Розвиток лісозаготівельного комплексу регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему:

«Розвиток лісозаготівельного комплексу регіону»

м. Івано-Франківськ 2009

Вступ

Актуальність теми. Лісогосподарське виробництво як вид економічної діяльності відіграє визначальну роль в регенерації компонентів навколишнього середовища та формуванні лісосировинної ресурсної бази країни, зростанні лісоресурсного потенціалу. Досягнення цих стратегічних завдань можливе при наявності в країні адекватної ринковим умовам Концепції лісівничої політики, стратегії і тактики її реалізації, економічного механізму регулювання виробничих процесів.

Відсутність реформувань в сфері управління лісогосподарською діяльністю призвела до не виконання заходів Державної програми розвитку лісогосподарського та промислового комплексів на період до 2015 року. В Україні не забезпечується розширене відтворення лісів на інтенсивній основі (підвищення продуктивності, плантаційне відтворення та користування, промислово-експлуатаційне господарювання), оптимальна лісистість в усіх регіонах країни. Регіональний аспект лісогосподарювання в Україні до цього часу не отримав належного розвитку

Дане дослідження орієнтоване на підвищення ефективності регулювання розвитку лісосировинної бази на основі раціоналізації регіональних можливостей, формування науково-методичних основ відтворення лісу як складової природно-ресурсного потенціалу, корінного реформування системи організації управління виробничими процесами, економічних відносин власності, економічного механізму, що в цілому обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Метою дослідження є розробка науково-методичних основ раціоналізації регіонального розвитку лісосировинної бази шляхом формування економічного механізму державного регулювання виробничих процесів, забезпечення госпрозрахунковості, інтенсифікації користування та розширеного відтворення ресурсів лісу, зростання рівня задоволення попиту на деревину та послуги лісу.

Об'єктом дослідження є лісові ресурси, лісосировинна база Карпатського регіону як складова частина природно-ресурсного потенціалу країни.

Предметом дослідження є теоретично-методологічні та практичні питання регулювання процесу регіонального розвитку лісозаготівельного комплексу та ефективності використання лісосировинної бази Карпатського регіону.

Методи дослідження. В роботі використані методи емпіричного (накопичення фактів) та теоретичного рівня (досягнення синтезу знань).

Емпіричні методи використано для отримання статистичної, нормативно-правової та інформації із наукових джерел (метод спостереження), для встановлення відмінностей, відхилень показників (метод порівняння), для визначення числових значень показників (метод вимірювання), для перевірки правильності теоретичних розробок в частині підвищення продуктивності функціонування деревостанів, створення нових лісонасаджень і отримання на цій основі додаткових ресурсів деревини (метод експерименту).

Методи теоретичних досліджень використано при накопиченні матеріалу, визначення наслідків та формування науково-методичних основ регулювання виробничих процесів (метод гіпотези та припущення), при розробці методик, при формуванні зворотної моделі ведення лісового господарства (метод формалізації).

лісосировинний державний відтворення регулювання

1. Характеристика лісового фонду

1.1 Лісовий фонду регіону Карпат

Українські Карпати є унікальним природним і соціально-економічним регіоном нашої держави, де розміщена одна із найбільших лісорослинних баз України. Загальна площа земель лісового фонду в п'яти областях регіону (Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській і Чернівецькій) дорівнює 2471,4 тис. га, що становить 26,4% від площі лісів України. В результаті історичних, виробничих і соціально-політичних факторів землі лісового фонду України розподілені між рядом міністерств і відомств (див. табл. 1).

Таблиця 1. Відомча підпорядкованість земель лісового фонду

Назва міністерств і відомств	Площа земель лісового фонду, тис. га/%
	Всього	в т.ч. по областях
		Закарпатська	Івано-Франківська	Чернівецька	Львівська	Тернопільська
Держком-лісгосп	1764.4 71,4	484,4 69,6	468,8 76,5	176,5 68,4	478,2 68,6	156,5 75,3
Мінагро-політики	437,7 17,8	96,0 13,8	89,0 14,5	66,9 25,9	150,6 21,6	35,2 16,9
Міноборони	84.9 3,4	9.8 1,4	15,1 2,5	5,8 2,2	53,8 7,7	0,4 0,2
Мінекоре-сурсів	132,1 5,3	79,2 11,4	38,6 6,3	7,0 2,7	3,0 0,4	13 2,1
Інші відомства	52,3 2,1	26,3 3,8	1,1 0,2	1,8 0,8	11,7 1,7	11,4 5,5
Разом	2471.4 100,0	695,7 100,0	612.6 100,0	258,0 100,0	697,3 100,0	207,8 100,0

Основними користувачами лісового фонду є держлісгоспи Державного комітету лісового господарства України, в підпорядкуванні яких знаходиться 1764,4 тис. га, що складає 71,4% від загальної його площі. Друге місце за площею земель лісового фонду займають підприємства Мінагропрому, де їх зосереджено 18%. Решта земель підпорядковані Мінекоресурсів, Міноборони та іншим відомствам. Порівняння розподілу земель по відомчій підпорядкованості в Карпатському регіоні і в цілому по Україні, показує, що в Карпатах в 1,2 рази більше лісів належить підприємствам Держкомлісгоспу. Земель, підпорядкованих Мінекоресурсам (5,3%), в 5,5 разів більше, ніж в цілому по Україні. Це пов'язано з наявністю в Карпатах заповідних лісових територій і лісових земель з особливим режимом господарювання (національних парків, заказників, тощо). При цьому кількість таких земель в областях Карпатського регіону неоднакова. Найбільше лісових площ вищезгаданого статусу є в Закарпатській області (7,4%). В Івано-Франківській області цей показник складає 6,1%, а в Львівській області 0,4%. Лісистість окремих територій регіону коливається в дуже широких межах від 10 до 80%. При цьому в рівнинних чи передгірних лісгоспах лісистість значно менша, ніж в держлісгоспах гірської зони. Середня лісистість областей Карпатського регіону складає 38,8%, що значно вище ніж в цілому по Україні. Однак аналіз показників лісозабезпечення європейських країн показує (див. табл. 2), що лісистість такого лісового (для України) регіону, як зона Карпат, нижча ніж лісистість в середньому по Європі, не кажучи вже про Східну та Північну Європу. Слід відмітити, що науково обґрунтований показник лісистості для Карпатського регіону 45%.

