Механізація в сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В період проведення реформ в сільському господарстві, утворення фермерських господарств, розпайовки земельних угідь перед колективом господарства поставлені важливі завдання по покращенню умов праці, вирощуванню і збиранню сільськогосподарських культур.

Перспективним планом розвитку сільського господарства України, для задоволення населення продуктами харчування, тваринництва - кормами, а промисловість - сировиною, необхідно збільшити виробництво зерна, картоплі, овочів, кормових і технічних культур. Для цього необхідне більше забезпечення новою сільськогосподарською технікою, вдосконалювати нові трактори, автомобілі, комбайни, сільськогосподарські машини.

В даний час господарство виділяє землі для приватного користування, утворені фермерські господарства, йде приватизація державного майна, створене всі умови для підйому матеріального і культурного рівня життя народу, росту продуктивності праці.

В землеробстві основною задачею являється збільшення виробництва зерна на основі удосконалення структури посівних площ, якісної оранки землі і підготовки землі до посіву озимих, ярих та ін. культур, ефективного використання мінеральних і органічних добрив, впровадження високоврожайних сортів і гібридів, поліпшення агротехніки, обробітку землі і вирощування зернових культур.

В перспективному плані розвитку сільського господарства намічено освоїти нові машини для механізації робіт в сільському господарстві; самохідні кормозбиральні комбайни і самохідні косилки зарубіжного виробництва.

Подібні машини у нас на Україні не випускаються. Оранка в даний час являється одною із енергоємністих операцій в агрогосподарському виробництві і виконується вона щорічно на площах біля 120 млн. га.

Для цього сільське господарство повинно розполагати достатнім парком тракторів і плугів для виконання оранки в короткі агротехнічні строки.

Мета даного проекту на прикладі ТОВ «Нива» Веселинівського району показати резерви підвищення ефективності вирощування зернових, розробити проект удосконалення тракторного плуга для умов господарства.

1. Аналіз об'єкта проектування і обґрунтування теми

1.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» організовано у 2000 році. ТОВ «Нива» розміщена в селі Ставки Веселинівського району Миколаївської області в 80 км на південно-захід від обласного центру м. Миколаїв і в 12 км від районного центру смт. Веселиново. Ближня залізнична станція знаходиться в смт. Веселиново.

ТОВ «Нива» Веселинівського району згідно агрокліматичному районуванні території Миколаївської області відноситься до другого (центрального) агрокліматичного району, який характеризується дуже теплим, засушливим кліматом.

В цілому кліматичні умови дозволяють вирощувати всі районіровані сільськогосподарські культури.

Для зменшення негативного впливу неблагоприємних факторів необхідно впровадити морозо- і засухостійкі сорти сільськогосподарських культур, суворо дотримуватись агротехнічних вимог при вирощуванні культур.

Територія ТОВ «Нива» знаходиться при чорноморській низині, яка представляє собою рівнину з загальним нахилом на південь до Чорного моря.

В даний час вся територія господарства розорана і зайнята в основному культурною рослинністю. Тому представники степової рослинності залишилися тільки на природних шарах по днищах ярів.

В склад ТОВ «Нива» входять такі виробничі підрозділи:

- 1 тракторна бригада;

- 2 бригади дійного гурту;

- 1 бригада молодняку ВРХ;

- свиноферма;

- птице ферма;

- автогараж;

- центральна ремонтна майстерня;

- будівельна дільниця.

Земельна площа господарства становила в 2000 р. - 3166,2 га, 2001 р. - 3070 га, в 2002 р. - 2074 га. В господарстві добре розвинуті дві галузі тваринництва та рослинництва. Галузь рослинництва націлена на виробництво зернових та олійних культур, а також на вирощування кормових культур для забезпечення власними кормами наявних в господарстві тварин. Приведемо дані складу та структури земельних угідь (табл. 1.1).

