Проблеми в організації збуту технічних культур та шляхи їх подолання аграрними виробниками

Зміст

Вступ

1 Розділ. Стан ринку та організація збуту технічних культур

1.1 Характеристика ринку технічних культур та Державна підтримка виробника

1.2 Особливості організації збуту та маркетингові заходи, щодо просування сільськогосподарської продукції

1.3 Проблеми вирощування технічних культур та шляхи їх подолання

2 Розділ. Загальна характеристика ТОВ «Згода» та проблеми організації збуту технічних культур

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика ТОВ «Згода»

2.2 Характеристика основних технічних культур, що вирощуються в ТОВ «Згода» та їх економічна роль в Державі

2.3 Аналіз організації збуту на ТОВ «Згода» та виявлення проблемних секторів

3 Шляхи подолання проблем пов'язаних зі збутом продукції на підприємстві

3.1 Шляхи подолання проблем в організації збуту технічних культур на ТОВ «Згода»

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Світова практика нагромадила систему знань щодо становлення ефективного аграрного виробництва на основі формування збалансованого техніко-технологічного сервісу та регульованих ринкових відносин, що обумовлюється особливостями сільськогосподарської галузі та специфікою формування пропозиції і попиту на сільськогосподарську продукцію.

Нестабільність сільськогосподарського виробництва, пов'язана в значній мірі з передчасною лібералізацією цін на матеріально-технічні ресурси і неефективною ціновою політикою щодо продукції сільського господарства, призвела до різкого падіння платоспроможності сільських товаровиробників. Це викликало зниження темпів оновлення технічних засобів та рівня оснащеності господарств тракторами, комбайнами та іншими засобами механізації. Відповідно, зменшилося у десятки разів виробництво сільськогосподарської продукції, на межі банкрутства знаходяться агротехсервісні підприємства.

Погіршення стану технічного та агрохімічного забезпечення негативно позначається на обсягах, своєчасності та якості виконання багатьох технологічних операцій і робіт, що призводить до зниження урожайності та зменшення валових зборів сільськогосподарських культур.

За таких умов необхідна чітка організаційна перебудова використання наявного технічного та агрохімічного потенціалу, ремонтно-технічної служби та розвитку ринку аграрного техніко-технологічного сервісу, яка б дала змогу компенсувати в певній мірі допущене зниження рівня матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських формувань.

Розвитку теоретичних і практичних аспектів економіки і організації технічного обслуговування, методів визначення ефективності технічних засобів присвячені праці Н.А. Артеменка, В.Г. Більського, М.І. Долішнього, М.І. Кісіля, Ю.О. Конкіна, Г.Г. Косачева, В.О. Питулька, М.Г. Ступеня, М.І.Синюкова та ін.

Теоретичні і практичні аспекти проблеми організації техніко-технологічного сервісу у сільському господарстві в умовах його реформування та адаптації до ринкового господарювання розглядаються в працях В.П. Алферова, Я.К. Білоуська, Є.А. Бузовського, П.І. Гайдуцького, В.А. Горемикіна, А.А. Демка, П.А. Денисенка, Н.О. Дорофеєвої, В.І.Кравчука, Н.В. Краснощокова, Г.А. Лісовського, М.Г. Лобаса, В.Я.Лимарева, М.В. Молодика, П.О. Мосіюка, Г.М. Підлісецького, І.Г.Тивоненка, С.С. Черепанова, А.В. Шпілька та інших вчених і практиків. Відзначаючи вагомість отриманих наукових результатів у сфері теорії та практики організації інженерно-технічної та технологічної служби, слід зауважити, що на даний період залишились недостатньо розкритими питання, пов'язані з такими програмами як організація та планування збуту сільськогосподарської продукції та адаптації їх до ринкових умов. Не розроблено ефективного механізму функціонування Державних замовлень та підтримки в сільському господарстві.

Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження та висвітлення в економічній літературі, теоретичне і практичне значення зумовили вибір теми курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає сільськогосподарське ТОВ «Згода» Кіровоградської області Добровеличківського району.

1 Розділ. Стан ринку та організація збуту технічних культур

1.1 Характеристика ринку технічних культур та Державна підтримка виробника

Проблема вичерпання нафтових ресурсів планети викликає суперечки лише з приводу терміну: песимісти вважають, що це станеться протягом 20-25 років, оптимісти вказують на термін у 50-70 років. Але всі погоджуються в одному - розвиток людства можливий тільки за умови залучення нових джерел енергії та нових видів енергозберігаючих біотехнологій і сировини. Ситуація, яка склалась в Україні із забезпеченням її економіки недостатніми обсягами енергоносіїв власного видобутку, в умовах енергетичної залежності від Росії, гостро ставить проблему пошуку альтернативних видів палива. Та й екологічна шкода від викидів автомобілів, що працюють на бензині та дизельному пальному, стає дедалі відчутнішою.

Однією з альтернатив брудному пальному нині вважають біодизель - пальне, синтезоване з рослинних олій. Найпоширенішою сировиною для виробництва є ріпак. Насіння ріпаку містить від 38 % до 50 % олії. Ріпакова олія має широкий спектр застосування у різних галузях технічного спрямування.