Таблиця 2. Показники лісистості

Найменування регіону	Площа лісів, тис. га	Лісистість, %
Вся Європа	933326	41,3
Північна Європа	52538	46,8
Західна Європа	59479	24,2
Східна Європа	821309	43,2
Україна	9400	15,6
Карпатський регіон	2481	38,8
Закарпатська область	696	50,8
Івано-Франківська область	613	40,9
Чернівецька область	258	29,2
Львівська область	697	28,5
Тернопільська область	208	31,1

У зв'язку із тим, що підприємства Держкомлісгоспу України мають в своєму підпорядкуванні основну частину земель лісового фонду, на яких ведеться інтенсивне лісове господарство, подальші показники лісосировинної бази Карпатського регіону подаються тільки для вище зазначеного відомства. Їхні значення, які в певній мірі характеризують лісовий фонд належний обласним управлінням лісового господарства наведені в таблиці 3.

Загальна площа земель лісового фонду держлісгоспів п'яти областей регіону складає 1764,4 тис. га, з яких 1611,9 тис. га (91,4%) займають землі вкриті лісовою рослинністю. Найбільша їх частка зосереджена у Закарпатському, Івано-Франківському та Львівському обласному управлінні лісового господарства (далі - ОУЛГ) (81%). Варто зауважити, що із загального запасу деревостанів, запас деревини з перевагою хвойних порід складає 220,8 млн. м³, або 48,0%. Найбільші запаси хвойних порід розташовані у Івано-Франківському (36,4%), Львівському (24,8%) та Закарпатському (24,2%) ОУЛГ.

Таблиця 3. Характеристика лісового фонду регіону Карпат

Назва показників	Одиниці вимірювань	Величина показників
		Карпатський регіон	Закарпатське ОУЛГ	Івано-Франківське ОУЛГ	Чернівецьке ОУЛГ	Львівське ОУЛГ	Тернопільське ОУЛГ
Площа земель лісового фонду	тис. га	1764,4	484,4	468,8	176,5	478,2	156,5
Землі, вкриті лісо-юю рослинністю	тис. га	1611,9	449,6	430,8	160,8	428,1	142,6
Загальний запас насаджень	тис. м3	459805	160936	121183	38100	110605	28981
в т.ч. стиглих і перестійних	тис. м3	88217	41341	15095	10400	16633	4748
Із загального запасу дерево станів перевагою хвойних порід	тис. м3	220837	53462	80399	26878	54749	5349
Запас на 1 га	м3	285	358	281	237	258	203
Середній вік насаджень	років	64	81	61	63	57	60
Середня повнота		0,69	0,71	0,68	0,72	0,70	0,66

Запас деревини на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель у середньому по регіону становить 285 м³, найвищий же він у Закарпатському ОУЛГ - 358 м³/га. Середній вік насаджень по регіону 64 роки, а середня повнота - 0,69.

Одним з важливих показників, який характеризує лісосічний фонд є вікова структура лісів. Історично в областях Карпатського регіону склалася нерівномірна вікова структура лісів, в якій переважають молодняки та середньовікові насадження. Відсотковий розподіл площ вкритих лісовою рослинністю земель за групами віку в розрізі областей подано в таблиці 4. Сучасна вікова структура лісів обласних управлінь лісового господарства дозволяє вести лісокористування в обсягах, намічених розрахунковою лісосікою, забезпечуючи при цьому потреби населення та переробних підприємств в деревинній сировині.

Таблиця 4. Вікова структура лісів Карпатського регіону

Клас віку	Площа лісового фонду, %
	Закарпатське ОУЛГ	Івано-Франківське ОУЛГ	Чернівецьке ОУЛГ	Львівське ОУЛГ	Тернопільське ОУЛГ
молодняки	16,7	35,2	27,5	28,6	28,3
середньовікові	48,9	46,4	33,0	48,3	47,8
пристигаючі	12,4	10,4	15,0	15,2	13,3
стиглі і перестійні	22,0	8,0	24,5	7,9	10,2

1.2 Розрахункова лісосіка та її використання

Сучасний етап розвитку лісопромислового виробництва характеризується необхідністю раціонального поєднання наступних аспектів лісокористування:

1) отримання максимально можливої кількості лісової продукції;

2) забезпечення зайнятості населення і отримання ними доходів за рахунок роботи в лісовій галузі;

3) запобігання проявам згубних наслідків лісокористування; посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, рекреаційних та інших корисних властивостей лісів. [9]

В певній мірі вищенаведені аспекти враховує розрахункова лісосіка, величина якої обґрунтовується у відповідності з прийнятими методиками і затверджується на державному рівні. Аналіз використання розрахункової лісосіки до 2004 року проведено по чотирьох ОУЛГ (див. табл. 5) [7].

Таблиця 5. Показники використання лісосічного фонду

Найменування показників	Роки
	1980	1990	1995	1999	2004
Розрахункова лісосіка, всього тис. м3	2309	2513	1972	1850	1645
в т.ч. Закарпатське ОУЛГ	793	929	785	777	533
Івано-Франківське ОУЛГ	515	617	488	363	329
Чернівецьке ОУЛГ	370	414	404	404	365
Львівське ОУЛГ	631	553	295	306	418
Обсяги заготовленої деревини, всього тис. м3	2415	2455	1457	1336	1454
в т.ч. Закарпатське ОУЛГ	852	891	475	444	434
Івано-Франківське ОУЛГ	554	604	335	266	292
Чернівецьке ОУЛГ	378	407	359	368	359
Львівське ОУЛГ	631	553	288	258	369
Використання розрахункової лісосіки, %: Карпатський регіон	104,6	97,7	73,9	72,2	88,4
Закарпатське ОУЛГ	107,4	95,9	60,5	57,1	81,4
Івано-Франківське ОУЛГ	107,6	97,9	68,6	73,3	88,8
Чернівецьке ОУЛГ	102,2	98,3	88,9	91,1	98,4
Львівське ОУЛГ	100,0	100,0	97,6	84,3	88,3

За період з 1980 року, коли розрахункова лісосіка по регіону складала 2309 тис. м³ на 2004 рік вона знизилась до 1645 тис. м³, або на 28,8%. В розрізі обласних управлінь лісового господарства картина неоднозначна. Спостерігається істотне зниження розрахункової лісосіки з 1980 року по 2004 рік у всіх ОУЛГ в 1,5-1,6 рази за виключенням Чернівецької області, де до 2000 року спостерігався її ріст на 9,0%, а на даний час помітне деяке зменшення (на 10%).

