Продуктивність праці в сільськогосподарському підприємстві та основні заходи по її підвищенню

Размещено на http://www.allbest.ru/

52

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перехід України від адміністративно-командної економіки до ринкової, яка базується на широкому використанні економічних методів, активізує ряд соціально-економічних проблем. Зараз уже нікого не дивує безробіття, соціальна напруженість в суспільстві, які спричинились в Україні з переходом до ринкових відносин. За порівняно короткий період часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці; в закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями; у наукових журналах і збірниках усе частіше з'являються статті, присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, регулювання зайнятості населення, соціальному партнерству.

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджу ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання.

На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.

Дана тема - «Продуктивність праці в сільськогосподарському підприємстві та основні заходи по її підвищенню» - дуже актуальна на даний момент для України. Необхідно почати, перш за все, з того, що в цілому за останні роки виробництво сільськогосподарської продукції знизилось як тваринництва, так і рослинництва. Це трапилось, тому що господарства були «представлені самі собі», що ще нині і діє.

Головна мета діяльності кожного господарства в умовах ринкової економіки - максимізація прибутку. Підприємство реалізує свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову винагороду. Однак, це ще не означає, що підприємство отримує прибуток.

Для виявлення фінансового результату необхідно порівняти виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію, тобто з собівартістю продукції. Підприємство отримує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість продукції; якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише повернути витрати на виробництво і реалізацію продукції; якщо витрати перевищують виручку, то підприємство зазнає збитку, тобто негативного результату, що ставить його у важке фінансове становище, яке не виключає банкрутства.

Рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості.

Продукція рослинництва знаходиться у тісному зв'язку з кількісними та якісними характеристиками витрачених ресурсів. Дослідження таких взаємозалежностей є досить трудомістким процесом. Присутня постійна ймовірність витрат як на етапі виробництва, проходження продукції, так і на стадії продажу.

Виробництво продукції рослинництва має вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства. Рівень розвитку рослинництва - однин з найважливіших показників стану економіки країни, який безпосередньо впливає на матеріальний добробут населення.

Становище, яке зараз має місце в нашій державі вимагає вирішення багатьох питань, які виникають в економіці. Це стосується як промисловості, так і сільського господарства. Але якщо промисловий сектор хоч якимось чином здатен на сьогоднішній день відобразити свою діяльність і витрати природних ресурсів, то агропромисловість - це хворе місце України.

Реструктуризація колективних сільськогосподарських колективів і створення на їх основі агроформувань ринкової форми, прийняття нового земельного кодексу та інших важливих для сільського господарства нормативних актів, - все це є стимулювання державою підприємницької діяльності.

Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупців. Ці показники як раз і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво.

Мета та завдання курсової роботи:

- на прикладі СТОВ „Старт” м. Бахмача, Чернігівської області з'ясувати основні чинники, що забезпечують рівень продуктивності праці.

- запропонувати шляхи підвищення продуктивності праці.

Але для досягнення поставленої мети необхідно звернути увагу і на коло вищезгаданих питань, тобто на структуру і рівень собівартості та що на це впливає. Тому першорядним завданням є складання базованої на реальних отриманих та вивчених даних природно-економічної характеристики господарства.

Предметом дослідження є продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах та основні заході щодо підвищення продуктивності праці.

Об'єктом дослідження є СТОВ „СТАРТ” м. Бахмач, Чернігівської області.

Період дослідження 2007 - 2009 роки.

продуктивність праця сільськогосподарський

1. Теоретичні основи продуктивності

1.1 Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання

Важливою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх Сферах економіки. Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

* одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;

* повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;

* забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

* показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні. Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника. Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або зворотного відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток -- це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.

Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньо змінні простої та збитки часу. Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньо змінні, а й цілодобові простої. [16- ст. 76-79.]

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи. Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробничої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо).Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості). Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте відрізняється за якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, за даного методу не можна усувати змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, судно будівництво та ін.). Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг робленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо годинах. За науково обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці..[9- ст. 41-42.]

Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів. Окрім того, досі на підприємствах розраховується здебільшого технологічна трудомісткість, яка виражає затрати часу лише основних робітників. І самі норми трудових затрат для них часто не порівняльні у зв'язку з різним ступенем їх обґрунтованості. Відсутні науково обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції. У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).

Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.

Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу кооперованих поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. Під час обчислення валової або товарної продукції часто має місце повторність розрахунку у зв'язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує.

Спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка продукції з вищою вартістю сировини, тобто з високою матеріалоємністю і низькою трудомісткістю. У таких випадках на практиці, щоб усунути цей недолік, можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.

Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.

Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується шляхом зважування часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівняльному (плановому) періоді за кожним виробом. Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу. структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту, і навпаки. Зауважимо, що між показниками валової і товарної продукції є певні відмінності. Вони полягають у тому, що перший показник характеризує загальний обсяг виробничої діяльності підприємства, другий - обсяг, який надходить у народногосподарський обліг. У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна тощо, продуктивність праці визначають, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки(НВО). Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування( вартість затрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються, тобто на показник НВО в основному не впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника є те, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи(повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення. З теоретичного погляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у створення продукції дає показник вартості чистої продукції - новоствореної вартості. Чиста продукція точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується за ринковими цінами, проте зараз великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості. [3- ст. 105-107.]

У галузях з високим рівнем технічної оснащеності для роз рахування продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який містить, окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань(частину минулої праці). Проте використання цього показника обмежене у зв'язку з тим, що за значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величини прибутку. Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативної чистої продукції. Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику(штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів.

Недоліки показника нормативно чистої продукції ідентичні недолікам показника чистої продукції. Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характеризувати показниками трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму затрат праці промислово-виробничого персоналу(живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино-годинах(нормо-годинах)

Розрізняють такі види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних робітників - як відрядників, так і почасовиків:

Тт=Тв+Тп.

де Тв - затрати праці основних робітників-відрядчиків;

Тп - затрати праці основних робітників-почасовиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників. Виробнича трудомісткість (Твир)- це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.

Твир=Тт+Тоб.

Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників, спеціалістів, службовців.

Повна трудомісткість (Т)- це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

Т=Тт+Тоб+Ту; або Т=Тв+Тп+Тоб+Ту; або Т=Твир+Ту.

За характером і призначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості. Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з діючими нормами. Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи.

Планова трудомісткість - це затрати праці на одиницю продукції або виконання роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.

1.2 Основні чинники, що забезпечують рівень продуктивності праці

З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: матеріально-технічні;

· організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва;

· соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який є основою всього суспільного виробництва і одним із основних елементів механізму ринку.

Науково-технічний прогрес впливає на всі елементи виробництва - засоби виробництва, працю, його організацію та управління.

Технічний прогрес здійснюється за такими напрямками:

· впровадження комплексної механізації та автоматизації;

· удосконалення технології виробництва;

· хімізація виробництва;

· зростання рівня електроозброєності.

Підвищення рівня механізації виробництва здійснюється шляхом механізації ручних робіт, упровадження засобів малої механізації, комплексної механізації робіт на дільницях та в цехах. Автоматизація виробництва забезпечується верстатів - автоматів, автоматизованого устаткування, автоматичних систем виробництва.

На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах - транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо.

Про низький рівень механізації та автоматизації цих процесів свідчить той факт, що частка робітників, зайнятих на цих процесах у загальній кількості робітників, становить приблизно 46%. Як наслідок, виникла диспропорція в механізації праці на різних виробничих дільницях. Важливим засобом здійснення механізації виробництва є модернізація устаткування, тобто оновлення й удосконалення функціонуючого устаткування, незначні зміни його конструкцій. Це можна досягти шляхом збільшення потужності і робочих швидкостей устаткування, механізацією і автоматизацією допоміжних робіт(подача, зняття, транспортування і контроль виробів) і автоматизацією управління устаткуванням. Модернізація тісно пов'язана з реконструкцією діючих підприємств.[2- ст. 81-83.]

Для зростання продуктивності праці велике значення має удосконалення технології виробництва, яка включає технічні прийоми виготовлення продукції, виробничі методи, способи застосування технічних засобів і агрегатів.

Основними напрямами удосконалення технології виробництва є впровадження нових методів обробки матеріалів, таких як хімічні, електроерозійні, ультразвукові та ін. Дедалі більше застосовуються надвисокі й наднизькі тиски і температури, струми високої частоти, інфрачервоні випромінювання та інші, надміцні матеріали тощо.

Хімізація виробництва є одним з ефективних напрямів технічного прогресу, який характеризується застосуванням прогресивних хімічних матеріалів і хімічних процесів. Хімізація виробництва вносить докорінні зміни в технологічні процеси, інтенсифікує, прискорює їх, поліпшує техніко-економічні показники виробничих процесів, використання сировини, сприяє підвищенню якості продукції. Синтетичні полімери застосовують не тільки як замінювачі дорогих та дефіцитних кольорових металів, деревини тощо, а й як нові конструкційні і технічні матеріали. Використання пластмас у машинобудівній промисловості сприяє поліпшенню експлуатаційних властивостей машин, зменшенню їхньої ваги, поліпшенню зовнішнього вигляду.

В умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набуває такий фактор зростання продуктивності праці, як підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на ринку. Для зростання продуктивності праці, крім упровадження нової техніки, велике значення має максимальне використання діючих потужностей.

Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямами: · екстенсивним - збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дію не використовуваного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту тощо. · інтенсивним - поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.[1- ст. 24-28.]

