Способи сівби і садіння, класифікація посівних і садильних машин. Робочі органи для загортання борозен

13

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: Способи сівби і садіння, класифікація посівних і садильних машин. Насіннє і тукопроводи. Сошники. Робочі органи для загортання борозен

Способи сівби і садіння, класифікація посівних і садильних машин

Сівба та садіння є одними з основних технологічних операцій при вирощуванні сільськогосподарських культур. Головне завдання при сівбі та садінні полягає в оптимальному розміщенні в ґрунті насіння, бульб, коренеплодів та розсади з метою створення найкращих умов для росту та розвитку рослин і отримання в кінцевому результаті максимального урожаю.

Для сівби та садіння використовують посівний (садильний) матеріал, який повинен відповідати певним вимогам стандарту. Насіння має бути відібране і сортове. Перед сівбою насіння протруюють отрутохімікатами з метою знищення збудників хвороб. Насіння кукурудзи, цукрових буряків калібрують, тобто розділяють за розмірами на фракції.

Насіння деяких культур, наприклад, цукрових буряків, дражують, тобто покривають його поверхню клейкими і поживними речовинами, надають йому форму кулі. Це сприяє рівномірному розподілу насіння в ґрунті. Насіння, яке має досить тверду поверхню (конюшина, люпин) піддають скарифікації - пошкоджують оболонку з метою надходження вологи.

Якщо насіння опушене, то його звільняють від волосків та інших частинок механічним або хімічним способами, і цим самим підвищують його сипучість.

Загальна маса насіння, що висівається (висаджується) на один гектар, називається нормою висіву (садіння). її визначають, виходячи із схожості насіння, ґрунтово-кліматичних умов, особливостей агротехніки вирощування рослин тощо.

Важливим фактором при сівбі та садінні є глибина загортання насіння, бульб, коренеплодів, розсади. Вона повинна бути оптимальною для даної культури з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов. Якщо вона недостатня, то це може призвести до вимерзання сходів зернових або інших культур.

Перед сівбою проводять культивацію і вирівнювання ґрунту, а після сівби - прикотковування. Із метою створення найкращих умов для проростання насіння одночасно з висіванням насіння в ґрунт вносять мінеральні добрива. Застосовують такі основні способи сівби та садіння сільськогосподарських культур: рядковий, вузькорядний, перехресний, смуговий, розкидний, широкорядний, пунктирний, стрічковий, гніздовий, квадратно-гніздовий. Рядкова сівба (рис. 3.1,а) забезпечує розміщення насіння у ґрунті рядками з відстанню між ними 12 і 15 см. Такий спосіб сівби застосовують при вирощуванні зернових та інших культур, які не вимагають міжрядного обробітку. Квадратно-гніздова сівба (рис. 3.1,з) - передбачає висів насіння у рядках групами або по одній насінині з певним інтервалом, але на одній лінії в поперечному напрямку в усіх рядках. При цьому насіння розміщене у вершинах квадрата або прямокутника. Якщо відстані між гніздами і рядками (міжряддя) однакові (найчастіше 70-90 см), то сівбу називають квадратно-гніздовою, якщо ж гнізда розміщені по кутах прямокутника, сівбу називають прямокутно-гніздовою. Квадратно-гніздова сівба дозволяє проводити міжрядний обробіток як у поздовжньому, так і в поперечному напрямках.

За профілем денної поверхні поля розрізняють такі види сівби і садіння: на рівній гладкій поверхні поля, на попередньо нарізаних гребенях, або грядках, сівба в борозни, сівба по стерньових фонах. Той чи інший спосіб застосовують залежно від ґрунтово-кліматичних умов і особливостей сільськогосподарської культури. Сівбу (садіння) на рівній поверхні поля (рис. 3.1,а-і) доцільно проводити в районах нормального або недостатнього зволоження. Гребеневий і на грядках способи сівби (садіння) (рис. 3.1,к,л) застосовують при значній вологості ґрунту, недостачі тепла і при зрошенні. Сівбу в борозни (рис. 3,1,м) проводять в посушливих районах, в основному для просапних культур (кукурудза, сорго та ін.) з метою загортання насіння у вологий шар ґрунту, покращення зволоження рослин. Сівбу по стерні (рис. 3.1,н) проводять, здебільшого, в посушливих районах в умовах вітрової ерозії, стерня захищає ґрунт від видування вітром.

