Розвиток аграрно-промислового комплексу України

Всі ці проблеми частково можна вирішити знову ж таки об'єднавшись у структури, покликані обслуговувати своїх членів. Мова ведеться про обслуговуючі кооперативи, які створюються приватними сільськогосподарськими виробниками для надання послуг з заготівлі та збуту сільгосппродукції, постачання всім необхідним для ведення виробництва.

Варто скористатися перевіреною часом і світовою практикою кредитною кооперацією. Звичайно, кредитні спілки -- не панацея від усіх бід селянина, але в нинішній ситуації отримати невелику позику без забезпечення, з вигідними умовами повернення можна тільки у сільській кредитівці. А це вкрай необхідно для селян, які самостійно господарюють на власній землі. Тим паче, що зараз на державному рівні підтримується діяльність кредитних спілок, які надають позики для села. В січні 2003 року Міністерством аграрної політики розроблено порядок використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів. Вперше поряд з банківськими структурами цей механізм поширено на кредитні спілки.

Вихід держави з процесу постачання ресурсів і списання боргів сільському господарству поклали кінець непрозорим схемам фінансування. Підтверджена прибутковість аграрного бізнесу на українській землі. Сформовані основні засади розвитку підприємництва, що забезпечує функціонування нових прибуткових організаційних форм. Держава стимулювала перелив до сільського господарства коштів банківської системи для короткострокового кредитування. Задекларовано, що утримання соціальної системи не є обов'язком підприємницьких структур. Розпочато вирішення соціальних проблем на селі -- селяни отримують землю та майно як гарант їх добробуту.

Продовжуючи роботу у вибраному і підтвердженому життям напрямі держава має дотримуватися наступних рамкових умов:

не втручатися безпідставно у систему аграрного виробництва;

сприяти розвитку підприємницьких структур та конкуренції між ними;

повністю перебрати на себе вирішення соціальних проблем сільської місцевості;

визначити головним завданням збереження земельних та людських ресурсів у процесі реформ та конкуренції, яка буде посилюватися;

стати повноправним учасником міжнародної системи регулювання торгівлі і знайти місце вітчизняній аграрній продукції на світовому ринку;

o здійснювати технологічну політику, яка змінить використання природних ресурсів у бік їх відновлення та споживчі звички громадян до покращання їх здоров'я.

Все це забезпечить ефективне продовження аграрної реформи в Україні та прискорить формування прибуткового сільського господарства.

Але усіх їх можна розв'язати. Спочатку, звісно, треба прийняти добру законодавчу базу. Та, як бачимо, цей процес у Верховній Раді трохи пригальмований. Ухвалено Земельний кодекс, але нові закони, підзаконні акти, які мають забезпечити його роботу, ніхто не приймає…

3.4 Сучасне становище АПК

АПК -- це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції. До складу АПК входять такі основі сфери: 1) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування; 2) власне сільське господарство; 3) збирання, заготівля, переробка, зберігання, транспортування сільськогосподарської продукції.

Виникнення АПК зумовлене розвитком продуктивних сил народного господарства, поглибленням суспільного поділу праці, розгортанням науково-технічної революції. Впровадження досягнень НТР у сільське господарство приводить до скорочення зайнятих у цій галузі, звужує сферу сільськогосподарського виробництва.

До першої сфери АПК входять галузі й підприємства, які виготовляють для сільського господарства техніку, електроустаткування, будівельні матеріали, добрива та отрутохімікати, комбікорми, медикаменти та ін.

Важливе місце у складі АПК посідають галузі виробничої та соціальної інфраструктури: шляхово-транспортне господарство, елеваторно-складські підприємства, зв'язок, матеріально-технічне обслуговування, житлові та культурно-побутові об'єкти. Невід'ємною частиною АПК є також кредитні установи та науково-консультативні фірми.

Специфічними особливостями та характерними рисами сучасного стану аграрно-промислового комплексу України є такі: взаємопов'язаний АПК як ціле тільки формується; переважну частку вартості в АПК створює сільське господарство, оскільки воно ще виступає значною мірою нерозчленованим на складові, без відокремлення вироблення сільхозпродукції в чітку окрему галузь комплексу; аграрну сферу, як і все народне господарство, охопила глибока економічна криза, в результаті чого потенціал сільського господарства і АПК в цілому використовується на третину; значна частина городніх культур вирощується на ділянках, виділених міським жителям, які вимушені займатися малопродуктивною працею, щоб вижити в умовах масового безробіття (вимушені безоплатні відпустки, невиплата заробітної плати, простої підприємств державної власності тощо).

