Вплив різних режимів зрошення на ріст і продуктивність люцерни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

Розділ 2. Об'єкт досліджень

Розділ 3. Умови та методика проведення досліджень

3.1 Характеристика ґрунту

3.2 Погодні умови

3.3 Схема досліду

3.4 Агротехніка вирощування люцерни на зелену масу при зрошенні

3.5 Методика проведення досліджень

Розділ 4. Результати досліджень

4.1 Вплив дощування на динаміку вологості ґрунту

4.2 Дослідження впливу вологості

4.3 Вивчення впливу різної вологості ґрунту на урожай люцерни

4.4 Режим зрошення

4.5 Водоспоживання люцерни

Розділ 5. Економічна ефективність люцерни

Розділ 6. Охорона праці

Розділ 7. Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

люцерна зрошення вирощування

Зниження в останні роки у сільськогосподарському виробництві України рівня хімізації й механізації, спад розвитку меліорації, передусім зрошення, привели в господарствах усіх форм власності до значного занепаду галузі кормо виробництва і, як наслідок, до скорочення більше як на 70 % поголів'я великої рогатої худоби та зниження рівня виробництва тваринницької продукції [1,2].

Аналіз стану кормо виробництва в усіх природно-кліматичних зонах України, у тому числі і на меліоративних землях. Засвідчує про все ще екстенсивні форми його розвитку.

За даними Держкомстату, кормове поле України займає 26,5 млн га 63,1 % усієї площі сільськогосподарських угідь. На сіяні кормові культури припадає 10,6 млн га, зернофуражні - 9,2, природні кормові угіддя - 6,7 млн га. На кормові культури польового кормовиробництва припадає 31,5 % орних земель, тоді як у державах із розвиненим молочним і м'ясним тваринництвом - 55-70 % [34, 5].

Найбільшу кормову цінність мають багаторічні бобові трави. Вони дають можливість отримувати різні види дешевих високобілкових кормів, особливо в умовах зрошувального землеробства.

В даний час питання раціонального використання наявних водних ресурсів, як в Україні так і за кордоном займають центральне місце.

Одним із важливих резервів економії води є удосконалення режиму зрошення сільськогосподарських культур.

Зрошення - важливий прийом інтенсифікації землеробства. Регулювання водного режиму ґрунту за допомогою поливів дозволяють найбільш повно використовувати кліматичні і ґрунтові ресурси зони, потенціальних можливостей сорту, удобрення, інтенсивних технологій вирощування культур. через це рішення задач економного використання поливної води, розробка водозберігаючих режимів зрошення являються корінними питаннями науково обґрунтованої системи зрошувального землеробства.

Наші дослідження направленні на вирішення проблеми економного використання зрошувальної води з одночасним підвищенням за рахунок цього продуктивності люцерни на основі розробки оптимального режиму зрошення люцерни.



Розділ 1. Огляд літератури

В умовах правобережного Лісостепу України більшу частину зрошувальних земель займає цінна кормова культура - люцерна.

Збільшення виробництва високоякісного кормового білка неможливе без розширення посівів багаторічних трав у тому рахунку і люцерни.

Люцерну вважають посухостійкою рослиною, але її посухостійкість полягає не в тому, що вона ощадно витрачає воду, а втому, що використовує її з глибоких шарів підґрунту. Причому коріння і стебла люцерни здатні швидко подавати воду вгору до листків.

Крім того, підчас тривалої посухи, коли інші рослини гинуть, люцерна тільки припиняє ріст і втрачає частину листків. Щоб зменшити випаровування [6, 7, 8].

Сумарне водоспоживання люцерни, як і інших культур. змінюється в значних межах і залежить від дії комплексу різних факторів на протязі вегетації і може досягти 7500-9000 м3 га.

Довгий вегетативний період і велика листова поверхня обумовлюють в даної культури коливання водоспоживання по роках в залежності від погодних умов.

Середньодобова величина випаровування на другому і подальшому роках життя люцерни також змінюється по фазах розвитку і залежить від погодних умов. Наприклад, в період відростання за добу випаровується 20-25 м3/га, в фазу бутонізації 45-50 м3/га, цвітіння 53-80 м3/га, дозрівання насіння 25-30 м3/га.

В посушливі роки витрата води за добу досягає 100 м3/га [8, 10, 11].

Маючи потужну кореневу систему і велику листову поверхню люцерна використовує багато вологи - її транспіраційний коефіцієнт рівний 600-900 [6, 9, 10, 11, 12].

На Україні добре зарекомендували себе режими зрошення, які забезпечують підтримку в ґрунті оптимальної вологості на протязі вегетаційного періоду.

Оптимальна вологість ґрунту - одна з нормальних умов розвитку люцерни тому, що ця культура має довгий вегетаційний період.

За період вегетації вологість ґрунту не повинна опускатися нижче 75-80 % НВ [13, 14, 15, 16, 17, 18]. Для підтримки такого рівня вологості і отримання високого урожаю посіви поливають в основному на початку відростання і бутонізації.

Поливи розподіляються так:

Під перший укіс - один, під кожний слідуючий - один - два. Після укосу трави поливна норма складає 500-600 м3/га.

За даними Українського НДІЗЗ, оптимальна величина перед поливної вологості для більшості польових культур на важких суглинках складає 65-70 %, супісках 50-60 % НВ [14].

В інших багаторічних дослідженнях доведено, що оптимальна вологозабезпеченість при підтриманні на протязі вегетаційного періоду вологості ґрунту 70-80 % НВ [10, 11, 20, 21, 22, 23, 24, 25].

Можливі зміни в залежності від різновидності ґрунтів на зрошувальній ділянці. Багаторічна практика і дані дослідів вирощування люцерни на корм показують, що поливи в звичайні за зволоженням роки краще всього розподіляють таким чином:

Під перший укіс - один полив, під другий, третій і четвертий - два. Під п'ятий - один (1:2:2:2:1).

В лісостепу на чорноземах і сірих ґрунтах норма поливу становить 400-500 м3/га [10, 11, 27].

Люцерна належить до культур, що потребують великої кількості води на формування високого врожаю зеленої маси, особливо в південному регіоні на зрошуваних землях. Цікавим є питання з використання вологи люцерною з різних шарів ґрунту при різних умовах вологозабезпеченості рослин.

За даними [28] на темно-каштановому середньо-суглинковому ґрунті з першого метрового шару неполивна люцерна використовує 72, а поливна 92 % вологи від загального водоспоживання з 3-метрового шару ґрунту.

Подібні результати отримані в дослідах [29] у зоні Інгулецької зрошувальної системи у середньому за 4 роки, при оптимальному зрошуванні люцерни 2-го року життя із шару ґрунту 100-200 м3/га води при сумарному водоспоживанні з двохметрового шару ґрунту 746 га.

Вплив режиму зрошення і, в першу чергу, значення зрошувальної норми на показники сумарного водоспоживання люцерни підкреслюється багатьма дослідниками [15, 30, 31,32 33, 34, 35].

Погодні умови та кількість опадів вегетаційного періоду по різному впливали на показники сумарного водоспоживання.