Класифікація посівних і садильних машин. Посівні та садильні машини класифікують за призначенням, способом сівби, розміщенням (компонуванням) робочих органів і способом агрегатування з трактором.

Посівні машини або сівалки бувають універсальні і спеціальні. Сівалки, які одночасно з висіванням насіння вносять мінеральні добрива, називаються комбінованими.

Універсальні сівалки призначені для сівби насіння багатьох сільськогосподарських культур. Спеціальними сівалками висівають одну або дві-три культури.

За призначенням сівалки поділяються на такі групи: сівалки для сівби зернових культур - зернові, зернотукові (комбіновані), зернотрав'яні; сівалки для сівби просапних культур - кукурудзяні, бурякові, бавовникові та ін.; льонові; овочеві; сівалки для луків та парникові.

За способом сівби розрізняють сівалки рядкові, вузькорядні, пунктирні, гніздові, квадратно-гніздові, розкидні тощо.

За компоновкою складальних одиниць, робочих органів сівалки поділяють на моноблочні, роздільно-агрегатні та секційні. У моноблочних сівалках на основній рамі встановлені усі робочі органи, службові і допоміжні частини. До моноблочних сівалок належать зернові (зерно-тукові), зернотрав'яні і деякі овочеві сівалки. Роздільно-агрегатні сівалки складаються з окремих блоків (модулів) з набором робочих та допоміжних органів, з'єднаних між собою. Блоки встановлені на окремих рамах або деякі з них - на тракторі. Наприклад, бункери для насіння монтують на рамі трактора. Роздільно-агрегатні сівалки, в основному, широкозахватні і їх використовують, здебільшого, для сівби зернових культур. Секційні сівалки складаються із окремих посівних секцій, що шарнірно приєднані до основної рами або з'єднані в один ряд між собою і утворюють широкозахватний агрегат. Кожна секція обладнана бункером, висівними апаратами і сошниками і працює в автономному режимі. Особливістю деяких секційних сівалок є те, що їх посівні секції можна переміщувати по рамі і таким чином змінювати ширину міжрядь. До секційних сівалок відносять широкозахватні зернові стерньові, кукурудзяні, бурякові, бавовникові, деякі овочеві та інші сівалки. За способом з'єднання з трактором сівалки поділяють на причіпні і начіпні. Зернові сівалки, в основному, причіпні. Сівалки овочеві, кукурудзяні і бурякові, здебільшого, начіпні. Начіпні сівалки значно легші причіпних і компактніші. Посівний агрегат з начіпною сівалкою набагато маневреніший, ніж причіпний.

Садильні машини за призначенням поділяють на картоплесаджалки, розсадосадильні і висадко-садильні машини. За способом садіння їх поділяють на рядкові і гніздові. За способом агрегатування з трактором - на причіпні, начіпні та напівначіпні.

Насіннє і тукопроводи

Насіннє- і тукопроводи призначені для транспортування насіння і мінеральних добрив від висівних апаратів до сошників. Насінне- і тукопроводи підвішують до висівних апаратів, а нижню частину кріплять до сошників. їх встановлюють вертикально або під невеликим кутом до вертикалі.

На посівних та садильних машинах застосовують такі насінне- і тукопроводи: трубчасті гумові, гофровані гумові, спірально-стрічкові, лійкоподібні, телескопічні та спірально-дротяні.

Трубчастий гумовий насіннєпровід (рис. 3.5,а) складається із лійки та конусної трубки з прогумованого матеріалу або пластмаси. Лійку кріплять до висівного апарата, а кінець трубки вставляють у розтруб сошника. Такі насіннєпроводи легкі, дешеві, мають достатню пропускну здатність. Недоліками їх є те, що при згинанні погіршується прохід матеріалу, вони частково деформуються, псуються під дією сонячних променів і морозу. Застосовують їх, в основному, на зернових сівалках.

