Складові виробництва продукції з квасолі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Складові виробництва продукції з квасолі

Вступ

Квасоля - традиційна культура України. Відома однорічна зернобобова рослина з сімейства бобів. На жаль, в останні десятиріччя площі під цією культурою були незначні, вирощували її в основному на присадибних ділянках. Вона користується значним попитом на світовому ринку, ціни стабільно високі. Та і внутрішній ринок не задоволений. Тому в останні 2-3 роки дуже виріс попит на насіння: просять господарства всіх форм власності, звертаються за консультаціями щодо технології її вирощування. Є надія, що квасоля на полях України займе належне місце.

Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя) - важливі продовольчі й кормові культури, їх посіви зосереджені на Поліссі і в Лісостепу.

До 90-х років ХХ ст. в Україні квасоля відносилась до групи польових культур і вирощувалась на ланах від 10 до 100 га, а тому була представлена сортами кущових форм виду Ph. vulgaris, які найбільш придатні до механізованих технологій. Перехід до фермерського господарювання (середина 90-х років ХХ ст.) змінив умови виробництва, а з ним і статус квасолі. Тепер вона - здебільшого городня культура з невеликими площами посівів і обмеженою механізацією виробничих процесів. Найперспективнішою з виткої квасолі є Ph. multiflorus (багатоквіткова). Її зернова продуктивність у 3-4 рази перевищує кущову, а потреба у викопній енергії при вирощувані істотно менша, що сприяє збереженню енергоресурсів, яке особливо актуально в наше сьогодення. Враховуючи перспективність виткої квасолі і недосконалість її технології вирощування, вважаються актуальними дослідження з біології культури у системі агротехнічного комплексу: підтримуюча система + густота і спосіб розміщення рослин + удобрення.

1. Народногосподарське значення культури

Квасоля - цінніша харчова рослина. В їжу використовують насіння і зелені боби, як в свіжому так і в консервованому вигляді. Насіння містить 28-30% білку, гарно розварюється і засвоюється. Окремі крупно квіткові та багатоквіткові сорти квасолі можна використовувати як декоративні рослини. В світі квасоля займає друге місце серед зерно бобових культур після сої (близько 24 млн. га). На Сумщині під квасолею зайнято 0,3 тис. га. Врожайність становить 13-17 ц/га.

Квасоля - високобілкова зернобобова культура продовольчого використання. Її білкові речовини за хімічним складом та біологічною цінністю подібні до білків тваринного походження. Багата вона незамінними амінокислотами, дуже важливими для організму людини. Залежно від умов вирощування вміст білка змінюється від 20,8 до 33,6%. Цінність білкового комплексу визначається високим вмістом (в% на суху речовину): лізина (7,9-8,1%), гістидина (2,6-9,1%), цистина (0,6-1,6%), тирозина (2,2%), триптофана (0,9-2,2%), фенілаланіна (3,3%), лейцина (9,7%). Завдяки специфічності фракційної структури (водорозчинна - 62-95%, солерозчинна - 2-25%, лугорозчинна - 1-13%) квасолевий білок добре засвоюється організмом людини.

У зерні квасолі міститься біля 52,0% вуглеводів, 2,1% жиру, вітаміни (С1, В1, В2, В6, РР, Е), мінеральні речовини (калій, фосфор, цинк, залізо, мідь). Особливістю вуглеводного складу є високий вміст глюкози, особливо у багатоквіткового виду - до 7%. Калорійність 100 г. зерна - 350 ккал, що на рівні з горохом (345 ккал) і значно вище хліба (223 ккал), картоплі (101 ккал), капусти (62), яловичини (160).

Вуглеводи квасолі - це цукристі сполуки (глюкоза, фруктоза, сахароза, мальтоза, стахіоза, крохмаль та клітковина). У ній чимало органічних кислот, каротину та вітамінів С, В1, В2, В6, фолієвої кислоти. Квасолю вважають цінним джерелом вітаміну Е, який регулює обмін жирів, білків та нуклеїнових кислот. До того ж це справжня комора мінеральних сполук. Серед них - калій, фосфор, цинк, залізо, мідь, ті ін. За вмістом міді й цинку квасоля переважає більшість овочів. Цинк як відомо бере активну участь у синтезі деяких ферментів, інсуліну та гормонів. Ось чому квасолі відводиться значне місце у дієтичному харчуванні.

Семена містять близько 20% кристалічного глобуліну фазеоліна, протеазу, холестерин, лецитин, розчинні вуглеводи, декстрин, лимонну кислоту і інші речовини.

В медицині користуються препаратами квасолі при цукровому діабеті. Властивість відвару з лушпиння знижувати вміст цукру в крові було встановлено експериментально в 1930 р. Ця ж властивість була підтверджена на кафедрі фармакології Київського медінституту. Виявилось, що під впливом екстракту з лушпиння квасолі вміст цукру в крові падає на 30-40% протягом 10 годин. Фасцеолін збільшує сечовиділення на 50%. Дослідження, проведені в київській клініці академіка М.М. Губергрица (Е. І. Ліхтенштейн, Дмітрієва і Полонськая) показали, що під впливом сухого екстракту із стручків квасолі рівень цукру в крові у хворих діабетом знижується. Повністю випробування лікувальних властивостей препаратів квасолі ще не закінчені. Екстракт з лушпиння бобів призначається по 10-15 крапель 3 рази на день, 20%-ная спиртна настоянка - по 40-50 крапель на прийом, відвар з 100 г. лушпиння квасолі на 1 л (кип'ятять до 500 г.) випивають за день. Проте лікувати подібним способом можна лише у випадках легко протікаючого цукрового діабету в літньому віці і під спостереженням лікаря. Необхідною умовою є також дотримання дієти. В народній медицині уживаються стулки (лушпиння) квасолі при ревматизмі і нирковій водянці як сечогінний засіб у вигляді настою 30-40 г. порізаних стулок квасолі на 1 л води по півстакана 3-4 рази на день. Деякі при серцевій водянці п'ють відвар трави із стручками або наступний збір: стулки сухих стручків квасолі, березові нирки, рильця кукурудзи, листя толокнянки - по 15 г., трави остудника, хвоща, квіти волошки синього - по 10 г., змішати.

