбою. Догляд за цими посівами такий самий, як і за весняними.

6. Місце культури в сівозміні

Високі урожаї проса отримують при розміщенні його у сівозмінах на полях, добре забезпечених вологою та чистих від бур'янів.

Найкраще просо розміщувати після озимих зернових культур, особливо висіяних по чистих або зайнятих парах, цукрових буряків, кукурудзи, під які внесена достатня кількість органічних і мінеральних добрив. Цінними попередниками для нього є зернобобові культури і багаторічні трави. Це має велике значення при вирощуванні культури за безгербіцидною технологією. Після трав поле менш засмічене бур'янами, а грунт очищається від збудників хвороб.

7. Зяблевий та передпосівний обробіток ґрунту

Просо позитивно реагує на якісний обробіток ґрунту, який звільняє поле від бур'янів, зберігає вологу в ґрунті.

При розміщенні його після зернових і зернобобових культур основний обробіток починають з лущення стерні, яке проводять дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6-8 см. При забур'яненні поля осотом, березкою лущать двічі: перший раз дисковими лущильниками на глибину 6 -- 8 см, удруге -- лемішними (ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см; при наявності пирію проводять два перехресні лущення дисковими лущильниками на глибину залягання кореневищ (10- 12 см). Після кукурудзи і багаторічних трав площі двічі дискують важкими дисковими боронами БДТ-7, БДТ-10 на глибину 12- 14 см. Вивільнені й чисті від бур'янів площі після збирання пізніх просапних культур (цукрових буряків, картоплі), як правило, не лущать.

Зяблеву оранку під просо після зернових культур, багаторічних трав, кукурудзи на зелений корм або силос краще проводити у ранні строки наприкінці серпня. Це дає змогу більш ефективно проводити боротьбу з бур'янами за допомогою культивації за типом напівпару. На чорноземних ґрунтах орють плугами з передплужниками ПЛН-5-35 або ПЛН-6-35 на глибину 25-27 см, на інших ґрунтах на 20- 22 см або на глибину орного шару. Чисті від бур'янів поля після цукрових буряків, картоплі обробляють дисковими боронами на глибину 14-16 см або застосовують плоскорізний обробіток пло-скорізами КПГ-2-150 та іншими на глибину 25-27 см.

У районах вітрової ерозії при вирощуванні проса після стерньових попередників практикують плоскорізний обробіток, застосовуючи послідовно голчасті борони БИГ-3, культиватори КПЕ-3,8А з глибиною обробітку 8--10 см, КПШ-9 з обробітком на глибину 12-14 см та плоскорізи-глибокорозпушувачі КПГ-250, ПГ-3-5, якими розпушують ґрунт восени на 20 -- 22 см.

Узимку на зораних полях проводять снігозатримання, яке не тільки збагачує ґрунт на вологу, а й зменшує глибину промерзання ґрунту. Такий ґрунт навесні раніше відтає і краще поглинає весняні води. Як показують дослідження, приріст урожаю проса від снігозатримання досягає 15-20, а в посушливі роки -- до 30 %.

Передпосівний обробіток ґрунту полягає в ранньовесняному закритті вологи боронами БЗТС-1,0 або боронами і шлейфами під кутом до зяблевої оранки у два сліди та двох культивацій, першу з яких проводять одночасно з сівбою ранніх зернових культур на глибину 8-10 см в агрегаті з боронами, другу -- перед сівбою на глибину загортання насіння (5-6 см) з одночасним коткуванням котками 3ККШ-6 для більш рівномірного й неглибокого загортання насіння. При ранній та посушливій весні першу і другу культивації проводять на глибину 5-6 см.

На підзолистих глинястих ґрунтах, які за зиму сильно ущільнюються, доцільніше першу культивацію провести на глибину 12-14 см; на легких ґрунтах замість першої культивації здійснюють 2-3 боронування для того, щоб не пересушити ґрунт, і лише передпосівну культивацію.

Для зменшення забур'яненості поля під передпосівну культивацію вносять гербіцид пропазин (3-6 кг/га за діючою речовиною).

8. Система удобрення

Коренева система проса в початковій фазі розвивається дуже повільно, тому воно особливо вибагливе до наявності в поверхневому шарі ґрунту азотно-фосфорних добрив. Потребу в добривах розраховують користуючись картограмами поля. На 1 ц урожаю зерна просо виносить із ґрунту 3,3 кг азоту, 1,5 - фосфору, 3,4 - калію та 1,2 кг кальцію. Удобрюють просо переважно мінеральними добривами, а гній вносять під попередники.

