ПРОДУКТИВНІСТЬ КОНЮШИНИ ОДНОРІЧНОЇ (ВІДКРИТОЗІВОЇ, TRIFOLIUM APERTUM BOBR.) В УМОВАХ КУБАНІ ТА ІЛЕАЛЬНА ДОСТУПНІСТЬ ЇЇ АМІНОКИСЛОТ

Основною культурою для отримання зеленої маси і сіна на Кубані традиційно вважається люцерна синя. Вона ж слугує головним ґрунтопокращувачем в системі сівозмін крупних землевласників, де використовується протягом трьох, а інколи чотирьох - п'яти років. Проте на малих земельних наділах сучасних фермерів при вирощуванні люцерни важко витримати правильне чергування високоприбуткових культур, бо сучасна економічна ситуація інколи вимагає дотримуватись принципу монокультури, що спонукає погіршення родючості ґрунту і зниження врожайності.

Уникнути вказаних недоліків, швидко оздоровити ґрунт і збагатити його органічним азотом вдається, якщо вирощувати замість люцерни конюшину однорічну Майкопець-12. Її вегетаційний період на цілий місяць коротший навіть від конюшини лучної, тому навесні вона розвивається інтенсивніше люцерни і встигає ефективно використати осінньо-зимово-весняні опади до настання літньої спеки, що було яскраво продемонстровано в посушливі 2001-2003 рр., коли вологість шару ґрунту 0-20 см становила всього 5%. Повноцінний врожай зеленої маси в межах 350 ц /га у конюшини можна отримати вже в другій половині травня, а після неї встигнути виростити силосну кукурудзу, сорго, суданську траву тощо. Конюшина однорічна є чудовим попередником для всіх культур, бо залишає після себе 14,0 ц/га кореневої сухої маси рослинних решток у вигляді стерні і опалого листя, а також 23,0 ц/га в шарі ґрунту 0-80 см.

Ця рослина - прадавній представник дикорослої флори північно-західного Кавказу. В результаті багаторічної роботи вчені Майкопської дослідної станції Всесоюзного інституту рослинництва (Е.С. Сторожик, І.Н. Федоренко, А.Г. Першина) облагородили цього дикуна і створили його високопродуктивний селекційний сорт Майкопець-12. Подібна робота проводилась також в Україні, де В.Д. Бугайов з Інституту кормів УААН на основі північно - кавказького зразка створив власний сорт "Діана", який формує за один укіс 450-500 ц/га зеленої маси, та відзначається високим потенціалом насіннєвої продуктивності (до 12-14 ц/га).

У фазі цвітіння в передгірських районах краю Майкопець-12 виростає до 100-110 см в розріджених і до 180-200 см у вузькорядних посівах. В степовій зоні його висота не перевищує 100-120 см. В нормальних по зволоженню роках врожайність зеленої маси в кінці травня доходить до 800 ц/га, а в сіні до 160 ц/га. Оскільки ця конюшина тіньовитривала, то менше, ніж інші бобові, пригнічується під покровом. Така особливість дає змогу висівати її в суміші з озимим рапсом як підтримуючою культурою, і не тільки спрощувати процес косіння, але й підвищувати врожайність до 1000 ц/га. При заготівлі сіна зелена маса сохне швидше і рівномірніше люцерни синьої, або конюшини лучної, бо її стебло всередині порожнисте. Завдяки цьому найцінніший компонент сіна - листочки - не осипаються, що сприяє високій якості корму. Так, якщо у першокласному люцерновому сіні міститься 14 % сирого протеїну і 6 мг/кг каротину, то в сіні з конюшини однорічної відповідно 18,4 і 6,47. В зв'язку з перспективністю конюшини у тваринництві актуальним стає визначення її хімічного складу та ілеальної доступності амінокислот. Під ілеальною доступністю розуміється кількість амінокислот, які засвоюються в тонкому кишечнику моногастричних тварин після перетравлювання білка.

Матеріали і методи

Як об'єкт досліджень розглядаються амінокислоти конюшини однорічної (відкритозівої) Майкопець-12, вирощеної в степовій зоні Краснодарського краю. Матеріал для досліджень - поросята краснодарської м'ясної породи СМ-1. Фізіологічні експерименти і ростові досліди по годівлі проведено в умовах експериментально-дослідної бази Інституту тваринництва в 2003 році. Всі фізіологічні експерименти проводили на фістулованих тваринах з простою Т-подібною канюлею в термінальному ілеумі, в 15-20 см від ілеоценальної перетинки (баугінової заслінки). Внутрішній діаметр канюлі 12 мм. Дослід проведено на 4-х кабанцях, взятих з одного гнізда, з початковою живою масою 35,0 + - 3,0 кг по схемі латинського квадрата (1+2)* (3+4) (рис.1).

