Контрольна робота

з дисципліни: “Розміщення продуктивних сил”

Зміст

1. Агропромисловий комплекс України

2. Проблеми і перспективи розвитку АПК

3. Харчова промисловість як основна переробна ланка АПК

Список літератури

1. Агропромисловий комплекс України

Одним з найбільш потужних і багатогалузевих комплексів України є агропромисловий (АПК). Він значною мірою визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, його забезпечення продуктами харчування, а промисловість - сільськогосподарською сировиною. Вирішення продовольчої проблеми здійснюється в АПК. Саме через це він є важливою ланкою економіки і мусить мати пріоритетний розвиток. Галузі АПК формують близько 1/3 національного доходу і майже 2/5 валового суспільного продукту.

АПК - це складний комплекс, де економічно, технологічно та організаційно пов`язані між собою багато галузей і виробництв.

В складі АПК виділяють такі функціональні сфери:

1) Сільськогосподарське виробництво - рослинництво і тваринництво, що створюють сировинну базу АПК. Це його основна базова ланка.

2) Галузі промислової переробки сільськогосподарської продукції (м`ясна, молочна, борошно-круп`яна промисловість, легка промисловість по переробці сільськогосподарської сировини та ін.).

3) Галузі, що виробляють засоби виробництва для потреб АПК (сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив та інших хімічних засобів, продовольче машинобудування, мікробіологічна та комбікормова промисловість та ін.).

4) Галузі виробництва та соціальної інфраструктури (заготівля, збереження, транспортування і реалізація продукції, науково-дослідні організації, підготовка кадрів).

Розвиток АПК залежить від сукупної дії різних факторів. Найбільший вплив на формування АПК України мають такі суспільні фактори, як рівень розвитку продуктивних сил і науково-технічний прогрес, рівень господарського освоєння території, характер розселення і забезпеченість трудовим ресурсами, зростання потреб населення у продуктах харчування.

При оцінці впливу суспільних факторів на формування АПК необхідно виділити матеріально-технічну базу (оснащеність технікою сільського господарства), забезпеченість його галузей хімічними та біологічними засобами захисту рослин, рівень впровадження нових технологій у переробну промисловість. Оцінка природно-географічних факторів передбачає врахування агрохімічних ресурсів, якості ґрунтів, забезпеченості території держави водними ресурсами.

Україна має сприятливі агро кліматичні ресурси, що характеризують ступень забезпечення сільськогосподарських культур теплом і вологою. Високим ступенем теплозабезпеченості характеризується степова зона, однак тут недостатня вологозабезпеченість, і це є одним з факторів, що стримують розвиток сільського господарства. У Лісостепу і Поліссі кількість тепла зменшується, але його цілком достатньо для культивування зернових, технічних та овочевих культур, поширений на цій території. В цілому ж природно-географічні чинники сприяють сільськогосподарському виробництву в усіх природних зонах України.

Україна - одна з небагатьох у світі держав, в яких наявні великі земельні ресурси. Майже дві третини площі займають найбільш родючі чорноземи. Із загальної площі сільськогосподарські угіддя становлять 69,4%, в них орні землі займають 79,5%.

Незважаючи на великі земельні ресурси, розвиток АПК не можна назвати інтенсивним через низький науково-технічний рівень сільського господарства і переробної промисловості, недостатнє впровадження новітніх досягнень науки і техніки.

На сьогодні відмічається недосконала структура АПК, зокрема низька частка виробництва загального обсягу валового суспільного продукту переробної промисловості, незабезпеченість її і сільськогосподарського виробництва сучасними сховищами і складами, дорогами з твердим покриттям. За останні десять років знизилась частка активних виробничих фондів (близько 20% проти 60-70% у розвинутих країнах).

Усе це і ряд інших причин призвели до низької продуктивності праці в сільському господарстві, яка за останні 15-20 років становила лише 20-25 % рівня США.

В Україні розвинуті більшість галузей рослинництва і тваринництва зони помірно-континентального клімату. На рослинництво припадає понад 52%, на тваринництво - близько 48% сільськогосподарської продукції.

