Оцінка відтворювальних якостей свиней

Найчастіше свиней мітять татуюванням і вищипами. Татуювання застосовують на племінних заводах, а також при роботі з рябими свиньми. Номер на внутрішню продезинфіковану поверхню вуха наносять спеціальними щипцями, куди вставляють потрібні голчасті цифри. В зроблені ними проколи втирають мастику або розведену на спирті голландську сажу.

Вищипи на вухах тварин роблять відповідно до ключа, наведеного в “Інструкції по бонітуванню свиней”. Спеціальними щипцями роблять необхідну кількість вищипів на краю або в середині кожного вуха. Щоб прочитати номер, треба скласти всі цифри.

Крім цих, є ще й інші методи мічення. Так, свиней мічать металевими і пластмасовими бирками та сережками. На великих свинарських комплексах для мічення свиноматок з успіхом використовують різнокольорові пластмасові бирки.

У деяких господарствах застосовують спеціальну хімічну фарбу, якою на боці тварини пишуть відповідний номер. Останнім часом свиней мітять за допомогою низької температури. [11]

Мічення поросят. На другий день після народження на лівому вусі поросяти татуюванням ставлять гніздовий номер (порядковий номер опоросу з початку року). При відлученні на правому вусі поросяти ставлять інвентарний номер: кнурцям - не парний, свинкам - парний. Перші одержують кличку батька, другі - матері. Якщо в господарстві користуються методом вищипів, гніздовий номер не ставиться, а на 2-3-й день життя поросятам відразу робится інвентарний номер.

Удосконалення порід на племінних заводах та державних племінних станціях провадять відповідно до перспективних планів племінної роботи. Плани складають на 5-10 років спеціалісти господарства під керівництвом науководослідних установ та сільськогосподарських вузів. У плані на основі аналізу даних бонітування кнурів і свиноматок в розрізі ліній, родин та споріднених груп розробляють шляхи і методи дальшого підвищення продуктивності свиноматок, усунення вад екстер'єру, таких як слабкість бабок, рихлість рогу на ратичках, невиповнений окіст, звислий криж та ін. Особливу увагу приділяють підвищенню показників скороспілості та м'ясності. З цією метою ведуть селекцію серед тварин стада. В деяких випадках підвищення м'ясності проводиться шляхом прилиття крові спеціалізованих м'ясних порід, таких як ландрас, п'єтрен, уельс та ін. [6]

Висновки

В результаті роботи над даною курсовою роботою виявлено, що при виборі породи для розведення і вирощування в підсобному, фермерському чи колективному господарстві необхідно давати перевагу тим породам, котрі розводяться у даній зоні, оскільки вони найбільш пристосовані до місцевих кліматичних умов і кормів.

Для отримання поросят бажано відбирати свинок універсального напрямку продуктивності, а для отримання м'ясної пісної свинини краще вибирати тварин м'ясних або беконних порід.

Ефективно вести свинарство можна тільки за умов організації раціональної і повноцінної годівлі тварин усіх статево-вікових груп.

Важлива продуктивно-біологічна властивість свиней - їх всеїдність. Як правило, свині поїдають як рослинні, так і тваринні корми та продукти їх переробки, а також використовують в їжу різноманітні харчові відходи і технічні залишки.

Племінна робота передбачає систему організаційно-зоотехнічних заходів, які включають відбір, підбір, методи розведення, спрямоване вирощування молодняка, зоотехнічний облік, використання тварин для планомірного підвищення продуктивності свиней у промислових стадах.

Література:

1. Д.І. Барновський Довідник зооінженера. К.-Урожай, 1989.-210с.

2. Власенко В.М. Присадибне свинарство. К.-2000.-с.25-28.

3. Быковская Н.З. Анатомия и Физиология сельскохозяйственных животных. Д.:ПКФ «БАО». 1999.-с.34-40.

4. Денисенко О.Г. Настільна книга сільського господаря (фермера) - К.:Урожай, 1993.-с.7-8.

5. Акаевский А.И. и др. Все о животноводстве.-М., Колос, 1972.-160с.

6. Онегов А.П. и др. Гигиена сельскохозяйственных животных.-М.Колос. 1972.-324с.

7. Свиньи и поросята.-Ростов-наДону.; Проф-Прес, 1999.-с.50-53.

8. Жадан А.М. Тваринництво.-К.; Урожай 1982.-250с.

9. Тимощук І.І. Переробка продуктів тваринництва в домашніх умовах. К.; Урожай, 1991.-217с.

10. Домашнє господарство. Харків “Єдінорог”. 2002.-с.17-24.

11. Всяких А.С. Производство продуктов животноводства на промышленной основе. М.; Колос. 1984.-170с.

12. Рыбалко В.П. Справочник мастера свиновода, М., Колос. 1981.-124с.

13. Смирнов І.В. Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. К.: Вища школа.-1982.-256с.

14. Тимощук И.И. Общая технология мяса и мясопродуктов.-К.Урожай 1989.-233с.

15. Щетина Н.Н. Домашнее животноводство. Донбас. 1984.-330с.

16. Александров С.Н. Корма и кормление сельскохозяйственных животных. Донецк. 1975.-245с.

17. Паламарчук П.А. Утримання худоби влітку. К.-1979.-350с.

18. Левин А.Б. Основы животноводства. М.: Высшая школа, !987.-266с.

19. Раціональні розміри фермерських господарств. //Тваринництво України.- 1993.-№3.-с.18.

20. Вирощування і оцінка плідників //Тваринництво України.- 1996,-№9.- с.11.

21. Хлевный А.К. Домашнее животноводство.-Симферополь: Таврия, 1986.-128с.

22. Иванов К.М., Нетеса А.И. и др. Приусадебное хоязяйство.-Л.: Агропромиздат, 1985.-с.45.

23. Шевченко В.В., Шеледько И.Я. Сад, огород и ферма на даче.-Симферополь: Таврида, 1994.-253с.

24. Колгоспна виробнича енциклопедія. Українська Академія Наук, 1956.

25. Советская энциклопедия, 1969.-с.23.