Організація і планування розвитку рослинницьких та тваринницьких галузей

Розрахунок потреби в кормах виконують на основі норм витрачання кормів на одну голову худоби за рік. Поголів'я тварин на господарський рік найбільш правильно можна визначити за даними щомісячних оборотів. За середнє поголів'я на господарський рік приймаємо вихідне поголів'я на кінець планового року, здійснивши в окремих групах корегування. Так, по тих групах тварин де немає поголів'я на кінець року, беремо середньорічне поголів'я. Потребу в зелених кормах розраховуємо за середнім поголів'ям на пасовищний період з щомісячних оборотів.

Для забезпечення стабільності кормової бази громадського тваринництва, крім основної потреби, планують страховий фонд. Його розмір становить по концентратах 10%, соломі - 50%, силосу - 15%. Крім цього плануємо продаж цих кормів населенню у розмірі 5, 10, 5% відповідно.

Розрахунок завершуємо визначенням загальної їх поживності в кормових одиницях та вмістом перетравного протеїну.

Потреба в кормах і підстилці на календарний рік розраховується лише для громадського тваринництва. Інші потреби (страховий фонд) тощо не входить до собівартості продукції тваринництва і визначати їх непотрібно бо вони визначені у плані на господарський рік.

Розрахунок робимо множенням середньорічного поголів'я тварин (з річного обороту стада) на норму годівлі. Норми годівлі на календарний рік такі ж, як і на господарський рік. Наприклад, середньорічне поголів'я корів 1960 голів, норма на 1 голову концентратів 12 ц, а на все поголів'я 1960*12=23520 ц і т.д.

2.2 РОЗРАХУНОК ПОСІВНИХ ПЛОЩ ПІД КОРМОВИМИ КУЛЬТУРАМИ

На основі розрахунків проведених у табл. 25 записуємо потребу в основних кормах до табл. 27. Потреба в сіні (2549 ц) повністю покривається за рахунок природних сіножатей, тобто тією частиною, що лишиться після покриття потреби в сіні, в підприємстві 187 га природних сіножатей з урожайністю 18 ц/га, тому можна зібрати продукції 187*18=3366 ц, із них 2549 ц на сіно, а решта 817 ц (3366-2416) на сінаж. Нестача сінажу в розмірі 9944 ц покривається за рахунок посіву багаторічних трав на сінаж. Враховуючи, що в кінцевому результаті вологість корму 50%, тому коефіцієнт переведення у зелену масу (сировину) становить 2, тобто, потрібно у двічі більше зеленої маси, щоб отримати необхідну кількість сінажу 9944*2=19888 ц. Площа посіву багаторічних трав на сінаж становитиме 153 га (19888 ц / 130 ц/га).

Потреба в коренеплодах становить 27028 ц, частина буде покриватись за рахунок використання на корм свіжого жому, а частина за рахунок нестандартної картоплі. Щоб їх визначити треба спочатку розрахувати площі під цукровим буряком та картоплею.

Площу під картоплю розраховуємо за формулою:

1. S = (Дв + Вп)/(Уп - Н - Мк);

де Дв - договір на виробництво = 236 ц; Вп - внутрігосподарська потреба = 42,2 ц; Уп - планова урожайність = 197 ц/га; Н- посівна картопля = 35 ц на 1 га; Мк - мілка картопля (нестандартна) 15% від планової урожайності.

Вп = 422 * 0,1 = 42,2 ц

(422 робітників * на норму для громадського харчування)

Таким чином площа картоплі становитиме:

S = (236 +42,2) / (197 - 35 - 29,6) =278,2/132,4 = 2,1 га.

Тоді, при плановій урожайності 197 ц/га валовий збір картоплі складе: 2,1 * 197 = 413,7 ц, мілкої картоплі буде 62 ц ( 15% від 413,7 ц).

2. Площа під цукровим буряком визначається:

Дв - договір виробництва = 66600 ц; Уп - планова урожайність = 288 ц/га;

S ц.б. = 231,3 га.

На корм від цукрових буряків використовуємо гичку і жом.