Перехід до ринкових відносин має змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на інвестиційний процес за допомогою ринкових регуляторів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідно інвестиції спрямовувати насамперед на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Планування і регулювання капітальних вкладень здійснювалося в Україні без урахування процесу відтворення основних фондів і суспільного продукту. Віддавалася перевага новому будівництву на неосвоєних територіях. При цьому майже не відновлювався виробничий потенціал. Власне, планування відтворення основних фондів у країні не було. Тільки нині для планування відтворення основних фондів в Україні починають застосовувати моделі міжгалузевого балансу, за допомогою яких можна розрахувати на перспективу основні балансові показники відтворення капітальних вкладень з урахуванням демографічного прогнозу в кожному регіоні. [5- ст. 78 - 80.]

Для подальшого розвитку інвестиційного ринку в Україні доцільно підтримувати розвиток пріоритетних напрямів в економіці. У підвищенні технічного рівня виробництва велику роль мають відігравати фондові біржі, які дають змогу на взаємовигідній основі залучати в діюче виробництво невикористані устаткування та виробничі площі, організовувати й лізингові операції.

Фондовіддача - загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної(без урахування зносу) балансової вартості основних виробничих фондів. [6- ст. 64 - 70.]

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно-економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До цих факторів належать:

· удосконалення форм організації спільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);

· удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, впровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці(впровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці);

застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці;

удосконалення матеріального стимулювання праці.

Соціально-психологічні фактори визначаються якісними характеристиками і соціально-економічним складом трудових колективів, підвищенням кваліфікаційного й загальноосвітнього рівня працівників, поліпшення соціально-психологічного клімату в трудових колективах, підвищенням дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, удосконаленням методів мотивації і психологічного впливу тощо. Резерви підвищення продуктивності праці - це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів. Резерви можна класифікувати відносно часу їх використання, а також сфери виникнення. За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви. Поточні резерви можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року. Використання перспективних резервів передбачається в перспективі через рік або декілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.

За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви. До загальнодержавних належать такі резерви, використання яких впливає на зростання продуктивності праці в економіці загалом і які пов'язані з недовикористанням науково-технічного прогресу, нераціональним розміщенням підприємств і неефективною демографічною й територіальною зайнятістю населення, недостатнім використанням ринкових механізмів і методів господарювання тощо. Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшеного використання продуктивних сил даного регіону. Міжгалузеві резерви - це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне і якісне виконання договорів щодо кооперативних поставок, використання можливостей однієї галузі для підвищення продуктивності праці в обробних галузях промисловості сприяє поліпшення якості продукції в сировинних галузях..[7- ст. 31-33.]

Галузеві резерви - це резерви, пов'язані з можливостями підвищення продуктивності праці, які характерні для даної галузі економіки й зумовлені недостатнім використанням техніки і технології виробництва прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо. Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві. Велике значення цих резервів полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки і на ньому виявляються і використовуються всі попередні резерви. Внутрішньовиробничі резерви зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових і внутрішньозмінних втрат часу, а також прихованого безробіття. Отже, внутрішньо виробничі резерви можна поділити на:

· резерви зниження трудомісткості праці;

· резерви поліпшення використання робочого часу;

Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науко-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожній конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат. Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їхня кількісна оцінка. Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. На конкретний період часу величину резервів можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці. Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, удосконалення структури кадрів на підприємстві можна визначити за допомогою таких формул:

За рахунок зниження трудомісткості:

Пп = (Tм/Tн)*100-100;Eч = ((Tм-Tн)*P)/Ф*К;

де Пп - величина підвищення продуктивності праці, %;

Тм, Тн - минула та нова трудомісткість на операцію або виріб;

Ем - економія чисельності робітників;

Р - кількість виробів або операцій;

Ф - реальний фонд робочого часу одного робітника, год.;

К - коефіцієнт виконання норм.

За рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

Пп = (100-n)*100/(100-m)-100, або Пп = (m-n)*100/(100-m),

де m - втрати робочого часу в базовому періоді,%;

n - втрати робочого часу в поточному періоді,%.

За рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

Iпп = Iп*Id,

де Іпз - індекс загальної продуктивності праці;

Іп - індекс продуктивності праці основних робітників;

Іd - індекс зміни частки основних робітників в загальній кількості робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою:

Id = dp/dб,

де dп - частка основних робітників в поточному періоді;

dб - частка основних робітників в базовому періоді.

Зіставлення динаміки річного, денного і годинного виробітків сприяє виявленню резервів підвищення продуктивності праці через поліпшення використання робочого часу. На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, втрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці..[9- ст. 87-90.]

1.3 Планування продуктивності праці

Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо. Тому планування трудових показників починається з планування продуктивності праці. Для розроблення плану продуктивності праці необхідно мати план організаційно-технічних заходів, звітний і плановий баланси робочого часу одного робітника, а також дані про втрати робочого часу у звітному періоді на основі фотографій і само фотографій робочого дня, або дані табельного обліку.

Основні етапи планування продуктивності праці такі:

* аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

* виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

* визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;

* розроблення плану заходів щодо використання виявлених резервів;

* розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

* визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду. Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і на одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом, установлення частки приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктивності праці тощо..[10ст. 40-45.]

