Лісове господарство Східної Галичини XIX-XX століття

Лісове господарство Східної Галичини XIX-XX століття

Автор:

Володимир Клапчук,

кандидат географічних наук,

доцент кафедри екології та рекреації

Прикарпатського національного

університету імені Василя Стефаника

У статті наводиться інформація про ліси Східної Галичини та їх використання у XIX - першій третині XX століття. Завдяки офіційній статистиці та матеріалам з архіву автора відтворюється адміністративна структура та власність на ліси, розподіл лісів у різні часи по окремих повітах та населених пунктах. Детальна інформація характеризує населені пункти долини верхнього Пруту. Звертається увага на процеси заліснення вирубаних ділянок та заповідання окремих лісових масивів у Східній Галичині.

Головним багатством Східної Галичини, окрім корисних копалин, є ліс. Його промислове використання розпочалось ще в середньовіччі, але найбільшого розвитку набуло в XIX-XX століттях. Питанням ведення лісового господарства та лісопереробної галузі виробництва приділяли увагу В.Шухевич [1], В.Грабовецький [2], М.Глушко [3], Н.Библюк та М.Глушко [4], М.Лаврук [5].

Нам удалось зібрати великий статистичний та фактичний матеріал як із цілої Східної Галичини, так і особливо з південно-східної її частини, що від основного промислового й культурного центру отримала назву Делятинщини, яка охоплює долину верхнього Пруту.

Мета цієї статті - аналіз і введення у науковий обіг вказаного історіознавчого матеріалу.

На початку XIX століття ліси перейшли до складу державних латифундій і були підпорядковані об'єднаній адміністрації державних лісів та солеварень. За 1809 рік згадуються інспекторати лісів у Богородчанах, Яблунові (з Березовом, Банею, Лючками, Текучою), Кутах (із Косовом), Надвірній (з місцевостями між Саджавкою та Яблуницею), Печеніжині (з Великим та Малим Ключевами, Княждвором, Тлумачиком, Шепарівцями, Іванівцями, Раківчиком та Мечиківкою), Піснині (з Шешорами та Хімчином), у Солотвині (з Гвоздом, Фітьковом, Марківцями, Молодьковом) та інші [6]. У 1819 році цій адміністрації підлягали окружні інтендантури солеварень та 6 повітових інспекторатів лісів у Львові, Лежайську, Сяніку, Дрогобичі, Надвірній та в Чернівцях. Один із інспекторатів знаходився в Надвірній і йому підпорядковувалися заряди лісів у Надвірній, Богородчанах, Печеніжині, Солотвині, Яблунові, Кутах, Болехові, Долині й Калуші. Зокрема Надвірнянському зарядові лісів підлягав надлісничий у Делятині та лісничі 1-2 класів у Пнів'ї, Ославах, Ланчині, Пасічній, Заріччі, Микуличині, Бистриці, Зеленій та Ямній [7].

З 1827-31 років походять дані про розміри окремих лісових масивів долини Пруту (в моргах) (табл. 1).

Таблиця 1. - Розміри окремих лісових масивів долини Пруту [8]

У 1828 році інспекторати діяли у Львові, Сяніку, Дрогобичі, Надвірній та в Чернівцях. До Надвірнянського належали заряди лісів у Надвірній, Богородчанах, Солотвині, Яблунові, Пістині, Кутах, Болехові, Долині та Калуші. У Надвірнянському заряді лісів працювало 14 осіб і їм підлягав надлісничий у Делятині та лісничі 1-2 класів у Пасічній, Білих Ославах, Микуличині, Зелені, Ланчині, Заріччі, Пнів'ї, Бистриці, Яблуниці та Ямній [9].

Згодом адміністративна структура лісів змінилася й у 1848 році усі ліси Галичини опинилися в Краєвій управі лісів у Львові. Цій управі підпорядковано 18 повітових камеральних зарядів - у Вадовицях, Кракові, Бохні, Сяніку, Тарнові, Яслі, Ряшеві, Перемишлі, Самборі, Жовкві, Львові, Стриї, Бродах, Бережанах, Тернополі, Станиславові, Коломиї та Чернівцях. До Станиславівського камерального заряду належали камеральні господарські уряди та підпорядковані їм лісничі повіти в Делятині й Солотвині. У Делятинському лісничому повіті нагляд над зарядами лісів мав повітовий надлісничий. Заряди лісів знаходилися в Делятині, Білих Ославах, Ланчині, Заріччі, Ямній та в Дорі [10].

