Організація переробки і зберігання продукції зернових

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Рівненський державний аграрний коледж

Курсова робота

З дисципліни: «Економіка та організація сільськогосподарського виробництва»

На тему: «Організація переробки і зберігання продукції зернових»

Виконала:

Студентка 32-З групи

Мельник Н.М.

Керівник: Обарчук Е.В.

Рівне - 2010 р.

ПЛАН

Вступ

1 Теоретичні основи переробки і зберігання зернових

2 Організація переробки і зберігання зернових на прикладі ЗАТ «Рівне-Борошно»

2.1 Характеристика ЗАТ «Рівне-Борошно»

2.2 Технологія виготовлення і зберігання борошна та круп, результати діяльності ЗАТ «Рівне-Борошно»

2.3 Основні економічні та виробничі показники роботи ЗАТ «Рівне-Борошно»

2.4 Організація заготівлі і зберігання сировини у ЗАТ «Рівне-Борошно»

3 Проблеми та шляхи їх вирішення

Висновки

Література

ВСТУП

Агропромисловий комплекс України - це потужний сегмент виробництва, що значною мірою визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, забезпечення держави продуктами харчування та відповідною сировиною. Даний сектор економіки об'єднує велику кількість галузей, що економічно, технологічно та організаційно взаємопов'язані між собою.

Серед галузей агропромислового комплексу України найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільськогосподарського виробництва. Зернове господарство країни формує продовольчий фонд, забезпечує тваринництво фуражним зерном, створює резервні державні запаси зерна, формує певну частку експорту. Зернові культури переробляють на борошно та крупи, що має велике значення для харчової промисловості. В середньому по Україні щороку споживається близько 126 кг хлібопродуктів та круп на душу населення. В цей час виготовляється 2815 тис. т.

В Україні функціонує 796 хлібопекарних, 126 пивоварних, 510 комбікормових, 17 олійних заводів, 57 заводів з виробництва спирту, 29 макаронних, 175 кондитерських фабрик та 195 борошномельних підприємств, з яких 30 в останні роки повністю реконструйовано. Функціонує багато міні-заводів загальною потужністю близько 2 млн. т на рік.

У зв'язку з цим постало питання про заготівлю продукції сільського господарства не в повному обсязі товарного виробництва, а в межах задоволення потреб державної торгівлі, галузей народного господарства, системи охорони здоров'я, армії тощо. Водночас вирішується питання про встановлення таких закупівельних цін, які б забезпечили нормальне відтворення сільськогосподарського виробництва.

Місткість зерносховищ на початок ХХ ст. в Україні становила близько 4 млн. т, у тому числі елеваторна - до 0,5 млн. т. З 1924 р. почалося будівництво елеваторів, зерносховищ, місткість яких до 1932 р. збільшилась учетверо, а до 1941 р. - ще втричі. За роки війни в Україні зруйновано близько половини зерносховищ, які до 1955 р. були відбудовані. Багато сховищ побудовано за 1971 - 1975 рр.

У цей період почали використовувати нове обладнання - великовагові автомобілерозвантажувачі, ваги, зерножолоби, стаціонарні механізовані засоби завантаження й розвантаження зерна, високопродуктивну пересувну техніку, зерноочисні машини, лабораторне обладнання. Частка елеваторів у загальній кількості сховищ зросла до третини. За останні десятиріччя збудовано багато металевих елеваторів.

На початок ХХІ ст. середньорічна продуктивність усіх зернопереробних підприємств становила 7,2 млн. т борошна та 800 тис. т круп.

В даній роботі розглянуто теоретичні основи переробки і зберігання зернових та результати діяльності ЗАТ «Рівне-Борошно». На основі проаналізованих даних складено висновки по роботі та економічній ефективності підприємства.

Під час написання даної робити використовувались спеціалізовані підручники, наукові видання та періодика.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕРЕРОБКИ І ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОВИХ

Комплекс організаційних заходів щодо зберігання і переробки сільськогосподарської продукції ще донедавна здійснювала єдина державна система заготівель. Зокрема, товарне зерно зберігали виключно на державних хлібоприймальних пунктах, які постачали його великим підприємствам з виробництва борошна, крупів, пива, олії, комбікормів. Останнім часом розширюється матеріально-технічна база підприємств з переробки зерна та насіння олійних культур, виробництва комбікормів - безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Розвиток галузей, що здійснюють повну переробку зерна, - одне з найважливіших завдань економіки держави.

Хлібозаготівельні організації здійснюють приймання і розміщення, очищення зерна, формують товарні партії його для борошномельних, круп'яних та комбікормових підприємств. Дедалі більше практикується обробка й тимчасове зберігання зерна сільських виробників, які, використовуючи матеріально-технічну базу хлібоприймальних підприємств, забезпечують збереження якості зерна і можливість його використання господарствами в міру потреби.

Хлібоприймальні підприємства мають виробничі цехи з обробки гібридного насіння кукурудзи, злакових, зернобобових та інших культур, заготовляють сіно і трав'яне борошно.

Серед хлібоприймальних підприємств розрізняють заготівельні (для продовольчого та насінного зерна), реалізаційні (приймають, зберігають і реалізують готові продукти переробки - борошно, крупи, комбікорми) та державних запасів (для тривалого зберігання зерна). Найрозвиненішою є мережа заготівельних хлібоприймальних підприємств, які наближені до виробника зерна та насіння олійних культур (є майже в кожному районі). Борошномельні підприємства розміщені переважно у великих промислових центрах та містах, круп'яні - у місцях заготівлі круп'яного зерна (в центральних і південних областях), комбікормові - поблизу птахофабрик і тваринницьких комплексів.