У дослідах [36, 37] збільшення зрошувальної норми підвищувало показники сумарного водоспоживання, але вони не були пропорційними зрошувальній нормі. Це пояснюється різною питомою вагою балансу сумарного водоспоживання. При оптимальному вологозабезпеченні рослин протягом вегетаційного періоду в середньому за три роки, в балансі сумарного водоспоживання витрати ґрунтової вологи становлять 3,5 %, з коливаннями 2,1 - 6,5 %.

У цьому варіанті також невеликий відсоток (19,8 - 36,4) в балансі споживання опадам вегетаційного періоду, а загальне використання люцерною природних джерел вологи становить (26,3 - 38,5 %).

Найефективніше природні ресурси використовували у варіанті, де під перший укіс поливи не проводилися, а в подальшому під наступні укоси надавали поливи на відростання рослин. У середньому за три роки сумарна питома вага ґрунтової вологи й опадів становила 626 %, з коливаннями за роки 54,2 - 68,8 %.

За таких умов питома вага зрошувальної норми мінімальна і коливалася в межах 31,2 - 46 %.

Порівняння показників сумарного водоспоживання по укосах показує, що вони найвищі у першому і четвертому укосах, за виключенням моделі режиму зрошення, в якій не передбачали поливу у першому укосі.

Високі показники водоспоживання у першому укосі пояснюються значною тривалістю процесу формування врожаю, а у четвертому високими температурами і сухістю повітря в серпні, достатньою кількістю опадів. А також максимальною зрошувальною нормою у варіанті з оптимальним режимом зрошення. З усіх варіантів мінімальні показники сумарного водоспоживання отримані у третьому укосі формування врожаю якого проходить у липні і становить 19,6 і 23,5 % сумарних витрат вологи за вегетацією [38, 39].

При підтриманні перед поливної вологості на рівні [65 - 70 %] НВ поливна норма становила 500 м3/га при внутрішньому ґрунтовому зрошенні і 700 м3/га при дощуванні (ДДА - 100 МА).

Із збільшенням перед поливної вологості ґрунту з 65 - 70 % НВ до 75 - 80 % НВ кількість поливів збільшувалась з 8 до 11, але витрата зрошувальної води 300 - 400 м3/га в цілому зрошувальна норма при внутрішньо ґрунтовому зрошенні на другому році життя люцерни збільшилась з 4300 до 4700 м3/га, а на третьому з 4800 до 5100 м3/га.

Витрата зрошувальної води при внутрішньоґрунтовому зрошенні значно менше ніж при дощуванні [40].

Дослідження з визначення режиму вологості ґрунту на зрошувальних землях в Ростовській області було встановлено, якщо керуватися тільки збільшенням урожайності люцерни не рахуючись з затратами зрошувальної води, то кращим режимом вологості ґрунту є такий коли перед поливна вологість була не нижче 80 % НВ в шарі 0-70 см, з точки зору найбільш раціонального використання зрошувальної води, цю вологість необхідно підтримувати в шарі 0-50 см [41].

Зрошення сприяє перерозподілу складових теплового балансу на сільськогосподарських полях, тобто зростанню витрат тепла на випаровування та зменшення турбулентного теплообміну.

Внаслідок великої витрати тепла випаровуванням на зрошуваних землях змінюється мікроклімат, значно знижується температура ґрунту і наближається до оптимальної. Завдяки зрошенню поліпшується теплопровідність ґрунту, забезпечується його рівномірне зволоження та зменшення температурних коливань.

На зрошуваних полях утворюється своєрідне становище погоди, що формує характерний для неї вирівняний температурний режим. Завдяки зрошенню знижується температура приземного шару повітря та добові амплітуди, в основному за рахунок даних температур [42].

З вищесказаного виходить, що зрошення може стати одним з ефективних заходів по підвищенню урожайності сільськогосподарських культур в кліматичних умовах Правобережного Лісостепу України, в тому числі і також ведучої культури на зрошувальних землях, як люцерна.



Розділ 2. Об'єкт досліджень

Багаторічні трави особливо люцерна відіграє важливу роль в підвищенні родючості ґрунту.

Люцерна - одна з найбільш розповсюджених кормових культур. вона має ряд переваг: високу зимостійкість, довговічність, швидкі темпи відростання.

Люцерна сорту «Зайкевича», що належить до мінливого синьо гібридного сортотипу. Квітки фіолетові, темно-сині. Світло-сині з різними відтінками. Боби закручені в 1-3 витки. Досить зимостійкий, середньостиглий, добре облистнений, швидко відростає після скошення. Дає два-три. А на зрошуваних землях три-п'ять укосів. Районований для польових і кормових сівозмін у всіх областях за винятком Миколаївської, Одеської. Ровенської та Херсонської, для сумішок на луках і пасовищах у закарпатській і Полтавській областях [12].

Посів в 2002 році, весняний, відкритий. Агротехніка вирощування прийнята для зони.

Норма мінерального живлення - № 90, р - 90, к - 90.

Внесення гною під оранку 40 т/га.



Розділ 3. Умови та методика проведення досліджень

Досліди по вивченню впливу зрошення на динаміку вологості ґрунту і ріст, розвиток і продуктивність люцерни проводилися на дослідному полі Уманського Державного Аграрного університету в 2001 - 2002 р.р.

Район досліджень відноситься до зони нестійкого зволоження, для цієї зони являється значна кількість опадів, нестійке і перемінне зволоження ґрунту.

Нестійкість природного зволоження пояснюється тим, що опади випадають нерівномірно на протязі теплого періоду року (квітень - вересень) в цій зоні і не забезпечують оптимальні умови водопостачання рослин.

3.1 Характеристика ґрунту

Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем опідзолений, важко суглинистий з вмістом в орному шарі гумусу 3,2 - 3,6 %. РН - 6,1, ступінь насиченості основами 86-89 %, гідролітична кислотність 1,7 - 2,1 % гідролізованого азоту (мг на 100 г ґрунту) - 4,1, рухомої фосфорної кислоти - 12,3, обмінного калію 9 мг на 100 г ґрунту.

Найменша вологоємність (НВ) метрового шару ґрунту рівна 26,7 %, об'ємна вага 1,24 т/м3.

Рельєф дослідної ділянки плоско рівний. ділянка спрофільована під слабо похилу поверхню з ухилом і - 0,007.

Мікрорельєф добрий без видимих блюдець, підвищень.

3.2 Погодні умови

Клімат району досліджень - помірно-теплий континентальний. За даними Уманської метеостанції випадає 633 мм, з них 379 мм за період вегетації. Середня багаторічна температура за рік +7,4 0С.

Найбільш важливими параметрами, які характеризують тепло і водозабезпеченість вегетаційного періоду є опади, температура і вологість повітря. Порівняно цих показників між собою, а також середніми багаторічними величинами за окремі проміжки часу дає можливість пояснити деякі закономірності в динаміці вологості ґрунту, особливі формування урожаю люцерни.

Характеристика вегетаційних періодів відносно опадів за декаду, середньо декадної температури і відносної вологості повітря приведені в таблицях 3.1, 3.2, 3.3.

За вологозабезпеченістю вегетаційні періоди 2001 і 2002 р.р. можна віднести близькими до середнього (забезпеченість 38 % опадів, випало більше 30,0 і 29,8 мм більше ніж середнє багаторічне). Опади на протязі вегетаційних періодів розподілені дуже нерівномірно. Весняний недобір опадів спостерігався (див. табл. 3.1 в першій декаді квітня і першій. Третій декадах травня 2001 р.