Гофровані гумові насінне- і тукопроводи (рис. 3.5,6) використовують для подачі насіння і мінеральних добрив у сошники та добрив у піджив-лювальні ножі. Ці насіннєпроводи добре розтягуються, стискаються, згинаються без зміни форми прохідного каналу. Вони забезпечують безперебійний рух насіння при відхиленні їх від вертикалі не більш як на 20°. Гофровані насіннєпроводи встановлюють, переважно, на зернових сівалках, а гофровані тукопроводи - на туковисівних апаратах.

Спірально-стрічковий насіннєпровід (рис. 3.5,в) являє собою спіральну металеву стрічку, у верхній частині якої кріпиться мундштук, а в нижній - скоба. Мундштук приєднується до корпуса висівного апарата, а скоба - до розтруба сошника.

Такий насіннєпровід може стискатись, розтягуватись, згинатись, але при значних деформаціях між стрічками можуть утворюватись щілини, крізь які просипається насіння.

Лійкоподібний насінне- і тукопровід (рис. 3,5,г) складається із окремих металевих лійок, з'єднаних між собою ланцюжками. Такий тукопровід має обмежене стискання, в нього відсутня достатня гнучкість. Він добре забезпечує подачу добрив у вертикальному положенні. Використовується для подачі мінеральних добрив в підживлювальні ножі та сошники овочевих, зернотрав'яних та трав'яних сівалок.

Телескопічний насіннєпровід (рис. 3.5,д) складається із металевих або пластмасових трубок різного діаметра, які вставляються одна в одну.

Ці насіннєпроводи можуть тільки змінювати свою довжину за рахунок переміщення трубок. Вони мають обмежене застосування.

Спірально-дротяний насіннєпровід (рис. 3.5,є) виготовляється із дроту і має достатню гнучкість. Недоліками його є значна маса і можливість розтягування. Використовуються такі насіннєпроводи на деяких овочевих сівалках.

Сошники

Сошник призначений для утворення у ґрунті борозни і укладання на її дно насіння та добрив, присипання їх вологим шаром ґрунту. Від якості роботи сошника в значній мірі залежать сходи посівів та розвиток рослин.

Сошники повинні утворювати однакові борозни заданої глибини; не виносити нижні шари ґрунту на поверхню поля, щоб не було втрати вологи; ущільнювати дно борозни для відновлення капілярів у ґрунті; забезпечувати рівномірне розподілення насіння в борознах; забезпечувати присипання насіння вологим шаром ґрунту. Посівні та садильні машини залежно від призначення та умов використання обладнують сошниками наральниковими і дискового типу.

Анкерний сошник (рис. 3.8,а) складається із трубки (лійки) для насіння, наральника 1 та кронштейна 2 для кріплення до повідця. При роботі сошника наральник розкриває борозну, виносячи на поверхню вологий шар ґрунту, і насіння спрямовується на дно борозни. Щоки трубки затримують верхні шари ґрунту до падіння насіння.

Анкерні сошники використовують для роботи на чистих від бур'янів і гарно оброблених ґрунтах при нормальній вологості.

Глибину ходу (4-7 см) анкерних сошників регулюють начіплюванням спеціальних вантажів та зміною кута входження наральника у ґрунт.

Кілевидний сошник (рис. 3.6,б,в,г) має в передній частині загострену пластину (кіль) 6, за допомогою якої розсувається ґрунт і утворюється борозна. Кіль сошника переміщує частинки ґрунту зверху вниз і ущільнює дно борозни. Кілевидні сошники роблять вузькі борозни і їх можна використовувати для вузькорядної сівби. Глибину ходу сошника регулюють натискною пружиною або тягарцем.

Кілевидні сошники встановлюють на зернотрав'яних, льонових, деяких зернових та інших сівалках,

Полозовидний сошник (рис. 3.6,д) має у передній частині ножевидний наральник 7, який переходить у видовжені щоки та клиновидний ущільнювач знизу. Ножевидний наральник і щоки утворюють борозну, а ущільнювач ущільнює її дно. Сошник утворює борозну глибиною до 12 см. Глибину його ходу регулюють переміщенням прикочувального котка.