У сучасній ситуації, що визначає економічний стан України, другорядних проблем не існує. Однак, без перебільшення можна сказати, що найважливішою серед них як за значенням, так і за складністю виконання є ситуацією, що склалася в продовольчому секторі економіки та навколо нього. Вирішити це завдання можна лише в комплексі, спираючись на кардинальне реформування АПК, передусім земельну реформу.

Тісний зв'язок сільського господарства із специфічним основним засобом виробництва -- землею ускладнює реформи. Вони мають проводитися певними етапами, щоб не зруйнувати виробництво, насамперед харчування людей.

Заключення

В останні роки у виробництві усіх видів сільськогосподарської продукції росте питома вага особистих підсобних господарств через різке падіння виробництва в сільськогосподарських підприємствах. Резерви збільшення виробництва сільськогосподарської продукції й у цьому секторі обмежені. Незмінність аграрної політики веде до втрати мотивів економічної діяльності працівників сільськогосподарських підприємств, власників селянських і особистих підсобних господарств.

Високими темпами руйнується виробничий потенціал, особливо небезпечним є скорочення числа енергетичних і робочих машин. Вибуття усіх видів техніки перевищує її потенціал.

Основні причини, що обумовили розвиток і поглиблення кризи в аграрному секторі, представлені двома групами. Перша представлена погіршенням економічного середовища для сільського господарства, друга обумовлена внутрішніми факторами: зниженням трудової активності, переходом до примітивних технологій, зниженням виробничих показників. Тому для подолання кризи необхідні міри загальносистемного характеру і заходи для лібералізації внутрішніх резервів.

Для забезпечення ефективного використання засобів підтримки з державного і місцевого бюджетів доцільно розробити програми відновлення сільськогосподарського виробництва.

Щоб прискорити вихід сільського господарства з кризового стану, необхідно:

по-перше, усунути державний монополізм у власності на засоби виробництва, забезпечити рівні економічні, соціальні та правові умови для функціонування всіх форм власності та господарювання, розвивати ринкові відносини. Ринок і конкуренція визначать, які форми власності та господарювання, в яких галузях і регіонах є найбільш ефективними і виправданими;

по-друге, кожному працівнику і колективу слід надати можливість обрати ту форму власності та господарювання, яку він вважає для себе найбільш прийнятною, доцільною;

по-третє, кожне підприємство повинно саме визначати свій виробничий напрям, розпоряджатися виробленою продукцією та одержаними доходами, нести повну матеріальну відповідальність за результати свого господарювання;

по-четверте, необхідно створити ринок матеріально-технічних засобів, адекватних різноманітності форм власності;

по-п'яте, слід оздоровити грошову і кредитну системи;

по-шосте, перейти до вільного ціноутворення, коли головним стимулюючим фактором до формування цін виступає конкуренція між виробниками, а не адміністративний і монопольний диктат.

Список літератури

1. Аграрне законодавство України. Вип. 1. // Бюл. законодавства і юридич. практики України. -- 2003. -- № 5. -- 304 с.

2. Актуальні питання аграрної політики: Збірник робіт 2003-2004. -- К., 2004. -- 452 с.

3. Артикульний Л.О. Розвиток аграрної реформи в Україні // Економіка АПК. -- 2002. -- № 7. -- С. 3-7.

4. Бабенко А.А. Забезпечення продовальчої безпеки України в умовах реформування і регулювання аграрного сектора економіки: автореферат дис. канд. екон. наук: 08.07.02 / А.А. Бабенко: ЛНАУ -- Луганськ: 2005. -- 24 с.

5. Василевская А. Проблемы и перспективы: Аграрное консультирование в Украине / Василевская // Новое с/х. -- М., 2004. -- №6. -- с. 22.

6. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: необхідність прискорення: [Заст. глави Адмін. Президента України в підтримку Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки] // Уряд. кур'єр. -- 2003. -- 14 груд. -- С. 4.

7. Герасимчук А.А., Куценко О.М., Писаренко В.М., Рабштина В.М. Соціально-економічні проблеми аграрної сфери виробництва: Конспекти лекцій. -- К.: НМК ВО, 2004 р. -- №10. -- С. 79.

8. Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні: [Віце-прем'єр-міністр України, голова АПУ про стратег. напрямки здійснення аграр. політики].// Економіка АПК. -- 2002. -- № 9. -- С. 3-7.

9. Земельний кодекс України: Офіц. текст із змінами і доп. за станом на 1 серп. 1997 р. -- Ужгород: ІВА, 2001. -- 124 с.