Вихід жому становить 60% від валового збору: 231*288=66614 ц*0,6 становить 39968 ц, 30% жому буде використано у свіжому вигляді 39968*0,3 = 11988 ц, решта 70% жому буде використано на силос, як кислий жом. Враховуючи, що угар при силосуванні 20% та що 2 ц. кислого жому замінює 1 ц силосу, вихід жому становитиме 11189 ц.

Таким чином, за рахунок свіжого жому і дрібної картоплі у коренеплоди надійде (11988 + 62) = 12050 ц корму, решта 27028-12050=14978 ц буде покрито за рахунок посіву кормових буряків на площі 14978/378= 40 га (урожайність кормових коренеплодів становить 378 ц/га).

Потреба в силосі 67657 ц. При використанні кислого жому надійде 18182 ц силосу, частина надійде при використанні гички цукрового і кормового буряка.

Вихід гички цукрового буряка 40% від валового збору 231,3*288*0,4=26646 ц., із них буде використано у свіжому вигляді як зелений корм 5250 ц, а решта на силос 26646-5250=21396 ц. Угар при силосуванні 15%, тобто 21396*0,85=18182 ц - на силос.

Вихід гички кормового буряка 30% 40*378=15120*0,3=4536 ц, і вся вона буде використана як зелений корм.

Разом надійде 18182+11189=29370 ц силосу; нестача корму складає 38287 ц. (67657-29370), яку покриємо за рахунок посіву кукурудзи на силос. Враховуючи 25 % угар при силосуванні кукурудзи, потреба в сировині складе 38287*1,33=50921 ц. Площа посіву кукурудзи на силос тоді становитиме 50921/260=245га (260 ц/га - урожайність кукурудзи на силос).

Потреба в зелених кормах 114573 ц. Площа природних пасовищ - 311 га, урожайність - 45 ц/га зеленої маси. Від природних пасовищ надійде 311*45=13995 ц зеленої маси, за рахунок гички цукрового та кормового буряка 5250 ц та 4536 ц відповідно. Разом надійде 23781 ц корму. Нестача: 114573-23781=90792 ц буде покрита за рахунок посіву кормових культур на зелений корм.

2.3 ПЛАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОРМАМИ В ПЕРІОД ЛІТНЬОГО УТРИМАННЯ ТВАРИН (ЗЕЛЕНИЙ КОНВЕЄР)

Потребу в зеленому кормі визначають множенням середнього поголів'я тварин за пасовищний період на норму потреби на 1 голову. Тривалість пасовищного періоду 6 міс.

При розрахунках кількість зеленого корму по місяцях розподіляємо пропорційно до щомісячного поголів'я тварин. Для цього беремо поголів'я головної тваринницької галузі скотарства, яка є основним споживачем зеленого корму. Співвідношення поголів'я ВРХ по місяцях пасовищного періоду до загального за пасовищний період становить: травень - 16,9 %; червень - 16,8%; липень - 16,7%; серпень - 16,6%; вересень - 16,5%; жовтень - 16,5%. Далі доцільно зробити розбивку по декадах, враховуючи, що окремі місяці мають 31 день. Наприклад, у травні на першу декаду припадає - 5,32%, на другу - 5,32%; а на третю 5,85%.

Відповідно до цих відсотків розносимо потребу у зеленому кормі, наприклад, 114573*5,32%=6098 ц на першу декаду травня і т. д. (табл. 20)

Потребу у зеленому кормі забезпечують за рахунок природних пасовищ, гички цукрових і кормових буряків.

Відповідно до відсотків розносимо надходження зеленої маси і визначаємо їх нестачу подекадно. Так, у першу декаду травня потрібно 6098 ц корму, а з природних пасовищ надійде 700 ц, недостача становить 5398 ц.

