Вирощування саджанців деревних порід для озеленення міст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вирощування саджанців деревних порід для озеленення міст

1. Вирощування саджанців для озеленення

Саджанці, які призначені для озеленення і ландшафтної реконструкції зелених насаджень міст та населених пунктів, повинні мати правильно закладену і сформовану симетричну крону, прямий штамб і здорову, добре розгалужену кореневу систему. Залежно від породи і призначення, їх вирощують у шкільному відділенні від 2-3 (чагарники) до 5-Ю і більше років. З метою формування компактної кореневої системи при вирощуванні саджанців після 4-ох років їх пересаджують з першої школи в другу, а після 8-ми років - з другої в третю.

Залежно від біологічних особливостей порід декоративні саджанці розділяють на повільно- і помірноростучі та швидкоростучі. Саджанці листяних порід розрізняють за формою крони (природно-розкидиста, пірамідальна, куляста, плакуча), за забарвленням листя, декоративністю квітів і плодів.

Технологія вирощування декоративних дерев і чагарників включає ряд специфічних робіт по догляду за наземною частиною саджанців. їх вирощують переважно у комбінованих школах. Саджанці дерев з терміном вирощування 6-12 років висаджують рядами на відстані 2,4-4,6 м один від одного, а між ними висаджують 2-4 ряди чагарнику або дерев з 2-3-річним терміном вирощування (рис. 1).

В ряду дерева з тривалим строком вирощування розміщують через 0,7-1,5 м, а саджанці чагарників і дерев з 2-3-річним строком - через 0,2- 0,5 м.

Застосування комбінованих шкіл дозволяє в одному полі сівозміни за одну 4-6-річну ротацію вирощування дерев виростити 2-3 партії саджанців з 2-3-річним строком вирощування. У комбінованих школах завдяки широким міжряддям збільшується розгалуженість і асиміляційна поверхня крон, поліпшується ріст стовбурця і кореневої системи. Під час викопування чагарників підрізають бічні корені дерев, це сприяє формуванню достатньо розвиненої і водночас компактної кореневої системи без пересаджування саджанців дерев з першої школи в другу, або з другої в третю.

Рис. 1. Схема розміщення саджанців у комбінованих школах.

Найкращим сезоном садіння рослин в школу є весна. У першу школу висаджують переважно 1-2-річні сіянці та укорінені живці, в другу - 4-річні саджанці. Перед садінням кореневу систему сіянців підрізають до довжини 18-20, а саджанців - до 35-40 см і вмочують у сметаноподібну бовтанку.

У першу школу рослини висаджують саджалками СШП-5/3, в другу - МПС-1 або у завчасно підготовлені ямковикопувачами КЯУ-100 і КПЯШ-60 чи вручну ямки розміром 40x40x40 см. Догляд за саджанцями передбачає своєчасне розпушування ґрунту і знищення бур'янів, підживлення рослин та заходи боротьби з шкідниками та збудниками хвороб.

Важливою і найвідповідальнішою роботою при вирощуванні декоративних саджанців є формування їх наземної частини. Способи формування штамбу і крони залежать від біологічних особливостей порід і строків вирощування саджанців.

Формування чагарників проводять з метою одержання розвиненого, з великою кількістю пагонів, компактного куща. Формування наземної частини у дерев спрямоване на отримання гладкого, рівного стовбура (штамба) і крони певної форми з визначеною кількістю скелетних гілок.

Формування чагарників особливо важливе для рослин з моноподіальним характером росту і слаборозгалуженою кроною. До таких порід відносять глід, бузок, калину, дерен та ін. До формування приступають на другий рік після садіння чагарників у школу. Його починають у березні-квітні до початку сокоруху з обрізки пагонів куща на висоті 4-8 см ("садять на пень"). За вегетаційний період з сплячих бруньок розвиваються пагони, які навесні наступного року знову обрізають, лишаючи шипики з 3-4 бруньками, яких достатньо для формування кондиційного саджанця. На третій рік при формуванні крони пагони відрізають на зовнішню щодо осі рослини бруньку (рис. 2). Це дозволяє одержати добре розгалужену крону, яка займає більший простір.

