3

ЗМІСТ

ВСТУП

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТРЕБИ КОНЕЙ В ПОЖИВНИХ РЕЧОВИНАХ

2. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО

3.РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Розвиток тваринництва в нашій державі є досить розповсюджене явище. На території Україні снує досить добра кормова база для забезпечення нормальної годівлі тварин. Кормова база для різних видів тварин, які вирощуються в господарствах має свої певні особливості та використовується з певною метою. Кормові раціони містять різні кормові речовини в залежності від мети використання: чи для збільшення м`ясної маси, чи для зростання молочної продукції, чи для одержання плідного високоякісного потомства.

Досить тривалий час проводилися розробки та розрахунки кормої бази для досягнення бажаних результатів. На сьогоднішній день існують певні стандартні рохрахункові раціони, які забезпечують повноцінну годівлю та забезпеченість всіма елементами необхідними для одержання бажаної продуктивності від розведення певного виду тварин.

Успішний розвиток тваринництва можливий тільки при створенні міцної кормової бази. При наявності достатньої кількості кормів можна забезпечити ріст поголів'я сільськогосподарських тварин і високу продуктивність їх.

Основною умовою зміцнення кормової бази є збільшення виробництва різних високоврожайних кормових культур.

Швидкість росту, маса тварин і розвиток їх перебувають у прямій залежності від умов годівлі. Недогодівля або неповноцінна годівля призводять до порушення гармонійності в будові тіла, зниження відтворної здатності їх, авітамінозів, порушення травлення, обміну речовин та ін.

Від годівлі залежить не тільки кількість, але й якість продукції. Від якості кормів залежить жирність, смак молока.

Погана годівля впливає не тільки на самих тварин, а й на їхнє потомство.

Від якості кормів значною мірою залежить собівартість продукції.Основна мета нашої роботи - розглянути та проаналізувати основні групи кормів, зробити розрахунки кормових раціонів для коней.

В народному господарстві країни коней використовують як робочих і продуктивних тварин. Від них одержують м`ясо та молоко (переважно для виробництва кумису), сироватку жеребних кобил для стимуляції багатоплідності корів і вівцематок та сироватку коней нормального фізіологічного стану, шлунковий сік і гаммаглобулін.

На сьогоднішній день в Чернігівській області досить мало господарств займаються вирощуванням коней. Одне з провідних у цій галузі - господарство с. Черниш Чернігівського району.

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1. Характеристика потреби коней в поживних речовинах

Хімічний склад кормів дуже різноманітний і значною мірою характеризує якість корму.

Вміст води в кормах коливається від 4 до 95 %. Наприклад, у зерні рослин - від 10 до 14 %, дещо більше в грубих кормах -- від 15 до 20 %. Найбільш водянисті корми -- барда, жом тощо -- містять до 90 -- 95 % води, зелена маса і силос -- 60 -- 85, а коренебульбоплоди -- 80 -- 92%. Чим більша вологість корму, тим нижча його поживність і тим важче його зберігати.

Рослинні корми містять до 5 % мінеральних речовин (золи). В листках і коренях їх в два рази більше, ніж в зерні. В рослинах бобових культур (горох, вика, конюшина та ін.) золи більше, ніж у злакових. Мінеральні речовини є будівельним матеріалом для кісткової тканини і частково для м'яких тканин; вони також відіграють дуже важливу роль у процесах обміну. Для нормальної життєдіяльності організму сільськогосподарським тваринам потрібні не тільки макроелементи (кальцій, фосфор, натрій, хлор і калій), а й мікроелементи (залізо, мідь, йод, кобальт, марганець, цинк та ін.).

Азотисті речовини корму називаються сирим протеїном і поділяються на білки та небілкові азотисті речовини. Багаті на протеїн макуха і шрот (30 -- 45%), зернобобові (25 -- 30%), сіно бобових (12 --15 %), менше протеїну в зерні злаків (10 -- 12 %), у сіні і соломі злаків (4 -- 6 %), коренеплодах (6 -- 10 %). Дуже багаті на протеїн корми тваринного походження -- до 70 -- 90%.

Під час перетравлювання корму білки розкладаються до амінокислот.

Вміст жиру в кормах варіює в широких межах. Грубі та соковиті корми дуже бідні на жир (0,1 %), в кукурудзі та вівсі його 5 -- б %, а в макусі -- до 4 -- 5 %.

Клітковина -- основна складова частина оболонок рослинних клітин. Вона не розчиняється під дією травних соків. Найбільше клітковини в грубих кормах, особливо в соломі (40 -- 45 %), мало -- в зерні (2 -- 10 %), ще менше в коренеплодах. Корми, багаті на клітковину, малопоживні.