В 2002 році опадів весною випало значно менше ніж середнє багаторічне в першій і третій декадах квітня. А також на протязі травня.

В літньо-осінній період значний недобір опадів спостерігався в 2001 р. - друга і третя декади липня, серпень, а в 2002 р. - перша декада липня, перша і друга декади серпня, перша декада вересня.

Значне перевищення опадів над середнім багаторічним спостерігалось в 2001 р. - перша декада червня, вересень, а в 2002 р. - червень, друга декада серпня, друга і третя декади вересня.

Найбільш холодними (див. табл. 3.2) друга і третя декади травня і червень в 2001. а в 2002 р. перші декади квітня і червня. Коли температура повітря була 1,1 … 2,8 0С нижча ніж середнє багаторічне.

Таблиця 3.1 Опади за декаду в вегетаційні періоди 2001 - 2002 р.р. в мм

Роки	IV	V	VI	VII	VIII	IX	IV-IX
	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
2001	1,2 -11,8	17,9 +1,9	30,6 -11,9	3,8 -10,2	41,7 +27,7	11,4 -15,3	134,1 +107,1	10,6 -23,4	23,4 -2,6	30,0 -3	30,9 +3,9	2,5 -24,5	0,0 -14	0,0 -24	7,4 -13,6	56,9 +40,9	2,3 +8	4,3 +7,7	409 +30
2002	3,6 -9,4	4,1 -11,9	11,8 -7,2	3,4 -10,6	3,3 -10,7	6,3 -20,7	125,0 +9,8	13,5 -20,5	31,6 +56	0,0 -33	36,6 +9,6	19,6 -7,4	0,8 -13,2	50,0 +26	0 -21	2,8 -13,2	49,3 +34,3	47,2 +36,2	408,9 29,8
середнє багаторічне	13	16	19	14	14	27	27	34	26	33	27	27	14	24	21	16	15	12	379

Примітка: в чисельнику приведені середні величини в знаменнику відхилення від середнього багаторічного

Таблиця 3.2 Середньодекадна температура повітря в вегетаційні періоди 0С 2001 - 2002 роки

Роки	IV	V	VI	VII	VIII	IX	IV-IX
	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
2001	9,5 +2,3	9,8 +2,1	12,9 +2,4	15,0 +2	12,7 -2,4	13,5 -2	14,6 -2,5	18,5 +0,8	17,5 -1,1	22,0 +3,6	24,2 +5,2	24,3 +5,1	22,0 +2,6	21,8 +3,2	18,2 +1,5	15,7 -0,1	15,0 +1,5	11,1 -0,5	16,6 +1,2
2002	4,4 -2,8	11,9 +4,2	11,3 +0,8	14,5 +1,5	15,9 +0,8	17,5 +2	14,4 -2,7	18,0 +0,3	20,6 +2	23,0 +4,6	24,3 +5,3	21,8 +2,7	21,4 +2	19,9 +1,4	18,3 +1,6	18,3 +2,5	14,2 +0,7	12,3 +0,7	16,7 +1,3
середнє багаторічне	7,2	7,7	10,5	13,0	15,1	15,5	17,1	17,7	18,6	18,4	19	19,1	19,4	18,5	16,7	15,8	13,5	11,6	15,4

Примітка: в чисельнику приведені середні величини в знаменнику відхилення від середнього багаторічного



Таблиця 3.3 Середньодекадна відносна вологість повітря в вегетаційні періоди 2001-2002 р.р.

Роки	IV	V	VI	VII	VIII	IX	IV-IX
	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
2001	56 -15	59 -11	71 +2	64 -5	68 +3	63 -8	80 -9	71 -3	76 +1	71 -4	69 -3	67 -8	62 -10	63 -11	70 -4	80 +7	72 -5	77 0	69 -3
2002	61 -10	57 -13	72 +3	66 -3	62 -3	66 +5	82 +11	72 -2	68 -7	60 -15	67 -5	69 -6	69 -6	71 -9	65 -9	64 +8	85 +8	87 +10	65 -7
середнє багаторічне	71	70	69	69	65	71	71	74	75	75	72	75	72	74	74	73	77	77	12

Примітка: в чисельнику приведені середні величини в знаменнику відхилення від середнього багаторічного

Самими теплими були квітень, липень і серпень 2001 року. А також травень, липень, серпень і вересень 2002 року. Перевищення над середніми багаторічними становило 0,7 … 5,2 0 С.

Середньо декадна відносна вологість (див. табл. 3.3) за роки досліджень коливалася від 57 до 35 %.

Таким чином, вегетаційні періоди в роки досліджень не відрізнялися за кількістю опадів, які випали, але дуже різнилися за їх розподіленням в часі, температурним режимом. Якщо в цілому за вегетаційний період вологи вистачає для нормального розвитку люцерни, то в окремі місяці, декади, дні виникають ґрунтова і атмосферна посухи. Навіть порівняно коротко-термінова посуха веде до пониження урожаю. Тому в ці періоди ефективно застосовувати зрошення.

3.3 Схема досліду

Дослід з виявлення реакції культури на різну ступінь зволоження активного шару ґрунту закладений за такою схемою:

1. - контроль (без зрошення);

2. - дощування при зниженні вологості грунту до 60 - 70% НВ;

3. - дощування при зниженні вологості ґрунту до 70-80%НВ.

Повторність досліду трикратна, розміщення ділянок рендомізоване. площа дослідної ділянки - 25 м2. Ширина захисних смуг - 2 м [47, 48, 49]. Норма мінерального живлення № 90 Р 90 К 90. Дощування проводили спеціально виготовленим дефлекторним дощувачем при зниженні вологості ґрунту до прийнятої схемою досліду величини НВ поливною нормою 400 м3/га [10, 11].



3.4 Агротехніка вирощування люцерни на зелену масу при зрошенні

Для люцерни придатні більшість ґрунтів. Найкраще вона росте на чорноземах і каштанових ґрунтах. В Лісостеповій зоні попередниками можуть бути просапні і озимі зернові культури [10].

Основний обробіток.

Після збирання попередника проводять одно або дворазове лущення дисковими лущильниками на глибину 6-10 см. при великій засміченості проводять провокаційний полив нормою 250-350 м3 на гектар з послідуючим лущенням [11].

Люцерна позитивно відкликається на глибоку оранку. За даними УНДЗ [44] збільшення оранки дає змогу отримати сіна на 5 % більше. Після оранки вирівнюють площу, весною закривають вологу. Передпосівну культивацію з одночасним боронуванням при покривному посіві виконують на глибину заробки насіння, ячменю 6-8 см, кукурудзи 8-10 см [11]. Перед посівом площу прилащують.

Удобрення.

Найбільший вплив на ріст, розвиток і продуктивність люцерни мають фосфорні добрива. По даним УНДІЗ [45] внесення під оранку суперфосфату нормою Р100 підвищувало врожай сіна до 55 цн на гектар. Коефіцієнт азотофіксації при цьому збільшився з 65 % на контролі до 72 % на удобрених посівах.

Потребу в азоті люцерна може задовольнити за рахунок фіксації його з повітрям. Під посів азотні добрива вносять так, щоб не викликати полягання покривної культури [11]. Також дає ефект застосування нітрагіну і мікродобрив. З мікродобрив рекомендують молібдат амонію 18,4 мг на 1 га для намочування насіння і борні добрива (кг на га) під передпосівну культивацію. Фуражна маса не збільшується, але корм якісний [6].