У процесі аналізу виявляються резерви можливого підвищення продуктивності праці в плановому періоді. Тому розроблення плану заходів, спрямованих на використання виявлених резервів, має вирішальне значення для виконання плану підвищення продуктивності праці. Успіх залежить від того, наскільки забезпечено його виконання необхідними ресурсами, які намічені виконавці, строки виконання тощо.

Наступний етап аналізу -- визначення впливу факторів на зростання продуктивності праці. На підприємствах широко використовуються індексний і кореляційно-регресійний Суть першого методу полягає у виявленні впливу кожного фактора на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому зв'язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:

П = г · с · д · у,

де П -- середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника,грн.;

г -- середній годинний виробіток одного робітника, грн.;

с -- середня тривалість робочого дня, год.;

д -- середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника, дні;

у -- частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього годинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці одного робітника. Перемноживши останню величину на частку робітників у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу, визначають рівень продуктивності праці на одного працівника. Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами: фактора г: відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників.

За допомогою кореляційно-регресивного аналізу продуктивності праці установлюється характер і ступінь залежності між рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на її величину..[11- ст. 81-83.]

2. Рівень продуктивності праці на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю “СТАРТ” розташовано Чернігівської області. За своїми розмірами товариство “СТАРТ” є одним із великих господарств району. За господарством закріплено 2541 га землі, з якої 2212 га ріллі.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „СТАРТ” створене шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності учасників Товариства для здійснення спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану і одержання прибутку. Товариство здійснює свою діяльність згідно чинного законодавства України.

Учасниками Товариства є:

1. Громадянин України Примак Володимир Олександрович - начальник

2. Громадянин України Кроковний Леонід Григорович - заступник начальника

3. Громадянка України Магдибор Світлана Миколаївна - головний бухгалтер

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво та переробка сільськогосподарської продукції;

- організація розмноження і впровадження у виробництво нових сортів і гібридів різних культур;

- заготовка, очистка, переробка, хімічна обробка насіннєвого матеріалу різних культур вітчизняного та іноземного виробництва;

- впровадження у всіх галузях рослинництва досягнень науки і передового досвіду сучасної техніки і технологій.

- брати чи здавати в оренду земельні ділянки, набувати в установленому законом порядку прав власності на земельні ділянки;

- організація виробництва, ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки.

Таблиця 1

Обсяг та структура товарної продукції господарства
Назва галузі та видів продукції	2 007р.	2 008р.	2 009р.	В середньому за три роки
	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%
Зернові і зернобобові	587,7	50,9	964,3	63,2	408,1	29,8	653,4	48,4
Цукрові буряки	139,7	12,1	-	-	-	-	46,6	3,5
Інша продукція рослинництва	17,1	1,5	231,3	15,2	276,9	20,3	175,1	13,0
Разом по рослинництву	744,5	64,5	1195,6	78,4	685,0	50,1	875,0	64,9
Молоко	71,5	6,2	-	-	-	-	23,8	1,8
Приріст ВРХ	255,9	22,2	-	-	-	-	85,3	6,3
Приріст свиней	47,9	4,2	275,4	18,1	591,5	43,3	304,9	22,6
Інша продукція тваринництва	33,8	2,9	53,9	3,5	90,7	6,6	59,5	4,4
Разом по тваринництву	409,1	35,5	329,3	21,6	682,2	49,9	473,5	35,1
Всього по господарству	1153,6	100,0	1524,9	100,0	1367,2	100,0	1348,6	100,0

З даних таблиці можна констатувати, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за три роки займають зернові та зернобобові - 48,4%. Значно менше припадає на приріст свиней - 22,6% та на іншу продукцію тваринництва - 4,4%. Та й у 2008 та 2009 роках підприємство відмовилось від виробництва молока та вирощування ВРХ та цукрових буряків. Виходячи з цього, можна стверджувати, що господарство має зерновий напрямок спеціалізації з розвиненим виробництвом м'яса свиней.

Враховуючи те, що питома вага основного виду продукції в загальній структурі виручки по рослинництву і тваринництву становить 48,4%, то можемо стверджувати, що господарство має середній рівень спеціалізації.

Виручка від реалізації майже всіх видів продукції зросла за період 2007-2009 рр. Необхідно також відмітити, що основні та допоміжні галузі підібрані раціонально, оскільки побічна продукція зернових використовується як кормова база для тваринництва, а продукція від тваринництва використовується в якості добрив для галузі рослинництва.

Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася в господарстві відповідає запланованим та природно-кліматичним умовам виробництва цих видів продукції. Враховувати слід і той факт, що дане господарство розташоване в районному центрі, який є основним споживачем зернової та м'ясної продукції. Тому спеціалізацію господарства можна вважати обґрунтованою.

Важливим фактором від якого в значній мірі залежить діяльність підприємства є земля. Проаналізуємо склад і структуру землекористування, використовуючи розрахунки таблиці 2.

