Економічна ефективність діяльності аграрних підприємств в умовах ринкової економіки

32

Зміст

Вступ

1. Теоретичні та методологічні основи ефективності діяльності підприємства

1.1 Поняття, види та критерії економічної ефективності виробництва

1.2 Методика оцінки економічної ефективності діяльності аграрного підприємства

2. Аналіз досягнутого рівня економічної ефективності діяльності аграрного ПП «Вільне»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПП «Вільне»

2.2 Економічна оцінка результатів виробничо-комерційної діяльності підприємства

2.3 Факторний аналіз прибутку ПП «Вільне»

3. Шляхи та резерви підвищення економічної ефективності роботи підприємства

3.1 Механізм вдосконалення технології виробництва аграрної продукції в підприємстві

3.2 Резерви та шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів

3.3 Використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності ПП «Вільне»

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція анализу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Основна мета роботи полягає у виявленні резервів та шляхів підвищення економічної ефективності діяльності аграрного підприємства.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

o уточнити сутність ефективності діяльності підприємства;

o вивчити методику оцінки економічної ефективності;

o зробити економіко-статистичний аналіз ефективності;

o виявити шляхи та резерви підвищення економічної ефективності діяльності підприємства.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти підвищення ефективності діяльності аграрного підприємства в умовах ринкової економіки.

Вивчення питань економічної ефективності діяльності підприємства здійснювалось на базі багаторічних фактичних даних ПП «Вільне».

В ході підготовки до написання курсової роботи широко використовувались праці українських та російських авторів.

Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувались матеріали статистичної звітності ПП «Вільне» ф.№50-сг.

1.Теоретичні та методологічні основи ефективності діяльності підприємства

1.1 Поняття, види та критерії економічної ефективності виробництва

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, -- результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін - продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи - це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси.

Процес формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.1.

Таке твердження є правильним, але недостатньо повним. Адже підприємства бувають різнопрофільними, а їх діяльність найчастіше є багатогранною. Тому виникає потреба визначення ефективності кожного напрямку діяльності та сумарного ефекту в цілому по підприємству.

Визначення ефекту та ефективності діяльності має важливе як наукове, так і практичне значення. За його допомогою можна не тільки оцінити ефективність роботи підприємства, проаналізувати сумарний ефект різних його структурних підрозділів та напрямків діяльності, а й визначити стратегію розвитку, розробити прогноз та план дій на перспективу, встановити результати використання витрачених ресурсів: засобів виробництва, робочої сили, інформації.

Однією із найважливіших ознак ефективності є досягнення відповідного результату діяльності з найменшими витратами ресурсів. Інакше кажучи, ознакою ефективності діяльності є досягнення мети функціонування підприємства з найменшими витратами суспільної праці. Оскільки внаслідок виробничої діяльності можуть бути досягнуті різноманітні результати або ж ефекти.

В кінцевому підсумку під ефективністю (продуктивністю) як економічною категорією, виходячи із об'єктивно діючого закону економії робочого часу, розуміють міру витрат ресурсів, необхідних для нагромадження та використання багатства суспільством.

Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають на різних рівнях. Тому виділяють економічну ефективність: народногосподарську; сільськогосподарського виробництва; окремих галузей сільського господарства; виробництва окремих культур, продуктів; впровадження у виробництво досягнень науки і передової практики [7, с. 111-112].

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку.

Критерієм (основним мірилом) економічної ефективності діяльності підприємства є економія суспільної праці, тобто, праці живої та уречевленої. Основний критерій економічної ефективності відображає головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.. як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва кількісно характеризується системою економічних показників, між якими має бути відповідність щодо змісту та методу обчислення.

Ефективність, як міра отриманих підприємством результатів, віднесених до витрачених для їх отримання ресурсів, застосовується для різноманітних аналітичних оцінок та обґрунтування господарських рішень. З огляду на це, можуть бути виділені окремі види ефективності.

Відомі спроби класифікувати види ефективності залежно від їх спрямованості та інших змістових характеристик. Найпоширеніша класифікація результативності (ефективності, продуктивності) виділяє наступні її види:

· економічна ефективність -- економія суспільно необхідного часу на виробництво та споживання товарів і послуг;

· соціальні ефективність -- збільшення кількості нових робочих місць, рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, підвищення рівня та комфортності життя ;

· екологічна ефективність -- гармонізація відносин людини з навколишнім середовищем, зменшення шкідливих викидів та інше;

· науково-технічна ефективність -- підсилення потенційних можливостей виробничих систем, наукових організацій, споживачів продуктивніше вирішувати ті чи інші завдання за допомогою продукції, виробленої даним підприємством.

Разом з тим можуть розглядатися інші види ефективності діяльності підприємства як, наприклад:

· внутрішня ефективність -- це ефективність використання внутрішніх можливостей підприємства, його внутрішніх ресурсів;

· зовнішня ефективність -- ефективність використання зовнішніх можливостей підприємства, що забезпечуються факторами зовнішнього середовища;

· загальна ефективність як інтеграція зовнішньої і внутрішньої ефективності;

· ринкова ефективність -- повнота задоволення потреб споживачів порівняно з альтернативними способами їх задоволення;

· цільова або стратегічна ефективність, яка відбиває міру досягнення цілей підприємства.

Основні критерії і показники ефективної діяльності підприємства як суспільної організації, яка об'єднує людей в процесі виробництва, наведені у таблиці 1.1 [3, с. 439-441].