Якщо полив проведемо невчасно, або не встигли, то наздогнати в майбутньому неможливо із-за граничності вегетаційного періоду [46].

Для зменшення негативного впливу покривних культур на травостій люцерни, знижують норму висіву покривних культур на 25-30 % [11].

Для посіву використовують зерно трав'яні сівалки СУ-24, люцерну і покривну культуру сіють окремо. Оптимальна густота по сходам - 400-500 рослин на 1 м2. це забезпечує норму висіву при весняному посіві 18-20 кг. А при літньому 20-22 кг насіння на 1 га. На ґрунтах з важким складом їх заробляють на глибину 1-2 см на середньосуглинистих 2-3 см. для отримання дружних сходів при посіві насіння повинно потрапити в вологий шар ґрунту [11].

3.5 Методика проведення досліджень

Вологість ґрунту визначалася термостатно-ваговим методом в період вегетації в шарі 0-100 см через 10 см подекадно, а також і після поливу. В дні проведення поливу вологість ґрунту визначалася через півгодини [50, 51, 52, 53]. Водоспоживання люцерни визначалася методом водного балансу за формулою О.М. Костякова [50, 54].

E = (Wn - Wk) + P + M +? Wгр, м3 /га (3.1)

де Е - водоспоживання, м3/га;

Wn, Wk - запаси вологи в ґрунті, відповідно на початок і кінець вегетаційного періоду, м3/га; М - зрошувальна норма Wгр - підживлення ґрунтовими водами, м3/га.

Розрахунок запасів вологи в ґрунті проводили за формулою:

Wn - Wk = 100 б * h (вn - вk), м3/га (3, 2)

б - об'ємна маса ґрунту, т/м3; h - глибина розрахункового шару ґрунту (1,0 м).

вn, вk - вологість ґрунту відповідно на початок і кінець вегетації. %.

Так як підґрунтові води знаходяться глибоко (7-8 м) тоді: ? Wгр = 0.

Атмосферні опади, температура і відносна вологість бралися на метеостанції м. Умань, розташованої на відстані 0,1 км.

Для другого і третього років життя: відновлення вегетації (відростання), бутонізація, початок відростання люцерни після укосу відмічали при появі нових листочків. За дату закінчення вегетації умовно приймали останні з п'яти днів, коли середньодобова температура повітря не вище 00С [52].

Густоту стояння рослин визначали на стаціонарних площадках площею 0,25 м2 кожна на 1-3 повторностей. Кількість рослин підраховували весною після сходів або відростання і перед виходом в зиму. Кількість стебел визначали перед кожним укосом. Для встановлення висоти травостою в 20 місцях ділянок 1-3 повторностях по діагоналі ділянки проводили вимірювання від поверхні ґрунту до верхівок більшості нормально розвинутих стебел [48].

Облік урожаю проводили вручну, поділяночно. Урожай зеленої люцерни підраховували з усієї площі ділянки і перераховували на суху речовину в ц/га [47, 48, 55]. Дані з урожайності оброблялися методом дисперсного аналізу з визначенням істотної різниці:

НІР = t • Sd /3,3/

де НІР - найменша істотна різниця;

t - критерій студента;

Sd - помилка різниці.

Обробка і аналіз експериментального матеріалу проводилися методами математичної статистики [48, 56, 57, 58].



Розділ 4. Результати досліджень

4.1 Вплив дощування на динаміку вологості ґрунту

Вплив дощування на динаміку вологості ґрунту в 2001 р. (рис. 4.1) почали з першої декади квітня. На початок періоду досліджень вологості ґрунту в шарі 0-100 см становила 88 % НВ. В кінці другої декади квітня вона приблизилась до 80 % НВ, першої декади травня до 75 % НВ. В межах 75-80 % НВ вологість ґрунту коливалася на протязі другої і третьої декади травня. Значні опади (137,1 мм) що випали на протязі першої декади червня підвищили вологість ґрунту до НВ.

В межах 90-95 % НВ вологість ґрунту знаходилася на протязі другої і третьої декад червня і першої і другої декад липня. під дією жаркої і посушливої погоди, що встановилася в третій декаді липня, а також в серпні (спостерігався період без дощу більше 20 днів) вологість ґрунту понизилась в кінці липня до 80 % НВ, першій декаді серпня до 70 % НВ кінці серпня нижче 50 % НВ.

Значні опади, що випали на протязі першої декади вересня підвищили вологість ґрунту вище 60 % НВ. На варіанті 2 (поливи при пониженні до 60-70 % НВ) вологість ґрунту в шарі 0-100 см (див. рис. 4.1) до середини другої декади серпня не відрізнялися від контролю. Проведення поливу нормою 400 м3/га 17.08.01 р. під третій укіс підвищило вологість ґрунту до 72 % НВ. На кінець третьої декади серпня вологість ґрунту понизилася до 60 % НВ.

Значні опади, що випали в 1-й декаді вересня підвищили вологість до 70 % НВ, далі на протязі 2 і 3 декади вересня вологість ґрунту понизилася і на кінець вересня була близько до 60 % НВ.

На варіанті - 3 (поливи при зниженій вологості ґрунту при 60-70 % НВ) до початку першої декади серпня вологість ґрунту в шарі 0-100 см не відрізнялася від контролю і варіанту 2. Проведення дощування поливною нормою 400 м3/га 11.08.01 підвищило вологість ґрунту до 82 % НВ. На початок третьої декади серпня вона приблизилась до 70 % НВ і проведення поливу нормою 400 м3/га 21.08.01 р. підвищило вологість ґрунту до 82 % НВ. Під дією посушливої погоди вологість ґрунту на кінець серпня понизилася до 75 % НВ. Значні опади 56,9 мм підвищили вологість ґрунту 1-ї декади вересня до 86 % НВ. Далі вологість понизилася і в кінці вересня була близькою до 70 % НВ.

В 2002 році на початок періоду досліджень (1.04.01) вологість ґрунту (рис. 4.2) була близькою до 70 % НВ. В межах 70-75 % НВ вона знаходилася на протязі квітня. Під дією посушливої погоди, що встановилася в травні (опадів випало 42 мм менше ніж середнє багаторічне) вологість ґрунту стрімко понижалася: в кінці першої декади - до 60 % НВ, другої - 55 % НВ, третьої - 46 % НВ.

Значні опади (125,0 мм), що випали на протязі першої декади червня підвищили вологість ґрунту до 80% НВ. В кінці червня вологість ґрунту була нижчою 70 % НВ, НВ липня приблизилась до 60 %, першої декади серпня приблизилась до 50 % НВ. Значні опади (50,8 мм), що випали в другій декаді серпня підвищили вологість ґрунту до 60 % НВ. Під дією посушливої погоди, що встановилася в третій декаді серпня, першій декаді вересня 9спостерігався період без дощу 18 днів) вологість ґрунту на кінець першої декади вересня понизилась до 38 % НВ (найнижча за вегетацію). Опади (96,5 мм), що випали на протязі другої і третьої декад вересня підвищили вологість ґрунту на кінець вересня до 62 % НВ.