Для забезпечення стійкого зберігання зерна і зменшення втрат його (як за кількістю, так за і якістю) проводять певну технологічну підготовку зернових мас до тривалого зберігання. Вона полягає у підготовці току і сховищ до приймання зерна нового врожаю, правильному визначенні якості зерна, яке надходить з поля від комбайнів, організації його очищення, сушіння чи охолодження, організації хімічного консервування (при потребі) та боротьбі з шкідниками і хворобами, контролі за якістю проведення технологічних процесів та зберігання.

Зерновий комплекс України базується на вирощуванні, переробці та споживанні наступних культур: пшениці, ячменя, проса, риса, вівса, гречки, рапсу та сої.

Необхідна матеріально-технічна база для доброякісного проведення післязбиральної обробки зернової маси - тік, сховища, авто-ваги, комплекс машин для очищення, сушіння та активного вентилювання зерна, ремонтна майстерня, службові приміщення, протипожежні засоби тощо.

Для виготовлення хліба використовують борошно із зерна м'якої скловидної пшениці з достатнім вмістом білка (до 14%) і клейковиною хорошої якості. Для кондитерської промисловості, навпаки, більш придатне пшеничне борошно із вмістом до 9 - 11% білка і великим вмістом крохмалю. Тверда пшениця - основна сировина для виготовлення високоякісних макаронних виробів.

Основну масу пшеничного зерна становить його внутрішня частина - ендосперм, з якого одержують найцінніші сорти борошна. Клітини ендосперму містять крохмаль і білкові речовини, а зовнішня частина ендосперму - алейроновий шар багата на білок і жир. Для одержання борошна вищого сорту алейроновий шар зерна треба видалити, оскільки він погано засвоюється організмом людини.

Зародок зерна містить багато білка, жирів, цукрів, вітамінів і ферментів. Під час переробки зерна на борошно зародки також намагаються видалити, тому що вони погано подрібнюються і містять жир, який швидко гіркне, викликаючи швидке псування борошна.

Основною сировиною для виготовлення борошна є зерно пшениці і жита, тому що ці культури мають високу харчову цінність. Борошномельна властивість зерна визначається співвідношенням між окремими його частинами та хімічним складом.

Зерно жита за будовою і співвідношенням складових частин подібне до зерна пшениці, але між ними існують деякі відмінності. Його використовують переважно для вироблення оббивного і сіяного борошна, при виробництві якого не потрібне ретельне відокремлення оболонок від ендосперму. При розмелюванні зерно жита поводить себе як пластичне, а не як крихке тіло.

Зерна жита містять менше білків, ніж зерна пшениці. Крім того, білки жита не утворюють зв'язної клейковини через наявність у їх складі значної кількості слизей, які і перешкоджають формуванню зв'язної клейковини. Крохмалю в зерні жита менше і він легше клейстеризується порівняно із пшеничним.

За харчовою цінністю житній хліб не поступається пшеничному, до того ж біологічна цінність житнього хліба вища, оскільки білок у ньому краще збалансований за вмістом незамінних амінокислот. В житньому хлібі міститься більше деяких вітамінів і мінеральних речовин.

У виробництві борошна процес подрібнення зерна і проміжних продуктів є одним із головних, оскільки він впливає на вихід і якість готової продукції. Подрібнення зерна - одна з найбільш енергомістких операцій. Вона полягає у руйнуванні твердих тіл під дією ударних або стираючих зовнішніх сил. Розрізняють два види подрібнення: просте, за якого всі складові частини зерна подрібнюються рівномірно для одержання однорідної суміші, і вибіркове, коли тверді тіла, неоднорідні за складом, руйнуються для одержання часточок певних розмірів. Вибіркове подрібнення при цьому спрямоване на більш повне виділення твердих часточок.

При простих помелах зерна пшениці і жита, наприклад на оббивне борошно, використовують метод простого подрібнення, при складних помелах для одержання сортового борошна високої якості - метод вибіркового подрібнення.

Основні вимоги до процесу подрібнення зерна пшениці і жита при сортових помелах зводяться до одержання максимальної кількості проміжних продуктів у вигляді крупок і дунстів високої якості, їх шліфування та повного подрібнення на борошно. Тому цей процес складається з трьох етапів: крупоутворення з вилученням оболонок (драний процес), збагачення проміжних продуктів (шліфувальний процес); тонке подрібнення збагачених проміжних продуктів з вилученням оболонок, що залишилися (розмелювальний процес).

Якість крупи визначається її хімічним складом, технологічними та споживчими властивостями. Особливістю хімічного складу крупи є підвищений вміст вуглеводів (65-77% сухої речовини), білка, чим пояснюється її висока енергетична цінність (1,3-1,5 МДж у 100 г).

Крупу оцінюють за смаком, запахом, кольором, вологістю, вмістом різних домішок, у тому числі й металомагнітних, вирівняністю за крупністю, вмістом і доброякісністю ядра та нелущених зерен. Для окремих видів круп додатково визначають зольність (кукурудзяна крупа та вівсяні пластівці), кислотність (вівсяні пластівці), вміст зародків (кукурудзяна крупа).

Смак, запах і колір крупи характеризують її свіжість. Визначають їх органолептично. Колір крупи повинен відповідати кольору ядра переробленого зерна. Ядриця і проділ гречаної крупи, які швидко розварюються, мають коричневий колір завдяки термічній обробці зерна. У разі пліснявіння або самозігрівання колір, смак і запах крупи змінюються. При тривалому зберіганні крупа набуває гіркого або кислого смаку внаслідок згіркнення та пересихання.

Вологість нормується для кожного виду крупи: вівсяної - 12,5%, рисової - 15,5%. Її встановлюють залежно від споживчих властивостей та умов зберігання крупи. Зараженість крупи не допускається. Вміст у ній різних домішок (металомагнітних, сміттєвих, пошкоджених ядер, нелущеного зерна, борошняної та ін.) визначають в усіх видів круп.