Таблиця 1.1

Критерії і показники вимірювання ефективності

діяльності підприємства

Критерії	Зміст критеріїв і вимірюваних ознак	Основні показники оцінки ефективності
Загальна результативність діяльності	Вимірювання ступеня досягнення цілей, задекларованих місією підприємства, організації (кількісна, якісна характеристика та своєчасність реалізації цілей підприємства)	Частка ринку: -- в регіоні -- в країні -- в експорті Обсяг продажів, в т.ч. на внутрішньому ринку, на зовнішньому і т.п. Якість продукції та відповідність вимогам покупців до неї.
Економічність діяльності: міні-мізація витрат на отримання результатів	Вимірювання ступіня використання споживаних ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових і ін.	Матеріаломісткість продукції Енергомісткість продукції Капіталомісткість продукції Витратомісткість продукції
Продуктивність діяльності: максимізація її результату	Співвідношення отриманих результатів діяльності і затрат для їх отримання	Продуктивність діяльності (загальна продуктивність) Продуктивність капіталу Продуктивність праці персоналу Продуктивність праці робітників
Високі узагаль-нюючі (фінансові) результати діяльності	Максимізація виручки від реалізації продукції, мінімізація витрат на її виробництво і вартості виробничих фондів	Дохідність діяльності (витрат) Дохідність продажів Дохідність капіталу Прибуток Рентабельність капіталу Рентабільність виробництва

1.2 Методика оцінки економічної ефективності діяльності аграрного підприємства

Показники ефективності розраховуються не лише заради самих показників, але і для управлінських рішень. Тому для правильного вибору методів розрахунку ефективності необхідно перш за все проаналізувати особливості рішень, що приймаються. З числа найбільш суттєвих моментів, які повинні враховуватися при зазначеному виборі, слід виділити:

· характер цільової установки рішень, що приймаються;

· базу порівняння отриманих оцінок економічної ефективності;

· необхідну степінь деталізації розрахунків.

Вимірювання ефективності діяльності підприємства забезпечується вибором належного критерію і формуванням відповідної системи її показників та умов їх визначення [6, с. 27].

Узагальнюючий показник ефективності використання ресурсів можна розрахувати як відношення обсягу товарної продукції до витрат на її виробництво і збут, тобто до собівартості, за такою формулою:

Евр=	?Qтп	=	Qзтп + Qрп
	?Bврз		Воп + Вм + Ві + Взв

де Е_вр - ефективність використання ресурсів підприємством за даний період, грн.;

SQ_m - обсяг виробленої товарної продукції за даний період, грн.;

SB_врз - загальна сума використаних на виготовлення продукції ресурсів, грн.;

Q_зтп - залишки товарної продукції, виготовленої в даному періоді на складах, грн.;

Q_рп - обсяг реалізованої продукції за даний період, грн.;

В_оп - прямі витрати, на оплату праці персоналу за даний період, грн.;

В_м - прямі витрати на використані матеріальні ресурси за даний період, грн.;

В_зв - витрати загально виробничі за даний період, грн.;

В_і - інші прямі витрати, віднесені на собівартість виготовленої продукції за даний період, грн.

Узагальнюючий показник ефективності використання ресурсів підприємства пропонується розраховувати за наступною формулою:

Евр=	Qчп
	Чп + (Фп+Фоб)х Кпвп

де Q_чп - річний обсяг чистої продукції підприємства, грн.;

Ч_п - річна середньо облікова чисельність персоналу, чол.;

Ф_п - середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю, грн.;

Ф_об - середньорічна вартість оборотних фондів підприємства, грн.;

К_пвп - коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення середньооблікової чисельності працівників до обсягу національного доходу за розрахунковий рік у сфері матеріального виробництва, та застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці на середньорічну чисельність працівників.

Для оцінки результату діяльності підприємства важливо встановити величину отриманого від нього народним господарством економічного ефекту Е_п. Але цей ефект не може бути охарактеризований лише одним показником. Можна привести щонайменше три різних самостійних показники цього ефекту:

Е_n1=Q_тп

E_n2= П_рп

E_n3= ?П_c,

де Q_тп - обсяг виробленої товарної продукції;

П_рп - отриманий підприємством прибуток;

?П_с - додатковий прибуток, отриманий споживачем у процесі використання випущеної даним підприємством продукції.

Отже, мова йде про комплексну оцінку ефективності діяльності підприємства. Для цієї мети доцільно застосовувати інтегральний показник сумарного економічного ефекту (Е_с), який розраховується за такою формулою:

Е_с= (Е_о + Е_п)х N= (Е_о + Е_пр х Т_с)x N,

де Е_о - економічний ефект за рахунок зміни витрат на виготовлення виробу, грн.;

Е_п - економічний ефект за рахунок зміни поточних витрат на використання виробу за весь період його експлуатації, грн.;

Е_пр - економічний ефект на поточних витратах за рік експлуатації виробу, грн.;

Т_с - строк служби виробу, років;

N - кількість вироблених і введених в експлуатацію виробів за календарний період.

У відповідності з критерієм, вказаним вище, умовою ефективної діяльності підприємства, з точки зору суспільства, яка свідчить про економію суспільної праці, є:

Е_с > 0

Необхідно відзначити, що одноразові витрати на створення конкретного виробу, зроблені до початку його серійного виробництва, можуть суттєво вплинути на складову ефекту Е_о, оскільки вони списуються на собівартість продукції протягом тривалого періоду.

Серед узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності підприємства, організації) важливе значення має показник відносного рівня задоволення потреб ринку його продукцією (частка ринку), який визначається як відношення очікуваного чи фактичного обсягу продажів продукції підприємством до загального попиту споживачів на дану продукцію. Слід відзначити, що тільки позитивна динаміка цього показника при інших рівних умовах свідчить про ефективну діяльність підприємства на ринку.