Недостача покривається посівом кормових культур з врахуванням строку їх використання. Наприклад, озима пшениця буде використовуватись з 1 травня по 20 травня протягом 10 днів першої та другої декади; озиме жито буде використовуватись з 10.05 по 31.05, тобто 1 день першої декади і 10 днів другої декади та всю третю декаду. Таким чином, у першу декаду травня на зелений корм 10 днів буде використовуватись озима пшениця та 1 озиме жито. Відповідно потреба в зеленій масі розподіляється таким чином 5398/11 днів*1 день=491 ц, озимого жита за 1 день, решта корму 5398-491=4907 ц - зелена маса озимої пшениці. Аналогічно розраховують по кожній культурі і за кожну декаду.

Потім підраховуємо всього потребу по культурах ділимо її на планову урожайність і отримуємо планову площу посіву цих культур.

2.4. РОЗРАХУНОК ПОСІВНИХ ПЛОЩ ПІД ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ

Розмір посівних площ під зернові культури визначаємо за формулою:

S = (Дв + Вп + Зф) / (Уп - Н - Мо - Стф) = Вв / Тз;

де Тз- товарне зерно; Вв - валове виробництво; Дв - договір на виробництво; Вп - внутрігосподарська потреба; Зф - зерно на фураж; Уп - планова урожайність; Н - насіння; Мо - відходи; Стф - страховий фонд.

Внутрішньогосподарська потреба розраховується з урахуванням 5 ц озимої пшениці на одного середньорічного працівника та 20 кг проса і 30 кг гречки.

Потребу в концентратах переносимо із табл. 25. Розподіл по культурах здійснюється з урахуванням доцільності використання тієї чи іншої культури на корм. В нашому прикладі структура зернофуражних культур наступна - вівса 10 %, кукурудзи на зерно - 40 %, ячменю - 20 %, гороху - 30%.

2.5 ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА В РОСЛИННИЦТВІ

Виробнича програма в рослинництві є підсумковою таблицею по використанню ріллі у господарстві (табл. 32).

Із попередніх таблиць переносимо площі посіву зернових, кормових і технічних культур. Площі під кормовими культурами переносяться з таблиці 27 (крім площ під культурами на зелений корм). Площі культур на зелений корм переносяться з таблиці 29. Площі під технічними та зерновими культурами переносяться з пункту 2.2 і 2.4. методичних розрахунків.

Урожайність всіх культур визначається в таблиці 2. Вага після доробки визначається по нормативах за мінусом відходів тільки по зернових культурах. Вартість продукції в порівняльних цінах визначається по співставних цінах, діючих на момент складання плану.

Усього посівів в плановому році 3005 га. Площа ріллі в господарстві 3340 га, тому 335 га буде відведено під пари.

2.6 РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ДОБРИВ (табл. 34)

З таблиці 32 переносимо площу культур, під які будуть вноситись мінеральні та органічні добрива.

Враховуючи норму внесення добрив по видах та середню вартість, розраховуємо їх загальну кількість і вартість як по культурах так і по видах добрив.

Наприклад, площа ячменю 325 га, норма внесення азотних добрив 1,9 ц/га, середня вартість добрива 162 грн/ц. Таким чином, всього потрібно азотних добрив 325*1,9= 617 ц на суму 617*162=99883,54 грн. і т.д.

2.7 ПРОЕКТ ЗЕРНОФУРАЖНОГО БАЛАНСУ (табл. 33)

Розраховуємо надходження основної та побічної продукції зернових. З таблиці 32 переносимо площі посіву зернових культур та планову урожайність.

Множенням площі на планову урожайність визначаємо плановий валовий збір продукції по всіх культурах у початково оприбуткованій масі. По продовольчих культурах визначаємо масу валового збору після доробки. За багаторічними даними в господарстві відходи становлять по озимих та горохові - 5%, гречці - 6%. На цей обсяг зменшується початкове оприбуткована маса валового збору.

Вміст зерновідходів від 4 до 6% у вазі після доробки. Вміст корисного зерна у зерновідходах до 50%, таким чином визначаємо кількість умовного (корисного) зерна.

Співвідношення між основною і побічною продукцією в господарстві дорівнює по озимих зернових 1:1,1; ярих 1:1; гречка та горох 1:0,8.

