Лісогосподарська фітомеліорація

План

1. Лісогосподарська фітомеліорація

1.1 Фітомеліоративні особливості лісу

1.2 Лісові культури і основні принципи їх створення

1.3 Біоценотичні стосунки у лісі

2. Поняття про лісові культури та їх типи

2.1 Поняття про лісові культури

2.2 Визначення лісокультурної площі

2.3 Типи лісових культур

1. Лісогосподарська фітомеліорація

1.1 Фітомеліоративні особливості лісу

Лісогосподарська фітомеліорація здійснюється шляхом створення лісових культур. Лісові культури штучно створені посівом або посадкою деревних порід лісові насадження. Вирощування лісових культур на площах, раніше покритих лісом, називають штучним .лісовідновленнями а на площах, де ліс раніше не ріс, лісорозведенням. Фітомеліоративна особливість лісу полягає в тому, що він здатний "завойовувати" нові території.

Лісова фітомеліорація може мати як природний характер, тобто самозростання безлісних територій деревно-чагарниковою рослинністю, гак і штучний характер створення лісових культур. Лісові культури створюються тоді, коли природне відновлення лісу з позиції часу г неефективним, або ж ліс, що відновлюється, І низькопродуктивним та біологічно нестійким.

Створення і вирощування лісових культур - це активний фітомеліоративпий процес, що забезпечує формування оптимального складу майбутніх деревостанів.

Лісові культури створюють трьома методами посівом, садінням 'І комбінованим, які здійснюють за спеціальними технологіями. Під час садіння використовують вирощені в розсадниках сіянці та саджанці дерев і чагарників.

1.2 Лісові культури і основні принципи їх створення

Використання лісових культур (лісорозведення) виходить далеко за межі лісового господарства на, забезпечуючи водночас вирішення середовище твірних завдань у сільському господарстві, на транспорті, містобудуванні, промисловості тощо. Найважливіші з них такі:

§ штучне відновлення лісів на вирубках;

§ реконструкція та заміна малоцінних і малопродуктивних насаджень

§ високої продуктивними

§ сі мореним лісових насаджень на не угіддях;

§ створення лісових культур на девастованих землях кар'єрах, відвалах,

§ териконах, звалищах тощо;

§ створення спеціалізованих плантацій (наприклад: горіхових, фруктових,

§ ягідних, технічних та інших);

§ створення меліоративних насаджень, що виконують ґрунтозахисну роль;

§ створення і реконструкція зелених зон міст, курортних зон, промислових

§ центрів.

При створенні лісових культур необхідно дотримуватись наступних принципів:

§ взаємного впливу лісових культур і зовнішнього середовища;

§ взаємного впливу різних деревних і чагарникових видів;

§ відповідність видового складу лісових культур умовам

§ місцезростання та природнокліматичним районам;

§ послідовність та узгодженість лісокультурних заходів;

§ максимальна ефективність та естетичність в ландшафті.

Основними перевагами створення лісових культур перед природним поновленням є:

§ забезпечення оптимального складу майбутніх деревостанів;

§ запобігання небажаної зміни деревних порід;

§ можливість введення в насадження цінних порід-інтродуцентів;

§ забезпечення біологічної взаємодії між породами шляхом спрямованого добору і розміщення.

Технологія створення фітомеліоративних лісових культур залежить від умов і виду порушень ґрунтового покриву, його фізико-хімічних і хімічних властивостей та водною режиму.

Тип лісової ділянки (тип умов місцезростання) об'єднує лісові і нелісові ділянки ї подібними грунтово-гідрологічними умовами. За едафічною сіткою їх поділяють на чотири трофотопи:

А - бори. Найбідніші місцезростання з переважанням піщаних і ґрунтів. У горах представлені малопотужними суглинистими ґрунтами скельних оголень. В умовах надмірного зволоження оліготрофними болотами. Вид корінних асоціацій сосна звичайна. Трав'яний покрив представлений оліготрофами.

В - субори. Відносно бідні місцезростання з супіщаними ґрунтами. На Півночі в умовах заболочення суглинисті ґрунти. В горах представлені малопотужними або сильно скельними ґрунтами. В лісостеповій зоні інколи трапляються піщані ґрунти із похованими супісками і суглинками. Деревостани, сосни і модрини в першому ярусі, ялини і дуба - в другому. Продуктивність насаджень вища, ніж у борах. У трав'яному покриві оліготрофні і, частково, мезотрофні види.

