Зростання ефективності використання енергетичних ресурсів в СТОВ "Хлібороб"

З розвитком різних організаційних форм господарювання на селі і виникненням менших за розмірами сільськогосподарських підприємств, крім питання про підряд, постала ще одна проблема, яка вимагає від таких підприємств суто економічного вирішення: купувати нову чи потриману техніку або обладнання.

Щоб прийняти правильне рішення, потрібно передбачити всі бажані і небажані наслідки, що матимуть місце внаслідок того чи іншого вибору. Отже, необхідно порівняти всі переваги і втрати.

Переваги від купівлі нової техніки (обладнання): вона, як правило, більш продуктивна, надійніша в експлуатації, зручніша в управлінні, більш комфортабельна, отже, «престижніша», вимагає менших витрат на ремонт, технічне обслуговування, паливо і мастильні матеріали, забезпечує вищу якість робіт, не вимагає швидкої заміни.

Втрати від придбання нової техніки (обладнання): потрібний більший обсяг капіталовкладень, зростають витрати на амортизацію і страхові платежі, збільшується податок (проценти) на майно; за нестачі власного капіталу потрібний кредит, отже, і додаткові витрати на виплату процентів за нього; нерідко потрібно буде передбачити витрати на перекваліфікацію працівників, які обслуговуватимуть таку техніку.

Переваги від купівлі потриманої техніки (обладнання): потрібний менший стартовий капітал; зменшуються витрати на амортизацію, страхові платежі, виплату процентів за майно, відпадає необхідність у перекваліфікації фермера (обслуговуючого персоналу) для експлуатації техніки.

Втрати і загрози від придбання потриманої техніки: зростають витрати на ремонт, паливо, мастила і нерідко на робочу силу, що обслуговує стару техніку; техніка, як правило, менш продуктивна, має нижчу експлуатаційну надійність, а через це може простоювати саме в період збігу сільськогосподарських робіт, не завжди забезпечує високу якість.

Порівняння переваг і втрат зводиться, кінець-кінцем, до визначення обсягу річних витрат на експлуатацію нової і потриманої техніки на одиницю роботи і до оцінки можливостей забезпечення надійності останньої.

3.3 Сучасне обладнання для обслуговування тварин

З огляду на складність технологічних процесів у галузі, питанням механізації, автоматизації та комп'ютеризації в тваринництві відводять чільне місце. Порівняно з основними технологічними процесами: годівля та доїння корів, здавалося б, другорядні операції -- організація утримання худоби, ветеринарно-санітарна обробка, чесання та очищення тулуба тварин, діагностика маститу -- насправді мають важливе значення в організації обслуговування тварин та ефективного ведення скотарства.

Досвід європейських країн із розвиненим молочним скотарством свідчить, що найдоцільніше утримувати корів безприв'язно в боксах завдовжки 2,2-2,6 м і завширшки -- 1,1-1,25 м, загальною площею -- 2,4-3,25 м2/гол. Ця площа боксу в розрахунку на одну корову значно переважає вимоги до площ і розмірів технологічних елементів для безпосереднього утримання худоби, які було запроваджено свого часу для вітчизняних ферм -- 1,9-2,5 м2/гол. Для облаштування підлоги боксів на фермах розвинутих країн використовують гуму, пісок, глину, землю, останнім часом частіше застосовують полімерні матеріали: поліпропілен, полістирол. На підстилку беруть подрібнену солому й тирсу. Для внесення підстилки в бокси фірма Holaras (Німеччина) запропонувала малогабаритний енергетичний засіб зі спеціальним обладнанням.

Для годівлі корів на фермах раціонально використовувати кормові столи -- спеціально облаштовані рівні покриття з переднім обмежувальним бордюром уздовж лінії розміщення худоби завширшки 4,2-6,0 м. Поширені на вітчизняних молочних фермах годівниці в країнах із розвиненим молочним скотарством практично не використовують. Заслуговує на увагу оригінальне спеціалізоване обладнання фірми Holaras для підгортання кормів у разі використання кормових столів.

Останнім часом у країнах Західної Європи важливого значення надають розробці та використанню на практиці сучасного обладнання для ветеринарно-санітарного обслуговування тварин. Це насамперед станки для ветеринарної обробки тварин, установки для дезінфекційної обробки поверхонь тваринницьких приміщень та обладнання, а також пристрої для профілактичного оброблення вимені й дійок корів після доїння, електронні пристрої для діагностики субклінічної форми маститу в корів, сканери, еструальні детектори. Крім того, низка оригінальних пристосувань для обслуговування тварин, наприклад, щітки автоматичні для чесання та очищення тулубу корів. При цьому враховуються, здається, найменші дрібниці: технологічні, фізіологічні чи функціональні, які зрештою мають важливе значення під час практичного обслуговування тварин.