саджанець озеленення школа чагарник порода

Рис. 2. Формування крони чагарників:

а - зрізування стовбурця після садіння; б - вид саджанця після першого зрізування; в - зрізування пагонів чагарпика весною наступного року ("садіння на пень"); г - загальний вигляд кондиційного саджанця чагарпика, готового до реалізації (штрихами вказані місця зрізування пагонів при подальшому їх вирощуванні)

Догляд за надземною частиною дерев починають з формування штамбу. До закладення і формування крони приступають лише тоді, коли стовбур саджанця досягне висоти, на якій має закладатися крона.

Особливості формування саджанців швидкоростучих порід. Формування штамбу дерев починається з моменту пересадки рослин у першу школу. При формуванні штамба враховують особливості розвитку лідерного пагону. В одних порід (деякі види тополі, клен ясенелистий, верби, ясен зелений та ін.) лідерний пагін розвивається слабо, часто поступається у рості бічним пагонам, а в інших (акація біла, софора японська, гледичія, бархат амурський) пагін продовження без спеціального формування утворює викривлені стовбурці, що знижує їх декоративну цінність.

Саджанці першої групи після висаджування в школу ростуть вільно. Починаючи з другого року, пагони у зоні штамба вкорочують до 10-15 см. Такий прийом формування штамба називають пінцируванням, а укорочені пагони - пагонами потовщення. У швидкоростучих порід бічні пагони пінцирують 2-3 рази впродовж вегетаційного періоду (у травні-липні). Пагони потовщення вирізають на кільце гострим садовим ножем, починаючи з нижньої частини штамба. Перше зрізування пагонів потовщення проводять у липні-серпні другого року вирощування, і останнє, як звичайно, у рік викопування. Зріз пагону роблять біля самого кільцеподібного напливу кори, де найбільше камбію, який сприяє швидкому заростанню ран.

Дещо по-іншому формують штамб у порід другої групи. У саджанців цкх порід у рік висаджування до початку сокоруху зрізають усю наземну частину на так званий "зворотний ріст". З відрослих від пенька 2-3 пагонів залишають найміцніший, а решту зрізають. Новий лідерний пагін, завдяки швидкому росту, утворює рівний, прямостоячий без розгалужень стовбурець. Для його потовщення пінцирують бічні пагони у зоні штамба з наступним вирізанням пагонів потовщення на кільце.

Формування крони потребують не усі породи. До таких порід належать більшість шпилькових, береза, вільха, черемха, тополі чорна, пірамідальна та ін.

Формування крони швидкоростучих саджанців починають, як звичайно, за два роки до їх реалізації. Для озеленення використовують також стандартні саджанці з однорічною кроною. Формування крони починають із закладення крони, яке проводять на 3-й або 4-й рік вирощування - після того, як штамби саджанців досягнуть заданої висоти і товщини. Висота закладання крони визначається цільовим призначенням саджанців. Крону саджанців для озеленення доріг, алейних насаджень закладають на висоті 1,8-2,2 м, а групових - на висоті 1,3-1,8 м.

Крону швидкоростучих саджанців закладають у такій послідовності. Рано навесні відраховують вище висоти штамба 5-7 бруньок і над верхньою зрізають лідерний пагін. Для порід з супротивним розміщенням бруньок і рослин з малими міжвузлями їх залишають вдвічі більше (12-18 шт.); половину з них вищипують через одну, що дозволяє сформувати крону з негустим розміщенням скелетних гілок. Верхня брунька забезпечує утворення в майбутньому пагону продовження, а нижні - скелетних гілок крони. Для недопущення утворення "вилки" у порід з супротивним розміщенням бруньок одну з двох верхніх і дві наступні за нею бруньки вищипують.

Пагони, які утворились із залишених бруньок, на наступний рік до початку вегетації зрізають також на 5-7-му зовнішню бруньку. При цьому пагони, розміщені вище по стовбуру, зрізають на 1-2 міжвузля вище, ніж нижні пагони. Цей прийом сприяє наданню кроні більш компактної форми. З бруньок бічних пагонів розвиваються гілки другого порядку. Гілки другого порядку обрізують у разі потреби надати кроні компактності або певної форми. Протягом усього періоду вирощування саджанців штамб утримують у чистоті, для чого усі пагони, що з'являються біля кореневої шийки, вирізають до їх здерев'яніння.