Є сугруди. Відносно багаті місцезростання з суглинками. В теплому кліматі представлені супіщаними ґрунтами, в горах середньої потужності і скеленосі і. Крім сосни, модрини, дуба і смереки, які ростуть у суборах, трапляються ялиця, бук, граб, клен, липа. Трав'яний покрив складається в основному з мегатрофів. Насадження більш високої продуктивності, ніж в суборах.

Д - груди. Багаті місцезростання переважно в районах теплого клімату. Едифікаторами корінних асоціацій є дуб, бук, ялина, ялиця. Часто в деревостшіах зустрічаємо ясен та ільм. Трав'яний покрив мегатрофний.

Однакові за родючістю ділянки в різних кліматичних зонах зайняті різними породами, а отже, і типами лісу. Проте всі вони належать до одного типу умов місцезростань.

В основу розподілу ділянок на групи трофності покладена лісівнича шкала вимогливості порід до ґрунту. Від борів (А) і до груд (Д) до складу корінних і похідних насаджень входять більш вимогливі породи дерев, а разом з ними і більш вимогливі до родючості чагарники і трав'яні види. Об'єднуючи лісокультурні ділянки в групи ґрунтової вологості (гігротопи), за основу беруть шкалу вимогливості порід до ґрунтової вологи.

Тип лісу об'єднує лісові і безлісні ділянки, подібні не лише за ґрунтово-гідрологічннми, але й за кліматичними умовами, тобто відображає кліматичну різноманітність едафотопів.

Найменування типу лісу випливає з назви едафотопу і породи-едифікатора корінного насадження. Наприклад, свіжа грабова діброва, мокра грабово-дубова бучина, вологий дубовий субір, сухий бір. В однорідних кліматичних умовах тип умов місцезростання відповідає типу лісу.

Тип деревостану -- це найнижча класифікаційна одиниця лісової типології, яка являє собою сукупність ділянок лісу, подібних за корінною породою деревного ярусу та ґрунтово-гідрологічними і кліматичними умовами. Типи деревостапів можуть бути корінними, які сформувалися в умовах непорушеного господарською діяльністю лісу, і похідними, що формуються на місці корінних (внаслідок їх вирубування, вітровалу, пожеж) шляхом природного заростання або ж лісових культур. Кожний тип лісу представлений одним корінним і багатьма (природними і штучними) деревостанами. Найменування деревостанів ведеться за панівною породою верхнього ярусу (дубняк свіжої букової діброви, сосняк вологого лубового субору). Створюючи лісові культури, передусім дбають про формування деревостану - дубняка, сосняка чи модрини або ж їхньої суміші.

1.3 Біоценотичні стосунки

Поряд з абіотичними факторами (ґрунтово-гідрологічним та кліматичним) на долю лісових культур впливають біотичні, особливо внутрівидова і міжвидова конкуренції та тварини , що заселяють заліснену ділянку. Тому, розробляючи проект лісових культур, лісівник чи озеленювач має брати до уваги біоценотичні фактори.

Серед найважливіших біоценотичних факторів виділяють і обґрунтовують такі:

§ взаємодія деревних і чагарникових порід на лісокультурній ділянці;

§ вплив чагарникової, трав'яної, мохової та лишайникової рослинності на приживання рослин культури;

§ значення мікрофлори ґрунту, в тому числі ґрунтових грибів;

§ значення тваринного населення і передусім ґрунтової фауни.

Взаємодія деревних і чагарникових порід. Залежно від біотичних особливостей порід, які підбирають для створення лісової культури, а також, які вже ростуть на лісокультурній ділянці, взаємини рослин можуть бути різними: корисними і негативними.

Негативну роль можуть відігравати другорядні дерева і чагарники при таких обставинах:

§ жорстка конкуренція рослин за вологу, що спостерігається в сухих і дужо сухих типах місцезростання;

§ жорстка конкурентна боротьба за "площу живлення", в яку вступають з головними породами підріст і поросль супутніх порід, включаючи потужні механізми своїх густозаселених кореневих систем;

§ жорстка боротьба підросту і чагарників за світло, особливо коли сіянці чи саджанці світлолюбних порід попадають під намет тіневитривалих рослин.

Наявність на лісокультурній ділянці природної деревної рослинності, яка г проміжним господарем шкідників, і носії хвороб. У подібних випадках таку рослинність знищують до створення лісової культури.