Заслуговують на особливу увагу станки для ветеринарної обробки тварин, німецьких фірм Agri-service та Paul Werner, які характеризуються високим рівнем механізації та можливістю виконувати основні операції з обслуговування худоби. Станки фірм Wopa та Rosensteiner (Німеччина), крім зазначеного вище, різняться також тим, що вони виконані в мобільному варіанті.

У контексті проблематики, що розглядається, слід докладніше зупинитися на діагностиці маститу в корів, як одного з ефективних засобів оздоровлення поголів'я та отримання якісного молока, а також з огляду на те, що в європейських країнах набули поширення електронні діагностичні засоби. Для встановлення ефективності періодичного обстеження корів на захворювання маститом ми продіагностували мастит усього поголів'я корів сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Котовського Білоцерківського району Київської області (один раз на місяць протягом року) та проаналізували одержані результати.

Внаслідок періодичного обстеження всього поголів'я корів молочної ферми рівень захворюваності маститом протягом року знизився з 30,4 до 14,8% (рисунок). Це зниження сталося завдяки вчасному виявленню та лікуванню хворих тварин. Крім того, доярки стали ретельніше проводити технологічні операції під час доїння корів згідно з чинними "Правилами машинного доїння корів". До цього їх спонукало й те, що в господарстві запроваджено систему оплати праці доярок із врахуванням рівня захворювання корів на мастит, при цьому граничним показником обрано 15%. Якщо показник за групою корів має нижчий рівень, оплата праці зростає, перевищує -- знижується.

Після запровадження періодичного обстеження корів на мастит поліпшилась і якість молока в господарстві.

За одним із основних показників, які характеризують якість молока, особливо під час його переробки, -- термостійкістю, здатністю протидіяти впливу тепла та зберігати свої властивості протягом певного часу -- молоко відповідає другій групі. Таке молоко придатне для виробництва продуктів дитячого харчування, твердих сирів та інших високоякісних молочних продуктів.

Діагностика маститу є ефективним способом оздоровлення поголів'я корів та отримання якісної продукції в умовах молочних ферм. Тому її слід проводити в господарствах періодично, один раз на місяць. Результати наших досліджень також засвідчують перевагу й перспективність сучасних електронних засобів діагностики субклінічних маститів порівняно з традиційними рідинними способами. У разі застосування електронного чотириканального пристрою MMS 3000 фірми Diagnostic Systems (Німеччина) точність діагностування маститу становить 85%. Цей пристрій дає змогу відбирати проби молока на аналіз і діагностувати їх одночасно з усіх часток вимені, а ще він зручніший у використанні порівняно з іншими детекторами маститу.

Отже, надалі для відновлення вітчизняного молочного скотарства водночас з іншими заходами слід розробляти та впроваджувати у виробництво перспективне обладнання для обслуговування корів з урахуванням досвіду провідних європейських фірм.

3.4 Нетрадиційна енергетика в агропромисловому секторі

Перспективним напрямом створення надійних систем енергозабезпечення та істотного поліпшення умов життя і праці для населення є широке використання нетрадиційних поновлюваних джерел енергії (НПДЕ). Використання НПДЕ має цілу низку істотних переваг із точки зору їх всебічного впливу на життя суспільства. Це і забезпечення власними енергоресурсами, і скорочення імпорту палива, і диверсифікація джерел енергії, а також надійне енергозабезпечення регіону, підвищення комфортності життя і праці населення. Так, за розрахунками фахівців Інституту технічної теплофізики НАН України, використання нетрадиційних технологій теплозабезпечення дасть змогу на 25-30% скоротити споживання органічного палива в комунально-побутовому секторі.

Використання НПДЕ сприяє також розв'язанню проблеми збереження навколишнього середовища, насамперед, завдяки зменшенню антропогенного впливу енергетики на клімат, що досягається завдяки скороченню використання органічного палива, а це дасть змогу знизити кількість шкідливих викидів в атмосферу, в тому числі й викидів вуглекислого газу. За розрахунками фахівців тієї ж наукової установи, сумарний технічно доступний енергетичний потенціал таких нетрадиційних джерел енергії, як сонячна, вітрова та енергія біомаси, становить близько 77,5 млн МВт.год/рік, що може замінити до 20 млн т умовного палива щороку, очікуване щорічне зменшення викидів СО2 завдяки використанню енергетичного потенціалу цих нетрадиційних джерел енергії становитиме майже 46 млн т.