Висновок. Виходячи з табл. 1.1 приходимо до висновку, що однією з особливостей ТОВ «Нива» є те, що дуже велика питома вага ріллі, яка складає близько 83% всієї земельної площі. Звідси випливає, що господарство може ефективно розвивати таку галузь як рослинництво.

Таблиця 1.1. Склад та структура земельних угідь в ТОВ «Нива»

Види угідь	2000 р.	2001 р.	2002 р.
	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %
		заг. площі	с/г угідь		заг. площі	с/г угідь		заг. площі	с/г угідь
1. С/г угіддя	2755,8	88,4	100	2817	91,7	100	2663	89,5	100
втч рілля	2577,9	88,6	93,5	2480	80,8	88	2578	86,7	96,8
2. Багаторічні насадження.	122,7	3,9	-	42,9	1,4	-	83	2,8	-
в т.ч. сіножаті	-	-	-	-	-	-	-	-	-
пасовища	122,7	3,9	42,9	42,9	1,4	2,2	83	2,8	2,9
3. Не с/г угіддя	239	7,7	-	210,1	6,8	-	248	8,3	-
Всього	3166,2	100	-	3070	100	-	2074	100	-
Наявність зрош земель	38,6	1,2	-	38,6	1,3	-	38,6	1,3	-

Загальна картина використання землі дає нам змогу паралельно зі структурою земельних угідь простежити склад трудових ресурсів господарства (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Склад трудових ресурсів в ТОВ «Нива»

Показники	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. в% до 2001 р.
	середня чис. прац.	в% до заг. кількості	середня чис. прац.	в% до заг. кількості	середня чис. прац.	в% до заг. кількості
1. Адміністр.-керівний персонал	2	0,8	2	0,7	3	0,9	150
2. Спеціалісти та обслуг. персонал	41	16,1	39	13,5	31	10,2	79,5
3. Механізатори	51	29,1	49	16,8	47	15,4	96
4. Тваринники	89	35,1	92	31,7	91	32,2	106,5
5. Працівники рослинництва	36	14,2	48	16,6	42	13,7	87,5
6. Працівники підсобних галузей та будівних бригад	35	13,7	60	20,7	84	27,6	140
Всього	254	100	270	100	305	100	105,2

Висновок, як видно з табл. 1.2 структура трудових ресурсів свідчить що основна кількість робітників господарства зайнята в галузі тваринництва, за останні 3 роки становила від 31,7 до 35,1%, в 2000 році від 89 чоловік збільшилась до 91 у 2002 році. Також провідне місце в структурі трудових ресурсів мають працівники з галузі рослинництва, які становлять вид 29,6 до 34,3%. В зв'язку зі скороченням астатів спеціалісти та обслуговуючий персонал за останні три роки зменшився від 16,1% до 10,2%, тобто від 41 чоловіка до 31 чоловіка. Значного збільшення набули працівники підсобних галузей та будівних бригад з 13,7% в 2000 році до 27,6% в 2002 р.

Для раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, засобів виробництва в кожному господарстві необхідно розвивати декілька галузей. Так низька спеціалізація як і невелика кількість галузей в сільськогосподарських підприємствах економічно не вигідні. Тому одночасно з вивченням других економічних показників необхідно визначити галузеву структуру та спеціалізацію господарства. Визначимо спеціалізацію господарства на основі даних табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Склад та структура товарної продукції (в цінах фактичної реалізації).