Серед узагальнюючих показників ефективності діяльності підприємства (виробництва) в ринкових умовах особливо важливими вважаються ті показники, які визначають частку приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості, удосконалення технології, покращення якості виробів, впровадження сучасних науково-технічних досягнень та найновіших інформаційних систем.

У кожному випадку можна визначити підвищення ефективності діяльності за рахунок зниження ресурсів, інтенсифікації процесів та інших чинників. Для цього застосовується факторний аналіз, метод ланцюгових підстановок та інші методи аналізу [12, с. 10-13].

У практиці діяльності підприємств у ринкових умовах застосовуються різноманітні показники оцінки ефективності роботи в залежності від специфіки застосовуваних технологій, систем управління, особливостей продукції, методів її реалізації і т. п. Розглянемо детальніше підходи до вибору та обґрунтування показників оцінки ефективності роботи підприємств у ринкових умовах господарювання.

Найчастіше для оцінки ефективності суспільного виробництва застосовують показник продуктивності праці. Саме продуктивність праці показує кількість продукту (суспільної корисності) в одиницю часу одним працівником, зайнятим у національному господарстві, яку можна розрахувати за наступною формулою:

ППс=	ВВП
	Ч

де ПП_с - продуктивність суспільної праці, грн./особу;

ВВП - величина внутрішнього валового продукту, грн.;

Ч - чисельність працівників, зайнятих у суспільному виробництві, чол.

Враховуючи особливу важливість цього показника в оцінці ефективності виробництва і, зокрема, внеску в цю справу колективу окремого підприємства (фірми), він повинен надзвичайно чітко відповідати своєму призначенню.

Однак сьогодні вітчизняна література і нормативні документи пропонують оцінювати продуктивність праці на підприємствах традиційно декількома показниками. Один із них розраховують наступним чином:

ПП=	Q
	T

де ПП - кількість продукції, виготовленої за одиницю часу, в штуках або гривнях;

Q - сумарний обсяг продукції, виготовленої за певний період, в штуках або гривнях;

Т - витрати часу на виготовлення даного обсягу продукції (години, дні тощо).

Інший традиційно використовуваний показник, який встановлює затрати праці на виготовлену продукцію, визначається таким співвідношенням:

t =	T
	Q

де t - час, затрачений на виготовлення одиниці продукції: години, дні.

У практиці господарювання й управління цей показник застосовується для оцінки величини трудомісткості продукції. Очевидно, що чим вона менша, тим вища продуктивність індивідуальної праці. Крім того, під час проведення аналізу господарської діяльності окремих галузей та підприємств широку використовують показник, який характеризує випуск продукції на одного працівника (робітника):

b =	Q
	Ч

де b - кількість продукції, яку виготовляє один робітник (працівник) за одиницю часу;

Ч - середньооблікова чисельність працівників на підприємстві за розрахунковий період.

Слід зазначити, що наведені показники вимірювання продуктивності праці дають лише кількісну характеристику результативності трудової діяльності, не даючи її якісної характеристики [10, с. 59-61].

2. Аналіз досягнутого рівня економічної ефективності діяльності аграрного ПП «Вільне»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПП «Вільне»

Центральна садиба ПП «Вільне» розташована в 3-х кілометрах від залізниці та в 25-ти км від районного центру.

Як приватне підприємство почало існувати з 1995 року і носить назву «Вільне».

На території господарства розміщені наступні населені пункти: село Ямне, Спірне, Рябина, -- які пов'язані між собою дорогами задовільного стану.

Землекористування господарства входить до північної лісостепової зони. Загальна площа підприємства складає 1816 га, в тому числі сільськогосподарських угідь -- 1502 га, з них ріллі -- 1502 га.

Клімат помірно континентальний. Більша кількість опадів буває в літку і становить 510-588 мм на рік. Середня температура повітря в січні становить від -7,3°С до 8°С, а в липні від 18,6 до 21,8°С. Тривалість періоду з температурами понад +10°С становить 149-161 день.

Рельєф представлений у вигляді хвилястої рівнини і має загальний нахил на південний-захід. Загалом рельєф дозволяє проводити механізовані роботи різними видами агрегатів. На території підприємства протікає річка Ворскла.

Основними ґрунтами, що знаходяться на території господарства є чорноземи та дерново-підзолисті. В цілому ґрунти характеризуються досить високою природною родючістю.

Земля в сільськогосподарському виробництві виступає в якості головного засобу виробництва. Вона є основою виробничої діяльності.

Землекористування ПП «Вільне» представлене в наступній таблиці (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь ПП «Вільне»,

2005-2007 рр.

№ пп	Вид земельних угідь	Роки	2007 р. до 2005 р.
		2005	2006	2007	абсолютне відхилення, (+;-)	відносне відхилення, %
А	Б	1	2	3	4	5
1	Усього сільськогосподарських угідь, га	1507,2	1507,2	1502	-5,19	-0,34
1.1	у т.ч. рілля	1473,9	1473,9	1502	28,11	1,9
1.2	сінокоси
1.3	пасовища	33,3	33,3		-33,3	-100
1.4	багаторічні насадження
2	Структура сільськогосподарських угідь, %
2.1	рілля	97,8	97,8	100	2,21	2,3
2.2	сінокоси					х
2.3	пасовища	2,21	2,21		-2,21	х
2.4	багаторічні насадження					х

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновки, що загальна площа сільськогосподарських угідь скоротилася на 0,34% або на 5,19 га. У 2007 році спостерігається збільшення ріллі на 1,9% або 28,11 га, що зумовлене відсутністю пасовищ.