За даними з 1840 року [11] площа лісів по окремих населених пунктах складала: у Делятині з Лугом та Лоєвою - 13584 морги, у Заріччі - 3029, у Ланчині - 2845, в Ославах - 4853, у Ямній - 11011, у Микуличині - 22518, у Яблуниці - 37615, у Бистриці - 30224, у Зелені - 29128, у Пасічній - 8151, та у Пнів'ї - 3405 моргів.

У 1850-60 роках ліси Станиславівського округу перейшли в розпорядження Станиславівської дирекції фінансів, а Солотвинські та Делятинські камеральні господарства й лісничі повіти стали підпорядковуватися цій дирекції [12]. Делятинський заряд лісів мав у своєму розпорядженні 32070 моргів землі, у т.ч. 31800 моргів - ліси, 8 - городи, 165 - луки та 90 - сінокоси [13]. На утримання заряду лісів у 1869 році витрачено 7512 гульденів [14].

У 1873 році створено Галицьку дирекцію лісів та державних маєтків, спочатку з осідком у Болехові, а від 1881 до 1918 року - із центром у Львові. Безпосередньо тій дирекції підпорядковано 49 лісових зарядів Галичини й, у тому числі, на рівних правах заряди лісів у Делятині, Ланчині, Дорі та Білих Ославах [15].

З 1877 року отримуємо дані про лісові угіддя та їх розподіл між власниками по Східній Галичині (табл. 2).

Таблиця 2. - Лісові угіддя та їх розподіл між власниками по Східній Галичині [16]

Ґміна - найменша адміністративна одиниця в Польщі (місто, село, або група міст і сіл (Прим. ред.).

У 1883 році до заряду лісів у Делятині належали: 1 керівник, 4 лісничих, 1 помічник та 7 лісників. У Дорі - 1 керівник, 2 лісничі та 3 лісники, а в Ославах - 1 керівник, 3 лісничі, 1 помічник та 3 лісники [17].

У 1885 році у Східній Галичині знаходились великі запаси лісів як за площі, так і за запасами деревини (табл. 3).

Таблиця 3. - Кількісна та якісна характеристика лісів Східної Галичини

Знаменним є той факт, що з 74 повітів Галичини перші три місця за лісистістю території припадають на Долинський, Надвірнянський та Косівський повіти.

Вартість лісів Галичини в 1885 році складала 44 млн. золотих, що було більше, ніж у Тіролі (36 млн.) і майже рівнялось із Моравією (49 млн.). Приріст деревини складав 3,6 м3/га в рік, або 7,2 млн. м3 по всій Галичині [19].

У 1890 роках із приватних рук до складу державних маєтків Делятинщини влилися ліси в Микуличині та в Яблуниці. З уваги на те в 1896-98 роках у долині Пруту знаходилися заряди лісів у Делятині, Дорі, Микуличині, Ославах, Татарові й Ворохті [20].

У 1910 році в долині Пруту була така структура зарядів лісів (табл. 4).

На підставі розпорядження Ради Міністрів Речі Посполитої Польської від 11 травня 1919 року створено загальнодержавний Головний заряд державних маєтків із центром у Варшаві, якому підпорядковувались Окружні заряди державних маєтків у Варшаві, Радомі, Сєдльцях та Львові. Проте, вже 23 листопада 1920 року Головний заряд ліквідовано, а керівництво лісами перейшло до міністра рільництва, який через департамент лісництва став керувати Окружними зарядами державних лісів.

Таблиця 4. - Структура зарядів лісів в долині р.Прут, 1910 р. [21]

У Східній Галичині в межах Станиславівщини у 1923 році функціонували такі підрозділи Львівського Окружного заряду лісів (табл. 5).

Таблиця 5. - Відомості про підрозділи Львівського Окружного заряду лісів Східної Галичини, 1923 р. [22]

У 1923 році персонал Львівського округу лісів становив: 105 членів заряду округу, 44 надлісничих, 158 лісничих та 564 лісники та гайові. На одне надлісництво припадало, у середньому, 19 працівників або 29 працівників на 10 тисяч га лісів [22].

Породний склад лісів подано в табл. 6.

Таблиця 6. - Породний склад лісів Східної Галичини, 1923 р. [23]

На території Львівського округу лісів залишилося після війни 9903 га зрубів, а впродовж 1919 року вирубано 486 га лісів, у 1920 - 411, у 1921 - 1040, у 1922 - 2009, а в 1923 - 1850 га, що разом склало 15700 гектарів зрубів, які необхідно було заліснити. У 1920-1923 роках було проведено такі лісовідновні заходи, проте величезна площа лісів усе ще залишалась не залісненою (табл. 7).