30 г. збору (4 столових ложки) наполягти в 1 л води 12 годин, кип'ятити 10 хвилин, наполягти півгодини. Пити по Ѕ стакана 4 рази на день за годину після їжі в теплому вигляді. При цукровій хворобі рекомендують збір, куди входять стулки квасолі, корінь лопуха і листя чорниці в рівних дозах. Беруть 50-60 г. збору на 1 л води, намочують протягом ночі, кип'ятять 5-7 хвилин, наполягають 1 годину і випивають за день в 6 прийомів.

Квасоля підсилює секрецію шлункового соку, і страви з неї призначають для дієтичного харчування тим, у кого гастрит з пониженою кислотністю. Її можна споживати людям із запальними захворюваннями нирок та сечевого міхура, сечокам'яною хворобою хронічними ревматичними артритами та подагрою, жировим переродженням печінки. У народній медицині лушпинням квасолі, яке заготовляють, коли воно свіже, не посохле, лікують цукровий діабет. Крім того, в лушпинні й плодах квасолі виявлено глобулін, декстрин, протеазу й фазин. Доведено, що настій лушпиння має також антибіотичні властивості, оскільки в ньому міститься речовина протимікробного характеру. Квасоля широко використовується для лікування цукрового діабету, ревматизму, нирок, подагри, набряків тощо.

У Стародавньому Римі квасолю цінували не так, як продукт харчування - з неї готували борошно для поширеного на той час косметичного засобу, який заміняв римлянам пудру. Протягом кількох століть це борошно входило до складу відбілюючи засобів для шкіри обличчя. Квасолеві маски справді омолоджують шкіру. Вона стає пружною та рум'яною. Для цього квасолю замочують у воді впродовж кількох годин, потім варять набубнявілу масу й протирають її через густе сито. Додають сік з половинки лимона та столову ложку оливкової олії, старанно все змішують. Суміш наносять на обличчя тонким шаром. Маску змивають через 20-30 хвилин гарячою водою.

Крім традиційних страв з квасолі можна приготувати також ряд оригінальних страв.

2. Ботаніко-біологічні особливості культури

2.1 Походження культури

Квасоля (Phaseolus) - рід одно- і багаторічних ліан і напівчагарників, рослина самопильна (до 10% можливо перехресне запилення комахами), сімейства бобових, є зерновою бобовою культурою. Батьківщина - Центральна і Південна Америка, культивується з 4-3 тис. до н.е., відомо понад 200 видів (головним чином у тропіках і субтропіках Америки).

В овочевої квасолі в їжу використовують недоспілі боби (лопатки) і недоспіле насіння, тільки в відвареному чи тушкованому виді. Вони багаті білком, що по своєму складі близькі до м'яса. Незрілі боби містять до 6% білків, вітаміни А, В, С, цукрів 3,4%, аскорбінову кислоту і мінеральні солі.

Рід квасолі Phaseolus L. включає до 230 видів, які поділяються на дві групи: американська та азіатська. У квасолі американського походження формуються великі плоскі боби з довгим дзьобиком і крупним насінням, в азіатської - вузькі без дзьобика й дрібним насінням.

У нашій країні поширеним видом є квасоля звичайна (P. vulgaris L.), яка належить до американської групи. У меншій мірі використовуються для харчових потреб такі види американського походження, як квасоля багатоквіткова (P. multiflorus Weld.), лімська (P. lunatus L.) та гостролиста (тепарі) - P. acutifolius Grag. 3 видів азіатської групи на території СНД (Середня Азія, Далекий Схід) поширені квасоля маш (золотиста, азіатська) - P. aureus Roxb та кутаста (адзукі) - P. angularis Weld.

Характерними ознаками роду Phaseolus L. є трійчасті листки, крім перших двох простих (примордіальних) листків, наявність на насінні біля насінного рубчика добре помітного двогорбого потовщення - халази, здатність стебел у витких форм квасолі спіральне закручуватися зліва направо.

Різновидності квасолі

Форма та забарвлення насіння - основні ознаки поділу квасолі звичайної на чотири різновидності:

· куляста - sphaericus Comes.,

· еліптична - ellipticus Comes.,

· валькувата - oblongus Comes.,

· ниркоподібна - compressus Comes.

Якщо сорт має насіння проміжної форми, вживають подвійну назву, наприклад, ellipticus-oblongus, sphaericus-ellipticus та ін. В Україні майже всі сорти утворюють біле насіння.

Серед сортів звичайної квасолі найпоширені в Україні такі:

· 1 Алуна, Бєльцька 16,

· Первомайська,

· Подільська кущова,

· Синельниківська 6,

· Харківська штамбова,

· Ювілейна 250, та ін., а з овочевих - Есперанто, Ольга, Присадибна та ін.