Ця ситуація, на наш погляд, пояснюється такими основними причинами: зменшенням площ експлуатаційних лісів, що пов'язано створення заповідників, заказників і парків. Зменшення величини розрахункової лісосіки в свою чергу зумовило зменшення обсягів заготовленої деревини при рубках головного користування. Особливо видиме зниження використання розрахункової лісосіки спостерігається з 1980 по 1995 роки. Так, обсяги лісозаготівель за 15 років в Карпатському регіоні зменшилися в 1,7 рази при зменшенні розрахункової лісосіки в 1,2 рази. Спад обсягів лісозаготівель в об'єднанні «Львівліс» складає 2,2 рази, в Івано-Франківському управлінні лісового господарства - 1,7 рази, в Закарпатському обласному управлінні лісового господарства - 1,8 рази. В Чернівецькому обласному управлінні лісового господарства обсяги рубок головного користування практично стабільні (94,5% від рівня 1980 року). Правда, з 1995 по 1999 рік темпи падіння значно знизилися, ніж в попередньому п'ятиріччі, а в Івано-Франківській і Чернівецькій областях наявне збільшення частки використання розрахункової лісосіки. [11]

Суттєве зниження обсягів використання розрахункової лісосіки з 80-х років, наш погляд, пояснюється тим, що на протязі тривалого часу деревинна сировина в Україні користувалася попитом і була гостро дефіцитним товаром. Три четверті потреби в деревині покривалось за рахунок імпорту. Це в свою чергу зумовило високий рівень використання розрахункової лісосіки, а в ряді випадків обсяги рубок головного користування перевищували обсяги розрахункової лісосіки. В 90-х роках через припинення роботи або різке зменшення обсягів виробництва деревопереробних підприємств (плитних, фанерних, целюлозно-паперових, меблевих) значно зменшились потреби в деревині, особливо низькоякісної (технологічних дров, тарного кряжу). Також на обсяги лісозаготівель і споживання деревини вплинула реорганізація підприємств по веденню лісового господарства в Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях, в результаті чого, в більшості випадків, новостворені держлісгоспи не отримали належної матеріальної бази для ведення лісозаготівель. В Чернівецькій області розподіл лісокомбінатів відбувся більш помірковано, тому там спаду, практично не спостерігалося.

Починаючи з 2000 року ситуація в лісовій галузі дещо змінюється. Відновлюють роботу деякі деревопереробні підприємства, створюється мережа малих переробних підприємств, тобто потреба в деревині починає зростати. Розрахункова лісосіка в цілому по регіону стабілізується в межах 1,7-1,9 млн. м, а в деяких обласних управліннях вона навіть зростає у порівнянні з 2000 роком: в Чернівецькій області на 2.3%, а в Тернопільській - на 39,8%. Динаміка розрахункової лісосіки та її використання за останні 5 років по регіону, включаючи Тернопільську область. [11]

Помітне зростання відсотку використання розрахункової лісосіки. Якщо у 2000 році вона використовувалась на 79,4%, то у 2004 році ця частка зросла до 89,1%). Таким чином, можна говорити про позитивні тенденції наближення до оптимального відсотку використання розрахункової лісосіки в Карпатах.

Одним із показників інтенсивності ведення лісового господарства є використання щорічного приросту деревини. Порівняння величин використання щорічного приросту деревини в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Тернопільській областях із аналогічним показником в країнах Європи, а також в середньому по Україні, свідчить про низький ступінь використання наявної деревної сировини в ряді областей Карпатського регіону. Крім того, необхідно відмітити дуже великі розходження в значеннях показників як лісокористування з 1 га, так і використання щорічного приросту в областях, що розташовані в одному регіоні і близьких лісорослинних умовах. Аналогічна картина спостерігається і в держлісгоспах розміщених в одній області. Тому, на наш погляд, одним із завдань лісового господарства в Карпатах є застосування методів, спрямованих на поступове і планомірне підвищення продуктивності лісів та інтенсифікацію лісокористування, за умови застосування природозберігаючих лісових технологій. Екологічна та економічна доцільність запровадження інтенсивних методів лісокористування підтверджується не тільки досвідом роботи лісопромислового виробництва в ряді країн Європи, що працюють в аналогічних гірських умовах, а й проведеними в Українських Карпатах дослідженнями, якими доказується можливість щорічного вирощування 10-13 м³ деревини з 1 гектару лісу. [10]

2. Аналіз обсягу лісозаготівель і сортиментного складу лісоматеріалів

2.1 Обсяги фактичної рубки в Карпатах

У відповідності з узгодженою із замовником програмою робіт проведено збір даних про обсяги фактичних рубок лісу в держлісгоспах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Львівської і Тернопільської областей (див. табл. 6).

Аналіз отриманих даних показує, що лісокористування в Карпатському регіоні включає в себе такі три основні види рубок:

1) рубки головного користування (далі - РГК);

2) рубки, пов'язані з веденням лісового господарства (далі - РПзВЛГ);

3) інші рубки, що не пов'язані з веденням лісового господарства.

Під час рубок головного користування, які проводяться в стиглих деревостанах, деревина заготовлюється для спеціального використання. При цьому вони здійснюються в обмежених розрахунковою лісосікою обсягах та чітко регламентуються «Правилами рубок головного користування в лісах України», затвердженими в 1995 році.

Рубки, пов'язані з веденням лісового господарства проводяться в різновікових насадженнях, а основними їх завданнями є поліпшення якості і породного складу насаджень, збереження та посилення екологічних властивостей лісу, підвищення стійкості та продуктивності насаджень.

Інші рубки, що не пов'язані з веденням лісового господарства передбачають розчистку лісових площ під будівництво трубопроводів, гідровузлів, шляхів, прокладання кабелю та ін.

Таблиця 6. Фактична рубка лісу в Карпатах по видах користування

Вид користування				Роки
	2000	2001	2002	2003	2004
Головне користування	5826 8,7	1384,0 51,5	5390 9,4	1301,2 50,9	5110 8,6	1144.6 45,5	6551 11,5	1441.1 52,9	6748 11,8	1510,4 48,4
Рубки пов'язані з веденням лісового господарства	61229 90,9	1293,9 48,2	51813 89,9	1238,8 48,4	54000 90,8	1351,3 53,7	49794 87,4	1252,7 45,9	49634 87,2	1589,3 50,9
Інші рубки	293 0,4	7,2 0,3	406 0,7	17,4 0,7	369 0,6	20,2 0,8	648 1,1	32,8 1,2	581 1,0	20,7 0,7
Разом	67348 100,0	2685.1 100,0	57609 100,0	2557.4 100,0	59479 100,0	2516,1 100,0	56993 100,0	2726,6 100,0	56963 100,0	3120,4 100,0

Нижче представлено аналіз рубок головного користування та рубок пов'язаних з веденням лісового господарства, обсяги яких складають понад 99% як по площі, так і по запасу. З таблиці 6 видно, що в останні роки від 45% до 53% запасів деревини в лісофонді Карпат заготовлялось рубками головного користування, якими охоплено 9-12% від усіх площ, на яких проводилися лісосічні роботи. Найбільше деревини від рубок головного користування заготовлюється в Закарпатському ОУЛГ (у середньому 395 тис. м в рік), а найменше - у Тернопільському ОУЛГ (81 тис. м³ в рік). У цілому, по Карпатах, в порівнянні з 2000 роком у 2004 році площа рубок головного користування зросла на 15,8%.