Структура сільськогосподарських угідь у 2005-2006 рр. складалася з ріллі та пасовищ, що відповідно становили 97,8% та 2,21% від загальної кількості сільськогосподарських угідь. У 2007 році рілля займала 100% від загальної площі, що на 2,3% (2,21 га) більше у порівнянні з 2005 роком.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, головною ланкою якої є основні фонди, їх якісний склад і раціональне співвідношення. Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом і основою розвитку продуктивних сил сільського господарства, забезпечуючи відповідний рівень і темпи збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці [8, с. 71-72].

Склад і структура основних фондів ПП «Вільне» представлене в додатку Ж.

Аналізуючи дані таблиці можна зробити наступні висновки, що спостерігається збільшення у 2007 році усіх основних фондів підприємства. Наявність таких фондів, як машини та обладнання зросла в 3,4 рази, тобто на 1008,5 тис. грн. порівняно з 2005 роком, транспортні засоби збільшилися на 180 тис. грн. ( в 2,6 рази), малоцінні необоротні матеріальні активи збільшились приблизно в 1,2 рази, тобто на 3,2 тис. грн. Що ж стосується таких фондів, як будинки, споруди та передавальні пристрої та інструменти, прилади, то вони залишилися незмінними у 2005-2007 рр.

Головним джерелом багатства суспільства і головним фактором виготовлення матеріальних і духовних благ є праця. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і кінцеві результати праці безпосередньо залежать від рівня кваліфікації кадрів і ступеня використання трудових ресурсів.

Таблиця 2.2

Середньорічна чисельність працівників ПП «вільне»,

2005-2007 рр., осіб

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007
Середньорічна чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві	108	95	81	75
у т. ч. в рослинництві	27	28	24	88,8
тваринництві	81	67	57	70,4

В цілому по підприємству за досліджуваний період чисельність працівників зайнятих у сільському господарстві знизилась на 27 осіб (25% від рівня 2005 року). Відповідно в рослинництві та тваринництві чисельність працівників скоротилася на 3 особи (11,2 %) та на 24 особи (29,6 %) порівняно з 2005 роком.

Спеціалізація -- конкретна форма суспільного розподілу праці. Спеціалізація -- динамічний процес, який постійно розвивається і удосконалюється. В своєму конкретному прояві спеціалізація відображує виробничий напрямок і галузеву структуру господарства, району, області, держави та показує, які галузі чи виробництво яких видів продукції переважає.

Ціль спеціалізації сільськогосподарських підприємств -- створення умов для збільшення прибутку, досягнення більш високої продуктивності праці, збільшення продукції і підвищення її якості [5, с. 28].

Для визначення спеціалізації розглянемо структуру товарної продукції ПП «Вільне» (табл.. 2.3).

Таблиця 2.3Склад і структура товарної продукції ПП «Вільне»,2005-2007 рр.

Галузі і види продукції	Товарна продукція, тис. грн.	Структура товарної продукції, %	Номер виду продукції за питомою вагою
	2005	2006	2007	в середньому за 3 роки
А	1	2	3	4	5	6
Рослинництво - всього	1065,4	1224,6	2014,6	1434,9	60,0	х
Зернові та зернобобові	588,5	608,1	1222,9	806,5	33,7	1
Соя
Соняшник	46,5	80,3	557,8	228,2	9,5	4
Картопля
Цукрові буряки	425	522,6	224,8	390,8	16,3	3
Овочі
Тваринництво - всього	550,7	618,9	936,5	702,0	29,33	х
А	1	2	3	4	5	6
Молоко	310,5	353	607,3	423,6	17,7	2
М'ясо ВРХ	194,3	200,4	159,8	184,8	7,72	5
М'ясо свиней	42,5	61,5	18,8	40,9	1,71	8
М'ясо птиці
Яйця, тис.шт.
Мед	1,3	0,1		0,5	0,02	10
Промислова продукція	336,3	176,7		171,0	7,15	6
Реалізація іншої продукції (р.,п.)	83,2	86,6	47,9	72,6	3,0	7
Реалізація товарів		38,3		12,8	0,53	9
Разом по господарству	2035,6	2145,1	2999	2393,2	100,0	х

Кс=	100	=
	33,7(2*1-1)+9,5(2*4-1)+16,3(2*3-1)+17,7(2*2-1)+7,72(2*5-1)+
=	100	= 0,22
	+1,71(2*8-1)+0,02(2*10-1)+7,15(2*6-1)+3(2*7-1)+0,53(2*9-1)

За даними таблиці видно, що підприємство має зерновий та молочний напрямок частка яких відповідно складає 33,7 % (806,5 тис. грн.) та 17,7 % (423,6 тис. грн.). Повну характеристику спеціалізації підприємства можна дати за допомогою коефіцієнта спеціалізації (Кс), який становить 0,22 це означає, що підприємство має середній коефіцієнт спеціалізації.

2.2 Економічна оцінка результатів виробничо-комерційної діяльності підприємства

Для успішного функціонування та досягнення показників ефективності та результативності діяльності на підприємстві повинні застосовуватися визначені принципи управління:

· орієнтація на замовника -- підприємство залежить від своїх споживачів і тому повинно розуміти їхні поточні й майбутні потреби, виконувати їхні вимоги і прагнути до перевищення їхніх очікувань;

· процес ний підхід -- бажаного результату досягають ефективніше, коли діяльністю управляють як процесом;

· системний підхід до управління -- установлення і розуміння взаємопов'язаних процесів та управління ними як системою сприяє підприємству результативніше та ефективніше досягати цілі;

Успішне застосування при виготовленні та реалізації продукції даних принципів дасть змогу всім зацікавленим сторонам одержати конкурентні переваги такі, як зростання прибутків, підвищення стабільності показників продукції та процесів, створення конкурентоспроможного товару.