Для України, яка вважається аграрною країною, варто було б збільшити посіви цієї культури, незважаючи на проблеми, які існують. А це відсутність спеціальної техніки та низький рівень виробничої культури. Зате переваги вражають: ріпак не виснажує ґрунт, істотно покращує його структуру. Заорювання поживних решток ріпаку рівноцінне внесенню 15-20 т органічних добрив на гектар. Збільшення врожаю зернових після такого попередника становить 8-10 ц/га висококласного зерна. Оскільки насіння ріпаку майже не накопичує радіонуклідів і важких металів (майже всі вони містяться у стеблинах), в Україні вирощувати ріпак для технічних цілей можна вирощувати на територіях, тимчасово виключених з сільськогосподарського обігу внаслідок Чорнобильської катастрофи та в інших екологічно забруднених зонах. За умови відведення під цю культуру 10 % орних земель і урожайності 25 ц/га, країна може щороку виробляти до 8,5 млн. т ріпакового насіння. Після його переробки можна одержувати близько 3 млн. т біопалива на рік, що на 60 % забезпечить річну потребу країни у дизпаливі (за загальної середньої потреби у 5 млн. т/рік). Засіваючи ріпаком 5-5,5 млн. га, Україна могла виробляти біодизель в обсягах, здатних повністю задовольнити її потреби у паливі. Виробництво і використання біопалива в сільському господарстві України могло б створити додаткові робочі місця, зокрема збільшити зайнятість сільського населення. Іншими «козирями» цієї культури є відсутність проблеми зі збутом, стабільно високі ціни, стійкий попит з боку іноземних покупців, адже нині тема біодизеля потужно лунає в країнах Західної Європи. Там збудовано і далі будується чимало заводів і місцевого виробництва ріпаку не вистачає для їх завантаження. Сусіди України також опановують цей напрям: Польща, Чехія, Словаччина зараз збільшують посіви ріпаку. І там за сприятливих кліматичних умов і технологічного забезпечення виробництва, ця культура показує високий рівень рентабельності. Незаперечна цінність біодизеля в його екологічній чистоті й можливості одержувати з відновлюваної сировини. У природних умовах біодизель та мастила з ріпаку знешкоджуються мікроорганізмами впродовж 7-8 днів на 95 %, а звичайні нафтопродукти на 16 %. При роботі двигунів на біодизелі значно зменшуються шкідливі викиди інших продуктів згорання, в тому числі сірки - на 98 %, а сажі від 50 до 61 %. При використанні 100 т біодизеля викиди в атмосферу вуглекислого газу зменшуються на 78,5 т порівняно з використанням нафтового пального.

Незважаючи на перераховані переваги та ефективність використання біодизеля, існує серйозна проблема відсутності законодавчої та нормативної бази щодо його виробництва. На підтримку і розвиток виробництва біодизельного палива в Україні спрямований Закон України «Про альтернативні види рідкого і газового пального» від 14.01.2000 р., Указ Президента України «Про заходи по розвитку палива в Україні з біологічної сировини» від 26. 09. 2003, який добре узгоджується з Директивою 2003/30/ЄС Європейського парламенту і Ради ЄС від 8.05.2003 «Про сприяння використанню біологічного та інших видів палива з відновлюваних ресурсів», проте відсутні стандарти та технічні умови, які б дозволили випускати біопаливо та продавати його, не розроблені показники, за якими можна контролювати його якість. Також ще й досі не визначено ні органу, який видаватиме документ про ідентифікацію палива, ні порядку його видачі.

Практика надання пільг при використанні альтернативних видів є загальноприйнятою у світі. Уряди європейських країн всіляко підтримують виробництво біодизеля, забезпечують пільгами як виробників, так і його користувачів. В українському законодавстві задекларовано стимулювання використання альтернативних видів палива і надання його виробникам (субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг), а також створення пільгового режиму інвестиційної діяльності. Однак у нашій країні вони, на жаль, лише задекларовані, але не забезпечені.

У цілому, як вважають фахівці, застосування альтернативних видів палива в Україні зростатиме, але досить повільно через консервативність і низьку екологічну свідомість власників транспортних засобів.

Отож, на нинішньому етапі найбільш актуальними для ріпакової галузі України завданнями вбачаються: розвиток технологій вирощування ріпаку, підвищення виробничої культури, забезпечення страхового захисту врожаїв, технічна модернізація агропідприємств, вихід на нормальну потужність, розробка та впровадження нормативної бази, гармонізованої із законодавством ЄС. Одночасно треба провести економічні дослідження та розрахунки щодо розвитку галузі в майбутньому. І в будь-якому разі треба прагнути того, щоб результатом змін і перетворень ставало підвищення економічної ефективності нашого господарювання.

1.2 Особливості організації збуту та маркетингові заходи, щодо просування сільськогосподарської продукції

Виробничо-господарська діяльність колективно-кооперативних сільськогосподарських підприємств і товариств селянських (фермерських) домашніх підсобних господарств охоплює собою цілеспрямовану з метою забезпечення реалізації і одержання прибутку організацію збуту (продажу) виробленої сільськогосподарської продукції. Здійснення збуту (продажу) вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту (продажу) своєї продукції є проявом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, раціональна організація збуту (продажу) продукції забезпечується одержання її власником відповідного прибутку (доходу), без чого виробничо-господарська діяльність була б недоцільною і непотрібною.

Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. поширює свою чинність на юридичні і фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, а тому його норми становлять собою правову основу регулювання відносин сільськогосподарських товаровиробників щодо організації збуту (продажу) продукції, яку вони виробляють і виготовляють. З прийняттям нового Цивільного кодексу України відповідні правові норми про підприємництво будуть закріплені в ньому, а потреба в Законі «Про підприємництво» відпаде.

За своїм економіко-соціальним змістом відносини організації збуту (продажу) продукції ототожнюються із терміном маркетинг, що походить від англійського слова market -- ринок.

Питання належної організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції мають важливе виробничо-господарське економічне значення як для виробників, так і для орга­нів державного управління сільським господарством. Цим питанням приділена увага в правових актах, якими визначені повноваження органів державно-правового регулювання сільського господарства. Так зокрема, це -- Положення про Головне управління ринкових відносин, маркетингу та балансів продовольчих ресурсів Міністерства агропромислового комплексу України, яке затверджене наказом від 19 грудня 1997 р.

Головне управління організовує систему маркетингу у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, сприяє інформуванню товаро­виробників усіх форм власності з цих питань, створенню умов для реалізації продукції через ринкову інфраструктуру, відновленню традиційних і освоєнню нових ринків збуту. Про доцільність застосування маркетингу йдеться в Положенні про Головне управління землеробства і маркетингу продукції рослинництва Мінагропрому України, в Положенні про Головне управління виробництва і маркетингу продукції тваринництва з державною племінною інспекцією Мінагропром України. У вирішенні питань маркетингу зацікавлені й структурні підрозділи міністерства, організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції є складним управлінсько-розпорядчим, економічним і організаційним процесом. Кожний з видів сільськогосподарської продукції, зокрема, продукція переробки, будучи товаром, підпорядкована загальним засадам реалізації, що відпо-вимогам ринкових економічних відносин. Практичне застосування маркетингу потребує спеціальної комерційно-методичної розробки науково-практичних засад, умов, порядку і особливостей реалізації сільськогосподарської продукції та продукції її переробки. Потреба в таких рекомендаціях методики є вкрай необхідною і тому, що в сільському господарстві України відсутній певний досвід здійснення нашої організації збуту (продажу) цих товарів внаслідок цілого ряду причин.