Галузі та виде продукції	Роки	В середньому за 2000-2002 рр.
	2000	2001	2002	тис. грн.	в% до підсумку
Зерно	330	161	250	246,9	35,0
Технічні культури	108	44	95	82	11,7
Плоди, ягоди, виноград	-	-	-	-	-
Інша продукція рослинництва	10	7,4	15,6	8,3	1,2
Рослинництво, всього	447	213	360	340	48,3
Молоко	106	135	133	124	17,7
Приріст ВРХ	91	97	135	107	15,3
Свинарство	25	100	34,3	56	8,0
Вівчарство	-	-	-	-	-
Птахівництво	-	17	12	14	2,1
Інша продукція тваринництва	1,7	1,3	0,4	1,1	0,2
Тваринництво, всього	323	359	315	299	42,5
Промислова продукція	26	22	18	22	3,1
Реалізація іншої продукції, робіт та послуг	60	30	36	42	6
Всього по с/г виробництву	756	524	730	703	100

Ми бачимо з даних табл. 1.3 що в господарстві провідне місце займає виручка від реалізації зерна і становить 35%. Технічні культури займають - 11,7%, інша продукція рослинництва - 1,2%. Що стосується галузі тваринництва, високого рівня досягла реалізація продукції тваринництва, а саме: молока - 17,7%, приросту ВРХ - 15,3%, свинарства - 8%, птахівництва - 2,1%, інша продукція тваринництва 0,2%.

Всі ці дані дають змогу визначити спеціалізацію господарства.

Таблиця 1.4. Динаміка показників розміру ТОВ «Нива»

Показники	Роки	2002 в% до
	2000	2001	2002	2000	2001
1. Валова продукція (в співставних цінах)	1993	950	727	52,2	85,6
2. Грошова виручка, тис. грн.	756	624	730	96,4	117
3. Середньорічна вартість основних виробничих засобів с/г призначення, тис. грн.	7655	7205	7099	92,7	91,9
4. Середньорічна вартість обігових засобів, тис. грн.	8081	8162	7510	92,7	92
5. Середня річна чисельність робітників, час	254	290	305	120	105
6. Розмір енергетичних ресурсів, к.с.	6935	5383	4633	66	86
7. Поголів'я худоби, умовні голови	713	810	693	97	85

Як видно з табл. 1.4 всі показники 2001 року мають тенденцію до зниження. Валова продукція 2002 року зменшилась майже вдвічі порівняно з даними 2000 р., та на 14,4% проти 2001 р. Грошова виручка зменшилася в 2002 р. проти 2000 р. на 3,6%, а от в порівнянні до 2001 р. збільшилась на 17%. Вартість основних виробничих засобів зменшилась відповідно на 7,1 та 2,1%. Поголів'я худоби також зменшилося на 3% відносно 2000 р. та на 15% порівняно з 2001 р. Розмір енергетичних ресурсів з кожним роком стає все далі нижчим, це можна пояснити тим, що продукція господарства оцінюється значно нижче і господарство не в змозі дозволити собі придбання нової техніки. Середньорічна чисельність працівників зросла на 20% та 5%. Збільшення робітників спричинене заміною механізованої праці на ручну, оскільки забезпечити робітників технікою з кожним роком стає складніше.

Розглянемо основні економічні показники (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Основні економічні показники ТОВ «Нива»

Показники	Роки	2002 в% до
	2000	2001	2002	2000	2001
1. Припадає на 100 га с/г угідь:	2755	2817	2663
а) виробничник основних засобів с/г призначення, тис. грн.	260,96	260,81	245,38	94	94
б) витрат праці. люд-годин	4514	8405	8674	192	103
в) енергетичних потужностей, к.с.	236,38	181,83	160,15	67,7	88
г) умовних голів худоби, умовних голів	24,29	27,38	23,66	98,6	87,5
2. Припадає на 1 середньорічного працівника:	254	290	305		87,5
а) осн. виробничих засобів с/г призначення, грн.	69409	81310	53606	77,2	87,4
б) енергетичних потужностей, к.с.	62,87	42,74	34,98	55,6	81,8
3. Показники ефективності виробництва, вироблено валової продукції, грн.:	3209000	1957000	1675000
а) На 1 грн. основних виробничник засобів.	0,17	0,10	0,09	53	90
б) на 1 середнього працівника	5484	2931	2383	43,4	81,3
в) на 1 людино-годин	10,52	3,42	2,89	27,4	84,5
г) на 1 грн. основних виробничих засобів с/г призначення	0,18	0,11	0,10	55,5	90,9
Одержано прибутку, тис. грн.	36,5	-165	-76,9	210,7	46
Рентабельність, %	5	-21,3	-8,5	-170	40