Для кожного виду крупи нормується вміст нелущених зерен, тобто не звільнених від квіткових (рис, просо, овес, ячмінь), плодових (гречка) і насіннєвих (горох) оболонок. Вони погіршують якість крупи, товарний вигляд та споживчі властивості, збільшують кількість незасвоюваної клітковини та зольних речовин.

У крупі міститься недостатня кількість незамінних амінокислот, а також кальцію, заліза, вітамінів. За споживчими якостями вона поступається м'ясу та молоку. Підвищити її цінність можна різними способами.

Якщо змішати зерно з різними білковими і вітамінними добавками у певному співвідношенні, то можна одержати суміш з білково-вітамінним комплексом.

Нині розроблено технологію виробництва крупи підвищеної споживчої цінності. Нові види крупів є комбінованими продуктами, які виробляють на основі натуральної круп'яної сировини з додаванням збагачених речовин тваринного (знежирене сухе молоко, сухий яєчний білок) або рослинного (горох, соя) походження, вітамінів і мінеральних речовин.

Процес виробництва збагаченої крупи нескладний. Крупу (гречану, рисову, вівсяну, горохову) розмелюють на борошно, просіюють на розсівах крізь капронові сита №32к - 35к. Прохід надходить у бункери з сухим знежиреним молоком та макаронним борошном. З бункерів за допомогою встановлених під ними дозаторів борошно й сухе молоко в кількості відповідно до заданої рецептури подаються у змішувач, куди одночасно з невеликих бункерів дозаторами подаються вітаміни й різні добавки. Після ретельного перемішування однорідна суміш надходить у бункер, розміщений над пресом, матриці якого дають змогу виготовляти крупу певної форми й розмірів, подібно до рисової, гречаної або горохової.

Зберігання крупи має свої особливості. Розміри її часточок значно більші за часточки борошна. Крім того, вони менш щільні порівняно із зерном через механічну дію на них під час переробки.

На початкових стадіях зберігання крупи біохімічні процеси інтенсивніше відбуваються у її периферійних частинах. Для крупи не існує період дозрівання, як для пшеничного борошна. На відміну від борошна, в ній інтенсивніше відбуваються процеси окислення, оскільки вона містить більше ліпідів. На процеси окислення в крупі під час її зберігання впливають також її хімічний склад, активність ферментів та умови зберігання, переважно вологість і температура. Найшвидше псується крупа з вівса і проса, особливо якщо вона не пройшла гідротермічної обробки. Збагачені крупи, залежно від їх складу і температурних умов, можуть зберігатися 4 міс і більше.

Для харчових галузей, що виробляють хлібобулочні, макаронні та борошняні кондитерські вироби, потрібне зерно твердих і сильних пшениць з підвищеним вмістом кількості клейковини. У зв'язку з цим зусилля агропромислового під комплексу, що займається виробництвом продовольчого зерна, спрямовані на поліпшення його якісних показників (вміст у сировині і харчових продуктах біологічно активних, корисних для харчування продуктів).

Цього можна досягти за рахунок збільшення виробництва зерна твердих і сильних пшениць з підвищеним вмістом білка та клейковини. Крім того, це зерно можна використовувати в різних районах країнах для виведення місцевих сортів. За останні п'ять років заготівля твердих пшениць у середньому становила близько 40 тисяч тон при потребі (для виготовлення високоякісних макаронних виробів і круп) 250-300 тисяч тон.

Природно-кліматичні умови більшої частини України сприяють вирощуванню озимої пшениці. Її посіви зосередженні в степу, де розміщено більше половини її посівної площі в Україні - 3,5 млн. га, 1/3 - Лісостепу - 2,5 млн. га і найменше в Поліссі - близько 10% і в районах Карпат. Значна концентрація посівів озимої пшениці в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, кіровоградській, Харківській, Полтавській, Вінницькій, Одеській, Миколаївській, Херсонських областях Україні та Автономній Республіці Крим.

Основними продовольчими круп'яними культурами, що вирощуються в Україні, є гречка, просо і рис. Посіви гречки в Україні порівняно невеликі (0,3-0,4млн. га), що викликано низькою врожайністю (7-10 ц/га), складністю очищення тощо. Валовий збори гречки у 1997 р. становили 0,4 млн. т. Гречка тепло- і вологолюбива рослина, що має короткий вегетативний період (76-85 днів). Добре витримує кислі, піщані та торфоболотні грунти. Найбільш сприятливі умови для її вирощування - північні райони лісостепу та Полісся, де й зосередженні основні її посіви. Значно менше її вирощують у степу.

Зернове господарство розміщене у відповідності з особливостями природно-економічних зон України. В Поліссі зернові займають 2,1-2,3 млн. га, або 40-45% посівної площі цієї зони. Тут більше всього вирощують жита (60-65% його валового збору в Україні) та зернобобових культур; виробляється 6% товарного зерна, 1/6 валового збору гречки та ячміню, 10% пшениці.

В лісостепу зернові вирощується на площі близько 5 млн. га, що становить 40 - 50% всієї посівної площі. Особлива зернова культура лісостепу - озима пшениця, площа якої становить більш як 2 млн. га; вирощують також кукурудзу на зерно, ячмінь та зернобобові. Лісостепова зона виробляє близько 40% пшениці, 35% кукурудзи, 40% ячміню, 40% проса, 64% гречки, 27% жита. В степовій зоні площа під зерновими дорівнює 6,5-7 млн. га, що становить 55% всієї посівної площі зони. Основні зернові культури степу - озима пшениця і кукурудза на зерно, ячмінь, просо, рис. В степу вирощують 50 - 48% всього зерна України, 50% пшениці, 60% кукурудзи, 43% ячміню, 53% проса, 100% рису.

