Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах Близнюківського району Харківської області

Локальне внесення мінеральних добрив без мікроелементів і кальцієвмісних сполук не сприяло порівняно з внесенням добрив врозкид підвищенню вмісту олії в насінні. Слід зазначити, що показник вмісту олії в насінні у варіанті із альтернативним землеробством був не гіршим, ніж у варіанті із традиційним землеробством. Хоча, природно, збір олії у варіанті 2 був, з урахуванням рівня одержаного врожаю, найменшим серед інших варіантів досліду (12,5 ц/га).

Характерною ознакою впливу заходів, що нами вивчалися, на показники якості врожаю зеленої маси горохово-вівсяної сумішки було те, що відмова від застосування добрив в альтернативному землеробстві призводила до зниження вмісту у продукції жиру і перетравного протеїну, що є свідченням погіршення якості одержуваного корму. Разом з тим слід зазначити, що порівняно з традиційними способами використання добрив, випробувані нами заходи істотного позитивного впливу на споживчу цінність горохово-вівсяної сумішки не виявляли. Аналогічні дані одержано і по житу озимому.

На заключній культурі сівозміни -- гречці -- доволі чітко виявилася тенденція позитивного впливу способу оптимізації умов живлення рослин за допомогою зон трофічного комфорту на показники якості зерна. Так, вміст у крупі гречки з варіанту 4 білка становив 11,9%, що на 1,1 і 1,2% більше, ніж у варіантах з альтернативним і традиційним землеробством відповідно. Найвищими у цьому варіанті виявилися і натура зерна та вихід крупи.

Узагальнюючи проведені дослідження необхідно зазначити, що:

1. Відмова від використання мінеральних добрив у землеробстві з тим, щоб одержувати високоякісну рослинницьку продукцію, з наукової точки зору безпідставна.

2. Побудова системи використання добрив у сівозмінах лише на застосуванні органічних добрив не гарантує поліпшення якості продукції порівняно з продукцією за органо-мінеральної системи удобрення сільськогосподарських культур.

3. Головним критерієм управління якістю продукції є оптимізація мінерального живлення рослин. В основу оптимізації живлення сільськогосподарських культур, з метою одержання високоякісної продукції, має бути покладений принцип комфортності живлення, тобто створення таких умов, які забезпечують: відсутність стресів у рослин від нестачі або надмірних концентрацій елементів живлення: позиційну доступність елементів живлення кореневій системі; пролонгованість дії добрив; наявність у «меню» добрив не тільки макро-, а й мікроелементів та кальцію. Такі умови можуть бути забезпечені створенням в орному шарі зон трофічного комфорту із макро-, мікроелементів та кальцієвмісних сполук.

4. Оптимізоване мінеральне живлення сільськогосподарських культур сприяє одержанню високобілкового зерна пшениці озимої з найкращими хлібопекарськими якостями, найвищим вмістом олії в насінні соняшнику, високоякіснішої продукції круп'яних та кормових культур.

Важливий засіб регулювання врожайності і якості сільськогосподарської продукції - зрошення. Однак надлишкові поливи значно знижують товарні якості продукції. Для кожної культури існують оптимальні терміни і норми зрошення, для плодових культур рекомендується підтримувати вологість ґрунту на рівні 65...70 % повної польової вологоємності. У багатьох регіонах країни неможливо вирощувати високоякісну овочеву продукцію без зрошення.

Товарні якості продукції залежать від багатьох інших факторів (якості виконаних робіт, термінів і способів збирання, попередника і т.д.). Усе це необхідно враховувати при організації виробництва.[3,5]

3.3 Впровадження новіших технологій виробництва

Одним із шляхів підвищення якості продукції рослинництва є впровадження новіших технологій виробництва.

Глобалізація, удосконалення технологій, нові фактори ризику викликають зацікавленість в безпеці рослинницької продукції. Часті токсикологічні інфекції й інші хвороби, причиною яких є продукти харчування, у тому числі свіжі овочі і фрукти, зменшують довіру до продуктів, що купляються. Тому в даний час безпека продукції рослинництва, а саме харчової продукції -- серйозна задача, якою координовано займається мережа міжнародних організацій, при цьому надзвичайно важливо, щоб керування факторами ризику було науково обґрунтоване. Тільки постійний контроль і керування безпекою протягом усього виробничого циклу дозволяє гарантовано уникнути рекламацій і зниження продажів.

Програми безпеки харчових продуктів, засновані на принципах системи НАССР вже впроваджені в Латвії, прийнявши які, харчова промисловість України зробить великий крок уперед.

Організація по контролю за харчовими продуктами і лікарськими препаратами США -- FDА заявила, що рослинники, пакувальники й експедитори повинні намагатися зменшувати ризики, зв'язані зі свіжими овочами і фруктами.