Як видно з даних табл. 1.5, всі економічні показники мають тенденцію до зниження. Збільшилися лише витрати праці, але збільшення витрат праці веде до зменшення її продуктивності і це далеко не кращий показник. Основними показниками є отримання прибутку та рентабельність господарства. Ми бачимо, що в 2002 році отримано в 2 рази менше прибутку і збиток склав 177 тис. грн. проти 84 тис. прибутку 2000 року. Стосовно 2001 року, то цей показник покращився оскільки влітку отримано на 54% менше. Рівень рентабельності в 2002 році зменшився на 170% проти 2000 р., та збільшився на 60% відносно 2001 року. Це не високі показники, але вони покращились.

1.2 Аналіз існуючих технологій вирощування озимої пшениці

На практиці розрізняють декілька видів технологій вирощування озимої пшениці: річна (немеханізована), механізована, звичайна (традиційна), індустріальна, інтенсивна.

Зараз в рослинництві використовують звичайні (традиційні), індустріальні та інтенсивні технології.

Звичайна (традиційна) - це та технологія, яка склалася в сільськогосподарському підприємстві на даному етапі розвитку його матеріально-технічної бази.

При такій технології добрива застосовують залежно від фази вегетації (зокрема, азотними підживлення проводять у фази кущіння й колосіння), які визначають за відомими зовнішніми ознаками (поява бічних пагонів - кущіння, стеблових вузлів - вихід у трубку, колосу - колосіння тощо). Всі агрохімічні дослідження, у тому числі відбір ґрунтових і рослинних зразків, також приурочували до окремих фенофаз.

Однак такий підхід не відповідає сучасним вимогам передової агрохімічної науки й практики і оскільки фази, які стосуються закладання і формування найважливіших елементів продуктивності молодої рослини. Отже, результати агрохімічних досліджень і обґрунтування нами системи застосування добрив по фазах росту й розвитку озимої пшениці не дають можливості ефективно (за допомогою добрив) керувати формуванням урожаю на ранніх етапах закладання окремих структурних елементів, що його складають. У цьому суть низької ефективності добрив і невисокої врожайності озимої пшениці, характерних для традиційної технології.

Вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією вимагає внесення підвищених норм органічних і мінеральних добрив, які при неправильному використанні можуть викликати вилягання та опіки рослин. Виключне значення при цьому має рівномірність розподілу їх по площі розкидним, рядковим (локальним) чи стрічковим способами.

Органічні добрива в Лісостепу (25-30 т/га) вносять під основний обробіток ґрунту або під попередню культуру. Система використання мінеральних добрив передбачає основне і рядкове внесення добрив, а також підживлення.

При основному удобренні використовують калійні та 80-90% фосфорних добрив від загальної їх норми на весь період вегетації. Останню частину фосфорних добрив (Р_10-15) вносять у рядки при посіві, використовуючи для цього гранульований суперфосфат або комплексне добриво в гранульованому стані.

Азотними добривами підживлюють рослини в найбільш відповідні для них фази розвитку. На бідних ґрунтах частику азотних добрив в аміачній формі (до 30 кг д.р.) потрібно вносити під передпосівну культивацію або разом з основним внесенням фосфору і калію. Ефективність підживлення залежить від стану посівів, основного внесення добрив, рівномірності їх розподілу по полю. Нерівномірне внесення азоту викликає диспропорцію в співвідношення між азотом, фосфором і калієм, призводить до. надмірної інтенсивності росту і кущіння в місця більшої концентрації азотних добрив і як наслідок - до раннього вилягання та погіршення якості продукції через підвищення вмісту шкідливих нітратів і нітритів.