Рубки пов'язані з веденням лісового господарства в регіоні проводяться на досить значних площах - 49,8-61,2 тис. га в рік, що становить 87-91%) від площ, на яких проводилися лісосічні роботи. Обсяги деревини при таких рубках складають 46-54%) від загальних обсягів заготовленої деревини. [7]

Аналіз приведених даних показує, що на протязі двох останніх років площа РГК дещо зросла в порівнянні з попередніми роками. Натомість, з 2000 по 2004 рік спостерігається зменшення площ РПзВЛГ з 61,2 до 49,6 тис. га, або на 19%. В той же час обсяги заготовленої деревини при проведенні вищезгаданих видів рубок на розглядуваному етапі зросли: РГК на 9,1%, а РПзВЛГ - на 22,7%. [4]

У цілому ж, рубки лісу в Карпатах проводяться у розрахункових межах і направлені на задоволення потреб населення та існуючих лісопереробних підприємств. Значна їх частина (РПзВЛГ) спрямовані на покращення якісного та санітарного стану лісів, формування корінних деревостанів і, безперечно, отримання певного виду лісопродукції.

На основі даних фактичної рубки лісу встановлено також характер розподілу площі та запасів ліквідної деревини в Карпатах по групах лісів. Загальні показники по регіону зведені в табл. 7.

У лісах І групи проводяться як рубки головного користування, так і рубки пов'язані з веденням лісового господарства. В цілому, частка всіх рубок за площею в останні п'ять років тут коливається у межах 35,1-38,2%) від загальної вирубаної площі. У цій групі лісів РГК, як правило, проводяться на обмежених площах і складають лише 3,3-5,2% від загальної площі лісосік. Перевага в І групі лісів віддається рубкам пов'язаним з веденням лісового господарства. В останні чотири роки показники вирубаних площ в першій групі лісів відносно стабільні.

В лісах II групи (експлуатаційні ліси) рубки проводяться в середньому на площі в 1,7 рази більшій, ніж в першій. У порівнянні з 2000 роком площа лісів відведена в рубку в лісах другої групи зменшилася в 1,2 рази. У цій групі лісів, як і в першій, основна маса лісових площ освоюється РПзВЛГ (в 5-8 разів більше від РГК).

При тому, що частка вирубуваних площ у І групі лісів порівняно незначна, на них заготовлюється 25,2-37,0% деревини. В той час, як рубками головного користування тут освоюється у 4-5 разів менше обсягів деревини ніж РПзВЛГ, то у другій групі лісів спостерігається зворотна картина - обсяги РГК орієнтовно в 2 рази перевищують обсяги РПзВЛГ.

Таблиця 7. Площа та запаси лісосічного фонду Карпат по групах лісів

Група лісів та вид користування	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004
Площа, га
І група	23560	21848	20754	20661	21189
В т.ч. РГК	784	747	821	1019	1094
РПзВЛГ	22776	21101	19933	19642	20095
II група	43495	35355	38356	35684	35193
В т.ч. РГК	5042	4643	4289	5532	5654
РПзВЛГ	38453	30712	34067	30152	29539
ВСЬОГО	67055	57203	59110	56345	56382
В т.ч. РГК	5826	5390	5110	6551	6748
РПзВЛГ	61229	51813	54000	49794	49634
Запас, тис м13
І група	674,2	745,0	890,8	942,2	1147,9
В т.ч. РГК	121,3	137,1	146,1	187,3	191,8
РПзВЛГ	552,9	607,9	744,4	754,9	956,1
II група	1999,7	1795,0	1605,4	1751,8	1951,8
В т.ч. РГК	1258,7	1164,1	998,5	1253,8	1318,6
РПзВЛГ	741,0	630,9	606,9	497,8	633,2
ВСЬОГО	2677,9	2540,0	2496,2	2694,0	3099,7
В т.ч. РГК	1384,0	1301,2	1144,6	1441,1	1510,4
РПзВЛГ	1293,9	1238,8	1351,3	1252,7	1589,3

Варто зауважити, що починаючи з 2000 року спостерігається постійне зростання обсягів заготовленої деревини в лісах першої групи (в 1,7 рази на 2004 рік). [7]

2.2 Сортиментний склад отримуваних лісоматеріалів

Комплексне і раціональне використання лісосировинних ресурсів отримуваних в результаті головних рубок та проведення рубок пов'язаних з веденням лісового господарства є одним з ключових завдань лісопромислового виробництва. На етапі лісозаготівель це є дотримання оптимальної структури сортиментів з врахуванням таксаційних характеристик лісосічного фонду, потреб промисловості та кон'юнктури ринку.

На рис. 1 і 2 подано сортиментний склад отримуваних лісоматеріалів окремо при рубках головного користування і рубках пов'язаних з веденням лісового господарства. Аналіз поданих даних показує, що в більшості випадків при розкряжуванні круглих лісоматеріалів в обласних управліннях лісового господарства отримується і відправляється споживачам шість видів сортиментів: пиловник, будівельний ліс, баланси, фанерна сировина, технологічна сировина та дрова паливні. Основними видами сортиментів є пиловник і дрова, які в середньому по регіону складають відповідно 34% і 37% від загального обсягу лісоматеріалів.

Фанерна сировина - один із найцінніших видів круглих лісоматеріалів становить тільки 0,8%. Будівельний ліс і техсировина відповідно складають 11,2% і 12,4%.

Рис. 1. Сортиментний склад отримуваних лісоматеріалів при рубках головного користування

В розрізі областей сортиментна структура круглих лісоматеріалів має певні відмінності. В порівнянні із середніми показниками Закарпатська область характеризується значним обсягом отримуваних дров (47,9%), майже в два рази меншим обсягом техсировини (6,2%) і дуже малою кількістю балансів (0,3%). Найменшу кількість дров (в процентному відношенні) отримують в Івано-Франківській області, де вони складають 29,0% від загального обсягу. Чернівецька і Івано-Франківська область виробляють техсировини в межах 15-18% від загальної кількості круглих лісоматеріалів. Для Львівської області характерний значний відсоток балансів (12,3%) і відносно невелика кількість будівельного лісу - всього 5,4%.