Таблиця 2 Склад та структура землекористування підприємства

Види земельних угідь	2 007р.	2 008р.	2 009р.	Відхилення 2009р до 2007р.
	Площа, га	Питома вага,%	Площа, га	Питома вага,%	Площа, га	Питома вага,%	Площа, га	Питома вага,%
Всього с.-г. угідь	845,0	100,0	842,0	100,0	841,0	100,0	-4,00	0
в т.ч. - рілля	845,0	100,0	842,0	100,0	841,0	100,0	-4,00	0
Рівень розореності,%	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	-4,00	100

З даних таблиці можна стверджувати, що загальна площа сільськогосподарських угідь в 2009р. зменшилась на 4 га порівняно з 2007 роком. Це відбувалося за рахунок зменшення площі ріллі. В структурі земельного фонду площа ріллі становить 100%. Це свідчить про інтенсивне використання землі в СТОВ «Старт».

Хочеться відмітити, що вивчення ефективності використання робочої сили є принципово важливим для будь-якого керівника. На основі розрахункових даних таблиці 3, проаналізуємо динаміку середньорічної чисельності працівників та ефективність використання робочої сили.

Таблиця 3

Забезпеченість фондами та ефективність їх використання

Показники	2 007р.	2 008р.	2 009р.	Відхилення 2009 до 2007, +/ -
Валова продукція, тис.грн.	1192,4	1653,6	1385,7	193,3
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	-487,6	441,1	217,8	705,4
Середньорічна вартість ОФ, тис.грн	1052,4	928,4	877,3	-175,2
Фондовіддача, тис.грн	1,13	1,78	1,58	0,45
Фондомісткість, тис.грн	0,88	0,56	0,63	-0,25
Фондоозброєність, тис.грн	33,95	28,13	25,80	-8,15
Норма прибутку, %	-25,60	0,04	0,01	25,61в.п.
Рівень рентабельності (рівень збитковості), %	-46,33	47,51	24,83	71,16в.п.
Інтегральний показник ефективності використання основних фондів	-	9,20	6,26	6,26

Аналізуючи дану таблицю видно, що середньорічна вартість основних фондів зменшилася на 175,2 тис. грн. в порівнянні 2009 р. з 2007 р.; валова продукція, фондовіддача збільшилися на 193,3 тис. грн., 0,45 тис. грн., відповідно за досліджуваний період. А фондомісткість та фондоозброєність зменшилася на 0,25 тис. грн. та 8,15 тис. грн. відповідно.

Показник фондовіддачі вказує, що спостерігається покращення ефективності використання основних фондів це відбувається внаслідок збільшення виробництва валової продукції. Показник фондомісткості вказує на те, яка частка вартості основних засобів припадає на 1 грн. валової продукції. За вказаний період вона значно знизилась - на 0,25 тис.грн, що є позитивною тенденцією для підприємства, оскільки це означає, що внаслідок збільшення ефективності використання основних засобів зросла кількість вироблюваної продукції, тому це й вплинуло на зниження цього показника. Отже, керівництво підприємства правильно управляє ресурсами та втілює методи управління в політику виробництва. Показник фондоозброєності відбиває ступінь озброєності фондами одного робітника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника.

Показник норми прибутку зріс на 25,61 в.п. за період 2007-2009 років. Рівень рентабельності має позитивну тенденцію і тому у 2009 році становить 24,83 % в порівнянні з 2007 роком - -46,33%, коли в підприємства мав місце чистий збиток. Зростання рівня рентабельності пояснюється тим, що значно зросли обсяги чистого прибутку для підприємства за досліджуваний період. Хоч вартість основних засобів знизилась за досліджуваний період та інтегральний показник використання основних фондів зріс і у 2009 році становив 6,26 в порівнянні з відсутністю рівня цього показника у 2007 році.

Отже, узагальнюючи все вище розглянуте, можна зробити висновок про те, що підприємство забезпечено основними виробничими фондами, які використовуються ефективно, та підприємству слід приділяти увагу їх ефективному використанню задля отримання вищих результатів фінансової діяльності підприємства.

У 2007 році на підприємстві був рівень збитковості -46,33%, у 2008 році.

Таблиця 4

Аналіз фінансових результатів підприємства

Найменування показника	2 007р.	2 008р.	2 009р.	Відхилення 2009 від 2007, +/ -	Відхилення 2009р. у % до 2007р.
Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	1386,1	2001,3	1671,8	285,7	120,6
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	1192,4	1653,6	1385,7	193,3	116,2
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1523,4	1114,4	1015,1	-508,3	66,6
Валовий прибуток (збиток), тис.грн.	-331,0	539,2	370,6	701,6	-112,0
Прибуток(збиток) від операційної діяльності, тис.грн.	-416,6	441,1	232,1	648,7	-55,7
Прибуток(збиток) від звичайної діяльності, тис.грн.	-487,6	441,1	217,8	705,4	-44,7
Чистий прибуток(збиток), тис.грн.	-487,6	441,1	217,8	705,4	-44,7