Поширена у правобережних областях України.

Квасоля маш (золотиста, азіатська). Однорічна рослина з розгалуженим стеблом, яке буває прямостоячим - заввишки 20-70 см (у кущових форм), витким та сланким - до 120 см. Примордіальні листки ланцетні, загострені, завширшки 7-14 см, опушені, трійчасті листки з широкими опушеними листочками. Боби тонкі, циліндричної форми, без носика, опушені, завдовжки 6-18 см, містять 6-15 насінин. Насіння округло-циліндричне, зелене або коричневе, дрібне. Маса 1000 насінин - 25-60 г. При проростанні насіння сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Квасоля гостролиста, або тепарі. Рослини мають форму розлогого куща з виткими верхівками, заввишки 35-70 см. Примордіальні листки яйцеподібноланцетної форми, голі або слабоопушені, завширшки 2-3,5 см. Трійчасті листки малі, листкові пластинки зверху майже голі, знизу - злегка опушені. Квітки малі, зібрані по 2-4 у китиці. Боби короткі (6-8 см), плоскі, містять 4-6 білих насінин. Насіння дрібне, плоске або сплюснуто-еліптичне; маса 1000 насінин - 100 220 г. При проростанні насіння сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Лімська квасоля трапляється як багаторічна, дво- і однорічна рослина. У виробництві поширені виткі й кущові сорти однорічної квасолі. Примордіальні листки голі, вкриті восковим нальотом, а трійчасті - середнього розміру, майже голі. На квіткових китицях утворюється 30-60 малих квіток біло-зеленого, лілового або фіолетового кольору. Боби широкі, плоскі, завдовжки 7-20 см, містять 2-3 насінини. Насіння різної форми (кулясте, ниркоподібне, еліптичне), біле або строкате, завдовжки 12-24 мм, завширшки 13-17 мм і завтовшки 6-10 мм. Маса 1000 насінин - 240-1150 г. При проростанні насіння сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Кутаста квасоля, або адзукі. Кущова рослина. Насіння при проростанні не виносить на поверхню сім'ядолей. Примордіальні листки округлі, злегка загострені, завдовжки 5-7,5 см. Трійчасті листки великі, завдовжки 20-30 см; листочки широкі, злегка опушені. Квітки великі (15-18 см), золотисто-жовті, зібрані по 6-10 у короткі китиці. Боби довгі (до 15 см), циліндричні, голі. Насіння дрібне, циліндричне або бочкоподібне, однотонне, сіре, кремове, червоне, каштанове, темно-зелене або з малюнком. Маса 1000 насінин - 55-110 г.

2.2 Морфологічні особливості культури

Коренева система. Стрижневого типу, гілкувата, здатна використовувати важкодоступні мінеральні речовини, особливо фосфати, глибоко проникає у ґрунт - до 180 см. Зернобобові культури володіють унікальною здатністю вступати у симбіотичні взаємовідносини з бульбочковими бактеріями і створювати цілісну систему з фіксації атмосферного азоту. Рослини забезпечують ці організми продуктами фотосинтезу, а бактерії рослину - зв'язаним азотом до 80% потреби.

Квітка. П'ятичленна, неправильної форми. Оцвітина складається з п'яти чашолистків та п'яти пелюсток - верхньої - парусу, двох бічних - крил та двох нижніх, що зрослись і утворили човник. Квітка містить одну маточку та 10 тичинок, 9 з яких у більшості видів зростаються.

Забарвлення пелюсток різноманітне - біле, рожеве, червоне, жовте, синє та ін.

Більшість зернобобових культур є самозапильними (горох, соя, квасоля та ін.), але є і перехреснозапильні (вика озима, вика яра). У квасолі з білими квітками насіння, як правило, також біле, рожевими - коричневе, з фіолетовими - чорне.

Листки. Великі, серцеподібної форми, слабоопушені; трійчасті листки складаються з досить великих листочків, переважно з загостреними верхівками. За формою вони серцеподібні, трикутні, ромбоподібні, яйцеподібні. У пазухах листків розміщуються квітконоси, на яких утворюються китиці від 2-3 до 10-12 квіток у кожній.

Стебло. Трав'янисте або слабодерев'янисте, від основи галузиться, голе, різної висоти та форми: у кущової квасолі - прямостояче, невисоке - у середньому 25-45 см, у кущової з виткою верхівкою - до 75 см, у напіввиткової - стебло в'ється наполовину, заввишки до 1,5 м; у виткої - повністю витке, заввишки до 2-3 м і більше.

Плід - біб, який може мати різну величину та форму. Однонасінний біб утворює нут, всім іншим зернобобовим характерні багатонасінні плоди.

Насіння. Має також різноманітну форму і величину. Наприклад, сочевиці характерне округле стиснуте насіння розміром 3-5 мм, квасолі звичайній - округле(sphaericus) за довжиною, шириною і товщиною майже однакове; еліптичне (ellipticus) довжина в 1,5 рази більша за ширину при майже однакових ширині й товщині; ниркоподібне (compressus) довжина в 1,5 рази перевищує ширину, а товщина становить 1/3-1/4 довжини; валькувате (oblongus) довжина у два рази більша за товщину, ширина і товщина майже однакові (насіння видовжене, з випуклими кінцями) розміром 8-15 мм.