На варіанті 2 (див. рис. 4.2) вологість ґрунту в шарі 0-100 см до початку другої декади травня не відрізнялися від контролю. Проведення поливу нормою 400 м3/га 12 травня ( під перший укіс) підвищило вологість ґрунту до 73 %. На кінець травня вологість ґрунту приблизилась до 60 % НВ. Значні опади 125 мм підвищили вологість ґрунту на кінець першої декади червня до 90 % НВ. На кінець червня вологість ґрунту приблизилася до 70 % НВ, середини першої декади серпня до 70 % НВ, середини третьої декади серпня до 60 % НВ. Проведення 26 серпня поливу нормою 400 м3/га 12 травня (під перший укіс) підвищило вологість ґрунту до 73 %. На кінець травня вологість ґрунту приблизилась до 60 % НВ.

Значні опади 125 мм підвищили вологість ґрунту на кінець першої декади червня до 90 5 НВ. На кінець червня вологість ґрунту приблизилася до 70 % НВ, середини першої декади серпня до 70 % , середини третьої декади серпня до 60 % НВ.

Проведення 26 серпня поливу нормою 400 м3/га (під четвертий укіс) підвищило вологість ґрунту до 72 % НВ. На кінець першої декади вересня вона приблизилась до 60 % НВ. Значні опади, що випали на протязі 1-2 декади вересня підвищили вологість ґрунту на кінець вересня до 85 % НВ. Вологість ґрунту у шарі 0-100 см (див. рис. 4.2) на варіанті - 3 до кінця 2-ї декади квітня не відрізнялась від контролю та варіанта - 2.

Проведення 21 квітня поливу нормою 400 м3/га підвищило вологість ґрунту до 85 % НВ. На кінець третьої декади квітня вона приблизилась до 80 % НВ, а в середині другої декади травня до 70 % НВ.

Полив, проведений 16 травня нормою 400 м3/га підвищив вологість ґрунту до 82 % НВ. Під дією посушливої погоди вологість ґрунту в кінці травня приблизилась до 70 % НВ. Значні опади підвищили вологість ґрунту в кінці першої декади червня до НВ. В кінці червня вологість ґрунту приблизилась до 90 % НВ, липня 80 % НВ середини першої декади серпня до 70 % НВ.

Проведення 9 серпня (під третій укіс) поливу нормою 400 м3/га підвищило вологість ґрунту до 82 % НВ. В кінці третьої декади вересня вологість ґрунту приблизилась до 70 % НВ. Полив проведений 31 серпня (під четвертий укіс підвищив вологість ґрунту 85 % НВ. На кінець першої декади вересня вологість ґрунту понизилася до 75 % НВ. Значні опади, що випали в 2 і з-й декаді вересня підвищили вологість ґрунту на кінець місяця до 95 % НВ.

З вищеописаної характеристики динаміки ґрунту у шарі 0-100 см можна зробити висновок, що більш значний вплив на неї був на варіанті - 3.

4.2 Дослідження впливу вологості ґрунту на ріст і розвиток люцерни

Регулювання водного режиму ґрунту значно впливало на ріст і розвиток посівів люцерни.

Таблиця 4.1 Кількість рослин на 1 м2 2001-2002 р.

	2001	2002
	Початок вегетації	Кінець вегетації	Початок вегетації	Кінець вегетації
1	166	144	112	88
2	178	156	128	96
3	182	168	136	108

З таблиці 4.1. видно, що кількість рослин на початку вегетації 2001 році після пере зимування була дещо вищою на зрошувальних варіантах відповідно 178-182 проти 166 шт./м2. На кінець вегетації найбільша кількість рослин була на варіанті - 3 - 168 шт./м2, а на варіанті - 2 - 168 шт./м2, тоді як на контроль (варіант - 1) - 144 шт./м2.

Краща перезимівка рослин люцерни також на зрошувальних варіантах. В 2002 році на початок відновлення вегетації кількість рослин на зрошувальних варіантах значно перевищувала контроль (відповідно 128, 136 проти 112 шт./м2). Також тенденція спостерігалась в кінці вегетації (відповідно 96-108 проти 88 шт./м2 на контролі).

В 2001 році помітний вплив (табл.4.2) на густоту стеблостою спостерігався на 3-му варіанті в 3-4 укосах. Застосування зрошення в 2002 році під перший укіс значно вплинуло на густоту стеблостою (522 і 544) проти 484 шт./м2 на контролі.

Помітне перевищення кількості стебел на 1 м2 дали зрошувальні варіанти в третьому укосі 376 408 проти 459 шт. на контролі в 2001 році (таблиця 4.2).

Таблиця 4.2 Кількість стебел перед укосами, шт. на 1 м2

Варіанти досліду	Укоси Роки досліджень
	Перший	Другий	Третій	Четвертий
1. Контроль	2001	±к	2002	±к	2001	±к	2002	±к	2001	±к	2002	±к	2001	±к	2002	±к
	596	-	484	-	480	-	472	-	386	-	352	-	-	-	-	-
2. Зрошення 60-70 % від НВ	610	14	520	36	492	12	484	12	390	4	376	24	364	-	344	-
3. Зрошення 70-80 % від НВ	616	20	544	60	496	16	492	20	448	62	408	56	398	-	376	-

Таблиця 4.3 Висота рослин люцерни перед укосами, в см.

Варіанти досліду	Укоси Роки досліджень
	Перший	Другий	Третій	Четвертий
1	2001	±к	2002	±к	2001	±к	2002	±к	2001	±к	2002	±к	2001	±к	2002	±к
	66	-	62	-	63	-	61	-	56	-	53	-	-	-	-	-
2	67	1	65	3	64	1	63	2	57	1	57	3	44	-	40	-
3	68	2	67	5	64	1	63	2	62	6	60	6	47	-	43	-

На висоту люцерни зрошення вплинуло при третьому укосі на варіанті - 3 (62 проти 56) на контролі. При першому укосі в 2001 році найбільша висота рослин спостерігалася в варіанті - 3 (67 проти 62) см на укосі.

Найбільш помітний вплив зрошення на висоту рослин спостерігався при з-му укосі (відповідно 57 і 60 проти 53 см/га на контролі (табл. 4.3). з вище приведеного аналізу можна зробити висновок, що зрошення помітно впливало на висоту і густоту травостою люцерни.

4.3 Вивчення впливу різної вологості ґрунту на урожай люцерни

Створення оптимального водного режиму ґрунту на посівах люцерни сприяло збільшенню урожайності.

З таблиці 4.4 видно, що зрошувані варіанти дали суттєву прибавку врожаю люцерни в порівнянні з контролем. В 2001 році 1-й і 2-й укоси люцерни були отримані в умовах природного зволоження і урожай між варіантами мало чим відрізнявся. Проведення зрошення під третій укіс суттєво вплинуло на урожай в третьому варіанті 29,4 ц/га сухої речовини проти 23,1 ц/га на контролі. Четвертий укіс в 2001 році був отриманий за рахунок зрошення і була отримана суттєва прибавка урожаю в другому і третьому варіантах. Прибавка урожаю від зрошення у 2001 році становила на варіанті 2 - 9,1 ц/га, варіанті 3 - 16,0 ц/га. Проведення зрошення в 2002 році під перший укіс (див. табл. 4.4) дало суттєву прибавку врожаю, як на варіант 2 (6,3 ц/га) так і на варіанті 3 (11,9 ц/га).