Можна зробити висновок, що на підприємстві СТОВ «Старт» доходу від реалізації продукції (товарів, послуг) отримано у 2009 році 1671,8 тис. грн., що на 285,7тис. грн. більше, ніж у 2007 році. У результаті чистий дохід від реалізації продукції склав у звітному періоді 1385,7тис. грн., що більше в порівнянні з 2006 роком на 193,3тис. грн. Собівартість реалізованої продукції знизилася на 508,3 тис. грн., що пояснюється зменшення витрат за досліджуваний період. Спостерігається позитивна тенденція при збільшенні валового прибутку з збитку в 331,0 тис. грн. у 2007 році до прибутку в 370,6 тис. грн. у 2009 році. Позитивним для діяльності підприємства СТОВ «Старт» є зростання чистого прибутку з збитку в 487,6 тис. грн. у 2007 році до прибутку в 217,8 тис. грн. у 2009 році.

Основною причиною цього можна вважати те, що підприємству вдається реалізовувати свою продукцію широкому колу споживачів і розширювати свої канали збуту. Таким чином, отримуючи доходи у 2008 і 2009 роках.

2.2 Динаміка показників продуктивності праці

Для ефективного використання кадрового потенціалу підприємства здійснюється такий вид діяльності, як управління продуктивністю праці. Цей процес містить у собі планування організацію, контроль і регулювання рівня продуктивності праці та розроблення відповідної програми її зростання.

Динаміка показників продуктивності праці СТОВ «Старт» наведена (табл. 5).

Таблиця 5

Динаміка показників продуктивності праці

Показники	2 007р.	2 008р.	2 009р.	Відхилення 2009р. в % до 2007р.
Валова продукція, тис. грн. -всього:	1192,4	1653,6	1385,7	193,3
Відпрацьовано тис. люд. -год. -всього:	390,0	372,0	245,6	-144,4
Вироблено ВП на 1 люд.- год., грн.всього:	3,1	4,4	5,6	2,5

Аналізуючи динаміку продуктивності праці даного підприємства СТОВ «Старт», можна відмітити,що продуктивність праці звітного року 2009 року в порівнянні з базисним 2007 роком значно збільшилась, а саме на 84,5 %. Продуктивність праці підприємства СТОВ «Старт» збільшилась на грн.. на 1 люд.- год.

Отже, вирішальним фактором у збільшенні продуктивності праці є збільшення обсягів виробництва на 16,2% тобто на 193,3 тис. грн. та зменшення величини затраченого часу на виробництво продукції на 37%.

Таблиця 6

Динаміка середньорічної чисельності працівників та ефективність використання робочої сили

Показники	2 007р.	2 008р.	2 009р.	Відхилення 2009р. від 2007р.,+/-
1. Середньооблікова чисельність працівників, всього, ол..	31	33	34	3
в т.ч в рослинництві	22	23	19	-3
Тваринництві	9	10	15	6
2. Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по господарству	250	261	270	20
в т.ч в рослинництві	237	248	260	23
тваринництві	230	242	254	24
3. Коефіцієнт використання фонду робочого часу	0,93	1,05	1,09	0,2
4. Вироблено ВП на 1 середньорічного робітника, тис. грн.	38,5	50,1	40,8	2,3
в т.ч в рослинництві	54,2	71,9	72,9	18,7
тваринництві	132,5	165,4	92,4	-40,1

Аналізуючи кількість відпрацьованих одним робітником днів, слід відмітити, що даний показник збільшився на 20 дні 2009 р. порівняно з 2007р. Це відбулося за рахунок зменшення трудової участі працівників у галузі рослинництва та збільшення в галузі тваринництва, у якій кількість відпрацьованих одним робітником днів збільшився на 24 днів.

Заслуговує на увагу і той факт, що поряд із зменшенням чисельності працівників, збільшується показник виробництва ВП на одного середньорічного працівника на 2,3 тис.грн., на що вплинуло підвищення виробництва ВП в галузі рослинництва на 18,7 тис.грн., та в галузі тваринництва зниження на 3,90 тис.грн. в розрахунку на одного працівника.

Таким чином, проведені розрахунки підтверджують, що ефективність використання робочої сили з кожним роком зростає як в цілому по підприємстві так і в галузі рослинництва, про що свідчить підвищення продуктивності праці. Та негативним моментом є зниження продуктивності праці на підприємстві в галузі тваринництва.

Ми знаємо, що сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва - знаряддя і предмети праці. Від рівня забезпеченості виробництва ними, їх структури та ефективності використання залежить кінцеві результати діяльності.