Підживлення азотними добривами рекомендується проводити в три строки на 2-3, 4 та 7-9 етапах органогенезу. При ранньовесняному підживленні на 2, а на добре розвинених посівах на 3 етапі органогенезу вносять 20-30% річних норми азоту (30-40 кг/га). Це підживлення стимулює кущіння рослин. Найбільшу дозу азоту (близько 50% від річної, але не більше 60-90 кг/га) вносять на 4 етані органогенезу. Це підживлення в основному спрямоване на підвищення продуктивного кущіння, збільшення кількості колосків у колосі та квіток у колосках. Третє підживлення проводять у період від викидання флатового листка до цвітіння. Завдяки йому підвищується оберненість колоса та виповненість зерна. Залежно від стану посівів, погодних умов та результатів ґрунтової і рослинної діагностики строки підживлень, їх кількість та норми азоту в них можуть змінюватись.

По даній технології посів проводять із залишенням постійних технологічних колій, а норму висіву занижують до мінімальної від рекомендованої для зони.

Тривалий час вважалось, що чим більше витрачено під рослину ресурсів, тим більшим має формуватися врожай. Аналіз багаторічних даних науково-дослідних установ України показує, що надмірне витрачання всіх видів ресурсів призводить, як правило, до негативного впливу їх на формування кількості і якості врожаю.

Великі витрати ресурсів під наступний урожай та й значні залишки їх у ґрунті негативно впливають на навколишнє середовище, порушуючи екологічну рівновагу, в результаті чого дорожчає виробництво, собівартість кінцевої продукції різко зростає, конкурентна здатність таких технологій послаблюється.

Застосування мінеральних і органічних добив досягло таких масштабів, коли їх уже не можна розцінювати лише як фактор підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Надмірне застосування добрив знижує родючість ґрунту, забруднює річки, водоймища та підземні води, погіршує якість сільськогосподарської продукції. Поряд з поживними речовинами мінеральні добрива містять значну кількість баластних супутніх речовин, таких як фтор, хлор, важкі метали, радіоактивні елементи, які шкідливі не тільки для рослин і живих оргазмів, а й для ґрунту.

В багатьох країнах світу рівень застосування мінеральних добрив дуже високий. Так, у Англії, Франції, Чехії, Словаччині понад 300 кг/га поживних речовин, у Німеччині, Японії - понад 400, у Нідерландах - понад 700 кг/га.

В Україні в останні роки застосування мінеральних добрів досягло 161 кг/га, добрива вносять незбалансовано у співвідношенні 1:0,58:0,65, що не відповідає науково-обґрунтованому застосуванню і знижує їх рентабельність та окупність. Виходячи з цього, необхідно дотримуватись наукових рекомендацій та технологій застосування мінеральних добрив (зокрема співвідношення МРК близько до 1:0,9:0,8, доз, строків, способів внесення добрив та їх форм).

Ресурсозберігаюча і екологічно чиста технологія передбачає реалізацію заходів, спрямованих на оптимізацію умов живлення озимої пшениці на базі застосування ґрунтової та рослинної діагностики (максимальне використання біологічних джерел елементів живлення).

1.3 Стан механізації основного обробітку ґрунту

Під терміном «оранка» розуміють метод обробітку землі, який забезпечує повертання та розпушення шару землі, а також підрізання підземної частини рослин, засипку добрив і поживних залишків.

Існуючими стандартами встановлюються поняття: «культурна оранка»; оранка плугом з переднеплужниками; «плантажна оранка» - це оранка на глибину більше 40 см.

Другі види обробітку землі, здійснені плугом мають самостійну назву, наприклад, «всвал» - оранка з обертанням шару під кутом 45° до горизонту; «обертання шару» - оранка з обертанням шару до 180°.