Полозовидний комбінований сошник утворює на поверхні поля послідовно дві паралельні борозни - першу для мінеральних добрив, а другу -для насіння.

Полозовидні сошники встановлюють на кукурудзяних, бавовникових, овочевих, рисових та інших сівалках.

Лаповий сошник (рис. 3.6,є,) складається із стрільчастої лапи 13 і трубки. Лапові сошники використовують для сівби зернових по стерні на легких ґрунтах. Лапа підрізує і розпушує ґрунт, а по трубці під лапу подається насіння та мінеральні добрива. Спосіб сівби - рядковий. Лапові сошники застосовують і для смугової сівби. У цьому випадку під лапою встановлюють конусний розподільник. Насіння і добрива надходять до розподільника, який і розподіляє їх у вигляді смуги в ґрунті.

Трубчастий сошник (рис. 3.6,ж) складається з трубки 23 і наральника 22. Трубка є насіннєпроводом. Сошник з'єднаний з рамою шарнірно і підпружинений. Під час роботи сошник вібрує і сприяє самоочищенню трубок. Трубчасті сошники встановлюють на зернових сівалках для сівби по стерні і на ґрунтах, які піддаються вітровій ерозії.

Дводисковий однорядковий (звичайний) сошник складається з двох плоских дисків 1 (рис. 3.7,а), корпуса 4 з розтрубом та повідця 2. До дисків кріпляться фігурні кришки 8, в яких встановлені осі 7 і підшипники 6. Кромка дисків загострена. У передній частині вони сходяться, утворюючи клин із кутом 10°. Зазор між ними повинен бути не менше 1,5 мм.

У задній частині корпуса сошника закріплені два чистики і напрямна пластина для спрямування насіння на дно борозни. Між корпусом і дисками встановлені гумові ущільнювачі. Сошник переднього ряду має, здебільшого, плоску напрямну пластину, а заднього ряду - зігнуту, криволінійну.

Під час руху сошника диски 1 обертаються, розрізують ґрунт і зміщують його на два боки, утворюючи борозну. Насіння та мінеральні добрива по напрямній пластині спрямовуються на дно борозни. Стінки борозни осипаються і частково присипають насіння та добрива ґрунтом. Внутрішні поверхні дисків очищаються чистиками.

Глибину ходу дискового сошника регулюють гвинтом регулятора глибини сівалки, а стійкість ходу - стисканням пружини натискної штанги З підвіски сошника.

Дводисковий дворядковий сошник забезпечує вузькорядну сівбу з міжряддям 6,5 см. Диски сошника встановлені на осі під кутом 18°. Кожний диск утворює свою борозну (рис. 3.7,6). Між дисками розміщений розподільник 9. Насіння потрапляє спочатку у лійку розподільника, а потім розподільником ділиться на два потоки і падає на дно борозни, утворюючи два рядки з міжряддям 6,5 см. Такі сошники встановлюють на зернових вузькорядних сівалках.

Дводисковий однорядковий сошник із ребордами (рис. 3.7,в) використовують для загортання насіння овочевих культур, рису та інших. На дисках 13 ззовні встановлені реборди 15 у вигляді циліндричних кілець. Реборди кріпляться до кронштейнів дисків і при роботі обмежують глибину ходу сошника. До дискового сошника можуть приєднуватись котки, які ущільнюють ґрунт з обох боків рядка.

Сошники комплектуються змінними ребордами, які забезпечують загортання насіння на глибину 2-5 см.