Таблиця 7

Динаміка оборотних ресурсів підприємства СТОВ «Старт» та ефективність їх використання

Показники	2 007р.	2 008р.	2 009р.	Відхилення 2009р. до 2007 р., +/-
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн	1052,4	928,4	877,3	-175,2
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн	852,3	10593	16670	15817,6
Валова продукція, тис.грн.	1192,4	1653,6	1385,7	193,3
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	-487,6	441,1	217,8	705,4
Норми прибутку	-0,256	0,0383	0,0124	0,2684
Коефіцієнти:
Коефіцієнт оборотності	1,4	0,2	0,1	-1,3
Конфіцієнт завантаження	0,7	6,4	12,0	11,3
Тривалість 1 обороту, днів	257,14	1800	3600	3342,9
Рентабельність оборотних фондів,%	-57,21	4,16	1,31	4,46в.п.

При аналізі даних можна свідчити про те, що оборотність оборотних засобів має негативну тенденцію, так як за досліджуваний період коефіцієнт оборотності зменшився на 1,3. Коефіцієнт завантаження, який є зворотнім до коефіцієнта оборотності за досліджуваний період зріс на 11,3 за період 2007-2009рр. Коефіцієнт завантаження оцінює суму середнього залишку оборотного капіталу, що припадає на одну гривню валової продукції.

У свою чергу зросла тривалість обороту з 257,14 днів у 2007 році до 3600 днів у 2009 році, тобто на 3342,9 днів. Це означає, що вже у 2009 році один оборот оборотних засобів відбувається за 3600 дні, що є негативним моментом у діяльності підприємства, яке спрямувало свою діяльність так, що відбулось збільшення періоду обороту, так як це погіршує роботу підприємства і не дає можливості отримання більшого прибутку. Рівень рентабельності оборотних засобів підприємства СТОВ «Старт» збільшився значно за період від 2007р. по

2009р., а саме з -57,21% по 1,31%. Та все ж аналізовані дані говорять про те, що оборотні кошти не використовуються на підприємстві ефективно.

2.3 Чинники, що зумовлюють трудомісткість продукції

При аналізі трудомісткості центнера продукції розглянемо таблицю 1, яка дозволить оцінити вплив факторів на зміну трудомісткості.

Таблиця 8

Вплив факторів на трудомісткість зернових культур

Витрати праці на 1 га, люд- год;	Урожайність, ц/га	Затрати праці на 1 ц, люд- год	Відхилення (+;-)
2 007р.	2 009р.	2 007р.	2 009р.	2 007р.	Умовн.	2 009р.	Всього	В т.ч. за рахунок зміни
								Витрт. праці на 1 га	Урожайності
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1=3*5	2=4*7	3	4	5	6=1/4	7	8=7-5	9=7-6	10=6-5
50,73	27,58	13,35	7,66	3,8	6,6	3,6	-0,2	-3,0	2,8

Розрахунки таблиці показали, що трудомісткість зернових у звітному році порівняно з планом зменшилися на 0,2 люд- год. Причиною цього стало зниження затрат праці на 1 га на 23,15 люд-год, що призвело до зниження трудомісткості на 3,0 люд-год. А також відбулося зменшення урожайності на 5,68 ц/га, в результаті чого затрати праці на 1 ц продукції збільшилися на 2,8 люд-год.

Таким чином, найбільший вплив на зростання трудомісткості зернових мають витрати праці 1 га. Отже, підвищення затрат праці на 1 га можна вважати частково обґрунтованим, оскільки із зменшенням урожайності трудомісткість збільшилась. Це свідчить про деякі відхилення в технології виробництва і про недодержання режиму економії при використанні праці.

2.4 Мотивація трудової діяльності

Таблиця 9

Аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньорічної оплати праці

Показники	2 007р.	2 008р.	2 009р.	Відношення 2009 до 2007,%
Дохід від реалізації продукції, тис.грн.	1386,1	2001,3	1671,8	120,6
ФОП, тис.грн.	284,3	104,9	183,5	64,5
Середньооблікова чисельність робітників, чол	31	33	34	109,7
Вироблено ВП на 1 люд.-год.,грн.всього	3,1	4,4	5,6	180,6

Наведені дані показують, що на підприємстві темпи росту продуктивності праці більші, ніж ріст оплати праці, так як продуктивність збільшилась на - 80,6%.,а фонд оплати праці зменшився у 2009 в порівнянні з 2004 роком на 35,5%. Спостерігається зростання працівників на 9,7% та значно зріс дохід від реалізації продукції на 20,6%. Це свідчить про те, що підприємство не приділяє уваги мотивації працівників і винагороді їх за їхню продуктивну працю.

Необхідною умовою раціональної оплати праці є не аби яке збільшення заробітків, а таке, при якому темпи зростання продуктивності -- праці випереджали б підвищення рівня оплати. Лише за таких умов зменшуються витрати на оплату праці в собівартості продукції, оплата праці стає ефективним засобом ведення господарства.

Порівнянням фактичного використання фонду зарплати з базисним виявляють суму економії чи перевитрат. Під час використання фонду заробітної плати розрізняють абсолютну і відносну перевитрату (економію).

Абсолютну перевитрату визначають порівнянням фактичного фонду заробітної плати з плановим як абсолютну суму його перевищення.