Безазотисті екстрактивні речовини дуже різноманітні за складом. В плодах і бульбах багато крохмалю, а цукор міститься в основному в плодах і коренеплодах [6,264].

Вітаміни -- дуже важлива складова частина кормів. Нестача або відсутність їх призводить до значних порушень обміну речовин в організмі тварин.

Вітаміни містяться в основному в рослинних кормах і класифікуються залежно від здатності розчинятись у воді і жирах.

На хімічний склад кормів впливає багато факторів, з яких найбільш важливі: грунт і добрива, кліматичні умови, сорт рослин, агротехніка, спосіб сівби, якість насіння, догляд за рослинами, спосіб збирання і збереження, способи переробки. Так, внесення в грунт азотних добрив сприяє підвищенню вмісту протеїну в рослинах. Корми, вирощені в місцевості з вологим кліматом, мають менше протеїну, ніж корми, вирощені в місцевостях з сухим кліматом. Різні сорти рослин розрізняються за вмістом сухої речовини. У сіні, зібраному в пізні строки, більше клітковини, а зібраному в дощову погоду, -- менше поживних речовин.

Перетравність кормів. Хімічний склад корму відрізняється від хімічного складу тіла тварин. В кормах переважають вуглеводи -- крохмаль, клітковина та інші, в тілі тварини крохмалю і клітковини зовсім немає, а є лише виноградний цукор і глікоген, яких немає в рослинах. Білки і жири тваринного походження також відрізняються від білків і жирів рослинного походження.

З'їдений тваринами корм піддається механічній, хімічній і біологічній обробці. Білки, жири й вуглеводи в організмі тварин розщеплюються до простіших речовин, які всмоктуються в кров. При розведенні сільськогосподарських тварин ступінь перетравності поживних речовин виражається коефіцієнтом перетравності (кількість перетравних речовин в процентах до з'їдених).

Перетравність корму залежить від виду й віку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму та інших умов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) краще перетравлюють грубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця. Зернові і соковиті корми різні види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старі тварини гірше засвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих це пов'язано з недостатнім розвитком зубної і травної систем, а в старих--зношуванням зубної системи. Великі частки корму дуже перевантажують травний тракт, що негативно позначається на перетравності корму.

Надлишок або нестача яких-небудь поживних речовин, високий вміст клітковини в кормі знижують перетравність усіх його поживних речовин. Рівень протеїнової годівлі, або правильне співвідношення між протеїном-і безазотистими речовинами, показує, скільки припадає на одну частину перетравних вуглеводів і жирів. Оптимальними вважають відношення 1:6-чи 1:8, при яких -найбільш висока перетравність поживних речовин.

Оцінка кормів за загальною поживністю

Оцінка поживності за перетравними речовинами з розвитком науки і практики годівлі сільськогосподарських тварин виявилась недостатньою. Для більш повної оцінки поживності кормів треба знати, яка частина перетравних поживних речовин кожного корму засвоюється організмом.

Для цього були запропоновані одиниці порівняння загальної поживності кормів. У нашій країні розроблено кормову одиницю і застосовано в годівлі тварин усіх видів. За одну кормову одиницю взято поживність 1 кг вівса середньої якості. Поживність інших кормів підраховували на підставі відомостей про хімічний склад і перетравність поживних речовин.

Характеристика кормів. Усі корми, які включають у раціони сільськогосподарських тварин, поділяють на: 1) соковиті, 2) грубі, 3) зернові, 4) комбікорми, 5) відходи технічних виробництв, 6) корми тваринного походження, 7) харчові залишки, 8) мінеральні добавки, 9) вітамінні корми, 10) протеїнові та інші добавки, 11) антибіотики.

Соковиті корми. В цю групу включають зелені й силосовані корми, коренебульбоплоди і баштанні.

Зелену масу згодовують тваринам на пасовищі і в скошеному вигляді. Перетравність поживних речовин зеленої маси висока (до 70 - 80 %), її добре поїдають тварини. Велика рогата худоба за добу з'їдає до 70 кг зеленої маси, коні - до 50, свині -- до 10 -- 12, вівці -- до 8 -- 10 кг. Із посівних культур для зеленої відгодівлі вирощують конюшину, люцерну, вику, горох і го-рохо-вівсяні суміші, озиме жито та ін.

Тепер створюють культурні довголітні пасовища, продуктивність яких в кілька разів вища за продуктивність природних кормових угідь і досягає 3 - 4 тис. кормових одиниць з 1 га без зрошення і 6 -- 8 тис. при зрошенні. Собівартість однієї кормової одиниці трави дорівнює 1,5 -- 2,5 коп.

У літній період тваринам треба безперебійно згодовувати зелені корми. Цього досягають в результаті організації зеленого конвейєра, пристосованого до умов кожного господарства.