За теперішніх часів органи державно-правового регулювання сільського господарства фактично не є підготовленими застосування сучасних методів організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції. Першопричина цього полягає у відсутності умов і навичок до впровадження засад ринкової економіки у сфері сільськогосподарського виробництва та споживання.

У перші роки проголошення незалежності України йшлося про піднесення значущості приватної власності, перехід до ринкових економічних відносин у сільському господарстві. Однак економіка сільського господарства занепадала, дедалі більше поширювалися бартерні (договірні) відносини, виробничо-господарські потужності не розвивалися, продуктивність сільського господарства катастрофічне зменшувалась, оподаткування сільськогосподарського товаровиробника непомірно зростало, колгоспники і працівники державних сільськогосподарських підприємств роками не одержували грошової оплати за свою працю. Внаслідок наведених причин, факторів і умов щодо застосування такого методу організації збуту (продажу) продуктів харчування і продовольчої сировини, як маркетинг, його впровадження на відповідному рівні виробниками цих товарів передчасне. Для цього необхідно здійснити цілий комплекс заходів: організаційно-правових, організаційно-управлінських, агротехнологічних, матеріально-технічних, зміцнити економіку сільськогосподарських підприємств, істотно підвищити рівень професіоналізму спеціалістів і керівників.

Маркетинг як суспільно-економічна система -- це сукупність методів, способів, засобів, спрямованих на організацію збуту (продажу) сільськогосподарської продукції (продуктів харчування) і сільськогосподарської сировини з метою задоволення споживчого попиту та одержання прибутку. Маркетинг являє собою наукову концепцію та засновану на систему управління виробничою та збутовою діяльністю підприємств АПК, що забезпечує виявлення потреб споживачів, і виробництво відповідних цим потребам видів сільськогосподарської продукції, просування товарів до споживачів одержання на цій основі максимального прибутку.

Здійснення маркетингу охоплює собою наступні складові частини: по-перше, дослідження ринку; по-друге, сегментування та відбір цільових ринків; по-третє, розробка комплексу заходів щодо вивчення товару, покупців, конкурентів, ринку, прогнозування наявного та наступного попиту, організації виробництва та збуту товару, фінансування своєї діяльності; по-четверте, реалізація кожного із зазначених заходів.

Ефективне застосування маркетингу на підприємствах АПК перебуває у безпосередньому зв'язку з досконалим менеджментом, тобто управлінням його діяльністю. Таке управління охоплює собою організацію керівниками і спеціалістами АПК раціональної та якісної роботи співробітників цілеспрямований вплив менеджера на підлеглих йому працівників (персонал) в інтересах успішного вирішення завдань, що поставлені перед ними, та результативної роботи підприємства.

Істотним компонентом маркетингу є попит. Попит -- це суспільна або особиста потреба в матеріальних благах та послугах, засобах виробництва та предметах вжитку, забезпеченні грошовими коштами. В процесі організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції має значення формування попиту. Йому сприяє обізнаність покупців про пожив­ні якості товару, про наявність на ринку необхідного покупцеві товару, про потреби, які цей товар задовольняє, про наявність у цього товару рис якості, що задовольняють потреби покупця; про якість задоволення потреб, опис спо живання якостей товару, про гарантії захисту покупців, якщо вони не будуть задоволені якісними властивостями товару.

Умовою застосування маркетингу треба розглядати способи інформування потенційних споживачів. З цією метою проводиться відповідна реклама цього виду товару через всі до­ступні її засоби: виставки, ярмарки, аукціони, плакати, фільми, рекламні буклети, каталоги, рекламні планшети та листівки. Наведені та інші способи інформації призначені в першу чергу для тих, хто приймає рішення щодо придбання товару. Заходи щодо формування попиту мають за мету забезпечити ввезення на ринок товарів ринкової новизни, зокрема, нові сорти сільськогосподарських культур, нові породи тварин, найсучасніші види сільськогосподарської техніки (комбайни, сівалки), отрутохімікати та ін.

Результативність маркетингу настає за умови стимулювання збуту (продажу) сільськогосподарської продукції залежно від призначення товарів чи то для виробничого чи особистого користування. Стимулювання полягає в заінтересованості посередників продавати товар з максимальною енергією, розширювати коло його покупців, надавати цінові знижки найбільш необхідним товарам. Стимулювання реалізації продукції можливе внаслідок різкого збільшення оплати праці посередників, якщо ними забезпечено збут (продаж) зумовленої кількості товару.

Застосування заходів, спрямованих на стимулювання своєчасного і вигідного для виробника сільськогосподарської продукції або ж сільськогосподарської техніки повною мірою залежить від нього самого. Поряд із звичайними факторами забезпечення ефективного збуту (продажу) продукції існують чинники, які виходять за межі внутрішньогосподарської діяльності виробника. До цих чинників слід віднести врахування виробником конкуренції як фактору, що функціонує поряд з виробником конкретного виду товару. Цей чинник полягає в тому, що на ринку товарів -- видів продукції сільського господарства або ж товарів для цієї галузі народного господарства є інші виробники такого роду продукції. Саме вони виступають на ринку конкурентами, тобто виникає фактор конкуренції, який має безпосередній вплив на маркетинг усіх, виробників.

За своїм суспільно-економічним змістом конкуренція становить собою суперництво між товаровиробниками за кращі економічно вигідніші умови виробництва і реалізації продук­ції. Це суперництво полягає в діяльності, обумовленій належною обізнаністю щодо попиту на ринку відповідних товарів сільськогосподарської продукції і товарів для сільськогосподарських виробників, з якісними показниками і наявним» можливостями для задоволення потреб покупців, з ціновим фактором, тривалістю зберігання і придатністю для споживання та ін.