Таблиця 7. - Відомості про лісовідновні заходи лісів Східної Галичини, 1920-1923 р. [24]

На вирубці лісів у 1923 році працювали 6033 робітників, які заготовили 1376894 м3 деревини, з якої 92% хвойних та 8% листяних порід [25].

Заготовлену деревину було продано на ринках (65%), відправлено на відбудову країни (13%), державним установам (7,5%) та для власних потреб використано 7,5% [26].

Зарядові Львівського округу лісів у 1923 році підлягало 7 тартаків (у тому числі - у Микуличині та Надвірній) та 16 млинів (у тому числі - у Поляниці, Мізуні, Яблуневі, Кутах, Микуличині, Молодятині, Печеніжині, Шешорах та Косові) [27].

Для вивезення деревини використовували вузькоколійні залізниці, протяжністю 239 км, які на території Львівського округу лісів обслуговувались 15 паровозами та 535 вагонами (табл. 8).

Таблиця 8. - Відомості про перевезення деревини лісів Східної Галичини Львівською залізницею, 1920-1923 р. [28]

Уперше за історію ведення лісового господарства були наведені в тих же роках дані про мисливську фауну та її відстріл (табл. 9).

Таблиця 9. - Данні про мисливську фауну лісів Східної Галичини та її відстріл, 1920-1923 р. [29]

Не все гаразд було в лісах - виникали осередки шкідників (у 1922 році на площі 29880 га розповсюдились короїди) та пожежі (у 1920-1923 роках пошкоджено 759 га лісів), фіксувались випадки самовільного порубу деревини (за 1920-1923 роки було самовільно зрубано 12806 м3 деревини) [30].

Незважаючи на великі потреби в деревині, лісівники дбали про майбутні покоління й намагались зберігати цінні лісові масиви. Так, у 1923 році [31] на території Львівського округу лісів було виділено заповідні об'єкти у Ворохтянському (447,5 га - полонина Данцеж), Поляницькому (52,0 га - скелі у Бубнищі; 26,0 - ялицево-букові праліси) та Шепарівському (94,1 га - тисові зарості у Княждворі) надлісництвах.

Цікавість представляють матеріали щодо власності на ліси. Відомості про розподіл лісів по окремих повітах Львівського округу та про їх власників наведені в табл. 10.

За 45 років, з 1876 до 1923 року, площі лісів дещо зменшились, особливо відчутно це в Коломийському (6%), Надвірнянському (0,8%), Снятинському (0,5%), Станиславівському (2,2%), Стрийському (19,6%), Товмацькому (4,9%) та Жидачівському (1,3%) повітах.

У 1930 році у Станиславівському воєводстві було 587539 га лісів (лісистість - 34,7 %) і на одного жителя припадало 0,4 га, а у Надвірнянському повіті - 111696 га лісів, що складало 57,4 %, на одного жителя припадало 1,1 га [33].

У лісовому господарстві та на тартаках працювала велика кількість населення. Так у Надвірнянському повіті в 1931 році на експлуатації лісів працювало 2442 особи, на експлуатації та на тартаках - 5184, а винятково на тартаках - 1240 осіб [34].

Детальною є інформація про площі лісів та їх питому вагу в деяких місцевостях (табл. 11).

Цікавою є статистика власності на землю. Так, у Надвірнянському повіті в 1935 році державі та полякам належало 23054 га лісів (65,7 %), українцям - 2136 (6,0 %), євреям - 4733 (13,4 %), громадам - 5244 (14,9 %), а церквам - 73 га лісів [36].

Таблиця 10. - Власність на ліси по окремих повітах Львівського округу, 1923 р. [32]

Таблиця 11. - Інформація про площі лісів та їх питому вагу в деяких місцевостях [35]

У 1935 році у Надвірнянському повіті нараховувалось 384, 3 га невжитків, 271,8 з яких було заліснено, та 2185 га, що для заліснення не годились (1014,2 га ярів та схилів, 67,6 га - зсувів, 785,2 - пасовиськ та 667.0 га каменищ) [37].