Належна сільськогосподарська практика розвивалася в контексті швидкомінливої і глобальної економіки харчової промисловості. GАР -- це застосування рекомендацій і різноманітних знань, що допомагають екологічно, доцільно і економічно робити сільськогосподарську продукцію, такою, що відповідає вимогам безпеки харчових продуктів і кормів. Дотримання принципів GАР під час вирощування, збирання врожаю, сортування, упакування і збереження продукції допомагає уникнути контамінації і підтримувати «торгову привабливість». Основними керованими областями, зв'язаними з впровадженням GАР є:

- використання землі і прилеглих територій;

- якість води і практика її вживання;

- контроль стану і родючості ґрунту;

- жива природа;

- контроль чисельності шкідників і збудників хвороб;

- гігієна працівників і санітарні засоби;

- практика збирання врожаю і післязбиральної доробки продукції (сортування, охолодження і т.п.).

Раніше у с.-г. виробництві використовувалася програма «Інтегроване керування шкідниками» (англ. - IРМ ). Сьогодні контроль комах і гризунів включений у загальну стратегію GАР. Це означає, що заходи щодо боротьби зі шкідниками потрібно провести, не завдаючи шкоди живій природі -- джерелам води і т.п.

Спочатку система аналізу небезпечних факторів і критичних контрольних точок НАССР була засвоєна і впроваджена в харчовій промисловості. Ця науково обґрунтована система дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації і контролю «слабких місць» і небезпечних факторів. Сектору свіжих фруктів і овочів приділяється особлива увага, як і мікробіологічної безпеки в харчовій індустрії. В останні роки НАССР успішно впроваджується в промислове овочівництво Латвії. Програма НАССР припускає системне визначення критичних контрольних точок (ККТ), в якій створюються найбільш придатні умови для розмноження і поширення патогенів. Це повинно бути першим і останнім кроком IРМ, причому не тільки контролювати поширення і чисельність шкідників і збудників хвороб, але і поліпшувати стан ґрунту, забезпечувати безпеку роботи персоналу.

Нижче приведено 7 основних принципів системи НАССР, а також приклади дій для здійснення кожного з них.

1. Аналіз ризику. Встановлюються фактори ризику -- мікробіологічні, хімічні і фізичні на кожному етапі виробничого процесу і реалізації продукту від прийому до доставки.

2. Критичні контрольні точки (ККТ). У ККТ можна застосовувати засоби для зниження чи усунення фактора ризику. Виділяються основні потенційні джерела мікробної контамінації і процедури їх контролю, наприклад:

1) Будинки і допоміжні приміщення -- забезпечення безпеки ділянки (проводиться дезінфекція транспорту, оточуючих зон; черевики і колеса обробляються зануренням у дезинфікуючий розчин; повітряне середовище теплиць обробляється аерозольним методом для контролю патогенів, що переносяться по повітрю);

2) Устаткування - дезінфікуються ножі для обрізки;

3) Транспортування і збереження -- підтримка необхідного мікрокліматичного режиму і низького мікробіологічного фону;

4) Гігієна персоналу -- захисний одяг, гігієна рук, душ на вході і виході;

5) Санітарія і контроль гризунів -- установлюється відповідальність, ведеться документація процедур дезінфекції, дезинсекції, дератизації;

6) Програма відстеження -- використовується у випадку повернення продукції чи скарг споживачів. Це система маркірування, що допомагає контролювати шлях продукції (теплиця, холодильник, сховище і т.п.).

3. Критичні межі. Встановити прийнятні значення для кожного фактора ризику. Очищення і дезінфекція по принципах GАР повинні сприяти зменшенню мікробіологічного ризику.

4. Моніторинг. Спостереження і діагностика результатів очищення і дезінфекції для перевірки відповідності критичним межам на кожнім етапі. Встановлено основні зони для контролю контамінації: тверді поверхні - бетонні підлоги; пористі поверхні -- деревина; устаткування -- ножі для обрізки і т.п.; переносне устаткування і персонал.

5. Корекція. Корекційні дії і засоби, застосовувані в той період, коли показники не відповідають критичним межам.

6. Реєстрація. Обов'язкова постійна реєстрація даних, щоб програма безпеки була діючої і постійно удосконалювалася. Передбачається ведення записів про використовувані матеріали, критичні межі і застосовувані корекційні дії.

7. Контроль. Тести і процедури, що забезпечують правильне функціонування системи НАССР. Часто такі перевірки проводять незалежні організації.

Принципи системи НАССР показують, що підхід до рішення будь-якої проблеми повинний бути заснований на результатах досліджень. Тому стандартні графіки дезінфекції зовсім не обов'язково дотримувати, однак необхідно завжди обґрунтовувати дози пестицидів. До рішення мікробіологічних проблем потрібно підходити з точки зору власних спостережень і обліків. Результати моніторингу мікробіологічної контамінації підкажуть, коли треба і можна провести протимікробну обробку, наскільки «сильною» вона повинна бути, яким шляхом, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, можна знищити небажану мікрофлору.