Розміщення галузей рослинництва орієнтується на райони з достатньою кількістю ораних земель і найбільш сприятливими кліматичними умовами. Рослинництво представлено рільництвом, луківництвом, овочівництвом і садівництвом. У структурі посівних площ провідне місце займають зернові і технічні культури - понад 50%. На кормові культури припадає менше 37%, а решта - на картоплю та овоче-баштанні культури.

Зерові культури культивуються переважно в степу і Лісостепу. Основна зернова культура - озима пшениця, посіви якої займають до 50% зернового клину. Половина посівів пшениці концентрується у степових областях, більше третини - лісостепових, решта - у поліських. Друга зернова культура за площею посівів після пшениці і валовому збору зерна - ярий ячмінь. Основні посівні площі цієї культури припадають на райони північного Степу та Лісостепу. Цінною продовольчою культурою є озиме жито. Його основні посіви зосереджені у Поліссі (понад 60%), у Прикарпатті та лісостепових областях.

Важливе значення має продовольча і фуражна культура - кукурудза. Вона культивується у степовій і лісостеповій зонах та у Закарпатті. Завдяки розширенню посівних площ під кукурудзою значно змінилась зернова і кормова бази України.

Особлива роль належить круп`яним культурам. Вони використовуються для виробництва як продовольства, так і кормів. Гречку вирощують переважно в Лісостепу й на Поліссі, просо - у Лісостепу і Степу, рис - на півдні Херсонської області і в Степовому Криму, на заливних землях Дунаю та Південного Бугу. Ячменю найбільше сіють у Степу, вівса - у Карпатах, на Поліссі та в західній частині Лісостепу. Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя) - зосереджені на Поліссі і в Лісостепу.

Технічні культури - цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець та ін. Займають понад 12% в структурі посівних площ України. Провідна технічна культура - цукрові буряки вирощують у Лісостепу та прилеглих до нього районах Степу і Полісся (37% усієї площі, відведеної під технічні культури). Найбільша концентрація цієї культури спостерігається у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській та Чернівецькій областях.

Посівні площі соняшнику, основної олійної культури, припадають на області степової і лісостепової зони. Найвища концентрація цієї культури спостерігається у Запорізькій, Полтавській, Дніпропетровській, Одеській, Луганській, Кіровоградській областях.

Льон-довгунець вирощують на Поліссі і Прикарпатті, а льон-кудряш - у степових областях. З інших технічних культур вирощуються ефіроолійні (троянда, м`ята, коріандр, лаванда, кмин); лікарські (валеріана, звіробій, ромашка та ін.). Важливішим районом їх вирощування є Автономна Республіка Крим. Тут зосереджена і промислова переробка сировини.

Овочівництво поширене повсюдно, але найбільше розвинуте воно навколо великих міст та в промислових районах. Картоплю часто називають другим хлібом. Третина посівних площ картоплі зосереджена на Поліссі, близько половини - у Лісостепу. Найвищі врожаї картоплі збирають на Поліссі. Помідори, перець, баклажани, баштові культури - у південних областях. Виноградні насадження зосереджені у Криму, Закарпатті та в областях Причорномор`я. Садівництво розвинене на всій території України, але найбільші площі під садами зайняті у Придністров`ї, Криму та у Закарпатті.

Розміщення галузей тваринництва зумовлюється природними умовами, ресурсами кормо виробництва, потребами населення, транспортабельністю продуктів. Розвиток тваринництва залежить насамперед від кормовиробництва. Воно складається з польового, лукопасовищного і промислового виробництва кормів.

Водночас окремі галузі тваринництва прив`язані до м`ясо-молочної, цукрової, крохмале-патокової промисловості (використання відходів в кормовому раціоні).

Провідною галуззю тваринництва є скотарство молочно-м`ясної спеціалізації. Воно розвинене на всій території України і має чотири напрямки: молочний, м`ясо-молочний, м`ясний, вирощування молодняку для відгодівлі у спеціалізованих господарствах.

Друга за значенням галузь тваринництва - свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсивного землеробства (Лісостеп і Степ). Для відгодівлі свиней широко використовують концентровані корми. В районах Лісостепу свинарство має м`ясо-сальну, а в степу - сальну спеціалізацію.