2 ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕРОБКИ І ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНОВИХ НА ПРИКЛАДІ ЗАТ «РІВНЕ-БОРОШНО»

2.1 Характеристика ЗАТ «Рівне-Борошно»

Закрите акціонерне товариство «Рівне - Борошно» створено відповідно до рішення загальних зборів учасників від 11 травня 1998р. Зареєстроване розпорядженням голови Рівненської райдержадміністрації №115 від 13.05.1998 р.

Юридична адреса товариства: м. Рівне, вул. Біла, 35.

Товариство є юридичною особою і діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності та відповідно до чинного законодавства України і Статуту.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків згідно з діючим законодавством, печатку та штамп зі своїм найменуванням, бланки, торговельні і фірмові знаки на українській та англійській мовах.

Товариство від свого імені може укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем, третьою особою у суді, арбітражному суді та третейському суді.

Товариство керується у своїй діяльності чинним законодавством, Статутом, а також внутрішніми локальними нормативними актами.

Товариство не відповідає по зобов'язаннях держави, а держава не відповідає зобов'язанням Товариства. Товариство не відповідає по зобов'язаннях учасника, а учасник відповідає по зобов'язаннях Товариства лише тим вкладом, який він вніс до Товариства.

Товариство створене з метою сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, отримання прибутку та реалізації на його основі економічних та соціальних інтересів учасників трудового колективу Товариства.

Основним напрямком діяльності Товариства є:

- надання послуг: пов'язані з охороною державної, колективної та приватної власності, ремонт, монтаж, профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації, виконання посередницьких послуг в оптовій то роздрібній торгівлі, надання всіх видів побутових послуг населенню тощо;

- торгівля: здійснення оптової та роздрібної торгівлі, проведення торгівельних, комерційних та біржових операцій, створення фірмової мережі магазинів тощо;

- виробничо-господарська діяльність: ведення сільськогосподарського виробництва, переробка сільськогосподарської продукції, виробництво борошна, круп та комбікормів, виробництво м'яса, промислове виробництво риби, промислова переробка овочів та фруктів тощо;

Контроль за діяльністю підприємства здійснює ревізійна комісія.

Згідно з чинним законодавством, Товариство самостійно вивчає форму обліку, про що зазначає в Наказі про облікову політику. На ЗАТ «Рівне-Борошно» ведеться автоматизована журнально-ордерна форма обліку.

Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві визначається розділом 3 Закону України №996. У цьому розділі чітко розмежована відповідальність власника і головного бухгалтера.

Структура і функції бухгалтерського апарату на підприємстві залежать від характеру та об'єкта діяльності цього підприємства. На ЗАТ «Рівне-Борошно» бухгалтерська служба складається з 6 чоловік на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерський облік у ЗАТ «Рівне-Борошно» ведеться згідно робочого плану рахунків, який розроблений на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 року, і доданий до наказу про облікову політику підприємства.

2.2 Технологія виготовлення і зберігання борошна та круп, результати діяльності ЗАТ «Рівне-Борошно»

У виробництві борошна процес подрібнення зерна і проміжних продуктів є одним із головних, оскільки він впливає на вихід і якість готової продукції. Подрібнення зерна - одна з найбільш енергомістких операцій. Вона полягає у руйнуванні твердих тіл під дією ударних або стираючих зовнішніх сил. При простих помелах зерна пшениці і жита, наприклад на оббивне борошно, використовують метод простого подрібнення, при складних помелах для одержання сортового борошна високої якості - метод вибіркового подрібнення.

Основні вимоги до процесу подрібнення зерна пшениці і жита при сортових помелах зводяться до одержання максимальної кількості проміжних продуктів у вигляді крупок і дунстів високої якості, їх шліфування та повного подрібнення на борошно. Тому цей процес складається з трьох етапів: крупоутворення з вилученням оболонок (драний процес), збагачення проміжних продуктів (шліфувальний процес); тонке подрібнення збагачених проміжних продуктів з вилученням оболонок, що залишилися (розмелювальний процес).

Кожний етап, у свою чергу, складається із систем, кількість яких визначається видом помелу і технічним оснащенням заводу. Системи, на яких подрібнюють зерно і його часточки, називаються драними, або крупоутворювальними, і позначаються римськими цифрами (І, ІІ, ІІІ і т.д.). Системи, на яких подрібнюють проміжні продукти (крупки і дунсти), мають назву розмельних і позначаються арабськими цифрами (1, 2, 3 і т.д.)

Продукти переробки збагачуються на ситовійних машинах, які розділяють суміш на фракції, що різняться аеродинамічними властивостями, розмірами, густиною та формою часточок За структурою технологічний процес поділяється на системи, які збагачують окремо крупні, середні і дрібні крупки та дунсти. Збагачені в ситовійних машинах крупки залежно від якості надходять на верстати шліфувальних і розмельних систем для подальшого подрібнення.

Шліфуванням у борошномельному виробництві називається звільнення крупок (крупних, середніх, дрібних) від оболонок, що зрослися з ними, пропусканням через вальцьові станки. При сортових помелах пшениці залежно від продуктивності заводу використовують 5 шліфувальних систем. Після шліфування великі крупинки стають середніми, середні - дрібними, а дрібні - дунстами.

Завершальним етапом у технологічному процесі виробництва борошна є розмельний процес - подрібнення на борошно крупок та дунстів, одержаних у драному і шліфувальному процесах і звільнених від оболонок при збагаченні. З кожної розмельної системи намагаються одержати максимальну кількість борошна з мінімальним вмістом золи. Вибір кількості розмельних систем залежить від продуктивності борошномельного заводу, виду помелу, міцності подрібнених продуктів, стану розвитку драного, ситовійного і шліфувального процесів. При сортових помелах пшениці необхідно 8-14 розмельних систем.