В навчальній літературі до оранки відносять і багато других видів обробітку ґрунту, що не може бути оправдано в зв'язку з ГОСТом 16265-70.

Так в книжці по сільськогосподарським машинам під редакцією Г.Е. Листопада до оранки відносять такі види обробітку, як невідвальний обробіток ґрунту і т.і.

Плуг являється стародавнім знаряддям землероба, зараз це найбільш поширене, надійний в експлуатації засіб механізованого обробітку ґрунту.

В даний час в сільськогосподарському виробництві нараховуються плуги самих різних типів, конструкцій і призначення.

Плуги можна класифікувати по роду застосування тяги, способу агрегату, робочої швидкості, конструкції, робочого органа (корпуса), робочого застосування і виду орання і т. п.

Тракторні плуги в даний час являються головними в сільському господарстві.

По способу агрегатування тракторні плуги діляться на причепні, начіпні і напівчепні. По конструкції плужного корпуса можна виділити плуги лемішно-полицеві, дискові, роторні і комбіновані. По робочій швидкості плуги діляться на звичайні (швидкість до 5 км/год) і швидкісні (більше 5 км/год).

По призначенню плуги в основному діляться на загального призначення і спеціальні, до яких відносяться чагарниково-болотні, лісні, виноградні, для кам'яних ґрунтів і другі.

Розглянемо коротко тенденції в розвитку плугів загального призначення.

Лемішно-полицевий плуг в даний час є найбільш поширеним, а в нашій зоні практично єдиним знаряддям оранки.

Основним вузлом лемішно-полицевого плуга являється плужний корпус. Корпус плуга являє собою розвиток трьохграного клина, плоскі сторони якого утворюють ріжучі грані леміша, а окупна поверхня утворює полицю.

Основними функціями плужного корпуса являється підрізання плоского шару, розрихлення і розпушення ґрунту, перевертання шару для закриття бур'янів і добрив.

Наша промисловість зараз випускає велику кількість плугів самих різних типорозмірів від 1 до 9-корпусних. По будові і принципу роботи вони подібні.

Перевагою лемішно-полицевих плугів є простота їх конструкції, надійність в роботі, легкість і доступність обслуговування.

Однак серйозним недоліком цього типу плугів є те, що для їх високої продуктивної роботи необхідно великі тягові зусилля. Що йде в розріз з теперішніми тенденціями в розвитку енергозабезпечення тракторів.

Аналіз цього питання в нашім проекті буде розкрито в спеціальному розділі.

Для сільського господарства наша промисловість випускає в основному плуги з шириною захвату орного корпуса рівній в = 0,35 м.

При оранці ґрунту без передплужників таким плугам немає можливості проводити глибоку оранку під цукровий буряк через нестійкість відваленого шару.

В останній час розроблений спеціально для зони бурякосіяння плуг ПН-3-40 з шириною захвату в = 0,40 м. Цим плугом можна орати в'язкі ґрунти на глибину а = 0,35 м.

Ґрунтообробні машини з активними робочими органами в останні роки набувають все більш широке поширення.

Пояснюється це тим, що їх застосування розрішить реалізувати потужність трактора через ВВП, забезпечить більш якісний обробіток ґрунту, зменшить її ущільнення як за рахунок пробуксовки ведучих коліс трактора, так і за рахунок скорочення числа проходів агрегату по полю, дозволить зменшити металоємкість комплексу машин і утворювати на їх основі компактні комбіновані землеобробні агрегати.

В заграничних країнах випускаються плуги з укороченою полицею і ротором який обертається від валу відбору потужності.

В Польщі такі плуги одержали назву плугофреза.

В Одесі розроблений і випускався плуг ПВН-3-35 (комбінований) технічна характеристика якого наведена в табл. 1.6.

Порядок роботи цього плуга аналогічний звичайного плуга. При русі плуга підрізаний лемішом шар землі по закороченій полиці попадає на ротор, який подрібнює, перевертає і відкидає шар в сторону.