Інші галузі тваринництва, зокрема вівчарство, поширене у степових областях (тонкорунне і напівтонкорунне), в Карпатах (грубововняне), птахівництво розвивається навколо великих міст (спеціалізовані птахофабрики), а також поблизу промислових і рекреаційних центрів.

Крім цих галузей, дедалі більшого значення набуває ставкове рибництво, бджільництво, звірівництво (розведення сріблясто-чорної лисиці, норки, голубого песця, нутрії), шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів).

За призначенням продукції галузі переробної ланки промисловості в АПК можна поділити на дві групи: 1) ті, що зайняті виробництвом готових продуктів для населення; 2)ті, що виробляють напівфабрикати як для виробничого, так і для особистого споживання.

Використовуючи сировину рослинного і тваринного походження, галузі її первинної переробки розміщуються переважно в районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва, оскільки витрати сировини н одиницю готової продукції в них занадто високі.

Залежно від впливу сировинного та споживацького факторів галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини розміщуються в районах її виробництва (цукрова, спиртова, консервна, маслоробна, крохмале-патокова, олійна); в районах споживання готової продукції (молочна, хлібопекарна, кондитерська); одночасно орієнтуються на сировинні бази і споживача (м`ясна, борошно-круп`яна).

Дальший розвиток агропромислового комплексу України необхідно орієнтувати в напрямку збільшення виробництва продукції тих галузей, які можуть стати джерелом постійних надходжень, зокрема цукрової, маслоробної, олійної, молочної. Для цього треба якнайширше впроваджувати нові технології переробки сільськогосподарської сировини, систематично здійснювати технічне переоснащення сільського господарства, переробної промисловості та обслуговуючих галузей.

2. Проблеми і перспективи розвитку АПК

За останні роки у сільськогосподарському виробництві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби досягло критичної межі при значному зниженні його продуктивності.

Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлювальних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Поряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.

У перспективі з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підприємств.

Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання сільськогосподарської продукції. З цією метою передбачається:

- формування ринку землі та нерухомості, запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників;

- фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні, післяприватизаційна підтримка розвитку реформованих господарств, створення спеціалізованої консалтингової інфраструктури щодо інформаційного забезпечення;

- розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування, заготівель, оптової торгівлі;

- формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу;

- ефективне використання наявного земельного фонду;

- реформування соціальної сфери села та розбудови її інфраструктури.

У найближчій перспективі будуть здійснені ефективні заходи щодо охорони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землеробства.

Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного збільшення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях розвитку сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.

3. Харчова промисловість як основна переробна ланка АПК

Весь обсяг сільськогосподарської продукції розподіляється таким чином, що 60% надходить на промислову переробку, 25% споживається у свіжому вигляді, решта - використовується в самому сільському господарстві. Із перероблюваної сільськогосподарської продукції 85% як сировина поступає на підприємства харчової, а 15% - у галузі легкої промисловості. Тобто основна галузь, що переробляє сільськогосподарську сировину і є головним інтегратором АПК - це харчова промисловість, яка виробляє близько 16,3% продукції промислового виробництва України. Харчова промисловість входить до продуктивних комплексів АПК. її сировинна база досить поширена в Україні. Ще більш широкі межі розміщення споживачів продукції цієї галузі. Саме через це розміщення харчової промисловості має таку особливість, що виділяє її серед інших галузей, - її підприємства розміщуються повсюдно: скрізь, де є населений пункт, існує те чи інше виробництво харчової продукції. Проте розміщення окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сировинного чи споживчого фактора. У відповідності з цим виділяються три групи галузей харчової промисловості:

1. Група галузей, що переробляє нетранспортабельну (або малотранспортабельну) сировину при високих нормах її витрат й обмежених строках зберігання і виробляє транспортабельну продукцію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела відповідної сировини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова, консервна, маслоробна, олійножирова.

2. До другої групи належать галузі, що переробляють транспортабельну сировину і випускають малотранспортабельну продукцію, або продукцію з обмеженими строками її зберігання. Такі галузі розміщуються в районах споживання готової продукції. Це - хлібопекарська, кондитерська, пивоварна, макаронна, молочна, безалкогольних напоїв.