Силосовані корми є цінними соковитими кормами, а силосування -- простим і надійним способом консервування зелених і соковитих кормів [6,266].

Основною умовою успішного силосування є наявність у силосованій масі цукру. Молочнокислі бактерії при певних умовах перетворюють цукор у молочну кислоту, яка є добрим консервантом.

Молочнокисле бродіння відбувається в анаеробних умовах, бо молочнокислі бактерії не потребують кисню. Швидке закладання і старанне трамбування силосованої маси сприяє витісненню з неї повітря. Щільність укладання силосованої маси й успішний розвиток у ній молочнокислого бродіння залежать від її вологості, яка повинна становити 65--75 %. Для більш щільного укладання силосованої маси рослини подрібнюють силосними комбайнами (при збиранні), на силосорізках; соломорізках. Силосовану масу закладають у траншеї, башти і добре утрамбовують. Заповнювати силосні споруди треба протягом 2--4 днів.

Основною сировиною для силосування є кукурудза: силос з неї соковитий, має високу поживність і перетравність. Силосувати можна також соняшники, злакобобові суміші, злакові трави, коренебульбоплоди і баштанні культури. До культур, які містять багато вологи, при силосуванні добавляють солому, полову та ін.

Коренебульбоплоди багаті на легко-перетравні вуглеводи, добре поїдаються тваринами і перетравлюються. В них мало протеїну, жиру і мінеральних речовин, тому їх слід згодовувати в поєднанні з кормами, багатими на ці речовини. Коренеплоди згодовують великій рогатій худобі, свиням, вівцям, коням, вони впливають на підвищення продуктивності тварин.

На Поліссі України сільськогосподарським тваринам згодовують гібридну брукву -- куузіку, яка має високу врожайність -- 800 -- 900 ц/га коренів і 200 -- 300 ц/га зеленої маси. Корені куузіку містять близько 14 % сухої речовини.

Коренебульбоплоди очищають від землі й згодовують цілими і подрібненими. При згодовуванні свиням картоплю запарюють.

Грубі корми. Сіно використовують для годівлі всіх видів сільськогосподарських тварин. Кормова цінність сіна залежить насамперед від ботанічного складу рослин, способу збирання, умов зберігання тощо. Косити траву на сіно рекомендують на початку цвітіння. Недосушене сіно вражає пліснява, яка має неприємний запах, а пересушене втрачає багато поживних речовин. В нормальних умовах сушіння втрачається 10 -- 30 % поживних речовин, при збиранні в дощову погоду -- до 50 %. Під час зберігання сіна вологість його не повинна перевищувати 15 -- 16 %. При більш високій вологості сіно під час скиртування підсолюють з розрахунку 5 -- 20 кг солі на тонну.

Сіно зберігають у скиртах, ожередах, сараях, під навісами Найкращим способом зберігання сіна є пресування його В пресованому сіні втрачається 2 -- 3 % поживних речовин, а в скиртованому -- більше 10 %.

Сіно з природних сінокосів залежно від місця вирощування поділяють на заливне (збирають на заливних луках), лучне, степове, лісове, болотяне (збирають на низинних луках і болотах) Ботанічний склад сіна з природних сінокосів дуже різноманітний (бобові, злакові, різнотрав'я). Чим більше різнотрав'я в сіні, тим гірша якість його.

Сіно бобових (конюшини, люцерни, еспарцету) і бобово-злакових сумішей (вико-вівсяна, конюшини з тимофіївкою) має високу якість. Менш цінне сіно з посівних злаків: тимофіївки, житняку, суданської трави, стоколосу та інших, тому що в цих видах рослин порівняно мало протеїну і кальцію [6,267].

Вітамінне сіно заготовляють і використовують для молодняка, маточного поголів'я і плідників. Скошують траву перед цвітінням або на початку цвітіння, сушать швидко під навісами. Найкраще вітамінне сіно буває із сіяних бобових і бобово-злакових трав.

Сінне борошно виготовляють з вітамінного сіна і згодовують в зимовий стійловий період свиням і птиці як джерело вітамінів. Його не рекомендують запарювати, тому що при цьому руйнуються вітаміни.

Трав'яне борошно -- висушені при високій температурі високопоживні трави бобових і бобово-злакових. Поживність його майже така сама, як і зернових кормів, а вміст мінеральних речовин і вітамінів значно вищий. Скошену масу прив'ялюють протягом 4-- 6 год, подрібнюють до 2--3 см завдовжки, висушують до 12--13 % вологості на сушильному агрегаті і розмелюють. Готове борошно розфасовують у мішки і зберігають в сухому приміщенні.