1.3 Проблеми вирощування технічних культур та шляхи їх подолання

Скрізь у посівах цукрових буряків, зокрема насінниках, за помірно теплої та сухої погоди в липні масово розвиватиметься листкова бурякова попелиця. Наявність природних ентомофагів, паразитів, хвороб, а також випадання зливових дощів дещо знижуватимуть чисельність та шкідливість попелиці. Переважно у Степу та Лісостепу шкодитимуть листогризучі та підгризаючі совки, осередково-лучний метелик. В західних та центральних областях розвиватимуться мінуючи мухи, щитоноски, личинки довгоносиків, дротяники і несправжні дротяники. В деяких південних та південно-східних областях вогнищами розвиватимуться бурякові мінуюча міль, клоп, блішки.

За температури 20-25°С і відносної вологості повітря вище 70% масово поширюватиметься церкоспороз, альтернаріоз, рамуляріоз, фомоз, пероноспороз, які мають місце в зоні бурякосіяння.

Надмірне зволоження або пересушення ґрунту, а також його ущільнення сприятимуть розвитку на коренеплодах гнилей, парші, дуплуватості. Вірусні хвороби (жовтяницю, мозаїку) розповсюджуватимуть сисні комахи, що масово розвиваються цьогорічної вегетації.

За появи окремих плям церкоспорозу на 3-5% рослин посіви оздоровлюють через обробку їх дерозалом, 0,3-0,4 л/га, дитаном М-45, 2-3 кг/га, хлорокисом міді, 3,2-4 кг/га тощо, за появи ознак пероноспорозу - акробатом МЦ, 2 кг/га, емінентом, 0,8 л/га, джерелом, 0,2 л/га. За ураження 5-10% рослин борошнистою росою, а також фомозом, іржею, іншими хворобами проводять обробки байлетоном, 0,6 кг/га, альто Супер, 0,5 л/га, фортецею, 0,6-0,8 кг,л/га, колфуго супер, 2 л/га, корнетом, 0,25 л/га, іншими. За наростання хвороб та теплої вологої погоди обробку повторюють через 12-15 днів.

Хімічний захист посівів від шкідників проводять в разі заселення 15% рослин попелицею, 30% - мінуючими мухами, наявності на кв.м 1-2 гусениць підгризаючих, 2-3 листогризучих совок, 15-20 лучного метелика, 2-3 гусениці молі на рослину актелліком, золоном, 1 л/га, фуфаноном, 1-2,5 л/га, Бі-58 новим, 0,5-1 л/га, дурсбаном, 0,8 л/га, парашутом, 0,5 л/га, в насіннєвих посівах - шерпою, 0,48 л/га.

У посівах соняшника наростатиме чисельність сисних шкідників, а саме: геліхризової, інших попелиць, клопів, трипсів, цикадок, кліщів, що може спричинити некроз тканин, знизити кількість і якість врожаю. На квітучі рослини відкладатиме яйця соняшникова вогнівка, згодом розвиватимуться її гусениці. Гусениці І-ІІ віків харчуватимуться квітками, а старших віків - виїдатимуть у сім'янках непанцирних сортів ядра, ходи в кошиках, забруднюючи їх екскрементами та обплітаючи павутиною, що за дощової погоди призводить до загнивання. В стеблах рослин розвиватимуться личинки соняшникових шипоноски та вусача. Ймовірна шкідливість ґрунтових і багатоїдних фітофагів. Поява чисельних шкідників у посівах соняшника стала можливою через перенасичення сівозміни цією культурою, наявність великих площ занедбаних земель та безгосподарність.

Тепла погода за частих дощів і рос сприятиме розвитку білої та сірої гнилей, пероноспорозу, фомозу, фомопсису, іржі, септоріозу. За посушливої жаркої погоди рослини пригнічуватиме вовчок.

Захист культури проводять до цвітіння в разі заселення геліхризовою попелицею 20% рослин по 40-50 екз. на кожній та іншими сисними шкідниками децисом форте, 0,05-0,08 л/га, фуфаноном, 0,6 л/га. Посіви до цвітіння культури оздоровлюють від пероноспорозу дерозалом, 1,5 л/га, ефатолом, 2 кг/га, фомопсису - корбелем, 0,8 л/га, чи колфуго супер, 2 л/га, гнилей - дерозалом, абсолютом, 1,5 л/га, таносом, тайтлом, 0,4-0,6 кг/га. За необхідності обробки від хвороб повторюють через 2 тижні.

Рослини хмелю за помірної (20°С) температури і високої відносної вологості повітря хворітимуть на псевдопероноспороз, пригнічуватимуться хмельовою попелицею та павутинним кліщем. Осередково рослини пошкоджуватимуть листогризучі совки, кукурудзяний (стебловий) метелик, личинки коваликів, чорнишів, довгоносиків.

Захист хмелю доцільно проводити до початку цвітіння за наявності на листок 20-25 попелиць децисом, штефесином, 0,6-1 л/га, актарою, 0,06-0,08 кг/га та 5-7 кліщів демітаном, 0,6-0,8 л/га, ортусом, 1,8-2,1 л/га; проти обох шкідників застосовують Бі-58 новий, 4-6 л/га, дурсбан, 1,5 л/га, мітак, 3 л/га. Від несправжньої борошнистої роси хмеленасадження оздоровлюють вперше за появи хвороби на листках, вдруге - під час бутонізації, третє - формування шишок, останню обробку проводять за 20-30 днів до їх збирання альєттом, 3-5 кг/га, купроксатом, 3-5 л/га, ферофлором, богатирем, 2,5 кг/га, хлорокисом міді, 6-8 кг/га тощо.

У посівах льону за сприятливих погодних умов поширюватимуться хвороби: за помірно теплої вологої - антракноз, іржа, фомоз, фузаріозне в'янення і побуріння, поліспороз, за жаркої сухої - борошниста роса, бактеріоз.