Насіння квасолі має однотонне забарвлення - біле, зелене, жовте, коричневе та чорне або воно строкате. Строкатість визначається особливістю забарвлення поверхні насінної оболонки. Розрізняють чотири типи малюнків на насінні:

· крапчастий (punctatus) - на поверхні насіння розміщені невеликі кольорові цятки майже однакового розміру,

· строкатий (variegatus) - поверхня насіння вкрита плямами, які мають різні розмір і форму;

· плямистий (maculatus) - як правило, біля насінного рубчика розміщується різної форми велика пляма, біля якої може бути кілька плям меншого розміру;

· смугастий (zebrinus) - на поверхні насіння виразно помітні 2-3 паралельні кольорові смуги.

За розміром насіння буває:

· дрібне - з масою 1000 насінин від 140 до 250 г.;

· середнє - 250-400 г.;

· крупне - з масою понад 400 г. (до 1100 г.).

За будовою бобів квасолю поділяють на три групи: лущильну - з твердим пергаментним шаром клітин на внутрішньому боці стулок, напівцукрову - із слаборозвиненим пергаментним шаром та цукрову, або спаржеву, у бобах якої немає пергаментного шару. Лущильну квасолю вирощують для одержання стиглого зерна, а цукрову - на «лопатку», для використання в їжу соковитих недостиглих бобів. Недостиглі боби у квасолі зелені, строкато-червоні, строкато-фіолетові, достиглі - солом'яно-жовті. Середня кількість бобів на рослині - 10-15 з коливаннями від 5-7 до 35-38 шт. Висота прикріплення нижнього бобу від 6-7 до 15-20 см. У бобах розвивається від 2 до 7-10 насінин, різних за розміром, формою та забарвленням. Боби завдовжки 7-25 і завширшки 0,7-1,2 см, закінчуються прямим або зігнутим дзьобиком. За формою вони бувають прямими, зігнутими, шабле - або серпоподібними, мечоподібними та чоткоподібними, плоскими чи циліндричними, з гладенькою і зморшкуватою поверхнею.

2.3 Біологічні особливості культури

Квасоля - сонцелюбна рослина. Особливо вибаглива до світла в молодому віці. При сильному затіненні рослини витягуються, стають слабкими і помітно знижують урожайність. Але при вирощуванні в сумісних посівах із кукурудзою, картоплею у міжряддях садів вона витримує затінення і формує добрий урожай. Листки квасолі здатні підніматися й опускатися, таким чином регулюється використання світла і не допускається їх перегрівання, коли жарко. В північних широтах листки квасолі розміщуються так, щоб максимально використовувати світло, у південних, навпаки, - вдень опущені.

Квасоля більш посухостійка культура, ніж горох і сочевиця. Особливо вибаглива до вологи в період проростання (100-120% води від маси насіння потрібно для його набубнявіння), а також у фазах цвітіння й зав'язування бобів. У цей період вологість ґрунту повинна бути 70-75% найменшої вологоємкості. При перезволожені під час наливання зерна ріст квасолі припиняється, затримується дозрівання, що є причиною поширення, грибних хвороб і зниження врожайності. Засуха в період цвітіння й дозрівання призводить до обпадання квіток та молодих бобів, насіння формується цупким.

Квасоля більш вибаглива до родючості ґрунту, ніж інші зернобобові культури. Вона добре родить на слабокислих і формує вищі врожаї на ґрунтах близьких до нейтральних. Оптимальна величина рН - 6,5-7,5. Найціннішими для неї є структурні, середньозв'язані, не дуже вологі ґрунти, достатньо забезпечені гумусом. На важких ґрунтах, кислих, заболочених та піщаних росте погано. Зовсім не придатні для квасолі ґрунти з високим (менше 1 м) рівнем залягання ґрунтових вод.

Фази росту зернобобових. За вегетаційний період зернові бобові культури проходять шість фаз росту й розвитку.

I. Фаза проростання насіння розпочинається після висіву культури.

Проростання насіння бобових культур розпочинається з росту корінчика, який розриває оболонку насінини, проникає у ґрунт і укорінюється в ньому. Разом з ростом корінця відбувається подовження стебельця. У культур, які виносять сім'ядолі, стебельце росте в основному за рахунок росту підсім'ядольного коліна (гіпокотилю), чого не спостерігається у рослин, які не виносять сім'ядолі.

II. Фаза сходів характеризується появою на поверхні ґрунту перших листків. Спочатку на поверхні ґрунту у рослин, які виносять сім'ядолі, за рахунок росту і вирівнювання дугоподібного підсім'ядольного коліна, з'являються сім'ядольні листки. Подальший ріст сходів проявляється у розвертанні перших справжніх листків, які у таких видів, як квасоля, є простими. Слідом за першим простим у квасолі появляються справжні трійчасті листки. У люпинів перші справжні листки є складними пальчастими. У рослин, які мають пірчасті листки, проростання також розпочинається з росту корінчика, але сім'ядолі не виносяться на поверхню ґрунту. Ззовні зразу ж появляються перші справжні листки, які мають подібну будову до типових листків, але складаються з меншої кількості листкових пластинок. Крім цих листків у вики, бобів і гороху формуються так звані низовіслабо розвинуті листки.