Сінаж за поживністю і властивостями подібний до сіна і силосу, а за смаковими якостями наближається до трави. Сінаж приготовляють так. рослини скошують у період бутонізації і прив'ялюють в покосах або валках до вологості 40--55 %, потім масу подрібнюють і щільно закладають в повітронепроникні цегляні або кам'яні силосні башти і напівбашти Консервуючим фактором є фізіологічна сухість середовища, при якій мікроорганізми не можуть використовувати вміст клітин рослини Втрати сухих речовин в сінажі становлягь близько 12 %, кислотність (рН) -- не більше 5--5,6 % Сінаж дозріває за 15 -- 30 днів.

Солома злакових і бобових культур має низьку кормову цінність, тому що містить багато клітковини (40--45 %). Жуйні тварини перетравлюють сухі речовини цього корму на 50--55 %, коні--до 30%. Найкращими вважають вівсяну, ячмінну і просяну соломи. Солома бобових (горох, вика) більш поживна, ніж злакова, але гірше висихає при збиранні, легко пошкоджується грибами. Солома озимої пшениці і жита найбільш груба -- використовують її для підстилки. Поживність полови в 2 рази вища, ніж поживність соломи, але вона погано висушується, вбирає багато вологи і тому швидко псується.

Концентровані корми. В цю групу об'єднують зернові корми, комбікорми і деякі відходи технічних виробництв (макуха, шроти, висівки).

Зернові корми поділяють на злакові і бобові.

Згодовують зернові корми у вигляді дерті (грубий помел). Овес частково дають плідникам в цілому вигляді, а зерно ячменю піджарюють поросятам-сисунам. Із злакових зерен найбільшу питому вагу в годівлі тварин мають ячмінь і кукурудза.

Ячмінь -- чудовий корм для всіх видів сільськогосподарських тварин і особливо для свиней. Кукурудза бідна на такі важливі амінокислоти, як лізин і триптофан, отже, протеїн кукурудзи неповноцінний. Тому кукурудзу згодовують, добавляючи її в раціони тварин, що містять бобові культури і корми тваринного походження [6,268].

В зерні бобових міститься високий процент протеїну, в якому є найважливіші амінокислоти -- триптофан, лізин, метіонін і цістин.

Комбікорми -- це суміші різних сухих кормів. Виготовляють комбікорми на комбікормових заводах за спеціальними рецептами. У комбікорми включають різні добавки -- мінеральні речовини, вітаміни, антибіотики. Комбікорми випускають у вигляді гранул, брикетів тощо. Комбікорми мають велике значення в справі організації повноцінної годівлі тварин, що, в свою чергу, впливає на продуктивні якості, особливо молодняка і відгодівельних тварин.

Відходи технічних виробництв -- це побічні продукти, які дістають під час переробки сільськогосподарської сировини. Макуха і шрот -- відходи при виробництві олії з насіння олійних рослин. Макуха багата на протеїн, жир, фосфор. Найбільш цінними е соняшникова і льняна макухи, які добре поїдають усі тварини і легко перетравлюють їх. Макуху як корм, що містить багато протеїну, додають до раціону, багатого на вуглеводи.

Висівки, борошняний пил, зернова січка -- відходи борошномельного виробництва. їх згодовують всім видам тварин. Висівки багаті на білок і фосфор.

Жом і кормова патока -- відходи цукроварного виробництва. Свіжий жом містить 95 % води, а сухі речовини його складаються переважно з вуглеводів і добре перетравлюються тваринами. У кислому жомі міститься до 12 % сухих речовин і багато органічних кислот. Сушений жом випускають у вигляді брикетів або розсипчастим. Кормова патока містить до 20 % води, 50--60 % цукру і 10 % золи. Ці види кормів згодовують в основному великій рогатій худобі. Норма свіжого жому молочним коровам -- 20--ЗО кг, а худобі на відгодівлі -- 50--60 кг на добу на голову.

Барда хлібна або з картоплі містить 5 -- 8 % сухих речовин, які багаті на протеїн і вітамін В. Барда -- відходи при переробці на спирт сировини, яка містить багато крохмалю або цукру (зерно злаків, картоплі). Використовують барду при відгодівлі великої рогатої худоби (70 -- 80 л) і згодовують молочним коровам (26 -- 30 л на добу).

Сільськогосподарським тваринам згодовують також відходи пивоварного виробництва -- солодові ростки і пивну дробину, відходи крохмально-паточного виробництва -- жмихи, а також харчові відходи.

Корми тваринного походження характеризуються високою перетравнітю, багаті на повноцінний протеїн і мінеральні речовини.

До них належать відходи м'ясокомбінатів -- м'ясне і м'ясо-кісткове борошно, відходи рибних промислів -- рибне борошно, відходи молочної сироварної промисловості -- збиране молоко, сколотини і сироватка (табл.1).

