Фізіологія сільськогосподарських тварин

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЗІОЛОГІЇ І ФАРМАКОЛОГІЇ ТВАРИН

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: „Фізіологія тварин”

Виконала: студентка 3 курсу 2 групи заочної форми навчання

екологічного факультету

Шифир: 74

Перевірив:_______________________

Житомир-2010

7 Назвіть основні рефлекси сільськогосподарських тварин

Рефлекс - це відповідність організму на подразнення рецепторів, що здійснюється з участю центральної нервової системи.

Рефлекси сільськогосподарських тварин поділяються на багато видів.

За знаходженням рецепторів:

- екстерорецептивні (рецептори знаходяться в шкірі, зовнішніх слизових оболонках);

- інтерорецептивні (рецептори заходяться у внутрішніх органах);

- пропріоцептивні (рецептори знаходяться в рухомому апараті мязів, суглобах, сухожилках.

За центральною ланкою дуги:

- спинальні;

- бульварні;

- мезенцефальні (середньо мозкові);

- діенцефальні (проміжно-мозкові);

- кортикальні (коркові рефлекси).

За біологічною роллю:

- серцеві;

- дихальні;

- травні;

- захисні;

- статеві.

Також слід відмітити, що рефлекси сільськогосподарських тварин поділяються на безумовні(природжені) і набуті (умовні).

23 Що таке ШОЕ, як визначається і про який стан організму свідчить

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) -- неспецифічний лабораторний показник крові, що відображає співвідношення фракцій білків плазми; зміна ШОЕ може служити непрямою ознакою поточного запального або іншого патологічного процесу.

Питома маса еритроцитів перевищує питому масу плазми, тому вони поволі осідають на дно пробірки. Швидкість, з якою відбувається осідання еритроцитів в основному визначається ступенем їх агрегації, тобто їх здатністю злипатися разом. Через те, що при творенні агрегатів зменшується відношення поверхні частинок до їх об'єму, опір агрегатів еритроцитів тертю виявляється менше ніж сумарний опір окремих еритроцитів; у зв'язку з цим швидкість осідання збільшується.

Агрегація еритроцитів головним чином залежить від їх електричних властивостей і білкового складу плазми крові. В нормі еритроцити несуть від'ємний заряд і відштовхуються один від одного. Ступінь агрегації (а значить і ШОЕ) підвищується при збільшенні концентрації в плазмі т.з. білків гострої фази -- маркерів запального процесу. В першу чергу -- фібриногену, C-реактивного білка, церулоплазміну, імуноглобулінів і інших. Навпаки, ШОЕ знижується при збільшенні концентрації альбумінів.

Визначення ШОЕ проводять методом Панченкова (в піпетці) або по методу Вестергрена (в пробірці).

Більше ста років даний лабораторний тест застосовується для кількісного визначення інтенсивності різноманітних запальних процесів. Так, найчастіше збільшення ШОЕ пов'язано з гострою і хронічною інфекцією, імунопатологічними захворюваннями, інфарктами внутрішніх органів.

Хоча запалення і є найчастішою причиною прискорення осідання еритроцитів, збільшення ШОЕ також може обумовлюватися і іншими, у тому числі і не завжди патологічними, станами.

ШОЕ також може збільшуватися при злоякісних новоутвореннях, при значному зменшенні числа еритроцитів, при гіпопротеїнемії, в період вагітності, при заживанні деяких лікарських препаратів, наприклад, саліцилатів.

Помірне підвищення ШОЕ (20--25 мм/год) може спостерігатися при анеміях, при гіпопротеїнемії, у жінок в період менструації і вагітності. Різке підвищення ШОЕ (більше 60 мм/година) звичайно супроводжує такі стани як септичний процес аутоіммунні захворювання, злоякісні пухлини, що супроводяться розпадом тканин, лейкоз. Зменшення швидкості осідання еритроцитів можливо при гіперпротеїнемії, при зміні форми еритроцитів, еритроцитозах, лейкоцитозі, ДВС-синдромі, гепатитах.

Не зважаючи на свою неспецифічність визначення ШОЕ все ще є одним з найпопулярніших лабораторних тестів для встановлення факту і інтенсивності запального процесу.

59 Будова спермії. Сперматогенез. Вплив факторів навколишнього середовища на сперматогенез

Спемрма (від грец. ?????? -- сім'я), сім'я, еякулят (ейякулят) -- рідина (каламутна, в'язка, світло-сірого кольору), що виділяється приеякуляції (сім'явиприскуванні) чоловіками, а також самцями тварин. Складається із сперматозоїдів і насінної рідини.

Спемрма -- продукція, одержана від плідників, які мають високу племінну цінність, атестовані та допущені до використання для відтворення, оброблена і заготовлена в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, та яка відповідає ветеринарним і санітарним вимогам.

Так як запліднення проходить не у рідкому середовищі, у більшості покритонасінних спермії позбавлені джгутиків та не здатні до активного руху. Сперматозоїд, що має два чи багато джгутиків є у деяких грибів, бурих та зелених водоростей, плаунів, хвощів, папоротей, мохів, та деяких голонасінних. Власне сперматозоїди мають дрібні розміри та позбавлені целюлюзної оболонки (за виключенням Сагових, у яких вони досягають до 300 мкм у діаметрі), морфологічно різняться від тваринних сперматозоїдів. В цілому джгутиконосний сперматозоїд має наступну будову: головка, проміжна частина та джгутик (джгутики). Ядро крупне, кількість цитоплазми невелика. Джгутик може бути різної довжини та з виростами (ретронемами або мастигонемами) чи без них, займати переднє, заднє або обидва положення.