Безпосередньо вносити гній під просо недоцільно, бо у складі гною, особливо свіжого, є багато насіння бур'янів. Kpiм того, просо добре використовує пiслядiю гною. Мiнеральнi фосфорно-калiйнi добрива рекомендується вносити пiд основний обробіток ґрунту у таких дозах: на Полiссi по 60-70 кг/га, Лiсостепу по 40-60 кг/га фосфору i калiю; у степу 40-50 кг/га фосфору i 30-40 кг/га калiю. При вирощуванні проса на солонцюватих грунтах степу калiйнi добрива не вносять. По 50-70 кг/га азоту бiльш раціонально вносити пiд першу весняну культивацію.

У рядки пiд час сівби вносять на чорноземах суперфосфат у дозі 10-15 кг/гa фосфору, на підзолистих - повне мінеральне добриво з розрахунку 10 кг/га азоту, фосфору та калiю.

Підживлюють просо при доброму забезпеченні ґрунту вологою переважно азотними добривами, якi вносять у дозі близько 20 кг/га азоту до виходу рослин у трубку.

Кислi грунти вапнують за гiдролiтичною кислотнiстю (3 - 5 т/га вапна), на солонцюватих фунтах вносять гiпс (3 - 5 т/га).

Фосфорні і калійні добрива в дозі Р60К40 краще вносити під зяблеву оранку, що особливо важливо в Степу, азотні (N60_- навесні під першу культивацію або перед сівбою. Якщо основного внесення мінеральних добрив не проводили або внесли в недостатній кількості, доцільно довнести під час сівби в рядки з розрахунку 10-15 кг/га д.р., на широкорядних посівах - з обробітком міжрядь.

9. Сорти. Підготовка насіння до сівби

До поширених районованих в Україні сортів проса належать: Веселоподолянське 176, Київське 87, Миронівське 51, Старт, Харківське 31, Харківське 57, Сонячне, Лілове, Сяйво та ін.

При підготовці насіння до сівби його старанно очищають та сортують на машинах ЗАВ-20, ЗАВ-40, відбираючи крупні фракції (діаметром до 2 мм). Таке насіння забезпечує приріст урожаю 2,5-3 ц/га. Насіння перед сівбою протруюють на машинах ПС-10, ПСШ-5 та ін., використовуючи гранозан (1,5 кг/т), ТМТД, вітавакс або фундазол (по 2-2,5 кг/т) із застосуванням плівкоутворювачів ПВС (0,5 кг/т) або NaКМЦ (0,2 кг/т).

Для сівби необхідно використовувати ретельно відсортоване, певної ваги насіння районованих сортів І класу посівного стандарту, стійких до сажки. Це сорт типу Харківське 57, а також найпродуктивніші: Миронівське 51, Миронівське 94, що мають максимальну масу 1000 зернин та високу силу росту. Для областей Полісся кращими є сорти Веселоподолянської селекційної станції. З них отримують пшоно високої якості.

Для запобігання грибним захворюванням насіння проса необхідно протруїти за 2-3 доби до сівби Бенлатом, Вітаваксом або Фундазолом (2 кг/т), краще з додаванням плівкоутворюючих речовин.

Помірні температури травня будуть сприятливими для проростання насіння, появи сходів, кращого розвитку кореневої системи. Кількість опадів у більшості регіонів буде на рівні середньобагаторічних значень, за винятком областей Полісся, де передбачається недобір до 25%, а також Миколаївської та Вінницької областях (недобір у межах 21-28%).

10. Сівба (терміни, способи, глибина загортання насіння, норма висіву)

Сіяти просо потрібно тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С і зникне загроза заморозків: у Степу це в середині квітня, Лісостепу - першій декаді травня, на Поліссі - в середині травня.

Глибина сівби за доброго вологозабезпечення на легких ґрунтах - 5-6 см, середніх - 4-5, важких - 3-4 см. При недостатньому вологозабезпеченні глибину збільшують на 1-2 см. Польова схожість насіння у проса нижча, ніж у інших культур і часто не перевищує 70-75%. Тому застосовують порівняно високі норми висіву насіння.