Значна прибавка урожаю (6,8 ц/га) отримала на 3-му зрошуваному варіанті в третьому укосі. Зрошення в 2002 році дозволило отримати хоч і не повністю повноцінний четвертий укіс люцерни, як на другому так і на третьому варіантах. За 2002 рік прибавка урожаю від зрошення становила на варіанті два - 14,4 ц/га. на варіанті три - 28,9 ц/га.

В середньому за 201-2002 роки прибавка урожаю від зрошення на варіанті два становила 17,7 ц/га, на варіанті три 22 ц/га.

Таблиця 4.4 Вплив різних способів поливу на урожай люцерни ц/га сухої речовини



4.4 Режим зрошення

Для підтримання передбачених схемою досліду в період 2001-2002 років рівнів вологості ґрунту зрошувальна норма становила в 2001 році на варіанті 60-70 % НВ 1 полив нормою 400 м3/га. а на варіанті 70-80 % НВ - 800 м3/га (два поливи нормою 400 м3/га).

В 2002 році зрошувальна норма становила: на варіанті 60-70 % НВ - 800 м3/га (два поливи нормою 400 м3/га) 70-80 % НВ - 1600 м3/га (чотири поливи нормою 400 м3/га).режим зрошення люцерни в 2001 р. - 2002 р. приведені в таблиці 4.5

Таблиця 4.5 Режим зрошення люцерни в 2001-2002 р.р

Варіанти	Роки	Елементи режиму зрошення
		кількість поливів	поливна норма м3/га	зрошувальна норма
дощування при зниженій вологості до 70 % НВ	2001	1	400	400
	2002	2	400	800
Дощування при зниженій вологості до 70-80 % НВ	2001	3	400	800
	2002	4	400	1600

4.5 Водоспоживання люцерни

На варіантах з природнім зволоженням в вегетаційний період 2001-2002 років сумарне водоспоживання збільшилось з підвищенням перед поливного порогу вологості (табл. 4.6).

Найвищим воно було на варіанті, де поливи проводились при зниженні вологості ґрунту до 70-80 % НВ, і змінювалось від 4857 (2002) до 5473 (2001 р.). В середньому за роки досліджень 5165 м3/га. На варіанті, де поливи проводились при зниженні вологості ґрунту до 60 - 70 % НВ водоспоживання в середньому за 2001-2002 роки було вище ніж на контролі. Відповідно 4925 проти 4696 м3/га.

З підвищенням перед поливної вологості ґрунту такий важливий показник використання води, як коефіцієнт водоспоживання зменшувався.

В середньому за 2001-2002 роки (див. табл. 4.6) найбільший він був на контролі 571 м3/га, а найнижчий на варіанті, де підтримувалась вологість ґрунту не нижче 70-80 % НВ 487 м3/га.

Витрата поливної води на одиницю продукції (див. табл. 4.6) в середньому за 2001-2002 роки була найнижчою на варіанті 60-70 % НВ - 64,4 м3/га.

Таблиця 4.6 Сумарне водоспоживання люцерни в 2001-2002 роках

Роки	Складові водоспоживання. м3/га	Сумарне водоспоживання, м3/га	Урожай-ність, т/га	Коефіцієнт водо-споживання,м3/га	Витрати поливної води на одиницю продукції, 1 м3/т
	опади	вегетаційні поливи	ґрунтові води
2001	4090	-	контроль 1203	без зрошення 5293	9,31	568	-
2002	4088	-	211	4299	7,49	574	-
середнє	4089	-	707	4766	8,40	571	-
2001	4090	400	дощування 955	при 60-70 % НВ 5445	10,21	533	39,2
2002	4088	800	-484	4404	8,93	493	89,6
середнє	4089	600	231	4925	9,57	513	64,4
2001	4090	800	дощування 291	при 70-80 % НВ 5473	10,91	502	73,3
2002	4088	1600	-831	4857	10,29	472	155,5
середнє	4089	1200	-270	5165	10,60	487	114,4



Розділ 5. Економічна ефективність

В наших дослідженнях приведені розрахунки економічної ефективності різних режимів зрошення люцерни. До основних показників для визначення економічної ефективності взято: вихід кормових одиниць з одного гектара по варіантах досліду; матеріально-грошові витрати на 1 га посівів; прибуток, в тому числі додатковий, рівень рентабельності.

Всі розрахунки проведені на основі даних технологічної карти (додаток В). Дані розрахунків для зручності зведені в таблицю 5.1.

Дані таблиці 5.1. свідчать про те, що люцерна сприятливо реагує на різні режими зрошення. При режимі зрошення 60-70 % від НВ вологості ґрунту з кожного гектара додатково отримано 10 ц к.о., а при режимі вологості ґрунту 70-80 % НВ - 18,7 ц к.о. більше в порівнянні з контролем (без поливу) при середній собівартості 1 ц к.о. на другому і третьому варіанті 8,55 грн. і 8,40 грн. відповідно.

Кращим за економічними показниками був третій варіант (поливи при зниженні вологості ґрунту до 70-80 % НВ), де з кожного отримано, при умові реалізації овесу 30 грн. податкового прибутку 418,7 грн/га.

Рівень рентабельності на другому і третьому варіанті 251 і 258 %.

Економічні розрахунки підтверджують необхідність в умовах правобережного Лісостепу України при вирощуванні люцерни на зелений корм рекомендувати для виробництва режим зрошення при зниженні вологості грунту до 70-80 % НВ.

Таблиця 5.1 Економічна ефективність різних режимів в зрошенні люцерни на зелений корм

Показники	Контроль	Поливи при 60-70 % НВ	Поливи при 70-80 % НВ
Урожайність ц/га сухої речовини	84	95,7	106,0
Вихід кормових одиниць, ц/га	71,4	81,4	90,1
Приріст продукції, ц/га к.о.	-	10	18,7
Матеріально-грошові витрати на 1 га	614,75	696,05	733,05
в т.ч. додаткові	-	81,30	142,30
Собівартість 1 ц к.о.	8,60	8,55	8,40
Ціна реалізації, грн.	30	30	30
Вартість валової продукції, грн/га	2142	2442	2703
Прибуток, грн./га	1527,25	1745,95	1945,95
Додатковий прибуток, грн/га	-	218,7	418,7
Рівень рентабельності, %	248	251	257



Розділ 6. Охорона праці

6.1 Організація умов і заходів з охорони праці при поливах люцерни в умовах правобережного Лісостепу України.

Сучасні вимоги безпеки праці і виробнича санітарія спрямовані на захист працівників від захворювання, належних умов праці.

Під час виконання робіт по зрошуванню сільськогосподарських культур виникає ряд виробничих небезпечних факторів. Особливо небезпечними факторами є:

- сонячна радіація;

- підвищена і понижена температура повітря;

- висока вологість повітря.

Ці фактори можуть визвати простудні та інші захворювання тому працівників забезпечують водонепроникною одежею і взуттям, резинові чоботи і плащі. При температурі повітря більше + 30 0С роботи припиняються, а поливи проводяться ранком, ввечері і вночі.