Виробничий процес -- це цілеспрямоване, постійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки [9, 25-26].

Результати виробничо-комерційної діяльності підприємства наведені в таблиці 2.4. Розрахунок валової продукції підприємства за 2005-2007 рр. наведений в таблиці 2.5.

У ПП «Вільне» виробництво валової продукції у 2007 році порівняно з 2005 роком скоротилося на 1212,61 тис. грн., тобто на 38,2 % у тому числі на 100 га сільськогосподарських угідь відбулося скорочення на 80 тис. грн. (38 %) та на 1 середньорічного працівника -- на 5,2 тис. грн. (17,7 %). У 2007 році спостерігається збільшення виручки від реалізації продукції і послуг на 1109,2 тис. грн., що складає 54,49 % до 2005 року. Чистий прибуток підприємства збільшився на 346,2 тис. грн., у тому числі рослинництва -- збільшився на 181,4 тис. грн. (65,5 %) та тваринництва -- тут спостерігаються від'ємні значення прибутку, що означає збитки. Рівень рентабельності по ПП «Вільне» за 2007 рік порівняно з 2005 збільшився від 16,60 % до 25,1 %. Норма прибутку у 2007 році збільшилась до 19,7 %.

Отже, по ПП «Вільне» з 2005 року по 2007 рік спостерігається зниження виробництва валової продукції, комерційна діяльність підприємства збільшувалася з кожним роком.

Таблиця 2.4

Результати виробничо-комерційної діяльності

ПП «Вільне», 2005-2007 рр.

Показники	Роки	2007 р. до 2005 р.
	2005	2006	2007	абсолютне відхилення, (+;-)	відношення, %
А	1	2	3	4	5
Виробництво валової продукції (у порівняльних цінах 2005р.), тис.грн.	3174,11	2298,1	1961,5	-1212,61	-38,20
у т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь	210,6	152,5	130,6	-80	-38
на 1 середньорічного працівника	29,4	24,2	24,2	-5,2	-17,7
Виручка від реалізації продукції і послуг, тис. грн.	2035,6	2145,1	3144,8	1109,2	54,5
Чистий прибуток, тис.грн.	273,6	22,4	619,8	346,2	126,54
у т.ч. рослинництва	276,9	76,6	458,3	181,4	65,5
тваринництва	-126,1	-224,3	-52,4	73,7	-58,5
Коефіцієнт автономії	0,75	0,7	0,66	-0,09	-12,0
Загальний коефіцієнт ліквідності	4,7	4,1	3,9	-0,8	-17,0
Рівень рентабельності, %	16,6	1,1	25,1	8,5	х
Норма прибутку, %	10,3	0,8	19,7	9,4	х

Таблиця 2.5

Розрахунок валової продукції (у порівняльних цінах 2005 р.)

ПП «Вільне»

2.3 Факторний аналіз прибутку ПП «Вільне»

У ринкових умовах метою створення кожного підприємства є отримання прибутку в результаті здійснення його господарської діяльності. Забезпечення безперебійного потоку фінансових ресурсів для виконання підприємством визначених статутних завдань знаходиться в центрі уваги керівників підприємства, власників і господарських партнерів і органів державного управління і контролю.

Прибуток є основним джерелом збагачення власників підприємства, розширення і модернізації виробництва.

Отримання прибутку часто визначається як основна мета діяльності кожного підприємства.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» прибуток підприємства визначається як різниця між отриманими і понесеними підприємством витратами за певний період [11, с. 36].

Головне завдання факторного аналізу -- статистично виявити вплив різних факторів на мінливість ознаки, що вивчається. Застосування факторного аналізу дає можливість розв'язувати досить важливі завдання, виходячи із сучасних вимог до рівня економічного аналізу [4, с.60].

Вихідні дані для аналізу приросту прибутку наведені в додатку З.

1. Визначимо масу прибутку від реалізації продукції за кожен рік як різницю між сумою виручки і собівартістю реалізованої продукції:

М₀ = ?р_оq_o - ?q_oz_o

M₀ = 1326,1 - 1289,6 = 36,5

М₁ = ?p₁q_{1 -} ?q₁z₁

М₁ = 2083,4 - 1776,4 = 307

Далі обчислимо приріст суми прибутку:

а) в абсолютному вираженні (М₁ - М₀)

307 - (-269,5) = 576,5

б) у відносному вираженні (М₁/М₀*100%)

307/36,5 *100 = 841,1

2. Розкладемо загальний приріст прибутку за факторами і встановимо при цьому вплив на її зміну обсягу реалізованої продукції, цін та собівартості реалізованої продукції.

Приріст суми прибутку внаслідок зміни обсягу реалізованої продукції: ?М_q = (?p₀q₁ - ?p₀q₀) - (?z₀q₁ - ?z₀q₀)

?M_q = (1563,5 - 1326,1) - (1580,95 - 1289,6) = 237,4 - 291,35 = -53,9

Приріст суми прибутку внаслідок зміни цін реалізації:

?М_р = ?p₁q₁ - ?p₀q₁

?M_p = 2083,4 - 1563,5 = 519,9

Приріст суми прибутку внаслідок зміни собівартості реалізованої продукції:

?M_z = ?z₀q₁ - ?z₁q₁

?M_z = 1580,95 - 1776,4 = -195,45

Розрахуємо відносний вплив чинників на загальний приріст маси прибутку і одержані результати запишемо в таблицю 2.6

Таблиця 2.6

Приріст суми прибутку ПП «Вільне» від реалізації

продукції за факторами, 2005, 2007 рр.