Рис. 2. Сортиментний склад отримуваних лісоматеріалів при рубках пов'язаних з веденням лісового господарства

Аналіз сортиментної структури круглих лісоматеріалів показує значну кількість дров'яної деревини та практичну відсутність цінних сортиментів. Вищенаведені факти пояснюються тим, що в Закарпатській області не працює ні один завод деревинно-стружкових плит, а також відносно не високим ступенем газифікації населених пунктів. Значне споживання балансів у Львівській області і техсировини в Івано-Франківській і Чернівецькій областях пов'язане з ефективною роботою таких крупних споживачів деревини як Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат та завод деревинно-стружкових плит (ДСП) в Надвірнянському лісокомбінаті, заводи ДСП «Кроно-Львів» (м. Кам'янка - Бузька) і «Кроно-Осмолода» (смт. Брошнів) а також завод деревинно-волокнистих плит (смт Вигода). Через простої фанерних підприємств фансировина не має попиту в Україні. [13]

2.3 Застосовувані способи рубки в Карпатах

Освоєння гірських лісів Карпат в основному здійснюється РГК і РПзВЛГ, які регламентуються відповідними правилами. Одним з ключових видів лісокористування, що забезпечує народне господарство деревиною, є рубки головного користування. В 2000-2004 роках площа цих рубок на території держлісгоспів гірської та передгірної частини Карпат коливалась в межах 5,1-6,7 тис. га. На тривалому етапі вони еволюційно розвивались і вдосконалювались в зв'язку з технічним переоснащенням галузі та посиленням їх лісівничо-екологічної ролі і на даний час функціонують як системи суцільних, поступових і вибіркових рубок. [1]

При суцільних рубках деревостан вирубується повністю в один прийом, за винятком насінників, життєздатного підросту і молодняку та цінних й рідкісних видів дерев і чагарників. Ці рубки переважно проводяться в дубових і ялинових, а також у вузьколісосічному варіанті в букових та ялицевих лісах.

Таблиця 8. Площі та обсяги рубок головного користування в Карпатах

Рік	Всього, га/тис. м3	в т.ч. по способах рубок
		суцільні	поступові і вибіркові
		га/тис. м3	%	га/тис. м3	%
2000	5826 1384,0	4340 893,8	74,5 64,6	1486 490,2	25,5 35,4
2001	5390 1301,2	3363 808,2	62,4 62,1	2027 493,0	37,6 37,9
2002	5110 1144,6	2932 751,3	57,4 65,6	2178 393,3	42,6
2003	6551 1441,2	3278 844,1	50,0 58,6	3273 597,1	50,0 41,4
2004	6748 1510,5	3352 879,6	49,7 58,2	3396 630,9	50,3 41,8

Проведеними дослідженнями встановлено, що за площею вирубуваних деревостанів переважають суцільно лісосічні рубки (50-74%), решта освоюється поступовими і вибірковими способами. Для порівняння, 15 років тому частка суцільнолісосічних рубок не перевищувала 54%. В останні роки намітилася чітка тенденція до зменшення площ, де проводяться суцільні рубки. Так, наприклад, в 2004 році дані рубки проведені на площі 3,35 тис. га, що на 23% менше, ніж у 2000 році. Натомість, за цей період зростає частка несуцільних способів (поступові і вибіркові). Переважають суцільні рубки і за обсягами зрубаної деревини. Ними освоюється від 58 до 65% від загального запасу, відведеного в головне користування. Щорічний об'єм зрубаної суцільним способом деревини в Карпатах знаходиться в межах 750-890 тис. м. Динаміка розподілу площ та обсягів рубок головного користування по способах представлена на рис. 3 і 4.

Рисунок 3. Динаміка розподілу площ рубок головного користування по способах їх проведення

Рисунок 4. Динаміка розподілу обсягів рубок головного користування по способах їх проведення

Поступові та вибіркові рубки відносяться до несуцільних способів і головною їх метою є сприяння природному відновленню високопродуктивного насадження. Особливістю цих рубок є безперервна зайнятість площ насадженням. Серед несуцільних способів в Карпатах, в основному, застосовуються поступові рубки. Як показує практика ведення лісового господарства та наукові дослідження для букових і буково-ялицевих лісів регіону найбільш ефективними є двохприйомні рівномірно-поступові рубки. Проведені в попередні роки дослідження по вивченню відновних процесів на лісосіках показали високу лісівничо-екологічну ефективність двохприйомних рівномірно-поступових рубок. Встановлено, що вони сприяють повноцінному природному відновленню корінних деревостанів, в результаті чого до кінцевої фази рубки нагромаджується достатня кількість підросту головних лісоутворюючих порід.

Вибіркові рубки в регіоні, як і раніше, проводяться в незначних обсягах, причиною чого є ряд об'єктивних та суб'єктивних факторів. Зниженню відсотка суцільних рубок, які спричиняють найбільші збитки лісовому середовищу, сприяв Закон України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону», внаслідок якого заборонено проведення суцільних рубок на стрімких схилах в ялицево-букових деревостанах. Через це дедалі частіше почали застосовуватись несуцільні способи заготівлі деревини, в тому числі і на базі різних типів канатних установок. На 2004 рік, як видно з рис. 3, ними охоплено 50% лісових площ відведених у головне користування. При цьому обсяг заготовленої деревини зріс з 490 тис. м³ у 2000 році до 630 тис. м³ у 2004 році (на 29%). Узагальнені чисельні показники вирубуваних площ та обсягів деревини по регіону наведені в таблиці 8. У порівнянні з 2000 роком помітна тенденція до зменшення площ РПзВЛГ, хоча середня річна площа освоювана цими рубками досить висока (53,3 тис. га) із середнім обсягом зрубаної деревини 1,3 млн. м³. Серед РПзВЛГ за площею домінують санітарні рубки (49%) та рубки догляду (43%). Значно менший відсоток площ належить реконструктивним, лісовідновним та іншим способам рубок. У загальному спектрі РПзВЛГ переважають рубки догляду, які особливо в ранньому віці, закладають основи формування високопродуктивних корінних деревостанів та направлені на уникнення небажаної зміни порід.

Рисунок 5. Динаміка площ рубок пов'язаних з веденням лісового господарства

Рисунок 6. Динаміка обсягів рубок пов'язаних з веденням лісового господарства

Вони дозволяють вже на початковому етапі формувати насадження бажаного складу та густоти, забезпечують склад та форму деревостану. Тому на лісових підприємствах цим видам рубок приділяється велика увага.