Особливості формування саджанців помірно- і повільно ростучих порід. Саджанці порід цієї групи вирощують у першій школі 5-6 років, після чого їх реалізують або пересаджують у другу школу для подальшого формування. До них належать клен гостролистий і польовий, ясен звичайний, горіх, горобина, липа, каштан кінський, дуб звичайний і червоний, а також їхні садові форми.

При вирощуванні цих порід чимале значення мають роботи по формуванню штамбу, їх виконують впродовж усього періоду перебування саджанців у школах. У деяких порід (липи, горобини та ін.) вершина лідерного пагону постійно відгинається, в результаті чого штамб викривлюється і збільшується тривалість вирощування саджанців до стандартних розмірів. У таких випадках рано навесні, до початку сокоруху, зігнуту частину зрізають над першою, сильною брунькою, з якої має з'явитися пагін, який у подальшому забезпечуватиме формування штамбу. Такий прийом виконується щорічно до досягнення штамбом заданої висоти. Через це при кожному наступному зрізанні пагона брунька, над якою роблять зріз, повинна розміщуватися на протилежному відносно зрізаної попереднього року боці. При такому чергуванні розміщення бруньок під зрізом одержують рівні і вертикальні штамби.

Пінцирування бічних пагонів на штамбі починають на 2-3-й рік. Протягом літа його повторюють 1-2 рази, а закінчують, як звичайно, в останній рік перебування саджанців у школі (рис. 8.3).

Крону саджанців помірно - та повільно ростучих порід закладають на 4-6-й рік вирощування. При формуванні їх крони використовують такі самі принципи і положення, як і при формуванні крони швидкоростучих саджанців.

2. Деревні породи, що використовуються для озеленення міст

Ялина звичайна (європейська) - (Рісеа abies Link.) Дерево першої величини, яке в сприятливих умовах росту досягає 40-50 м у висоту і більше одного метра в діаметрі. Природний ареал у Карпатах вище пояса ялиці. В культурі поширена у лісостепових районах України, на Подільській височині та інших районах. У зв'язку з культурою, а також завдяки успішному природному поновленню, спостерігається експансія ялини на Прикарпатті в дубові, букові та ялицеві місцеоселення. Крона ялини конусоподібна; гілки слабко-пониклі, на кінцях піднесені вверх. Хвоя до 25 мм довжини, гостра, чотириребра; шишки під час квітування світло-зелені або темно-фіалкові. Після достигання стають світло- або червоно-рудими зі здерев'янілими насіннєвими лусками.

Квітує в травні, на початку червня. Насіння в шишках дозріває в жовтні. Шишки розкриваються в березні і насіння висипається на сніг. Насіння яйцеподібне, бурувате з рудим крилом. В одному кілограмі нараховується до 120 тисяч штук.

Сходи появляються через 3-5 тижнів після посіву; мають 5-10 сім'ядоль. У перші роки росте повільно, а після 10-15 років приріст збільшується і щорічно досягає більше 70 см. Після 100-120 років приріст різко зменшується, але не припиняється і форма крони зберігається пірамідальною.

Коренева система поверхнева, що зумовлює вітровальність ялини. Це явище поширене в Карпатах, що наносить великої шкоди лісам.

Ялина тіневитривала порода. Добре переносить зимові мінімуми температур, але пошкоджується заморозками, особливо у молодому віці, на відкритих незахищених місцеоселеннях, у пониженнях і на вирубках.

Ялина дуже чутлива до нестачі вологи в ґрунті. Відомі випадки загибелі насаджень ялини в посушливі роки. Погано переносить ґрунти з застійним зволоженням. Формує чисті і змішані з ялицею та буком лісостани, а також з березою і осикою.

Деревина ялини цінна, білого кольору, жовтувата, має заболонь і стиглу деревину; легка і м'яка. Використовується в целюлозно-паперовій промисловості; для виготовлення музикальних інструментів (резонансова ялина), пиломатеріалів, у будівництві та інших галузях господарства.

Кора ялини містить велику кількість дубильних речовин. У деревині знаходяться смоляні ходи. Шляхом підсочки отримують скипидар і каніфоль. У хвої міститься вітамін С та ефірні масла. Це - одна із головних деревних порід України.

Туя західна (Thuja оссіdепtаlis L), негниючка, дерево життя, досягає II величини, заввишки - 20 м і 70-180 см діаметром, з вузькою пірамідальною або пірамідально-яйцеподібною кроною Пагони плоскі, покриті навхрест супротивне лежачим лускоподібним листям. Листя двох видів - плоске і кільоподібне. Плоске мас випуклі, овальні смоляні залозки. Молоді рослини можуть мати голкоподібну хвою.