Фактори приросту маси прибутку	Індекс зміни маси факторів	Приріст маси прибутку	Відносний приріст маси прибутку за рахунок факторів, %
		тис. грн.	у % до підсумку
Кількість реалізованої продукції	1,53	-53,9	-19,9	-1,47
Ціни реалізації продукції	1,33	519,9	192,1	14,24
Собівартість реалізованої продукції	1,12	-195,45	-72,2	-5,45
Разом	х	270,5	63,5

Розрахуємо індекс зміни маси факторів:

= = 1,53

= = 1,33

= = 1,12

Провівши розрахунки ми визначили, що маса прибутку від реалізації продукції становить 36,5 в 2005 році і 307 у 2007 році. Приріст маси прибутку за рахунок зміни обсягу реалізованої продукції зменшився на 53,9 тис. грн. (19,9%), приріст маси прибутку внаслідок зміни цін реалізації зріс на 519,9 тис. грн. Приріст маси прибутку за рахунок зміни собівартості реалізованої продукції зменшився на 195,45 тис. грн.

Отже, прибуток цілком залежить від таких факторів, як кількість реалізованої продукції, ціна реалізації та собівартості реалізованої продукції.

3. Шляхи та резерви підвищення економічної ефективності роботи підприємства

3.1 Механізм вдосконалення технології виробництва аграрної продукції в підприємстві

Розвиток сільського господарства відбувається на основі послідовного вдосконалення технології виробництва аграрної продукції. У зв'язку з цим головною умовою розвитку продуктивних сил аграрного сектора економіки є широке впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

На сучасному етапі основними напрямами вдосконалення виробництва продукції сільського господарства є такі: комплексна механізація і автоматизація виробництва, хімізація рослинництва і тваринництва, розвиток сільськогосподарських меліорацій, організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці), широке використання досягнень науки і передового досвіду.

Впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва передбачає створення високопродуктивних і досконалих систем машин з урахуванням особливостей галузей сільського господарства.

Тваринництво дедалі більше оснащується сучасними машинами і обладнанням, підвищується рівень механізації виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Впровадження комплексної механізації вимагає використання нових прогресивних технологій і створення міцної кормової бази, яка забезпечить раціональну і повноцінну годівлю тварин.

Важливим фактором вдосконалення технології виробництва продукції тваринництва є також цілеспрямоване вирощування тварин, пристосованих до індустріальних технологій і здатних забезпечити високу продуктивність за відповідних умов утримання і годівлі [1,с 421-423]

Оцінюючи способи утримання порівняємо безприв'язне та прив'язне утримання корів. Середньорічне поголів'я в обох випадках 100 корів. Удій молока на корову -- 3000 кг. Затрати праці на 1 корову при безприв'язному способі утримання -- 105 люд.-год., а при прив'язному -- 130 люд.-год. Виробничі затрати відповідно 1050 та 1170 грн. Реалізаційна ціна 1 ц молока 90 грн.

Економічну оцінку способів утримання тварин проведено в таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Оцінка економічної ефективності різних способів утримання тварин

Показники	Спосіб утримання
	безприв'язний	прив'язний
Середньорічне поголів'я корів, гол.	100	100
Удій молока на корову, кг	3000	3000
Затрати праці - всього, люд.-год.	10500	13000
в т.ч. на 1 корову	105	130
на 1ц молока	3,5	4,3
Виробничі затрати - всього, грн.	105000	117000
в т.ч. на 1 корову	1050	1170
на 1ц молока	35	39
Чистий доход на 1 ц молока, грн	55	51
Чистий доход на 1 корову, грн	1650	1530
Додатковий чистий доход на 1 ц молока, грн.	4
Рівень рентабельності, %	157	130,8

Порівнявши проведені розрахунки економічної ефективності безприв'язного та прив'язного способів утримання, визначили, що для підприємства доцільно буде використовувати безприв'язний спосіб утримання тварин. Оскільки, при безприв'язному способі менші затрати праці та більша продуктивність.

Хімізація сільського господарства є одним з напрямків вдосконалення виробництва продукції. Особливого значення набуває застосування мінеральних добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Багаторічні дослідження показують, що внесення мінеральних добрив забезпечує 35 - 40% приросту врожайності сільськогосподарських культур.

Використання мінеральних і органічних добрив, хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Впровадження прогресивних форм організації і стимулювання праці є вирішальним фактором вдосконалення технології виробництва аграрної продукції, який забезпечує зростання продуктивності рослинництва і тваринництва, скорочення матеріальних витрат та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Послідовне вдосконалення виробництва продукції в підприємстві здійснюється на основі широкого використання досягнень науки і передового досвіду. Великого значення набувають виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід худоби, пристосованих до інтенсивних та індустріальних технологій [2, с. 128-130].

3.2 Резерви та шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів

Основним джерелом багатства суспільства й головним фактором створення матеріальних і духовних благ людства є праця. Вона являє собою доцільну діяльність людини, спрямовану на видозміну й пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб.

Процес праці включає наступні моменти: праця, як доцільна діяльність людини, предмет праці, кошти праці й результат праці.

Прискорення науково-технічного прогресу сприяє вдосконаленню коштів праці, залученню в процес виробництва все нових предметів праці. Однак незважаючи на розвиток науки і техніки праця не втратить своєї визначальної ролі в процесі виробництва, а людина - своєї ролі в процесі праці.