III. Фаза інтенсивного росту відзначається швидким ростом рослин. Разом із збільшенням довжини стебла, інтенсивно появляються нові листки, формуються квітки. Визначальним фактором у формуванні високого врожаю зернобобових культур є площа листкової поверхні у генеративних фазах росту. В онтогенезі бобових зернових рослин чітко виражена ярусна мінливість листків, яка у різних культур має свої особливості. У рослин, які мають пірчасті листки, мінливість проявляється в зміні кількості листкових пластинок у складному листку. З кожним новим ярусом проходить збільшення кількості пластинок на одну, дві і більше пар, що спостерігається до моменту закладання на одному з верхніх ярусів зародкової квітки. З цього моменту в наступних ярусах кількість листкових пластинок не збільшується, а залишається на певному для даного виду і сорту рівні або дещо зменшується. Така ж закономірність у зміні листків спостерігається і у люпину, який має складні пальчасті листки. У онтогенезі ряду бобових добре виражена морфологічна різноякісність бокових пагонів: чим ближче до основи материнського пагона формується дочірній боковий пагін, тим більше на ньому утворюється листків і тим довше він перебуває у вегетативному стані (не утворює генеративних органів). Паралельно з інтенсивним розвитком листків і стебел проходить формування і ріст кореневої системи. Часто в межах фази інтенсивного росту виділяють ще фази третього-четвертого листка і галуження стебла.

IV і V. Фази бутонізації та цвітіння характеризуються появою бутонів квітів та їх розкриванням. Проходить запилення і запліднення. Ця фаза є критичним періодом для формування врожаю зернобобових культур. За оптимальних умов зволоження і температури цвітіння триває 15-20 днів, а за несприятливих - 3-5 днів і зав'язується у три рази менше бобів. У суху погоду і за високої температури спостерігається абортивність насіння (10-40%), зменшується кількість насінин у бобах.

VI. Під час фази формування і достигання насіння відбувається посилений ріст у довжину плодів, які досягають розмірів, властивих культурі. Остаточно визначається озерненість бобів та їх кількість на рослині. Інтенсивно росте насіння і формуються зародки. Продукти асиміляції концентруються в навколопліднику і поступово переходять у сім'ядолі. Стулки бобів стають тонкими і менш соковитими. На цьому етапі формується вирівняність і вагомість насіння. Пізніше відбувається остаточний відтік у сім'ядолі речовин із вегетативних органів, які відмирають та висихають. Цей процес триває навіть після відділення стебел від коріння. Під час достигання насіння остаточно формуються посівні й урожайні якості культури.

У достиганні насіння зернобобових культур, як і зернових, виділяють молочну, воскову і повну стиглість.

3. Технологія вирощування культури

3.1 Системи обробітку ґрунту

Насіння квасолі висівають тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12 °С і мине загроза весняних приморозків. У південних районах України і Закарпатті - це третя декада квітня, в Лісостепу і на Поліссі - кінець квітня - перша половина травня. У разі використання плівкового покриття висівати насіння можна на 5-10 днів раніше. Щоб подовжити період споживання цукрових сортів квасолі, її доцільно висівати у 2-3 строки з інтервалом 15-20 днів. Останній строк сівби - третя декада червня. Для останнього строку сівби слід використовувати ранньостиглі сорти.

В зв'язку з пізніми строками сівби квасолі всі заходи щодо підготовки ґрунту повинні бути спрямовані не лише на нагромадження і збереження вологи, поживних речовин, створення сприятливих умов для життєдіяльності бульбочкових бактерій, але й на максимальне знищення бур'янів. Як правило, основний обробіток ґрунту під квасолю складається з лущення стерні та зяблевої оранки плугами з передплужниками на глибину 20-22 см. Залежно від забур'яненості поля під квасолею впроваджують різні системи основного обробітку. Ділянки, забур'янені осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, спочатку обробляють дисковими лущильниками в 2-3 сліди на глибину 6-8 см, потім, після відростання розеток осоту, - лемішними лущильниками на глибину 10-12 см і тільки після цього орють. Для зниження засміченості посівів малорічними бур'янами після стерньових попередників застосовують напівпаровий обробіток ґрунту. Навесні, від початку польових робіт до сівби, площу потрібно утримувати в розпушеному стані та чистою від бур'янів, для чого проводять 2-3 культивації та боронування.

Насіння кущових і напівкущових сортів квасолі висівають широкорядним способом з шириною міжрядь 30-45 см або стрічковим - за схемою 50+20; 50+20+20+20 см. У рядку насіння висівають на відстані 5-10 см. Напіввиткі сорти квасолі висівають переважно три- і чотиристрічковим способами. Ширина міжрядь 50-60 см, відстань між рядками в стрічці 20 см. У рядку насіння розміщують на відстані 8-12 см. Норма висіву залежить від маси насіння і способу сівби. У середньому вона становить від 20 до 60 г./м.кв. Глибина загортання насіння 4-8 см залежно від маси насіння.

3.2 Добрива

На утворення 1 ц зерна і відповідної кількості вегетативної маси квасоля використовує з ґрунту 5-6 кг N, 4,5 - К2О, 1,5-2 кг Р2О5 і характеризується інтенсивним споживанням мінеральних речовин. За перші 50-60 днів вона засвоює 90-95% необхідного їй фосфору, калію та кальцію.