Баланс складається з прибуткової та витратної частини. До прибуткової частини заносимо кількість отриманої продукції, що розрахована у попередній частині таблиці.

Витратна частина складається із витрат на насіння, страховий фонд насіння, продаж, витрати на громадське харчування та фуражне зерно.

Наприклад, по пшениці надійде від врожаю 20150 ц, норма висіву насіння на 1 га 2,2 ц, на всю площу 708*2,2= 1090 ц; страховий фонд по даній культурі не плануємо, продаж 3091,9 ц, на внутрішньогосподарське споживання та натуральну оплату праці - 10564,1 ц, фуражне зерно 4378, всього витрат - 19124,3 ц, тобто надходження продукції дорівнює витратам.

2.8 РОЗРАХУНОК ПРИДБАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЯДОХІМІКАТІВ ТА ГЕРБІЦИДІВ (табл. 35)

При визначенні потреби в хімічних та біологічних засобах захисту с/г культур насамперед орієнтуються на розміри площ, які підлягають обробці, використовують прогнози появи і розповсюдження тих чи інших шкідників і хвороб. Ці дані одержують у районних або обласних станціях захисту рослин. Для проведення розрахунків необхідно мати затверджений список хімічних і біологічних засобів захисту рослин, якими дозволяється користуватися.

Потребу в цих засобах обчислюють на підставі посівних площ та площ обробки культур пестицидами і біопрепаратами, а також кратності обробки і норм витрат даного препарату.

При визначенні потреби в хімічних і біологічних засобах захисту на плановий рік використовуємо розрахункові дані із попередніх таблиць.

До загальної потреби обов'язково включаємо необхідну кількість препаратів для протруювання насіння від різних хвороб та ґрунтових шкідників. Вартість засобів захисту рослин використовуємо для формування витрат і калькуляції собівартості продукції рослинництва.

2.9 РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ ТА ВАРТОСТІ НАСІННЯ НА ПЛАНОВИЙ РІК (табл. 36)

Потребу в насіння на плановий рік розраховуємо шляхом множення площі посіву на норму внесення насіння на 1 га. Потім визначаємось із джерелами покриття чи то власне насіння, чи то насіння яке треба купляти.

Власне насіння оцінюється по собівартості продукції за минулий рік. Насіння яке купляється оцінюють по цінах придбання з урахуванням витрат на його доставку.

Враховуючи, що посів кукурудзи краще проводити гібридним насінням то воно буде закупатись, так як і насіння цукрового та кормового буряку, овочів, багаторічних трав. Частина зернових культур з метою покращення сортів та сортооновлення також закупатиметься. Вартість доставки насіння становить 5 грн/ц.

Загальний підсумок вартості всього насіння ділимо на всю його кількість що надійде з різних джерел і визначають середню вартість 1 ц.

2.10 ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз затрат праці і матеріальних ресурсів на виробництво продукції. В основу калькуляції собівартості на плановий період покладено нормативний метод планування.

Затрати на насіння та садивний матеріал переносимо із табл. 36, добрива - табл. 34, засоби захисту рослин - табл. 35.

Загальногалузеві витрати по відсотках від всього витрат (без витрат на насіння та управління і обслуговування виробництва), що розраховані в табл. 31. По решті статей беремо норматив витрат на 1га. Підсумовуємо всього витрат і визначаємо собівартість.

Собівартість зернових культур визначаємо таким чином. Кількість отриманої продукції переносимо із табл. 33.

Витрати на побічну продукцію (солому) визначаємо згідно нормативів по збиранню, пересуванню, транспортуванню, скирдуванню та ін., або з технологічної карти.

Так, по озимій пшениці отримано 22620 ц соломи, норматив витрат на 1ц - 2,50 грн. Всього витрат на солому 22620*2,50=56550,31 грн.

Об'єктом калькуляції у зернових є 1ц зерна, зерновідходів і соломи.