Дводисковий дворядковий сошник з ребордами (рис. 3.7,г) має два одно-дискових сошники з обмежувальними ребордами, а у верхній частині окремо дві лійки для подачі насіння. Сошники можна зміщувати один відносно другого на відстань 50, 80 і 100 мм, тобто регулювати відстань між рядками в стрічці. Такими сошниками обладнують овочеві сівалки. Однодисковий сошник (рис. 3.7,д) складається із плоского диска 24, маточини 22, лійки 21 для подачі насіння та кронштейна (повідця) 25. Диск встановлений на осі на двох підшипниках. Вісь закріплена на кронштейні. Обертається диск разом із маточиною. Він встановлений під кутом 8° до напрямку руху (кут атаки) і відхилений від вертикалі на 20°. Дводисковий сошник з дисковим рифленим ножем (рис. 3.7,є) встановлюють на сівалках для прямої сівби і використовують як змінні робочі органи до зернових рядкових сівалок.

Робочі органи для загортання борозен

При сівбі, садінні сільськогосподарських культур борозни, що утворюються після проходу сошників сівалок і саджалок, присипаються ґрунтом лише частково за рахунок самоосипання їх стінок. Для повного загортання борозен, вирівнювання поверхні поля, загортання насіння (рослин) на задану глибину використовують спеціальні пристрої, які приєднують до сошників або рами сівалки чи саджалки. Це загортачі, шлейфи, боронки, котки, диски та ін. Використовують також комбінації із двох-трьох пристроїв.

Загортачі бувають пальцьові і полицеві. Пальцьові (рис. 3.8,а,б) застосовують, в основному, для загортання вузьких і неглибоких борозен. Вони виготовлені у вигляді загострених зубів 1 на пружинних стояках 2 або наральників, прутиків циліндричного та овального перерізів. Загортачі кріпляться жорстко до бруса, з'єднаного з механізмом підіймання сошників, або шарнірно до корпуса сошника. Застосовують їх, здебільшого, на зернових сівалках.

Шлейфи бувають кільцеві та ланцюгові (рис. 3.8,в,г). Вони призначені для загортання вузьких і неглибоких борозен та вирівнювання ґрунту. їх застосовують, в основному, на зернових та зернотрав'яних сівалках.

Боронки (рис. 3.8,д) являють собою масивні кільця або невеликі плоскі рамки із жорстко прикріпленими до них зубами. їх використовують для загортання глибоких і широких борозен.

У процесі роботи зуби 10 борінок загортають глибокі борозни, подрібнюють грудки, вирівнюють поверхню поля. Боронки встановлюють на зернових вузькорядних сівалках і деяких картоплесаджалках.

Котки використовують пневматичні і металеві, а за формою обода циліндричні, клиноподібні, конічні з вигнутим та ввігнутим профілями. Котки мають горизонтальну або похилу осі обертання.

Циліндричні пневматичні котки (рис. 3.8,є,) застосовують на бурякових, кукурудзяних, овочевих та інших сівалках.

Клиноподібні котки (рис. 3.8,з) являють собою порожнисті корпуси 17 з клиноподібним профілем обода. Застосовують їх на зернових сівалках, призначених для роботи на ґрунтах, що піддаються вітровій ерозії. Такі котки формують гребенисту поверхню і добре ущільнюють ґрунт.

Конічні котки (рис. 3.8,і,к) застосовують на розсадосадильних машинах, овочевих, кукурудзяних та інших сівалках. Ободи 18 мають конічну поверхню і спрямовані вершинами один до одного. При переміщенні котків вони зсувають ґрунт із стінок борозни в центр рядка, загортають насіння або розсаду і ущільнюють ґрунт з обох боків рядка.

Полицеві загортачі (рис. 3.8,є,ж) являють собою невеличкі полиці 14, 15, плоскі або криволінійні поверхні лівого і правого напрямку. Кріпляться полицеві загортачі до сошника жорстко або шарнірно.

їх застосовують для загортання насіння овочевих культур, цукрових буряків.

Диски використовують, в основному, сферичні. Сферичні диски (рис. 3.8,л) призначені для загортання глибоких і широких борозен. Встановлюють їх, здебільшого, на картоплесаджалках.

Поворотом осей 21 дисків 20 регулюють висоту гребеня.

Використана література

1. Сільськогосподарські машини Д. Г. Войтюк, Г. Р. Гаврилюк 2004 р. 448 с.