До складу борошна входить велика кількість дрібних часточок, що втратили захисні оболонки, тому воно гірше зберігається, ніж зерно. Під час зберігання у борошні відбуваються біохімічні й мікробіологічні процеси як позитивні, що поліпшують, так й негативні, що погіршують якість борошна. Позитивними можна вважати дозрівання і вибілювання борошна. Пшеничне борошно, використане для випікання хліба відразу після помелу високоякісного зерна, має низькі якісні показники. Тісто з нього липке, швидко розріджується, тому утворюється хліб малого об'єму. Лише через певний період зберігання борошно набуває необхідних технологічних якостей. Поліпшення хлібопекарських якостей борошна при зберіганні називається дозріванням. Процес переробки зерна на крупорушках сільськогосподарського типу полягає в очищенні партії зерна від домішок, сортуванні за крупністю, лущенні та відокремленні ядра від плівок, обробці ядра, сортуванні готової продукції.

Для очищення зерна від домішок застосовують зерноочисні машини, робота яких ґрунтується на використанні різних властивостей зерна і домішок. До таких машин належать: повітряні сепаратори (для виділення домішок, які відрізняються від зерна аеродинамічними властивостями); повітряно-решітні сепаратори (для виділення домішок, які відрізняються від зерна розмірами та аеродинамічними властивостями); трієри (установки для виділення домішок, які відрізняються від зерна за довжиною); каменевідбірні машини; магнітні колонки; оббивальні машини.

У технологічному процесі істотне значення має сортування зерна після очищення перед лущенням. Партію очищеного зерна розділяють на фракції за крупністю, що полегшує відокремлення від зерна зовнішніх оболонок в лущильних машинах. Чим краще розсортоване зерно, тим виший ефект роботи машин, оскільки за крупністю зерна встановлюють режим лущення. Крім того, попереднє сортування зерна на фракції підвищує ефективність процесу лущення, зокрема виділення ядра. Кількість фракцій, на які сортують зернову суміш, залежить від характеру і форми робочої зони лущильних машин та умов сортування.

Лущення зерна в круп'яному виробництві - основна технологічна операція виробництва крупи, від ефективності якої залежать вихід і якість виробленої крупи. Основним завданням лущення зерна є максимальне руйнування його зовнішнього покриття з ядром у лущильній машині при збереженні цілісності ядра. Фізико-механічні властивості круп'яного зерна неоднакові, тому дія на нього робочих органів має бути різною, чим і пояснюється різноманітність конструкцій лущильних машин.

Зберігання крупи має свої особливості. Розміри її часточок значно більші за часточки борошна. Крім того, вони менш щільні порівняно із зерном через механічну дію на них під час переробки.

На початкових стадіях зберігання крупи біохімічні процеси інтенсивніше відбуваються у її периферійних частинах. Для крупи не існує період дозрівання, як для пшеничного борошна. На відміну від борошна, в ній інтенсивніше відбуваються процеси окислення, оскільки вона містить більше ліпідів. Продукти окислення ліпідів, взаємодіючи з іншими речовинами крупи, утворюють різні комплекси та сполуки, внаслідок чого крупа гіркне, тривалість її зберігання скорочується. На процеси окислення в крупі під час її зберігання впливають також її хімічний склад, активність ферментів та умови зберігання, переважно вологість і температура. Найшвидше псується крупа з вівса і проса, особливо якщо вона не пройшла гідротермічної обробки. Збагачені крупи, залежно від їх складу і температурних умов, можуть зберігатися 4 міс і більше.

Для зберігання борошна та круп на підприємстві виділяють сухі, добре продезінфіковані склади. Борошно затарюють у мішки масою 50 кг й укладають штабелями в 6 - 8 мішків так, щоб вони не розвалювалися (трійником або п'ятериком). Крупу з пшениці, гречки, рису та гороху треба зберігати у мішках штабелями висотою не більше 10 мішків при температурі понад 10 °С та вологості до 14%. За вищої вологості штабель має бути заввишки до 8 мішків. Якщо крупу зберігають при температурі нижче 10 °С, то висоту штабеля можна збільшити до 12, а при температурі 0 °С і нижче - до 14 мішків. Нижній ряд мішків кладуть на дерев'яний підтоварник. Якщо борошно та крупа зберігається тривалий час, то через кілька місяців верхні мішки перекладають униз, а нижні - вгору, щоб запобігти злежуванню борошна, втраті ним сипкості та перетворенню на моноліт.

Зараженість шкідниками, запах і смак контролюють раз на місяць при температурі нижче 10 °С і раз на 15 днів при температурі вище 10 °С. Вологість визначають раз на місяць.

За даними технологіями закритим акціонерним товариством «Рівне-Борошно» виготовляється 24 т 480 кг борошна та 20 т 320 кг круп на місяць.

2.3 Основні економічні та виробничі показники роботи ЗАТ «Рівне-Борошно»

Аналіз діяльності Товариства поширюється на досить широке коле показників, які розкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в абсолютних або відносних величинах. Рушійні сили, умови та причини, які визначають той чи інший показник, називаються факторами. Кожен, без винятку, показник фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом взаємодії дуже великої кількості факторів. За своїм змістом усі фактори, які вивчаються у фінансово-економічному аналізі, можна розділити на:

- виробничо-економічні;

- соціально-економічні.

Перші виражають умови, які забезпечують підприємницьку діяльність з точки зору організації виробничого процесу раціонального використання ресурсів, залучених підприємством для своєї діяльності.

Так показник рентабельності роботи підприємства визначається такими факторами, як структура вкладення капіталу в активи, інтенсивність використання виробничих запасів, продуктивність праці робітників, рівень технології виробництва.