Рис. 1. Схема рандомизації тварин по періодах

Табл. 1. Хімічний і амінокислотний склад сінного борошна конюшини однорічної (г /кг сухої речовини)

Для вивчення ендогенних втрат амінокислот використовувалась казеїнова дієта з 8% сирого протеїну (табл. 2)

Табл. 2. Дослідні раціони

Примітки: * склад солі, % : NaCl-96,5; ZnO-4; FeCO₃ - 16; MnO - 0,12; C₄O-0,033; Ca (IO₃)₂ - 0, 0007; С₀O- 0,004.

** добавка на 1 кг корму: 1,300 ІЄ вітаміну А₃; 150 ІЄ вітаміну D₃; 11 ІЄ вітаміну Є; 2 мг вітаміну К; 2,2 мг рибофлавіну; 12 мг ніацину; 11 мг пантотенової кислоти; 550 мг холінхлориду; 1,1 мг тіаміну; 1,1 мг піридоксину; 0,6 мг фолієвої кислоти; 11 мкг вітаміну В₁₂, 50 мг Fe; 50 мг Zn; 2 мг Mn; 3 мг Сu; 0,15 мг Se.

В досліджувані корми як інертну мітку додавали 0,1% півтораокис хрому - . Це дало можливість позбутися збору ілеального хімуса в цілому об'ємі за час обліку.

Вміст хрому із заморожених зразків визначали йодометричним методом Травнічека та ін. (1) в шести паралельних пробах по 100 мг. В період проведення фізіологічних дослідів фістулованих тварин утримували і годували індивідуально в обмінних клітках без підстилки.

Корм, що вивчався, включався в раціон через 3 доби після хірургічного втручання, згодовувався протягом 2-х діб. Годування проводили вранці о 8.00 та ввечері о 17.00. Об'єм порції корму встановлювали в перші 2 дні при рівні годівлі - для підтримання енергії 0,5· Обсяг раціону був таким: 1220, 1420, 1620, 1820 г/день для I - IV періодів досліду відповідно. Після досліджуваного корму тваринам згодовували протягом 2-х діб казеїнову дієту для вивчення ендогенних втрат.

В кормосуміш додавали воду в співвідношенні 1:2,5. Питна вода подавалась безперешкодно в проміжках між годуваннями, але не раніше, ніж через годину після і не пізніше, ніж за годину до годування.

Ілеальний вміст в кожному періоді збирали від кожної тварини окремо, з інтервалами в 2 години протягом 48 годин (двоє останніх в підперіоді доби) в такі години: 08, 10, 12, 14, 16, тобто 5 разів на добу. Обсяги ілеального вмісту по сухій речовині складали 50-100 г на кабанця. Це відповідає 0,02-0,04 г від сухої речовини, що проходила через термінальний ілеум за 7-денний період. Ілеальний хімус заморожували при - 18? С.

Корм та ілеальний хімус, висушені і розмелені, аналізували в 2-х паралельних пробах на загальний азот по Кьєльдалю. Амінокислоти визначали на амінокислотному аналізаторі "Амінохром" після гідролізу зразків (по 2 паралельні проби об'ємом 5-7мл в закритих пеніцилінових пляшечках) під вакуумом протягом 24 годин при +110? С ± 1?С, з 6 М HCl (з додаванням 10 г/л фенолу) з використанням йонообмінної хроматографії і постколоночного заміщення з нінгідрином. Для метионіну і цистину окремі зразки окислювали надмурашиною кислотою при 0?С 10 годин і нейтралізували бромистим воднем. Триптофан визначали традиційним хімічним методом. Вихід амінокислот коливався від 95 до 105%

Результати досліджень.

Частка повернення інертної мітки (півтораокису хрому) склала 85,7 ± 0,9%. Ці дані близькі до результатів досліджень авторів (Jagger S., et. al. 1992), що вивчали повернення міток при оцінці перетравності кормів.

Наявна ілеальна доступність амінокислот трав'яного борошна з цілої рослини конюшини однорічної виявилась досить низькою (табл. 3) і знаходилась в межах від 50,5% (по гістидину) до 68,6% (по лізину).

Табл. 3. Наявна ілеальна доступність протеїну та амінокислот трав'яного борошна з конюшини однорічної для кабанців.