GАР рекомендації - це аж ніяк не інструкції і не вимоги для окремих областей. Зміст системи в тім, щоб рослинники самі навчилися вчасно приймати правильні рішення. Для засвоєння всіх принципів GАР фахівцю необхідно докладно ознайомитися зі своїм господарством - описати і зрозуміти всі етапи виробничого процесу, усі процедури і дії, що він виконує.[7]

Висновки та пропозиції

З філософської точки зору "якість -- це внутрішня визначеність предмета, яка становить специфіку, що відрізняє його від усіх інших". У практичному плані якість розглядають як "ступінь вартості, цінності, придатності чого-небудь для його використання за призначенням, добротність".

Важливою необхідністю для життєдіяльності людського організму є забезпеченні його високоякісними продуктами харчування. І це зумовлює актуальність дослідження з даної проблеми, які здійснюють вчені України та усього світу. В проведених дослідженнях, в яких започатковано розв'язання цієї надзвичайно важливої проблеми, ще не все враховано в зв'язку з новими умовами господарювання в агропромисловому комплексі, й, зокрема, входження України в ринкову сферу.

У числі пріоритетних завдань є відпрацювання таких механізмів і підходів, які б дали змогу забезпечити населення нашої країни високоякісними вітчизняними продуктами харчування за доступними цінами, а також значно поліпшити асортимент харчування. Відпрацювання даної проблеми вимагає застосування комплексу заходів, спрямованих, з одного боку, на забезпечення безперебійного надходження на споживчий ринок зростаючої кількості різноманітних продуктів харчування високої якості, а з іншого -- підвищення купівельної спроможності населення країни.

Для впровадження систем якості, що відповідають міжнародним стандартам, значного підвищення якості вітчизняної продукції, уряд має створювати та розвивати мережу навчальних закладів усіх рівнів, консалтингових і сертифікаційних центрів. Реалізація Національної політики у цій надзвичайно важливій галузі якості має проводитися з урахуванням стану розвитку вітчизняного ринку. Висока якість вітчизняної продукції сприятиме формуванню міжнародного іміджу України, встановленню рівноправних і взаємовигідних стосунків з іншими країнами. Для підвищення якості та конкурентоспроможності аграрного виробництва необхідно розробити програму створення (організації) в регіонах нашої держави інноваційних та інших центрів.

Значне зростання виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції і продуктів харчування можливе за таких обставин, якщо:

ь протягом ближчих кількох років сформувати ефективну систему підтримки українського аграрного виробника відповідно до вимог СОТ і ЄС;

ь гармонізувати національні стандарти сільськогосподарської продукції зі стандартами найбільш розвинених країн світу;

ь розробити і впровадити спеціальну національну програму кредитування високоякісної сільськогосподарської продукції та продуктів харчування.

Список використаної літератури

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. 2-ге вид., доп. і перероб. / В. Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002.

2. Вирощування екологічно чистої продукції рослинництва / Е.Г.Дегодюк, В. Ф. Сайко, М. С. Корнійчук та ін.;За ред. Е.Г.Дегодюка. - К.: Урожай, 1992.

3. Єрмаков В. В., Дубовик Д. В. Влияние минеральных удобрений и предшественников на качество зерна озимой пшеницы в зависимости от экспозиции склона // Агрохимия. - 2005. - №4. - С.16-21.

4. Кисіль В. І. Біологічне землеробство: тенденції в світі та позиція України // Вісник аграрної науки. - 1997. - №10. - С. 9-13.

5. Кисіль В. І. Вплив добрив на якість продукції // Вісник аграрної науки. - 1999. - №5. - С 12-16.

6. Крылова Г. Д. Зарубежный опыт управления качеством. - М.: Изд. стандартов, 1992.

7. Кудимов В., Тамулене А., Буринскайте Г. Новые системы обеспечения качества сельскохозяйственной продукции // Гавриш. - 2005. - №4. - С. 39-40.

8. Лайко П. А., Бабієнко М. Ф., Бузовський Є. А., Іщенко Т. Д. Якість сільськогосподарської продукції та продуктів харчування як вирішальна складова продовольчої безпеки // Економіка АПК. - 2005. - №1. - С. 12-21.

9. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк.., 1994.

10. Минеев В. Г., Дебрецени Б., Мазур Т. Биологическое земледелие и минеральные удобрения. - М.:Колос, 1993.

11. Перчук О. В. Економічні методи управління якістю // Фінанси України. - 2005. - №4. - С. 74-80.

12. Фомичев С. К. и др. Основы управления качеством: Учебное пособие / С. К. Фомичев, А. А. Старостина и др. К.:МАУП, 2000.

13. Шаповал М. І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. Підручник. - К.: Видавництво Європейського університету, 2000.

14. Якість в Україні - шлях до відродження, шлях в Європу: Матеріали 7-го Міжнародного Форуму “Дні якості в Києві-98”. К.: Українська асоціація якості, Міжгалузевий центр якості “Прирост”, - 1999.

Размещено на Allbest.ru