Соціально-економічні фактори - це рушійна сила підвищення ефективності роботи підприємства, які закладені у самих учасниках виробництва.

Прибуток Товариства, його рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі на ринку значною мірою залежить від того як воно спромоглося розпорядитися своїм капіталом за весь попередній період, який аналізується. Тому пошук резервів подальшого зростання ефективності роботи підприємства має базуватися на оцінці показників, що характеризують ці сторони діяльності підприємства.

Аналіз ЗАТ «Рівне-Борошно» проведено по наявній звітності за 2007, 2008 та 2009 роки. Звітність включає баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про фінансові результати та елементи операційних витрат. Основні показники для аналізу звітності приведено в таблицях 2.1, 2.2, 2.3, 2.4. Одиниці виміру: тис. грн.

переробка зберігання зернові борошно

Таблиця 2.1 - Основні показники балансу ЗАТ «Рівне-Борошно»

Актив	2007 р.	2008 р.	2009 р.
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи
залишкова вартість	4.4	3.6	2.9
первісна вартість	8.3	8.3	8.3
накопичена амортизація	(3.9)	(4.7)	(5.4)
Незавершене будівництво	519.9	400.1	420.6
Основні засоби:
залишкова вартість	8 406.3	8 122.7	9 213.5
первісна вартість	10 567.9	11 034.7	12 891.4
знос	(2 161.6)	(2 912.0)	(3 677.9)
Усього за розділом І	9 102.5	8 698.3	9 844.4
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	3 960.5	3 703.0	4 944.5
Готова продукція	1 017.1	191.1	462.2
Товари	1.8	28.9	0.2
Усього	11 710.5	10 756.9	11 682.4
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	1.2	1.3	1.6
Баланс	20 814.2	19 456.5	21 528.4
Пасив
І. Власний капітал
Статутний капітал	7 869.0	7 869.0	7 869.0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-1623.5	-892.3	-502.1
Усього	6 245.5	6 976.7	7 366.9
ІІ. Доходи майбутніх періодів
Баланс	20 814.2	19 456.5	21 528.4

Проаналізувавши отримані дані помітно, що найбільші показники за 2009 рік, що свідчить про підвищення економічної ефективності підприємства. Також хороші результати діяльності у 2007 році, проте в 2008 підприємство переживало частковий економічний спад. Далі проведено аналіз інших показників, що дозволить провести більш детальний та цілісний аналіз економічної діяльності ЗАТ «Рівне-Борошно».

Таблиця 2.2 - Основні показники звітності про рух грошових коштів ЗАТ «Рівне-Борошно»

Стаття	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	Надхо-дження	Вида-ток	Надхо-дження	Вида-ток	Надхо-дження	Вида-ток
Рух коштів у результаті операційної діяльності
Прибуток(збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	179.8		733.2		517.1
Коригування на:
амортизацію необоротних активів	694.4		756.4		766.9
збиток (прибуток) від операційної діяльності		49.5		1804.5	68.4
Витрати на сплату відсотків	771.7		990.5		1124.5
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	1606.4		675.6		2476.9
Зменшення (збільшення):
оборотних активів		307.0		1799.3		227.6
витрат майбутніх періодів		0.0		0.1		0.3
Збільшення (зменшення):
поточних зобов'язань		465.0		1432.3	1161.5
Грошові кошти від операційної діяльності	835.1			2556.1	3410.5
Сплачені:
Відсотки		771.1		990.5		1124.5
Податки на прибуток		8.1		6.7		0.0
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	55.3		3553.3		2286.0
Рух коштів від надзвичайних подій	0.0	0.0	0.0	0.0	0.0	0.0
Чистий рух коштів від операційної діяльності	55.3		3553.3		2286.0

В результаті операційної діяльності прибуток перевищує видаток, що свідчить про раціональне використання капіталу підприємства. Зокрема, найбільший прибуток припадає на 2008 рік, найменший - на 2007 рік. У минулому, 2009 році прибуток складав 2286 тис. грн. Тому діяльність ЗАТ «Рівне-Борошно» на даному етапі економічно-ефективна.

Таблиця 2.3 - Фінансові результати діяльності ЗАТ «Рівне-Борошно»

Стаття	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Дохід від реалізації продукції	28 721.7	23 505.5	31 065.7
Податок на додану вартість	4 787.0	3917.6	5 177.6
Чистий дохід від реалізації продукції	23 934.7	19 587.9	25 888.1
Собівартість реалізованої продукції	21 414.1	17 945.7	22 172.6
Валовий
прибуток	2 520.6	1 642.2	3 715.5
збиток	0	0	0
Інші операційні доходи	0.6	36.6	71.4
Адміністративні витрати	1 047.1	1 296.9	1 517.7
Витрати на збут	88.8	177.6	207.9
Інші операційні витрати	473.3	325.6	351.3
Чистий
прибуток	181.7	731.2	390.2
збиток	0	0	0

Таблиця 2.4 - Елементи операційних витрат

Назва статті	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Матеріальні затрати	16 455.7	14 839.7	15 988.1
Витрати на оплату праці	1 352.3	1 719.1	2 535.9
Відрахування на соціальні заходи	509.5	642.6	1 003.4
Амортизація	694.4	756.4	766.9
Інші операційні витрати	1 416.1	1 769.2	4 543.6
Разом	20 428.0	19 727.0	24 837.9

З наявних даних помітно, що матеріальні затрати вимагають найбільше коштів, а найбільший прибуток становить дохід від реалізації продукції. Загалом по роках найбільший чистий прибуток має 2008 рік, також найбільший дохід від реалізації продукції був у 2009 році, що свідчить про розвиток ЗАТ «Рівне-Борошно» та збільшення виробництва.

Отже, загальні економічні результати діяльності підприємства такі: баланс на 2007 рік складає 20 814.2 тис грн., 2008 рік - 19 456.5 тис грн., 2009 рік - 21 528.4 тис грн. Чистий рух грошових коштів від операційної діяльності на 2007 рік складає 55,3 тис грн., 2008 рік - 3553.3 тис грн., 2009 рік - 2286.0 тис грн.. Чистий прибуток підприємства у 2007 році складає 181.7 тис грн., у 2008 році становить 731.2 тис грн., у 2009 році - 390.2 тис. грн.. Витрати підприємства у 2007 році становлять 20 428 тис грн., у 2008 році - 19 727 тис грн., у 2009 році - 24 837.9 тис грн.. Валовий прибуток Товариства у 2007 році становить 2 520.6 тис грн., у 2008 році - 1 642.2 тис грн, у 2009 році - 3 715,5.

Товариство працює прибутково, незважаючи на великі затрати на купівлю сировини для виробництва, доходи від реалізації готової продукції значно перевищують витрати.

Завдяки раціональному використанню коштів виробництво підприємства зростає, розширюється штат працівників. Середня заробітна плата у Товаристві становить 1880 грн., що забезпечує основні потреби працівників.

Продукція, що виготовляється підприємством, високої якості, тому не потребує додаткової реклами, що значно економить кошти Товариства і дає змогу збільшувати виробництво та дозволяє підвищувати заробітну плату трудового колективу.

Проаналізувавши отримані дані помітно, що підприємство має тенденцію до розвитку, адже показники економічної ефективності діяльності підприємства збільшуються протягом двох останніх років.

2.4 Організація заготівлі і зберігання сировини у ЗАТ «Рівне-Борошно»

Заготівля зернових культур передбачає цілу низку заходів, які необхідні для її ефективного проведення. У зв'язку з цим організація процесів закупівлі зернових культур для виробництва борошномельної, круп'яної та комбікормової продукції проводиться для цілей обліку і контролю за такими етапами:

- запровадження реєстру постачальників зернових культур;

- вибір постачальників та укладення контрактів на закупівлю зернових культур;

- доставка та вхідний контроль якості закуплених зернових культур;

- контроль витрат на придбання зернових культур.

Основним постачальником сировини для ЗАТ «Рівне-Борошно» є Крим, зокрема м. Херсон. Проте ця продукція не покриває потреби підприємства, тому також проводиться закупка сировини із-за кордону, зокрема з Польщі та Білорусії.

Для зберігання сировини використовують спеціальні склади, де використовують системи охолодження. Для охолодження сировини використовують природне атмосферне повітря, досягаючи при цьому повного консервування маси на весь період зберігання.

Зниження температури на кожні 5°С приблизно вдвічі збільшує тривалість стійкого зберігання зерна, однак надійне консервування забезпечується тільки за достатньо ефективного охолодження.

При охолодженні зернової маси першого ступеня температура всіх шарів насипу нижча 10°С, другого ступеня - нижча 0°С. Найсприятливіша для зберігання насіння температура 0-5°С. Для охолодження зерна використовують не тільки атмосферне, а й штучно охолоджене повітря за допомогою холодильних установок. Штучний холод дає змогу швидко охолодити партії зерна і запобігти втратам його внаслідок активного розвитку мікроорганізмів і комах. Застосовують його для охолодження зерна рису, насіння соняшнику та овочевих культур.

Способи охолодження зернових мас атмосферним повітрям поділяють на дві групи: пасивні й активні.

При пасивному охолодженні зернову масу не перемішують і не нагнітають у неї повітря, а провітрюють зерносховища та обладнують у них припливно-витяжну вентиляцію. Відкриваючи вночі вікна і двері складу в літньо-осінній період, знижують температуру повітря в складі, а отже, в зерновій масі.

До активних способів охолодження належать перелопачування зернових мас, пропускання їх через зерноочисні машини, конвеєри і норії, обробка на стаціонарних або пересувних установках для активного вентилювання, що пов'язано з травмуванням зерна. Активним способом охолоджують насамперед нестійке до зберігання зерно.

При зберіганні зернової маси у безкисневому середовищі з вологістю, близькою до критичної, добре зберігаються всі її технологічні і фуражні якості. З підвищенням вологості продовольчі і фуражні якості зерна дещо знижуються: темніють оболонки, виникають спиртовий і кислий запахи, збільшується кислотне число олії. Тому на ЗАТ «Рівне-Борошно» зберігають партії сировини зернових культур без доступу повітря тільки при вологості, значно нижчій за критичну.

Зернові маси зберігають насипом та в тарі. В основному використовується перший спосіб. Переваги його такі: повніше використовуються площа та об'єм зерносховища; більше можливостей для механізованого переміщення зернових мас; полегшується боротьба із шкідниками зерна (хлібних продуктів); зручніше організовувати контроль за всіма показниками; зменшуються витрати на тару і переміщення зерна.

3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Головним проблемним аспектом діяльності Товариства є його персонал.

Це пов'язано з тим, що поряд з матеріальними, фінансовими та інформаційними ресурсами людські є найважливішими компонентами підприємства. Оскільки за своїм змістом вони суттєво відрізняються від інших ресурсів, то й вимагають відповідно особливої уваги. На відміну від інших ресурсів, чим більше люди залучені до професійної діяльності, тим більше в них накопичується життєвого і професійного досвіду, тим менше часу їм потрібно для якісного вирішення професійних завдань. Тому кадрова політика у такій ситуації набуває особливого значення, оскільки дозволяє реалізувати та узагальнити цілий ряд питань з адаптації індивіда до зовнішніх умов, врахування чинника особистості у побудові системи кадрової політки Товариства.

В рамках такого підходу людина розглядається як важливий елемент капіталу Товариства, а витрати на оплату її праці, підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікації, створення сприятливих умов діяльності - як особливий вид інвестицій.

Також особливої уваги заслуговує проблема навчання і підвищення кваліфікації управлінського персоналу ЗАТ «Рівне-Борошно». Крім навчання управлінського персоналу поза межами підприємства, організації короткострокових семінарів безпосередньо на Товаристві, заслуговує на увагу так званий метод службової ротації. Переміщуючи керівників низових ланок з відділу у відділ на строк від трьох місяців до одного року підприємство знайомить нового керівника з багатьма аспектами діяльності. Ці знання необхідні для успішної праці на високих посадах, від якої залежить ефективність кадрового менеджменту на Товаристві.

На мою думку, основними факторами успіху у вирішенні проблем кадрового забезпечення на ЗАТ «Рівне-Борошно» є:

- розробка ефективної кадрової політики;

- постійне удосконалювання кадрової роботи на підприємстві;

- турбота керівництва про підвищення рівня кваліфікації своїх співробітників;

- поєднання ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації і мотивації для розвитку здібностей працівників;

- чітка система управління коштами, виділеними на навчання і підвищення кваліфікації, облаштування робочого місця, виплату заробітної плати;

- усвідомлення значення людського чинника як елементу конкурентноздатності підприємства;

- формування позитивного морально-психологічного клімату в колективі, який забезпечить найповніше використання потенціалу працівників;

- створення на підприємстві умов для зменшення числа звільнених;

- продумана соціальна політика, в якій важливу роль відіграє матеріальне стимулювання персоналу, програми щодо покращення умов праці, відпочинку, пільгове харчування;

- здійснення комплексу заходів зі створення високопродуктивних виробничих колективів;

- координація і контроль виконання намічених кадрових заходів.

Інших суттєвих проблем на Товаристві не виявлено. Загалом ЗАТ «Рівне-Борошно» стабільно працює та розвивається. На даний час воно є потужним зернопереробним комплексом у Рівненській області.

ВИСНОВКИ

Отже, об'єктом дослідження для написання даної курсової роботи було Закрите акціонерне товариство «Рівне-Борошно», яке є підприємницьким господарським товариством, що підпорядковується зборам акціонерів.

Метою діяльності підприємства є задоволення спільних потреб у товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах, послугах та реалізації на основі одержаного прибутку економічних і соціальних інтересів акціонерів та трудового колективу Товариства.

Основними видами діяльності Товариства є наступне: виробництво борошна, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

Особлива увага приділяється вмілому використанню капіталу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні вартості капітального будівництва, техніки, засобів виробництва та власне вартості сировини. Звісно, модернізувати підприємство потрібно. Але робити це широкомасштабне доцільно лише тоді, коли прибутки підприємства будуть достатніми для створення фондів нагромадження і споживання, а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні проекти.

Економічне становище підприємства могло б бути ще кращим, якщо б можливе було впровадження такого заходу, як повернення з бюджету суми ПДВ, виплаченої постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва й нематеріальні активи.

Дослідивши тему «Організація переробки і зберігання продукції зернових» за допомогою праць вітчизняних та зарубіжних учених-економістів з питань організації та пробки зернових, законодавчих та нормативних актів України, річної фінансової звітності господарського товариства, дійшли висновку, що дана тема і справді є досить актуальною на сьогоднішній день, оскільки зернопереробне господарство необхідне харчовій промисловості для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку.

Під час написання курсової роботи, всі завдання, поставлені у вступі були виконані, а саме: систематизовано, розширено і закріплено теоретичні знання та практичні навички ведення бухгалтерського обліку, набуті під час вивчення курсу «Економіка та організація сільськогосподарського виробництва»; перевірено вміння застосовувати ці знання для оцінки економічної ефективності на конкретному підприємстві і розробки пропозицій щодо її вдосконалення; розвинуто навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі.

Для більш детального розкриття інформації про оборотні активи на ЗАТ «Рівне-Борошно» дану курсову роботу розділено на три розділи, в яких детально розглянули кожен із елементів організації переробки та зберігання зернових та підтверджено дані за допомогою документів, наведених в додатках.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств . Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

2. Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Свінціцький В.М Методологія соціально-економічного пізнання . Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 353 c.

3. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства Навчальний посібник. Київ: «Каравела», 2003, 432 с.

4. М.П. Поліщук, П.П. Михайленко, Основи підприємницької діяльності Житомир: ЖІТІ, 2000. - 172 с.

5. В.В. Кириленко, ЕКОНОМІКА (навчальний посібник) Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 193 с.

6. Економіка України, №10/98, Невикористані резерви збільшення виробництва зерна і зниження його трудомісткості.

7. Лисецький А. Стратегічні проблеми зерно-промислового комплексу України // Економіка України. - 1997. - №5.

8. Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П. Управління трудовим потенціалом - Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 403 с.

9. Г.І. Подпрятов, Л.Ф. Скалецька, А.М. Сеньков, В.С. Хилевич. Зберігання і переробка продукції рослинництва - К.: Мета, 2002. - 495.

10. Юрчишин В.В. До проблеми кадрового забезпечення реформування аграних відносин // Економіка АПК. - 1998. - №6.

11. Величко В.В. Економіка підприємства: конспект лекцій - Харків: ХНАМГ, 2004. - 114 с.

12. Сайт економіки м. Рівне: http://economy.rv.ua.

13. Наукова бібліотека Буковини: http://buklib.net.

14. Електронна вільна енциклопедія Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org.

15. Сайт газети «Рівне-Вечірнє»: http://www.rivnepost.rv.ua

Размещено на Allbest.ru