Добрива суттєво підвищують урожайність квасолі, особливо органічні. Проте гній доцільніше вносити під попередню культуру. Високий ефект виявляють фосфорно-калійні добрива, але найвищі врожаї збирають при застосуванні повного мінерального добрива. Залежно від типу ґрунту і попередника під квасолю вносять по 45-60 кг/ га фосфору і калію та 20-30 кг азоту. Ця культура позитивно реагує на нейтралізацію вапном навіть слабокислих ґрунтів, що значно підвищує ефективність нітрагіну. Позитивно впливають на врожайність і якість зерна квасолі мікроелементи (молібден, бор, мідь, цинк та ін.), якими, звичайно, обробляють насіння перед сівбою, поєднуючи таку обробку з протруюванням.

3.3 Місце культури у сівозміні

Квасоля - типова просапна культура, тому в сівозміні її слід висівати тільки у просапному полі після озимих, цукрових буряків, картоплі та інших культур. На попереднє місце повертають не раніше як через 4-5 років, щоб запобігти ураженню рослин грибними хворобами. Слід також уникати посівів квасолі поряд з багаторічними бобовими культурами, які мають з нею спільних шкідників. Небажано висівати квасолю після соняшнику, тому що вона пошкоджується склеротинією.

Овочівники - любителі використовують квасолю для ущільнення інших культур. Насіння її висівають у насадженнях картоплі, капусти, посівах буряка столового, моркви, цибулі, огірка тощо. Коренева система квасолі, що розміщується у верхньому шарі ґрунту, збагачує його на азот. Квасолю також використовують для обсаджування грядок інших овочевих культур і городів. Як ущільнювач її висівають гніздовим способом на відстані гніздо від гнізда 100-200 см. При обсаджуванні грядок, городів гнізда квасолі розміщують одне від одного на відстані 40-70 см. Висівати її доцільно в рядках, щоб рослини її не утруднювали догляд за основною культурою. У кожне гніздо висівають по 3-4 насінини.

3.4 Догляд за посівами

Пізній строк сівби і мілке загортання насіння зумовлюють необхідність прикотковування ґрунту, що поліпшує умови проростання й сприяє появі дружних сходів. Ґрунтову кірку на посівах квасолі руйнують легкими боронами. Боронують посіви по діагоналі 3-4 дні після сівби. Дальший догляд полягає в розпушуванні міжрядь і знищенні бур'янів. Перший обробіток міжрядь проводять через 5-7 днів після появи сходів, а наступні - залежно від стану забур'яненості й ущільнення ґрунту.

Для сівби використовують кондиційне насіння із схожістю не нижче 92 - 95%, добре відсортоване й за 2 - 3 місяці до сівби протруєне проти фузаріозу, антракнозу, пліснявіння з використанням ТМТД (3 кг/га), фундазолу (3 кг/га) та інших протруювачів. Проти квасолевої зернівки восени насіння обробляють бромистим метилом (30 - 100 г./м3 приміщення) або проморожують взимку при мінус 15 °С протягом двох діб або при мінус 3 - 4 °С упродовж 20 - 30 діб. Безпосередньо перед сівбою (за 2 - 3 год до висівання) його обробляють ризоторфіном.

Висівають квасолю сівалками ССТ-8, СКОН - 4,2, СО - 4,2 у пізні строки, коли ґрунт прогріється до 11-13°С. Основний спосіб сівби - широкорядний з шириною міжрядь 45 - 60 см. Норми висіву залежно від районів вирощування коливаються від 300 тис. схожих насінин на 1 га у Степу до 350 - 400 тис. у Лісостепу та на Поліссі. Глибина загортання насіння на важких ґрунтах 3 - 4, на легких 5 - 7 см.

Практично виключається ручна праця на прополювання квасолі при застосуванні гербіцидів. Досить ефективні такі досходові ґрунтові гербіциди, як рамрод, дактал, прометрин, мезораніл, дуал, лассо, гезагард та ін. Ними обробляють плантації квасолі через 3-4 дні після сівби. По сходах квасолі використовують фюзілад, базагран, таргу та ін. Посіви обробляють, коли однорічні бур'яни знаходяться в фазі 2-4 листків, а багаторічні досягнуть висоти 10-12 см.

В умовах України квасолю пошкоджує незначна кількість шкідників. Домашні тварини, птахи і миші її не поїдають. У період сходів квасоля може пошкоджуватися ростковою мухою, під час вегетації - бобовою попелицею, а при порушенні агротехніки і зберігання насіння - квасолевою зернівкою. Росткова муха з'являється весною при середньодобовій температурі вище 10-12 °С. Зимує в стадії личинки у верхній частині орного шару на посівах овочевих, зернових, конюшини. Весною дорослі мухи відкладають яйця під грудочки ґрунту, переважно там, де погано приораний гній. Личинки, що з'являються через 5-10 днів, пошкоджують насіння і сходи квасолі. Заходи боротьби - сівба в оптимальні строки, ретельне приорювання гною, протруювання насіння. Попелиці висмоктують сік із листків, квіток, плодів і стебел квасолі. Їх заселення попелиць у фазі бутонізації. Для знищення попелиць застосовують ті ж самі препарати, що й на посівах гороху.

Після з'явлення сходів міжряддя розпушують на 4-6 см. Подальший догляд за рослинами полягає в 2-3 разовому розпушуванні міжрядь, виполюванні бур'янів у рядках, боротьбі з шкідниками і хворобами. Слід зазначити, що розпушувати ґрунт у міжряддях квасолі глибоко не можна, оскільки коренева система її розміщується у верхньому його шарі. В разі її пошкодження продуктивність рослин знижується. Рослини висотою 15-20 см підгортають. Це запобігає їх виляганню у період вегетації. У південних районах України квасолю поливають 2-4, у Лісостепу - 1-2 рази залежно від погодних умов року. Поливна норма води в першій половині вегетації становить 20-30, а в другій - 30-40 л/м.кв.