Туя західна - однодомна. Шишки достигають восени в рік квітування. Вони складаються із 3-6 пар навхрест розміщених шкірястих лусок. Після достигання розкриваються, а потім опадають. Насіння дрібне, плоске, з двома вузькими крильцями у вигляді закрайчиків. Кількість насіння в 1 кг досягає 400-900 тисяч. Сходи з двома сім'ядольками. Перша хвоя голкоподібна.

Природний ареал на Сході Північної Америки (рис. 33). Цей екзот в Україні розводиться як декоративне дерево від Чорноморського узбережжя до кордонів з Росією і Білоруссю. В Росії досягає Білого моря.

Морозостійка, стійка проти атмосферного забруднення (газів, аерозолів, кіптяви). Невибаглива до родючості ґрунтів, але ліпше росте на карбонатних ґрунтах, у більш вологих умовах. Достатньо тіньовитривала, на батьківщині вважається кальцієфілом, формує чисті і змішані насадження.

Деревина ядрова з світло-бурим ядром і біложовтуватою заболонню, легка, м'яка, легко обробляється, стійка проти гниття, дуже міцна. За механічними показниками подібна деревині ялиці. Придатна для виготовлення шпал, телеграфних стовпів, меблів, в суднобудуванні тощо. Розповсюджується насінням і вегетативне: відводками, черенками і прищеплюванням. Дуже широко використовується як декоративний вид у зеленому будівництві. Із листя в США екстрагують ефірні масла які використовують у парфумерії. Виготовляють лікувальні препарати проти шкіряних хвороб, а також глистогінні. Відрізняється великим формовим різноманіттям: колоноподібна пірамідальна, плакуча, карликова, рябохвойна тощо.

Клен гостролистий, звичайний або платаноподібний (Acer platanoides L.) - дерево першої величини, яке досягає 30 м у висоту. Стовбур колоноподібний з темно-сірою, майже чорною корою, яка змолоду рівненька, а під старість розтріскується поздовжніми тріщинами. Крона густа, широка; листя п'ятилопатне, пальчасте з гострими лопатями і округло-тупими вирізами між ними, велике. Лопаті листків тонкозагострені, край з двома-трьома крупновиїмчастими зубцями. Виїмки поміж, лопатями заокруглені. Квітує на початку травня до розпускання листя; квіти зеленувато-жовті, роздільностатеві, зібрані в прямостоячі, щіткоподібні голі суцвіття. Плоди достигають у вересні і довго утримуються на деревах. Крилатки великі з плоским насінням і крильцями, які розходяться під тупим кутом; в 1 кг 7-8 тис шт. насінин.

У перші роки життя росте швидко, а потім приріст сповільнюється. Коренева система розгалужена, стрижневого типу. Стрижневий корінь глибоко у ґрунт не проникає, а бічне коріння інтенсивно розгалужене. Успішно поновлюється насінням, пагонами від пенька. Довговічний, доживає до 300 років. Чудова супутня і підгінна порода. Ареал його майже збігається з ареалом дуба черешчатого.

Клен гостролистий - ґрунтопокращуюча порода, швидкоростучий, медонос, декоративний. Характеризується високою морозостійкістю, дуже тіневитривалий. До родючості і вологості ґрунту відносно вимогливий; погано переносить посушливі умови і потерпає на засолених ґрунтах, холодостійкий, але іноді потерпає від морозобійних тріщин. Вітростійкий, швидкоростучий.

Деревина дуже цінна, світ-ло-жовтувата або червонувата, важка, тверда, розсіяно-судинна; широко використовується у меблевому виробництві, машинобудуванні. Придатний для добування кленового цукру. Деревина має високі фізико-механічні властивості. В центральній частині стовбура іноді утворюється несправжнє ядро.

Квіти медоносні. В лісівництві широко використовується як супутня і підгінна порода, користується попитом у лісомеліоративних насадженнях і декоративному будівництві. Із листя добувають чорну і жовту фарбу для фарбування килимів. Медоносний, харчовий, технічний, декоративний, деревинний.