При вирощуванні проса на сіно й зелений корм, у вологих районах застосовують суцільний рядовий посів, а в більше посушливих районах - широкорядний з міжряддями 30-35 см.

Сіють просо сівалками СЗТ-3,6, СЗА-3,6, СЗ-3,6. Кращий спосіб сівби -- звичайний рядковий із внесенням добрив у рядки. Застосовують також вузькорядну сівбу сівалками СЗУ-3,6, СЗЛ-3,6.

Якщо до сівби проса гербіцидів не вносили, то краще сіяти широкорядно буряковими сівалками ССТ-12А з пристосуванням СТА-2300, що дає змогу вести боротьбу з бур'янами шляхом міжрядних обробітків ґрунту.

Рекомендовані норми висіву проса при звичайній рядковій сівбі такі: на Поліссі та в північному Лісостепу 3,7-4 млн. (26-28 кг/га), на півдні Лісостепу 2,5-3 млн. (20-22 кг/га), у Степу 2,3-2,5 млн. (18-20 кг/га). При широкорядній сівбі норму висіву зменшують на 0,5-0,7 млн. зерен, при вузькорядній -- збільшують приблизно на таку саму величину.

Глибина загортання насіння на чорноземних ґрунтах 3-5 см, на важких 3-4 см. При пересиханні ґрунту насіння загортають на 1-2 см глибше.

11. Догляд за посівами

За оптимальних строків сівби сходи проса з'являться в Степу та Лісостепу в першій декаді травня, а на Поліссі -- на початку другої декади цього місяця. Утворення третього листка прогнозується в Степу та Лісостепу в другій, на решті території -- в третій декаді травня.

У разі утворення ґрунтової кірки і появи бур'янів посіви перед сходами боронують легкими боронами. Щоб не пошкодити посіви, площу боронують упоперек рядків. На широкорядних посівах після появи сходів бур'яни знищують міжрядним обробітком.

Просо дуже пригнічується від забур'яненості посівів. Недобір урожаю від бур'янів досягає 10-15%, а в умовах сильної забур'яненості -- 50% і більше, особливо в перший період росту (фаза двох-трьох листків -- кущення).

На забур'янених полях з менш окультуреними ґрунтами доцільно застосовувати гербіциди. За наявності на 1 м2 понад 10 бур'янів посіви у фазі трьох листків обробляють Базаграном, 48% в.р. (2,0-4,0 л/га), а у фазі кущіння -- 2М-4Х ( 0,5-1,1 л/га), або 2,4-Д (0,9-1,7 л/га).

Настання фази кущіння при оптимальних строках сівби передбачається у першій декаді червня, на пізніх посівах -- на початку другої декади червня. На площах, де рано посіяли просо, фаза виходу в трубку очікується в другій декаді червня, а викидання волоті -- у першій декаді липня, тоді як на більш пізніх посівах фаза виходу у трубку проходитиме у третій декаді червня, а викидання волоті -- у другій декаді липня.

У цей період агротехнічні заходи повинні бути спрямовані на збереження вологи в ґрунті, боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами.

Бур'яни знищують за допомогою до- та післясходового боронування на площах суцільного висіву. На широкорядних посівах проса в міру появи бур'янів та ущільнення верхнього шару ґрунту (до викидання волоті) слід провести 2-3 розпушування, причому останнє -- з підгортанням рослин.

Цей спосіб є ефективним проти бур'янів та сприяє появі у рослин вторинних коренів, які добре використовують невеликі опади, що у поєднанні з підживленням забезпечує приріст урожаю зерна на 2-6 ц/га.
При достатньому зволоженні верхнього шару ґрунту одночасно з міжрядним обробітком доцільно провести підживлення рослин на посівах середніх та пізніх строків сівби з дозами для Лісостепу (NРК) -- 10-20, в Степу (N) -- 15-20 у фазі кущіння -- виходу у трубку.

На дуже забур'янених суцільних посівах пізніх строків сівби слід використовувати один з рекомендованих гербіцидів. Цей засіб треба поєднати з позакореневим підживленням рослин сечовиною (15-20 кг/га). Азот пом'якшує негативний вплив гербіцидів на рослини проса та підсилює їх дію на бур'яни.