Визначаємо кількість зерна в зерновідходах відповідно до вмісту що визначається лабораторним шляхом. Зерновідходів озимої пшениці 822 ц, вміст корисного зерна - 50% (411 ц). Всього корисного зерна 20150 ц. Затрати за мінусом затрат на побічну продукцію розподілимо на кількість умовного зерна (1178137,25-56550,31)/20150=55,66 грн. - собівартість 1ц зерна.

Щоб визначити собівартість 1ц зерновідходів, визначаємо витрати, що відносяться на зерновідходи помноживши собівартість 1ц зерна на кількість зерна, потім від загальних витрат за мінусом затрат на побічну продукцію віднімаємо затрати які віднесено на зерно і залишаються затрати на зерновідходи розділивши ці затрати на кількість зерновідходів знаходимо собівартість 1ц зерновідходів.

Об'єктом калькуляції по цукровим бурякам будуть 1 ц гички і 1ц коренів. Затрати на гичку визначаємо згідно нормативу, або з технологічних карт.

Потім від загальної суми витрат віднімаємо витрати на гичку і ділимо решту на кількість коренів, отримуємо собівартість 1ц коренів:

4,50*26640=119880,00 грн - витрати на гичку (26640 - кількість гички).

(973021,65-119880,00)/66600=12,81 грн (973021,65 - витрати всього).

3. ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Калькулювання планової собівартості продукції тваринництва здійснюється відповідних групах на основі обчислюваного обсягу витрат і виходу продукції. Переносимо попередніх таблиць розміри витрат по кожній статті.

За допомогою нормативного методу шляхом множення середньорічного поголів'я на норматив визначаємо витрати по таких елементах і статтях витрат як роботи та послуги, амортизація, поточний ремонт, засоби захисту, інші витрати. Наприклад, середньорічне поголів'я корів та бугаїв плідників 791 голова. Норматив витрат на 1 голову послуг автотранспорту 210 т/км, на все поголів'я 791*210=166110 т/км; вартість 1 т/км - 1,26 грн.; затрати по автотранспорту на групу 791*1,26=996,66 грн. і т.д.

Витрати на корма є однією із статей при розрахунку собівартості продукції тваринництва.

Корма оцінюємо по плановій собівартості.

Беремо середню вартість із табл. 45, наприклад, по групі корови та бугаї плідники потреба в концентратах становить 6919 ц. Визначаємо середню вартість корму, враховуючи, що на фураж будуть використовуватись не всі зернові культури.

Загальна вартість концентратів по цій групі складе 6919 ц*56,73грн=392500,69 грн. і т.д. по кожному виду корму і групі тварин.

Об'єктами обчислення планової собівартості продукції у скотарстві є 1ц молока, 1 голова приплоду, 1 ц приросту живої маси, 1т гною.

Витрати, віднесені на гній, визначають за нормативами по розрахункам витрат на його видалення, амортизацію, транспортування.

В нашому випадку вони склали 1448250 грн., вихід гною 96550 т. собівартість 1т гною становить 15,00 грн.

Собівартість 1 голови приплоду = 60 кормо-дням утримання дорослої худоби. Кількість кормо-днів 365*791=288715. Затрати розподіляємо на кількість кормо-днів і отримуємо собівартість 1 кормо-дня (9444270,66-83055,00)/288715*60=1945,42 грн. це собівартість 1 голови приплоду.

Потім собівартість усього приплоду 922*1934,69=1793680,45 грн.

Затрати, що відносимо на молоко 9361215,66-1793680,45 =5938256,31 грн. Собівартість 1ц молока 5938256,31 /19395 = 306,17 грн. (19395 ц - кількість молока)

У свинарстві об'єктом калькуляції є 1ц приросту живої маси.

Від загальної суми витрат віднімаємо витрати на побічну продукцію (гній) і ділимо на кількість приросту (без ваги приплоду).

4. РОЗРАХУНОК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Фінансові результати (табл. 45) розраховуються на підставі продажу продукції (табл. 1) та цін які склалися на момент реалізації (біржові ціни, ціни ринку і т.д.)

За прийнятою методикою необхідно розрахувати:

виручку від реалізації;

повну собівартість реалізованої продукції;

прибуток;

рівень рентабельності.