В Україні є значний потенціал основних видів поновлюваних і нетрадиційних джерел енергії, але нині їх практичне використання становить незначну частку в загальному споживанні енергії у країні, що зумовлено, насамперед, недостатнім фінансовим і законодавчим забезпеченням.

До НПДЕ, які вважаються перспективними для нашої держави, належать сонячна, вітрова, геотермальна енергія, біомаса, а також енергія малих водотоків. Усі ці НПДЕ мають великі потенційні можливості використання і здатні задовольняти значні потреби регіонів в енергії. Виходячи зі специфіки технологій використання зазначених ресурсів, можна очікувати, що їх освоєння надалі стане, здебільшого, надбанням регіонів. Енергогенеруючі установки для використання нетрадиційних джерел енергії, зазвичай, мають невелику потужність, а концентрація таких установок на одному майданчику здебільшого є економічно недоцільною, тому така енергетика стає децентралізованою й опікуватися нею мають місцеві органи влади.

Для спорудження малих енергооб'єктів, що використовуватимуть НПДЕ, для України, насамперед, можна рекомендувати такі напрями: міні-ГЕС, вітроенергетичні установки, малі ТЕЦ з використанням місцевих видів палива (біомаси, біогазу, торфу, відходів промисловості, сільського господарства, побуту тощо), системи геотермального теплопостачання, а також широке використання сонячної енергії у різних її аспектах.

Для ефективного використання потенційних можливостей впровадження кожної технології чи джерела енергії потрібна розробка цільових програм та їх реалізація відповідно до визначених пріоритетів. Регіональні програми мають визначати напрями та характер перетворень у регіоні, відбивати особливості наявних у регіоні ресурсів і, відповідно, орієнтувати розвиток енергетики на отримання максимального ефекту від експлуатації наявних енергоресурсів.

Розвиток приватного сектора аграрної галузі неможливий без забезпечення його енергією, створення нормальних умов праці. У цій ситуації також найприйнятнішим є розвиток малої енергетики, який грунтується на нетрадиційних джерелах енергії. Нині конкурентоспроможність малої енергетики зросла не тільки завдяки підвищенню цін на органічне паливо, а й внаслідок високих темпів інфляції і великих процентів на капітал, що призвело до зниження економічної ефективності великих енергогенеруючих об'єктів з тривалим строком будівництва. Тому вже нині для енергозабезпечення споживачів, які віддалені від великих енергооб'єктів і не охоплені єдиною мережею енергозабезпечення, за розрахунками фахівців, економічно вигідніше створення систем автономного енергозабезпечення на базі НПДЕ.

Щонайширше застосування в сільськогосподарському виробництві як у розвинутих країнах, так поступово і в нас дістають такі нетрадиційні види енергії, як вітрова, сонячна та енергія біомаси.

Вітроенергетика У нетрадиційній енергетиці вітроенергетика є одним із головних і найперспективніших напрямів використання постійно поновлюваних джерел енергії та скорочення споживання органічних видів палива, а також поліпшення стану довкілля завдяки скороченню шкідливих викидів у навколишнє середовище.

Специфіка нашого сільськогосподарського виробництва потребує широкомасштабного розвитку малої вітроенергетики, техніка для якої обмежується потужністю 20 кВт. Перспективність і актуальність створення вітроустановок малої потужності посилюється нині через неякісне і нестабільне енергозабезпечення населення наявним енергокомплексом, особливо у сільській місцевості, а також розвитком фермерських господарств і наявністю великої кількості різноманітних дрібних споживачів. Потенційні споживачі передбачають використання вітроустановки для таких основних потреб, як забезпечення живлення виробничого та побутового обладнання електричним струмом, водопостачання, помел зерна та подрібнення кормів, освітлення, нагрівання води та опалення.

Геліоенергетика Доцільність розвитку сонячної енергетики в Україні визначається такими основними чинниками: доволі високий рівень надходження енергії сонячної радіації, наявність потужних мікроелектронних і електротехнічних підприємств, здатних за короткий термін освоїти виробництво сонячних елементів і батарей у великих масштабах, а також наявність наукових закладів і висококваліфікованих науково-технічних кадрів, які спеціалізуються на розробці сонячних елементів, обладнання і технологій їх виробництва.

За кліматичними умовами Україна належить до регіонів із середньою інтенсивністю сонячної радіації. Кількість сонячної енергії, що припадає на одиницю площі земної поверхні впродовж року, становить 1000-1350 кВт.год/м2. З урахуванням ККД сонячних установок для умов України щорічні ресурси сонячного гарячого водопостачання та опалення можуть становити до 28 кВт.год. теплової енергії на 1 м2 площі сонячних колекторів.