Льон-довгунець пошкоджуватимуть льонові блішки, трипс, льон-кудряш, переважно в насінниках, льонова плодожерка. Для прискорення дозрівання і збереження врожаю за вологої погоди у фазі ранньої жовтої стиглості ефективна десикація посівів раундапом, 3 л/га, реглоном супер, 2-3 л/га, а за використання олії на технічні цілі - гліфоганом, домінатором, 3 л/га.

В ярому ріпаку дохарчовуватимуться личинки ріпакових квіткоїда і пильщика. Виявлятимуться осередки заселення і пошкодження рослин гусеницями совок, біланів, капустяною попелицею, клопами. Насіння пошкоджуватимуть насіннєвий прихованохобітник, капустяна стручкова галиця. За сприятливих погодних умов рослини хворітимуть на альтернаріоз, фомоз, гнилі, пероноспороз. За 14 днів до збирання врожаю та побуріння 70% стручків і вологої погоди доцільно провести десикацію гліфоганом, раундапом, домінатором, 3 л/га, реглоном супер, 2-3 л/га.

У плантаціях тютюну за помірно теплої вологої погоди поширюватимуться пероноспороз, бактеріальна рябуха, розвиватиметься персикова попелиця, яка є переносником вірусної хвороби - білої пістриці. Жарка суха погода сприятиме наростанню чисельності тютюнового трипса, тютюнової і баштанної попелиць, ураженню рослин бронзовістю томатів. Скрізь виникатимуть осередки пошкодження рослин листогризучими і підгризаючими совками, іншими багатоїдними шкідниками. Захищають тютюн в разі заселення попелицею понад 10% рослин, наявності 5-7 трипсів на 10 рослинах або ураження близько 1% рослин бронзовістю томатів сумітіоном, 1-1,4 л/га, Бі-58 новим, 0,8-1 л/га, золоном, 1,6-2 л/га, іншими.

2 Розділ. Загальна характеристика ТОВ «Згода» та проблеми організації збуту технічних культур

2.1 Загальна фінансово - економічна характеристика ТОВ «Згода»

Іван Соловчук, директор ТОВ «Згода» 27040 Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н, с. Новолутківка.

Закінчивши Уманський сільськогосподарський інститут, повернувся у рідне село. Спочатку агроном, потім - головний агроном місцевого колгоспу. У найважчі часи реформування аграрної галузі (1999 рік) ризикнув, об'єднавши кілька «лежачих» господарств району, і протягом шести років вивів агропідприємство на сучасний, якісно новий і головне - рентабельний рівень господарювання. Усі, хто довірив свої земельні паї ТОВ «Згода», а це 15 тисяч гектарів землі, задоволені і організацією роботи, і тим, як господарство розраховується з людьми. Іван Соловчук переконаний, що аграрний сектор як в області, так і в Україні загалом, можна підняти. Необхідна розумна підтримка держави, прозорі і чесні стосунки з виробниками, самостійність тих, хто працює на землі.

Основними напрямками діяльності ТОВ «Згода» є вирощування сільськогосподарських культур, розвиток галузі тваринництва та переробка сільськогосподарської продукції рослинного походження. Дане підприємство має статус насіннєвого господарства та зосереджується на вирощуванні технічних культур. Загальна площа землекористування складає 15000 га., в тому числі посівна площа 13896 га. Поголів'я ВРХ складає 398 гол, свиней - 476 голів. Підприємство спеціалізується на переробці зернових та технічних культур, а також виробництві хлібобулочних виробів. В 2008 році виробництво муки склало 270 тонн, олії - близько 20 тонн, круп усіх видів - 11 тонн, макаронних виробів - 7 тонн. Хлібобулочних виробів вироблено близько 220 тонн. Чисельність персоналу - 582 чоловік.

Таблиця 2.1 - Основні показники господарської діяльності ТОВ «Згода» протягом 2005-2007 рр.

№п/п	Показники	2005р	2006р	2007р
1	Обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції та наданих послуг (грн.)	1580000	2532000	2990640
2	Собівартість реалізованої продукції, грн.	1533980	2284090	2718000
3	Собівартість реалізованих послуг, грн.	16800	77750	102368
4	Чистий прибуток, грн.	29220	170160	170272
5	Обсяг власного капіталу, грн.	229220	370160	370272
6	Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні ТОВ «Згода», грн.	284220	511410	465897
7	Обсяг залучених коштів, грн.	55000	141250	95625
8	Середньооблікова чисельність працівників, чол.	230	345	582
9	Середня заробітна плата, грн.	820	940	1430

Проаналізувавши таблицю 2.1, можна зробити висновок, що основні показники мають тенденцію до зростання. Так, у 2006 році підприємство показало досить значний ріст прибутку і обсягів реалізації с.г. продукції та надання послуг. Це пояснюється тим, що об'єднавши кілька збанкрутілих господарств району мали місце досить значні витрати на рефінансування цих господарств що, в свою чергу, відбивалося на показниках собівартості реалізованої продукції. Крім того, підприємство ще тільки займало свою конкурентну нішу, створювало позитивний імідж на ринку, що пояснює незначні порівняно з наступними роками обсяги реалізації своєї продукції та послуг. Різкий ріст прибутку та обігових коштів в 2006 році свідчить про правильність обраної керівництвом мети і стратегії її досягнення.

Як видно з таблиці 2.1. практично всі основні показники діяльності підприємства мають тенденцію до зростання. Але для того, щоб дати характеристику фінансового стану підприємства, результатів його діяльності, а також визначити можливості розвитку на перспективу, необхідно розрахувати показники оцінки фінансово-господарської діяльності на основі даних фінансового обліку. В умовах формування ринкових відносин в Україні, методика аналізу фінансової діяльності спрямована в першу чергу на дослідження таких сторін діяльності, як загальна та абсолютна ліквідність (платоспроможність), фінансова залежність, тощо. Дані розрахунку цих показників зведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Основні показники фінансового стану ТОВ «Згода»

№	Показники	1.01.2005	1.01.2006	1.01.2007
1	Коефіцієнт фінансової залежності	1,24	1,38	1,26
2	Коефіцієнт заборгованості	0,24	0,38	0,26
3	Коефіцієнт рентабельності всіх активів	0,10	0,024	0,027
4	Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції	0,0187	0,067	0,069
5	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)	0,32	0,45	0,58

1. Коефіцієнт фінансової залежності - це відношення загальної суми господарських коштів до власного капіталу.