У процесі праці в сільському господарстві людина має справу з живими організмами - рослинами й тваринами. Отже, при виробництві продукції необхідно знати й ураховувати вимоги біологічних законів. Ефективність праці в сільському господарстві в значній мірі залежить від раціонального використання конкретних сортів рослин і порід худоби. На ефективність праці в сільському господарстві великий вплив роблять природнокліматичні умови і якість землі. У цьому зв'язку однакові трудові витрати в окремих кліматичних зонах дають різні результати виробництва [1, с. 433-436]

У сільському господарстві на ефективність використання праці істотний вплив робить сезонний характер виробництва, обумовлений розбіжністю часу виробництва з робочим періодом. У зв'язку із сезонністю праці в сільському господарстві зростає значна потреба в робочій силі в період посіву, посадки сільськогосподарських культур і збирання врожаю. У той же час, у зимовий період у галузях рослинництва спостерігається надлишок робочої сили.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва й кінцеві результати праці безпосередньо залежать від рівня кваліфікації кадрів і ступеня використання трудових ресурсів.

Головним завданням у сфері праці є більш ефективне використання трудових ресурсів. При цьому повинні бути забезпечені збільшення обсягу функціонуючого робочого часу, і рівномірне його використання протягом року й усіляка економія праці.

Важливими показниками використання трудових ресурсів в аграрному секторі є ступінь залучення ресурсів у суспільне виробництво; функціонування праці протягом робочого року і дня; сезонний характер використання трудових ресурсів.

Економічна ефективність використання трудових ресурсів характеризується показником продуктивності праці: виходом валової продукції на одного середньорічного працівника, на одну людино-годину.

Основною причиною, яка впливає на ефективність використання трудових ресурсів, є сезонність сільськогосподарської праці. Вона викликана сезонністю виробництва й розбіжністю періоду виробництва з робочим періодом. Сезонність праці в сільському господарстві обумовлюється нерівномірністю його використання в землеробстві й виражається в зростанні потреби в праці в період догляду за рослинами й особливо збирання врожаю, зменшенні потреби. Сезонність праці має ряд негативних економічних і соціальних наслідків [14, с. 164-165].

Важливою умовою повного й рівномірного використання трудових ресурсів у сільському господарстві є поглиблення спеціалізації й концентрації виробництва, впровадження індустріальних технологій оброблення й збирання сільськогосподарських культур, розвиток міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

3.3 Використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності ПП «Вільне»

Науково-технічний прогрес являє собою взаємозалежний поступальний розвиток науки і техніки, що проявляється в постійному впливі наукових відкриттів і винаходів на рівні техніки й технології, а також на застосування нових приладів і устаткування. Він впливає на перетворення й розвиток коштів праці й на взаємини людей у процесі виробництва.

Науково-технічний прогрес є потужним засобом швидкого росту економіки, рішення багатьох соціальних завдань. Темпи впровадження його досягнень і ефективність виробництва багато в чому залежать від вироблення й послідовної реалізації науково обґрунтованої загальнодержавної політики в цій сфері діяльності.

Конкретним вираженням науково-технічного прогресу служить безперервне вдосконалення машин, знарядь праці й інших коштів виробництва, а також впровадження прогресивної технології й організації виробництва. Особливо важлива роль у розвитку НТП приділяється механічним коштам праці. Останнє є одним з головних елементів продуктивних чинностей суспільства й у більшій мірі сприяють розвитку науково-технічного прогресу й зростання виробництва продукції.

Підвищення технічної озброєності працівників сільського господарства в умовах НТП веде до зміни співвідношення між живою й минулою працею, сприяє росту продуктивності праці. Науково-технічний прогрес впливає на продуктивність праці за рахунок збільшення кількості машин і ефективного їхнього застосування, і за допомогою впливу науки й техніки на інші фактори виробництва, які сприяють росту продукції в одиницю робочого часу. Серед цих факторів важливе місце приділяється зміні втримування й умов праці, її організації, рівню розвитку робочої сили і характеру її використання.

НТП супроводжується перебудовою всього технічного басизу, всієї технології виробництва, розвитком системи машин, що одержує більше поширення в різних галузях народного господарства. Він створює широкі передумови й матеріально-технічні умови для подолання істотних розходжень між розумовою і фізичною працею, сприяє зміні місця і ролі людини в процесі виробництва [12, с. 45-47].

Під впливом науково-технічного прогресу в сучасних умовах здійснюється перехід від екстенсивного зростання виробництва, при якому залучаються нові матеріально-грошові ресурси, до інтенсивного зростання за рахунок більш високої продуктивності праці, удосконалюванням технології й організації виробництва, підвищення якості продукції, подальшого зниження собівартості.

Здійснення НТП в сільському господарстві базується на властивих йому економічних і біологічних зонах. В наслідок ього НТП в аграрному виробництві має свої особливості, які випливають зі специфіки оброблення, збирання, зберігання, транспортування й переробки сільськогосподарської продукції.

Вирощування сільськогосподарських культур ведеться на родючих ґрунтах, а одержання високих і сталих врожаїв досягається як за рахунок раціональної обробки земельних ділянок, так і шляхом застосування органічних і мінеральних добрив, оптимальних доз засобів захисту рослин. Ефективне використання землі, засобів виробництва й матеріальних ресурсів залежить від впровадження науково обґрунтованих сівозмін, нових технологій і високопродуктивної техніки [2, с. 312-316].