Липа серцелиста (дрібнолиста, звичайна) - (Tilia cordata Mill.) - дерево першої величини, яке досягає 35 м у висоту, має широку, розлогу, дуже тіняву крону. Стовбур в молодості покриває рівненька, а пізніше неглибоко-борозниста темна кора. Пагони червонуваті або оливкові, колінчаті із-за симподіального гілкування, з великими (до 6 мм завдовжки) бічними овальними бруньками, які покриті двома-трьома лусками. Листя невелике серцевидне, зверху темно-зелене, зісподу сизе, матове з буруватими борідками війок біля нервових розгалужень, на тонких, довгих черешках.

Квітує під кінець червня - на початку липня. Духмяні квіти в суцвіттях по 5-7 штук. Плоди достигають у вересні і довго залишаються на деревах, поступово опадають протягом усієї зими. Вони подібні на більш, менш округлі горішки 5-8 мм в діаметрі, пухнасті, з невиразними реберцями. В кожному горішку по 1-2 насінини. Зірвані вітром плоди з допомогою приквіткового шкірястого листочка розносяться на значну відстань від дерева.

Для весняного посіву насіння необхідно стратифікувати. Висівають плодами, яких в 1 кг 30-35 тисяч. Сходи дуже чутливі до осоння і нестачі вологи в ґрунті.

Зимостійка, довговічна (до 600 років), листя багате кальцієм, сприяє утворенню м'якого гумусу. У перші роки липа росте повільно, а після 5 років ріст посилюється і вона може переганяти дуб та інші деревні породи. Коренева система липи глибока стрижньова, з бічним корінням, що розходиться в сторони. Після вирубки дерева дає рясні чисельні паростки.

На південь поширена до межі природних лісів у степах. Росте і в Криму. За межами України на Схід поширена до Красноярська на Північ до Ладозького і Онежзького озер. Уральський кряж пересікає під 58° північної широти. Поширена в Європі, в Середземномор'ї, в Малій Азії, на Кавказі та в Ірані. Формує другий ярус у широколистяних і хвойнолистяних лісах. Морозостійка, високотіневитривала. Може рости навіть під наметом ялини. До ґрунтових умов вимоглива. Засолених ґрунтів не переносить. Оптимальні умови в свіжих і вологих місцеоселеннях, сухих і перезволожених уникає. Чудовий підгін для дуба. Широко використовується у полезахисному лісорозведенні. Липа - найважливіший медонос: 1 га лісостану липи дає 800 кг меду.

Деревина липи білувато-кремова, м'яка, легка, міцна, без ядра, але зі стиглою частиною. Легко обробляється, не коробиться, використовується у меблевому виробництві, для виготовлення тари, бочок, вуликів, інших домашніх виробів, а також ритуальних. Із липового лубу виготовляють лико, рогожу, плетені вироби тощо. Деревинна, медоносна, харчова, вітаміноносна, лікарська, ефіроолійна, танідоносна, волоконна, кормова та декоративна деревна порода. Заготовляють суцвіття, бруньки та плоди. Медоносність надає липі надзвичайного значення, особливо в полезахисному лісорозведенні. Широко використовується у зеленому будівництві, в парках і для створення придорожніх смуг. Має лікувальне значення. Настій квітів застосовують як потогінний, жарознижувальний, болезаспокійливий і бактерицидний засоби. і Ефірну олію використовують у парфумерії. З молодих листків готують салати, супи, зелені борщі, а також вітамінний напій; з липового цвіту - чай. Липова олія з плодів вважається добрим харчовим продуктом. Макуха придатна для використання в лікарському виробництві та як корм для худоби. Із квіток добувають ефірну олію. Насіння дає чудову смачну їстівну олію.

Самшит вічнозелений (звичайний) - (Вихиs Sетрегvігепs L.) - досягає 10-ти метрів висоти. Листя вічнозеле не. Повільноростучий, надзвичайно тіневитривалий, довговічний, вимогливий до ґрунту, добре росте на родючих вологих ґрунтах, вимогливий до вологості атмосфери, недостатньо морозостійкий.

Деревина самшиту дуже щільна, важка (питома вага від 1,0 до 1,33), тверда як кістка; використовується для виготовлення токарних, різьб'яних, граверних виробів, підшипників, духових інструментів (кларнетів, флейт), ткацьких човників. Кора і листя - сировина для виготовлення лікувальних і косметичних препаратів. Листя вважається отруйним. Природний ареал - Південна Європа, Північна Африка, країни Середземномор'я.