Як видно з отриманих даних, частка позикових коштів у фінансуванні підприємства незначна, але за 2006 рік збільшилась.

2. Коефіцієнт заборгованості - це співвідношення залучених і власних коштів. Даний показник вказує, скільки залучених коштів припадає на одиницю власних коштів, вкладених в активи підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

3. Коефіцієнт рентабельності всіх активів - відношення величини чистого прибутку до активів підприємства. Даний коефіцієнт вказує, скільки прибутку за рік отримує фірма на кожну одиницю коштів, що вкладені у підприємство незалежно від джерела цих коштів. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоздатності підприємства. В даному випадку він має позитивну тенденцію до збільшення.

4. Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції (відношення величини чистого прибутку до величини виручки від реалізації продукції). Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції вказує, скільки чистого прибутку припадає на кожну одиницю реалізованої продукції. В ньому знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення та здатність фірми контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, яка необхідна для оплати поточних витрат, сплати податків тощо. Динаміка цього показника може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням товарно-матеріальних запасів. На ТОВ «Згода» цей показник має тенденцію до зростання.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - це співвідношення грошових коштів і поточних зобов'язань. Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Він вказує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути при необхідності погашена одразу. Рекомендована нижня межа цього коефіцієнту 0,2. Як видно з приведених розрахунків, на ТОВ «Згода» значення цього показника задовільне. Так на 1.01.2008 року підприємство змогло б терміново погасити 58% поточних зобов'язань.

2.2 Характеристика основних технічних культур, що вирощуються в ТОВ «Згода» та їх економічна роль в Державі

До технічних культур, що вирощуються на підприємстві відносяться цукровий буряк, соняшник, волокнисті культури, а також каучуконосні та олійні культури. Провідною технічною культурою є цукровий буряк, соняшник та ріпак. Цукробурякове виробництво це один з найважливіших пріоритетів у розвитку як підприємства так і агропромислового комплексу України в цілому. Вирощування цукрових буряків належить до стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка характеризується високою економічною ефективністю порівняно з іншими.

На ТОВ «Згода» була визначена така пропорційність врожайності коренеплодів цукрових буряків у межах 400-420 ц/га одержують 48-50 ц цукру, а також близько 170 ц жнички,190 ц жому, та понад 3,5 ц меляси. У переведенні на кормові одиниці - це становить понад 50 ц, або на 22 ц більше порівняно з вівсом при його врожайності 20 ц/га. За розрахунками керівництва ТОВ «Згода», при виробництві 3 тонн цукру з гектара, від його реалізації, грошові надходження становлять 800 доларів США, пшениці -450, кукурудзи на зерно - 440, ячменю - 400 доларів США. При запровадженні на підприємстві прогресивної технології вирощування і переробки цукрових буряків при одержанні 5 тонн цукру з гектара виручка у світових цінах становить понад 4,5 тис. доларів США. Крім того, цукрові буряки є добрим попередником для багатьох культур польової сівозміни.

Економічний аналіз вирощування цукрових буряків свідчить, що Україна за площею посіву входить у першу десятку країн світу. Загальна посівна площа за останні десять років коливається в межах 1,6-1,2 ц/га, середня врожайність культури - 270-183 ц/га, а валовий збір коренеплодів - 44-23 млн.. тонн. Цукровий буряк вирощують у 19 з 25 областей України. При достатньому інвестуванні бурякоцукрового виробництва, Україна має всі шанси стати найбільшим постачальником цукру на світових ринках.

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро-, та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мати мають соняшник, соя та ріпак.

За обсягами посівних площ, на підприємстві «Згода» олійні культури поступаються лише зерновим. Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 65%. Очевидна й важливість цієї культури - нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток як Державі так і підприємству.

Крім перелічених технічних культур, що вирощуються на території ТОВ «Згода», ріпак має ще одну не менш важливу перевагу у досягненні високого фінансово економічного ефекту підприємства. Нині на нього покладається багато надій для виготовлення екологічного пального для двигунів внутрішнього згоряння. Йдеться про новий перспективний напрям широкого використання ріпака як біосировини для поповнення енергоресурсів. Адже відомо, що Україна на 10-12% забезпечується нафтопродуктами власного виробництва, решту доводиться імпортувати. Досвідчені агрономи ТОВ «Згода» дійшли висновку, що виходить близько 200 кг пального на 1 га, ріпаку, а з урожаю можна виробній до 1,5 т біодизеля. До того ж відходи (макуха) використовується як корм худобі.

Зважаючи на високу екологічність, пальне з ріпаку можна використовувати для машин, які працюють на підприємстві у сільському господарстві, а також міському та водному транспорті тощо. Соціально-економічні та природні передумови розвитку і розміщення галузі за рівнем виробництва зернових культур Україна здавна займала одне з провідних місць у світі. Відомо, що на сучасній території нашої країни землеробством займалися вже 4-5 тис. років тому (за археологічними даними). Вивіз українського зерна в Європу почався з другої половини 17 ст. Але війни припинили вивіз хліба за кордон. Відновився він з кінця 18ст. після виходу Росії до Чорного та Азовського морів. Це сприяло освоєнню південноукраїнських степів, перетворенню їх в головний район вирощування зернових культур.

2.3 Аналіз організації збуту на ТОВ «Згода»

Реалізація продукції є завершальною стадією кругообігу засобів підприємства. Від її величини залежать результати фінансово-господарської діяльності, показники оборотності і рентабельності. Тому аналіз плану реалізації продукції має велике значення. Його основні задачі:

· оцінка ступеня виконання і динаміки плану реалізації продукції;

· визначення впливу чинників на зміну величини цих показників;

· виявлення внутрішньогосподарчих резервів збільшення випуску продукції;

· розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.