Мінеральні добавки. Сільськогосподарські тварини потребують мінеральних речовин і в першу чергу солей кальцію, фосфору і натрію. При нестачі цих речовин у кормах у раціони тварин включають мінеральні добавки.

Кухонну сіль дають в розмеленому вигляді або у вигляді лизунця у годівниці (для жуйних тварин).

Крейду, кісткове борошно, трикальційфосфат згодовують в суміші з концентрованими кормами

Крім кальцію, фосфору і натрію, в раціони тварин включають деякі мікроелементи. Мікроелементи добавляють до комбікормів або розчином їх збризкують годівниці

Вітамінні корми. В літній період потреба тварин у вітамінах задовольняється за рахунок зелених кормів В зимовий період джерелом вітамінів є вітамінне та трав'яне борошно, червона морква, силос, соснові гілки, риб'ячий жир, дріжджі.

Протеїнові добавки. Щоб поповнити нестачу протеїну в жуйних тварин, використовують синтетичну сечовину (карбамід). Мікроорганізми, які живуть в рубці жуйних, розщеплюють карбамід на аміак і вуглекислоту і, використовуючи аміак, утворюють білок свого тіла. В наступних відділах травного тракту мікроорганізми перетравлюються разом з кормом, і білок їх використовується організмом тварин.

Привчають тварин до вживання карбаміду поступово -- протягом 10 -- 15 днів, починаючи з 1/4 - 1/6 добової даванки. Карбамід старанно змішують з кормом. Його не можна давати в чистому вигляді або з питною водою, а також робити перерви при згодовуванні. Недотримання умов згодовування карбаміду призводить до отруєння тварин.

Кормові дріжджі є доброю протеїновою добавкою, особливо в раціонах молодняка жуйних, свиней і птиці. Сухі кормові дріжджі містять до 90 % сухих речовин, що складаються на 50 % з протеїну [6,269].

Антибіотики -- продукти життєдіяльності специфічних грибів, які в організмі тварин пригнічують або убивають хвороботворні мікроорганізми. Вони також сприяють нагромадженню вітамінів, активізують діяльність ферментів травних соків, внаслідок чого затрати кормів скорочуються на 10 -- 12 %. Антибіотики використовують переважно з профілактичною і лікувальною метою Найкращий ефект буває при згодовуванні їх молодняку. В тваринництві найчастіше використовують біоміцини, пеніцилін і тетрациклін.

Нормована годівля тварин. Для успішного ведення тваринництва треба знати потребу тварин у різних поживних речовинах: протеїні, жирі, вуглеводах, мінеральних речовинах і вітамінах. Про задоволення потреби тварин у поживних речовинах судять за зовнішнім виглядом, вгодованістю тварин і їхньою продуктивністю Потреба тварин у кормі залежить від фізіологічного стану і господарського використання їх.

Недостатня і неповноцінна годівля призводить у маток до затримки овуляції, а в плідників -- до погіршення якості спермопродукції. Потреба в поживних речовинах вагітних маток тісно пов'язана з розвитком плода, який найбільш інтенсивно розвивається в другій половині вагітності. Народження мертвих, слабких, нежиттєздатних тварин часто є наслідком незадовільної годівлі маток. Молочна продуктивність лактуючих тварин і склад молока значною мірою залежать від загального рівня годівлі і особливо від кількості протеїну в раціоні. Потреба в поживних речовинах ростучих тварин визначається енергією росту молодого організму. В цей період розвиваються кістяк, мускулатура, внутрішні органи. Поряд з Цим з віком відбуваються зміни в обміні речовин, в будові і життєдіяльності окремих клітин і тканин. Під час багатої годівлі прискорюється ріст тварин, а бідної, навпаки, затримується, тварина перетворюється на пізньоспілу.

Особливо чутливий молодняк до нестачі в раціоні повноцінного протеїну і мінеральних речовин, які є основним будівельним матеріалом для ростучого організму. Потреба в поживних речовинах тварин, які перебувають на відгодівлі, значною мірою залежить від віку тварин. В молодому віці в основному наростає м'ясо, а пізніше цей процес поступово уповільнюється. У дорослих тварин, що закінчили ріст, при відгодівлі в основному відкладається жир. Білок м'яса утворюється з протеїну, на утворення жиру в тілі використовуються жири, вуглеводи і білки корму.

Нормованою годівлею називають фізіологічно повноцінну і економічно вигідну годівлю тварин, коли вони дістають усі необхідні поживні речовини в потрібній кількості.

Існуючі в нашій країні сумарні норми годівлі складені на підставі даних наукових досліджень з урахуванням виду тварин, їх фізіологічного стану, ваги, віку, продуктивності.