Випробуванням плуга встановлено, що питомий тяговий опір його на 20-30% менше, як у полицево-лемішних плугів.

При оранці середньо-суглинистих ґрунтів плуг забезпечує по основним агротехнічним показниках кращу якість роботи і покращенню на 14-20%, по гребнистості поверхні оранки в 2-2,5% рази. Після оранки комбінованим плугом одержується рівня злита оранка.

Таблиця 1.6. Технічна характеристика плугів з обертовим ротором

Показники	Марка
	Р-235 Польща	РГ-335 Польща	ПВН-3-35 Україна
Ширина захвату, м	0,7	1,05	1,05
Максим, глибина обр., м	0:28	0,28	0,30
Кількість корпусів, шт.	2	3	3
Частота обертання ротора, хв.-1	-	-	267,5
Необхідна потужність, кВт	22-37	37-51	29-37
Вага, Н	3800	5400	7500

За один прохід такого плуга виробляється повна підготовка поля під посів, вилучається культивація і боронування землі.

В останні роки проводились експерименти роботи таких плугів в умовах Півдня.

Фрези для обробітку ґрунту, випуск яких з кожним роком збільшується, також застосовуються в сільському господарстві, заміняють оранку.

Найбільше поширення одержали фрези з горизонтальною віссю обертання.

За кордоном випуск фрез досягає значних розмірів, особливо в Англії, де фірма «Горвари Ротоватор» випускає не тільки на свій ринок, але і на експорт. В даний час характерними якостями для розвитку фрез являється забезпечення їх швидкісним робочим ротором, призначеним для роботи на важких ґрунтах засмічених рослинними залишками.

Збільшення продуктивності фрез в основному за рахунок збільшення їх ширини захвату, як уже доведено до 4,5 м.

Випускаються фрези, які можуть працювати на швидкості до 10 км/год.

У нас на Україні випускається фреза КТФ - 3,6-3 з горизонтальним барабаном, шириною захвату 3,6 м.

Технічна характеристика культиватора КФВ-4.0 наведена в табл. 1.7.

Фрезерний культиватор з вертикальною віссю агрегатується з тракторами типу 30 кН, і приводиться від ВВП який має число обертів 1000 хв^-1. Робочий орган складається з Г-образних ножів, які закріплені на роторах. Швидкість обертальних роторів в залежності від поступаючої швидкості агрегату за допомогою змінних шестерень.

При рухові агрегату вертикально розміщені ротори обертаються на зустріч один одному і виконують роботу по відрізанню земляної стружки або рихленню поверхні поля.

Таблиця 1.7. Технічна характеристика культиватора з вертикальним ротором.

Назва показників	Величина показників
Ширина захвату, м	4,0
Глибина обробітку, см	до 15,0
Потужність споживача, кВт	50-98
Робоча швидкість, км/год	до 6,0
Продуктивність за год, га/год	2,4
Кількість робочих органів, шт.	26
Перекриття між кулісними роторами, мм	100
Маса, кг	1280

Перекриття між роторами покращує пушіння ґрунту.

В залежності від нахилу рами в вертикальній площі вперед або назад, працюючі члени відрізають стружку знизу вверх або зверху вниз.

В першому випадку ротори загортають рослинність на поверхні поля.

В другому випадку ротори загортають рослинність, добрива в землю.

1.4 Агротехнічні вимоги до оранки та обґрунтування теми

На ґрунтах з міцним гумусовим горизонтом оранка повинна проводитись на глибину не менше 20-25 см, а на ґрунтах з малим орним горизонтом, на всю її глибину, або на 1-2 см глибше.

При оранці землі під цукровий буряк і другі культури необхідна більш глибока оранка - до 30-40 см.

Відхилення від заданої глибини оранки допускається не більше 2 см.

Відхилення ширини захоплення плуга від обчислювальної допускається не більше як на ±10%.