3. Третю групу становлять галузі, що можуть бути розміщені як в районах зосередження сировини, так і в районах споживання готової продукції (м'ясна, борошномельна). До цієї групи входять і ті галузі, в яких стадії технологічного процесу можуть бути територіальне відокремленими. Зокрема, в районах виробництва сировини здійснюються первинні стадії переробки сировини, а в районах споживання - стадії, що завершують процес переробки напівфабрикатів (тютюнова, виноробна).

Харчова промисловість має складну структуру. До її складу входить більше 20 галузей. Провідними галузями харчової промисловості України є цукрова, м'ясна, молочна, олійножирова, плодоовочеконсервна, кондитерська, спиртова, виноробна, соляна. Динаміка виробництва найважливіших видів продукції харчової промисловості України у 1985-1997 pp. наведена в табл. 36.

Однією з важливих галузей харчової промисловості є цукрова. В Україні у 80-ті роки вироблялось більше 6 млн. т цукру. В 1997р. було вироблено 2 млн. т цукру. В Україні налічується 192 цукрових заводи, що розміщуються в 19 областях. Більша частина цих заводів знаходиться в правобережному Лісостепу. Найбільша їх кількість - у Вінницькій області (38), Черкаській (23), Київській (16), Хмельницькій (15), Тернопільській (15). Найбільші цукрові заводи - Лохвицький і Орільський (Полтавська обл.), Первомайський і Засільський (Миколаївська обл.), Саливонківський (Київська обл.). Найбільше цукру виробляють Подільський регіон (30% його виробництва в Україні), Центральний (24%), Східний (15%). Серед областей цих регіонів виділяються Вінницька (12%), Тернопільська (10%), Хмельницька (8%), Київська (12%), Черкаська (8%), Полтавська (6%) області. Значно менша питома вага у виробництві цукру Поліського регіону (13%), ще менша - Причорноморського, Карпатського і Придніпровського.

Важливою галуззю харчової промисловості і складовою частиною м'ясопродуктового комплексу є м'ясна, що забезпечує населення м'ясом і продуктами його переробки. Виділяють три основні напрями виробництва м'ясної промисловості - м'ясне, ковбасне і м'ясоконсервне. М'ясне виробництво представляють більше сотні потужних м'ясокомбінатів, що розміщуються як в промислово розвинутих областях України, так і в районах наявності сировинної бази. В Україні у 1997 p. було вироблено 525 тис. т м'яса (в 1990 p. - 2,7 млн. т). В структурі промислового виробництва м'яса переважає яловичина і телятина (53%), друге місце займає м'ясо свинини (34%), третє - м'ясо птиці (до 10%). Потужні м'ясокомбінати розміщені в Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Луганську, а також в Києві, Вінниці, Черкасах, Одесі, Миколаєві, Львові та інших містах. Виробництво ковбасних виробів розміщується в районах зосередження міського населення - Донбасі, Придніпров'ї, Києві, Ялті тощо. М'ясоконсервне виробництво зосереджене переважно в сировинних районах - Київ, Вінниця, Полтава тощо.

До складу молокопереробної промисловості входять маслоробна, сироварна, молочноконсервна галузі, а також виробництво продуктів з незбираного молока. Молокопереробна промисловість є складовою частиною молокопродуктового комплексу АПК. Розміщення галузі залежить від наявності сировини і масового споживача. В районах споживання розміщують підприємства, що випускають продукцію з незбираного молока. На сировину орієнтуються маслоробні, сироварні та молочноконсервні заводи. В Україні працює близько 500 підприємств молокопереробної промисловості. Маслоробні підприємства діють майже в усіх обласних і районних центрах. Найбільші з них розміщені в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. Сироварні підприємства розміщені в Бердянську (Запорізька обл.), Долині і Бобринці (Кіровоградська обл.), Жашкові і Тальному (Черкаська обл.), Кременчуку (Полтавська обл.) та ін.

В Україні працює 10 молококонсервних заводів, всі вони розміщені в районах зосередження сировини. Найбільші з них - в Бахмачі (Чернігівська обл.), Первомайську (Миколаївська обл.), Смілі (Черкаська обл.), Куп'янську (Харківська обл.) та ін.