В цілому, освітлення та прочищення на протязі п'яти останніх років проводяться на відносно стабільній площі (в середньому 13,9 тис. га щорічно), хоча обсяги заготовленої деревини при цьому знизилися майже в два рази. Ці рубки проводяться у всіх облуправліннях лісового господарства на площі 2 тис. га в рік, а в Львівській області вони сягають біля 4 тис. га щорічно.

Не менш важлива роль належить більш пізнішим видам рубок догляду - проріджуванням і прохідним. На цьому етапі створюються умови для формування стовбура і крони кращих дерев, а також збільшення приросту кращих дерев і підвищення товарності насаджень. При цьому значна увага приділяється підвищенню стійкості деревостану. В Карпатах проріджуванням та прохідними рубками у середньому освоюється 9,1 тис. га насаджень (17,1%), а обсяг заготовлюваної деревини від них складає 173 тис. м³ в рік. З 2000 року проходить постійне збільшення площ цих рубок, яке до 2004 року зросло у 1,4 рази. Об'єми заготовленої деревини збільшились за цей період у 1,5 рази.

Майже половина (48,6%) площ та 60,8% від заготовленої деревини при РПзВЛГ припадає на санітарні рубки. Цей вид рубок є вимушеною формою ведення лісового господарства і спрямовується на оздоровлення лісів та запобігання захворювання і пошкодження насаджень. В своїх обсягах вони не плануються, а проводяться по мірі необхідності у залежності від стану насадження. Із загальної середньорічної площі, на якій проводяться санітарні рубки в Карпатах, 92% належить вибірковим санрубкам, при цьому вирубується до 40% деревини від загального обсягу освоюваного санітарними рубками. Варто зауважити, що в останні два роки спостерігається спад частки площ та об'ємів вибіркових санрубок.

Зараз в держлісгоспах більша увага приділяється реконструктивним та лісовідновним рубкам, про що свідчить постійне зростання їх площі та обсягів заготовленої деревини. В порівнянні з 2000 роком у 2004 році площі перших зросли у 2,4 рази, а лісовідновних рубок - у 5,7 рази. Об'єми заготовленої при цьому деревини збільшились відповідно у 4.1 і 4,5 рази. У середньому сумарна річна площа, освоювана реконструктивними і лісовідновними рубками складає 2,3 тис. га, а об'єми зрубаної деревини - 271,9 тис. м³. Найбільші щорічні обсяги цих видів рубок проводяться у Тернопільському і Львівському облуправліннях лісового господарства. [4]

3. Способи підвищення ефективності заготівлі деревини в Карпатському регіоні

3.1 Ефективність виконання та фінансування заходів у лісовому фонді

Комплекс заходів, які необхідно виконувати у лісовому фонді для забезпечення його збереження і відтворення та джерела їх фінансування визначені в Державній програмі «Ліси України». До переліку лісогосподарських робіт, які необхідно здійснювати у лісовому фонді, відносяться: лісовпорядкування; вирощування саджанців, посадка лісових культур, догляд за ними, освітлення та прорідження лісових насаджень, рубки стиглого лісу та ліквідація захаращеності; захист лісу від пожеж; боротьба зі шкідниками та хворобами, охорона лісу тощо. Джерелами фінансування визначені кошти державного бюджету та доходи від господарської діяльності. [12]

У 2002 році спостерігалося поліпшення стану виконання заходів з охорони і відновлення лісових ресурсів. В лісовому фонді було виконано робіт на 12,4 відс. більше ніж у попередньому році. Незважаючи на недостатнє фінансування, виконання робіт з лісовідновлення забезпечувалося у повному обсязі. Площа суцільних зрубів станом на 01.01.2002 становила 7,6 тис. га, а відтворення проведено на площі 8,2 тис. гектар. Однак невиконаними залишилися 32,2 відс. передбачених заходів. Зокрема, у Закарпатській області рубки догляду за лісом проведені на площі лише 3,1 тис. га із передбачених 11,8 тис. га; догляд за лісокультурами проведено на площі 4,1 тис. га при визначених 11,1, при тому, що від своєчасності проведення цих заходів залежить якість стиглого лісу.

У 2002 році в лісовому фонді Закарпатської області залишилися невиконаними майже половина лісогосподарських заходів, у Львівській - 9,2 відс.; у Чернівецькій та Івано-Франківській областях, відповідно, 12,8 та 10,4 відсотка. [4]

Рис. 7. Динаміка виконання та невиконання лісогосподарських заходів

Особливо незадовільним є стан виконання заходів щодо створення захисних лісових насаджень на невгіддях та в басейнах річок, що спричинено недостатністю коштів. Для виконання робіт, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №189 «Про першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на невгіддях та в басейнах річок» і Державною програмою «Ліси України», на 2003 рік передбачено виділити з держбюджету кошти у розмірі лише 15 відс. від запланованих обсягів.

У Мінагрополітики взагалі відсутня система планування лісогосподарських заходів і не здійснюється моніторинг повноти їх виконання за обсягами, що визначені матеріалами лісовпорядкування. [4]

Основну питому вагу серед джерел фінансування лісового господарства займають доходи, отримані державними лісогосподарськими підприємствами від проведення всіх видів рубок лісу та додаткові доходи від переробки деревини, які за період з 1998 по 2002 рік зросли втричі.

Так, у 2002 році в загальному обсязі видатків на ведення лісового господарства питома вага коштів державного бюджету склала лише 25%. За рахунок коштів, отриманих від господарської діяльності, у лісовому фонді виконано 75% лісогосподарських заходів.

Спостерігається тенденція до зростання загальних обсягів видатків з різних джерел, спрямованих на проведення лісогосподарських заходів. Якщо у 1998 році ці видатки становили 27,1 млн. грн., то у 2002 році - 69,9 млн. грн., тобто, зросли більше, ніж удвічі. У загальному обсязі видатків державних лісогосподарських підприємств на ведення лісового господарства питома вага коштів державного бюджету має тенденцію до зниження (з 52,3 у 1998 до 25 відсотків у 2002 році).

Рис. 8. Динаміка видатків та ведення лісового господарства за рахунок джерел фінансування

У 2002 році на ведення лісового господарства направлено 52,5 млн. грн. доходів від господарської діяльності, що у чотири рази більше проти 1998 року (12,9 млн. гривень). При цьому у 2002 році з державного бюджету на ці заходи виділено 17,4 млн. грн., що лише на 3,2 млн. грн. більше, ніж було у 1998 році.