Позитивну роль природної деревної і чагарникової рослинності, яка заселяє запроектовану в лісокультурну ділянку, полягає у таких факторах:

Самосів, підріст і поросль другорядних порід відіграють роль підгону для головних порід, забезпечуючи їх швидкий ріст і правильне формування стовбурів; чагарники, особливо у вигляді порослі, виконують протиерозійну роль, забезпечуючи краще водопоглинання і ґрунтовий захист лісокультурної ділянки; залишені на лісокультурній ділянці другорядні породи використовують в якості захисту культивованих порід від заморозків, надмірного випаровування, вижимання морозом, сонячних опіків. Такого захисту потребують бук. ялиця, смерека, кедрова сосна та ін.

2. Поняття про лісові культури та їх типи

2.1 Поняття про лісові культури

Лісові культури це рукотворні лісові насадження, створені відповідно до лісівничих технологій. Створення і вирощування лісових культур одне з основних завдань сучасного лісового господарства.

Основні переваги лісових культур перед природним поновленням:

забезпечення оптимального складу майбутніх деревостанів,

запобігання небажаної зміни порід у лісостані;

можливість введення в лісові насадження швидкорослих і цінних порід інтродуцентів;

скорочення терміну між рубкою лісу і появою наступного лісового насадження:

забезпечення раціональної біологічної взаємодії між породами шляхом спрямованого добору і розміщення.

Лісокультурна справа в Україні базується на лісокультурному районуванні, запропонованому проф. Д.Д. Лавренко (1963), який виділив 10 лісокультурних районів, західне і східне Полісся; західний, правобережний і лівобережний Лісостепи; центральний і південний Степи; гірська і пригірська частини Криму і Карпат. Перучи до уваги високу мозаїчність кліматичних і ґрунтово-гідрологічних умов, в Карпатах виділено 6 лісокультурних округів, які поділені на 14 лісокультурних районів.

У межах кожного лісокультурної о району виділяють певну кількість типів лісорослинних умов і типів лісу для яких розробляють відповідні технології створення лісових культур.

2.2 Визначення лісокультурної площі

Ділянку, виділену під створення лісових культур, називають лісокультурною площею. Вона с частиною лісокультурного фонду, під яким розуміють сукупність лісокультурних площ, що мають заліснитися лісівництвом чи держлісгоспом у запланований період.

Категорії лісокультурних площ це сукупність лісокультурних ділянок, одноманітних за походженням і складом, які вимагають одноманітних технологій створення лісових культур. Виділяють 4 основні категорії лісокультурних площ:

* пустощі та галявини, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, зруби і старі згарища з трухлявими та викорчуваними пнями, ділянки з рідко розміщеними пнями, що не зважають суцільній оранці,

зруби, рідини, згарища, що не поновились головною породою, де на 1 га розміщується до 500 шт. пнів - для надмірно зволожених і до 600 пнів - для свіжих і сухих ґрунтів, що дає можливість здійснювати частковий обробіток ґрунту смугами або борознами,

зруби, рідини і згарища, що не поновляться головною або субголовною породами, де на 1 га понад 500 шт.. пнів на сирих ґрунтах понад 600 шт. - на свіжих і сухих, що лаг змогу підготувати ґрунт борознами або площадками після часткового корчування пнів,

зруби, що незадовільно поновлюються головною породою або поновились м'яколистяними, а також зріджені насадження з густим підліском, що вимагають часткового обробітку ґрунту.

Стан лісокультурних площ визначають за станом лісокультурної ділянки:

· зруби ознакою е характеристика попереднього насадження, терміни рубки, наявність природного поновлення, його склад, походження та стан,

· згарища - характеризуються походженням (низова, підземна чи верхова пожежа), термінами проходження пожежі і віком згарища, ступенем захаращеності тощо,

· пустощі та галявини - визначають за походженням (зруб або згарище) та віком, з чим пов'язано погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунту,

· землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування характеризуються низькою продуктивністю або непридатністю для ведення сільського господарства території , еродовані схили тощо. Створення тут лісових культур вимагає значних затрат.

2.3 Типи лісових культур

Типи лісових культур розрізняють за: - терміном створення (попередні, наступні): принципом формування (суцільні, часткові); початковим складом (чисті, змішані): методом створення (посів, посадка, комбіновані); типом змішування (деревний, деревно-тіньовий, комбінований): способом посіву (рядковий, рядково-ямковий, стрічковий, біогруповий, врозсип); способом посадки (рядковий, стрічковий, коридорний, біогруповий, широкосмуговий); методом посадки (в рівень з ґрунтом, на дно борозни, в пласт). Вид лісових культур визначають за терміном створення, принципом формування і початковим складом насадження.