Для України найперспективнішими наразі є два основних напрями використання сонячної енергії: безпосереднє її перетворення в низькопотенційну теплову енергію без попередньої концентрації потоку сонячної радіації і безпосереднє її перетворення в електричну енергію постійного струму за допомогою фотоперетворювачів.

Використання сонячної енергії для гарячого водозабезпечення та опалення є найефективнішим і найвідпрацьованішим. Основним елементом систем активного сонячного теплозабезпечення є плоский сонячний колектор, який являє собою геліоприймальний абсорбер, по якому циркулює теплоносій. Конструкція сонячного колектора теплоізольована з тильної і засклена з лицьової сторони. Конструктивне вдосконалення такого типу колекторів відбувається в двох напрямах: пошук нових неметалевих конструкційних матеріалів і удосконалення оптико-теплових характеристик найвідповідальнішого вузла “абсорбер -- світлопроникний елемент”.

Висновки і пропозиції

Незважаючи на проблеми, які склалися в сфері аграрного виробництва існує цілий ряд шляхів їх вирішення. В своїй курсовій роботі я аналізував господарську діяльність СТОВ „Хлібороб” та показав пріоритетні напрямки підвищення ефективності використання тракторного, комбайнового, автомобільного парків, іншого обладнання та енергетичних ресурсів, зараз я хочу зробити деякі висновки про загальну господарську діяльність підприємства: по-перше, щодо зміни структури земельних угідь за останні 3 роки. В звітному році (2006р.) загальна земельна площа земншилась на 7% (142,7 га) в порівнянні з базовим роком (2004р.). Структура земельних угідь залишилася практично без змін, але дещо змінилася їх площа : зменшилась площа ріллі на 13 % (244 га) та площа пасовищ на 12% (14 га) в 2006 році в порівнянні з 2004 роком. По-друге стосовно посівних площ найбільшу питому вагу в структурі посівних площ в СТОВ „Хлібороб” займають зернові: озимі та ярі культури. В порівнянні з 2004 роком площа посівів ярих зернових зросла на 25% і склала 690 га. В два рази збільшилася площа посіву кормових коренеплодів і становила в 2006 році вже 15га.

Оскільки рослинництво є найбільш енергоємною галуззю, тому варто сказати, що рівень рентабельності рослинництва в 2006р. становив 61%, а в 2004 р.- 28% , зміна показника у звітному році відповідно до базового становить +33%. Також слід відмітити, що підприємство є прибутковим і в 2006р. в СТОВ „Хлібороб” було отримано 214 тис. грн. прибутку.

Одним із шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції є підвищення продуктивності праці на основі впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має вирішальне значення для її зниження і підвищення ефективності ведення господарської діяльності. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво.

Підвищення продуктивності наявного комбайнового парку, зменшення капіталомісткості нової збиральної техніки та забезпечення високої якості збирання врожаю в екстремальних умовах (високі забур'яненість та вологість) залишаюься одними з найактуальніших завдань.

Список використаної літератури:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. - К.: ІЗМН, 1996. - 512с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 355 с.

3. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: вид-во А.С.К., 2006. - 400 с.

4. Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П. Управління трудовим потенціалом: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 403 с.

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч.посібник. - К.: Вища шк., 1998. - 544 с.

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. -К.: Вікар, 2001.- 178с. - (Вища освіта XX століття).

7. Економіка підприємства / П.П. Руснак, В.Г. Андрійчук, А.А. Ільєнко та ін.; За ред. П.П. Руснака. - Біла Церква, 2003. - 256с.

8. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2003. - 608с.

9. Економіка аграрних підприємств навчальний посібник до вивчення курсу для студентів економічних спеціальностей. - К.: Видав. Центр НАУ, 2002. - 191с.

10. Ковальчук М.І. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 390 с.

11. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. Підр. - К.: Вища шк., 1994.-415 с,

12. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. -- 2-ге вид., перероб. та доп. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 495 с.

13. Павловська Л.Д. Практикум з курсу "Економіка підприємств". - Житомир: ДААУ, 1999.-125 с.

14. Павчак В.А. Економіка сільського господарства: Навч. Посібник. - К.: Вища школа, 1990. - 398 с.

15. Загальний курс агробізнесу: Навчальний посібник. / За ред. В.Ф. Семенова. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 301 с.

16. Саблук П.Т. Основні напрямки розвитку високоефективного агропро-мислового виробництва в Україні. // Економіка АПК. - 2002. - №7 - ст. 3.

17. Економіка і організація аграрного сервісу. / За ред. Мосіюк П.О. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - 345 с.

Размещено на Allbest.ru