На підставі кормових норм складають кормові раціони. Кормовим раціоном називають набір певної кількості кормів, згодованих тваринам за певний проміжок часу. Раціон складають на добу, декаду, місяць і т. д.

До складу раціонів треба включати такі корми, які відповідали б природі тварини, а також враховувати, які саме корми є в господарстві. При складанні раціонів звертають увагу і на економічну ефективність їх.

У виробничих умовах, як правило, раціони складають з розрахунку на відповідну виробничу групу особин відповідної статі, маси, віку і продуктивності [6,271].

Кліматичні умови нашої країни різноманітні, тому й годівля сільськогосподарських тварин в окремих зонах має свої особливості як за набором кормів, так і за технікою їх використання. Відповідно до природних й економічних умов господарства застосовують певний тип годівлі, який характеризується питомою вагою окремих кормів у складі раціонів, тобто структурою їх.

Для молочної худоби тип годівлі визначають за витратою концентратів на 1 кг молока, або за їх питомою вагою в раціоні (за загальною поживністю). Тип годівлі повинен бути тісно пов'язаний з продуктивністю корів.

Залежно від питомої ваги концентратів у раціонах розрізняють такі типи годівлі: концентрований (40 % і більше), напівконцентратний (25 -- 39 %), малоконцентратний (10 -- 24 %), об'ємистий (до 10 %).

Підготовка кормів до згодовування. Коренебульбоплоди тваринам згодовують цілими або подрібненими.

В бульбах картоплі міститься алкалоїд соланін, який шкідливо діє на тварин. Особливо багато його в недозрілих і гнилих бульбах. Перед згодовуванням картоплю пропарюють (для свиней) і розминають.

Щоб поліпшити смакові якості соломи і підвищити перетравність, її подрібнюють, змочують підсоленою водою і змішують з концентратами або подрібненими коренеплодами, яких додають 20 -- 30 % від маси соломи. В результаті внесення вуглеводних кормів активізується діяльність мікрофлори рубця, що сприяє перетравленню клітковини в жуйних.

Запарювання солом'яної січки теж підвищує перетравність її, поліпшує смак і запах, знезаражує від цвілі. Запарюють січку в дерев'яних ящиках або в цементованих траншеях протягом 40 хв парою під тиском 5 -- 6 атм. Після 5 -- 6 год запарену січку теплою згодовують худобі.

Самонагрівання і бродіння солом'яної січки проводять в облицьованих ямах (1,5х2 м). Січку, змочену 2%-м розчином солі, складають шарами в яму і для кращого бродіння додають борошнисті корми. У такій січці температура підвищується, відбувається бродіння і нагромаджуються органічні кислоти, внаслідок чого смакові якості і згодовування ЇЇ поліпшуються.

Під дією хімічних речовин також підвищується поживність соломи, наприклад, луги руйнують рослинні клітини, завдяки чому забезпечується доступ травних соків до вмісту клітин.

Кальцинування соломи проводять вапняним молоком (на 10 кг гашеного вапна додають 250--300 л води і 1,5 кг кухонної солі). Солом'яну січку на 5--10 хв вміщують у вапняне молоко, а потім виймають і складають на дерев'яному помості на 24--36 год, щоб стекла вода.

Обробка розчином лугу. На 100 кг солом'яної січки беруть 4 -- 6 кг їдкого натрію (каустичної соди) і розчиняють в 200 л води. Січку добре змочують розчином, ущільнюють і залишають на 5 -- 6 год. Перед згодовуванням її промивають водою.

Зернові корми перед згодовуванням подрібнюють, що підвищує коефіцієнт перетравності зерна. Свині краще засвоюють зерно дрібного помелу, жуйні -- середнього і крупного помелу та плющене зерно.

2. Короткі відомості про господарство

Виробнича сфера господарства є фундатором нагромадження коштів, розквіту господарства. Наведемо кілька цифр, які характеризують трудову діяльність шевченківців у минулому році. Урожайність зернових склала з: кожного гектара по 34,5 центнера, перевиконали державне замовлення трудівники по хлібу, м'ясу.

З року в рік «сталеві коні», тобто трактори і автомобілі, витісняли наших їздових. В колгоспах про коней як тяглову силу, почали забувати.

У 1984 році, у колгоспі було близько 30 коней. Минули роки, і в Черниші створили племінну конеферму, дитячо-юнацьку спортивну школу. В ній навчилися цікавої захоплюючої професії наїзника більше півсотні юнаків і дівчат. Розвитку конярства керівник господарства навчався у добрих господарів. Нині у стайнях 250 коней, з них; 150 племінних - елітних, бігових рисистих порід. Є тут і чистокровні арабські,. англійські, латвійські орловські, російські та володимирівські ваговики, українські верхові, їх сумлінно доглядають спеціалісти.