Попередні культури це культури в слабозмінених умовах місцезростання, створені під наметом стиглого материнського насадження перед проведенням головної рубки.

Цей вид культур сприяє скороченню строків впрошування лісу в умовах безперервності його ґрунтозахисного та кліматоутворювального впливу. Попередні культури створюють посадкою або посівом звичайно за 3-Ю років до головного суцільного рубання лісу.

Технологія створення попередніх культур поля І ж: в підсадці сіянців та саджанців біогрупами.

Наступні культури - це культури, створені в середньозмінених і сильнозміненич місцезростаннях після вирубування старого деревостану. якщо площа після цього не поновилась або погано поновилась головною породою. Культури можуть бути суцільними або частковими, чистими або змішаними.

Суцільні культури це насадження з відносно рівномірним розміщенням посадкових місць на всій площі і при умові, що висаджена порода буде переважаючою. Суцільні культури створюють на ділянках, де відсутнє природне поновлення, або на ділянках, які не були під лісом - угіддя, перелоги, суходільні луки. Суцільні культури можуть бути чистими або змішаними.

Часткові культури створюють на ділянках, де вже є природне поновлення, але його недостатньо для формування деревостану бажаного складу і продуктивності. В місцях, де відсутнє¹ природне поновлення головної породи, її вводять штучно посівом або посадкою. Насадження, яке формується за допомогою часткових культур, як правило, стає мішаним.

Чисті культури це однородні насадження дерев або чагарників, які створюють тоді, коли в даних умовах інші породи не можуть існувати. Чисті культури також створюють для вирощування насаджень цільового призначення плантації (швидкорослих, плодових. горіхових. ягідникових).

Змішані культури це культури з двох чи більше порід, до складу яких, як правило, входять головні і супутні породи, а також чагарники.

Супутні породи в змішаних насадженнях утворюють другий ярус, і їх призначення поля гаг в сприянні створенню кращих умов для росту головної породи. Супутні породи часто називають підгонними, підкреслюючи їх участь у формуванні крон і стовбурів дерев головної породи.

Чагарники у змішаних культурах сприяють пригніченню конкуруючих трав'яних видів, покращенню фізико-хімічних властивостей верхніх шарів футу, формуванню лісової підстилки тощо В перші роки культур чагарники також виконують роль пі дюну.

Суцільні лісові культури це лісові культури з відносно рівномірним розміщенням культивованих порід, що забезпечує їх переважаючу участь в складі насадження. Цей вид лісових культур є основним у сучасній лісокультурній практиці. Створюють суцільні культури як по суцільно, так і по частково обробленому фунту.

Часткові лісові культури -- це лісові культури, розміщені на площі в місцях. позбавлених підрослу головної породи, для збільшення повноти або поліпшення порідного складу майбутнього насадження в поєднанні з наявним підростом. Часткові культури вирощують на додаток до наявних куртин підросту господарський цінних деревних порід. Вони широко застосовуються і в лісопаркових господарствах. Часткові культури, на відміну від суцільних, завжди виконують по частково обробленому фунту. Причому локальній мінералізації піддається лише та поверхня ділянки, де вводиться відсутня в належній кількості господарський цінна або декоративна порода.

Головні деревні породи виконують основну цільову функцію і утворюють верхній ярус штучного насадження. Провідною ознакою при визначенні головної породи г показник продуктивності ґрунтів. За наявності лише однієї головної породи чисті по складу культури, тобто монокультури. Супутні або допоміжні деревні породи служать підгоном для головних порід, сприяючи їх кращому зростанню і очищенню стовбурів від суччя. Вони повинні добре затіняти фунт і ущільнювали вертикальний профіль насаджень. Чагарникові породи створюють як нижній (тіньового) ярус і підлісок для підвищення біологічної стійкості штучних насаджень і їх середовищ твірних властивостей.

Залежно від наявності компонентів створюваного штучною насадження розроблені способи змішування деревних порід. Способом - імітування (Кревних і чагарникових порю називається порядок їх розподілу (поєднання) щодо один одного за лісокультурною площею. існують численні способи змішування, але домінують з них рядкове, подеревне і кулісне змішування.