В зв'язку з тим, що промисловість України не випускає сільськогосподарських машин для проведення зволоження. Ми рекомендуємо для виробництва застосовувати оприскувачі типу ОПШ-15, ОП-2000-01 в агрегаті з тракторами типу ЮМЗ-6 кл, ЮМЗ-80-82 згідно ГОСТ 12.2.019-88 ССБТ [59].

Перед початком робіт все обладнання для проведення обприскування ремонтується. Перевіряють складання вузлів агрегату:

- регулювання робочих органів для одержання необхідного факелу розпилу;

- випробовують агрегат в працюючому стані при зволоженні його водою ;

- щорічно і перед початком експлуатації агрегати піддають гідравлічним випробуванням при робочому тиску з перевіркою зварочних швів. Результати випробовування заносять в паспорт випробовує мого агрегату.

До роботи по обслуговуванню дощувальних машин і установок допускаються особи. Не молодші 18 років, які мають відповідне посвідчення, пройшли медичний огляд і одержали первинний інструктаж на робочому місці, згідно вимог ДНАОП 0.00-4,12-99 Типового положення про навчання праці [60]. До початку роботи перевіряється справність установки і відповідних з'єднань в зрошувальній мережі і наявність необхідного допоміжного інструменту і обладнання.

Перед монтажем, демонтажем і початком роботи установки проводиться інструктаж особам, що обслуговують установку. Періодично проводиться інструктаж до початку і під час зрошувального сезону, але не рідше як через кожні 6 місяців з відповідним записом в журналі.

Технічне обслуговування і ремонт зрошувальної мережі проводиться тільки при відключених установках від трубопроводів і інших джерел подалі води. Під час роботи установки забороняється:

- виконувати слюсарно-монтажні та інші роботи по усуненню несправностей;

- змащувати, очищати вузли і машини;

- знаходитись біля працюючих машин стороннім особам;

- працювати на установках при швидкості вітру 20 м/с і під час грози;

- знаходитись на дощувальних установках під час їх транспортування;

- знаходитись під дощувальними машинами і входити в зону струї води поблизу машин.

Полив біля лінії електропередач проводиться не ближче чим 85 метрів.

Дощувальні машини «Дніпро і Фрегат» монтуються спеціалістами пусконалагоджувальних баз. Монтажні роботи проводяться тільки в захисних шоломах і з запобіжними поясами. У випадку монтажу дощувальних машин на відстані менше 100 м електропередач необхідно мати відповідний письмовий дозвіл від енергослужби (рес).

Включати і відключати електрообладнання слід тільки в провірених діелектричних рукавицях, стоячи на резиновому ковбику.

Після обробки посівів отрутохімікатами на цю площу можна виходити через 7-10 днів.

Забороняється пити воду із зрошувальних каналів і трубопроводів. Тому що вона може мати в своєму складі розчини ядовитих речовин і мінеральних добрив.

До основних недоліків, які виникають при роботі зрошувальних установок є:

- недостатня професійна підготовка операторів поливальників;

- допуск до роботи на поливних установах школярів під час канікул;

- не обладнання місця відпочинку для обслуговуючого персоналу;

- не встановлення застерігаючи знаків і табличок в зоні роботи дощувальних установок.

Для покращення роботи охорони праці і техніки безпеки при вирощуванні люцерни на зелений корм в умовах зрошення необхідно:

1. Підвищити контроль за станом техніки безпеки на всіх робочих місцях.

2. В зоні роботи установок встановити застерігаючі знаки і таблички.

3. Обладнати і встановити пересувний вагончик для відпочинку осіб, що обслуговують поливні установки.

4. Встановити засови блокування на двигунах, щоб їх пуск був можливий тільки при нейтральній передачі.

5. Не допускати до управління дощувальними машинами осіб, які не мають на те відповідних документів, особливо школярів під час канікул.

6. Щорічно організовувати проведення курсового навчання спеціалістів, керівників середньої ланки, операторів-поливальників при районному управлінні сільського господарства.



Розділ 7. Охорона навколишнього середовища

Як відомо вода відіграє важливу роль в житті рослин, які потребують її в досить великих кількостях і вона складає десь 75-90 % їх живої маси.

Безперечно найбільш ефективним способом використання земель у сільському господарстві є зрошувальне землеробство.

Меліорація в комплексі з іншими факторами землеробства є вагомим важелем забезпечення високих стійких урожаїв сільськогосподарських культур. Тому на сучасному етапі розвитку високопродуктивних с/г підприємство неможливе без меліорації.

Поряд з корисними результатами меліорація земель призводить до екологічних зрушень в небажаному для людини напрямку. В перші роки в результаті зрошення одержують високі врожаї сільськогосподарських культур на меліоративних землях. але з часом по причині фільтрації і використання води із-за підвищених норм зрошення постійно підвищується ґрунтових вод, досягає критичної глибини, коли випаровування починає переважати над фільтрацією. Настає вторинне зволоження ґрунту. А також надлишок солоної води розповсюджується в горизонтальному напрямку і в пониженнях утворюються заболочені місця і солончаки.

Всі ці екологічні проблеми водної меліорації з роками спричиняють подорожання вирощування продукції сільського господарства.

Отже, меліорація земель повинна вестися при суворому обліку, як біологічних природних умов так і технологічних нормативів його проведення.

В Україні і зокрема на Черкащині досить гостро постає проблема питної якісної води. ріки Черкащини через малу водність мають дуже обмежені можливості, щоб забезпечити проблеми і потреби місцевої промисловості, сільського господарства і комунальні потреби у воді.

Особливо відбувається її дефіцит влітку. Коли річки і ставки дуже міліють. Тому в господарствах для охорони поверхневих водних ресурсів у відповідності з «Водним кодексом України»(Розділ IV). «Охорони вод» ст. 87 «Водоохоронні зони», повинні бути встановлені водоохоронні зони малих річок і водойм (25).

В межах водоохоронних зон (ст. 89 «Водного кодексу України» забороняється;

1. Розорювання земель (крім підготовки ґрунту), а також садівництва. Городництва.

2. зберігання та застосування пестицидів і добрив.

3. Влаштування літніх таборів для худоби.

4. Будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідромеліоративних та лінійних) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

5. Миття і обслуговування транспортних засобів та техніки.

6. Влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів різних відходів виробництва, кладовищ тощо.

В останній час велика увага приділяється таким важливим напрямкам сучасного землеробства, як екологізація і біологізація. Завдання їх полягає в утворенні сприятливих умов ґрунтового. Водного і повітряного середовищ, при яких найбільш повно реалізується генетичний потенціал продуктивності культур і забезпечується одержання біологічно чистої продукції.

У системі землеробства повинні оптимально вирішуватися завдання енерго і ресурсозбереження. Так, витрати води і добрив не повинні перевищувати біологічні потреби рослин для формування запланованої урожайності, а норми засобів захисту рослин - порушувати екологічну рівновагу середовища.

Енергозбереження досягається також при поєднанні операцій - обробітку ґрунту, сівби і припосівного внесення добрив, меліорантів або гербіцидів тощо.

Основні зусилля для підвищення продуктивності виробництва екологічних і космічних факторів. У зв'язку з цим система землеробства повинна по можливості в значній мірі відповідати вимогам екологізації, біологізації - не завдати шкоди навколишньому середовищу і давати для споживання чисті продукти харчування.