Дає пагони від пеньків, кореневі паростки, розмножується також черенками. В культурі зі стародавніх часів. Вирощують красиві, вічнозелені живоплоти.

Рід біота (Biota) Біота східна (Platycladus orientalis). Невелике (до 12--15 м висоти) розкидисте дерево або великий чагарник з довгими розкидистим гіллям та ажурною кроною. Природно росте в Китаї, але вже протягом декількох століть широко розводиться в Середній Азії, де місцями біота здичавіла. Відомі екземпляри, вік яких перевищує 1000 років. Зовні биота трохи нагадує тую, від якої відрізняється наступними ознаками: хвоя світліше та вужче, бічні гілки розташовані вертикально, шишки крупніше (до 25 мм довжиною), утворені м'ясистою плюскою, що закінчуються у верхній частині відігнутим відростком, до дозрівання сизо-зеленуваті, зрілі червоно-коричневі, тверді; насіння горішковидне, безкриле, дозріває на другий рік.

Биота дуже світло- та теплолюбна, незимостійка і засухостійка, до ґрунту средньовибаглива. Крім Середньої Азії, її широко застосовують в озелененні на Кавказі та у Криму, у південних районах європейської частини СНД. Особливо цінуються декоративні форми, яких нараховується понад 60.

Рід яловець (Juniperus L) Яловець козацький (J.sаЬіпа L.) - низькорослий чагарник, що стелиться по землі і має дещо піднесені верхівки. Листки попарно-супротивні, лускоподібні, притиснуті до гона. Стовбур і гілки покриті червонувато-сірою корою. Пагони темно-зелені, хвоя лускоподібна ромбічної форми, на спинці з кілем і овальною смоляною залозкою. На молодих особинах, а іноді й на старих нижніх безплідних і затінених гілках хвоя голкоподібна, до 8 мм довжини. Дводомний. Шишко-ягоди округло-овальні 5-7 мм. діаметром, бурувато-чорні, покриті сизим восковим нальотом в шишці здебільшого знаходиться 1-2 насінини, а іноді і до 6 штук. Сходи з двома сім'ядолями. Гілки, які стеляться, можуть давати придаточне коріння. Зустрічається в горах Криму, Кавказу, Тянь-Шаню, на Алтаї, в Західних Саянах, а також у горах Західної Європи.

До ґрунтових умов маловибагливий, дуже світловибаглив, переносить аридні умови, морозостійкий. Відомо багато форм ялівця козацького. Деревина з червонуватим ядром. Використання обмежене.

Ялівець козацький отруйний. У зелених гілках міститься отруйне ефірне масло з алкалоїдом сабінелем, глюкозидом та іншими речовинами. Використовується у медицині. Деревина ядрова, червоного кольору. Використовується дуже рідко, оскільки великі стовбури не зустрічаються. Ялівець козацький використовується в лісомеліорації для закріплення сухих південних схилів зі змитим ґрунтом. Здатність цього виду стелитись по поверхні ґрунту і давати придаточне коріння робить його дуже цінним у протиерозійних насадженнях.

Родина Гіркокаштанові (Hippocastanaceae) Кінський каштан звичайний (Aesculus Hippocastanum L.) Дерево висотою до 20 (30) м, бруньки довжиною до 2,5 см, смолянисті. Листя пальчастоскладне, з (3) 5-7 листиками, продовгувато-оберненояйцевидної форми, у верхівки заокруглене, зубчасто пильчасте, довжиною від 10 до 25 см, черешок до 15 см. Квіти біло-жовтуваті в метелках, довжиною від 20 до 30 см. Батьківщина - Греція. М орозостійкий. На території України розводять у парках і садах як декоративне дерево, у дикому стані не зустрічається.

Форми кінського каштану звичайного: пірамідальна, плакуча, зонтиковидна, жовто та біло пестролистні форми, махровоквітна форма з білими квітами та оранжевими квітами, жовто окаймлена форма.

Кінський каштан звичайний є цінною лікарською рослиною; в ньому міститься багато корисних речовин: сапонін, глікозиди, вітаміни, білки та алкалоїди. Препарати з плодів збільшують стійкість капілярних судин, мають антитромбічну дію.

Размещено на Allbest.ru