Наказом міністра агропромислового комплексу України від 12 січня 1998 року сільгосппідприємство отримало категорію кінного заводу імен Т. Г. Шевченка.

Це відкриває для господарства щі більші перспективи для розвитку племінного конярства.

Таблиця 1.

Стан продуктивності кінного господарства за останні 3 роки (в % від загальної кількості коней)

Породи коней	Продуктивність за 2002 рік	Продуктивність за 2003 рік	Продуктивність за 2004 рік
	М`яса	Молока	Одержано жеребців	М`яса	Молока	Одержано жеребців	М`яса	Молока	Одержано жеребців
М`ясна	55	10	25	58	9	27	65	7	22
Молочна	10	75	20	12	78	12	15	82	15
Племінна	35	15	55	30	13	61	20	11	63

Таблиця 2.

Стан забезпеченості кормами господарства за рахунок власної продовольчої програми

Назва корму	Процент від загальної потреби кормів
Ячмінь	95,5
Кукурудза	100
Пшениця фуражна	100
Овес	99
Горох	75
Сіно	85
Солома	100
Силос	100
Сінаж	95
Коренеплоди	95
Зелені	100
Молочні корми	100

Загалом господарство забезпечене всіма необхідними кормами для розведення та перспективного розвитку конярства.

Господарство має достатньо сільськогосподарських угідь близько 5000 га для вирощування переважно всіх видів рослинної продукції для забезпечення належного розвитку господарства.

Господарство розміщене в лісостеповому регіоні північної частини області, має досить вигідне положення в плані забезпеченості угідь для випасання худоби. За господарством закріплено значні площі сіножаті, що дає можливість використовувати в достатній кількості як грубі корми так і зелену масу.

РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Завдання

1. Визначити річну потребу в кормах для коней. Середньорічне поголів`я 94 гол. Потреба в кормах на 1 гол.на рік 37 ц.к.о.

структура річного раціону, % грубі 25, у т.ч. сіно - 15, солома - 10, соковиті - 20, у т.ч. силос - 8, сінаж - 5, коренеплоди - 7, концентрати - 27, зелені корми - 28.

2. Визначити норму годівлі і скласти раціони на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.

Жива маса 200 кг, вгодованість середня. Для раціону використовувати заплановані корми.

Зробити аналіз раціонів.

Розрахунки кормового раціону представимо у вигляді таблиці

Таблиця 1.

Потреба в кормах

Корм	Потреба в корм.од. ц.	Страховий фонд корм.од	Всього ц. корм.од.	Поживність 1 ц	Потреба у кормі, фізична маса, ц	Вміст перетравного протеїну, кг
				Корм.од.	Перетравного протеїну, кг
	1	2	3	4	5	6	7
Концентрати - всього	939,06	84,51	1023,57	487,0	35,6	13,4	110,34
Ячмінь	234,76	19,1	254,66	120	8,5	2,1	17,85
Кукурудза	46,95	3,9	50,85	132	9,3	2,6	24,18
Пшениця фуражна	93,9	7,9	101,8	151	10,5	1,5	15,75
Овес	563,4	47,94	611,34	84,0	7,3	7,2	52,56
Горох	-	-	-	-	-	-	-
Грубі - всього	869,5	130,4	999,9	89	1,77	22,33	19,79
Сіно	521,7	78,15	599,85	53	1,02	11,23	11,47
Солома	347,8	52,25	400,05	36	0,75	11,1	8,32
Соковиті - всього	695,6	104,34	799,94	422	24,15	17,65	109,04
Силос	278,24	41,7	319,94	110	8,7	2,9	25,3
Сінаж	173,9	26,08	199,98	95	1,25	2,1	2,62
Коренеплоди	243,46	36,5	279,96	105	8,3	2,66	22,13
Зелені	973,84	146,0	1119,91	112	5,9	9,99	58,99
Молочні корми	-	-	-	-	-	-	-

Даний раціон включає в себе досить багатий набір продуктів, необхідних для нормального розвитку молодняка коней.

2. Складемо норму годівлі на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.

Раціон на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс. представимо у вигляді таблиць.

Таблиця 2.