Виткі сорти квасолі вирощують на грядках з шириною міжрядь 70-80 см, а в рядку насіння висівають на відстані 40-50 см (по 3-4 насінини) і ведуть колову культуру. При з'явленні сходів ґрунт навколо гнізд розпушують, що сприяє посиленню газообміну в ґрунті. Кілки заготовляють довжиною 250-300 см. Коли рослини досягнуть висоти 15-20 см, у ґрунт між двома гніздами забивають кілки на глибину 50-60 см. У разі меншого їх заглиблення в ґрунт у другій половині вегетації вітри можуть повалити квасолю. Виткі стебла квасолі спочатку спрямовують до кілків, а за потребою ще й злегка прив'язують до них. При цьому слід мати на увазі, що стебло квасолі в'ється проти годинникової стрілки.

3.5 Збирання врожаю

Збирають боби квасолі на лопатку в технічній стиглості через 12-18 днів після цвітіння. Боби мають характерне для сорту забарвлення, стають соковитими, крихкими, а насіння в них досягає розміру пшеничного зерна. Збирають їх систематично, через кожні 2-6 днів (залежно від погодних умов року), краще в ранкові години, коли боби мають підвищену соковитість і більшу крихкість. Запізнення із збиранням призводить до втрати соковитості, утворення грубих волокон і зниження якості продукції, особливо напівцукрових сортів. Зібрані боби зберігають у холодильниках за температури 0-1 °С не довше однієї доби.

Для використання свіжим зерно квасолі збирають у восковій стиглості. Воно має бути добре виповненим, а шкірка його легко розрізуватись нігтем. Відразу після збирання зерно з бобів вилущують і використовують за призначенням.

На зерно квасолю збирають у біологічній стиглості, коли луски бобів стають м'якими і тонкими. Запізнюватись із збиранням врожаю не можна, оскільки пересохлі боби розтріскуються і насіння з них висипається. Збирати квасолю краще в ранкові години (боби зволожені і не розтріскуються). Рослини виривають з ґрунту, в'яжуть у невеликі снопи і розставляють під навісом для дозрівання. Якщо в цей період тепла і суха погода, снопи для дозрівання можна розставляти і на городі, підстеливши під них поліетиленову плівку або інший матеріал (під час дозрівання боби розтріскуються і насіння висипається). Після дозрівання (5-20 днів залежно від погоди) квасолю обмолочують і очищають.

При з'явленні бур'янів починають обробляти ґрунт у міжряддях культиваторами УСМК-5,4В, КРН-4,2А.

Урожай збирають, коли на рослинах побуріє 70-80% бобів. Скошують квасолю переобладнаними на низький зріз жатками ЖБА-3,5А, ЖРБ-4,2А, ЖБС - 4,2 та ін. Використовують також квасо-лезбиральні машини ФА-4А, ФА-4М. Валки обмолочують зерновими комбайнами з підбирачами із зменшеною частотою обертів барабана (до 400 - 500 об./хв), щоб уникнути травмування насіння.

квасоля вирощування сівозміна врожай

Висновок

1. Результати вивчення впливу режимів зрошення, добрив і норм висіву на формування продуктивності та якості насіння квасолі свідчать про можливість одержання в умовах півдня України порівняно високих урожаїв цієї цінної білкової культури.

2. Основним фактором, що визначає рівень урожайності насіння квасолі, є оптимальний режим зрошення, який передбачає проведення поливів у період від сходів до початку цвітіння при 70% НВ, від початку цвітіння до наливу бобів 80% НВ і після наливу бобів - 70% НВ. Оптимізація режиму зрошення сприяє розвитку кореневої системи, концентрації її у верхньому родючому шарі ґрунту, забезпечує інтенсивний приріст надземної біомаси рослин, збільшує площу їх листкової поверхні та вміст хлорофілу. Завдяки цьому підвищується продуктивність фотосинтезу, формується більше бобів і насінин на рослині з високою масою 1000 насінин.

3. Застосування диференційованого режиму зрошення сприяє підвищенню ефективності використання зрошувальної води і окупності її урожаєм до 0,82 кг/м3 проти 0,55 при 70% НВ і 0,63 кг/м3 - при 80% НВ.

4. Із збільшенням вологозабезпеченості рослин зростає сумарне водоспоживання, майже половина якого припадає на критичний період росту і розвитку рослин - початок цвітіння - налив бобів.

5. При закономірному зменшенні вмісту білка та амінокислот у насінні з підвищенням вологозабезпеченості їх загальний збір з одиниці площі істотно зростає у варіантах із зрошенням. Найбільший збір білка (642 кг/га) та амінокислот (590 кг/га), в тому числі незамінних (220 кг/га) і лімітуючих (53,3 кг/га) був у варіанті з диференційованим режимом зрошення.

6. Серед елементів мінерального живлення рослин квасолі на темно-каштанових зрошуваних ґрунтах півдня України вирішальне значення належить азоту. Калійні добрива, а також фосфорні у співвідношенні до азотних більше як 1:1 не впливають на підвищення урожайності цієї культури.