У зв'язку з цим обмежують використання синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту, кормових добавок і все ширше застосовують біологічні методи регулювання умов формування врожаїв. До них належить - строге дотримання сівозмін, введення до їх складу бобових культур, збереження використання для поліпшення ґрунту рослинних решток, застосування гною, захист рослин біологічними методами.

Підвищення родючості ґрунту досягається дією рослин на ґрунт, особливо багаторічних трав. Які залишають у ґрунту добре розвинену кореневу систему і післяжнивні рештки. А також вплив органічних і мінеральних добрив, що діють в умовах оптимального зволоження ґрунту.

Введення багаторічних трав, насамперед люцерни, одна з важливих особливостей типових сівозмін землеробства.

Люцерна має багатоцільове призначення і як відмінна кормова культура, і як засіб поліпшення ґрунту агро меліорації - відновлення гумусу, водостійких агрегатів, запобігання заболочуванню і засоленню.

За всіма показниками вегетативна маса люцерни - одна з кращих у кормовому відношенні. Сіно люцерни містить близько 18 %, а зелена маса понад 20 % протеїну. Білки її повноцінні за вмістом незамінних амінокислот - лізину і триптофану і в цьому відношенні перевершують білки інших трав. У зеленій масі велика кількість різноманітних вітамінів та інших біологічно цінних і активних речовин, у тому числі - вітаміни С, В, В2, каротиноїди органічні кислоти, мікроелементи (15, 32, 33, 69).

Для запобігання повторному засоленню впроваджують сівозміни з посівами люцерни чи її сумішок з багаторічними злаковими травами.

Багаторічні трави, які розвивають могутню кореневу систему. Що проникає вглиб ґрунту на 2-3 см і більше, поглинають величезну кількість вологи, сприяють зниженню рівня підгрунтових вод. Активне водоспоживання триває протягом теплого сезону. Винесення солей у поверхневі шари зменшується також внаслідок того, що рослинний покрив люцерни захищає ґрунту від випаровування.

Після розорювання люцерни зростає кількість водостійких агрегатів ґрунту. В структурному ґрунту зменшується капілярний підйом води до поверхні та поверхневе випарування. Комплекс сприятливих умов, що створюються в ґрунті при вирощуванні люцерни, дає змогу розглядати її як «біологічний дренаж», який відтягує процес засолення. Поліпшення ґрунту не обмежується вивільненням кореневмісного шару від надлишку води - поліпшується загальний рівень ґрунтової родючості.

Отже, доцільно широко використовувати природоохоронну властивість люцерни. Із сільськогосподарських культур сівозміни люцерна в найбільшій мірі сприяє відтворенню гумусу і відновленню водостійких агрегатів.



Висновки

За результатами 2-х річних досліджень можна зробити такі висновки:

1. Вологозабезпеченість вегетаційного періоду і зрошення значно впливали на хід динаміки вологості ґрунту під посівами люцерни. Хоч за кількістю опадів вегетаційні періоди не відрізнялися, але більш оптимально вони використовувались люцерною в 2001 році, ніж у 2002 році.

2. Величина урожаю люцерни залежала як від вологозабезпеченості вегетаційного періоду, так і режимів зрошення. Найбільшу прибавку урожаю в середньому за роки досліджень отримано на варіанті з (поливи при 70-80 % НВ) - 22 ц/га.

3. Сумарне водоспоживання збільшилось з підвищенням перепадної вологості ґрунту 70-80 % НВ (5165 м3/га) в середньому за роки досліджень.

4. З підвищенням передполивної вологості ґрунту коефіцієнт водоспоживання зменшувався і найнижчий був на варіанті, де підтримувалася вологість ґрунту не нижче 70-80 % НВ - 478 м3/га.

5. Аналіз економічної ефективності вирощування люцерни при різній вологозабезпеченості ґрунту показує, що найбільш ефективним і економічно доцільним був варіант, на якому підтримувалась вологість ґрунту не нижче 70-80 % НВ. З кожного гектара одержано додатковий прибуток на 418,7 грн. більший, ніж на контролі.

Пропозиції виробництву

На основі виконаних досліджень, рекомендуємо проводити зрошення люцерни при зниженні вологості ґрунту до 70-80% НВ, що досягається проведенням двох-чотирьох поливів нормою 400 м3/га в залежності від вологозабезпеченості вегетаційного періоду.



Список використаних джерел

1. Залюбська Р., Фадєєва О., Пашко С., Солодкий М. Ринок молока та молочних продуктів в Україні // Пропозиція. - 1996 - № 10. - с. 52-53.

2. Юрчишин В.В., аграрні перетворення в Україні і не безальтернативний погляд на проблему. - К: 1999 - с. 66.

3. Бабич А.А. Кормовое поле Украины // Агропром Украины - 1990. - № 3. - с. 48-50,

4. Бабич А.О. Наукова концепція розвитку кормо виробництва на Україні // Корми і кормо виробництво. - 1991. - № 32. - с. 3-11.

5. Сніговий В.С., Голобородько С.П., Гусев М.Т. Енергоресурси при вирощуванні кормових культур // Вісник аграрної науки. - 2001 =-№ 1. - с. 37-41.

6. Рабинович В.М., Жарінов В.І. Люцерна - К.: Урожай, 1973-100 с.

7. багаторічні бобові трави / За ред.. Б.С. Зінкевича - 2-е вид. перероб і доп. - К.: Урожай 1935-134 с.

8. Филимонов М.С., Малик В.Ф. Кормовые культуры на орошаемых землях - К.: Россельхозиздат 1983-239 с.

9. Еремеев Ю.Н., Михайлик А.С. Режимы орошения сельскохозяйственных культур - М: Россельхозиздат, 1983 - 64 с.

10. Жаринов В.И., Клюй В.С. Люцерна - К. Урожай, 1983 - 240 с.

11. Жаринов В.И., Клюй В.С. Люцерна - К. Урожай, 1990 - 320 с.

12. Зінченко Б.С., Клюй В.С., Мальків Й.І. та ін. Люцерна і конюшина - К.: Урожай, 1989-232 с.

13. Миронов Ю.Ф., Терпев С.А. рациональное использование воды при орошении многолетних травостоев пастбищ. // Пути увеличения производства кормов в Ставропольском крае. - Ставрополь, 1986. - с. 46-48.

14. Наше поливное поле / Н.А. Музика,В.В. Маяк, 1984 - с. 47.

15. Епифанов В.С., Тимошкин О.А., Епифанова И.В. Приемы возделывания многолетних бобовых трав на семена // Земледелие - 2002. - № 4. - с. 44.

16. Ермакова Л., Іванівська Р., - ваш вдалий вибір // Пропозиція - 2003 - № 10 - с. 46-48.

17. Коваленко П.І. Сценарії управління зрошуванням в умовах реформ в Україні. // Вісник аграрної науки - 2002 - № 2. - с. 49-53.

18. Чумаков В.П. Особенности формирования продуктивности люцерны при орошении и различных режимах скашивания // Доклады ВАСХНИЛ - 1978. - № 4. - с. 40-42.

19. Остапов В.И. особенности орошения в степной зоне Украины // ГиМ - 1982 - № 7 - с. 58-60.

20. Гладков С.Д., Завірюха В.І., Серба О.О., Гасаненко Л.С., Люцерна в зрошувальних сівозмінах. - Одеса: Маяк, 1971-71 с.