10. Земельна реформа в Україні: Матеріали студентської науково-практичної конференції "Земельний кодекс України та шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів" / За ред. В.Г. Ткаченко. -- Луганськ: Видавництво ЛНАУ, 2002. -- 146 с.

11. Земельна реформа: питання і відповіді (4-е вид., змінене і доп.). -- К.: Український освітній центр реформ, 2005. -- 104 с.

12. Земельна реформа: запитання і відповіді, 2-е вид., змінене і доп. -- К., 2000. -- 48 с.

13. Історія України: Курс лекцій, 2-га книга, ХХ століття. Навчальний посібник. За редакцією Мельник В.Г., Верстюк В.Ф., Демченко М.В. та ін.. -- К.: Либідь, 1997.

14. Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О., Чухно А.А. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. -- К.: Вища школа -- Знання. -- 1999. -- С. 455-462.

15. Кочерга С.В. Зміна власності -- крок до ринкових перетворень. // Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук /Збірник наукових праць молодих вчених / -- Полтава: Полтава, 2002. -- С. 213-216.

16. Крисанов Д. Пріоритети аграрної сфери та їх реалізація в умовах економічної кризи / на рос. мові // ЕУ. -- 1999. -- № II. -- С. 55-64.

17. Кузняк Б. Проблеми відродження господаря на землі. //ЕУ. -- 2003. -- № 6. -- С. 68-74.

18. Лукінов І., Шепотько Л. Продуктивні сили села основа його відродження і прогресу. // ЕУ. -- 2001. - № 3. -- С. 3-13.

19. Лупенко Ю. Формування акціонерних структур в АПК. // ЕУ -- 2003, --№ 11 -- С. 5-59.

20. Малик М. Основні напрями реформування відносин власності в колгоспах України. // ЕУ. -- 2000. -- № 12. -- С. 53-58.

21. Малинська Л.В. Еколого-економічна ефективність агролісомеліорації. // Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук -- Полтава: Полтава, 2002. -- С. 219-223.

22. Мельник Ю. Головні приоритети розвитку аграрного комплексу України // Техніка АПК: Журнал 2008. -- Том 2. -- С. 8-13.

23. Механизм хозяйствования реформированных аграрных предприятий: Монография. -- Изд. 2-е стереотип. -- Харьков: Консум, 2001. -- 260 с.

24. Могильний О.М. Регулювання ограрної сфери: Монографія / О.М. Могильний. -- Ужгород: ІВА, 2005. -- 400 с.

25. Мороз Ю.Ю. Статистичне забезпечення управління збалансованістю розвитку підприємств у с/г / Ю.Ю. Мороз // Статистика України. -- Київ, 2008. -- № 1. -- С. 40-45.

26. Мочерний С.В., Єрохін С.А., Каніщенко Л.О., та ін. За редакцією С.В. Мочерного. Основи економічної теорії. -- К.: "Академія", 2002. -- С. 261-272.

27. Парамонов П. Развитие малых предприятий в с/х: Международный с/х журнал. -- 2008. -- № 3. -- С. 11-14.

28 Правове обґрунтування Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки ... 3 груд. 2003 р." // Сіл. час. -- 2004. -- 12 січ. -- С. 2, 4.

29 Проблеми формування власності колективних с/г підприємств: Матеріали науково-практичної конференції 23-25.03.2000 р. / Держ. агроекологічний університет. -- Житомир, 2001. -- 220 с.

30. Про зерно та ринок зерна в Україні: ЗУ від 4 липня 2002 р.

31. Реформування майнових відносин у підприємствах АПК (Практичний посібник) / За ред. П.Г. Саблука. -- К., 2001. -- 614 с.

32. Розвиток різноукладності на селі: особливості проблеми / Ред. В.В. Юрчишин. -- К.: ННЦІАЕ, 2004. -- 446 с.

33. Свідерська І.М. Державна політика підтримки аграрного виробництва України в контексті вимог світової організ. торгівлі / І.М. Свідерська. -- К. 2004. -- 20 с.

34. Сіренко Н.М. Соціальна функція інноваційнох моделі розвитку агропромислового виробництва // Економіка АПК: Журнал 2008. -- № 4. -- С. 50-54.

35. Сурженко Н.В. Економічний механізм господарювання в с/г: Автореферат дис….канд. екон. наук: 08.07.02 / Н.В. Сурженко; Дніпропетр. держ. агр. унів. -- К. 2005. -- 20 с.

36. Україна аграрна: загальноукраїнський проект, Вип. ІІІ. -- К.: Видавництво Новий світ, 2005.

Размещено на Allbest