Спочатку вивчається динаміка реалізації продукції (таблиця 2.3.1).

Таблиця 2.3.1 - Динаміка об'ємів реалізації продукції ТОВ «Згода»

Види продукції	Об'єм реалізації, тонн	Відхилення
	2006р.	2007р.	абсолютне	відносне
Цукровий буряк	1680	1750	70	104,2
Соняшник	1720	1780	60	103,5
Пшениця	1730	1630	-100	94,2
Ріпак	1740	1750	10	100,6
Кукурудза	1840	1870	30	101,6
Ячмінь	1100	1050	-50	95,4
Гречка	1370	1400	30	102,2
Овес	1800	1710	-90	95,0
Горох	1230	1240	10	100,8
Соя	1170	1280	110	94,0
Разом	15380	13570	320	101,2

Як показують дані таблиці 2.3.1, об'єм реалізації продукції ТОВ «Згода» в звітному періоді по таких видах, як цукровий буряк, соняшник, ріпак, кукурудза та соя значно збільшився. Об'єм реалізації інших видів продукції скоротився.

Далі необхідно порівняти темпи зростання виробництва і реалізації продукції. Перевищення темпів зростання виробництва над темпами реалізації продукції свідчить про накопичення залишків нереалізованої продукції на складах підприємства і неоплаченої замовником.

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції. Її підвищення - одна з форм конкурентної боротьби, завоювання і утримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і суми прибутку не тільки за рахунок об'єму продажів, але і за рахунок більш високих цін. Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей готового об'єкту, що обумовлює його придатність задовольняти певні потреби відповідно до його призначення. Якість продукції, що випускається, характеризується сукупністю взаємозв'язаних показників відповідно до загальноприйнятих норм та стандартів. Чим вище якість вироблюваної продукції, тим вище ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства. Контроль над якістю продукції проводиться на базі спеціально обладнаних лабораторій підприємства.

Відступи від норм за якістю виготовлення продукції характеризують наступні показники: об'єм забракованої продукції; кількість рекламацій і вартість забракованої продукції; здача не якісного продукту.

Рекламації - це претензії, що пред'являються постачальнику у зв'язку з поставкою продукції, якість якої не відповідає умовам договору або контракту на поставку продукції.

Наявність або відсутність рекламацій є узагальнюючим показником нестабільності або стабільності якості продукції. Наявність забракованої продукції зменшує об'єм реалізованої продукції, підвищує собівартість, знижує прибуток, погіршує фінансовий стан підприємства.

Динаміка рекламацій на найважливіші види продукції на ТОВ «Згода» представлена в таблиці 2.3.2.

Таблиця 2.3.2 - Динаміка рекламацій на найважливіші види продукції на ТОВ «Згода»

Показники	2006р.	2007р.	Відхилення, +/-
Всього рекламацій:
- штук	7	2	-5
- тис. грн.	242	121	-121
% до загального об'єму продукції	0,15	0,07	0,08

Як показують дані таблиці 2.11, в звітному періоді зменшилися: загальна кількість поданих покупцями рекламацій; сума грошових коштів, виплачуваних по рекламаціях і питома вага рекламацій в загальному об'ємі випуску продукції на підприємстві.

Аналіз реалізації тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань по поставках продукції. Недовиконання плану за договорами для підприємства обертається зменшенням виручки, прибутку, виплатою штрафних санкцій. Крім того, в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить за собою спад виробництва.

В процесі аналізу визначається виконання плану поставок за сезон і з наростаючим підсумком в цілому по підприємству, в розрізі окремих споживачів і видів продукції, з'ясовуються причини недовиконання плану і дається оцінка діяльності по виконанню договірних зобов'язань.

Відсоток виконання договірних зобов'язань розраховується розподілом різниці між плановим об'ємом відвантаження за договірними зобов'язаннями і його недовиконанням на плановий об'єм. За звітний період недопоставлено продукції за договорами на суму 28 тис. грн.. Невиконання договорів відбулося в жовтні 2007р. на 10 тис. грн., в листопаді 2007р. на 3 тис. грн., в грудні 2007р. на 5 тис. грн. Причиною цього з'явилося не злагоджена робота служби збуту і транспортної ділянки, де через ремонт машин і неорганізованої роботи не здійснили відвантаження продукції покупцям.

Недопостачання продукції негативно впливають не тільки на підсумки діяльності підприємства, але і на роботу торгових організацій, підприємств-суміжників, транспортних організацій і т.д.

3 Розділ Шляхи подолання проблем пов'язаних зі збутом продукції на підприємстві

3.1 Шляхи подолання проблем в організації збуту технічних культур аграрними виробниками

Маркетингова діяльність фермерських господарств складається з тривалих процесів, які важко конкретно визначити та усвідомити, це процес планування діяльності, вирощування продукції, виконання планів, оцінювання перспектив та їхній аналіз, створення та розподіл ідей, товарів, продукції, послуг, їхній подальший продаж з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.

Фермери повинні бути зацікавлені в прийнятті правильних рішень, які стосуються клієнтів їхнього бізнесу (переробні підприємства, ринки, супермаркети), конкурентів (інші виробники продукції) та посередників (постачальники матеріально-технічних ресурсів). У маркетинговій діяльності слід вести спостереження за тим, як клієнти роблять вибір, попит на які товари є найбільшим, як задовольнити вимоги клієнтів.

Розвиток ефективної маркетингової стратегії фермерського господарства - один з найважливіших етапів у діяльності виробників овочевої продукції. Як і в інших видах комерційної діяльності, продавець овочевої продукції потребує певних навиків і здібностей, як у продажі майбутнього урожаю, так і його зберіганні. Звичайно, що є фактори, які знаходяться поза контролем. Скорочення факторів ризику неврожаю та невпевненості управлінням фермерським господарством повинно бути зведено до мінімуму, а діяльність фермерського господарства зорієнтована на отримання прибутку.

В умовах світової фінансово-економічної кризи аграрні виробники повинні зосередитися на виробництві так званих «ключових культур», які користуються значним попитом серед переробних підприємств, та, по можливості, максимально позбавитися від нерентабельних культур.