Олійно-жирова промисловість представлена олійними заводами, які виробляють кілька видів рослинної олії - соняшникову (90% виробництва), кукурудзяну, лляну, ріпакову, конопляну та ін. Орієнтуючись на наявність сировини (для виробництва 1 т рослинної олії використовується 3-4 т олійного насіння), ця галузь зосереджена переважно в Степовій зоні. В Україні існує ЗО великих державних олійних комбінатів та заводів, 418 олійницьких цехів. Найвища концентрація галузі в Донбасі і Придніпров'ї. На частку Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей припадає більше половини виробленої в Україні олії. Найбільші центри її виробництва -Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Пологи, Вовчанськ, Слов'янськ, а також Кіровоград, Полтава. Причорноморський регіон виробляє 14% олії (Одеса, Вознесенськ, Херсон). Серед інших центрів виділяються Вінниця і Чернівці. В 1997 p. в Україні було вироблено 486 тис. т олії.

Плодоовочеконсервна промисловість - це складова частина відповідного підкомплексу АПК, що переробляє різноманітну продукцію овочівництва та плодівництва. Сировинний фактор у розміщенні підприємств цієї галузі відіграє основну роль. Через це найбільша концентрація плодоовочеконсервного виробництва спостерігається на півдні України. Саме тут, на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та Автономної Республіки Крим сформувався спеціалізований район плодоовочеконсервного виробництва. Головні центри - Одеса, Херсон, Сімферополь, Ізмаїл, Мелітополь, Бердянськ. Розміщене це виробництво і в районах Поділля, а також в Черкасах, Житомирській, Полтавській та Донецькій областях.

Ряд галузей харчової промисловості, що переробляють зерно, є складовими частинами зернопродуктового підкомплексу АПК. До них належать борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, макаронна, кондитерська, виробництво харчових концентратів, а також технічна переробка зерна на спирт, крохмаль, солод тощо. Розміщуються ці галузі як в районах споживання готової продукції (хлібопекарна, макаронна, кондитерська, борошномельно-круп'яна, крохмале-патокова, спиртова) - переважно в Степових і Лісостепових районах України. Крохмале-патокова промисловість, крім зерна (кукурудза, пшениця, рис), використовує також картоплю. Через це, орієнтуючись на сировину, її підприємства розміщуються і в Поліських районах.

Список літератури

1. Заблоцький, Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка [Текст] : посібник / Б. Ф. Заблоцький. - К. : Академвидав, 2003. - 368 с.

2. Клиновий, Д.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України [Текст] : навчальний посібник / Д. В. Клиновий, Т. В. Пепа ; Мін-во освіти і науки України. - К. : ЦУЛ, 2006. - 728 с.

3. Ковалевский, В.В. Размещение производительных сил [Текст] : курс лекций / В. В. Ковалевский, Е. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенов. - К. : Знання-Прес, 2002. - 405 с.

4. Лишиленко, В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : навчальний посібник / В. І. Лишиленко. - К. : ЦНЛ, 2006. - 325 с.

5. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Text] : навчальний посібник / ред., Є. П. Качан. - К. : Юридична книга, 2005. - 704 с.

6. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : навчальний посібник / М. І. Долішній [и др.] ; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів : Львівська політехніка, 2003. - 256 с.

7. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ; ред. С. І. Дорогунцов. - К. : КНЕУ, 2005. - 988 с.

8. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, ДВНЗ "КНЕУ ім. Вадима Гетьмана" ; ред. С. І. Дорогунцов. - 2-ге вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2007. - 992 с.

9. Сазонець, І.Л. Розміщення продуктивних сил [Текст] : навчальний посібник / І. Л. Сазонець, В. В. Джинджоян, О. О. Чубар ; Мін-во освіти і науки України. - К. : ЦНЛ, 2006. - 320 с.

10. Стадницький, Ю.І. Розміщення продуктивних сил (теоретичні основи) [Text] : навчальний посібник / Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. - К. : Знання, 2008. - 351 с.

11. Стеченко, Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика [Текст] : підручник / Д. М. Стеченко. - К. : Вікар, 2002. - 396 с.

12. Чернюк, Л.Г. Розміщення продуктивних сил України [Текст] : навчальний посібник / Л. Г. Чернюк, Д. В. Клиновий. - К. : ЦУЛ, 2002. - 470 с.