Далі в курсовому проекті пропонується розглянути економічну оцінку запропонованої сівозміни, що наведено в додатку. Вихідні дані для розрахунків наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Кормова цінність та порівняльні ціни на основну продукцію культур сівозміни

Продукція	Урожайність, ц/га	Кормова цінність, к.од.	Порівняльна ціна за 1ц,грн
Сіно еспарцету	35	0,54	х
Зерно озимої пшениці	30	1,2	40,58
Солома озимої пшениці		0,20	х
Цукрові буряки	320	0,20	16,99
Гичка цукрових буряків		0,20	х
Зерно гороху	20	1,17	38,53
Солома гороху		0,27	х
Зерно кукурудзи	38	1,34	35,88
Листостеблова маса кукурудзи		0,37	х
Кукурудза на силос	280	0,20	х
Зерно вівса	29	1,0	35,5
Солома вівса		0,30	х
Зерно ячменю	25	1,21	47,54
Солома ячменю		0,2	х
Насіння соняшнику	15		88,02
Кошики соняшнику		0,12	х
Макуха соняшнику		1,09	х

За допомогою таблиці ми визначили економічну ефективність запропонованої сівозміни і встановили, що вартість валової продукції на 1 га становить 11,46 тис. грн. основної продукції і 0,32 тис. грн. побічної, а вихід кормових одиниць становить 44,4 ц. Тобто, запропонована сівозміна дозволить правильно використати земельні ресурси і отримати максимальну кількість продукції.

Прискорення науково-технічного прогресу повинне сприяти розробці нових машин і устаткування, у першу чергу для вирощування трудомістких культур при комплексній механізації виробничих процесів.

Розробка й впровадження нових машин і технологій у сільському господарстві відкриває широкий шлях для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Все це буде сприяти подальшому нарощуванню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції й більш повному задоволенню зростаючих потреб населення при обмеженому використання ресурсів суспільства.

Науково-технічний прогрес впливає на сільське господарство через найважливіші напрямки його розвитку, які виступають у якості матеріально-речовинних, економічних і організаційних факторів відтворення. Стосовно до рослинництва його елементами є створення й широке застосування більш ефективних машин і механізмів, коштів хімізації, меліорації, використання нових високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, інтенсивних технологій їхнього оброблення й збирання.

Найбільшу значимість здобуває вивчення організаційно-економічних напрямків, у яких концентруються досягнення науково-технічного прогресу в агротехніку й технології оброблення культур. До них відносяться: поглиблення спеціалізації й підвищення концентрації галузі, удосконалення форм і методів заготівель продукції, організація праці й матеріальне стимулювання, підготовка висококваліфікованих кадрів для сільського господарства.

НТП є важливим чинником підвищення економічної ефективності виробництва, якщо досягнення науки й техніки використовують комплексно, і вони сприяють переходу галузі на індустріальну основу. Якщо він впроваджується тільки по окремих елементах виробничого процесу або при обробленні окремих видів сільськогосподарських культур, то матеріально-грошові видатки на виробництво одиниці продукції в цілому або трохи збільшуються, або знижуються вкрай повільно. На підставі цього іноді робиться неправильний висновок про те, що впровадження досягнень науки й техніки в сільському господарстві є неефективними.

Прискорення науково-технічного прогресу в певній мірі залежить від науково-технічного потенціалу суспільства. Він характеризується комплексною оцінкою рівня розвитку науки й техніки, можливостей і ресурсів, якими розташовує суспільство для рішення науково-технічних проблем. Основними показниками функціонування науково-технічного потенціалу є наявність кваліфікованих науково-технічних кадрів, матеріально-технічне забезпечення науково-технічних і дослідно-конструкторських робіт, розвиток системи науково-технічної інформації, планування й керування в науці й техніку, фінансування науково-технічних досліджень [15, с.66-69].

Висновки і пропозиції

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін - продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи - це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси.

Провівши ряд розрахунків по діяльності ПП «Вільне» можна зробити висновки.

Підприємство має 1502 га сільськогосподарських угідь. З яких у 2007 році 100 % займала рілля.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, головною ланкою якої є основні фонди, їх якісний склад і раціональне співвідношення. Основні фонди ПП «Вільне» мають таку структуру: будинки, споруди та передавальні пристрої становлять 42,1 тис. грн.; обладнання -- 1426,3 тис. грн, що в 3,4 рази більше ніж в 2005 році; транспортні засоби -- 293,5 тис. грн. (порівняно з 2005 роком збільшились в 2,5 рази); інструменти, прилади -- 4,8 тис. грн.; малоцінні необоротні матеріальні активи -- 23,4 тис. грн.

Підвищення ефективності виробництва продукції значної мірою залежить від ступеня використання трудових ресурсів. На 2007 рік чисельність працівників у підприємстві становила 81 чоловік з них в рослинництві 24 особи, що становить 88,8 % до 2005 року, тваринництві 57 осіб (70,4%).

Підприємство має зерновий та молочний напрямок спеціалізації.

Виробничий процес -- це цілеспрямоване, постійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки.

По ПП «Вільне» з 2005 року по 2007 рік спостерігається зниження виробництва валової продукції, комерційна діяльність підприємства збільшувалася з кожним роком.

У ринкових умовах метою створення кожного підприємства є отримання прибутку в результаті здійснення його господарської діяльності. Забезпечення безперебійного потоку фінансових ресурсів для виконання підприємством визначених статутних завдань знаходиться в центрі уваги керівників підприємства, власників і господарських партнерів і органів державного управління і контролю.

Прибуток є основним джерелом збагачення власників підприємства, розширення і модернізації виробництва.