Кошти держбюджету спрямовувалися, в основному, на оплату праці працівників державної лісової охорони. За рахунок коштів державного бюджету в 2002 році у Закарпатській області утримувалося лише 66 відс. працівників лісової охорони, у Львівській - 70; Івано-Франківській - 73,2; Чернівецькій - 81,7 відсотка. В ОП «Івано-Франківськоблагроліс» та об'єднанні «Чернівціагроліс» кошти державного бюджету забезпечують фінансування видатків на заробітну плату лісової охорони, відповідно, лише на 45 та 36,3 відсотка. [13]

Проведеним дослідженням встановлено, що за умов комплексного ведення лісового господарства (від посадки до рубки стиглого лісу) ряд державних лісогосподарських підприємств системи Держкомлісгоспу можуть перейти на засади фінансової самоокупності.

Так, у 2002 році валові доходи державних лісогосподарських підприємств становили 183,2 млн. грн.; внесено платежів до бюджету та державних фондів на загальну суму 56,8 млн. грн., спрямовано на виконання заходів з охорони і відновлення лісових ресурсів 52,5 млн. гривень. Обсяг фінансування з держбюджету на ведення лісового господарства склав лише 17,4 млн. гривень. Обсяг внесених держлісгоспами платежів до бюджету втричі перевищує обсяг видатків державного бюджету на ведення лісового господарства.

Рис. 9. Розподілення коштів від ведення лісового господарства в порівнянні з бюджетним фінансуванням

З рис. 9 видно, що у 2002 році, у порівнянні з 1998, обсяг платежів, внесених держлісгоспами до бюджету, зріс на 26,9 млн. грн., обсяг доходів від господарської діяльності, спрямованих на ведення лісового господарства, зріс на 39,6 млн. гривень. Водночас фінансування з держбюджету на охорону і відновлення лісових ресурсів збільшилося лише на 3,2 млн. грн., а до 2001 року мало тенденцію до зменшення. Зазначене свідчить про те, що роботи у лісовому фонді виконуються переважно за рахунок доходів, отриманих лісогосподарськими підприємствами від рубок лісу, а не бюджетного фінансування.

Рівень виконання у лісовому фонді лісогосподарських заходів, визначених матеріалами лісовпорядкування та передбачених Державною програмою «Ліси України», забезпечується менше, ніж на 70%.

Причини: відсутність чіткої цілісної системи фінансування за рахунок усіх джерел доходів. Наслідки: можлива втрата продуктивності лісових ресурсів.

Основну питому вагу у видатках на ведення лісового господарства становлять доходи від рубки стиглого лісу - 75%, а бюджетне фінансування лише 25%. [15]

3.2 Ефективність застосування плати за спеціальне використання лісових ресурсів

Відповідно до статей 89 та 90 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів є платним. Розмір плати встановлюється, виходячи з лімітів використання, такс на лісопродукцію та послуги з урахуванням якості і доступності. Розмір плати є однаковим як для постійних лісокористувачів, які зобов'язані забезпечувати відтворення, охорону, захист, підвищення продуктивності лісових насаджень, так і для тимчасових, які рубають стиглий ліс для отримання власних прибутків.

За 2002 рік усіма лісокористувачами Карпатського регіону внесено до державного бюджету платежів за спеціальне використання лісових ресурсів на суму 16,8 млн. гривень. Видатки з державного бюджету на ведення лісового господарства склали 19,7 млн. гривень.

У Карпатському регіоні розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів становить від 6 до 10 грн. за 1 куб. метр, а обсяг витрат на створення 1 куб. метра деревостанів у діючих цінах коливається від 15 до 33 гривень. Тобто, плата за використання лісових ресурсів лісокористувачами більше ніж наполовину не покриває витрати на їх створення. Розрахунково, обсяг видатків на створення деревостанів, не покритий внесеною до бюджету платою, у 2002 році перевищив 8,5 млн. гривень.

Проведений аналіз свідчить, що розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів взагалі не порівнюється з ринковими цінами на круглий ліс, які перевищують її у 10 (на внутрішньому ринку) і у 100 (при експорті) разів. У разі заготівлі та продажу державою за ринковими цінами деревини в обсягах, що її заготовляють комерційні структури, бюджет отримав би додатково понад 50 млн. грн. (у разі експорту - понад 100 млн. грн.), що є дуже вагомим резервом для фінансування лісового господарства.

Вищевикладене дає підстави зробити наступний висновок: діючий механізм справляння плати за спеціальне використання лісових ресурсів лісокористувачами є економічно неефективним і необґрунтованим, оскільки розмір такого збору не покриває витрат держави на створення лісових насаджень і є нижчим від реальної вартості стиглого лісу. Доцільним є запровадження механізму продажу державою заготовленої деревини на умовах оплати фактичної її вартості.

Ці висновки підтримуються спеціалістами, які висловили свої думки при анкетуванні.

Недосконалість діючого в Україні механізму справляння плати за спеціальне використання лісових ресурсів виявляється також через вивчення зарубіжного досвіду, зокрема Польщі, де застосовуються більш мобільні економічно ефективні механізми.

Так, відповідно до Закону Польщі «Про ліси» державне лісове господарство діє як державна структура на засадах фінансової самостійності, покриває видатки на свою діяльність власними доходами. Об'єктом оподаткування є усі ліси, за винятком ділянок, не пов'язаних з лісовим господарством. Обов'язок щодо сплати лісового податку за користування лісовими землями, які знаходяться у віданні «Державних лісів», покладено на надлісництва, які фактично володіють лісами. Базою оподаткування є кількість гектарів, перерахованих на підставі площі головних порід дерев в деревостани з урахуванням їхнього бонітету (продуктивності). Лісовий податок з одного перерахованого гектару за податковий рік визначається, виходячи з вартості 0,2 м³ деревини, обрахованої на основі середньої ціни продажу деревини.

Досвід Польщі показує, що комплексне ведення лісового господарства на засадах фінансової самоокупності та платності за користування землями лісового фонду, за якого всі витрати покриваються за рахунок власних доходів, може не бути збитковим. [3]

3.3 Ефективність заходів охорони лісових насаджень

Відповідно до ст. 85 Лісового кодексу ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження, від знищення та пошкодження, а також раціональне використання. Однак державною лісовою охороною не забезпечується належний контроль, про що свідчать значні обсяги самовільних рубок. В цілому по Карпатському регіону обсяг самовільних рубок у 2002 році склав 35,8 тис. куб. м, з них у лісах Держкомлісгоспу - 16,9 та Мінагрополітики - 18,9 тис. куб. м, чим завдано державі збитків на загальну суму 15,9 млн. грн., у тому числі в лісах Держкомлісгоспу - 8,3 млн. грн. та Мінагрополітики - 7,6 млн. гривень. Проте відшкодовано державі, відповідно, 5 та 2 відсотки. Якщо питома вага лісів Карпатського регіону становить 22 відс. від загальної площі лісів по Україні, то питома вага самовільних рубок у цьому регіоні складає - 58 відс., а в лісах Мінагрополітики - 63 відс. від загального обсягу самовільних рубок по Україні.