Для розрахунку наявної доступності амінокислот в дослідах з інертною міткою користувались формулою:

(1), де

X - наявна доступність амінокислот в %, А - концентрація інертної мітки в кормі, В - концентрація інертної мітки у вмісті клубової кишки і калі, С - концентрація досліджуваної амінокислоти у вмісті клубової кишки і калі, D - концентрація досліджуваної кислоти в кормі.

Справжню доступність розраховували по формулі:

(2) , де

справжня доступність амінокислоти (або перетравність протеїну),

% півтораокису хрому в кормосуміші,

% півтораокису хрому в калі або вмісті клубової кишки,

% півтораокису хрому в низькобілковій дієті,

% півтораокису хрому в калі або вмісті клубової кишки на низькобілковій дієті,

% амінокислоти (протеїну) в кормосуміші,

А - % амінокислоти (протеїну) в калі або вмісті клубової кишки,

% амінокислоти (протеїну) в низькобілковій дієті,

% амінокислоти (протеїну) в калі або вмісті клубової кишки на низькобілковій дієті.

Для підрахунку справжньої ілеальної доступності сирого протеїну та амінокислот конюшини однорічної було визначено ендогенний викид цих речовин на 8%-ній казеїновій дієті. Викид ендогенного азоту і окремих амінокислот показаний у % від використаних з казеїновою дієтою (табл. 4).

Табл. 4. Ендогенний вихід ілеального сирого протеїну і окремих амінокислот на 8-ній казеїновій дієті з 100% - ю доступністю білку

Він визначається по формулі:

(3) ,

де Е - ендогенний сирий протеїн або окремі амінокислоти, %,

% півтораокису хрому в ілеальному хімусі на казеїновій дієті,

% сирого протеїну або окремої амінокислоти в казеїновій дієті,

сирого протеїну або окремої амінокислоти в ілеальному хімусі на казеїновій дієті,

Необхідно відзначити, що ендогенний викид по всіх амінокислотах досить високий (не менше 11%), що пояснюється підвищеним вмістом клітковини в раціоні з трав'яним борошном, який передував казеїновій дієті.

Справжню ілеальну доступність (у %) сирого протеїну (або окремої амінокислоти) знаходили розрахунковим шляхом, і вона дорівнювала сумі величин 1 або 2:1, де 1 - величина кількості ендогенного сирого протеїну (або окремої амінокислоти), показаної в %, а 2 - величина доступності сирого протеїну (або окремої амінокислоти), показаної в %.

Справжня ілеальна доступність амінокислот трав'яного борошна з цілої рослини конюшини однорічної виявилась досить високою (табл. 5) і знаходилась в межах від 69,3 ± 1,0% (по треоніну) до 79,6 ± 1,4% (по лізину).

Табл. 5. Справжня ілеальна доступність протеїну і амінокислот трав'яного борошна з конюшини однорічної для кабанчиків

Найнижчою виявилась доступність треоніну, що, очевидно, пов'язано з тим, що він є антагоністом аланіну. Так, вміст аланіну в конюшині становить 1,63%, тобто в 2 рази більший, ніж треоніну (0,93%). Доступність сирого протеїну (N · 6,25) була близька (Р > 0,05) до доступності лізину і склала 78,7±1,1%.

ВИСНОВКИ

1. Конюшина однорічна в умовах Північно-Західного Кавказу має високу продуктивність (238-544 ц) і дає цінну сировину для виробництва трав'яного борошна.

2. Вміст основної незамінної амінокислоти - лізину в борошні з конюшини однорічної знаходиться на рівні конюшини рожевої (9,3 г/кг), тоді як в конюшині білій - 7,3 г/кг, а в конюшині лучній - тільки 5,9 - 6,2 г/кг.

3. Справжня доступність незамінних амінокислот конюшини однорічної для моногастричних тварин є високою і знаходиться в межах 74-80%.

ЛІТЕРАТУРА

1. Платиканов Н.Д. Индикаторный метод определения переваримости рационов и кормов овцами и свиньями. Методика определения переваримости кормов и рационов. - М., ВАСХНИИЛ, 1969. - С. 156.

2. Jagger S., Wiseman J., Cole D.J., Craigon J. Evaluation of inert markers for the determination of ideal and faucal digestibility values in the pig. British Journal of Nutrition. - 1992. - № 68. - P. 729-739

3. Рядчиков В.Г., Головко Е.Н., Бескаравайная И.Г. Мировые ресурсы растительного и животного белка. Аминокислотный состав. - Краснодар, 2003. - С. 426-430.