Для розрахунку відносної перевитрати фонду заробітної плати порівнюють показники звітного року з базисним.

Для того, щоб встановити, чи виконується вищезгаданий принцип на СТОВ «СТАРТ» розглянемо табл. 10.

Спираючись на дані таблиці, необхідно зазначити, що показник середньорічної продуктивності праці одного працівника в 2006р. зріс в 1,9 рази, а фонд оплати праці за той самий період зменшився на 0,6%.

Виходячи з цього, розрахуємо ці перевитрати:

, де

ФОП - фонд оплати праці, тис.грн.

Е_К - перевитрати ФОП, тис.грн.;

Троп - темп росту оплати праці;

Трпп - темп росту продуктивності праці

Е_К = 183,5* ((0,6-1,9)/ 0,6) = -396,36 (тис.грн.)

Таблиця 10

Вихідні дані для визначення темпів росту продуктивності праці та її оплати на підприємстві

Показники	2 007р.	2 009р.	Темп росту
Середньорічна продуктивність праці працівника ПВП, тис.грн.	270,9	512,5	1,9
ФОП працівників ПВП, тис.грн.	284,3	183,5	0,6

Отже, дані таблиці та проведені розрахунки свідчать про те, що принцип раціонального співвідношення продуктивності праці та її оплати на підприємстві не виконується. Це призводить до недоплати по оплаті праці в сумі - 396,36 тис.грн. Виявлений фактор є вагомим резервом для підвищення результатів діяльності підприємства.

Визначення рівня собівартості продукції дає можливість встановити дохідність галузі, окремих культур. Розглянемо витрати на виробництво продукції, яке аналізуємо за допомогою даних звітності за 2007 - 2009 роки. Результати подані в таблиці 11

Таблиця 11

Аналіз витрат на виробництво продукції рослинництва

Показники, тис.грн.	2007	2008	2009	Відхилення 2009 до 2007 у %
	Сума, тис.грн.	Питома вага,%	Сума, тис.грн.	Питома вага,%	Сума, тис.грн.	Питома вага,%
Матеріальні витрати	512,69	51,46

Подобные документы

• Продуктивність праці в сільському господарстві та шляхи її підвищення у ЗАСТ "Зоря Інгулу" Баштанського району Миколаївської області

  Економічна суть продуктивності праці і її роль в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва. Основні показники та фактори, кореляційний аналіз залежності продуктивності праці від енергоозброєності та фондоозброєності підприємства.
  
  курсовая работа [201,4 K], добавлен 02.02.2010
  

• Оцінка стану продуктивності праці у рослинництві на підприємстві СТОВ "Людмила"

  Організаційно-економічна характеристика сільськогосподарського підприємства. Виявлення резервів покращення екстенсивного використання його ресурсів. Аналіз рівня та динаміки продуктивності праці у галузі рослинництва. Обґрунтування шляхів її підвищення.
  
  курсовая работа [89,6 K], добавлен 08.10.2014
  

• Аналіз продуктивності праці в рослинництві

  Наукові основи підвищення продуктивності праці в рослинництві. Показники продуктивності праці в рослинництві та методика їх визначення. Шляхи підвищення продуктивності праці в рослинництві. Природн-економічні умови сільськогосподарського виробництва.
  
  курсовая работа [70,6 K], добавлен 08.12.2008
  

• Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення (по матеріалах СТОВ а./фірма "Маяк" м. Полонного, Полонського району, Хмельницької області)

  Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока. Перспективи розвитку молочного скотарства.
  
  курсовая работа [71,3 K], добавлен 22.04.2014
  

• Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

  Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва. Динаміка валової продукції рослинництва на 100
  
  курсовая работа [137,9 K], добавлен 18.03.2005
  

• Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у приватному сількогосподарському підприємстві

  Напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва, показники та критерії її оцінювання. Виробничо-економічна характеристика господарства, динаміка і структура собівартості зерна, причини її зміни. Фактори виробництва зерна та врожайності.
  
  курсовая работа [94,1 K], добавлен 26.01.2011
  

• Ринок зерна в Україні

  Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, головні показники ефективності. Рівень виробництва зернових культур на підприємстві, що вивчається. Розробка шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур.
  
  курсовая работа [87,2 K], добавлен 14.12.2013
  

• Стан та економічна ефективність виробництва молока

  Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення. Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока. Інтенсифікація молочного скотарства. Організація праці в тваринництві, її нормування і оплата.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 27.07.2015
  

• Економічна ефективність виробництва яловичини і шляхи її підвищення

  Наукові основи підвищення ефективності тваринництва. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники економічної ефективності виробництва яловичини і методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання.
  
  курсовая работа [59,3 K], добавлен 19.02.2011
  

• Організація і методика аудиту надходження, збереження та використання готової продукції

  Сутність та показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва продукції молока. Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Беєво" Сумської області. Резерви і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції молока.
  
  курсовая работа [217,7 K], добавлен 19.06.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам