Використання гумусових речовин у технологіях вирощування сільськогосподарських культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання гумусових речовин у технологіях вирощування сільськогосподарських культур

План

Вступ

1. Ґрунт як джерело живлення рослин

2. Роль і значення органомінерального добрива

3. Охорона оточуючого середовища

4. Технологія вирощування ріпака з використанням гумусових речовин

5. Підживлення зернових культур

6. Підживлення овочевих культур

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Для підвищення продуктивності рослин необхідна максимально повна мобілізація їх потенційних можливостей в процесі формування урожаю. А для цього необхідно створити оптимальні умови живлення рослин і контролювати їх протягом вегетації.

Отримання максимальних урожаїв с.-г. культур можливо шляхом підбору с.-г. культур найбільш ефективних в конкретних умовах та створенням умов вирощування, які забезпечать максимально повну мобілізацію потенційних можливостей культур у формуванні урожаю.

Підбір культур найкращих для вирощування в даних грунтово-кліматичних умовах, складання науково-обгрунтованих сівозмін, вибір сортів - все це основа високопродуктивного інтенсивного землеробства. Детальна грунтова карта з виділенням строкатості родючості із картограмами по агрохімічним, фізичним і меліоративним особливостям полів визначає прийоми агротехніки, хімізації, механізації і меліорації. При цьому враховують типові кліматичні і погодні умови місцевості.

Але найкраща мобілізація можливостей рослин у формуванні урожаю проявляється при урівноваженому збалансованому живленні. А забезпечити це можливо при використанні органо-мінерального добрива.

1. Ґрунт як джерело живлення рослин

На утворення 1 см ґрунту природа витрачає близько 100 років.

До найважливіших складових ґрунтоутворювального процесу належать:

???утворення органічної речовини та її руйнування;

???акумуляція органічних і неорганічних речовин та їх винесення;

???розкладання мінералів (первинних і вторинних) і синтез нових;

???надходження вологи у ґрунт і повернення її в атмосферу внаслідок транспірації та випаровування;

???поглинання ґрунтом енергії Сонця, що супроводжується нагріванням ґрунту, та випромінювання енергії, що супроводжується охолодженням ґрунту.

В основі ґрунтоутворювального процесу лежить малий біологічний кругообіг речовин, який відбувається внаслідок життєдіяльності вищих рослин, тварин і мікроорганізмів. Тому дуже важливо, щоб цей кругообіг не збіднювався і тим більше, щоб він не порушувався. А для цього потрібні енергетика ґрунтоутворення, свіжа органічна речовина у вигляді органічних добрив, кореневих систем, що залишилися в ґрунті, стерні та інших післяжнивних решток.

Найважливішою і неодмінною властивістю ґрунтів є родючість. Вона визначається як "здатність ґрунту забезпечувати рослини постійно й одночасно елементами живлення, водою, теплом, повітрям за відсутності шкідливих речовин і розпушеного стану". Постійно, оскільки як тільки припиняється забезпечення, рослина гине. Одночасно, оскільки рослині потрібні всі фактори родючості, без будь-якого з них рослина також гине. Родючість грунту визначається вмістом гумусу у ньому. Гумус (перегній) - органічна речовина специфічного походження є основним резервом накопичення у грунті азоту, фосфору, калію, сірки, кальцію, магнію та інших елементів живлення рослин. Загальний запас гумусу коливається від 6,6 до 35,8 т/га залежно від типу грунту. Найменший вміст його у підзолистих ґрунтах, найбільший - у чорноземах. Найбільш біологічно активні такі основні його компоненти: гумінові кислоти, фульвокислоти, гуміни. Вони головним чином відповідальні за підтримку рівня ґрунтового живлення за рахунок стримування процесів вилужнення, забезпечення водоутримуючої здатності та збільшення здатності ґрунтів протистояти стресам.

Гумінові кислоти - до їх складу входять - вуглець - 45-48%, кисень - 31-39%, водень 2,2-6,6% і азот - 3,3-5,1%. Негідролізований азот у гумінових кислотах становить 40-50%, загальної його кількості. У різних ґрунтах частка гумінових кислот становить 15-30% загального його вмісту.

Фульвокислоти - до складу їх входять - вуглець - 45-48%, кисень - 43-48%, водень 5-6% і азот 1,5-3%. Вони більш рухливі. Азотні речовини сильніше піддаються кислотному гідролізу, становлять 20-40% загального азоту ґрунту.

Гуміни за хімічною природою подібні до гумінових кислот. Зв'язані з мінеральною частиною ґрунту, стійкіші проти дії кислот і лугів, їх вміст становить 20-30% загального азоту ґрунту.

2. Роль і значення органомінерального добрива

Його використання виявляє позитивну дію на процеси росту, обміну і фотосинтезу, що сприяє підвищенню врожаю різних сільськогосподарських культур. Препарат містить у собі усі компоненти вермикомпоста в розчиненому і фізіологічно активному стані: гумінові кислоти і фульвокислоти, амінокислоти, вітаміни, природні фітогормони, мікро - і макроелементи та спори ґрунтових мікроорганізмів. Бактерицидні властивості препарату обумовлені присутністю бактеріостатичних білків, які виділяються тканинами самого дощового хробака, і антибіотиків, що виділяються мікрофлорою кишечника дощового хробака в процесі вермикультивування.

Препарат можна застосовувати як для кореневої підгодівлі рослин, так і для обробки листової поверхні обприскуванням. Обприскування рослин розведеною водою з препаратом запобігає різним захворюванням рослин.

Фізичний:

- збільшує стійкість структури грунту та зменьшує її ерозію. (Формування грунтової кірки і збільшення ерозійної здатності грунту є наслідком недостатньої стабільності його структури. Нестійкість структури грунту і формування кірки корелює з вмістом органічної речовини грунту).

- покращується повітряний і водний режим грунту; (Більшість культур дуже чутливі до нестачі води, тому збільшення її доступності гарантує отримання більш стабільних і високих врожаїв. Органічна речовина як грунту так і рослинних решток, призводить до збільшення запасів води в грунті завдяки покращенню інфільтрації, зменшенню втрат через випаровування, покращення структури грунтів з важким гранулометричним складом).

- прискорення фізичної стиглості грунту. (Підвищується водоутримуюча здатність грунтів легкого механічного складу. Коренева система краще розвивається і проникає глибше у грунт, що збільшує кількість доступної вологи і підвищує ефективність використання води).

- полегшує обробіток грунтів. (Ущільнення грунту різко погіршує життєдіяльність кореневих систем і як наслідок знижує урожай на 15-30% і більше).

Хімічний:

- зберігає і підвищує вміст органічної речовини грунту завдяки внесенню свіжої органічної речовини. (Органічна речовина грунту містить запас азоту, який ніколи повністю не зникає. Основною перевагою органічної речовини грунту є забезпечення нею постійного рівня доступних сполук азоту, на відміну від мінеральних сполук азоту [з мінеральних добрив], які у вологий період року втрачаються з промиванням у вигляді NO₃^? - N і не можуть бути використані рослинами. Крім азоту, мінеральні сполуки фосфору і меншою мірою калію також можуть надходити у грунт з органічної речовини. Органічна речовина грунту містить 15-80% загальної кількості фосфору грунту. Рослини можуть поглинати деякі розчинні органічні, але більшість фосфору надходить у кореневу систему у вигляді дегідрофосфатів. Органічна речовина сприяє реакціям катіонного обміну і тому зменшує втрати через промивання та необмінну фіксацію. Калій на відміну від азоту і фосфору, знаходиться у рослині в іонній формі, значна його кількість доступна для культур відразу ж після того, як рослинні рештки потрапляють у грунт.)

- істотне пряме забезпечення рослин поживними елементами (N, P, K та ін.).

- пролонговане забезпечення рослин поживними елементами завдяки мінералізації більш стабільних фракцій органічної речовини.

- запобігає забрудненню важкими металами і радіонуклідами ґрунтові води;

- зменшує ступінь вилужнення хімічних добрив;

- знижує дози добрив у польових умовах при досягненні таких самих врожаїв;

- збільшує буферну ємність ґрунтів, що підсилює їх здатність протистояти хімічним стресам.

Біологічний:

- стимулює ріст ґрунтової мікрофлори;

- діє як носій і транспортний засіб поживних речовин через клітинну стінку;

- підсилює дихання клітини;

- стимулює ріст коренів і пагонів;

- збільшує життєстійкість насіння і відсоток проростання насіння;

- підвищує вміст сухих речовин у рослинах;

- заважає надходженню в рослину важких металів і радіонуклідів;

- знижуює вміст нітратів у плодах і овочах;

- поліпшує утилізацію живильних речовин - знижує потребу в хімічних добривах;

- збільшує швидкість росту рослин;

- вкорочує період розвитку рослин;

- поліпшує якість врожаю і збільшує терміни зберігання сільськогосподарської продукції;

- підвищує стійкість рослин до захворювань.

Основні властивості добрива:

- підвищує схожість, енергію проростання насіння, зимостійкість рослин;

- стимулює коренеутворення у рослин;

- сприяє швидкому укоріненню черешків;

- стимулює ріст і прискорює розвиток рослин;

- підвищує імунітет у рослин;

- зменшує вміст нітратів у сільськогосподарській продукції;

- збільшує вміст цукрів, білків і вітамінів у плодах і овочах, коренеплодах;

Усі ці фактори в кінцевому рахунку дозволяють виробляти високоякісну й екологічно чисту сільськогосподарську продукцію і знижувати втрати при її збереженні.

3. Охорона оточуючого середовища

В теперішній час в багатьох країнах склалась неспиятлива екологічна ситуація. Зростаючий фон іонізуючої радіації і забруднення навколишнього середовища пестицидами та іншими екотоксикантами, що володіють мутагенною і концерогенною дією, вже зараз становлять небезпеку для живих організмів та їх потомства. В зв'язку з цим досить актуальна проблема пошуку і наукового обгрунтування застосування екологічно чистих природніх сполук для захисту організмів від згубної дії різноманітних екотоксикантів.

Найбільш перспективними у цьому відношенні являються препарати гумінових речовин. Загально прийнято, що гумінові речовини в біосфері виконують ряд різноманітних функцій: акумулятивні, транспортні, регуляторні, протекторні і фізіологічні.

Багаточисельними дослідженнями показано, що гумінові речовини достатньо міцно зв'язують і фіксують катіони важких металів і радіоактивних елементів, а також пестициди і детергенти. Це попереджає надходження екотоксикантів в ланцюг: рослина - тварина - людина, і знімає їх негативну дію. Показано, що інкорпорування деяких пестицидів гуміновими кислотами призводить до виводу їх із сфери прямих контактів з живими організмами. При цьому з часом в процесі трансформації самих гумінових кислот відбувається руйнування токсичних зв'язків і вони перетворюються в неактивні і нетоксичні речовини.

Гумінові речовини здатні захищати не тільки рослини і грунт від забруднення, але і грунтові води, так як перенесення токсичних речовин різко обмежується в результаті утворення малорухомих органічних компонентів грунту. Важливим являється і те, що обмежується вертикальна міграція і забруднення питних вод не тільки важкими металами, радіонуклідаим і пестицидами, но і такими рухомими аніонами як нітрат-, нітрит- і хлорид-іони.

Добрива на основі гумінових речовин являються не тільки екологічно чистими, але і екологічно інертними. І втой же час відомо, що гумінові речовини мають високу фізіологічну активність.

Особливе значення, повинна, викликати їх дія на кореневі патогени і мокоризні гриби. Гумінові речовини звичайно підсилюють ріст рослин в результаті дії одного чи декількох механізмів: підсилюючи поглинання поживних речовин, змінюючи проникність мембран, змінюючи регуляторну ростову активність (підсилюючи ріст кореня), або збільшуючи енергію проростання насіння.

4. Технологія вирощування ріпака з використанням гумусових речовин

Нами пропонуються технології (традиційна та раціональна) вирощування сортів ярого та озимого ріпака з використанням гумусових речовин, які довели можливість одержання високих урожаїв культури з використанням 50-60% добрив від норми (залежно від типу грунтів та їх забезпеченості) і з мінімальним використанням фунгіцидів.

Система обробітку грунту під ріпак - це послідовність певних процесів впливу на грунт для отримання врожаю:

- обробіток грунту;

- посів;

- догляд за посівами;

- уборка урожаю;

- подрібнення рослинних решток.

Обробіток грунту. Традиційний - включає - лущення стерні, оранку на глибину 25-27 см, вирівнювання грунту, пошарову культивацію в двох напрямках з боронуванням або обробіток “Європак”, “Компактор”, “Синхрожер” та ін. Передпосівний обробіток в день посіву: культивація на глибину 3-5 см, шлейфування, боронування, коткування.

Раціональний (безорний) - такий за якого після посіву поверхня грунту покрита щонайменше на 30% рослинними рештками. Їх обробляють речовинами (5-10 л/га). Знищення бур'янів базується на використанні гербіцидів у період, що передує посіву, або після нього. Різновидність і число використаня гербіцидів залежить від кліматичних умов і щільності бур'янів.

Посів. Дуже важливо вірно вибрати насіння, адже неправильна сівба, невірний вибір насіння можуть призвести до значних збитків. Необхідно вибрати сорти, які добре пристосовані до навколишнього середовища і до даної технології вирощування культури. Як для безорного обробітку грунту так і традиційного сорти повинні мати відповідні характеристики:

- добре проростати в холодному, вологому грунті;

- давати дружні сходи;

- бути стійкими до існуючих захворювань кореневої системи;

Покращити ці характеристики допоможе обробка посівного матеріалу 2 л/т насіння). Правильний посів є ключовим моментом для отримання високого врожаю ріпака і включає:

- дату посіву;

- глибину посіву;

- швидкість висівання;

- ширину міжрядь.

Характеристики цих складових є однаковими як для традиційної технології вирощування, так і раціональної.

Догляд за посівами. Удобрення. При використанні дози добрив можна зменшити наполовину.

Ярий ріпак. Під агрохімічно ефективні сорти ярого ріпака Марія, Оксамит, Аіра, Отма, Сіріус, Сріблястий, Антоціан на грунтах середнього рівня родючості достатньо вносити N_-100 P₃₀ K₄₅ + триразове оброблення (3-5 л/га).Фосфор і калій вносять як основне добриво.

Фосфор. Ріпак не дуже чутливий до фосфору, але споживає його впродовж усього періоду вегетації. На початку росту елемент необхідний для формування кореневої системи. За його нестачі затримується подальший ріст і цвітіння (критичний період живлення ріпака) - це перод цвітіння. Фосфор сприяє перезимівлі озимого ріпака.

Калій. Впливає на синтез жирів, підвищує стійкість проти вилягання, поліпшує нектаровиділення та запилення. Особливо вагоме його значення в підвищенні стійкості рослин. Нестача цього елементу в грунті призводить до затримки росту наземної маси та кореневої системи.

Азот. Сприяє наростанню вегетативної маси, формуванню насіння, поліпшує процеси фотосинтезу. Особливо це важливо для ярого ріпака, який має значно коротший період вегетації. Елемент позитивно впливає на підвищення вмісту протеїну, але високі норми можуть знизити вміст і якість олії.

Вносять його двома - трьома етапами:

1/3 при сівбі;

1/3 або 2/3 на початку стеблування (якщо не вносити в період бутонізації);

1/3 на початку бутонізації.

Перше оброблення сходів (3-5 л/га) здійснюють при появі двох справжніх листків, яку можна поєднати одночасно із захистом проти хрестоцвітих блішок. Друге - після підживлення N на початку стеблування. Третє - після підживлення N на початкук бутонізації в поєднанні із захистом проти квіткоїда.

Озимий ріпак. Під агрохімчно ефективні сорти Ранок Поділля, Чорний велетень, Антарія, Аліот, Синтетік вносять:N_100-120 P_40-80 K₆₀ + трьохразове оброблення. Фосфор, калій вносять, як основне добриво.

Восени ріпак засвоює до 20% N від загальної кількості, тому в цю пору року під посів вносять 1/5 N від норми. У фазу розетки 3-4 листків обробка (3 л/га).

Навесні після відновлення вегетації: 1/5 N. Друге весняне підживлення - на початку стеблування 2/5 N + (5 л/га) і третє - на початку бутонізації - 1/5 N + (5 л/га) в поєднанні із захистом проти квіткоїда. Найкраща форма з азотних добрив - аміачна селітра, з фосфорних - суперфосфат простий, а з калійних - безхлорні добрива (калій магнезія і каліймаг), складовою яких є сірка.

Увага. Передпосівне оброблення насіння(2 л/т) можна поєднувати з одночасним протруєнням насіння проти хвороб та хрестоцвітих блішок.

Підживлення у період вегетації необхідне тільки у визначені фази розвитку рослин і за вологої погоди (туман, роса, після опадів) - для кращої дії добрива.

Увага. Переваги раціональної системи обробітку грунту за якої на його поверхні залишається не менше 30% рослинних решток, над традиційною:

- збільшення органічної речовини біля поверхні грунту, що позитивно впливає на його фізичні властивості;

- зниження температури на поверхні грунту та збільшення його вологості через підвищену інфільтрацію й пониження випаровування, що особливо важливо при сівбі дрібнонасінних культур у посушливий спекотливий період.

Гумусові речовини:

- забезпечують оптимальну висоту рослин;

- збільшують діаметр кореневої шийки рослини;

- підвищують вміст цукру;

- покращують морозостійкість;

- рослина отримує більш розвинену кореневу систему;

5. Підживлення зернових культур

Озима пшениця. Удобрення озимої пшениці залежить від попередника, грунтово-кліматичних умов, її сортових особливостей, технології вирощування та ін. Тому загалом норму мінеральних добрив під озиму пшеницю можна рекомендувати в межах 60-100 кг/га NPK. Оптимальним співвідношенням елементів у добривах під час вирощування на опідзолених грунтах є N:P:K = 1,5-1,2:1:1 або 2:1,5:1 на чорноземах 1:1,2-1,3:1 або 1:1,2-1,3:0.

При сумісному використанні добрив можна створити оптимальні умови живлення рослин і тим забезпечити високий урожай зерна.

Озима пшениця дуже вибаглива до умов живлення. Це пояснюється тим, що її коренева система характеризується невеликою здатністю засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук у грунті. Тому використання гумусових речовин на пшениці є доцільним і досить ефективним. У живлені озимої пшениці виділяють два важливі періоди, які впливають на формування майбутнього врожаю. Перший (осінній) спостерігається від появи сходів до закінчення вегетації, а другий (ранньовесняний) - від початку відновлення вегетації до початку виходу рослин у трубку.

Для отримання дружніх здорових сходів озимої пшениці рекомендується обробити насіння (2 л препарату на 1 т насіння) разом із протруювачем або без нього, що забезпечує пригнічення таких хвороб як снігова плісень на 100%, коренева гниль та ін., так як препарат має фунгіцидні властивості. Підживлення озимої пшениці (3 л/га) восени на ІІ другому етапі органогенезу (у фазі 3 листків) забезпечує добрий ріст та перезимівлю рослин завдяки підсиленому розвитку кореневої системи, підвищенню енергії кущіння, збільшенню синтезу вуглеводів у листках та вузлах кущіння, кращому поглинанню N з ґрунту, підвищенню стійкості рослин проти хвороб.

Підживлення навесні здійснюється два рази. Перше - у фазі виходу в трубку (V етап органогенезу). У цей період меристема верхівкових точок росту стебла рослин диференціює нові колоски і при нестачі поживних речовин утворення нових колосків передчасно зупиняється в результаті колос утворюється короткий з невеликою кількістю колосків, зерно формується плюсклим. Для забезпечення високого врожаю внесення в цей період є обов'язковим, адже зниження врожаю не може бути компенсоване наступними внесеннями.

Друге підживлення здійснюється у фазі колосіння (VIII етап органогенезу). Якщо нестача поживних речовин на V етапі органогенезу призводить до зниження врожаю, то нестача їх на VIII етапі призводить до зниження якості зерна внаслідок малого нагромадження білка. Підживлюючи (3 л/га) доцільно додавати сечовину (20-30% розчин), оскільки прискорює нагромадження N рослиною, який використовується для винтезу амінокислот. Такий захід за сприятливих умов підвищує вміст білка на 4% та клейковини на 2-4%. Водночас поліпшується якість клейковини.

Яра пшениця, ячмінь. Ярі зернові відрізняються підвищеними вимогами щодо рівня живлення. Це пояснюється надто коротким періодом вегетації та дуже швидким засвоєнням поживних речовин. Тому рекомендується обробити насіння (2 л/т) разом з протруювачем (або без нього) для отримання сильних сходів із добре розвиненою кореневою системою.

Потреба рослин у підживленні спостерігається в період від початку кущіння до колосіння. Критичним у живленні є період від початку кущіння до виходу рослини в трубку. Нестача поживних речовин (у першу чергу N) в цей період призводить до пригнічення росту та розвитку рослин, порушення процесів утворення генеративних органів, у результаті чого відбувається різке зниження врожаю.

Дворазове підживлення (3 л/га) ярої пшениці на ІІ та ІV етапі органогенезу забезпечує одержання стабільних врожаїв при половинній дозі NPK.

Під час вирощування сортів ячменю, зерно якого використовують для виробництва пива, рекомендуються понижені норми азотних добрив, що негативно впливає на урожайність. Тому використання при низьких дозах N є необхідним агроприйомом, який допоможе запобігти зниженню врожайності.

Сумісне використання фунгіцидів є ефективним заходом у боротьбі з хворобами зернових культур, адже має властивість підвищувати дію фунгіцидів. Кукурудза. Особливо гостру потребу в живленні відчуває у початковий період життя, оскільки на початку вегетації її коренева система розвинена дуже слабо. Тому насіння потребує обов'язкового оброблення ( 2 л/т).

У розвитку кукурудзи можна виділити два важливі періоди живлення: утворення 5-7 листів та період від появи 9-10 листків до повного викидання волоті.

У перший період розвитку відбувається закладання репродуктивних органів. Від наявності елементів живлення залежить кількість качанів на рослині та зерен на них. Тому в цей час підживлення рослин (5 л/га) є обов'язковим.

Наступні підживлення проводять на початку фази 9-10 листків (5 л/га) та за необхідності - через 10-12 днів. Цей період характеризується інтенсивним ростом рослин. Він триває 20 діб. За такий короткий час нагромаджується головна маса рослини і використовується багато елементів живлення. Слід зазначити, що підживлення посилює дію основного удобрення, однак не замінює його.

Вдале поєднання мінеральних добрив під кукурудзу забезпечує найсприятливіші умови її росту та розвитку і гарантує одержання стійких високих врожаїв.

добриво гумусовий рослина

6. Підживлення овочевих культур

Капуста. Найвищі врожаї головок капусти отримують, поєднуючи оброблення її із внесенням половинної дози добрив. Перше підживлення здійснюється у фазі 5-6 справжніх листків (3-5 л/га залежно від потреби).

Найінтенсивніше капуста засвоює елементи живлення після фази утворення головок, коли відбувається підсилене нагромадження сухої речовини. Тому друге підживлення доцільно проводити на початку зав'язування головок (3-5 л/га).

Оброблення підвищує вміст сухої речовини, цукру, вітаміну С, знижує вміст нітратів у капусті.

Помідори. Потреба рослин помідорів у поживних речовинах зростає при переході від початку вегетації до фази цвітіння, а потім поступово зменшується до фази стиглості.

Перше підживлення здійснюється через 10-12 діб після висадження (3 л/га) при половинній дозі добрив.

Друге - на початку бутонізації - цвітіння (3-5 л/га).

Останнє - на початку плодоутворення (3-5 л/га). Підживлення можна поєднувати разом з обробленням фунгіцидами проти фітофторозу. , підвищує вміст вітаміну С, понижує вміст нітратів.

Огірки. Незважаючи на те, що культура виносить з грунту порівняно мало поживних речовин, високі темпи споживання і швидкостиглість зумовлюють велику вибагливість до них. Під час інтенсивного росту вегетативних органів і плодоносіння відбувається інтенсивне поглинання елементів живлення, забезпечення якими має бути достатнім від раннього періоду і впродовж усієї вегетації.

До настання масового плодоношення і найінтенсивнішого наростання врожаю має закінчитися нагромадження огірками потрібної кількості поживних речовин, нестача яких у початковий період особливо негативно позначається на продуктивності рослин. Тому необхідним є їх підживлення (3-5 л/га) під час утворення 3-4 справжніх листків.

Забезпечення огірків елементами живлення має бути достатнім із раннього періоду і протягом усього вегетаційного періоду.

Поживні речовини, що нагромаджуються у вегетативних органах, потім використовуються для формування плодів. Засвоєні рослинами поживні речовини більше витрачаються на утворення генеративних органів ніж на огудину. Тому від швидкості її формування залежить величина врожаю плодів.

Друге підживлення здійснюється на початку бутонізації - цвітіння (3-5 л/га). Важливою особливістю огірків є сильне реагування на внесення органічних добрив. Оброблення - досить ефективне і необхідне, адже після цього підвищується мікробіологічна активність грунту, поліпшується живлення рослин вуглекислим газом, який виділяється з грунту і добре використовується листками.

Останнє підживлення - в період плодоутворення (3-5 л/га).

Морква столова та буряки столові. Оброблення насіння підвищує схожість до 15%, посилює ріст і розвиток рослин.

Висновок

В основі ґрунтоутворювального процесу лежить малий біологічний кругообіг речовин, який відбувається внаслідок життєдіяльності вищих рослин, тварин і мікроорганізмів. Тому дуже важливо, щоб цей кругообіг не збіднювався і тим більше, щоб він не порушувався. А для цього потрібні енергетика ґрунтоутворення, свіжа органічна речовина у вигляді органічних добрив, кореневих систем, що залишилися в ґрунті, стерні та інших післяжнивних решток.

Гумус (перегній) - органічна речовина специфічного походження є основним резервом накопичення у грунті азоту, фосфору, калію, сірки, кальцію, магнію та інших елементів живлення рослин. Загальний запас гумусу коливається від 6,6 до 35,8 т/га залежно від типу грунту. Найменший вміст його у підзолистих ґрунтах, найбільший - у чорноземах. Найбільш біологічно активні такі основні його компоненти: гумінові кислоти, фульвокислоти, гуміни. Вони головним чином відповідальні за підтримку рівня ґрунтового живлення за рахунок стримування процесів вилужнення, забезпечення водоутримуючої здатності та збільшення здатності ґрунтів протистояти стресам.

Гумусові речовини:

- підвищують схожість, енергію проростання насіння, зимостійкість рослин;

- стимулють коренеутворення у рослин;

- сприяють швидкому укоріненню черешків;

- стимулють ріст і прискорює розвиток рослин;

- підвищують імунітет у рослин;

- зменшують вміст нітратів у сільськогосподарській продукції;

- збільшують вміст цукрів, білків і вітамінів у плодах і овочах, коренеплодах

Список використаних джерел

1. Використання органомінерального добрива при вирощуванні сільськогосподарських культур/ І.Д. Ситнік, Т.І. Шишова, О.К. Ситнік - К.: Знання України, 2006.

2. Наукові засади ефективного використання пестицидів при обприскуванні Барановський О.С., директор ПП «Агротехніка», канд..техн.наук

3. Масюк Н.Т. Использование растительных индикаторов для познания и изучения рекультивированных почвенно-экологиических структур // Биогеоценология, антропогенные изменения растительного покрова и их прогнозирование: Тез. докл. респуб. совещ.- К.: Наукова думка, 1978.-С. 169-170.

4. Масюк Н.Т. Экологический подход к оценке биологических ресурсов естественных и искуственно созданных экотопов // Биологический круговорот веществ: Тез. докл. всесоюзн. конф. - М.: Наука, 1982. - С. 85-86.

5. Масюк Н.Т. Плодородие искусственных почвенно-экологических систем, формируемых при техногенной трансформации черноземов. - Там же. - С. 71-88.

6. Михайлова З.Н. Пригодность отходов обогатительных фабрик к биологическому освоению // Комплексное развитие КМА: Разработка и использование минерального сырья. Губкин, 1977.-Вып. 10. С. 115-117.

Размещено на Allbest.ru