Сперматозоїди у тварин містяться у біологічній рідині, що називається спермою. Типовий тваринний сперматозоїд складається з головки, шийки, тіла (або проміжної частини) та хвоста.

Головка містить гаплоїдне ядро, що містить спадкову інформацію, акросома (спереду від ядра та зразу під плазматичною мемебраною), яка містить ферменти для руйнування оболонки яйцеклітини. У шийці знаходиться базальне тіло джгутика. Тіло сформоване так званою мітохондріальною спіраллю - комплексом, який складають мітохондрії, хвіст безпосередньо сформований щільними білковими фібрилами та фібрилярним футляром. У комах головка сперматозоїда сильно видовжена, іноді спірально закручена та без помітного виділення тіла переходить у довгий хвіст (джгутик). Переважно цей хвіст займає заднє положення.

У людини та вищих хребетних тварин утворення чоловічих гамет здійснюється у чоловічій статевій залозі -- яєчку (у звивистих сім'яних канальцях) та включає 4 послідовні фази: розмноження, ріст, дозрівання та формування. Процес утворення одного сперматозоїда триває приблизно 72 доби.

* Розмноження проходить шляхом ряду мейотичних поділів, після якого майбутня гамета (сперматида) отримує гаплоїдний набір хромосом;

* Ріст, дозрівання та формування проходить у епітелії звивистих сім'яних канальців.

66 Вплив несприятливих факторів навколишнього середовища на молоко- утворення , склад та якість молока

Широке застосування в сільськогосподарському виробництві фторвмісних, азотних добрив та отрутохімікатів, а також промислові викиди фтору ведуть до збільшення його вмісту в рослинах. Основним джерелом фторидів, нітратів в організмі тварин є надходження з кормом. Таким чином, рослини мають важливе значення як переносники цього елементу у всіх екосистемах.

У тварин, які надмірно споживають з кормами солі фтору, нітратів відмічаються патологічні відхилення від фізіологічної норми. Такі тварини не можуть забезпечувати продуктивності молока на високому рівні та відповідної якості.

Так значну роль у кількості та якості молока залежить від впливу ультрафіолетових променів, руху повітря його температури та вологості, барометричного тиску, радіаційного фону земної поверхні.

Молоком -- секрет молочних залоз, що виробляється під час лактації у ссавців жіночої статі та призначений для годування дитинчат. Молоко є емульсією крапель жиру у воді. Особливо важливим для встановлення іммунної системи є молоко матері протягом перших днів. Оскільки воно не лише забезпечує поживними речовинами але й допомагає встановленню імунітету, молоко -- є найважливішим продуктом харчування ссавців протягом перших тижнів життя.

До складу молока входять більше ста компонентів основні з яких вода, білки (казеїн, сироваточні білки), лактоза, мінеральні речовини (в тому числі і мікроелементи), гормони, вітаміни ферменти, антитіла(IgA). Деякі компоненти (казеїн, лактоза) не зустрічаються в інших продуктах харчування.

Питне молоко характеризується високими споживними властивостями, які визначаються його хімічним складом, засвоюваністю, енергетичною цінністю, органолептичними показниками, використанням. Вміст білків і цукрів у питному молоці такий як в свіжо видоєному. Кількість жирів в окремих видах питного молока нормується стандартами. Жири питного молока засвоюються краще, ніж свіжо видоєного. Це пояснюється їх дрібнодисперсним станом. Енергетична цінність молока невисока. Вона залежить, насамперед, від вмісту жиру і коливається від 30 до 80 ккал/100г. Біологічна цінність питного молока визначається вмістом повноцінних білків, поліненасичених жирних кислот, фосфатидів, мінеральних речовин, вітамінів. Молоко забезпечує потребу організму людини у жиророзчинних вітамінах на 20--30 %, у вітамінах B2 і B6--на 70 %, у вітаміні В12 -- майже на 100 %. Всі речовини у молоці знаходяться в оптимальному співвідношенні. Молоко характеризується високими органолептичними властивостями: ніжним і приємним смаком, привабливим білим кольором з жовтуватим відтінком. Воно необхідне для функціонування багатьох органів людини, насамперед печінки. Використовують молоко в їжу безпосередньо, для приготування перших, других і третіх страв, у хлібопекарській, кондитерській та інших галузях харчової промисловості.

45 Роль нирок і шкіри у регуляції постійності складу крові і підтримання кислотно-лужної рівноваги, осмотичного тиску, температури тіла

Шкіра виконує цілий ряд функцій. Перш за все бар'єрну. Вона захищає організм тварин від зовнішніх ушкоджень. А також не менш важливою є функція підтримання осмотичного тиску, кислотно-лужної рівноваги та температури тіла. Всі ці функції здійснюються за рахунок участі різних структур шкіри: наявність терморецепторів, судин, потових залоз.

Нирки також відіграють важливу роль у регуляції постійності складу крові так як у них утворюються еритропоенти. Що стосується кислотно-лужної рівноваги то нирки одні із основних органів які її регулюють.