Висновок

Автором уперше введено в науковий обіг і проаналізовано дані польських та українських архівних джерел стосовно лісів Східної Галичини та їх використання у ХІХ - першій третині ХХ століття, зокрема: розміри лісових масивів долини р. Прут, їх природний склад, розподіл лісових угідь між власниками по Східній Галичині; кількісна та якісна характеристика лісів Східної Галичини, лісовідновні заходи, дані про мисливську фауну тощо.

Як видно з наведених матеріалів, галицькі ліси мають багатовікову історію. Упродовж XIX-XX століть часто змінювалась власність на лісові угіддя, площі лісів із роками скорочувались, проте лісоексплуатація активно продовжувалась. Наприкінці XIX та на початку XX століть велись роботи з лісовідновлення та заповідання лісів.

Література

1. Шухевич В. Гуцульщина. - Т. 2. - С. 173-183.

2. Грабовецький В. Нариси з історії Прикарпаття. Гуцульщина в другій половині XIX - поч. XX століть. - Т. 8. - Івано-Франківськ, 1995. - 220 с.

3. Глушко М.С. Лісозаготівлі / Гуцульщина: історико-етнографічне дослідження. - К.: Наукова думка, 1987. - С. 119-125.

4. Библюк Н., Глушко М. Лісотранспорт у Гуцульських Карпатах / Історія Гуцульщини. - Т. IV. - Львів: Логос, 1999. - С. 256-267.

5. Лаврук М. Гуцули Українських Карпат (етногеографічне дослідження). - Львів, 2005. - С. 71.

6. Центральний державний історичний архів у Львові (надалі - ЦДІАЛ). - Фонд 146. - Опис 65. - Справа 255. - Лист 3.

7. Schematismus des Kцnigreiches Galizien und Lodomerien fьr das Jahr 1819. - Lemberg, 1819. - S. 121, 138, 160.

8. ЦДІАЛ. - Фонд 20. - Опис XX. - Справа 316-317.

9. Schematismus des Kцnigreiches Galizien und Lodomerien fьr das Jahr 1819. - Lemberg, 1828. - S. 118-119.

10. Provincial-Handbuch der Kцnigreiche Galizien und Lodomerien fьr das Jahr 1848. - Lemberg, 1848. - S. 127, 201-202.

11. ЦДІАЛ. - Фонд 160. - Опис 5. - Справа 164. - С. 37-40.

12. Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien fьr das Jahr 1858. - Lemberg, 1858. - S. 120.

13. ЦДІАЛ. - Фонд 160. - Опис 5. - Справа 164. - С. 9-10.

14. Там само. - С. 19-20.

15. Szematyzm krуlewstwa Galicyi i Lodomerii na rok 1874. - Lwуw, 1874. - S. 209-211.

16. Holowkiewicz E. Flora lesna i przemysl drzewny w Galicyi. - Lwуw, 1877. - Szesc II. - S. 67-72.

17. Szematyzm krуlewstwa Galicyi na rok 1884. - Lwуw, 1884. - S. 169-172.

18. Rocznik statystyki przemyslu i handlu krajowego. - Zeszyt 10. - Lwуw, 1888. - S. 8-9.

19. Там само. - S. 29-31.

20. Szematyzm krolewstwa Galicyi i Lodomerii na rok 1896. - Lwow, 1896. - S. 192, 195.

21. Szematyzm krolewstwa Galicyi na rok 1910. - Lwow, 1910. - S. 287-292.

22. Sprawozdanie z dzialalnosci administracji lasow panstwowych i wladz ochrony lasow za okres 1919-1923. - Warszawa, 1927. - S. 44-47.

23. Там само. - S. 63.

24. Там само. - S. 73-74.

25. Там само. - S. 75.

26. Там само. - S. 108-109.

27. Там само. - S. 120.

28. Там само. - S. 134.

29. Там само. - S. 144-145.

30. Там само. - S. 175-179.

31. Там само. - S. 180-181.

32. Там само. - S. 201, 226.

33. Ihnatowicz S. Rozmieszczenie tartakow/Kwartalnik statystyczny. - 1932. - T. IX. - S. 298-313.

34. Івано-Франківський обласний державний архів (надалі - ІФОДА). - Фонд 2. - Опис 1. - Справа 2135. - Лист 3.

35. Домашній архів Клапчуків. - Фонд 1. - Опис 4. - Справа 1. - С. 35.

36. ІФОДА. - Фонд 2. - Опис 14. - Справа 78. - Лист 10.

37. ІФОДА. - Фонд 2. - Опис 9. - Справа 2154. - Лист 3.