Значної шкоди цій культурі наносять личинки просяного комарика, які живляться квітковими плівками. Більш сильно пошкоджуються рослини пізнього строку сівби. Личинки заляльковуються всередині зернин проса, і тому вони залишаються плюсклими та недорозвиненими. У літній період вегетації для хімічного захисту проса від шкідників (просяного комарика і попелиці) використовують БІ-58 новий, 40% к.е. (0,7-1,0 л/га ).

12. Збирання врожаю

Звичайно прийнято вважати просо готовим до збирання тоді, коли зерно в середній частині волоті має воскову стиглість. Але дуже велика нерівномірність достигання окремих рослин заважає правильному визначенню строків збирання.

За даними науково-дослідних установ та з досвіду передових господарств, кращим строком збирання проса роздільним способом є той час, коли кількість достиглих зерен у більшості волотей становитиме не менше 80-85%. Це можна встановити в середньому зразку зерна, взятого з 10-15 рослин. Визначивши стан 1000 зерен із такого зразка, можна досить правильно встановити фазу стиглості всього масиву проса. Якщо скосити просо в ранні строки, недостигле зерно з нижніх частин волотей під час обмолоту видуватиметься разом із половою. Недобір урожаю від передчасного скошування становить від 2 до 8 ц/га.

Підбирають та обмолочують валки комбайнами залежно від погоди та розмірів валків, через 3-8 днів, коли вологість зерна зменшиться до 15-16%.

Для прямого комбайнування просо вважається готовим, коли достиглих зерен налічується не менше як 90%. Збирати раніше такого стану недоцільно, це призводить до великих втрат врожаю. Недостигле просо зазвичай має дуже підвищену вологість не тільки зерна, але соломи та полови, тому перша і друга очистка в комбайні часто забиваються, і значна частина зерна попадає в полову, а недостигле зерно, крім того, вже не набуває нормальних якостей.

13. Підготовка зерна до реалізації або закладання на зберігання

Зерно проса підвищеної вологості та з великим вмістом шеретованих і подрібнених зернин зберігається погано, швидко покривається плісенню, пошкоджується мікроорганізмами, внаслідок чого гіркне, самозігрівається, що призводить до великих втрат його під час зберігання і переробки.

Щоб запобігти цьому, при вирощуванні проса треба вести боротьбу з бур'янами, своєчасно збирати ворох, організовувати правильний його обмолот та очищення. Зберігати зерно проса слід у сухих сховищах з добрим провітрюванням або в обладнаних активним вентилюванням. Висота насипу має бути не більше 2 м, а при вологості зерна понад 20 % -- не більше 1,6 м. Тимчасове зберігання вологого зерна круп'яних можна забезпечити при постійній подачі в насип повітря (при вологості 16, 18, 20, 22 % -- відповідно 30, 40, 60, 80 м3/т за годину) або обробкою хлорпікрином.

Просо, що заготовлюється і реалізується, повинне бути в здоровому стані, мати колір, властивий нормальному зерну і характерний для даного сорту, а також запах, властивий нормальному зерну проса (без затхлого, солодового, цвілевого і стороннього запахів). Залишкові кількості пестицидів в просі, що заготовлюється, не повинні перевищувати максимально допустимих.

До основного зерна відносять ціле і пошкоджене зерно проса, по характеру пошкоджень не віднесене до зернової домішки. У просі, що заготовлюється 3-го класу і в тому, що поставляється для переробки на комбікорми і на кормові цілі до основного зерна відносять також зерно проса з сіркою, темно-коричневим, чорним забарвленням квіткових плівок.

До домішок відносять: весь прохід через сито з отворами розміром 1,4х20 мм; у залишку на ситі з отворами розміром 1,4х20 мм: мінеральну домішку - гальку, грудочки землі, шлак, руду і т.п.; органічну домішку - частини стебел, плівки, мертві шкідники (жуки) і т.п.; насіння дикорослих рослин, зокрема насіння бур'янів; зіпсоване зерно проса - все з явно зіпсованим ядром від світло-коричневого до чорного кольору, а також з світлим, але рихлим ядром, що легко руйнується при натисканні; у просі що заготовлюється 3-го класу і в тому, що поставляється для переробки на комбікорми і на кормові цілі - зерно і насіння інших культурних рослин, віднесені згідно стандартам на ці культури по характеру пошкоджень до домішок.