Незаконні рубки залишаються глобальною проблемою на території Карпатського регіону, особливо у лісовому фонді Мінагрополітики, що пояснюється розкиданістю лісового фонду, переважним розташуванням лісових масивів навколо населених пунктів. У 2002 році найбільше самовільних рубок виявлено у Закарпатській та Львівській областях, відповідно: 9,7 та 7,2 тис. куб. м деревини. Сума завданої шкоди становить, відповідно, 4,6 та 2,1 млн. гривень. За даними управління екології самовільні рубки деревини виявляються екологічною інспекцією, і, в більшості випадків, лісопорушники не встановлюються. [15]

Характерно, що кількість самовільних рубок дерев, по яких порушники не встановлюються, зростає з року в рік. Склалася ситуація, коли відбувається масове розкрадання деревини, але немає можливості притягнути до матеріальної, адміністративної і кримінальної відповідальності конкретних лісопорушників, оскільки більша частина незаконно зрубаної деревини переробляється на місці. Приватний сектор має значну кількість неконтрольованих пилорам, дозволи на відкриття яких місцеві райдержадміністрації видають без урахування обсягів можливої заготівлі деревини. Лише в Сколівському районі Львівської області офіційно зареєстровано більше 80 пилорам. (Виходячи з розрахункових можливостей переробки однією пилорамою 110 куб. м деревини в місяць та діючих такс, щорічні збитки держави становлять понад 300 тис. грн. від роботи лише однієї пилорами. Тільки в одному селі Лопухово Закарпатської області діє понад 500 пилорам, тож збитки держави можуть сягати 15 млн. гривень). Лісові масиви Мінагрополітики, які знаходяться біля населених пунктів, найбільш розладнані самовільними рубками. [8]

Значні обсяги незаконних самовільних рубок свідчать про відсутність комплексного підходу до вирішення проблеми охорони лісів, тому існує необхідність координації облдержадміністраціями роботи державної лісової охорони, силових структур, екологічної, податкової та митної служби, а також перекриття шляхів переробки і реалізації краденої деревини.

Висновки

Діюча система управління лісовими ресурсами Карпатського регіону недосконала і потребує реформування (відсутня цілісна лісова політика, сформована на засадах збалансованості лісівничих, економічних, екологічних і соціальних аспектів, з визначенням завдань і цілей, не виконується третина обсягу лісогосподарських заходів вартістю понад 30 млн. гривень). Такий стан призводить до втрати продуктивності лісів та спричиняє загострення проблеми, оскільки перекладає їх вирішення на майбутні покоління. Нормативно-правове забезпечення з питань лісових відносин є недосконалим. Зобов'язання приватного власника відносно відтворення лісів, догляду за ними, охорони та захисту, нормативно не визначені. Механізм державного контролю за дотриманням лісового та природоохоронного законодавства лісокористувачами усіх форм власності, відсутній. Обласні державні адміністрації, приймаючи підзаконні акти та розпорядження, фактично створили незбалансовану ситуацію у лісовому господарстві Карпатського регіону, оскільки держава, в особі держлісгоспів - несе витрати, пов'язані з посадкою і доглядом дерев, а комерційні структури отримують зиск від рубки стиглого лісу. Відокремлення функції заготівлі деревини від єдиного комплексу ведення лісового господарства для держави є неефективним, тому що втрачається зворотній зв'язок між внеском держави у вирощування лісу і прибутками від рубки стиглого лісу, що має негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки. Фактори, що негативно впливають на ефективність управління лісовими ресурсами Карпатського регіону, носять нормативно-правовий, організаційно-управлінський та соціально-економічний характер. Причини економічного та соціально характеру:

· незабезпечення фінансування з державного бюджету усіх заходів, передбачених Державною програмою «Ліси України» та визначених матеріалами лісовпорядкування;

· невідповідність рівня плати за спеціальне використання лісових ресурсів реальним цінам на круглий ліс та обсягу фактичних затрат на вирощування лісу;

· втрата можливості для державних лісогосподарських підприємств отримати додаткові доходи через виділення лісосічного фонду для рубок стиглого лісу тимчасовим користувачам;

· відсутність пільгового кредитування та страхового фонду лісів;

· податкова система не передбачає пільг для підприємств, які займаються лісорозведенням і, таким чином, зв'язують обігові кошти на десятки років;

· відсутність програми створення додаткових робочих місць та соціальних гарантій для працівників, зайнятих у лісовій галузі.

З метою підвищення ефективності використання лісосировинної бази та розвитку лісозаготівельного комплексу Карпатського регіону вважаємо за доцільне впровадження зворотної моделі ведення лісового господарства. А саме: у разі здійснення заготівлі деревини державними лісогосподарськими підприємствами спостерігається зворотній зв'язок між вкладеннями держави у створення лісових ресурсів і доходами від рубки стиглого лісу. Виручка від реалізації зрубаного лісу державними підприємствами спрямовується на посадку, догляд та охорону лісових насаджень.

Пропозиції:

1) комплексне ведення лісового господарства (посадку лісу, догляд, захист, охорона, рубка стиглого лісу);

2) продаж заготівельної деревини на державному аукціоні;

3) створення державного цільового фонду ведення лісового господарства (виручку від продажу заготівельної деревини, зараховану до фонду, цілеспрямовано використовувати на ведення лісового господарства);

4) встановлення зовнішнього екологічного контролю та повної відповідальності держлісгоспів за ведення лісового господарства.

Список джерел

1. А.М. Дейнека. Еволюція концепції сталого розвитку лісового господарства та її економічно-правове забезпечення на міжнародному і регіональному рівні // Регіональна економіка - №1, 2008.

2. А.М. Польовський. Сценарій лісової політики України // Регіональна економіка - №2, 2007.

3. А.М. Польовський. Лісова політика як наука: досвід зарубіжних країн та уроки для України // Регіональна економіка - №4,2006.

4. Звіт про результати аудиту ефективності управління лісовими ресурсами Карпатського регіону // Рахункова палата України, випуск №1 - Київ, 2004.

5. І. Благун. Моделювання режимів діяльності лісопромислового комплексу // Економічний часопис ХХІ - №11-12,1999.