Стерню, гній і бур'яни заорюють так, щоб вони не виділялись на поверхні оранки і не мішали роботі сошнику сіялки при посіві і другим сільськогосподарським машинкам при послідуючому обробітку.

При оранці малозв'язаних ґрунтів повинно бути одержано добре рихлення пласта при найменшій його розпиленості. Оранка по всій поверхні повинна мати однакову гребнистість і малу глибність.

При оранці твердих земель повинно бути повне обертання пласта.

Поворотні смуги повинні бути рівно заорані. На оранці не повинні залишатись не оброблені ділянки 30 мм.

При переїздах, або поворотах не можна щоб плуг залишав сліди на дорогах і розворотних смугах.

Відвальні гребні не повинні виділятись на фоні останньої оранки, а земля під ними повинна бути заорана. Роз'єднувальні борозни повинні мати по всій довжині гонів однакову ширину і глибину, рівну заданій.

Із короткого перерахування агротехнічних вимог видно, що оранка являється відповідальною і складною операцією, що повинно враховуватись спеціалістами і механізаторами господарства.

2. Розробка технології основного обробітку фрунту

2.1 Вихідні дані

ґрунт пшениця озимий механізація

При індустріальній технології вирощування озимої пшениці в найбільшій мірі впроваджуються головні принципи промислового виробництва - спеціалізація, концентрація і інтенсифікація.

Враховуючи недолік вологи засушливій зони, де розміщене господарство, першочергову увагу при індустріальній технології слід приділяти агротехнічним заходам з метою її накопичення і раціонального використання, особливо в критичні періоди росту і розвитку рослин.

Особливу увагу слід приділити основному обробітку грунту. Виконання операцій основного обробітку грунту вчасно і якісно дає можливість накопичити максимальну кількість вологи.

Згідно плану виробництва на 2003-2004 роки обробітку підлягають 2570 га землі. Розподіл цієї площі між окремими видами культур, які представлені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Передбачувані посівні площі основних видів культур

Культура	Площа, га	Строки основного обробітку ґрунту	Глибина обробітку згідно агровимог, см
Озимі зернові Ярі зернові Зернобобові Кукурудза на зерно Цукрові буряки Соняшник Корм. коренеплоди	1400 200 180 140 60 450 20	18.07-18.08 20.08-29.08 14.09-24.09 15.09-19.09 31.08-10.09 1.09-15.09 10.09-13.09	25…27 25…27 22…25 до 45 27…30 25…27 25…27
Кукурудза на силос Разом	120 2570	19.09-21.09 -	до 45 -

2.2 Розробка плану орних робіт

Згідно вихідних даних табл. 2.1 в якості орних робіт необхідно передбачити склад орних агрегатів, та їх техніко - економічні показники. При цьому слід звернути увагу на вид культури і її вимоги до обробітку грунту, стан поля, попередник і наявність в господарстві необхідних типів машин.

Розрахунок техніко - економічних показників дає можливість визначити загальні затрати праці, палива і оптимізувати склад комплексу грунтообробних машин.

Проведемо розрахунок на прикладі орного агрегату в складі трактора К-701А і чизельний плуг ПЧ - 4,5.

Календарні строки виконання робіт визначаємо на прикладі господарства за минулі роки.

Тривалість робочого дня приймаємо на основі складеного в господарстві режиму роботи. На цей період приймаємо двохзмінний режим роботи з тривалістю зміни 7 годин.

Склад агрегату визначаємо для виконання роботи в найкоротший агротехнічний строк з забезпеченість доброї якості роботи і мінімальними затратами праці.

Змінний виробіток агрегату вибираємо згідно груп норми на механізовані роботи.

Виробіток агрегату за годину змінного часу визначаємо шляхом ділення виробітку агрегату на час зміни (7 годин).

Виробіток агрегату за день обчислюємо по змінному у виробітку і тривалості роботи за день.

Размещено на Allbest.ru