7. Найбільш ефективним для реалізації продуктивного потенціалу квасолі слід вважати азотно-фосфорне удобрення нормою N90-120P60-90, яке забезпечує приріст надземної біомаси в 1,28-1,35 рази порівняно з неудобреним фоном, формування більшої кількості бобів і насінин на одній рослині з високою масою 1000 насінин і одержання урожайності у межах 29,0-31,0 ц/га. Високий енергетичний коефіцієнт і низька енергоємність продукції при високих показниках економічної ефективності та якості насіння дають підстави вважати вказані норми добрив оптимальними.

8. Внесення добрив збільшує винос урожаєм елементів живлення: азоту в 1,28-1,58 рази, фосфору - 1,08-1,26 і калію в 1,10-1,23 рази. Максимальні значення цих показників відмічені при застосуванні N120P90. У вологі роки винос азоту і фосфору посівами квасолі зменшується на 17,8-29,6%, а калію збільшується на 34,2-45,5%. Основна частина азоту (до 65,0%) і фосфору (до 76,5%) від загальної кількості виноситься насінням, а калію навпаки - побічною продукцією (65,0%), причому мінеральні добрива практично не впливають на величину цих показників.

9. Застосування мінеральних добрив збільшує вміст білка у насінні на 7,6-13,7 відносних відсотка, його збір з одиниці площі - на 27,0-56,6%. Загальний вихід амінокислот з 1 га збільшується на 33,0-70,2%, незамінних - на 29,2-72,2%, лімітуючих - на 38,0-94,5%. Максимальні значення ці показники мають у варіанті N120P90.

10. Збільшення норми висіву до 600 тис. схожих насінин на 1 га сортів Красноградська 5 і Порумбіца зумовлює більш високе прикріплення нижнього боба (11,1 і 11,2 см), проте за кількістю бобів і насінин на рослині (відповідно 8,6 і 9,5 та 28,1 і 22,6), насінин у бобі (3,28 і 2,39) та їх масою (227,7 і 358,0 г) вони поступаються рослинам із менш загущених посівів.

11. Встановлені оптимальні норми висіву для напіввиткого сорту Красноградська 5 - 400 тис. схожих насінин на 1 га і 500 тис. схожих насінин на 1 га для кущового сорту Порумбіца, при яких забезпечується одержання максимальної кількості сухої надземної біомаси, істотний приріст листкової поверхні та найвищий фотосинтетичний потенціал у міжфазний період налив бобів - достигання, що, згідно з біологічними особливостями сортів, позначилося і на урожайності відповідно 28,3 і 34,7 ц/га.

12. При загальній тенденції до зниження вмісту білка і особливо амінокислот у загущених посівах їх збір з одиниці площі був найвищим у сорту Красноградська 5 при нормі висіву 400 тис. схожих насінин на 1 га (619 і 569 кг/га) і у сорту Порумбіца при висіві 500 тис. схожих насінин на 1 га (758 і 664 кг/га).

Список літератури

1. Фасоль. Теоретические Основы селекции «Генофонд и селекция зерновых бобовых культур» (Под ред. Б.С. Курловича и С.И. Репьева), СПБ, 1995, 430 с. (рос.)

2. Іванов Н.Р., Квасоля, 2 видавництва, Л. - М., 1961; Дворникова З. Ст, Овочева квасоля і овочеві боби, під ред. Ст А. Бризгалова, Л., 1967; Жуковський П.М., Культурні рослини і їх родичі, 3 видавництва, Л., 1971

3. Кирпа Н.Я. Хранение семенного зерна // Хранение и переработка зерна. - 2000. - №7 (13). - С. 37-39.

4. Агрохімія / І.М. Карасюк, О.М. Геркіял, Г.М. Господаренко та інші / За ред. І.М. Карасюка. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с.

5. Агрохімія: Лабораторний практикум / А.П.Лісовал, І.М. Давиденко, Б.М. Мойсеєнко. - К.: Вища школа, 1994. - 335 с.

6. Андреев Ю.М. Овощеводство. - М.:ПрофОбрИздат, 2002. - 256 с.

7. Бабьева И.П., Зенова Г.М. Биология почв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 336 с.

8. Бадина Г.В., Королев А.В., Королева Р.О. Основы агрономии. - Ленинград: Агропромиздат, 1988. - 448 с.

9. Степанова Н.Г., Полякова Л.С., Попов А.П., Денисенко А.Г., Зиневич Л.Л. Рекомендации по возделыванию фасоли. - К.: Урожай, 1987. - 32

10. Барабаш О.Ю., Семенчук П.С. Довідник овочівника. - Львів: Каменяр, 1985. - 218 с.

11. Білецький П.М., Роман І.С. Овочівництво і плодівництво. - К.: Вища школа, 1978. - 448 с.

12. Попов О.П. Проблеми виробництва квасолі на зрошуваних землях півдня України // Вісник аграрної науки. - 2000. - №4. - С. 28-31.

13. Популиди К.Х., Попов А.П. Фасоль / Возделывание гречихи и фасоли на орошаемых землях Дона (рекомендации). - Ростов-на-Дону: Ростовское книжное издательство, 1982. - С. 35-54.

14. Корчинський А.А., Попов О.П., Будьоний Ю.В., Полянська Л.І., Бухало Н.І. Технологія виробництва квасолі в Україні. Методичні рекомендації. - К., 1994. - 19 с.

15. Попов О.П. Удосконалення регіональної технології вирощування квасолі на зрошуваних землях півдня України // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Землеробство України в ХХІ столітті». - Київ-Чабани. - 2000. - С. 70-71.

Размещено на Allbest.ru