Просо розміщують, транспортують і зберігають роздільно по класах в чистих, сухих, без стороннього запаху, не заражених шкідниками транспортних засобах і зерносховищах відповідно до правил перевезень, діючих на даному виді транспорту, санітарних правил і умов зберігання, затвердженими в установленому порядку.

Висновки і пропозиції

Продукт переробки проса -- пшоно -- у XVIII столітті оцінювали дорожче за будь-який хліб, а тепер ця культура незаслужено занедбана. За останні роки виробництво проса збільшилось у багатьох країнах Америки, Європи та Азії. Велику увагу пшону як продукту лікувального харчування приділяють у Японії, а в Індії та деяких африканських країнах за його допомогою намагаються частково вирішити продовольчу проблему.
Посівні площі просових займають четверте місце у світі серед основних зернових культур. На жаль, в Україні площі посівів під просом не тільки залишаються незначними, а й за останні 6-7 років зменшилися майже вдвіч

Просо -- найважливіша круп'яна культура, яка належить до групи зернових хлібів. З його зерна виготовляють високопоживну крупу -- пшоно, яке містить 12% білка, 3,5% жиру та має високі смакові якості. Зерно проса також містить велику кількість крохмалю, тому використовується для виробництва спирту.

Позитивно реагує просо на зрошення: приріст урожаю зерна становить 8 - 10 ц/га i більше.

Вирощуючи просо в умовах зрошення, необхідно дотримуватись таких агротехнічних вимог:

* проводити боротьбу з бур'янами iз застосування вирощування проса кількаразових обробітків ґрунту: лущення, глибокої ранньої оранки, 2-3 культивацій з боронуванням i використанням гербiцидiв;

* застосовувати підвищені норми основного добрива (30 - 40 ц/га гною або мінeральнi добрива з розрахунку по 90 - 120 ц/га азоту i фосфору та 60 - 90 ц/га калiю);

* застосовувати широкорядну сiвбу, яка сприяє знищенню бур'янiв мiжрядними обробiтками, з пiдвищеною на 20-25 % нормою висiву порiвняно з посiвами без зрошення;

* протягом вегетації пiдтримувати вологiсть грунту на глибинi до 60 см на piвнi близько 70 % НВ;

* при зрошеннi проводити вологозарядковий полив восени нормою 800 м3/га води, у посушливу весну - передпосiвний полив та 3-4 вегетацiйних поливи: перед кущенням, перед викиданням волотей, наприкiнцi викидання волотей, при наливаннi зерна; поливна норма становить 300-400 м3/га;

* пiсля кожного поливу необхiдно розпушувати грунт у мiжряддях.

Бібліографічний список

1. Алексеєва О.С. Інтенсифікація виробництва круп'яних культур. - К.: Урожай, 1998. - С. 86-88.

2. Верещагин Л. Вредители и болезни зернових колосовых// Пропозиція. - 2005. - №4. - С. 6-8.

3. Врожайність та якість зерна проса при весняних та літніх строках сівби// Вісник Львівського державного аграрного університету. - Л., 2003. - С. 369-372.

4. Гербіциди - ефективний засіб боротьби з бур'янами на посівах проса// Збірник наукових праць Уманської державної аграрної академії. - Умань, 2002. - С. 71-76.

5. Закладный Г.А. Агротехника высоких урожаев проса. - М.: Наука, 2001. - С. 14-18.

6. Кореляційні зв'язки між показниками морфології рослин, які впливають на врожайність проса в умовах південної частини західного Лісостепу України// Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. - Вип. 12. - Кам'янець-Подільський. - 2004. - С. 91-94.

7. Кравченко М.С. Практикум із землеробства. - К.: Мета, 2003. - 267 с.

8. Модернізація вирощування проса в літніх посівах// Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вип. 13. - Вінниця, 2002. - С. 33-36.

9. Підготовка грунту та проведення сівби озимих зернових// Пропозиція. - 2004. - №8-9. - С. 26-28.

10. Тривалість вегетаційного та міжфазних періодів рослин проса залежно від досліджуваних агрозаходів// Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії. - Вип. 10. - Кам'янець-Подільський, 2002. - С. 142-144.

11. Царенко О.М. Землеробство. - К.: Либідь, 2002. - 214 с.

Додаток 1

Просо

Додаток 2

Просо на полі

Додаток 3

Форми волоті проса:

а - розлога;

б - стиснута;

в - кім'яста.

Размещено на Allbest.ru