На ТОВ «Згода» доцільно було б використовувати наступні категорії маркетингових стратегій, щодо оптимізації збуту як технічних культур так і всієї продукції підприємства вцілому:

- ринки збуту продукції. Ринок збуту продукції частково залежить від очікуваних обсягів вирощування продукції. Взагалі, чим більший обсяг продукції вирощено, тим більшою є кількість можливих альтернативних каналів збуту продукції. Дрібні виробники можуть обмежуватися лише місцевими ринками, в той час як великі виробники можуть виходити як на національний, так і на міжнародний ринок;

- прийняття рішення, що і коли вирощувати, як зберегти врожай, як здійснюватиметься передпродажна підготовка, пакування, транспортування. Так, при постачанні цукрової кукурудзи, ягід (полуниці, малини, суниці, чорниці) слід завчасно подбати про системи охолодження продукції на полі з метою подальшого транспортування її на переробні підприємства;

- оцінка стратегії - розуміння можливостей і потенціалу господарства. Які обсяги продукції зможе фермер обробити, якими ресурсами він володіє, що необхідно використати, де взяти, скільки це коштуватиме, який ефект отримає фермер, який очікуваний прибуток;

- продажі - максимальний збут продукції. Найкращий ринок для виробників - не лише ринок, який пропонує найвищу ціну, але і той, який відповідає його специфічним особливостям у будь-який час (обсяги продажів, купівельна спроможність покупців, конкуренція та ін.).

Кожне фермерське господарство з метою забезпечення економічної незалежності повинно шукати альтернативні шляхи збуту продукції, утримувати ринкові ніші з метою збільшення прибутку.

Загальна маркетингова стратегія діяльності фермерських господарств визначатиме політику подальшого ціноутворення для кожного окремого випадку виробництва продукції. Звичайно, покупець диктує власну ціну на товар, але фермерське господарство повинно опрацювати стратегію власного ціноутворення на 3-5 років і в подальшому коригувати ціну в залежності від витрат. Можна виділити 2 етапи ринкового ціноутворення:

Завоювання ринку: максимальна реалізація виробленої продукції, шляхом її продажу за контрактами, як на переробні підприємства, так і на інші ринки збуту (магазини, супермаркети, заклади громадського харчування). Застосування сучасних технологій вирощування продукції надасть змогу господарству зібрати високоякісну продукцію та у великих обсягах, що знизить її собівартість.

Орієнтація на високий прибуток: диверсифікація продукції, вирощування на окремих земельних ділянках продукції під спеціальні замовлення переробних підприємств та інших ринків з особливими вимогами щодо стандартів якості, розмірів, за які буде вища ціна.

Складовою частиною планування бізнесової діяльності у фермерському господарстві є визначення диверсифікованої стратегії підприємства з вирощування певних сільськогосподарських культур, які мають високий попит на ринку, і мало вирощуються в умовах Закарпаття (наприклад, салати, різні гібриди цибулі, кавунів та ін.).

Встановлено, що конкурентна спроможність фермерів визначається, якою мірою товари та послуги, вироблені фермерськими підприємствами, в рамках окремо взятого національного господарства в умовах вільного виходу на ринок, відповідають вимогам вітчизняного й зовнішнього ринків.

Висновок

Актуальність проблеми організації і управління збутом готової продукції пов'язано з великою пропозицією товарів на ринку, з потребами покупців і зростанням нецінової конкуренції. Специфіка українського акценту проблеми полягає в тому, що ситуація ускладнюється загальною економічною нестабільністю, інфляцією, низьким рівнем платоспроможного попиту, недосконалістю ринкових відносин.

До основних задач аналізу реалізації продукції відносяться:

· оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва і реалізації продукції;

· визначення впливу чинників на зміну величини цих показників;

· виявлення внутрішньогосподарчих резервів збільшення випуску і реалізації продукції;

· розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.

В роботі проведений аналіз організації збуту продукції, асортиментної і цінової політики, стани ринку і дані рекомендації по формуванню і просуванню товарного асортименту.

На основі проведеного дослідження були розроблені наступні рекомендації:

· при організації збуту продукції необхідно провести дослідження в області маркетингу - систематизувати дані про те, що вважають за краще купувати споживачі;

· при формуванні ціни необхідно по можливості дотримуватися стратегії незакруглених цін. В кожній асортиментній групі фірмі необхідно визначити базовий товар, який задовольняє основні запити споживачів.

· активізувати рекламу і інші методи просування товару і стимулювання збуту.

Список використаної літератури

1. Стаття з інтернет ресурсу http://www.rusnauka.com

2. Інтернет ресурс Аграрний Сектор України http://www.agroua.net

3. За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. Економіка та організація виробництва. Київ: Знання, 2007, 678 с.

4. Заблоцький Б.Ф. Перехідна економіка. Київ: Видавничий центр «Академія», 2004, 512 с.

5. Зайцев Н.Л. Экономика, организация и управление предприятием.-М.:Инфра-М, 2004.

6. Киселёв М.В. Анализ и прогнозирование финансово-хозяйственной деятельности предприятия.-М.: Изд-во «АиН», 2001.

7. Осипов В.І. Економіка підприємства. Одеса: Маяк, 2005, 724 с.

8. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. Київ: Техніка, 1999, 336 с.

9. Радіонова І.Ф. Загальна економіка. Київ: А.П.Н., 2000, 392 с.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.-М.: Инфра-М, 2004.

9. Сбытовая политика фирмы: практическое пособие. -- М.: ВНИИЭС, 1998.

10. Строков В.А. Коммерческая деятельность товаропроизводителя. - М.: Изд-во «Хорс», 1999.

11. Терещенко В.М. Маркетинг: новые технологии в России. С-Пб: Питер, 2001.

12. Хруцкий В.Е. Современный маркетинг: настольная книга по исследованию рынка. -М: Финансы и статистика, 2003.

13. Чевертон П. Теория и практика современного маркетинга = Key marketіng skіlls. -М: Гранд: Фаир-Пресс, 2002.