Раціон на літній період

Корм	Кількість корму, кг	Кормові одиниці, кг	Перетравний протеїн, г	Кальцій, г	Фосфор, г	Каротин, г
	1	2	3	4	5	6
Концентрати - всього	45,0	8,38	638,0	69,65	24,0	314,2
Ячмінь	0,5	0,60	40,5	0,6	1,7	0,5
Кукурудза	20,0	4,0	280,0	30,0	10,0	300
Пшениця фуражна	10,0	2,0	140,5	15,2	5,4	5
Овес	12,5	1,32	115,0	0,85	4,9	2,7
Горох	2,0	0,46	62,0	23,0	2,0	6
Грубі - всього	1,0	2,68	55,6	41,4	11,2	109
Сіно	0,5	2,08	316,	37,2	8,8	100
Солома	0,5	0,60	24,0	4,2	2,4	9
Соковиті - всього	63,3	10,5	700,0	75,5	33,7	309,0
Силос	25,5	4,0	270,0	30,0	12,0	300
Сінаж	15,0	2,1	210,0	23,0	2,4	7,0
Коренеплоди	10,0	1,20	90,0	4,0	4,0	-
Зелені	12,8	3,2	130,0	18,5	6,8	-
Молочні корми	5,0	1,2	85,9	3,5	8,5	2,0

Таблиця 3.

Раціон на зимовий період

Корм	Кількість корму, кг	Кормові одиниці, кг	Перетравний протеїн, г	Кальцій, г	Фосфор, г	Каротин, г
	1	2	3	4	5	6
Концентрати - всього	57,7	8,38	638,0	69,65	24,0	314,2
Ячмінь	1,2	0,60	40,5	0,6	1,7	0,5
Кукурудза	22,0	4,0	280,0	30,0	10,0	300
Пшениця фуражна	15,0	2,0	140,5	15,2	5,4	5
Овес	18,5	1,32	115,0	0,85	4,9	2,7
Горох	1,0	0,46	62,0	23,0	2,0	6
Грубі - всього	7,0	2,68	55,6	41,4	11,2	109
Сіно	4,0	2,08	316,	37,2	8,8	100
Солома	3,0	0,60	24,0	4,2	2,4	9
Соковиті - всього	39,5	10,5	700,0	75,5	33,7	309,0
Силос	27,5	4,0	270,0	30,0	12,0	300
Сінаж	-	2,1	210,0	23,0	2,4	7,0
Коренеплоди	12,0	1,20	90,0	4,0	4,0	-
Зелені	-	3,2	130,0	18,5	6,8	-
Молочні корми	9,0	1,2	85,9	3,5	8,5	2,0

Характерною особливістю та відмінністю раціонів літнього та зимового періодів є те, що в літній період акцент ставиться на соковиті корми, в них міститься значна кількість вітамінів, мікроелементів, які потрібні для нормального розвитку для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс. в зимовий період навпаки зелених кормів, крім заготовленого силосу нема, але в ньому міститься вже не та кількість поживних речовин, тому переходять на збільшення використання концентратів та грубих кормів [2,253-268].

Дані раціони забезпечать нормальний розвиток жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.

Висновки

Вибране нами господарство для характеристики має досить високі показники продуктивності продукції тваринництва, а саме конярства. В господарстві вирощуються коні племінні, м`ясні та молочні.

Годівля -- важливий фактор, за допомогою якого можна впливати на організм тварини. Знаючи природу тваринного організму, закономірності перетворення кормів у ньому і прийоми годівлі, можна керувати обміном речовин, удосконалювати тварин і під-'вищувати їх продуктивність.Кормова база в переважній більшості кормів забезпечена достатньо. Господарства переважно власними силами має забезпеченість в кормах майже на 100 відсотків.

Потреба в кормах на одну структурну голову становить:

концентрати - 10,9 ц.корм.од. на рік;

грубі корми - 10,6 ц.корм. од. на рік;

соковиті корми - 8,51 ц.корм. од. на рік.

4. Підвищення якості кормів можна забезпечити вжиттям певних заходів:

використання перспективних технологій вирощування сільськогосподарських культур;

використання сучасних засобів догляду за рослинами;

внесення в грунт азотних добрив, що сприяє підвищенню протеїну в рослинах.

Література

Баканов В.Н., Менькин В.К. Кормление сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1989. - 511 с.

Богданов Г.О. Норми та розрахунки раціонів: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1985. - 153 с.

Гопка Б.М. Конярство. - К.: Вища школа, 1984. - 198 с.

Городній М.Г. Кормовиробництво з основами землеробства. - К., 1983. - 338 с.

Коневодство: Учебное пособие. / Под ред. Калашникова А.П. - М.: Агропромиздат, 1989. - 352 с.

Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: Справочное пособие. / А.П. Калашников, Н.И. Клейменов, В.Н. Баканов и др. - М.: Агромпомиздат, 1985. - 352 с.

Основи сільського господарства: Навч. посібник/ За ред. Польський Б.М. - К.: Вища шк., 1991. - 296 с.

Примак І.Д. Інтенсивне кормовиробництво. - К., 1992. - 245 с.